Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Студентських наукових праць

Студентських наукових праць




Сторінка15/18
Дата конвертації16.03.2017
Розмір2.79 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

Узагальнюючи результати проведеного дослідження, варто зазначити, що в організації навчальної діяльності навчання дітей з інтелектуальними вадами вчителю слід враховувати рівень знань, темп роботи, динаміку втомлюваності, обсяг пам'яті, стійкість уваги, довільність психічних процесів. Проте пристосування до дефекту перешкоджає успішній адаптації дітей з інтелектуальними вадами до умов життя. Тому другим етапом роботи є розвиток особистості дитини, а саме: поступовий розвиток пізнавальних процесів, оптимізація темпу роботи та динаміки втомлюваності, посилення здатності до саморегуляції тощо.

Правильно організована корекційно-розвиткова робота сприяє не тільки розвитку та вихованню розумово відсталих учнів, а й прискоренню їx соціальної адаптацii та iнтеграцiї в суспільство.


1. Туріщева Л. Діти з особливостями розвитку в звичайній школі / Л. Туріщева. – Х. : Вид. група «Основа», 2011. – 111 с. . 2. Колупаєва А. А. Діти з особливими потребами в загальноосвітньому просторі : початкова ланка. Путівник для педагогів / А. А. Колупаєва, О. М. Таранченко. – К. : «АТОПОЛ». – 2010. – 96 с. 3. Концепція державного стандарту спеціальної освіти дітей з особливими потребами [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www2.znz.edu-ua.net/storage/195.doc. 4. Лавриненко Н. М. Педагогіка соціалізації : європейські обриси / Н. М. Лавриненко. – К. : ВіРА ІНСАЙТ, 2000. – 444 с. 5. Матвєєва М. П. Основи корекційної педагогіки / М. П. Матвєєва, О. В. Гаврилов, С. П. Миронова. – Кам’янець-Подільський, 2010. – 264 с.

УДК 371.3: 811.161.2
Мисанець Любов, ст. 4 курсу педагогічного факультету; науковий керівник – к.пед.н., доцент Сойко І. М. (Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука, м.Рівне)
ЗБАГАЧЕННЯ СЛОВНИКОВОГО ЗАПАСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Анотація. В статті досліджено розвиток мовлення школярів та збагачення їх словникового запасу на уроках української мови. Розглянуто програмні вимогами та загально-методичні аспекти роботи над збагаченням словникового запасу молодших школярів; проаналізовано стан словникового запасу молодших школярів та його значення у розвитку і вихованні дітей. Виявлено найбільш ефективні шляхи збагачення словникового запасу молодших школярів.

Ключові слова: збагачення активного словника, мовлення, активний словник, пасивний словник, тлумачення слів.
Аннотация. В статье исследовано развитие речи школьников и обогащение их словарного запаса на уроках украинского языка. Рассмотрены программные требования и общие методические аспекты работы над обогащением словарного запаса младших школьников. Проанализировано состояние словарного запаса младших школьников и его значение в развитии и воспитании детей. Выявлены наиболее эффективные пути обогащения словарного запаса младших школьников.

Ключевые слова: обогащение активного словаря, речь, активный словарь, пассивный словарь, толкование слов.
Annotation. This article deals with the developing of students’ language and enriching their vocabulary at the lessons of Ukrainian language; the program of requirements and general methodological aspects of primary pupils’ work on vocabulary enrichment is considered; the vocabulary of primary school children and its importance in the development and education of children is analyzed; the most effective ways to enrich the vocabulary of younger pupils are found.

Keywords: enriching of the active vocabulary, speaking, active vocabulary, passive vocabulary, interpretation of words.
Методика викладання української мови як наука прагне віднайти шляхи найбільш результативного навчання, зокрема визначити мету викладання мови, обґрунтувати принципи навчання з урахуванням закономірностей засвоєння фонетики, лексики, граматики, правопису, вмотивувати найекономніші й найефективніші методи й прийоми навчання, вчить виявляти недоліки у викладанні і долати їх. Від успішного розвитку методики, безпосередньо пов'язаної з життям та школою великою мірою залежить ступінь піднесення культури народу.

