Первая страница
Наша команда
О нас

    Головна сторінка

Студентських наукових праць

Студентських наукових праць

Дата конвертації16.03.2017
Розмір2.79 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   18

For all practical purposes the boundary between set expressions and free phrases is vague. The point that is to be kept in mind is that there are also some structural features of a set expression correlated with the invariability the set expression possesses.

There are, of course, other cases when set expressions lose their metaphorical picturesqueness, having preserved some fossilized words and phrases, the meaning of which is no longer correctly understood. For instance, the expression to buy a pig in a poke may be still used, although poke 'bag' (cf. pouch, pocket) does not occur in other contexts [3]. Expressions taken from obsolete sports and occupations may survive in their new figurative meaning.

For the results of the article, the memorableness of a set expression, as well as its unity, is assisted by various factors within the expression such as rhythm, rhyme, alliteration, imagery and even the muscular feeling one gets when pronouncing them. Set expressions are contrasted to free phrases and semifixed combinations. In contrast a free phrase permits substitution of any of its elements without semantic change in the other element or elements.
1. Vinogradov V. V. Problemy russkoj stilistiki / V. V. Vinogradov. – M. : Vyssh. shkola, 1981. – 320 s. 2. Zhluktenko Ju. A. i drugie. Social'naja lingvistika i obshhestvennaja praktika / Ju. A. Zhluktenko. – K : Vysshaja shkola, 1988. – 67 c. 3. Kashheeva M. A. Praktikum po anglijskoj leksikologii / M. A. Kashheeva. – L. : «Prosveshhenie», 1974. – 130–132 c. 4. Smirnickij A. I. Leksikologija anglijskogo jazyka / A. I. Smirnickij. – M., 1956. – 34–36 s. 5. Fedulenkova T. M. Anglijskaja frazeologija : Kurs lekcij / T. M. Fedulenkova. – Arhangel's'k, 2000. – 321 s. 6. Gashina N. English Grammar / Gashina N. – K. : «Higher School». – 1964. – 350 s. 7. Koonin A. English Lexicology / Koonin A. – M., 1999. – 277 s. 8. Mcrae J. Representational language learning : from language awareness to text awareness / J. Mcrae. – London – New York : Longman, 1996. – 216 s.

UDC 81’373.612=111
Shetelia Khristina, the 5 th year student of History and Philology Faculty; research advisor – Finchuk G. V. PhD, Associate Professor (Academician Stepan Demianchuk International University of Economics and Humanities, Rivne)
Анотація. У статті досліджено специфіку використання та оцінювальні властивості прикметників. Розглянуто такі категорії оцінки прикметників: позначення жіночого та чоловічого начала при характеристиці людини, специфіка зооморфізмів та зоонімів як засобів для оцінки суб’єкта. Розкрито особливості поєднання прикметника з іншими частинами мови. Визначено роль прикметників у формуванні суджень про зовнішність людини.

Ключові слова: прикметники, опис зовнішності людини, зооніми та зооморфізми.
Аннотация. В статье исследована специфика использования и оценочные свойства прилагательных. Рассмотрены такие категории оценки прилагательных: обозначение женского и мужского начала при характеристике человека, специфика зооморфизмов и зоонимов как средств оценки субъекта. Раскрыны особенности связи прилагательных с другими частями речи. Определена роль имен прилагательных в формировании суждений о внешности человека.

Ключевые слова: прилагательные, описание внешности человека, зоонимы и зооморфизмы.
Annotation. This article investigates the specificity of using and properties of estimated lexicon, particularly adjectives. The author distinguish the category of assessment, as a designation of femininity/masculinity in the characterization of human, specificity of zoomorphism and zoonyms, as a means to evaluate, the significance and features of colloquial slang language with its negative/positive assessment of certain qualities which are inherent in people and in this case, the ability of the adjective to combine with other parts of speech. Particular attention was paid to the role of adjectives in forming and expressing opinions about the human appearance.

Keywords: adjectives for the description of human appearance, the designation of femininity/masculinity, zoonyms and zoomorphism, colloquial slang.

Relevance of the research is in the position about the fact that every language divides the world in its own way and has a specific method of conceptualization which is generally accepted in our time. Lexical system represents the world that surrounds us with the help of its own composition.

New methods which are connected with the transmission of own convictions and impression about human arise due to the adaptation of language in society in recent times. With the development of society there are opportunities to realize themselves in a broader sense, so new lexical units appear for assessing human appearance.

Description of human qualities of appearance is an important component, both for the average person and for the person who engaged in the research, which focused on the concept of the appearance as exemplified in English.

The study of external features and characteristic of the person has an important place in this issue. Due to these facts, it is seems relevant and appropriate to study the lexical-semantic microsystems of the adjectives which describe a person's appearance.

The problem of language study and systematization of a person appearance evaluation was investigated by N. N. Amosova, T. H. Bochyn, N. M. Kravtsova, U. V. Meschriakova, V. V. Vynogradova.

