Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Становлення І розвиток комп'ютерної освіти студентів педагогічних коледжів україни

Скачати 332.23 Kb.

Становлення І розвиток комп'ютерної освіти студентів педагогічних коледжів україни




Скачати 332.23 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації16.03.2017
Розмір332.23 Kb.
ТипАвтореферат
  1   2   3

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

МАЙБОРОДА Олена Вікторівна


УДК 377.
Післядипло́мна осві́та, ад'юнктура (Вищі академічні курси і т.п.) - це система підвищення кваліфікації осіб, котрі вже мають вищу освіту. Хоча за назвою ця система є частиною освіти, за змістом вона являє собою багато в чому або виключно науково-дослідну роботу, за результатами якої присуджується науковий ступінь.
Педагогіка Педаго́гіка (грец. παιδαγωγική - майстерність виховання) - наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини - про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.
8:004]
(477)

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК

КОМП'ЮТЕРНОЇ ОСВІТИ СТУДЕНТІВ

ПЕДАГОГІЧНИХ КОЛЕДЖІВ УКРАЇНИ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти




АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук
Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Професі́йно-техні́чний навча́льний за́клад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.

Робота виконана в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України ЛУГОВИЙ Володимир Іларіонович, Українська Академія державного управління при Президентові України, ректор.

Офіційні опоненти: доктор технічних наук, професор, член-кореспондент АПН України БИКОВ Валерій Юхимович, Інститут засобів навчання АПН України, ректор; кандидат педагогічних наук, доцент РУДЕНКО Віктор Дмитрович, Інститут педагогіки АПН України, старший науковий співробітник.

Технічні науки - науки, що вивчають закономірності розвитку техніки і визначають способи найкращого її використання.
Держа́вне управлі́ння (публічне управління, англ. public administration) - є видом діяльності держави, здійснення управлінського організуючого впливу шляхом використання повноважень виконавчої влади через організацію виконання законів, здійснення управлінських функцій з метою комплексного соціально-економічного та культурного розвитку держави, її окремих територій, а також забезпечення реалізації державної політики у відповідних сферах суспільного життя, створення умов для реалізації громадянами їх прав і свобод. Державне управління є складовою політичного управління, тобто є процесом реалізації державної виконавчої влади як засобу функціонування будь-якої соціальної спільноти. У деяких країнах (наприклад, у Хорватії) цією діяльністю держави відає окреме міністерство.
Вчене звання старшого наукового співробітника присвоюється докторам і кандидатам наук із стажем наукової роботи не менше трьох років, які працюють у вищих навчальних закладах III–IV рівня акредитації або наукових установах та організаціях до них прирівняних і зараховані після обрання за конкурсом чи в порядку атестації, зокрема за сумісництвом, на посади старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника, головного наукового співробітника, доцента, професора, заступника завідувача (начальника) та завідувача (начальника) науково-дослідного відділу (відділення, сектору, лабораторії), завідувача кафедри або призначені на посади ректора, проректора з навчальної та наукової роботи, директора, заступника директора з наукової роботи, вченого секретаря, за умови успішної роботи на зазначених посадах не менше календарного року та опублікування за останні три роки у наукових фахових виданнях України або інших держав не менше п'яти наукових праць за відповідною спеціальністю, з них дві - без співавторів.


Провідна установа - Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, відділ теорії і практики педагогічної майстерності, м. Київ.

Захист відбудеться 1 листопада 2002 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м.Київ, вул. Артема, 52-а, (корпус 3), ауд. 20.


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (04053, м.Київ, вул. Артема, 52-а, (корпус 3)).
Автореферат розісланий 30 вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С.Снісаренко