Підвищення наукового рівня шкільного курсу рідної мови сприяє встановленню оптимального співвідношення між теорією і практичним засвоєнням учнями програмового матеріалу, формуванням умінь і навичок усного й писемного мовлення.

Вивчення мови, невіддільне від розвитку усного і писемного мовлення учнів, передбачає збагачення їх словникового запасу, оволодіння нормами літературної мови на всіх рівнях, формування в школярів умінь і навичок зв'язного викладу думок [1, с. 112]. Тому в початковій школі провідним принципом навчання виступає розвиток мовлення молодших школярів, звідки випливає необхідність розвитку їх активного і пасивного словника, активізації й збагачення словникового запасу кожного учня.

Ознайомлення із словниковим багатством, своєрідністю звукової та інтонаційної системи, словотворчими властивостями, особливостями граматичної будови, художньо-зображальними засобами мови розкриває учням духовне багатство народу, сприяє вихованню патріотизму.

Комунікативна лінія змісту програми передбачає формування у молодших школярів чотирьох видів мовленнєвої діяльності — аудіювання, говоріння, читання, письма [2]. Основним завданням таких занять є активне і цілеспрямоване збагачення і удосконалення мовлення учнів; безпосередня підготовка до складання учнями власних текстів; розвиток логічного мислення; розширення кругозору учнів.

Крім цього, в процесі роботи над формуванням власної мовленнєвої діяльності учні оволодівають і контекстовими уміннями, тобто вчаться висловлюватись на тему, підпорядковуючи висловлювання основній думці вихідного тексту, відбирати матеріал, визначаючи в ньому головне і другорядне, використовувати відібраний матеріал у потрібному порядку.

Модернізація змісту шкільної освіти у світлі вимог Національної доктрини розвитку освіти, державної національної програми «Освіта» («Україна ХХІ ст.»), концепцій мовної освіти спрямована на становлення і розвиток національно-мовної особистості, яка має вільно володіти нормами усної і писемної форми літературної мови, цілеспрямовано і майстерно використовувати мовні засоби в різних мовленнєвих ситуаціях, дотримуючись комунікативного кодексу. Державний стандарт початкової освіти наголошує на тому, що основною змістовною лінією мовної освіти в початковій ланці є комунікативна, яка орієнтує на опитування всіх видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання і письмо [3].

Питанням розвитку мовлення школярів та збагачення їх словникового запасу приділяли багато уваги психологи, мовознавці та методисти, зокрема Л. Варзацька, О. Леонтьєв, М. Львов, В. Мельничайко, В. Мухіна, Г. Рамзаєва, І. Синиця, Г. Ушакова, Г. Фомічева та ін. Вчені досліджували переважно загальнометодичні аспекти активізації та розвитку активного й пасивного словника учнів різного віку у збагаченні словникового запасу молодших школярів. Також на важливість збагачення активного словника молодших школярів вказували відомі вчені-педагоги: В. Сухомлинський, К. Ушинський. Нині цю проблему досліджують С. Дорошенко, М. Львов, О. Хорошковська [ 4].

Метою нашої статті є дослідження найбільш ефективних шляхів збагачення словникового запасу молодших школярів та з’ясування значення словникового запасу для усного і писемного розвитку мовлення учнів на уроках української мови.

У відповідності до визначеної мети виокремлено такі завдання:

– проаналізувати стан дослідження проблеми в теорії та практиці початкового навчання;

– визначити шляхи збагачення словникового запасу учнів.



Програма уроків з української мови передбачає набуття учнями елементарних знань про мовлення: усне і писемне, діалогічне і монологічне, про особливості висловлювань, зумовлені їх комунікативними завданнями та ситуацією спілкування. Однак основну увагу в навчанні слід приділяти розвитку в учнів вмінь здійснювати всі види мовленнєвої діяльності: слухання – розуміння (аудіювання), говоріння, читання, письмо.