The aim of research is the detection of structural and semantic features of estimative vocabulary to describe the person's appearance, the disclosure of properties of the evaluative lexic by various criteria, the definition of the role of an adjective as a key component in assessing the person’s appearance.

The objective of research of the estimative lexis for characteristics external features of the person are:

1. Тo determine the basic ways to characterize a person appearance in the English language and to define the evaluative importance of vocabulary in the language;

2. To investigate the properties of lexical units for describing the external characteristics of a person by categories femininity/masculinity;

3. To establish specifics of zoonyms and zoomorphisms which characterize the person;

4. To identify the specific of using the colloquial slang vocabulary for evaluating human in a case study of English.

Generally, when is necessary to give assessment of a person’s appearance, the logical question is – what should be described? Will it be only face features or build? The concepts of the appearance are not only external physiological traits or personal appearance, but also the character and behavior. These three criteria make up the portrait of the person's appearance.

It is very valuable correctly and fully to describe the appearance (physical appearance or less formal looks).

The adjective as a part of speech is not only a universal category, but also a class of words, which are the least compared to other specific morphological and syntactic classes. In many languages, the adjective does not stand out as a separate part of speech, which has its morphological and/or syntactic characteristics [1, р. 112].

An evaluative meaning formed by a structure which includes the estimative scale, evaluative stereotype, the object and the basis of assessment, subject of the assessment, evaluative modes, axiological predicates, motivation of the evaluation [2, p. 93].

Thus, Boguslavskyi V. M. identifies six aspects of a person's appearance evaluation:

– the existential aspect (the perception of person as a certain natural givens).

– the emotional aspect (the expression of emotional relation to the person which is perceived).

– aesthetic aspect (the evaluation of appearance in terms of its beauty and unreal harmony).

– psychological aspect (the attribution of a human personality traits based on observed signs of the appearance).

– the social aspect (the social attribution of human characteristics).

– the age aspect (associations are perceived on grounds of appearance with a certain age).

Most researchers distinguish the following properties of evaluation: anthropocentrism, cognition, pragmatism, subjectivity, intuitiveness, its value of the character, binary.

The adjectives are characterized by acting as a lexical unit and they always called a phenomenon reality: (thin man) – it is meant that a person has a slender body that has excess weight [3, с. 180].

In the descriptive group of the meanings of nouns incorporated a variety of signs: the intellect, the intellectual activity; such nouns form a group with the meaning of «person associated with intellectual activity», an expert an analyst, a philosopher, a theorist, a scholar and etc.; the outlook; groupware meaning «man on the views, manifested in behavior, the way of life»: an ascetic, a dreamer, a tradesman, an optimist, an snob an esthete; and etc.; the emotions; groupware meaning «man for the emotional state»: a humorist, a misanthrope, an altruist, a coward and etc.; the appearance; groupware meaning «man for the specifics of appearance, clothing»: a slob, a dandy, a scarecrow and etc.; the profession; groupware meaning «man by profession, specialty»: a designer, a teacher, an editor, an electrician and etc.

Since the language is also one way of structuring and substantial representation of knowledge, It is necessary to recognize that the information about «womanly» and «manfully» are competences of linguistics [4, p. 436].

The moral and aesthetic standards and social role playing stereotypes, which are reflected in language, are very flexible and sometimes very controversial. For example, a number of synonymous in English «man who pays attention to his appearance»: gallant, dandy, exquisite, beau, buck, coxcomb, fop, blade, peacock, rake, popinjay, ponce, wide boy. Differential features of these words subtly detailed and considered in the explanatory dictionary, and it is essential to pay attention only to estimated differences of synonyms. On the one hand, there is a requirement of society to pay attention to the appearance. In this regard, the words of the given range must be positively labelled. But this meaning is right only for lexeme gallant a fashionable young man, espone who gives polite attention to women [5].

The dominant areas in the assessment of women's appearance in the English language are: face, figure, gait, clothing, emotional impact. Colour of hair, eyes and skin are important in assessing a person in Ukrainian and English language. In the Ukrainian language was revealed a sufficient number of lexemes which called the woman with the details [6, с. 164]. For example, eyes: blue-eyed, black-eyed; eyebrows: black-browed; shape of the face: chubby-faced; skin colour and hair: brune, Gipsy – (figurative sense), goldilocks. While in English is necessary to express the semantic hair color: blonde, goldilocks, brunette, redhead.

The concept of masculinity and femininity contain many components in its structure, which are opposed by many lines – different standards of ideal appearance, the character, the range of interests, the type of mind, logic.

The names of animals form a special semantic field in the system of language, which are called zoonyms. Zoonyms can function as independent lexical units and may also be a member of various phraseological fusions, idioms, proverbs, sayings. They can operate as a metaphor which denotes a person or object.