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження значною мірою визначається, по-перше, тим, що у світовому суспільстві відбувається становлення економіки, яка базується на обміні не товарів, ресурсів, матеріалів, а ідей та наукових знань.
Наукове знання - система знань про закони природи, суспільства, мислення. Наукове знання є основою наукової картини світу, оскільки описує закони його розвитку.
Інформація стає таким самим стратегічним ресурсом суспільства і держави, як традиційні матеріальні й енергетичні ресурси. Інформатизація освіти є ключовою умовою успішного розвитку процесу інформатизації суспільства і висуває нові вимоги до професійних якостей та рівня підготовки педагогів, потребує суттєвої перебудови в їх роботі. По-друге, як наслідок стрімкого розвитку новітніх інформаційних технологій (НІТ), у світі виникла нова соціально економічна проблема – інформаційна нерівність (“digital divide” - цифрова нерівність).
Приро́дні енергети́чні ресу́рси - гідроенергія, геотермальна, ядерна, сонячна енергія, вітроенергія, енергія морських припливів і відливів, енергія біомаси та енергія, вироблена іншими нетрадиційними джерелами.
Цифрова́ нері́вність (англ. Digital divide) - (Цифровий розрив, інформаційна нерівність, інформаційний або цифровий розкол, цифрове або електронне провалля, комп'ютерний вододіл і низка інших виразів використовуються як синоніми)
Інформаційні технології Інформаці́йні техноло́гії, ІТ (використовується також загальніший / вищий за ієрархією термін інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) - сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, опрацювання, зберігання, розповсюдження, показу і використання інформації в інтересах її користувачів.
Диспропорції у сфері інформатизації створюють великі перешкоди для розвитку нової економіки. З цієї причини проблема “digital divide” всебічно розглядається сьогодні багатьма авторитетними міжнародними організаціями і форумами: ООН, ЮНЕСКО, IEA (International Association for the Evaluation of Educational Achievement) тощо.
Міжнародні міжурядові організації (англ. International Intergovernmental Organization (IIGO's)), найчастіше асоціюються із терміном Міжнародні організації - об'єднання трьох або більше незалежних держав, їхніх урядів, інших міжурядових організацій, спрямоване на вирішення певних спільних питань чи організації проектів.
З метою вирішення цього питання у світовому просторі ведуться дослідження в галузі освіти, при чому особлива увага звертається на вивчення інформатики як базису сучасної підготовки спеціалістів. На жаль, у системі освіти України при вивченні інформатики зберігається традиційний напрям на формування лише основ комп'ютерної грамотності, в той час, коли більш актуальними стають соціально-економічні, культурологічні, екологічні аспекти глобальної інформаційної революції та можливості формування нового мислення людини інформаційного віку.
Інформаці́йна револю́ція (англ. Information Revolution) - метафора, яка відображає революційний вплив інформаційних технологій на всі сфери життя суспільства в останній чверті ХХ сторіччя. Це явище інтегрує ефекти попередніх революційних винаходів в інформаційній сфері (книгодрукування, телефонія, радіозв’язок, персональний комп’ютер), оскільки створює технологічну основу для подолання будь-яких відстаней при передачі інформації, що сприяє об’єднанню інтелектуальних здібностей і духовних сил людства.
Систе́ма осві́ти - реальна сукупністьфакторів, спеціально створених для реалізації соціальних функцій освіти.
По-третє, необхідністю формування у сучасної людини культури пізнання та знання інформаційних технологій.
Інформа́тика (англ. Computer Science, нім. Informatik) - наукова дисципліна, що вивчає методи та процеси створення, перетворення, зберігання, передачі інформації та використання її в різних галузях людської діяльності.
Аналіз соціокультурних наслідків інформатизації і комп'ютеризації суспільства передбачає дослідження зв'язків між формуванням інформаційної культури і сучасною комп'ютерною технологією, з урахуванням надбань світової культури, і зокрема педагогіки.
Інформаційна культура (англ. Information culture) - в широкому значенні - це сукупність принципів і реальних механізмів, що забезпечують позитивні взаємодії етнічних і національних культур, а також сполученість у загальному досвіді людства.
Як компонент інформаційної культури формується новий вид освіти – комп'ютерна освіта, що водночас є процесом і результатом цілеспрямованого формування інформаційної культури суб'єкта. Необхідність у визначенні її змісту, ролі у формуванні світогляду, загальної культури людей останніми роками значно посилилася. Питання, що потребує якнайшвидшого розв'язання - це раціональне визначення обсягу знань, який накопичений сучасною наукою і має бути переданий у систему освіти. Проекція освітньої галузі “Інформатика” для педагогічної освіти повинна бути поставлена відповідно до її структури, проблематики, термінології з урахуванням цілей та специфіки процесів навчання в педагогічних закладах.