Збагачення активного словника учнів – це засвоєння нових раніше невідомих і невживаних в мовленні слів, а також нових значень тих слів, які вже були у їхньому словниковому запасі. Активний словник – це «слова, якими учні користуються для вираження своїх думок; слова, якими вони володіють та часто використовують у мовленні» [5, с. 34].

У роботі над уточненням і розширенням словника учнів можна визначити такі основні напрями: лексичний аналіз мови художнього твору, який вивчається на уроці: виявлення незнайомих слів і висловів, уточнення відтінків значень окремих слів і висловів, виявлення слів, ужитих у переносному значенні, добір синонімів, з’ясування їх смислових відтінків, добір антонімів, аналіз зображувальних засобів мови художнього тексту; з’ясування значення слів шляхом використання різних способів: показ предмета чи дії, позначених новим для дитини словом, демонстрація малюнка, ілюстрації, слайдів із зображенням предметів, назви яких є новими для дитини, введення нового слова у контексті; виконання завдань на добір слів з певним значенням: дібрати потрібні за смислом речення іменники з поданого синонімічного ряду: дібрати прикметники для опису предметів, для характеристики людини, опису її зовнішності, настрою, свого ставлення до події, до товариша і подібне; введення поданих слів у речення чи тексти: складання речень за опорними словами, заміні слів у реченнях відповідними синонімами чи антонімами тощо.

Так в учнів поступово виховується увага до значення слів і висловів, що є важливою передумовою успішної роботи над збагаченням і активізацією словникового запасу школярів.

Завдання вчителя у проведенні словникової роботи полягає в тому, щоб школярі правильно сприйняли незнайоме слово в тексті, зрозуміли все слово з усіма його відтінками, засвоїли і закріпили у процесі виконання різних вправ і, нарешті, вжити його самостійно в потрібній ситуації.

У сучасній методиці існує кілька способів і прийомів пояснення значення слів. Їх використання залежить від віку і загального рівня розвитку дітей, характеру пояснюваного слова.

Слова з предметним значенням можна пояснити, скажімо, прийомом демонстрації макета чи малюнка, а слова з абстрактним значенням вимагають інших прийомів. Для пояснення семантики незрозумілих слів учителі найчастіше вдаються до таких способів: демонстрація предмета чи малюнка; використання контексту; найпростіший словотворчий аналіз; тлумачення слів.

Кожен спосіб може бути здійснений одним із кількох різних прийомів залежно від конкретного випадку. Пояснення значення слова шляхом демонстрації можна здійснити такими прийомами: показ натуральних предметів (дзиґа, бриль); показ чучел, макетів, муляжів (тетерук, стриж); показ малюнків, слайдів (акула, ясен, рись). Пояснення значення слова шляхом використання контексту здійснюється за допомогою різних прийомів: самостійне пояснення значення слова. Так, слово чемно у реченні: Чемно вітаються: «Доброго ранку!» учні пояснюють як «ввічливо», «з повагою». Конкретизація значення цього слова, поясненого учнями на основі контексту не зовсім точна.

Як зазначає відомий методист Хорошковська Н. О., одним із видів роботи над збагаченням словникового запасу є добір слів на певну тему. Такими темами можуть бути ті, які близькі й зрозумілі учнями, наприклад, «Вулиця», «Транспорт», «Бібліотека», «Шкільна їдальня» [6].

Вправи на добір слів виконуються спочатку усно (можна у формі змагання – хто назве більше слів). Учитель записує названі слова на дошці, додає свої. Ці вправи не лише збагачують словниковий запас, а й розширюють знання учнів, оскільки нові слова пояснюються. Так, добираючи слова на тему «Бібліотека», діти можуть назвати слова формуляр, стелажі, бо чули їх, але пояснити не можуть. Такі слова пояснює вчитель або доручає кільком учням подивитися в тлумачний словник і на наступному уроці розповісти про це. До роботи з тлумачним словником та іншою довідковою літературою доцільно залучати по черзі всіх учнів, даючи ті чи інші завдання певній групі з 2–3 осіб.

