Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Структурні особливості порівняльних фразеологічних одиниць та їхні експресивні функції

Скачати 88.25 Kb.

Структурні особливості порівняльних фразеологічних одиниць та їхні експресивні функції




Скачати 88.25 Kb.
Дата конвертації22.04.2017
Розмір88.25 Kb.

Світлана Мірошник

м. Київ
Структурні особливості порівняльних фразеологічних одиниць та їхні експресивні функції
У цій роботі приділяється більше уваги стилістичному аспекту ФО, і при контекстній реалізації ФО ця сторона їх значення особливо проявляє свої можливості. Так як порівняльні ФО базуються на прийомі образного лінгвістичного порівняння взагалі, ми почнемо цей аналіз розглядати як це поняття.

Фразеологія (від грецького phrasis - вираження, logos - вчення) - розділ мовознавства, в якому вивчаються лексично неподільні поєднання слів. Фразеологією називають також сукупність властивих мові усталених зворотів і висловів.

Експре́сія (лат. expressio - вираження) - 1) сила вираження, вияву яких-небудь почуттів, переживань і т. ін.; 2) підкреслене виявлення почуттів, переживань; виразність; 3) інтенсивна виразність тексту, що створюється фонетичними, лексичними, граматичними, стилістичними засобами мови.

Пра́ця - цілеспрямована діяльність людей зі створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому.

Мовозна́вство, також лінгві́стика - наука, що вивчає мову в усій складності її прояву; наука про мову взагалі й окремі мови світу як індивідуальних її представників. Це гуманітарна наука, яка є розділом культурології (нарівні з мистецтвознавством і літературознавством) і філології (нарівні з літературознавством), а також галуззю семіотики.

Наведемо визначене порівняння, яке сформував Мартін Вівальді: "La comparacion o imagen es un procedimiento literatio que sirve para hacer comprender mejor una nocin abstracta o un objeto poco conocido para pintar con fuerza una situacin o simplemente para poner de relieve una idea o darle cierta gracia" Більшість дослідників вивчають порівняння як співставлення двох явищ з тим, щоб пояснити один з них за допомогою іншого. Схожість та несхожість у фразеології як близькоспоріднених, так і неблизькоспоріднених мов, це ще не досить вивчене питання. І часто дослідники наполягають лише на національні самобутність фразеології своїх мов, не помічаючи її схожості з іншими мовними системами.

Більшість - велика частина чого-небудь, або кількісне переважання прихильників якоїсь ідеї чи рішення над їхніми противниками. Вважається найпершою засадою демократичного способу прийняття спільних рішень, головною й необхідною умовою обрання кандидата на виборну посаду.

Дослі́дник - людина, яка веде дослідження, займається науковими дослідженнями, вивченням, спостереженням, аналізом чого-небудь, сприяє отриманню нових знань.

Націона́льність - приналежність особи до нації, держави або народу. Поняття «національність» може мати різноманітні значення: юридично-правове, політичне, етнологічне, культурологічне, повсякденно-побутове тощо.

Особливо це стосується вивчення у порівняльному плані фразеології двох мов, так як стійкі словосполучення не прямо і не легко співвідносяться один з одним в різних мовах. Тут багато чого залежить від самого типу словосполучення.

Перш ніж перейти до співставленого вивчення групи ФО - порівнянь в іспанській та українській мовах, для цієї роботи необхідно розглянути ще деякі питання, які стосуються загальної теорії фразеології, їх стилістичного статусу експресивних засобів мови.

Систе́ма (від дав.-гр. σύστημα - «сполучення», «ціле», «з'єднання») - множина взаємопов'язаних елементів що утворюють єдине ціле, взаємодіють з середовищем та між собою, і мають мету.

Словосполучення - поєднання слів, утворене за нормами мови з двох або більше повнозначних слів, пов'язаних між собою синтаксично, яку використовують як лексично-семантичний матеріал номінативної (знакової) функції в реченні й поза ним.

Тео́рія (від грец. θεωρία - розгляд, дослідження) - сукупність висновків, що відображає відносини і зв'язки між явищами реальності у вигляді інформаційноі моделі. Теорією стає гіпотеза, що має відтворюване підтвердження явищ та механізмів і дозволяє спостерігачу прогнозувати наслідки дій чи зміни стану об'єкта спостережень.

Українська мова Украї́нська мо́ва (МФА: [ukrɑˈjɪnʲsʲkɑ ˈmɔwɑ], історичні назви - ру́ська, руси́нська[* 2]) - національна мова українців. Належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї[* 3]. Число мовців - близько 45 млн, більшість яких живе в Україні.



como una vela немовби аршин проковтнув

haber de todo como en botica як в аптеці

Як екпресивний засіб порівняння - дуже поширене в публіцистиці та художній літературі.

