Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Стаття / Педагогіка, психологія та соціологія Соціальні структури та соціальні відносини

Скачати 113.9 Kb.

Стаття / Педагогіка, психологія та соціологія Соціальні структури та соціальні відносини




Скачати 113.9 Kb.
Дата конвертації12.05.2017
Розмір113.9 Kb.

Стаття / Педагогіка, психологія та соціологія – Соціальні структури та соціальні відносини

УДК 316.472.4:004.738.

Соціальна структура - внутрішній устрій суспільства або соціальної групи, що складається з певним чином розташованих, впорядкованих частин (в групі - соціальних індивидів, осіб), що знаходяться у соціальному зв'язку, взаємодіють між собою.
5



Якимчук О. В.

ЕКСТЕНСИВНИЙ ТА ІНТЕНСИВНИЙ ШЛЯХИ РОЗШИРЕННЯ СКЛАДУ МАКРО- ТА МІКРОСОЦІАЛЬНИХ ВІРТУАЛЬНИХ МЕРЕЖЕВИХ ОБ’ЄДНАНЬ

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
В статті розглядаються можливі шляхи розширення складу віртуальних мережевих об’єднань. При цьому вводиться поняття екстенсивного та інтенсивного шляху. Аналізуються шляхи розширення як макросоціальних так і мікросоціальних об’єднань. Встановлюються чинники, що впливають на зростання числа користувачів, що беруть участь у соціальних взаємодіях у рамках глобальних об’єднань. Описується процес залучення актора та досліджується питання стійкості спільноти.

Ключові поняття: макросоціальні об’єднання, мікросоціальні об’єднання, екстенсивний шлях, інтенсивний шлях, ієрархічна дифузія, контагіозна дифузія, комодитизація інформаційних послуг, стійкість спільноти, інформаційна стратифікація, соціальна мережа.

Актуальність теми: Віртуальні мережеві об’єднання сприяють розвитку комунікацій між людьми і тим самим забезпечують прогрес. Сьогодні, серед мережевих ресурсів все більшу роль відіграють віртуальні спільноти, які виконують функції підтримки спілкування, обміну думками і отримання інформації їх членами.
Отримання да́них (англ. Data Mining) - виявлення прихованих закономірностей або взаємозв'язків між змінними у великих масивах необроблених даних. Зазвичай поділяють на задачі класифікації, моделювання та прогнозування.
Віртуальні спільноти (англ. virtual communities, e-communities) - новий тип товариств, які виникають і функціонують в електронному просторі (перш за все, за допомогою мережі Інтернет) з метою сприяння вирішенню своїх професійних, політичних завдань, задоволення своїх інтересів у мистецтві, дозвілля тощо.
Віртуальні мережеві спільноти мають різноманітні підстави для свого утворення, різну внутрішню структуру, використовують різноманітні форми розширення свого складу. Саме виявити та висвітлити шляхи розширення складу макро- та мікросоціальних віртуальних мережевих об’єднань покликана дана стаття.

Метою цього дослідження є вивчення шляхів і чинників розширення складу віртуальних мережевих об’єднань та питання їх стійкості.

Для реалізації поставленої мети визначаються такі завдання дослідження:



  1. Визначити можливі шляхи розширення складу віртуальних мережевих об’єднань;

  2. Ввести поняття екстенсивного та інтенсивного шляху;

  3. Розглянути шляхи розширення макросоціальних об’єднань;

  4. Виявити шляхи розширення мікросоціальних об’єднань;

  5. Встановити чинники, що впливають на зростання числа користувачів, що беруть участь у соціальних взаємодіях у рамках глобальних об’єднань;

  6. Описати процес залучення актора;

  7. Дослідити питання стійкості спільнот.

