Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Студентських наукових праць

Студентських наукових праць




Сторінка4/18
Дата конвертації16.03.2017
Розмір2.79 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

РОЗДІЛ 2

ЗДОРОВ’Я, ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ
УДК 615.8:616.71
Самченко Юлія, ст. магістратури факультету здоров’я, фізичної культури і спорту; науковий керівник – к.пед.н., доцент Федорович О. В. (Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені Степана Дем’янчука, м. Рівне)
ПРОФІЛАКТИКА ПОРУШЕННЬ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ В СТУДЕНТІВ
Анотація: В статті досліджено профілактичні заходи для попередження порушення опорно-рухового апарату студентів. Розглянуто підходи до трактування етіології та патогенезу. Визначено ключові чинники, які впливають на покращення стану опорно-рухового апарату та здоров’я студентів. Проаналізовано засоби фізичної реабілітації, які впливають на покращення постави студентів, та запропоновано інноваційні методи корекції їх опорно-рухового апарату.

Ключові слова: порушення постави, фізична реабілітація, лікувальний масаж.
Аннотация: В статье исследованы профилактические мероприятия по предотвращению нарушений опорно-двигательного аппарата студентов. Рассмотрены подходы к трактовке этиологии и патогенеза. Определены ключевые факторы, которые влияют на улучшение состояния опорно-двигательного аппарата и здоровья студентов. Проанализированы средства физической реабилитации, влияющие на улучшение осанки студентов, и предложены инновационные методы для совершенствования и коррекции их опорно-двигательного аппарата.

Ключевые слова: нарушение осанки, физическая реабилитация, лечебный массаж.
Annotation: This article explores the preventive measures in disorders of students’ musculoskeletal system. The approaches to the interpretation of the etiology and pathogenesis are considered. The key factors that influence the improvement of the musculoskeletal system and health are defined. Innovative processes for improving and correcting students’ musculoskeletal system are proposed. The means of physical rehabilitation, affecting posture improve are analyzed.

Keywords: posture, physical rehabilitation, therapeutic massage.

Одним із важливих шляхів збереження і зміцнення здоров’я нації є профілактика і відновлювальна корекція порушень опорно-рухового апарату.

Реабілітаційні заходи в системі консервативного лікування мають низку істотних переваг і головне будучи профілактичними, дозволяють не використовувати оперативне втручання.

Найважливішими завданнями виховання студентів є їх загальний розвиток, зміцнення здоров'я, формування необхідних рухових навичок правильної постави та запобігання різним деформаціям хребта, несприятливим змінам форми грудної клітки та плоскостопості. За останні роки різко погіршився стан здоров’я підростаючого покоління. Не зважаючи на це, в системі, освіти України реабілітації циъ захворювань не приділяється достатньої уваги.

Неухильне розширення кола профілактичних та лікувальних заходів, спрямованих на покращення здоров'я студентів, серед яких важливе місце, посідає реабілітація різних дефектів постави, є однією із основних завдань охорони здоров'я. Серед найчастіших захворювань у студентів, які вкрай важко піддаються лікуванню, є сколіотична хвороба.

Дослідженнями багатьох фахівців доведено, що здоровий розвиток дітей неможливий без фізичного виховання, яке забезпечує необхідний рівень розвитку моторики, профілактику та корекцію відхилень рухової функції (П. Винник, С.  Євсєєв, Т.  Круцевич, Р. Чудна.). Натомість відомо, що у частина сучасних школярів відстають у темпах біологічного дозрівання, у них відзначаються порушення в діяльності серцево-судинної і дихальної систем, мають місце відхилення у функціях опорно-рухового апарату. Це розкрито у наукових розвідках Е. Асьонова, І. Сторожик, В. Чересюк.



Мета нашої статті є дослідження ефективних засобів профілактики та відновного лікування хворих на сколіоз та порушення постави.

Скелет тулуба утворений хребтовим стовпом і грудною кліткою. Хребет – це дуже складна конструкція, яка складається із 7 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових, 3–5 куприкових хребців. Хребець має тіло, дугу і відростки.