Zoomorphisms promote the expression of feelings, reactions, emotional human life like the rest of estimative vocabulary of any language. They form and indicate the axiological view of the world, the estimation of objects on ethical and aesthetic standards of the linguistic community (good – bad, pretty – ugly)

Zoomorphism may occur in the form of separate lexemes – Ukrainian: crow (ворона), donkey (осел), bear (ведмідь), eagle (орел); English: bear, bull, pig, fox, and as the components of zoomorphic units, such as Ukrainian: cat in the bag (кіт в мішку), rats desert a sinking ship (як щури з корабля), dog in the manger (собака на сіні), lovey-dovey behaviour (телячі ніжності), poor as a church mouse (бідний як церковна миша), a wolf in sheep's clothing (вовк в овечій шкурі); English: as blind as a bat, like a bear with a sore head, play cat and mouse, white elephant, a big frog in a little pond.

English shows a person as individuality, personality, accentuating the positive qualities such as competitiveness, independence, conviction of fraud and bad faith, for example, a tiger – dangerous opponent, a strong player; a lone wolf person, who acts alone; barracuda selfish, dishonest predator; shark sharpie, cheater, extortionist; custom official; pickpocket; weasel wriggler, slick opportunist, sycophant; stalking horse – dummy, screen [7, с. 29]

The particular view of the world is manifested in the English language in the form of marking historical figures by using the zoomorphism: the Hog Richard III, the Lion Heart Richard the Lionheart, the Swan of Avon Shakespeare.

There are some names of animals that are associated in the English society with the qualities that have extremely negative assessment and presented for British, as a serious drawback or deviation from the norms of human social behavior, so they can be used to hurt people. This group of animal names considered as invective vocabulary.

Investigation of various layers of the vocabulary is an urgent problem for lexicology and stylistics. In this sense, the vocabulary of spoken language and slang are the most interesting. The end of XX and the beginning of XXI century was characterized by increasingly activity of usage of colloquial slang units and even vulgar lexicon in the language.

One of the most famous researchers Partridge E. and his followers (Greenock J. and Kittredge K. I.) were the most famous researchers of slang. They determine that slang is «existing in the field of spoken sphere, very fragile, unstable, not codified, and often quite chaotic and random set of lexemes that reflect the social consciousness of people, who belong to a certain social or professional environment» [8, p. 94].

The formation of vocabulary of slang is due to the same sources and means that are inherent to all language, including English.

According to Vilyuman V. H. the rethinking plays a major role in recruiting this group of words in relation to their portable usage, constriction and expansion of meaning. Many slang words appear by reducing the words compounding. The role of affixation is insignificant in the formation of slang words. Borrowings which are phonetically adapted and reinterpreted are also productive way of word formation [3, p. 137138]. We consider only some features of slang word formation units used to describe a person who clearly reflect the general trends of development of English slang:

1. Back word-formation: to crack wise wisecrack;

2. Borrowing from other languages: swami guy a divine husband (from swami Hindu god);

3. Affixation (from the Latin affixes attached) a way of creating words using affixes. In other words, affixation is the adherence affixes to the root or base of the word. Affixes cannot exist in the language beyond words; they accompany root serving for inflection and word formation. For example: hacker  programmer-fanatic, crocky gentle person, who afraid of change;

4. Composition, telescopic formation is a way of word formation by which part of a word merges with another word to form part of a single word or the whole word. Young people really like such way of word formation. These words cannot be found in any dictionary, but you can find out the word, when there are two primary words: Cyberbuddy interlocutor on the Internet [9, p. 264].

It should be emphasized that the distinction between the moral and the intellectual assessment is not clear. It was discovered the significance of assessment vocabulary, its importance in the society to express own opinions, positive and negative aspects of such assessment, peculiarities of usage with various ethnological aspects and the role of adjectives in the formation of expression, which describe the person, their types and possibilities of adaptation in the speech. It is essential to conclude that such measurement category as a denotation of femininity/masculinity in characterizing of human, specificity of zoomorphism and zoonyms, as a means to assess the subject and value of the properties of slang spoken language with its negative/positive assessment of certain qualities which are inherented for person have a prominent role in forming and expressing their own opinions about the appearance.
1. Babiсh G. N. Lexicology of the English language / G. N. Babiсh. – Ekaterinburg –Moscow. Ural publishing «Bolshaya Medveditsa», 2006. – 112–131 p. 2. Amosova N. N. Basics of English phraseology / N. N. Amosova. – L., 1963. – 250 p. 3. Litvin F. A. A polysemantic of word in language and speech / F. A. Litvin. – M., 1984. – 180 p. 4. Maruzo Zh. Dictionary of linguistic terms / Zh. Maruzo. – M. : Publishing House of Foreign. l-ry, 1960. – 436 p. 5. Kravtsova N. M. Estimated categorization of intellectual abilities of human in modern English language / N. M. Kravtsova. [Еlectronic resource] // Bulletin of the University of Tambov. Series : The humanities. – 2007. – № 10. P. 6063. 6. Volf E. M. Functional semantics of assessment. / E. M. Volf – M., 2002. – 280 p. 7. Klushyn N. A. Zoo-and phytomorphisms in spoken English language / N. A. Klushyn // Theory and practice of linguistic description of spoken language. – Gorkiy, 1989. – 371 p. 8. Partridge, E. Slang Today and Yesterday / E. Patridge – N. Y. : Routledge & Kegan Paul. – 1973. – 94 с. 9. Tomahin G. D. Linguistic aspects of Country Studies Through Language / G. D. Tomahi. 1986, London. – 176 p.