Розглянемо питання про шляхи розширення складу макро- та мікросоціальних об’єднань. Розширення складу макросоціальних віртуальних мережевих об’єднань можливе по двох шляхах – екстенсивному і інтенсивному. Екстенсивний шлях розвитку макросоціальних об’єднань має на увазі постійне залучення нових користувачів за рахунок осіб, що раніше не користувалися телекомунікаційними мережами (наприклад, збільшення відсотка населення, що користується комп'ютерами і системами стільникового зв'язку). Інтенсивний шлях розвитку передбачає збільшення часу, який користувачі проводять у кіберпросторі.

Для мікросоціальних об’єднань розширення складу можливе в основному за рахунок екстенсивного шляху розвитку, у ході якого до ресурсу притягуються нові користувачі.

Сучасний процес розвитку соціальних структур можна порівняти з процесами дифузії. При цьому можна вести мову про процеси першого порядку (ієрархічна дифузія) і другого порядку (контагіозна дифузія). Ієрархічна дифузія забезпечує появу у рамках територіальних об’єднань соціальних агентів, що виступають центрами "кристалізації" віртуальних мережевих структур. Такими агентами, що стимулюють залучення уваги суспільства до нових технологій, можуть виступати, приміром, провайдери доступу до телекомунікаційних мереж.

Технологія Техноло́гія (від грец. τεχνολογια, що походить від грец. τεχνολογος; грец. τεχνη - майстерність, техніка; грец. λογος - (тут) передавати) - наука («корпус знань») про способи (набір і послідовність операцій, їх режими) забезпечення потреб людства за допомогою (шляхом застосування) технічних засобів (знарядь праці).

В процесі контагіозної дифузії відбувається розширення складу об’єднань, підвищується залученість населення у процеси онлайнових взаємодій. На основі сформованої у процесі ієрархічної дифузії інфраструктури відбувається комодитизація (тобто перехід із розряду унікальних до розряду широковживаних) інформаційних послуг на локальному рівні (міському, районному і так далі).

Крім того, чинниками, що впливають на зростання числа користувачів, що беруть участь у соціальних взаємодіях у рамках глобальних об’єднань, є зростання кількості персональних комп'ютерів і апаратів стільникового зв'язку, а також зниження вартості доступу до глобальних телекомунікаційних мереж. Існують громадські групи, які дістають безпосередню користь від поліпшеної інфраструктури зв'язку і зниження вартості доступу. Як приклад, можна привести осіб з фізичними обмеженнями або жителів сільської місцевості. Для цих груп глобальні телекомунікаційні мережі часто пропонують єдиний можливий для них і практично необмежений доступ до інформації, а значить, і участь у діяльності соціальних структур віртуальних мережевих об’єднань.

Обидва (інтенсивний та екстенсивний) шляхи розвитку макро- і мікросоціальних об’єднань вимагають появи інформаційних ресурсів, які були б привабливі для користувачів.

Телекомунікаці́йна мере́жа - комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням
Інформаці́йні ресу́рси (Information resources) - документи і масиви документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, депозитаріях, музейних сховищах і т.і.). Розрізняють інформаційні ресурси державні та недержавні.
Формування мережевих об’єднань – це мистецтво комунікації. Навіть якщо об’єднання не належать до категорії об’єднань міжособистісного спілкування, творцям віртуальних спільнот все одно доводиться докладати щоденних зусиль із привертання уваги і організації комунікації через регулярно оновлюваний і привабливий контент.

Концепція залучення до комп'ютерних технологій, дозволяє досліджувати громадські імплікації технічних артефактів у повсякденному житті [1]. Коли актори приймають нові технічні артефакти і впроваджують їх у повсякденність, вони проходять процес залучення [2]. У цьому контексті важливо підкреслити, що процес залучення – не односторонній процес з адаптацією, що відбувається тільки відносно користувача. Для успішного залучення акторів до нової технології, у процесі залучення повинні брати участь не лише користувачі, але і розробники систем мережевої взаємодії.