Хребет – це жорсткий стержень, який підтримує тулуб, голову і пояс верхніх кінцівок, це стійкий «захисний футляр» спинного мозку. В той же час хребет – це гнучкий ланцюг, який дозволяє тулубу згинатися і повертатися; еластична ресора, яка гасить удари і поштовхи та утримує рівновагу тіла.



Усі ці функції взаємопов'язані: хребет повинен бути рухомим на скільки це можливо, стійким, наскільки це необхідно і достатньо міцним, щоб витримати статичні та динамічні навантаження. Навантаженням хребет підлягає постійно тому, що бере участь буквально у кожному русі: при ходьбі та при будь-якому русі голови або кінцівок на центральну вісь тіла діють навантаження. Крім того хребет зазнає практично постійно статичного навантаження. Підтримувати визначне положення тіла нам доводиться не тільки стоячи, сидячи або при роботі нахилившись. Навіть лежачи на дивані з журналом, досить важко підібрати положення, в якому так звані «позові м’язи» (м’язи тулуба, що підтримують поставу) повністю розслабляться, а хребет прийме ідеальне положення. Під час сну міжхребцеві диски можуть бути здавлені із-за некомфортної подушки, або матрацу. Навіть якщо зняти будь-яке навантаження на хребет, наприклад у теплій ванні (практично в невагомості), хронічно перенапружені ділянки м'язів можуть продовжувати підтримувати звичні зусилля і фіксувати окремі ділянки хребта у неправильному положенні. [1, с. 45].

Тому необхідний постійний контроль за позою дитини під час занять та відпочинку, що виховує правильну активну поставу.

Одним із головних методів лікування та профілактики неправильної осанки і захворювань хребта є лікувальна фізична культура.
Лікувальна фізична культура (ЛФК) - метод лікування, що полягає в застосуванні фізичних вправ і природних факторів природи до хворої людини з лікувально-профілактичними цілями. В основі цього методу лежить використання основної біологічної функції організму - руху.
Але ніяке лікування не може бути ефективним без усунення причини захворювання, тому всі профілактичні заходи необхідно виконувати в процесі лікування.


Профілактика і лікування людей з порушенням опорно-рухового апарату (ОРА) повинно бути комплексним і охоплювати:

– розвантаження хребта;

– лікувальну корегуючу гімнастику;

– масаж м’язів;

– плавання.

Тому в процесі проведення нашого дослідження при лікуванні підлітків з початковими ступенями сколіотичної хвороби лікувальна фізична культура обов’язково застосовувалась з урахуванням основних методичних принципів. Підвищення ефективності спеціальних корегуючих вправ було досягнуте на основі даних комплексного дослідження функціонального перебування хребта і нервово-м’язової системи для обґрунтування конкретних задач, підбору найраціональніших засобів і визначення фізичного навантаження індивідуально кожного студента.

Лікувальна корегуюча гімнастика за спеціальною програмою з використанням палок, стрічок, гантелів проводилася 25–30 хвилин.. Підлітків було поділено на групи з лівобічним і правобічним сколіозом, за характером і ступенем деформації. В разі потреби проводилася індивідуальна лікувальна фізична культура.

Після отримання вказівок лікаря і реабілітолога студенти з порушенням постави займалися лікувальною гімнастикою вдома. Для правильної методичної побудови занять у студентів з порушенням постави враховувались такі основні положення:

1. При плоскій спині спостерігається слабкий розвиток всієї мускулатури, нормальна чи надмірна рухливість хребта. Тому основною метою занять в групі студентів з такою патологією було рівномірне зміцнення всієї мускулатури. Для цього спеціальні вправи виконувалися з вихідного положення лежачи;
2. При сутулій спині заняття були направлені на збільшення рухливості хребта, зміцнення м’язів спини та збільшення кута нахилу тазу. Для цього спеціальні вправи виконувалися з вихідних положень лежачи в русі [2, с. 29].

