Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Струмок випуск №19 Художньо-естетичний напрям Додаток до науково-методичного вісника «істок» Харків 2014

Струмок випуск №19 Художньо-естетичний напрям Додаток до науково-методичного вісника «істок» Харків 2014




Сторінка3/5
Дата конвертації09.04.2017
Розмір0.94 Mb.
1   2   3   4   5

1.2.2 Специфіка використання приладів обробки звуку.

Для обробки звуку існує чимала кількість приладів, але всі їх можна умовно розділити на три групи: динамічна обробка, частотна обробка і тимчасова обробка. Першим і найважливішим приладом з цієї групи є компресор.

«Специфіка використання компресора полягає в тому, щоб автоматично ослабляти гучність звуку, коли сигнал перевищує певний пороговий рівень гучності.

Гу́чність зву́ку ((англ. loudness N) - суб'єктивне сприйняття сили звуку (абсолютна величина слухового відчуття) людини з нормальним слухом.
Зазвичай у компресора є стандартний набір регулювань. Threshold - поріг. Задає рівень гучності, вище за який сигнал починає оброблятися компресором. Ratio - глибина компресії. Параметр, що відповідає за те, наскільки ослаблятиметься сигнал, що перевищив пороговий рівень. Attack – час атаки. Час, по виділенню якого сигнал, що перевищив пороговий рівень, почне ослаблятися компресором. Release - час відновлення. Час, протягом якого сигнал, що перестав оброблятися компресором, буде повернений у вихідний рівень гучності. Gain - вихідний рівень. Регулювальник, за допомогою якого можна підсилити вихідний сигнал, ослаблений в процесі обробки компресором» [№ 85, с. 127].

Лімітер призначений для того, щоб не дозволяти сигналу перевищувати встановлений рівень гучності. Роботу лімітера можна реалізувати за допомогою компресора.

Експандер працює аналогічно компресору, але навпаки. Якщо компресор ослабляє сигнал, то експандер його підсилює. Сигнал, що перевищив пороговий рівень, буде збільшений експандером ще більше. Такий прилад згодиться, якщо ви хочете збільшити різницю між гучними і тихими звуками.

Гейт вирізає будь-який сигнал, який нижче заданого Вами рівня. Найчастіше гейт використовують для видалення шумів в паузах між сигналами. Але гейт можна набудувати і так, щоб він обрізував хвости сигналу. Категорія частотної обробки представлена приладами, званими еквалайзерами. Еквалайзери діляться на два основних типи: графічні і параметричні. Кожен тип еквалайзерів має як плюси, так і мінуси, і використовується залежно від поставленого завдання.

Графічний еквалайзер має заданий набір частот. Цей набір частот встановлюється виробником устаткування. На кожній з частот можна підсилювати або ослабляти сигнал. По суті, графічний еквалайзер є спрощеним варіантом параметричного еквалайзера, оскільки в параметричного еквалайзера є всі ті ж функції з низкою додаткових можливостей.

Параметричний еквалайзер - тип частотної обробки, який найчастіше використовується. За допомогою параметричного еквалайзера можна самому вибрати смугу частот і ослабити або підсилити сигнал на цьому діапазоні частот. У можливості зміни частоти, яку ви хочете регулювати й полягає основна відмінність від графічного еквалайзера.

Прилади третьої категорії засновані на принципі тимчасової обробки сигналу.

Ревербератор є обробкою звукового сигналу, яка найчастіше використовується. Реверберація як така – це процес ослаблення сигналу під час багатократного віддзеркалення від перешкод. За допомогою ревербератора можна додати вашому звуковому сигналу об'ємності. «Ревербератор допомагає так обробити звук, неначе він був записаний в театрі, концертному залі, соборі, в горах або навіть під водою. Практично, будь-який звуковий сигнал, будь то електрогітара, скрипка або голос, після грамотної обробки ревербератором сприйматиметься на слух як щільніший і об'ємніший» [№ 85, с. 139].

Звук - коливальний рух частинок пружного середовища, що поширюється у вигляді хвиль у газі, рідині чи твердому тілі. У вузькому значенні терміном звук визначають коливання, які сприймаються органами чуття людини.

Затримкою називають ехо-камеру. Специфіка використання дуже проста: до оброблюваного оригінального сигналу додається той же, лише затриманий за часом і дещо ослаблений. До того ж, як і натуральна ехо-камера, сигнал, що підмішаний, може неодноразово повторюватися. Час затримки ви набудовуєте самі. Найчастіше приладами delay обробляють сольні партії інструментів або голосів.

Хорує – прилад тимчасової обробки звуку, принцип роботи якого заснований на короткій затримці сигналу, але не з фіксованим часом затримки, а з «плаваючим». Хорує використовують для того, щоб додати одному інструменту, який звучить, ефекту, неначе грає декілька подібних інструментів одночасно. До основного сигналу додаються додаткові, зміщені відносно його на різний час затримки.

Фленджер заснований на роботі хорусу, але з невеликою відмінністю. У фленджері використовується зворотний зв'язок, із-за якого в обробленому сигналі з'являються додаткові резонансні частоти.