При цьому повинно йтися у першу чергу про соціальні і культурні настановні параметри, в яких знаходиться феномен, що вивчається. Етнографія ж притягнула до себе увагу розробників програмних і технічних артефактів тільки після ряду концептуальних невдач, що мали місце у процесі впровадження розроблених систем [3]. Причину уповільнення темпів зростання мережевої аудиторії у перші роки XXI століття аналітики бачать у поєднанні двох чинників: насиченні ринку послуг доступу до Інтернету у розвинених країнах і недостатньо швидкому підключенні до глобальних телекомунікаційних мереж населення країн третього світу.

Розвинені країни Розвинені країни - країни з найбільшим розвитком економіки, в яких домінує третинний і четвертинний сектори. Цей рівень економічного розвитку зазвичай характеризується високим прибутком на душу населення і максимальним індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП).
Краї́ни «тре́тього сві́ту» - колишні колонії та напівколонії, які здобули політичну незалежність і посідають особливе місце у світовій політиці і світовому господарстві.[Джерело?]

Для кращого розуміння специфіки функціонування мережевих об’єднань дуже важливе питання стійкості спільноти. Нині, питання стійкості мережевих об’єднань є одним з найменш досліджених. При цьому практика не раз доводила, що найблагополучніші і стійкіші у кіберпросторі ті об’єднання, в яких відбувається ефективне управління процесами соціальних взаємодій [4].

Соціа́льна взаємоді́я - це форма соціальних зв'язків, що реалізуються в обміні діяльністю, інформацією, досвідом, здібностями, уміннями, навичками та у взаємному впливі людей, соціальних спільнот; система взаємообумовлених соціальних дій, зв'язаних циклічною залежністю, при якій дія одного суб'єкта є одночасно причиною і наслідком у відповідь дій інших суб'єктів.

Як вже вказувалося вище, об’єднання можуть створюватися цілеспрямовано або виникати стихійно. Перші, як правило, стійкіші, оскільки їх творці різними способами утримують користувачів навколо інформаційного ресурсу (постійне оновлення контенту, безкоштовний доступ у мережу, конкурси, подарунки і тому подібне). Важливою для успішного функціонування об’єднання є і наявність атракцій у середовищі учасників об’єднання. Розглянемо виникнення віртуальних мережевих спільнот на прикладі соціальних мереж.

Перша соціальна мережа з'явилась в Інтернеті у 1995 році. Початок нового напрямку веб-сервісів поклав американський сайт Classmates.com, який пропонував відшукати своїх однокласників, колег та друзів [5]. На момент написання статті у мережі Classmates.com зареєстровано більше 50 мільйонів активних користувачів з США та Канади.

У слід за ним, у 1997 році з'явився SixDegrees.com. Починаючи з 2001 року почали з'являтись сайти, в яких використовувалась технологія під назвою «Коло друзів» [6].

У 2001 році з’явилася перша соціальна мережа, спрямована на професійний розвиток – Ryze (зараз налічує більше 500 тисяч користувачів); 2003 рік – поява LinkedIn (на момент написання статті – більше 225 мільйонів користувачів), Hi5 (понад 80 мільйонів користувачів); 2004 рік – Orkut (понад 16 мільйонів користувачів на кінець 2006 року), Facebook (більше 1,2 мільярди користувачів на червень 2013 року), Friendster, MySpace тощо. Шалений успіх MySpace у 2005 році (за два роки існування сервісу його аудиторія виросла до 47,3 мільйонів осіб) призвів до швидкого розростання соціальних мереж та збільшення їх популярності серед користувачів [5].

Соціальні мережі з технологією «Коло друзів», яка широко використовується у віртуальних спільнотах, набули широкої популярності у 2002 році та розквітнули з появою сайту Friendster. Наразі, існує більш ніж 200 сайтів з можливостями організації соціальних мереж. Популярність цих сайтів постійно зростала, і у 2005 році було більше переглядів сторінок сайту MySpace, аніж сайту Google [7]. У 2004 році була створена найбільша на сьогоднішній день соціальна мережа у світі Facebook. Google також пропонує веб-сайти з можливостями роботи із соціальними мережами Orkut, який було запущено у 2004 році та Google (2011 рік). Соціальні мережі почали розглядатись як складова інтернет стратегії приблизно у той самий час: у березні 2005, Yahoo запустила Yahoo! 360°, а у липні 2005 News Corportaion запустила MySpace [8].