Застосування лікувального масажу сприяло покращенню кровопостачання і тонусу ослаблених м’язів. Масаж в основному спрямовувався на зміцнення довгих м’язів спини і лопатки на випуклому боці хребта і скісних м’язів живота, що допомагало зменшувати викривлення хребтового стовпця.

Заняття лікувальним плаванням будувалося за схемою уроку лікувальної гімнастики, тривалість якого складала 45 хвилин, Підготовча частина уроку тривала 8–12 хвилин, основна – 20–25 хвилин.

Основними завданнями лікувального плавання були: корекція нормальної постави; можлива корекція викривлення хребта і грудної клітки; розвиток правильного дихання; збільшення сили, тонусу м’язів, черевного пресу, грудних м’язів та м’язів нижніх кінцівок.Заняттям у воді передували заняття в залі, де виконувалися загальнозміцнюючі, корегуючі і спеціальні вправи, що імітують рухи при плаванні. При проведенні занять лікувальним плаванням використовувалися різні снаряди і пристосування на дні і біля стінки басейну, м’ячі, гімнастичні палиці та еластична тяга.

Підвищення ефективності спеціальних корегуючих вправ було досягнуто на основі даних комплексного дослідження функціонального перебування хребта і нервово-м’язової системи для обґрунтування конкретних завдань, підбору найраціональніших засобів і визначення фізичного навантаження індивідуально для кожного студента.

Заняття лікувальною фізичною культурою, корегуючою гімнастикою, плаванням та проведення лікувального масажу сприяло:

а) виробленню правильної робочої пози (під час ходьби, сидіння, діяльності);

б) корекції хребта;

в) створенню природного м'язового корсету;

г) покращенню діяльності внутрішніх органів;

д) загальнозміцнюючому і психоемоційному впливу на організм студентів.

Формуванню тіла людини і її постави потрібно приділяти належної уваги ще в процесі розвитку організму дитини, оскільки в цей період є змога виправити і усунути різні відхилення від норми, так як тканини і кістки відзначаються пластичністю та податливістю. Тому обов’язковою умовою для цього має бути: виявлення і усунення причини відхилення від норми опорно-рухового апарату, відновлення його біомеханіки, зміцнення сили м'язів, які корегують деяке відхилення.



Узагальнюючі результати проведеного дослідження можна зробити висновки, що засоби фізичної реабілітації є невід’ємною частиною в лікуванні порушень постави.

Серед різних захворювань зростаючого організму, які дуже важко піддаються лікуванню є порушення опорно-рухового апарату. Його
профілактика до теперішнього часу вивчена не достатньо.


Правильна організація фізичного виховання вікових груп є основою профілактики порушень постави і сколіозу. Тому необхідно постійно здійснювати лікарський контроль за виконанням правильного режиму і заходів профілактики, а також за вихованням правильної постави в процесі фізичного розвитку студентів. Варто також проводити розяснювальну роботу з юнаками і дівчатами, бесіди про виховання правильної постави та проводити заходи профілактики. Особливу увагу слід приділяти роботі так званих спецмедгруп в училищах та коледжах, які організовуються для студентів з різними порушеннями постави.

В системі проведених заходів, які направлені на лікування та профілактику порушень опорно-рухового апарату важливу роль відіграє комплексне лікування (ЛФК, корегуюча гімнастика, плавання, масаж) без яких не можна досягнути бажаних результатів.

Навіть при наявності схильності організму до захворювань хребта, їх можна уникнути, якщо розробити навики правильної постави, і виконувати вправи, направлені на гармонійний розвиток опорно-рухового апарату. Тому батьки повинні знати чіткі правила, щоб уникнути цієї хвороби, а якщо вона вже проявилась слід не погіршити її стан.


1. Аксенова Е. Н. Нарушение осанки у школьников младших классов. Медицинские проблемы физической культуры / Е. Н. Аксенова. – К. : Здоровье, 1993. – 129 с. 2. Вайнруб Е. М. Гигиена обучения и воспитания детей с нарушениями осанки и больных сколиозом / Е. М. Вайнруб. – К. : Здоровье, 2004. – 173 с. 3. Абальмасова Е. А. .РРррпар

Сколиоз / Е. А. Абальмасова, Р. Р. Ходжав.РРррпар

. – Ташкент, 1999. – 136 с. 4. Абальмасова Е. А. Лечение врожденных и диспластических деформаций опорно-двигательного аппарата у детей подростков / Е. А. Абальмасова, Е. В. Лузина. – Ташкент : Медицина, 1999. – 284 с.