Цікавою формою пояснення на уроках української мови під час ознайомлення зі словниковими словами може бути використання елементів етимологічного аналізу – ефективного прийому збагачення словника молодших школярів, який може стати важливим засобом пояснення значення та правопису слів. М. Р. Львов, пише, що «… іноді написання, яке вважається традиційним та не перевіряється, може бути перевірене на підставі знань з етимології та історичних змін у фонетиці мови» [7, с.127].

Тлумачення слів – найпоширеніший у шкільній практиці спосіб пояснення їх значення. Користуючись цим способом, учитель вдається до таких прийомів: розчленування загального поняття на часткові (тканини – це сукно, сатин, ситець, шовк; цитрусові – це апельсини, лимони, мандарини); підведення часткових понять під загальні (цемент, пісок, цегла – це будівельні матеріали; муха, оса – комахи); розгорнутий опис (колектив – це група людей, зв’язаних сильною працею, спільним інтересом); добір слів-синонімів.

До використання цього прийому слід поставитися дуже серйозно. Пояснення шляхом добору синонімів тільки тоді буде ефективним, коли діти добре знають значення слів. Так, слово рубіновий треба пояснити не словами-синонімами багряний чи пурпурний, а знайомим дітям словом червоний. Добір антонімів (значення слова темрява стає зрозумілим дітям через зіставлення його із словом світло). В умовах білінгвізму, особливо на території північних і південно-східних міст, де вплив російської мови досить великий, значення окремих слів можна пояснити за допомогою російських відповідників.

Іншим видом роботи над збагаченням словникового запасу учнів є словотворчі вправи. Під час їх виконання важливо зосереджувати увагу на значенні утворених слів. Так, можна запропонувати учням утворити за допомогою суфіксів і префіксів якомога більше нових слів.

Однак ця робота лишиться формальною, якщо на уроці не буде з’ясовано значення таких слів, як заспівувати (починати пісню), приспівувати (ішов приспівуючи), співучий (голос) і співочий (гурток), співак (артист) і співець (поет). Якщо ж таку роботу виконано, діти не лише засвоять нові слова, а й одержать додаткові знання. Водночас словотворча робота не повинна завершуватись творенням окремих слів. Важливо ввести їх у словосполучення, побудувати хоча б два – три речення з ними. Адже саме в словосполученнях і реченнях розкривається смислове значення слова .

Учні часто плутають пряме та переносне значення слів і тому роблять помилки, вживаючи слова у переносному значенні. Тому завданням класовода є навчити школярів розрізняти пряме та переносне значення слів; уживати слова з переносним значенням у мовленні. Щоб упоратися з цими завданнями, учитель має відвести вправам на спостереження за прямим і переносним значенням слів належне місце у загальній системі вправ з граматики.



Розширенню й активізації словника учнів та розвитку їх мислення сприяють спостереження за багатозначністю слів. Розпочинаючи опрацювання матеріалу про багатозначні слова, учитель пропонує дітям для аналізу речення із багатозначними словами. Діти з’ясовують, про які предмети, названі однаковими словами, йде мова.

Узагальнюючи результати проведеного дослідження, варто зазначити, що проблема формування словника учнів пов’язана з розвитком дитячої особистості. Вона не може бути розв’язана без постійної уваги до словникової роботи з огляду на ту важливу роль, яку відіграє лексика в комунікативно спрямованому навчанні української мови. Тому позитивним і надійним джерелом збагачення словника учнів повинна стати цілеспрямована робота вчителя, в арсеналі якого є твори художньої літератури, тексти підручників, спеціально розроблені лексичні вправи. З-поміж усіх можливих чинників впливу на мовлення молодших школярів насамперед слід виділити мовлення вчителя. Усілякого схвалення заслуговують прагнення молодих педагогів оволодіти такими якостями професійного мовлення, як чіткість, смислова точність, дохідливість, виразність, образність, емоційність, впливовість, упевненість, оптимальний темп.
1. Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1–4 класах // Науково-теоретичні засади та методичні рекомендації. – К. : Наукова думка, 1995. – С. 112–117. 2. Програми для середньої загальноосвітньої школи: 1–4 класи. – К. : Початкова школа, 2006. – 432 с. 32. 3. Державний стандарт освіти // Початкова школа. – 2001. – № 1. – С. 28–54. 4. Карунна Н. Збагачення словникового запасу під час засвоєння грама-тико-орфографічних знань / Н. Карунна // Початкова школа. – 1991. – № 2. – С. 31–32. 5. Булаховский Л. Введение в языкознание / Л. Булаховский. – М. : 1954. – 172 с. 6. Хорошковська О. Розвиток українського мовлення молодших школярів / О. Хорошевська // Початкова школа. – 1997. – № 8. – С. 14–16. 7. Львов М. Р. Правописание в начальных класах / М. П. Львов. – М., 2001. – 160 с.