У цих спільнотах, спочатку, група перших користувачів надсилає запрошення членам власних соціальних мереж приєднатись до спільноти сайту. Нові члени повторюють цей процес, збільшуючи загальну кількість учасників та зв'язків у мережі. Сайти, також, пропонують такі можливості, як автоматичне оновлення адресних книг, перегляд особистої інформації один одного, утворення нових зв'язків за допомогою «служб знайомств» та інших форм соціальних зв'язків у мережі. Соціальні мережі також можуть організовуватись навколо ділових стосунків, як, наприклад, у випадку LinkedIn [6].

Особливо цікаві у плані збільшення своєї популярності тематичні соціальні мережі – котрі займають певну нішу у своєму секторі і пропонують для цього всі підручні засоби. Наприклад, Однокласники.ru дозволяє знайти ваших однокласників чи однокурсників, відновити втрачений зв’язок та познайомитись з новими людьми. Last.Fm – музична соціальна мережа – будує зв’язки між користувачами за принципом музичних уподобань, використовуючи при цьому оригінальні засоби – віджети для блогів, утиліту для прослуховування музики, а також будує чарти з прослуханої вами музики. Autokadabra.ru – соціальна мережа автолюбителів. Марки авто розподілені по клубам, в яких і відбувається спілкування учасників.

Загальнотематичні соціальні мережі, такі як Facebook, та його молодші брати – Вконтакте і Connect, також мають велику популярність, хоча і не пропонують нічого особливого. Ці сайти акумулювали у себе величезну базу контактів та профілів, з яких можна дізнатися багато чого про людину та її уподобання.

Феномен успіху соціальних мереж полягає у тому, що інтернетизація світу, а особливо України, продовжується стрімкими темпами. А у світі, де все менше часу залишається на спілкування, найлегшим видається спосіб знайти когось за своїми особистими уподобаннями або інтересами. У випадку Однокласників – бере гору ностальгія та бажання дізнатись про долю людей, з якими колись вчився. У випадку Вконтакте – "сконтактуватись" з усіма знайомими, яких знайдеш на сайті, а також знайомими знайомих, і так далі.

Змішування мереж – це підхід до соціальних мереж, який комбінує особисті зустрічі та елементи комунікації у мережі. MySpace, наприклад, будується на основі незалежних музичних та святкових сцен, а Facebook віддзеркалює університетські спільноти [9]. Нові соціальні мережі в Інтернеті все більше зосереджуються на певних галузях, наприклад, на мистецтві, тенісі, футболі, автомобілях, та, навіть, пластичній хірургії [6].

Більшість із соціальних мереж в Інтернеті є публічними, дозволяючи будь-кому приєднатись. Деякі організації, такі як великі корпорації, також мають доступ до приватних служб соціальних мереж, наприклад Enterprise Relationship Management. Вони встановлюють ці програми на власних серверах та надають можливість робітникам оприлюднювати свої мережі контактів та відносин із зовнішніми особами та компаніями [10].

Деякі дослідники вважають, що розвиток віртуального мережевого об’єднання повинен здійснюватися не стихійно, а по заздалегідь розробленій моделі, ґрунтованій на максимальному використанні ресурсів, яким володіє спільнота [11]. Зокрема, йдеться про такі ресурси, як календарі подій, форуми обговорення новин і оголошень, списки розсилки, чати, бази даних про механізм пошуку контенту по усьому сайту та ін. [12]

У стихійно ж створених об’єднаннях багато що у питаннях стійкості залежить від ентузіазму як творців ресурсу, так і "лідерів думок" локального мережевого соціуму. І у цьому відношенні необхідно враховувати особливості інформаційної культури, що історично склалися у різних країнах.