УДК 378.147: 796.011
Іванюк Іванна, ст. 4 курсу факультету факультету здоров’я, фізичної культури і спорту; науковий керівник – к.фіз.вих., доцент Сотник Ж. Г. (Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука, м. Рівне)
ФІЗИЧНА АКТИВНІСТЬ ЯК ФАКТОР ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ'Я ТА ПІДВИЩЕННЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ
Анотація: У статті досліджено проблему підвищення працездатності студентської молоді у процесі навчальної діяльності. Визначено вплив систематичних занять різними формами фізичної активності на зміцнення здоров’я та підвищення працездатності студентської молоді. Встановлено, що фізична активність з використанням цінностей фізичної культури є дієвим фактором зміцнення здоров’я.

Ключові слова: активність, цінності, культура, здоров'я, студенти, працездатність,
Аннотация: В статье исследована проблема повышения работоспособности студенческой молодежи в процессе учебной деятельности. Определено влияние систематических занятий разными формами физической активности на укрепление здоровья и повышение работоспособности студенческой молодежи. Обосновано, что физическая активность совместно с использованием ценностей физической культуры служит активным фактором в укреплении здоровья.

Ключевые слова: активность, ценности, культура, здоровье, студенты, работоспособность.
Annotation: The article is devoted to the problem of students workability increasing at the education process. It is determined the infl uence of systematic exercises of different forms of physical activities to the health strengthening and increasing of students workability during the studies process of physical education. It is established that physical activity with using of physical culture values is an effectual factor of health strengthenin.

Keywords: activity, values, culture, health, workability, students.
Проблема збереження і зміцнення здоров'я населення, особливо молоді, залишається однією з найбільш актуальних для держави [1, 2, 3]. Особливого значення проблема здоров’я студентської молоді набуває у сучасному суспільстві, коли до людини висуваються підвищені вимоги у зв’язку з прискоренням загального темпу життя, дії наслідків соціально-економічних й екологічних катастроф, постійним інформаційним та психоемоційним навантаженням. Сучасна людина упродовж свого життя постійно зустрічається з різними стресогенними факторами, знаходиться під їх впливом та сплачує значну «ціну» за існування у таких умовах.

Загальновизнаним є знання про те, що найбільш уразливими для організму людини на соматичному та психічному рівнях є дії негативних чинників [4]. Студентська молодь, безсумнівно, належить до таких «груп ризику», де фізичні, психологічні перевантаження та вимоги, що зазнає людина у сучасному житті, є найбільш різноманітними, і визначаються наявністю додаткових стресогенних факторів, таких як вступ у нові міжособистісні стосунки, набуття нових соціальних ролей, необхідність соціальної адаптації, особистісного та професійного самовизначення тощо.



Проблема фізичної активності як фактору зміцнення здоров'я та підвищення працездатності студентської молоді розглядалася багатьма вченими. Оздоровчо-рекреаційна спрямованість системи фізичного виховання як основа здорового способу життя населення розкрита М. В. Дутчаком та В. М. Платоновим. Поряд із відмовою від шкідливих звичок, раціональним харчуванням, сприятливою екологічною ситуацією, оптимальним співвідношенням праці і відпочинку, вона є чинником, що сприяє зміцненню здоров’я людей і запорукою збільшення тривалості життя.

Аналіз останніх досліджень результативності традиційних підходів до збереження здоров'я молоді показує їх декларативний характер, який не торкається засобів організації і здійснення навчально-виховної діяльності (М. М. Булатова, Т. Ю. Круцевич, Н. В. Москаленко, С. В. Трачук). Тому принциповим моментом є приведення у відповідність до реалій сьогодення системи фізичного виховання студентів та відхід від твердо вкорінених стереотипів, характерних для часів Радянського Союзу, які не дозволяють досягти поставленої мети – зміцнення і збереження здоров’я молоді, та не відповідають потребам сучасного суспільства.