УДК 8’233-053.5
Александрович Марія, ст. 4 педагогічного факультету; науковий керівник – к.пед.н., доцент Сойко І. М. (Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука, м. Рівне)
Анотація. У статті досліджено основні принципи розвитку зв’язного мовлення та логічного мислення дітей на уроках української мови. Охарактеризовано процеси, які відображають психічну діяльність дитини, розвиток і вираження її інтелекту та емоцій. Запропоновано вправи, які сприяють в розвитку кожного учня психічних механізмів – пам'яті, уваги, уяви, логічного мислення, що лежать в основі творчих здібностей учнів.

Ключові слова: мова, слово, мовлення, мислення, урок, учні/
Аннотация. В статье исследованы основные принципы развития связной речи и логического мышления детей на уроках украинского языка. Охарактеризованы процессы, отражающие психическую деятельность ребенка, развитие и выражение его интеллекта и эмоций. Предложены упражнения, способствующие развитию у каждого ученика психических механизмов – памяти, внимания, воображения, логического мышления, которые лежат в основе творческих способностей учеников.

Ключевые слова: язык, слово, речь, мышление, урок, ученики.
Annotation. The main principles of development of the children’s connected speech and logical thinking at Ukrainian lessons are investigated. The processes reflecting the child's mental activity, development and expression of his/her intellect and emotions are characterized. The author proposed exercises that contribute to the development of each pupil’s mental mechanisms - memory, attention, imagination, logical thinking as the base of the pupils’ creative abilities.

Keywords: language, word, speech, thinking, lesson, pupils.
Актуальність дослідження зумовлюється концептуальними положеннями Державного стандарту початкової освіти, що передбачають поряд з лінгвістичною підготовкою набуття дітьми достатнього особистісного досвіду, культури спілкування і співпраці в різних видах діяльності. У програмі навчання грамоти зазначено, що курс української мови – важлива складова змісту початкової освіти, оскільки він виступає засобом опанування всіх інших шкільних дисциплін, а не тільки окремого навчального предмета, метою якого насамперед є розвиток умінь і навичок усного мовлення, поглиблення знань щодо усного і писемного, діалогічного й монологічного мовлення, особливостей висловлювань, обумовлених їх комунікативним завданнями й ситуацією спілкування.

Педагогічна діяльність має справу з життєво важливою ділянкою людського організму – мозком, інтелектом, учить, виховує інтелектуальну основу суспільства. Якщо людина оволодіє мовою, вона оволодіє духовним началом свого народу, а значить – здатна буде йому служити, примножувати його матеріальні та культурні цінності.

На сучасному етапі розвитку школи особливого значення набуває ефективне використання на уроці традиційних nf нових методів роботи з учнями. У роботі з учнями формують основні комунікативні уміння: орієнтуватися в умовах спілкування; планувати і створювати власні висловлювання відповідно до ситуації спілкування; добирати мовні засоби, які б відповідали окресленій мовленнєвій ситуації; корегувати висловлювання з урахуванням ситуації спілкування, тобто досягнення адекватності мовлення та розвитку логічного мислення.

Великого значення проблемі розвитку мовлення та мислення дітей приділяли багато вчених у галузі психології та педагогіки. Серед них: А. М. Богуш, Л. О. Варзацька, М. С. Вашуленко, Л. С. Виготський, В. Г. Горецький, А. П. Каніщенко, М. Р. Львова, В. О. Сухомлинський, О. В. Тягло, К. Д. Ушинський та ін.

Метою нашої статті є дослідження особливостей розвитку мовлення та мислення дітей для подальшого формування здібностей учнів.

Вивчення ролі мовлення в становленні й розвитку мислення вимагає широкого розуміння мовних процесів: це не тільки процедури оперування знаками, але й процеси спілкування людини з іншими людьми, пізнання, осмислення об'єктивної реальності.

Мовлення – це дія та її продукт, це діяльність людей, воно завжди мотивоване – викликане обставинами, ситуацією, завжди має певну мету.

Мислення – це вищий пізнавальний процес, це породження нового знання, активна форма творчого відображення і перетворення людиною дійсності.

Розвивати мовлення та мислення – це вчити школярів правильно і довільно у відповідності з нормами літературної мови користуватися всім арсеналом мовних засобів та вміло керувати розумовими діями.