Виникли нові напрями, нові методики, і від музиканта було потрібно не лише уміння володіти інструментом, але й знання основ фізики звуку, електроніки, програмування і уміння користуватися комп'ютером. На сьогоднішній день ні в музиці, ні в будь-яких інших сферах життя без комп'ютера не обійтися. Це змушує вивчати способи його (комп'ютера) вживання, розробляти методики і ясно бачити цілі та завдання що стоять перед педагогом – керівником вокально-музичних гуртків.

Основні переваги використання комп'ютерних технологій під час організації методичних заходів у позашкільному закладі є їх наочність, доступність, висока міра візуалізації, величезні можливості використання.

Для використання комп’ютерних технологій у навчально-виховній та методичній роботі необхідна наявність самого комп’ютера, обладнаного аудіо-карткою з MIDI in/out, MIDI-клавіатури, мікрофону, акустичних систем та відповідного програмного забезпечення.

Акусти́чна систе́ма - пристрій або система пристроїв для відтворення звуку, що складається з однієї або кількох динамічних головок, розташованих у корпусі (акустичному оформленні). Акустична система перетворює електричні коливання у звукові.
Це є необхідний комплект обладнання для здійснення музично-педагогічної діяльності. Реалізація потенційних можливостей комп’ютерних технологій вимагає компетентності педагога у цій галузі. Розвиток цієї компетентності починається ще під час підготовки майбутніх учителів у вищих навчальних закладах. Цьому питанню приділяє достатню увагу на курсах підвищення кваліфікації. У післядипломний період педагог, керівник музично-педагогічних гуртків не може залишатися сам на сам з проблемою використання комп’ютера у навчально-виховному процесі. Необхідно дати майбутнім вчителям музики необхідно дати не тільки педагогічні знання, але і вміння використовувати музичне програмне забезпечення. А завдання методичної служби допомогти опанувати цією компетентністю та запровадити у практику роботи керівника гуртка.

Більше сторіччя минуло з тієї пори, коли людство отримало можливість записувати й відтворювати звук. За цей період був пройдений шлях від науково-технічного відкриття, майже ілюзіону, до високого мистецтва звукозапису. Вдосконалювалася техніка, за допомогою якої робота музичного педагога могла стати більш вражаючою. Особливо це стало помітно в останні роки, у зв'язку з переходом від аналогового звуку до цифрового. За допомогою комп’ютерних технологій педагог має можливість створювати фонограму, записувати вокальну партію та обробляти її «розумними» програмами, які можуть відтворити акустичні якості відомих залів, зіграти на музичних інструментах вищої якості. За допомогою мережі інтернет вчитель має можливість скористатися нотними бібліотеками, прослухати та використати для навчального процесу будь-які музичні твори. А так само вивчити і програти твір зі своїми учнями дистанційно.

Мало знати технологію використання тієї чи іншої техніки або технології. Потрібен досвід та обґрунтовані методичні посібники та підручники для вивчення музично-комп’ютерних технологій.


1.3. Теоретичне обґрунтування дидактичних умов використання комп’ютерних технологій.

Предметом дидактики являється зміст навчання (чому навчати) і організація навчання (як навчати). Зміст навчання - це точно визначена система знань, умінь та навичок, якими повинні оволодіти вихованці (програми гуртків).

В останні роки математичні і кібернетичні методи являються основою педагогічної теорії і практики. Поява комп’ютера і технічних засобів навчання вносить суттєві зміни в зміст самого поняття навчання.

Навчання у сучасному розумінні можна розглядати як сукупність тривалих процесів введення інформації в складні управлінські системи, в тому числі і живі. Хоча педагогічна наука накопичила протягом історії чималий досвід, але очевидним є той факт, що їй до останнього часу не вистачало точності. Чисельні педагогічні рекомендації основані на приблизних підсумках, а не на суворому розрахунку. Без уведення математичних методів немає можливості навіть коректно сформувати завдання, які відносяться, припустимо, до знаходження способів управління педагогічним процесом. Без таких методів і без розробки їх пристосування до завдань навчання і потреб теоретичної педагогіки тим більше не можливий скільки-небудь серйозний успіх в практичній раціоналізації навчання.

Втілення точних математичних, логіко-математичних, теоретико-інформаційних методів в педагогіку проходить шляхом програмового навчання та застосування в педагогіці ідей і засобів кібернетики. Програмове навчання - це система, спрямована на підвищення ефективності праці вчителя та учнів, основним завданням якої є знаходження шляхів оптимізації управління пізнавальною діяльністю учня.

Ю.І. Машбиць пише: «Проектування навчальної програми повинно базуватися на певному психолого-педагогічному фундаменті. Перш за все, потрібно спроектувати процес навчання і лише потім здійснювати його машинну реалізацію. Звідси, основні зусилля психологів і педагогів повинні бути спрямовані на розробку теоретичних основ і технології проектування навчальних програм» [№60, с. 78].