В останні роки на тлі інтенсифікації навчального процесу у вищих навчальних закладах (ВНЗ) спостерігається тенденція до зниження обсягу рухової активності студентів (Ю. П.

Ви́щий навча́льний за́клад (ВНЗ, виш, вуз) - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, має один з чотирьох рівнів акредитації, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.
Ядвіга). Хронічний дефіцит рухової активності в режимі життя студентів стає загрозою їхньому здоров'ю та нормальному фізичному розвитку.

В дослідженнях багатьох авторів відзначається незадовільний стан здоров'я студентської та шкільної молоді (Т. В. Івчатова, І. І. Виноградова, Є. А. Захаріна, С. М. Канішевський, О. А. Мартинюк,). Близько 90 % студентів мають відхилення у стані здоров'я, понад 50 % – незадовільну фізичну підготовленість, близько 70 % дорослого населення – низький і нижче середнього рівні фізичного здоров'я, у тому числі у віці 16–19 років – 61 %.

Дослідження різних аспектів працездатності студентів у процесі навчальної діяльності присвячені роботи М. Я. Віленського, Р. З. Гайнутдінова, І. Х. Д’яченко, І. В. Євтушок, Л. Д. Кузьміної, І. Б. Кравцової, Г. І. Мизан, Е. І. Рябцевої, Е. І. Снастіна та ін. Ці автори досліджували динаміку фізичної і розумової працездатності студентів упродовж навчального року, семестру, тижня, дня в залежності від специфіки й особливостей навчання у вищих навчальних закладах, а також розумову працездатність студентів з урахуванням обсягу і характеру викладання навчальних дисциплін. При оцінці динаміки працездатності студентів у продовж навчального дня спостерігалося зниження її до кінця навчальних занять. Разом з тим, окремі автори вказують на відсутність досить виражених ознак зниження працездатності до кінця шестигодинних аудиторних навчальних занять і навіть відзначають підвищення деяких характеристик працездатності.

Метою нашої статті є дослідження фізичної активності як фактору зміцнення здоров'я та підвищення працездатності студентської молоді.

Для цього необхідно виконати такі завдання: здійснити аналіз спеціальної літератури, вітчизняного та зарубіжного досвіду щодо ролі та місця рухової активності в структурі чинників, що визначають здоровий спосіб життя студентської молоді; дослідити соціально-педагогічні чинники, що визначають спосіб життя студентської молоді та визначити роль рухової активності у формуванні здорового способу життя студентів; виявити фактори, що сприяють зміцненню здоров’я та підвищенню працездатності студентської молоді.



Пріоритет оздоровчої спрямованості фізичної культури, закріплений у державно-правових та законодавчо-нормативних документах, вимагає застосування у фізичному вихованні студентської молоді новітніх технологій підвищення рівня рухової активності, які можуть бути впроваджені в обов’язкові, факультативні та самостійні форми занять фізичним вихованням студентів вищих навчальних закладів.

У ході навчального процесу студенти потрапляють в умови недостатнього рухового режиму, довгий час знаходяться в навчальних аудиторіях сидячи за столом та працюючи з комп’ютером. Внаслідок цього в них відбуваються порушення процесу кровообігу та постави, що призводить до виникнення різноманітних захворювань та зниження працездатності. Для попередження та подолання цих небажаних наслідків велика роль відводиться фізичним вправам і особливо тим, які мають цілеспрямовану дію на відновлення фізіологічних функцій організму.