Добре розвинуте мовлення та мислення є передумовою успішного оволодіння знаннями активної діяльності людини у будь-якій сфері суспільного життя.

Попри все вищезазначене, мислення й мовлення мають різні генетичні корені. Спочатку вони виконують різні функції й розвиваються окремо. Вихідною функцією мови була комунікативна. Сама мова як засіб спілкування виникла через необхідність поділу й координації дій людей у процесі спільної праці. Водночас при словесному спілкуванні зміст, переданий мовою, належить до певного класу явищ і, отже, уже тим самим припускає узагальнене їхнє відображення, тобто факт мислення. Водночас такий, наприклад, прийом спілкування, як вказівний жест, ніякого узагальнення в собі не несе й тому до думки не належить [1].

На думку психологів, найбільш ефективним є навчання, у процесі якого створюються оптимальні умови учіння,коли необхідні наслідки досягаються за мінімальних затрат часу і зусиль учителя й учнів. Умови учіння стимулюють відбір способів засвоєння навчального матеріалу,які слід розуміти як структурну сукупність пізнавальних процесів,що сприяють виникненню понять,умінь,навичок. Рівні засвоєння знань і формування умінь та навичок визначаються за ступенем усвідомлення й узагальнення вивченого. Важливим чинником цього процесу є розвивальне навчання, що стало невід’ємним компонентом технології сучасного уроку.

Найважливішу роль у навчанні відіграє правильно організований процес. Якщо він відповідає особливостям психічної діяльності кожного учня, тоді створюються сприятливі умови для успішного сприймання і засвоєння матеріалу. Індивідуального підходу потребують усі діти. Не можна орієнтуватись на якогось середнього учня і через це обмежувати пізнавальну діяльність школяра, який має порівняно низький ступінь логічного мислення [2].

Для того щоб стимулювати розвиток творчого мислення дітей на уроках, створюються зовнішні ігрові умови та формуються необхідні мисленнєві операції за допомогою спеціальних вправ.

В іграх мозок дитини може створювати нові ідеї, конструкції, об’єкти, продукти. Які вдосконалюють уже досягнуте,реконструюють його або конструюють щось нове.

Вправа – це метод навчання, що припускає багаторазове, свідоме повторення розумових і практичних дій з метою формування, закріплення й удосконалення необхідних умінь і навичок. Творчі вправи передбачають формування вмінь переносити набуті навички у змінені умови. Застосовувати їх у нестандартних умовах, в уявних, умовно-реальних і природних ситуаціях.

За О. М.  Біляєвим, сучасна методика розрізняє вправи репродуктивні, конструктивні та творчі. Необхідний розвивальний потенціал містять завдання асоціативного характеру, вправи на протиставлення, деформування, створення гіпотез, вербальні ігри. Вони стимулюють активну пошукову мовленнєву діяльність учнів. Необхідним фактором також виступає забезпечення емоційного благополуччя учнів у мовленнєвій діяльності, створення ситуацій успіху [3].

Розглянемо декілька вправ для розвитку мовлення та мислення дітей, які пропонуються учням на уроках української мови.

1. Гра «Знайди четвертого».

Ви повинні знайти зв'язок між першим і другим словом і написати четверте слово, яке б мало той же зв'язок з третім.

Світло – темрява, сміливець – ?(боягуз)

Фізика – наука, тополя – ? (дерево)

Вівця – отара, дерево – ? (ліс, парк...)

Мороз –  холодно, дощ – ? (мокро)

Правда – кривда, ворог – ? (товариш, друг...)

Крісло –  шафа, яблуко – ? (груша, слива...)

2 . Гра «Утвори слово».

Заєць даремно чари = ? (задача)

Молоко робота каша = ? (морока)

3. Запишіть, з яким словом (іменником) у вас асоціюється кожна назва тварини. У вашому розпорядженні всього три хвилини.

(Слова записуються вчителем на дошці).

Наприклад. Птах – небо, дельфін – море.

Білка, лисиця, крокодил, жираф, корова, вуж, їжак, кішка, кабан, акула, краб, соловей, пінгвін.

4. Доберіть до кожного іменника з правого стовпчика відповідний прикметник з лівого.

Підступна Сова

Слизький Змій

Мудрий Білка

Надута Жаба

Товстошкірий Птах

Вільний Вуж

Запаслива Індик

Холодна Бегемот

Відповідь. Підступна змія, слизький вуж, мудра сова, надутий індик, товстошкірий бегемот, вільний птах, запаслива білка, холодна жаба.

5. З кожного рядка виберіть лише ті букви, які не повторюються і складіть з них побажання. На всю роботу відводиться дві хвилини. (Записуємо ряди букв на дошці, або даємо кожному учневі відповідну заготовку на аркуші паперу).








Відповідь: Нехай вам завжди щастить.