Розробляючи навчальну програму, ми в рамках системи навчання проектуємо навчальну діяльність. Коли навчальна діяльність, її особливості і структура виступають об’єктом управління, то принципового значення набуває той факт, що той, хто навчається - це не тільки суб’єкт, але й об’єкт навчальної діяльності. Для розуміння специфіки навчальної діяльності важливо, що зміни в тому, хто навчається, являються прямим продуктом цієї діяльності оволодіння засобами дій і відповідні зміни в суб’єкті є побічним продуктом. Це означає, що діяльність можна вважати навчальною лише у тому випадку, коли зміни, що відбуваються у суб’єкта, відповідають меті. Це положення має принципове значення під час комп’ютеризації навчання, бо воно дозволяє виокремити навчальну систему від орієнтованої на допомогу у вирішенні різноманітних завдань експертної системи.

Експе́ртна систе́ма - це методологія адаптації алгоритму успішних рішень однієї сфери науково-практичної діяльності в іншу. З поширенням комп'ютерних технологій це тотожна (подібна, заснована на оптимізуючому алгоритмі чи евристиках) інтелектуальна комп'ютерна програма, що містить знання та аналітичні здібності одного або кількох експертів щодо деякої галузі застосування, і здатна робити логічні висновки на основі цих знань, тим самим забезпечуючи вирішення специфічних завдань (консультування, навчання, діагностування, тестування, проектування тощо) без участі експерта (фахівця в конкретній проблемній галузі). Також визначається як система, яка використовує базу знань для вирішення завдань (видачі рекомендацій) у деякій предметній галузі. Цей клас програмного забезпечення спочатку розроблявся дослідниками штучного інтелекту в 1960-ті та 1970-ті і здобув комерційне застосування, починаючи з 1980-х. Часто термін система, заснована на знаннях використовується як синонім експертної системи, однак можливості експертних систем ширші за можливості систем, заснованих на детермінованих (обмежених, реалізованих на поточний час) знаннях.
Ось чому неприпустимо механічно переносити способи організації діяльності людини в експертних системах на системи комп’ютерного навчання.

Формування комп’ютерної компетентності є процесом складним. Даний процес може бути частково організований, відбуватися стихійно, але для того щоб зробити його більш ефективним, необхідно здійснювати його цілеспрямовано.

Цей процес може бути успішним за таких дидактичних умов:


  • забезпечення інтеграції музично-комп’ютерної інформації із основним програмовим матеріалом гуртка;

  • забезпечення взаємозв’язку позашкільної та навчальної (урочної) діяльності у процесі формування комп’ютерної компетентності.

Значення терміну «дидактичні умови» походить з філософського розуміння умов як відношення предмета до навколишніх явищ, без яких неможливе його існування [№56, с. 23].Стосовно процесу навчання, то дидактичні умови можуть розглядатися як необхідні обставини, як вважає Жалдак М.И., що зумовлюють процес навчання, а також його динамічний розвиток: «На відміну від причини, що безпосередньо породжує те чи інше явище, процес, умова становить те середовище, у якій вони виникають, існують і розвиваються» [№37, с. 34], С. Ю. Машбіць вважає, що дидактичні умови – «…це фактори, що впливають на методи і, взаємодіючи з методом, впливають на його відносну ефективність»[№60, с. 62].

В. Андрєєв запропонував таке визначення: «…дидактична умова - це обставина процесу навчання, яка є результатом цілеспрямованого вибору, конструювання та застосування елементів змісту, методів, прийомів, а також організаційних форм навчання для дослідження певних дидактичних цілей».

Виходячи з цього, під дидактичними умовами, які визначають успішність подолання педагогічних бар’єрів, ми розуміємо обставини процесу навчання, що є результатом цілеспрямованого вибору, конструювання та застосування елементів змісту, методів, прийомів, а також організаційних форм навчання, завдяки яким процес подолання педагогічних бар’єрів може бути успішним.

Перша виокремлена дидактична умова має реалізовуватись під час навчальної діяльності, вона передбачає забезпечення зв’язку комп’ютерної інформації із основним програмовим матеріалом вокально-музичних гуртків. Щоб забезпечити цей зв’язок, необхідно здійснити аналіз нормативних документів, теорії та практики позашкільної освіти.

Нормативна документація - документи, які встановлюють правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їхніх результатів.
Такий аналіз було зроблено, що дозволило виокремити 3 моделі введення комп’ютерного компоненту в зміст позашкільної освіти, а саме:



  • міжпредметна модель передбачає розподіл відповідної інформації між гуртками одного напряму - міжгурткова;

  • модульна модель, яка реалізується через спеціальні теми-модулі музично-педагогічного циклу;

  • доповнююча модель передбачає ознайомлення з комп’ютерними технологіями у ході цільово спрямованих позашкільних заходів.

Виходячи з цього, в процесі навчальної діяльності у позашкільному закладі можливо реалізовувати міжгурткову, модульну та комплексну модель введення комп’ютерних технологій до змісту освіти, що може бути досягнуто через гуртки, спеціальні модулі, методи і методологічні підходи.

Відбір комп’ютерної інформації має здійснюватися за такими критеріями:



        1. цілеспрямованості, тобто відповідність комп’ютерної інформації темі заняття;

        2. доступності - відібрана до практичного заняття інформація має бути доступною, посильною для розуміння;

        3. логічності - має чітку логіку викладу;

        4. цікавості - інформація має бути цікавою;

        5. комплексності - тобто інформація має інтегруватись до змісту заняття різними засобами, вихованці мають одержати інформацію на візуальному та слуховому сприйняттях;

        6. багатофункціональності, тобто залучені до заняття комп’ютерні технології можуть використовуватись для: мотивації, актуалізації знань, збудження інтересу, урізноманітнення та диференціації самостійної роботи, закріплення і систематизації вивченого матеріалу.