УДК 371.13:378. 147
Самулік Любов., ст. магістратури педагогічного факультету; науковий керівник – к.пед.н., доц. Сойко І.М. (Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука, м.Рівне)
ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ТОЛЕРАНТНОЇ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Анотація. У статті досліджено закономірності розвитку творчості майбутніх вчителів, розкрито вплив інтерактивних технологій на цей процес Визначено найважливіші риси педагогічної креативності вчителя та проаналізовано чотири етапи розвитку творчості. Охарактеризовано фактори, які стимулюють творче мислення майбутніх педагогів. Розкрито, що використання інтерактивних технологій дозволяє не тільки отримати нові знання, а й розвиває пізнавальну та творчу діяльність вчителів та учнів.

Ключові слова: творчість, толерантність, інтерактивні технології.
Аннотация. В статье исследованы закономерности развития творчества будущих учителей и раскрыто влияние интерактивных технологий на этот процесс. Определены важнейшие черты педагогической креативности учителя и проанализированы четыре этапа развития творчества. Наведена характеристика факторов, которые стимулируют творческое мышление будущих педагогов. Раскрыто, что использование интерактивных технологий позволяет не только получить новые знания, но и развивает познавательную и творческую деятельность учителей и учеников.

Ключевые слова: творчество, толерантность, интерактивные технологии.
Annotation. The article highlights the patterns of future teachers’ creativity development, and the influence of interactive technologies on the process is investigated. The key features of the pedagogical creativity of the teacher are identified. The four stages of creativity development are analyzed. The factors that stimulate creative thinking of future teachers are disclosed. It is concluded that the use of interactive technologies allows not only acquiring new knowledge, but also develops cognitive and creative activity of both teachers and students.

Keywords: creativity, tolerance, interactive technology, brainstorming, creative teacher, pedagogical creativity.
У «Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті» визначена головна мета української освіти створити умови для особистісного розвитку та творчої самореалізації кожного громадянина України. Пріоритетами державної політики в розвитку освіти є особистісна орієнтація, формування національних та загальнолюдських цінностей, створення рівних можливостей для здобуття якісної освіти. Домінантою в стратегії освітньої політики сьогодні стала гуманізація вітчизняної педагогічної науки й практики. Основним освітнім орієнтиром виступає повага до особи, сприяння розвитку та збагаченню її духовно-творчого потенціалу, складовими якого є природні задатки та набуті в процесі соціалізації знання та вміння, вольові передумови до активної діяльності. Творчий потенціал особистості розглядається сьогодні вченими як складна, нелінійна, відкрита й самоорганізована система, яка визначає гуманістичну спрямованість світосприйняття, дій і вчинків, високу адаптивність, здатність до творчої самореалізації і духовного саморозвитку в просторі соціального й професійного життя.

У складних умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового. Це людина, яка володіє певним переліком якостей, а саме рішучістю, вмінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення, вмінням бачити за межі того, що бачать сучасники і бачили попередники [1, с. 93].

У наш час спостерігається зростання інтересу до процесу творчості. Якщо в деяких психічних процесах людині допомагають складні механізми (комп’ютери, сканери, обчислювані машини), то творчість не може бути формалізована і обмежена певною програмою дій, не може бути механічною. Але від творчості залежить науково-технічний прогрес і створення нового. Навіть у школі можна впевнитись у зростанні інтересу до креативності: за новою 12 бальною системою оцінювання найвищі бали отримують учні тоді, коли виявляють творчість. Але ж відомо, що творчий учень є дзеркальним відображенням творчого вчителя. Тому проблема розвитку у студентів педагогічної творчості належить до актуальних проблем сучасної освіти. Розвиток творчої особистості педагога є неодмінною умовою й обов’язковою складовою його професіоналізму та компетентності.