Переважна більшість авторів на основі медичних досліджень та педагогічних спостережень роблять такі висновки: шлях до зміцнення здоров’я студентів лежить через систематичні та регулярні заняття фізичними вправами в умовах вищих навчальних закладів впродовж всіх років навчання. Здоров’я та навчання студентів взаємозалежні та взаємообумовлені і залежать від багатьох факторів – як природних, так і соціально обумовлених. Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) визначені орієнтовні співвідношення різних чинників забезпечення здоров’я сучасної людини, а саме: генетичні чинники – 20 % ; стан навколишнього середовища – 20 %; медичне забезпечення – 8 % ; умови та спосіб життя людей – 52 %. Умови та спосіб життя з використанням різноманітних елементів, які стосуються усіх аспектів здоров’я – фізичного, психічного, соціального і духовного є запорукою зміцнення здоров’я та підвищення працездатності молоді.

Для успішної адаптації студентів до умов вищого навчального закладу, збереження і зміцнення їхнього здоров’я під час навчання, необхідно створити умови та привити їм цінності фізичної культури. Від стану здоров’я студентів залежить успішність їхньої навчальної та виробничої діяльності. Водночас тенденція до зростання втрат резервних можливостей організму студента протидіяти зовнішнім та внутрішнім негативним факторам а також наявність широкого переліку негативних діагнозів, ведуть до суттєвого зниження ефективності навчання і подальшої професійної діяльності молоді.

Отже вивчення стану здоров’я і динаміки фізичної та розумової працездатності студентів в процесі організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах є актуальним і потребує ретельного дослідження. Дієвим засобом, що сприяє вирішенню цієї проблеми є фізична активність студентів та прилучення їх до цінностей фізичної культури. Незважаючи на велику кількість досліджень працездатності студентів поняття «працездатність» на думку Н. В. Ауліка, І. А. Журіна та Н. Н. Яковлєва [5, с. 4] сьогодні немає конкретного визначення.

Так, під працездатністю вчені розуміють здатність систем організму виявити максимум своїх можливостей при виконанні визначеної діяльності, як можливості людини виконувати конкретну роботу в заданих тимчасових лімітах і параметрах якості. Р. М. Баєвський трактує працездатністю як визначений обсяг м’язового чи розумового функціонування організму [6]. Тому у ході дослідження нами були визначено кілька напрямів вивчення працездатності студентів: за характером виконуваної роботи і суб’єктивною оцінкою фізичного стану (наявність і ступінь стомлення).

Нами була визначено самооцінку стану здоров’я студентів І–ІV курсів Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука, з’ясовано параметри фізичних навантажень, які сприяють підвищенню працездатності студентської молоді. В дослідженні було використано такі методи: аналіз наукової літератури з дослідження різних аспектів працездатності студентів у процесі навчальної діяльності, анкетування, експеримент.

Для з’ясування стану здоров'я студентів І–ІV курсів нами було проведено анкетне опитування самооцінки власного здоров'я студентів різних курсів. Студентам необхідно було дати самооцінку власного здоров'я і відповісти на таке запитання: «Як Ви оцінюєте стан власного здоров'я: ідеальний, добрий, посередній, задовільний, незадовільний». Як свідчать дані опитування, самооцінка власного здоров'я студентів різних курсів неоднакова. Так, на І і ІІ курсах ідеальним вважають своє здоров'я, відповідно, 31,3 % і 18,6 % студентів, а незадовільним – 1,8 % і 0,8 % студентів. На ІІІ і ІV курсах ідеальним вважають свій стан здоров'я, відповідно, 15,9 % і 12,1 % студентів, а незадовільним – 7,5 % і 3,3 % студентів. Це засвідчує те, що студенти перших курсів, відвідуючи обов’язкові заняття з фізичного виховання, сприяють стабілізації стану свого здоров'я, привчаються до систематичної рухової діяльності та прилучаються до цінностей фізичної культури.

Студенти старший курсів відвідують заняття з фізичного виховання як факультативні у вільні від навчання години, або самостійно займаються фізичними вправами, що знижує самооцінку ними свого здоровя.

Наведена статистика самооцінки студентами стану свого здоров'я засвідчує необхідності впровадження у навчальний процес вищих навчальних закладів систематичних і регулярних занять фізичними вправами впродовж всіх років навчання молоді. Фізична активність з використанням цінностей фізичної культури це найбільш дієвий шлях до зміцнення здоров'я та всебічного розвитку особистості. Виходячи з результатів аналізу проведених досліджень різними авторами ми встановили, що найбільш об’єктивним показником удосконалення навчальної діяльності у вищих навчальних закладах є динаміка працездатності студентів.