Список розсилки (англ. mailing list, англ. mail-list) - сервіс Інтернет, що надає можливість об'єднати певну кількість людей в єдину закриту групу розсилки. Це практично єдиний сервіс, який не має власного протоколу та програми-клієнта і працює винятково через електронну пошту.
Інформаційна культура (англ. Information culture) - в широкому значенні - це сукупність принципів і реальних механізмів, що забезпечують позитивні взаємодії етнічних і національних культур, а також сполученість у загальному досвіді людства.
У колективістських суспільствах індивід є невід'ємною частиною цілого, тим самим оптимальна можливість для самовираження акторів існує виключно у рамках загальногрупових цілей. В індивідуалістичних же суспільствах вважається, що людина, у першу чергу, повинна думати не про інтереси групи, а займатися самовираженням.

Стосовно віртуальних мережевих об’єднань вказані особливості інформаційної культури проявляються, приміром, у випадку комунітарної культури: індивіди за наявності моди активно створюють сайти, а при зміні групових пріоритетів не менш активно забувають свої дітища. Індивідуалістична ж інформаційна культура, роблячи упор на яскравій індивідуальності особи, сприяє цілеспрямованій діяльності власника по підтримці інтересу стихійно створеного об’єднання до розвитку соціальних взаємодій.

Збільшення чисельності учасників віртуального мережевого об’єднання для переважного числа інформаційних ресурсів є стратегічним завданням. У той же час необхідно враховувати, що відповідно до законів діалектики у деяких ситуаціях власники ресурсів вимушені застосовувати методи інформаційної стратифікації для обмеження трафіку і, отже, для зменшення числа відвідувачів інформаційного ресурсу. Подібні дії викликаються передусім обмеженою пропускною спроможністю як каналів зв'язку, так і використовуваного для надання контенту телекомунікаційного устаткування.

Сплески користувацького інтересу проявляються, головним чином, в умовах загальносоціальних кризових ситуацій і відносно ресурсів, що надають оперативну інформацію про події, що відбуваються. Оскільки перевантаження здатні вивести устаткування з ладу, для обмеження доступу відвідувачів або ж для оптимізації роботи ресурсу в умовах зростання числа запитів застосовуються наступні стратифікаційні інструменти:

– технічні (для прискорення завантаження інформації зменшується число графічних елементів, організовуються "дзеркальні" копії сайтів та ін.);

– організаційні (установка додаткових серверів, нового програмного забезпечення, збільшення пропускної спроможності і організація цілодобових служб технічної підтримки для забезпечення стабільної роботи ресурсів, організація підписки на електронні розсилки з інформацією про оновлення контенту і так далі);

– економічні (введення платного доступу до деяких публікацій, звичайно це "найгарячіші" новини, а також архіви).

Навіть просте перерахування стратифікаційних інструментів, вживаних в умовах сплеску інтересу до діяльності тих або інших об’єднань, свідчить про діалектичність проблематики розвитку у кіберпросторі соціальних структур.

Підведемо підсумки. Розвиток віртуальних мережевих об’єднань як соціальних структур обумовлюється розвитком спільної діяльності користувачів, що входять до групи. При цьому на вказані процеси накладає відбиток еволюція технологій опосередкованої технічними і програмними артефактами комунікацій

Проникнення технологічних інновацій, завдяки яким стає можливим доступ до кіберпростору, а значить і розширення складу віртуальних мережевих об’єднань, відбувається як у рамках процесів першого порядку (ієрархічна дифузія), так і другого порядку (контагіозна дифузія). Ієрархічна дифузія забезпечує появу у рамках територіальних об’єднань соціальних агентів, що виступають центрами "кристалізації" віртуальних мережевих структур, а завдяки контагіозній дифузії забезпечується масовість участі у комунікативних взаємодіях, тобто відбувається розширення складу об’єднань.

Наявність у віртуальних об’єднаннях можливості здійснювати разом з масовим розсиланням ще і двосторонні комунікації у режимі реального часу кардинально відрізняє вживані в онлайні технології від способів поширення інформації традиційними медіа [13].