Проблема становлення творчої особистості педагога досліджувалася в роботах багатьох авторів, а саме: Ю. П. Азарова, Ю. К. Бабанського, Л. І. Вовк, І. А. Зязюна, В. А. Кан-Калика, Н. В. Кичук, Л. М. Лузіної, М. Д. Нікандрова,М. М. Поташника, Р. Х. Шакурова та ін. Визначаючи творчість як об’єктивну рису педагогічної діяльності вчителя, Л. М. Лузіна зробила висновок, що формування творчої індивідуальності вчителя означає вироблення у нього особливого ставлення до професійної діяльності як способу життя [2, с.187].

В. А. Кан-Калик і М. Д. Нікандров виділили основні умови перетворення звичайної діяльності вчителя у творчу: усвідомлення себе як творця в педагогічному процесі; усвідомлення сутності, значення і завдань власної педагогічної діяльності, її мети; сприймання вихованця як особистості в педагогічному процесі (як об'єкт і суб'єкт виховання).

Проблемі формування творчої особистості приділяли увагу в своїх наукових публікаціях такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: А. Маслоу, О. Мелік-Пашаев, В. Моляко, Ф. Осборн, Я. Пономарьов, О. Половинкін та ін. Але, на жаль, в науковій літературі мало висвітлені аспекти розвитку творчої особистості шляхом використання інтерактивних технологій в навально-виховному процесі, а також важливість толерантних взаємин між студентами та викладачами для організації ефективної взаємодії у групі.

Метою нашої статті є розкриття закономірностей розвитку творчості майбутніх вчителів та дослідження впливу інтерактивних технологій на цей процес.

Творчість – це специфічна людська діяльність, принципово нова, перетворююча. Учитель з наставника, ментора, глашатая знань перетворюється в ученого особливого, вищого типу, який поєднує в собі педагога-експериментатора, теоретика і практика, керівника дитячого колективу, тонкого психолога-вихователя. Новаторство і творчість завжди були властиві вчительській діяльності, увійшли в її традиції, але треба прагнути, щоб вони були масовими.

Провівши аналіз психолого-педагогічної літератури можна визначити найважливіші риси педагогічної креативності вчителя:

– високий рівень соціальної і моральної свідомості;

– пошуково-проблемний стиль мислення;

– розвинені інтелектуально-логічні здібності (вміння аналізувати, обґрунтовувати, пояснювати, виділяти головне тощо);

– проблемне бачення;

– творча фантазія, розвинена уява;

– специфічні особисті якості (сміливість, цілеспрямованість, готовність до ризику, допитливість, самостійність, наполегливість, ентузіазм);

– специфічні ведучі мотиви (необхідність реалізувати своє «я», бажання бути визнаним, творчий інтерес, захопленість творчим процесом, прагнення досягти найбільшої результативності в конкретних умовах праці);

– комунікативні здібності;

– здатність до самоуправління;

– високий рівень загальної культури [3, с. 146].

Відомий учений-дидактик М. О. Данилов виділив три джерела педагогічної творчості [4, с. 325]. Перше – це соціальне замовлення (висока якість знань, умінь, навичок учнів, усебічний і гармонійний розвиток особистості). Друге – це практична діяльність навчально-виховного характеру, успіх якої залежить від педагогічних знахідок, загадок, відкриттів. Це сфера первинних педагогічних відкриттів та винаходів, справжнього новаторства педагогів. Третє – джерело вчительської творчості – це дослідження педагогічного процесу, його змісту, форм і методів. Це теоретична й експериментальна діяльність, яка приводить до нових відкриттів, дослідницького передового досвіду, наукових висновків. Умовою педагогічної творчості є інтерес, сприйнятливість, внутрішня потреба до рекомендацій педагогічної науки, досвіду раціоналізаторів і новаторів, це збіг хоча б якихось елементів, рекомендацій із власним досвідом роботи й особливо поява інноваційного мислення. Підходи вчителів до наукової організації процесу навчання не є однаковими, але кожен відбирає з арсеналу педагогічної науки методи, визначає їх відповідно до своїх індивідуальних особливостей, аналізує результати.