Основними критеріями інтересу до комп’ютерних технологій є:

  • усвідомлення предмету інтересу

  • чітко виражена потреба в пізнанні комп’ютерних технологій

Введення комп’ютерних технологій до змісту навчальних програм має бути спрямованим на:

  • оволодіння комп’ютерними знаннями – формування когнітивного компоненту;

  • формування умінь та навичок комп’ютерних технологій – формування операційного компонентів;

  • набуття інтересу до комп’ютерних технологій – мотиваційний компонент;

Важливою складовою навчального процесу є навчальна діяльність, тому реалізація другої дидактичної умови передбачає забезпечення взаємозв’язку позашкільної та навчальної діяльності у процесі формування комп’ютерних знань та умінь.

Організація позашкільної діяльності з використанням комп’ютерних технологій повинна будуватись за принципами послідовності і наступності логічно взаємопов’язаних групових та масових позашкільних заходів.

Усе різноманіття позашкільної діяльності з використання комп’ютерних технологій можна розділити на декілька груп:


              1. розважальні форми (концерти, свята, вечори тощо);

              2. практико-орієнтовані форми (запис у студії, конкурси, фестивалі тощо);

              3. пізнавальні форми (тематичні виховні заходи, навчальні заняття тощо);
                Навча́льні заня́ття (аудито́рні заня́ття) - лекції, лабораторні , практичні, семінарські заняття тривають дві академічні години з перервами між ними і проводяться за розкладом. Такі заняття називають «парами», оскільки вони є спареними.


Отже, якщо навчальні заняття закладають основи для всебічного розвитку особистості, то позашкільна діяльність сприяє і утворює умови щодо підвищення ефективності навчальної. Тому позашкільна діяльність передбачає використання різноманітних форм і методів, що спрямовані на формування комп’ютерних знань і умінь.

Комп’ютерні технології повинні органічно входити до тематики навчальних занять вокально-музичних гуртків.

Впровадження зазначеної умови забезпечується формуванням когнітивного, операційного й мотиваційного компонентів комп’ютерної грамотності педагогів.

Когнітивний компонент забезпечує усвідомлення педагогами і передачу вихованцям навчальної мети гуртка, його конкретних розділів і тем. Це усвідомлення залежить від попереднього матеріалу, рівня освіченості та вихованості учнів, а головне - від цілеспрямованості педагога, вміння поставити і роз’яснити гуртківцям цілі та завдання.

Його освітня мета полягає в забезпеченні засвоєння, закріплення, застосування теорій, понять, законів тощо, формуванні спеціальних умінь та навичок.

Мотиваційний компонент є продовженням когнітивного, але тільки за умови усвідомлення вихованцями їх власного стимулу до діяльності та реальної значущості знань. Тому роз’яснення мети, поглиблення мотивації є передумовою позитивного ставлення вихованців до занять у вокально-музичному гуртку. Педагог зобов’язаний викликати у вихованців внутрішню потребу в засвоєнні знань. Це досягається за допомогою чіткого й достатнього формулювання учням пізнавального завдання (найчастіше в формі проблемної ситуації), адже одна і та сама за характером і результатами навчальна діяльність може мати різні мотиви.

Проблема - складне теоретичне або практичне питання, що потребує розв'язання, вивчення, дослідження. Проблема - об'єкт (питання, недолік чи потреба чогось,завада від надлишку чи наявності чогось, процес) явище збуджуючого характеру як стимул діяльності спонукаючого характеру - незадоволений попит чи нереалізовані потреби (нестача або відсутність, надлишок або наявність чого-небудь), дефект, вада, чи загроза що змушує цілеспрямовано ліквідувати проблему шляхом уникнення взаємодії чи зміни стану об'єкту, себе чи свого ставлення до подій.
Тому важливо, щоб керівник гуртка свідомо управляв мотиваційною стороною навчальної діяльності вихованців, їх інтересами і потребами, формував позитивне ставлення до музики і вокального співу.

Операційний компонент охоплює всі методи та їх складові - прийоми, якими оперує кожен керівник гуртка у процесі своєї діяльності, форми організації навчання. Організовуючи навчально-пізнавальну діяльність слід зважати на те, що, хоча діти засвоюють вокальні навички під керівництвом педагога, цей процес є індивідуальним для кожного вихованця. Загалом, він передбачає таку послідовність інтелектуальних операцій:


  • сприймання;

  • осмислення;

  • узагальнення;

  • систематизація;

  • закріплення;

  • застосування на практиці.