Можна пропонувати учням на уроках української мови вправи, які, окрім творчих здібностей, розвивають образне мислення, художнє бачення світу, розширюють словниковий запас, сприяють кращому засвоєнню семантики слів:

– дописати (відновити) віршовані рядки;

– об'єднати кілька речень в одне;

– розчленувати текст на складові частини, змінити (розширити, згорнути, перебудувати, замінити) мовний матеріал;

дати заголовок тексту;

– написати казку;

– продовжити оповідання (чи творчий переказ);

– зробити книжку – «крихітку» («УНТ» - скласти власні загадки,  прислів'я, приказки та оформити у книжку);

– написати кіносценарій за твором (чи за добором героїв);

– створити сценарій мюзікла за твором;

– «недописаний рукопис» (які події, не зображені у творі, могли б бути рушійною силою певних вчинків);

– «заплутаний лист» (лист з фактичними помилками за текстом) [4].

Розвивати зв’язне мовлення та логічне мислення учнів – одне з найважливіших завдань у школі.

Подані завдання, які сприяють розвиткові в кожного учня психічних механізмів – пам'яті, уваги, уяви, логічного мислення, які лежать в сонові творчих здібностей учнів. Одночасно наведені вище завдання можуть бути застосовані в навчально-виховному процесі як і тренувальні вправи з певним дидактичним навантаженням.

Усі завдання розраховані на пошукову діяльність учнів, неординарний, нетрадиційний підхід та творче застосування набутих знань і вмінь на уроках української мови в початкових класах

І врешті-решт, систематичне використання запропонованих завдань допоможе вчителю розвинути в кожного учня гнучкість мислення, навити кожну дитину логічно розмірковувати, нестандартно підходити до розв'язання проблем, не зубрити, а думати, самостійно робити висновки, знаходити оригінальні рішення [5].

Отже, розвиток мовлення та мислення учнів дуже важлива умова їх успішного навчання. Щоб розвинути та удосконалити мовлення школярів потрібна щоденна робота над оволодінням основними мовними нормами. Тут на першому місці, безперечно, збагачення словникового запасу учнів.

Засвоюючи нові слова, учні вчаться правильно їх вимовляти, наголошувати, пояснювати значення. Удосконалюючи звуковимову, яка є складовою частиною мовленнєвого розвитку, мовної культури.

Працюючи над удосконаленням граматичного ладу мовлення молодших школярів, треба навчати їх правильно будувати словосполучення, які служать будівельним матеріалом для речень.

Чим більше дитина читає, переказує, слухає, мислить тим краще розвивається її пам’ять, а, отже, тим легше їй засвоювати знання з усіх навчальних дисциплін, які вивчаються в початкових класах. Забезпечити мовленнєвий розвиток молодших школярів це означає навчити їх грамотно висловлюватись в усній і писемній формах мовлення, дотримуючись фонетичних, орфоепічних, граматичних (морфологічних і синтаксичних), орфографічних, стилістичних норм української літературної мови.

1. Біляєв О. М. Лінгводидактика рідної мови: Навчально-методичний посібник / О. М. Біляєв. К. : Генеза, 2005. 180 с. 2. Розвиток мовлення у дітей [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.refsua.com/referat-8610-1.html/ 3. Психологічні та дидактичні основи навчання української мови [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://filologukraine.ucoz.ua/ publ/metodika/mova/ 4. Вашуленко М. С. Нетрадиційні уроки мовлення та мислення молодших школярів / М. С. Вашуленко, Л. І. Дмитренко // Початкова школа. 1993. № 11. – С. 1316. 5. Програми середньої загальноосвітньої школи 14 класи. – К. : Початкова школа, 2003. – 186 с.

УДК 373.3: 811.161.2
Васильчук Анастасія, ст. 4 педагогічного факультету; науковий керівник – к.пед.н., доцент Сойко І. М. (Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука, м. Рівне)
Анотація. У статті досліджено особливості використання інтерактивних технологій навчання у навчальному процесі на уроках мови у початковій школі. Розглянуто методи та форми інтерактивного навчання. Розкрито, що сьогодні найбільш вживаними педагогічними термінами стали особистісно-зорієнтоване навчання, нетрадиційні форми науково-методичної роботи та інтерактивні технології.

Ключові слова: інтерактивні технології, інтерактивні вправи, форми інтерактивного навчання, методи.
Аннотация. В статье исследованы особенности использования интерактивных технологии обучения в учебном процессе на уроках языка в начальной школе. Рассмотрены методы и формы интерактивного обучения. Раскрыто, что сегодня наиболее употребляемыми педагогическими терминами стали личностно ориентированное обучение, нетрадиционные формы научно-методической работы и интерактивные технологии.