Публіци́стика (з латини publicum - "громадськість") - рід літературної і журналістської творчості, який дієво досліджує, узагальнює і трактує з власного погляду важливі суспільно-політичні питання та інші виклики суспільства, з метою впливу на суспільну думку та існуючі політичні інститути, використовуючи при цьому засоби логічного мислення та емоційного впливу.

Художня література Худо́жня літерату́ра, також кра́сне письме́нство - складова літератури, сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства; різновид мистецтва слова, який описує дійсність художніми образами.

Порівняння часто може бути композиційним прийомом і служить як основа розрогнутого образу. Загальна ідея композиції та розгорнуті образи визначають вибір засобів вираження. Порівняння складається із співставлень двох понять, явищ, предметів, осіб, які поєднані між собою якимось загальними ознаками. Ознак, які поєднують схожі речі, явища, повністю не переносяться на порівняльний предмет, а чітко виділяються. Легко помітити, що порівняння утворюються з готових лексичних одиниць і пов’язані з розвитком розмовних стилів та стилів викладання.

Лексика (від дав.-гр. τὸ λεξικόν - сукупність слів якоїсь мови чи діалекту та словниковий склад мови письменника чи художнього твору) - словниковий склад мови. Наука, яка вивчає словниковий склад, називається лексикологією.

Слово, що означає предмет або особу, яке порівнюється, називають об’єктом порівняння, другий компонент порівняння взагалі визначається як термін порівняння.

Компонент (англ. component, нім. Komponente f) - різновид, складова частина чогось.

Порівняння поділяються на 2 основні групи:

I. Порівняння точні, логічні, без оціночних елементів

(cabeza) como de plomo (голова) як свинцем налита

trabajar como un reloj працювати як годинник

Критерій - використовується у нейтральному стилі.

II. Порівняння, яке має оціночний елемент або щось, що відноситься до певного стилю (піднесеного, фамільярного).

Стилістика - розділ мовознавства й літературознавства (поетики), що вивчає функційно-стильові засоби мови та їхнє застосування з погляду норм, їхніх варіантів (нормативна стилістика) і відхилень (літературна стилістика) в синхронному й діахронному (історична стилістика) перекрої.



beber como una сuba пити як бочка

cuidar como a las nias de sus ojos берегти як зіницю ока

Що стосується структури, то в якості відтворюваних мовних одиниць фразеологічні звороти завжди виступають як структури ціле складового характеру, що складається із різноманітних за своїми морфологічними властивостями слів, які являються в різних синтаксичних відношеннях між собою.

Характер (термін «характер» - грецького походження, він означає «риса», «ознака», «відбиток»)- це сукупність відносно стійких індивідуально-своєрідних якостей особистості, що виявляються у поведінці, діяльності та ставленні до людей, колективу, до себе, речей, роботи і тощо.

Си́нтаксис (дав.-гр. σύνταξις - "побудова, порядок, складання", від σύν - "з, разом" і ταξις - "впорядкування") - розділ граматики, що вивчає граматичну будову словосполучень та речень у мові.

За структурою фразеологізми української та іспанської мов поділяються на дві великі групи:

1) фразеологізми, що відповідають реченню:

ha llovido mucho desdе entonces багато часу пройшло з тих пір

lo de detras de la cortina ось де собака зарита

una gota de agua en el mar капля в морі

2) фразеологізми, що відповідають сполученню слів:



estar en ascuas ніби на голках

no descoser los labios тримати язика за зубами

Звичайним засобом оформлення компаративних відносин між елементами сталих порівнянь є порівняльні сполучники.

Сполу́чник - це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль.

Елеме́нт (лат. elementum - стихія, первинна речовина) - нерозкладний (у даній системі) компонент складних тіл, матеріальних систем, теоретичних побудов; будь-який об'єкт, пов'язаний певними відношеннями з іншими об'єктами в єдиний комплекс.

Сполучник як. Компаративні конструкції з цим сполучником складають велику частину стійких порівнянь як в українській, так і в іспанській мовах.

Компаративізм, компоратизм - порівняльний, порівняльно-історичний методи, які застосовуються при вивченні споріднених предметів і явищ (наприклад, мов - у літературознавчій теорії і практиці).



conocer como los dedos de la mano знати, як свої пять пальців

vivir como perro y gato жити як кішка з собакою

mas pobres que las vatas бідний як церковна миша

Згідно з проведеним аналізом більшість компаративних фразеологізмів ми можемо розділити на дві чудові у функціональному відношенні групи: ад’єктивні та адвербіальні компаративізми. Структурна модель компаративізмів складається з двох компонентів. Перший компонент цієї двочленної конструкції, яка є основою порівняння, виражається прикметником, дієсловом або прислівником.