Реалізація наступної дидактичної умови передбачає забезпечення взаємозв’язку навчальної та позанавчальної діяльності у процесі формування комп’ютерної компетентності, що відбувається під час участі вихованців у вечорах відпочинку, святах, концертних виступах, фестивалях та конкурсах. Організація цих форм діяльності передбачає циклічність, послідовність і наступність логічно взаємопов’язаних групових і масових заходів, які доповнюють і поглиблюють комп’ютерну інформацію певної теми, проблеми або напряму, надають можливість педагогам співставити, проаналізувати, узагальнити цю інформацію, виявити комп’ютерні знання й уміння (когнітивний, операційний компоненти комп’ютерної компетентності), що забезпечують взаємодію (афективний і поведінковий компоненти комп’ютерної компетентності) в умовах життєдіяльності. Позашкільна діяльність має яскраво виражену специфіку впливу на особистість, а саме: добровільність і право вибору занять, різноманітність і альтернативність спілкування як між собою так і з педагогами - керівниками гуртків та секцій, диференційованість за інтересами та захопленнями, що дозволяє підтримувати стійкий інтерес до комп’ютерних технологій.

Отже, теоретичне обґрунтування сутності комп’ютерної компетентності, визначення дидактичних умов її формування у керівників вокально-музичних гуртків створили передумови для впровадження цих умов у навчальному і позанавчальному процесі позашкільного навчального закладу.

У практиці навчання комп’ютерних технологій застосовуються чотири основні методи навчання:


  • пояснювально-ілюстративний,

  • репродуктивний,

  • проблемний,

  • дослідницький,

Враховуючи, що перший метод не передбачає наявності зворотного зв'язку між вихованцем і системою навчання, його використання в системах з використанням комп’ютера безглуздо.

Репродуктивний метод навчання із застосуванням засобів обчислювальної техніки передбачає засвоєння знань, що повідомляються вихованцеві керівником гуртка або комп’ютером, і організацію діяльності гуртківця з відтворення вивченого матеріалу і його застосуванню в аналогічних ситуаціях.

Мето́дика (від грец. μέθοδος - «шлях через») навчання окремої навчальної дисципліни (предмета) - галузь педагогічної науки, що являє собою окрему теорію навчання (приватну дидактику).
Застосування цього методу з використанням комп’ютера дозволяє істотно поліпшити якість організації процесу навчання, але не дозволяє радикально змінити навчальний процес в порівнянні з вживаною традиційною схемою (без комп’ютера). У цьому плані більш виправданим є вживання проблемного і дослідницького методів.

Проблемний метод навчання використовує можливості комп’ютера для організації навчального процесу як постановки і пошуків способів вирішення проблеми. Головною метою є максимальне сприяння активізації пізнавальної діяльності дітей. В процесі навчання передбачається вирішення різних типів завдань на основі отримуваних знань, а також використання ряду додаткових знань, необхідних для вирішення поставленої проблеми. При цьому важливе місце відводиться придбанню навичок збору, впорядкуванню, аналізу, і передачі музично-педагогічної інформації.

Дослідницький метод навчання із застосуванням комп’ютера забезпечує самостійну творчу діяльність в процесі проведення науково-педагогічних досліджень у межах музично-педагогічної проблематики. При використанні цього методу, навчання є результатом активного дослідження, унаслідок чого, як правило, стає більш приємним і успішним, ніж за умов використання інших перелічених методів. Дослідницький метод навчання передбачає вивчення методів об'єктів і ситуацій в процесі дії на них. Для досягнення успіху необхідна наявність середовища, що реагує на дії. У цьому плані незамінним засобом є моделювання, тобто імітаційне представлення реального об'єкту, ситуації або середовища в динаміці.

Комп'ютерні моделі мають ряд серйозних переваг перед моделями інших видів через свою гнучкість і універсальність. Використання моделей на комп’ютері дозволяє уповільнювати і прискорювати хід часу, стискувати або розтягувати простір, імітувати виконання дій дорогих, небезпечних або просто неможливих на реальному світі.

Ефективне навчання із застосуванням комп'ютерної техніки базується на наступних загальних принципах і висновках:



Загальні принципи

Мета

Активна участь вихованців у навчальному процесі

Максимально сприяти активізації учнів

Постійне проведення особистого аналізу ситуації педагогом у процесі навчання

Уникати використання стандартних схем аналізу, змінювати завдання і ситуації на різних стадіях навчання

Наявність сигналів зворотного зв'язку в навчальному процесі

Повідомляти вихованцю про результати його дій в кожній конкретній ситуації

Наявність швидкого зворотного зв'язку в навчальному процесі

Забезпечувати за можливості миттєвий зворотний зв'язок

Відмова від поведінки, що не дає позитивного результату

Відхиляти небажані варіанти дії, не підтверджуючи їх.

Постійне повторення опрацьованого матеріалу.

Практикувати і підтверджувати способи дій, навіть якщо вони вже були продемонстровані.

Індивідуалізація кількості і послідовності підтверджень дій в процесі навчання.

Підбирати способи підтвердження індивідуально.

Облік індивідуальних особливостей до сприйняття зовнішніх умов, залежно від його станів і настрою.

Застосовувати приведені вище принципи не жорстко і однозначно, а гнучко.

Останні технічні досягнення часто знаходили використання у навчальному процесі, і комп’ютер в цьому сенсі не є виключенням. Вже перші дослідження щодо використання комп’ютера в навчальному процесі показали, що використання комп’ютерної техніки дозволяє істотно підвищити ефективність процесу навчання, поліпшити облік і оцінку знань, забезпечити можливість індивідуальної допомоги педагога у кожному у вирішенні окремих завдань.