Спеціальних робіт, у яких би комплексно розглядались питання комп'ютерної освіти взагалі та комп'ютерної освіти як компоненту вищої педагогічної освіти студентів педагогічних коледжів та училищ, ще недостатньо. На даному етапі відбувається процес накопичення досвіду з цього питання у філософії, педагогіці, психології, кібернетиці, медицині тощо.

Аналіз вітчизняної психолого-педагогічної літератури, дисертаційних досліджень, що з'явились останнім часом, свідчить про постійну увагу до питань упровадження новітніх інформаційних технологій у навчання. Запорукою їх упровадження є здобутки вчених, які створили загальну методологію досліджень, пов'язаних із:

удосконаленням навчально-виховного процесу (А.М.Алексюк, В.П.Беспалько, С.У.Гончаренко, О.А.Дубасенюк, І.А.Зязюн, Н.В.Кузьміна, В.І.Лозова, М.І.Шкіль, П.А.Юцявічене, М.Д.Ярмаченко);

інформатизацією освіти (В.Ю.Биков, Б.С.Гершунський, А.М.Довгялло, В.Д.Долина, М.І.Жалдак, Є.Д.Маргуліс, В.М.Монахов, Н.В.Морзе, І.П.Підласий, Ю.С.Рамський, В.Д.Руденко);

психолого-педагогічними проблемами ефективного використання комп'ютерів у навчально-виховному процесі (В.З.Коган, Є.А.Кубічев, В.Е.Краснопольський, Ю.І.Машбиць, Т.В.Ящун);

питаннями підготовки вчителя до використання інформаційних технологій у професійній діяльності (Н.В.Апатов, І.Є.Булах, С.О.Гунько, А.Л.Столяревська, Г.Ю.Цибко, А.М.Ясінський).

Важливу роль в осмисленні процесу інформатизації освіти відіграє доробок зарубіжних учених, які репрезентують різноманітні школи, течії, напрями, концепції цього процесу. Аспекти проблеми аналізуються в роботах таких дослідників: Р.Вільямса, К.Макліна, Б.Хантера, М.Якобсона, М.Сміфа, М.Ріда, Д.Андерсена, Й.Ервіна, Д.Огтона, Е.Доунс, К.Кларка, Дж.Беннетта, П.Старра та інших.

Проведений системний огляд праць учених дозволяє зробити висновок, що комп'ютерна освіта як процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок з інформатики студентами педагогічних навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації не стала предметом спеціальних досліджень. Постановка проблеми зумовлена також існуючими соціально-педагогічними суперечностями між:

· потребами педагогічної науки в об'єктивному осмисленні досвіду становлення й розвитку комп'ютерної освіти та недостатньою розробкою цього питання на даному етапі;

· необхідністю прогнозування тенденцій розвитку системи комп'ютерної підготовки студентів педагогічних коледжів і відсутністю теоретичного підґрунтя проблеми;

· соціальними запитами суспільства щодо підготовки майбутніх вихователів до роботи в інформаційному суспільстві та реальним станом підготовки, який не відповідає цим запитам;

· постійним зростанням обсягу наукових знань в галузі інформаційних технологій і постійним відставанням процесу їх упровадження у навчальний процес.

Таким чином, зважаючи на актуальність теми і на відсутність системних вітчизняних досліджень із неї, існує об'єктивна необхідність теоретико-методологічного вивчення розвитку комп'ютерної освіти в Україні та втілення результатів дослідження у практику роботи вищих педагогічних навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації.


  1   2   3


Скачати 332.23 Kb.

  • (477) СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК КОМПЮТЕРНОЇ ОСВІТИ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ КОЛЕДЖІВ УКРАЇНИ
  • Науковий керівник
  • Офіційні опоненти: доктор технічних наук
  • РУДЕНКО Віктор Дмитрович
  • 1 листопада 2002 р. о 14.00
  • 30 вересня 2002 р. Вчений секретар