Встановлення динаміки працездатності студентів впродовж навчального дня та навчального року створює передумови оптимізації навчального процесу у вищих навчальних закладах. Складність формування такого підходу визначається тим, що в розпорядженні дослідників немає досить інформативних методик визначення працездатності студента в навчальному процесі. Це обумовлено характером навчального процесу, у якому організм студента не функціонує на межі своїх можливостей і тому складно визначити які фактори в конкретному випадку призведуть до підвищення чи зниження його працездатності. Ось чому важливо з’ясувати на належному науковому рівні закономірності впливу фізичних навантажень на розумову працездатність студентів.

За своїм характером, навчання студентів – це розумова праця, яка пов'язана з накопиченням знань, оволодінням інформацією, здобуттям необхідних умінь і навичок майбутньої професійної діяльності. У таких ситуаціях виникає проблема взаємовідношення рухової та психофізичної активності студентів, що означає нормативність співвідношення розумової і фізичної праці. Проблема забезпечення такого рівня розумової і фізичної працездатності тісно пов’язана з проблемою стомлення. Ці взаємовідносини між працездатністю і стомленням дозволяють визначити організаційно-методичні основи раціональної організації навчального процесу у вищих навчальних закладах [7].

Для дослідження проблеми нами використовувалися методи оцінювання, самоконтролю і відновлення розумової і фізичної працездатності під час навчальних занять з фізичного виховання.

Фізична і розумова працездатність є важливим інтегративним показником, який може бути використаний студентом для оцінювання і самоконтролю стану інтелектуально-емоційної сфери без залучення спеціального обладнання. Якщо виконання навчальних завдань супроводжується збільшенням кількості помилок (послаблення уваги), утрудненням зосередження на завданні (зниження концентрації уваги), в’ялістю, апатією, втратою інтересу до навчання, – це тривожні сигнали, які поряд із вегетативними змінами (прискорення чи зрідження пульсу, посилене потовиділення тощо), головними болями є свідченням стомлення або перевтоми і загалом – погіршення здоров’я.

У експериментальному дослідженні нами було з’ясовано, що фізична активність у вигляді ранкової гімнастики та виконання різноманітних фізичних вправ впродовж 25–30 хв. з навантаженням малої інтенсивності (частота серцевих скорочень 110–130 уд/хв.) та моторною щільністю 40–50 % помірно підвищують розумову працездатність студентів у наступні шість годин навчальної праці. Фізичне навантаження середньої інтенсивності (частота серцевих скорочень 130–160 уд/хв.) з моторною щільністю 50–60 % викликає найбільший підйом рівня розумової працездатності студентів та зберігається до кінця навчального дня. Фізичні навантаження малої і середньої інтенсивності доцільно розглядати як засіб скорочення періоду відпрацювання, стимулювання та подовження періоду високої працездатності. Під час дослідження нами було з’ясовано, що різке скорочення рухової активності в період екзаменів викликає в студентів несприятливі зрушення функціонального стану до кінця сесії.

Водночас запропонована нами систематична рухова діяльність в усіх випадках викликала покращення функціональних можливостей нервового апарату, причому у студентів, які займалися активно фізичною культурою позитивні результати були вищі, ніж у інших групах. Так, у студентів, які продовжували заняття фізичними вправами в період екзаменаційної сесії, оцінок «добре» та «відмінно» було набагато більше, ніж у тих студентів, що фізичними вправами не займалися.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18



  • ПРОФІЛАКТИКА ПОРУШЕННЬ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ В СТУДЕНТІВ Анотація
  • Ключові слова
  • Ключевые слова
  • Keywords
  • Мета нашої статті
  • основні положення
  • корекція нормальної постави;
  • УДК 378.147: 796.011 Іванюк Іванна, ст. 4 курсу факультету факультету здоров’я, фізичної культури і спорту;
  • Метою нашої статті