Комп’ютер є потужним засобом для обробки інформації у вигляді слів, чисел, зображень, звуків тощо.

Обробка інформації́ - вся сукупність операцій (збирання, введення, записування, перетворення, зчитування, зберігання, знищення, реєстрація), що здійснюються за допомогою технічних і програмних засобів, включаючи обмін по каналах передачі даних [6.
Головною особливістю комп’ютера як інструменту є можливість його налаштування (програмування) на виконання різного роду робіт, пов'язаних із здобуттям і переробкою інформації.

Використання комп’ютерної техніки в навчальному процесі відкриває нові дороги в розвитку навиків мислення і уміння вирішувати складні проблеми, надає принципово нові можливості для активізації навчання. Комп’ютер дозволяє зробити гурткові і самостійні заняття цікавішими, динамічні і переконливими, а величезний потік інформації, що вивчається, легко доступним.

В країні розроблено оптимальну систему засобів навчання і виховання, навчального обладнання, яка відповідає сьогоденню.

Сучасна система комп’ютерних технологій і навчального обладнання відповідає:



  1. новим дидактичним вимогам організації навчально-виховного процесу;

  2. новітнім досягненням у галузі науки, техніки та технології виробництва;

Склад сучасних комп’ютерних технологій визначається методами, змістом навчання і виховання та дидактичними можливостями кожного із видів засобів.

В основі системи комп’ютерних технологій лежить основний принцип - комплексного застосування засобів навчання і виховання. А він ґрунтується на одному з важливіших принципів дидактики - в навчально-виховному процесі, по можливості, повинні брати участь як можна більше відчуттів.

Система комп’ютерних технологій враховує специфічні дидактичні властивості кожного з видів засобів.

Факторами становлення і розвитку системи комп’ютерних технологій виступають ефективність функціонування, її мультифункціональність, тобто спроможність структури володіти декількома функціями і бути переадаптованою до виконання нових функцій. Тут поняття ефективності дорівнюється поняттю гнучкості інформаційно-технічного засобу, що дозволяє оцінювати якість роботи в цілому. Тим самим поняття ефективності функціонування пов’язується зі змістовною, якісною циркуляцією інформації. Цінним є той інформаційно-технічних засіб, який визначає оптимальний шлях досягнення навчальної чи виховної мети і сприяє ефективності функціонування застосування.

Інформація про кінцевий ефект є безперервною умовою саморегуляції.

Кінцевий ефект у РБМК - явище, що полягає в короткочасному збільшенні реактивності ядерного реактора (замість очікуваного зниження), спостерігалося на реакторах РБМК-1000 при опусканні стержнів системи управління і захисту (СУЗ) з крайнього верхнього (або близького до нього) положення.
Як сформував П.К. Анохін, будь-яка функціональна система, механічна чи жива, створена чи розвинена на шляхах отримання призвичаєного ефекту, обов’язково має замкнутий характер і не може існувати якщо не отримає зворотної орієнтації про ступінь створеного нею ефекту. № 5, с. 159].

Отже, доцільно вважати систему комп’ютерних технологій дидактико-методичним комплексом комп’ютерних посібників з відповідними їм інформаційно-технічними засобами, об’єднаними на основі виконання алгоритму навчально-виховних завдань.

Питанням упорядження, систематизації термінології і класифікації комп’ютерних засобів приділяється недостатня увага.

Пропонується така класифікаційна модель комп’ютерних технологій:



  1. за змістом - розширення кругозору; джерела знань; створення бази опорної інформації; естетичного виховання; закріплення і узагальнення; контролю і аналізу;

  2. за каналом сприйняття - візуальні, звукові, аудіовізуальні;

  3. за способом репрезентацій - від діапроектора до комп’ютеризації;

  4. за джерелом інформації - від репрографії до Інтернету;

  5. за видом носія інформації - від діапозитивів, діафільмів, транспарантів, радіопередач, кіно-, відеофільмів до дисплею;
    Носі́й інформа́ції (data medium) - матеріальний об'єкт , створений природою або ж навмисно людиною, за допомогою якого можна зберігати і передавати інформацію


  6. за типом апаратури - від побутових діапроекторів до комп’ютерів, супутникового зв’язку;

  7. за формами застосування - групові і індивідуальні;

  8. за методом комплексування - від аудіопасивного до інтерактивного.

Електронні посібники допомагають раціонально і швидко готувати фахівців з питань використання нових комп’ютерних технологій.

У педагогічній діяльності потрібно максимально використовувати комп’ютерні технології, які не тільки дозволяють вимірювати ефективність досконалості освітнього середовища та творчих зусиль педагога, але й розвивають при цьому його професійне педагогічне мислення.

У позашкільних навчальних закладах комп’ютерні технології використовуються недостатньо, в основному, як допоміжні засоби під час проведення масових заходів.

З метою виявлення сутності основ застосування інформаційно-технічних засобів виникає необхідність більш детального розгляду процесу утворення абстрактного наукового поняття, тому що від якості системи сформованих понять залежить не тільки активність і дієвість засвоєних знань, але й тип мислення.