Дієсло́во - самостійна частина мови, що вказує на дію або стан предмета і відповідає на питання «що робити?», «що зробити?». Зміст 1 Українська мова 1.1 Дієвідмінювання 1.2 Часи дієслів 1.3 Способи дієслів 1.

Прикме́тник - самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?

Цей компонент визначає якість, властивість або стан суб’єкту. Другий компонент моделі виражається іменником як в однині так і у множині.

Іме́нник - самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто? або що?. В українській мові, яка належить до флективних синтетичних мов, іменник є змінною частиною мови, загалом, в інших мовах іменник може не змінюватися.

Перший компонент компаративної фразеологічної одиниці є семантичним або структурним центром фразеологічного словосполучення.

Сема́нтика мовна (давніше семасіологія) - розділ мовознавства, пов'язаний з лексикологією; вивчає значення (теж у діахронному, іст. перекрої) слів і їх складових частин, словосполук і фразеологізмів. Слово походить від грецького слова σημαντικός (семантікос), «значимий», з σημαίνω (семаіно), «значити, вказувати» та також від σήμα (сема), «знак, позначка, символ».

Другий компонент виконує роль підсилювача властивості, стану або якості суб’єкту, функціонального зближуючись з прислівником міри "дуже", "цілком", "зовсім" (абсолютно).

Підси́лювач (англ. amplifier, нім. Verstärker m) - пристрій, в якому здійснюється збільшення потужності вхідного сигналу за рахунок енергії допоміжного джерела живлення. За видом використовуваної енергії розрізняють П.



claro como la luz del dia ясно як божий день

bella como un cuadro гарненька як на малюнку

Ад’єнктивні вислови, як і звичайні прикметники, взагалі виконують функцію визначення іменника:



como caido de las nubes як з неба упав

mas sordo que la tapia глухий як пеньок

Дієприкметникові вислови взагалі починаються дієприкметником hecho або hecha (зроблений, зроблена) і використовуються як іменний член при дієсловах стану або ж у абсолютних конструкціях.

Абсолютний (від лат. absolutus) - безумовний, необмежений, повний, безвідносний.

Озна́чення, ви́значення чи дефіні́ція (від лат. definitio) - роз'яснення чи витлумачення значення (сенсу) терміну чи поняття. Слід зауважити, що означення завжди стосується символів, оскільки тільки символи мають сенс що його покликане роз'яснити означення.

Дієприкме́тник (рос. причастие, англ. participle) - форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка? яке? які? Дієприкметники можуть виражати ознаку предмета за дією, яку виконує предмет (активні дієприкметники) або яка на нього спрямована (пасивні дієприкметники).



hecho una bacalada худий, як скелет

hecho una leo як чурбан

hecho una estatua як болван (як стовп)

Ці ФО мають значення якісної характеристики особи. Їх можна віднести до ад’єктивних фразеологізмів, так як вони поєднуються з тими ж словами, що і фразеологізми, які співпадають з прикметниками, мають той же набір граматичних категорій.

bueno cuando duerme добрий, коли спить

Адвербальних ФО в іспанській мові значно більше ніж адєктивних, але і вони представлені різноманітними структурними типами з цілісним та роз’єднано цілісним значенням.

Грама́тика (грец. γραμματική, від γράμμα - «літера», «написання») - термін, який вживається в двох пов'язаних значеннях: як будова мови і як розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови.

Іспанська мова Іспанська, раніше еспанська (español), або кастильська (castellano) - мова, що генетично належить до іберо-романської (західної) підгрупи романської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Виникла в Кастилії (центральна Іспанія).

Адвербальні порівняння виконують в реченні одну функцію прислівника - виступають у функції обставини образу дії, яка не виділяється комами.

Обста́вина - другорядний член речення, який пояснює слово зі значенням ознаки, виражає якісно-означальну характеристику дії, стану чи позначає, за яких обставин відбувається дія, вказує на спосіб, міру або ступінь вияву дії або ознаки.

Прислівник (лат. adverbium - біля дієслова) - це незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою?



como una aguja en un pajar як голка в скирді сіна

como el que oye llover як з гуся вода

como perro con pulgas як на (гарячих) голках

Метою цієї роботи є спроба порівняльного вивчення структури, семантики, образної основи, синтаксичних та стилістичних функцій компаративних ФО іспанської та української мови, які є досить багаточисленими та функцірнально-активними в обох мовах. Загальновідомо, що будь-який підхід у вивченні іспанської фразеології є цікавим і плідним, бо мова йде про виключно багатий і різноманітний матеріал, функції якого виходять далеко за межі бути лише експресивним засобом у побудові художнього тексту.


Скачати 88.25 Kb.