Творчість є станом натхнення людини, спалахом її енергетичного потенціалу, який розкриває межу невідомого; це діяльність, результатом якої є створення матеріальних і духовних цінностей, найвищий рівень пізнання оточуючого світу.

У центрі творчості – уява, а навколо неї задіяні інші психічні процеси: увага, пам’ять, мислення, які виявляються в тих знаннях, що є в людини. Уява доповнюється здібностями і вміннями, мотивами цілеспрямованої діяльності [2, с. 24]. Слід також зазначити, що процес створення нового може відбуватися лише за умови відповідного емоційного тла.

Процес творчості відбувається в чотири етапи:

1. Підготовчий, на якому відбувається зародження ідеї;

2. Визрівання – людина нагромаджує, концентрує знання, які прямо чи побічно відносяться до її проблеми, здобуває нові знання;

3. Осяяння, інсайт – це головний, специфічно творчий момент, коли людина свідомо чи несвідомо працює над матеріалом, інтуїтивно «охоплює» очікуваний результат;

4. Перевірка і доопрацювання – цей етап необхідний, щоб переконатися в тому, що створено саме те, що було задумано, аби творіння було досконалим [4, с. 320].

Професійна готовність студента до педагогічної творчості включає: психологічну готовність, теоретичну підготовку (системно розвинуте, узагальнене уявлення про творчість, про проблему її розвитку, що відображається з позицій загальних і суттєвих характеристик), практичну підготовку (вміння застосовувати творчий підхід в педагогічній діяльності).

Ефективно реалізувати зазначені вище фактори, що стимулюють творче мислення допоможуть інтерактивні технології, суть яких полягає в тому, що навчальний процес організований так, щоб усіх учасників залучити до процесу пізнання, формування висновків, створення певного результату, де кожен робить індивідуальний внесок. При цьому відбувається обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. У ході цього процесу студенти працюють в атмосфері толерантності, доброзичливості та взаємопідтримки. Це дозволяє їм не тільки отримати нові знання, а й розвиває пізнавальну та творчу діяльність.

Методи пошуку нових рішень поділяються на групові та індивідуальні. Серед групових варто відзначити мозковий штурм – це відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко використовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає студентів проявити уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки [5, с. 46]. Доцільно використовувати також такі інтерактивні технології, як аналіз ситуації, дерево рішень, синтез думок.

До індивідуальних або комбінованих методів (тобто таких, які можуть використовуватися як однією людиною, так і групою) належить узагальнений евристичний метод. Евристика – це наука, яка вивчає закономірності організації процесів творчого мислення. Стратегія цього методу полягає у звуженні області варіантів вирішення певної проблеми і спрямування мислення на роботу з вузьким класом понять. На заняттях, присвячених розвиткові творчості, викладачам особливу увагу слід приділити формуванню толерантних взаємин студентів, необхідно передусім створити вільну ігрову атмосферу, спрямовану на забезпечення комфортності спілкування, впевненості у своїх силах, творчих потенціях і відповідному потенціалі інших членів групи. Толерантність – це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Важливо сформувати у майбутніх вчителів толерантність щодо себе, передусім почуття гідності та здатності до самопізнання. Ці якості розглядаються у контексті групи, коли терпиме ставлення до себе є необхідною умовою толерантності стосовно інших [6, с. 177].


1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18



  • ЗБАГАЧЕННЯ СЛОВНИКОВОГО ЗАПАСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Анотація.
  • Ключові слова
  • Ключевые слова
  • Keywords
  • Питанням розвитку мовлення
  • Узагальнюючи результати
  • ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ТОЛЕРАНТНОЇ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ Анотація.
  • Проблема становлення творчої
  • Метою нашої статті є