Комп’ютерна форма навчального матеріалу має бути образною моделлю дійсності зі спеціальним виділенням тих рис і якостей, які вивчаються, підсилених або відбором найбільш яскравого об’єкту з даного класу, або спеціальною побудовою змісту, діяльністю педагога.

Під раціональною наочністю в дидактиці розуміється «теоретична модель поняття, пред’явлена у вигляді логічних схем, креслень, таблиць, графіків тощо, які відображають низку ступенів, найбільш загальні і суттєві зв’язки, відношення, сторони об’єктивного світу, недосяжні безпосередньому чуттєвому спостереженню»[№74, с. 122]. Такі моделі - це уже не узагальнені фрагменти діяльності, пов’язані з нею просторово-тимчасовими координатами, а логічні конструкції, побудовані на основі гіпотези про внутрішню будову об’єкта чи явища, які вивчаються. Тому в певній мірі вони мінливі і суб’єктивні. Звідси виникають вимоги до графічних засобів наочності, частково сформовані в роботі: логічність побудови; суттєва, а не приблизна схожість з матеріалом, який вивчається; достатність виділеної кількості відображених ознак для цілісного розуміння предмету вивчення; відсутність спрощень і вульгаризації змісту; побудова моделі з урахуванням перевірених наукових даних; відповідність інформаційним та психологічним характеристикам сприйняття чуттєвих об’єктів. Стає можливим завдяки раціональній наочності через креслення, схему, структурну чи функціональну модель, взаємозв’язок окремих факторів, виділити структуру, показати внутрішню діалектику вивченого.

Це створює умови для глибшого розуміння сутності повноцінного засвоєння науково-теоретичних знань за законами науки, розвиває абстрактне мислення.

Абстра́ктне ми́слення - один з видів людського мислення, який полягає в утворенні абстрактних понять і оперуванні ними.

Підвищення ролі комп’ютерних технологій і, особливо, її раціональної, умовної форми в повній мірі відповідає сучасним завданням освіти.

Наведені приклади використання комп’ютерних технологій в процесі формування теоретичних знань говорить про можливість забезпечення мислення учня на різних його етапах наочно-образним, чуттєвим матеріалом. При цьому відбір змісту, структури і методики застосування комп’ютерних технологій і не може визначатися емпіричним і інтуїтивним шляхом.

Педагогічна практика підказує про необхідність науково-обґрунтованого підходу до застосування нових комп’ютерних технологій.

Головними перевагами комп’ютера перед іншими технічними засобами навчання є гнучкість, можливість налаштування на різні методи і алгоритми навчання , а також індивідуальній реакції на дії кожного окремого вихованця. Використання комп’ютера дає можливість зробити процес навчання активнішим, додати йому характер дослідження і пошуку. На відміну від підручників, телебачення і кінофільмів він забезпечує можливість негайного відгуку на дії вихованця, повторення, роз'яснення матеріалу для слабших, переходу до складнішого і надскладного матеріалу для найбільш підготовлених. При цьому легко і природно реалізується навчання в індивідуальному темпі.

Не підлягає сумніву, що у багатьох випадках переваги комп'ютера не заперечні. Він не лише позбавляє від рутинних робіт, але й дозволяє їм зайнятися трудомісткими практичними завданнями з використанням методів лінійного програмування і складних аналітичних досліджень. Використання текстових редакторів позбавляє від нудного друкування на машинці і дає можливість педагогові переробляти задану тему, поки вона не стане задовільною.

Лінійне програмування або лінійна оптимізація (LP, англ. Linear Programming) - метод досягнення найліпшого виходу (такого як найбільший прибуток або найменша вартість) у математичній моделі чиї вимоги представлені через лінійні відношення.
Текстовий редактор - комп'ютерна програма-застосунок, призначена для створення й зміни текстових файлів (вставки, видалення та копіювання тексту, заміни змісту, сортування рядків), а також їх перегляду на моніторі, виводу на друк, пошуку фрагментів тексту тощо.
Подібна шліфовка стилю була б неможливою без комп'ютера. Час, який раніше витрачався на рутинні операції, що постійно повторюються, тепер може бути присвячений важливішим питанням, що вимагають напруги думки і творчого підходу.

Комп'ютери відкривають нові перспективи в області освіти. При збільшення обсягу знань і ускладнення методів аналізу стає все важчим будувати начальний процес, дотримуючись принципу пасивного слухання лекцій і читання навчальних текстів. Критичне мислення, уміння зрозуміти і вирішувати складні проблеми, здатність вивести корисні узагальнення з купи вихідних даних - все це набуває великої важливості і вимагає від студентів активнішої діяльності.

Крити́чне ми́слення - (дав.-гр. κριτική τέχνη - «мистецтво аналізувати, судження») - це наукове мислення, суть якого полягає в ухваленні ретельно обміркованих та незалежних рішень. Головним чином йому притаманні такі властивості, як усвідомленість та самовдосконалення.