Реальний час - режим роботи автоматизованої системи обробки інформації і керування, при якому враховуються обмеження на часові характеристики функціювання.
З появою телекомунікаційних мереж з технічною і соціальною точок зору вступити у первинний контакт з незнайомою людиною стало значно простіше. Відповідно, поява феномену віртуальних мережевих об’єднань привела до збільшення числа інтеракцій, здійснюваних індивідами, оскільки зросла кількість груп, у діяльності яких вони потенційно можуть брати участь.

Об’єднання, що сформувалися, повинні вживати заходи по забезпеченню стійкості соціальної структури. Вказані заходи носять як організаційний, так і технічний характер, при пріоритеті заходів соціальної організації функціонування спільноти.

Соціа́льна організа́ція (від пізньолат. organizio - «формую», «надаю узгодженого вигляду», лат. organum - «знаряддя, інструмент») - одне з засадничих соціологічних та соціально-філософських понять. У широкому сенсі, соціальна організація - це встановлений у суспільстві нормативний соціальний порядок, а також діяльність, спрямована на його підтримання або приведення до нього.

Література

1. Monteiro E. Living with Technology // Scandinavian Journal of Information Systems. 1998. № 1-2. P. 249-254.

2. Lie M., Siurensen K.M. Making Technology Our Own // Domesticating Technology into Everyday Life. Oslo: Scandinavian University Press, 1996. P. 10.

3. Myers M.M. A Disaster for Everyone to See: An Interpretive Analysis of a Failed IS Project // Accounting, Management, and Information Technologies. 1994. Vol. 4. No. 4. P. 185-201.

4. Maznevski M.X., Chudoba K.M. Bridgning Space Over Time: Global Virtual Team Dynamics and Effectiveness // Organization Science. 2000. Vol. 11. № 5. September-October. P. 473-492.

5. Boyd, Danah; Ellison, Nicole. "Social Network Sites: Definition, History, and Scholarship". Journal of Computer-Mediated Communication 13 (1), 2007.

6. Соціальна мережа. Матеріали вікіпедії. http://uk.wikipedia.org/wiki/Соціальна_мережа

7. Steve Rosenbush. News Corp.'s Place in MySpace. Bloomberg Businessweek, 2005.

Bloomberg Businessweek - американський економічний щотижневий журнал, видається компанією Bloomberg L.P.

8. Jeremy Scott-Joynt. What Myspace means to Murdoch. BBC News, 2005.

9. Ellison, Nicole B.; Steinfield, Charles; Lampe, Cliff. "The benefits of Facebook "friends": Exploring the relationship between college students' use of online social networks and social capital". Journal of Computer-Mediated Communication 12 (4), 2007.

10. Fraser, Matthew; Dutta, Soumitra. Throwing Sheep in the Boardroom: How Online Social Networking Will Transform Your Life, Work and World. Wiley, 2008.

11. Kretzmann J.P., McKnight J.L. Building Communities from the Inside Out: A Path Toward Finding and Mobilizing a Community's Assets. Chicago: АСТА Publications, 1993.

12. Turner N., Pinkett R.D. An Asset-Based Approach to Community Technology and Community Building // Proceedings of Shaping the Network Society: The Future of the Public Sphere in Cyberspace, Directions and Implications of Advanced Computing Symposium 2000 (DIAC-2000). Seattle, WA, May 20-23, 2000.

13. Newhagen J., Rafaeh S. Why communication researchers should study the Internet: A dialogue // Journal of Communication. 1996. Vol. 46. № 1. P. 4-13.


Дата відправлення: 27.09.2013

© Якимчук Олександр Вікторович


Скачати 113.9 Kb.

  • Якимчук О. В. ЕКСТЕНСИВНИЙ ТА ІНТЕНСИВНИЙ ШЛЯХИ РОЗШИРЕННЯ СКЛАДУ МАКРО- ТА МІКРОСОЦІАЛЬНИХ ВІРТУАЛЬНИХ МЕРЕЖЕВИХ ОБ’ЄДНАНЬ