Ключевые слова: интерактивные технологии, интерактивные упражнения, формы интерактивного обучения, методы.
Annotation. In the article the features of interactive learning technologies in the educational process at the lessons of language in elementary school are studied. The methods, forms of interactive learning are considered. It was noted that today the most used pedagogical term has become personally oriented education, non-traditional forms of scientific and methodical work, interactive technology. In addition, it should be noted that the majority of non-traditional forms of scientific-methodical work is closely associated with the use of interactive methods.

Keywords: interactive technologies, interactive exercises, forms of interactive learning methods.
На нинішньому етапі розвитку української педагогіки найбільш вживаними педагогічними термінами стали особистісно-зорієнтоване навчання, нетрадиційні форми науково-методичної роботи та інтерактивні технології. Крім того, слід зауважити, що більшість нетрадиційних форм науково-методичної роботи тісно пов'язана з використанням інтерактивних методик.

Вся важкість та проблематичність професії педагога в тому, щоб знайти шлях до кожного учня та створити умови для розвитку здібностей, закладених в кожному школярі. Саме тому, підвищення ефективності уроку – одна з найважливіших завдань дидактики. Тому необхідним є введення в навчальний процес таких моделей навчання, які легко застосовуються на різних етапах уроку. Найкращих результатів можна досягти, коли учні на уроках отримують максимальну навчальну інформацію в результаті активної самостійної пізнавальної діяльності. Учень виступає суб’єктом навчання, виконує творчі самостійні роботи, проблемні та творчі завдання, питання від учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення, мовленнєвий розвиток. Спосіб розв’язання усіх цих завдань – це використання інтерактивних технологій, що передбачають навчальний процес за умови активної взаємодії всіх учнів у ході уроку української мови в малих групах, де відбувається розподіл ролей, чітке виконання обов’язків учасників.

У Державному освітньому стандарті з мови зазначено, що основна мета вивчення рідної мови полягає в мовленнєвому розвитку школярів, формування вмінь висловлюватись в усіх доступних для них формах, типах і стилях мовлення. Тому сучасний навчально-виховний процес зумовлює вибір учителем нових технологій навчання, в основі яких лежить підготовка дитини до життя, активація можливостей учнів. 

Особливої актуальності сьогодні набуває питання розвитку науки і техніки, які сприяють появі нових форм навчальної комунікації та новітніх методів розв’язання освітніх завдань. Це змінило роль учителя з авторитарного транслятора готових ідей на коригування ним інтелектуального і творчого потенціалу учнів. Водночас відбулася еволю­ція змісту, форм і методів навчання, яка спонукає до впровадження новітніх технологій. Серед них найперспективнішою видається інтерактивна технологія, хоч вона і вимагає від учителя сучасного стилю педагогічного мислення, часових та матеріальних зусиль.

Використання інтерактивних форм навчання допомагає вчителеві співпрацювати з усім класом, з кожним учнем та учням між собою, і нагоро­дою для вчителя, буде невтомна дитяча цікавість, яка поступово переросте у допитливість, творче пізнання та самостійність, бажання досягти успіху, схильність до активного пошуку.

Інтерактивне навчання виходить за межі методу та підручника. У такому навчанні організаційні форми і методи змінюються на творчу імпровізацію вчителя, на його можливість відкривати, розробляти, удосконалювати і застосовувати властиві лише йому підходи до навчання.

Розробку елементів інтерактивного навчання можна знайти в працях В. Сухомлинського, творчості вчителів-новаторів 70–80-х рр. – Ш. Амонашвілі, Є. Ільїна, С. Лисенкової, В. Шаталова, українських дослідників інтерактивного навчання Л. Пироженко, О. Пометун та ін.

Метою нашої статті є дослідження особливості використання інтерактивних технологій на уроці української мови в початкових класах.

У відповідності до визначеної мети виокремлено такі завдання:

– проаналізувати стан проблеми дослідження в теорії та практиці початкового навчання;

– визначити сутність використання інтерактивних технологій на уроці української мови в початкових класах;

– обґрунтувати технологію впровадження інтерактивного навчання на уроках української мови.

Термін «інтерактивний» ( з англ. Inter – взаємний, akt – діяти) означає здатний до взаємин, дій, діалогу. Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організація пізнавальної діяльності учнів, яка має на меті створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Це взаємонавчання, де і учень і учитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять. К. О. Баханов визначає його як навчання, спрямоване на активізацію пізнавальної діяльності учнів за допомогою організації спілкування між собою, учнів з учителем, між групами, що спрямоване на розв’язання спільної навчальної проблеми [1].

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії і розвитку мовлення учнів.

Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншим, так і однієї думки над іншою. В ході інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення. Наш мозок схожий на комп’ютер, а ми – його користувачі. Щоб комп’ютер працював, його потрібно ввімкнути. Так само потрібно «ввімкнути» і мозок учня. Коли навчання пасивне, мозок не вмикається і не зберігає те, що було представлене.