Застосування комп’ютерних технологій навчання приводить до необхідності перегляду системи навчання. Підключення до Інтернет комп’ютерів дає можливість значно розширити пізнання з різних галузей і придбати досвід роботи з комп’ютерною технікою. Це дозволяє сприймати інформацію у нетрадиційних формах. А ця інформація є більш привабливою, а значить буде краще засвоюватися. Навчання, пов’язане з комп’ютерними технологіями, попадає на благотворне підґрунтя.

Втілення комп’ютерних технологій в процесі навчання дозволяє:


  1. частково перевести курс навчання на комп’ютер (включаючи пояснення теоретичного матеріалу, практичні заняття, контроль засвоєного матеріалу);
    Практи́чні заня́ття - форма навчального заняття, при якій викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.


  2. позбавити педагога від процедури пошуку книг, їхньої купівлі;

  3. оперативно редагувати матеріал до занять з урахуванням всього нового;

  4. вдосконалювати методику викладання матеріалу;

  5. надати вихованцям можливість вивчати музичний матеріал і виконувати практичні заняття вдома.

Система комп’ютерного навчання включає в себе наступні компоненти: методичні матеріали до занять теоретичних і практичних, музичний матеріал для роботи вдома, фонограми-мінус для тренувальних вправ.

Методичні розробки готуються педагогом і включають в себе програму гуртка, тематичний план, конспекти занять; список основної літератури.

Тексти готуються з використанням сучасних програмних засобів з урахуванням особливостей оформлення тексту (виділення заголовків, підзаголовків, ключових слів, переліків, вставок графічного матеріалу тощо). Завдання для самостійної роботи дома складається з відеокліпів, фонограм-плюс та мінус, відеоматеріалів концертів, конкурсів, фестивалей тощо, підбирається з урахуванням репертуарного плану.

Розробка і втілення системи комп’ютерного навчання вимагає:



  1. вдосконалення методики викладання матеріалу, особливо теоретичного;

  2. оптимізації обсягу наданої інформації та її інформативна цінність;

  3. упорядкування методичних матеріалів, конспектів занять зокрема;

  4. однозначних тлумачень термінів;

Функції педагогів зводяться до наступного:

  1. розробки методичних матеріалів з програми гуртка;

  2. редагування своїх матеріалів;

  3. підготовка музичного матеріалу: фонограм-плюс і мінус, зразків виконання музичних творів,

Сьогодні комп'ютерно- інформаційні технології проникають в усі сфери життєдіяльності. Освіта не може стояти осторонь, і інформаційні технології в навчанні повинні зайняти належне місце.

В.Д. Шадриков пише: «З настанням ери інформаційних технологій особливо актуальною стає проблема науково об’ємних технологій у навчанні. Не дивлячись на те, що науково об’ємні технології сьогодні характеризують науково-технічний прогрес, рівень розвитку країни, і не дивлячись на те, що інформаційним технологіям навчають у вищих навчальних закладах, по відношенню до самої системи навчання, в дидактиці загальноосвітньої і вищої школи поняття «наукові технології» залишається малорозробленими»[№91, с 79].

Науко́во-техні́чний прогре́с - це поступальний рух науки і техніки, еволюційний розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на основі широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи; це об'єктивна, постійно діюча закономірність розвитку матеріального виробництва, результатом якої є послідовне вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, підвищення його ефективності.

Науково об’ємна технологія – це технологія, яка передбачає, що в її розробку вкладені результати наукових досліджень (теорії, концепції, ідеї тощо).

Наукове дослідження - процес дослідження певного об'єкта (предмета або явища) за допомогою наукових методів, яке має на меті встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей.

Довіра до якості навчання формується на основі:



  1. якісного складу педагогів;

  2. якісної інформаційної бази, на основі якої будується навчальний процес;

  3. нормативного матеріально-технічного забезпечення навчального процесу;

  4. традиційної дидактики навчання.

Таким чином, потреби сучасного інформаційного суспільства вимагають відійти від формального формування знань, умінь та навичок роботи за комп’ютером до формування інформатичної компетентності, яка б трансформувалася у педагога у власну життєву компетентність. А передумовою цього повинно стати формування інформаційно-технологічних вмінь майбутніх педагогів.

Значення комп’ютера як інструмента педагогічної праці вийшло далеко за межі чергового технічного засобу навчання й розцінюється як самий потужний і об’єктивний фактор еволюції усіх систем освіти.

Комп’ютерні технології спрямовані на:

а)підготовку особистості, що може вільно існувати у інформаційному суспільстві;

б) формування умінь працювати з інформацією;

в) розвиток комунікативних здібностей; формування дослідницьких умінь та умінь вибору оптимальних рішень.

Комп’ютерні технології дозволяють істотно змінити засоби управління навчальною діяльністю. Вони дозволяють забезпечити гнучкість управління навчальним процесом.

Для того щоб зробити навчальний процес більш ефективним, його треба будувати на основі таких дидактичних умов:



  • забезпечення інтеграції музично-комп’ютерної інформації з основним програмовим матеріалом вокально-музичних гуртків;

  • забезпечення взаємозв’язку навчальної та позанавчальної діяльності у процесі формування комп’ютерної компетентності.

1   2   3   4   5



  • 1.3. Теоретичне обґрунтування дидактичних умов використання комп’ютерних технологій.