Інтерактивні технології найбільше сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню особистих цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні. Вони дають можливість забезпечити глибину вивчення змісту. Учні освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінку). При цьому відсоток учнів, які засвоїли знання, досить високий.

Не менш важливим є висновок дослідників О. Пометун та Л. Пироженко про те, що інтерактивне навчання є сукупністю технологій. Залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів автори розподіляють інтерактивні технології на чотири групи:

– інтерактивні технології кооперативного навчання (організація навчання у малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою: робота в парах, один-два-чотири – усі разом, змінні трійки, карусель, робота в малих групах, акваріум тощо);

– інтерактивні технології колективно-групового навчання – технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу;

– технології ситуативного моделювання – побудова навчального процесу за допомогою залучення учня до гри, передусім, ігрове моделювання явищ, що вивчаються;

– технології опрацювання дискусійних питань – широке публічне обговорення якогось суперечливого питання [4, с. 13].

За такої форми навчання:

– змінюється роль учнів. Вона активна: учні приймають важливі рішення щодо процесу навчання;

– змінюється основне джерело мотивації навчання. Воно стає внутрішнім, це інтерес самого учня;

– значно підвищується роль особистості педагога. Педагог більше розкривається перед учнями, виступає як лідер і організатор;

– засвоєння незначного обсягу інформації потребує значного часу.

Кожна інтерактивна технологія потребує попереднього розгляду і навчання учнів процедури. Викладач має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і ходом навчання. Результати роботи учнів менш передбачувані. Дисципліна учнів на інтерактивному уроці може бути проблемою для вчителя.

Практично відсутні методичні розробки та література з інтерактивних технологій. Педагогові та учням треба звикнути до них. Можна навіть скласти план їх впровадження. Краще старанно підготувати декілька занять у навчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені «ігри». Можна провести з учнями особливе «організаційне заняття», створити разом з ними «правила роботи в класі». Для цього спочатку можна використовувати прості інтерактивні технології – робота в парах, малих групах, мозковий штурм тощо. Коли в учителя та учнів з’явиться досвід подібної роботи, такі заняття проходитимуться набагато легше, а підготовка не потребуватиме багато часу. Використання інтерактивних технологій – не самоціль. Це лише засіб для досягнення такої атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню й доброзичливості, дає можливість дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання. Якщо застосування інтерактивних технологій у конкретному класі веде до протилежних результатів – треба переглянути стратегію й обережно підходити до використання подібних технологій. 

Розглянемо застосування інтерактивних методів на уроках на прикладі малих груп учнів. Робота в малих групах дає змогу учням набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу в команді. Ідеї, вироблені в групі, допомагають учасникам бути корисним одне одному. Висловлювання думок допомагає їм відчути особисті можливості та зміцнити їх.

Учитель об'єднує учнів у малі групи, розподіляє завдання між групами. Вони мають за короткий час (як правило, 3–10 хв.) виконати це завдання та представити результати роботи своєї групи. Більшість завдань слід опрацьовувати саме в малих групах або парах, тому що учням краще висловлюватися в невеличкій групі. Робота в малих групах дає змогу заощадити час уроку, бо зникає потреба вислуховувати кожну дитину у великій групі.

Перед початком роботи з малими группами потрібно:

1. Об'єднати учнів у малі групи (4–6 осіб);

2. Ознайомити їх із ролями, які вони можуть виконувати:

– спікер (керівник групи): зачитує завдання групи; організовує порядок виконання; пропонує учасникам групи висловитися по черзі; заохочує групу до роботи; підбиває підсумки роботи; визначає доповідача;

– секретар: стисло й розбірливо веде записи результатів роботи своєї групи; як член групи, має бути готовим висловити думку групи під час підбиття підсумків або допомогти доповідачеві;

– посередник: стежить за часом, заохочує групу до роботи;

– доповідач: чітко висловлює думку групи; доповідає про результати роботи групи;

3. Дати кожній групі конкретне завдання та інструкцію щодо організації групової роботи:

– можна починати висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі;

– необхідно дотримуватись одного з правил активного слухання, коли хтось говорить, усі слухають і не перебивають. Намагатися обговорювати ідею, а не особи учнів, які висловили цю ідею;

– утримуватися від оцінок та образ учасників групи;

– намагатися в групі дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і вона має право на існування;

4. Виділити час на виконання групової роботи. Під час групової роботи кожній групі потрібно надати допомогу;

5. Запропонувати групам представити результати роботи;

6. Прокоментувати роботу груп.

Саме вчитель впливає на пробудження в учнів допитливості та інтересу до знань. Саме від нього, який спрямовує та виховує пізнавальну діяльність учнів, залежить розвиток цікавості і допитливості, на яких формується пізнавальний інтерес. І це повинен бути вчитель, який не примушує, а підносить; не диктує, а навчає; не вимагає, а спонукає до праці і тим самим переживає разом з дітьми творче натхнення.

Отже, суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   18