Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Техніка мовлення як необхідна передумова словесної дії. Дихання. Голос. Дикція. Орфоепія. Праця над художніми творами

Скачати 80.52 Kb.

Техніка мовлення як необхідна передумова словесної дії. Дихання. Голос. Дикція. Орфоепія. Праця над художніми творами




Скачати 80.52 Kb.
Дата конвертації31.03.2017
Розмір80.52 Kb.

ПІДВИСОЦЬКИЙ БУДИНОК ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ

Заняття
«Техніка мовлення як необхідна передумова словесної дії.

Дихання.»

Керівник гуртка

Сергієнко В.В.

Тема: Техніка мовлення як необхідна передумова словесної дії. Дихання. Голос. Дикція. Орфоепія. Праця над художніми творами.

Мета: ознайомити гуртківців з поняттям «техніка мовлення», дати характеристику кожному з елементів техніки мовлення, викликати інтерес до вивчення курсу.
Мо́влення - це процес спілкування людей між собою за допомогою мови, а також створення та передача повідомлення за допомогою радіо чи телебачення.


ПЛАН

1. Мовний апарат. Професійно-гігієнічні вимоги до нього.

2. Фізіологічна основа мовлення – дихання.

3. Основні властивості голосу. Їх вдосконалення.

4. Значення дикції в процесі виразного читання.

5.Орфоепічні норми сучасної української мови.



Тип заняття: лекція

ЛІТЕРАТУРА

1. Буяльський Б.А. Поезія усного слова. – К.,1990. – С.20-30.

2. Олійник Г.А. Виразне читання. – К., 1995. – С.14-38.

3. Капська А.Й. Виразне читання. – К., 1986. – С.15-22.

4. Сучасна українська літературна мова / За ред.

Літерат́урна мóва - це оброблена, унормована форма національної мови, як в писемних так і в усних різновидах, що обслуговує культурне життя народу та всі сфери його суспільної діяльності: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей.
Гриценка. С.13-16

Хід заняття

Досягти високого результату словесної дії (Станіславський) тобто емоційного впливу на слухачів під час читання, мовлення є професійним обов'язком кожного актора.

У зв'язку із виразним читанням постійно вживається термін „інтонація".

Інтонація - це поєднання 3-х компонентів живої мови; 1) дикційна чіткість та орфографічна грамотність; 2) логічна ясність; 3) емоційно-образна виразність.

Мистецтво виразного читання вимагає від виконавця вміння досконало володіти мовним апаратом (технікою мовлення). Для чіткого відтворення змісту текстів треба з'ясувати логічний бік інтонації. А необхідність відтворити (в живому слові) почуття, переживання, настрої спонукає займатися інтонацією з боку емоційно-образної виразності.

Техніка мовлення, логіка читання, емоційно-образна виразність – три нерозривно зв'язані взаємодіючі компоненти інтонації. Техніка мовлення – робота мовного апарату, яка забезпечує чітку вимову звуків.

Є такі елементи техніки мовлення:

1) дихання;

2) голос;

3) дикція;

4) орфоепія.

Будова мовного апарату:

1) Органи дихання – легені, бронхи, трахея (дихальне горло); нижній поверх мовленнєвого апарату.

2) Вібратори – голосові зв'язки (вібруючи під тиском повітряного струменя, що йде з легенів, вони творять голос різної сили і висоти (голосні, дзвінкі, сонорні).

3) Резонатори – гортань, ротова й носова порожнина ( верхній поверх), гортань – середній поверх.

Ди́хальна систе́ма - відкрита система організму, яка забезпечує газообмін, формування гомеостазу в трахеобронхіальних шляхах, очищення повітря, яке вдихається, від чужорідних часток і мікроорганізмів, а також аналіз пахучих речовин в атмосферному середовищі.
Порожнина носа (лат. cavum nasi) - порожнина тіла, в якій у тварин та людини розміщуються органи нюху та через яку відбувається дихання. Порожнина носа розпочинається ніздрями, які ведуть до пристінка носової порожнини.

4) Артикулятори – язик, губи, нижня щелепа, м'яке піднебіння.

Нижньощеле́пна кі́стка (лат. mandibula) - кістка лицевого черепа. Єдина рухлива кістка черепа. Утворена з двох зубних кісток в амніотів, у анамній розділена.

Активні – голосові зв'язки, задня стінка глотки, язик, губи.

Пасивні нерухомі – тверде піднебіння, зуби, носова порожнина.

Органи дихання безпосередньої участі у звукотворенні не беруть. У них (носова порожнина) виникає повітряний струмінь, що створює коливання необхідні для творення звуку. Струмінь повітря з легенів через трахею потрапляє в гортань (струмінь повітря зустрічає перепону – голосові зв'язки). Голосові зв'язки під тиском повітря вібрують і відіграють вирішальну роль у творенні голосу. З гортані струмінь повітря разом з голосом чи шумом потрапляє на верхній поверх мовленнєвого апарату – в надгортанні порожнини (глотка, носова і ротова порожнини, глотка (г, ґ).

Найважливіший орган для утворення звуків є ротова порожнина.

Рот Рот (лат. stoma, -atis) - тілесний отвір у тварин, через який приймається їжа і, у багатьох випадках, здійснюється дихання. У багатьох хребетних у роті розміщені зуби і язик. Зовнішньо рот може мати різну форму.

2. Дихання.


У момент мовлення людина від звичайного дихання переходить на так зване „мовленнєве": повітря виходить у надгортанні порожнини поштовхами. Їх кількість співвідноситься із кількістю складів.

Однією із причин швидкої перевтоми голосотворчого апарату є невміння володіти своїм дихальним апаратом.

При звичайному фізіологічному диханні співвідношення вдиху і видиху –

1 : 1, а при фонаційному (звукотворчому) – 1 : 10; 1 : 15; навіть 1 : 30. Тобто вдих має бути активним і коротким, а видих – тривалим і рівним.

Залежно від того, які м'язи беруть участь у роботі дихального апарату розрізняють такі типи дихання :

ключичне, грудне, діафрагматичне, комбіноване.
1. Ключичне – таке, при якому високо здіймаються плечі, а за ними і ключиці, лопатки та верхні ребра. Воно неефективне : заповнюються повітрям лише верхні ділянки легенів. Зустрічається рідко (аномалія), неприємне з естетичного боку.
2. Грудне („жіноче" в театральному середовищі) в медицині – середньо реберне. Має переваги над першим, але не є ідеальним. При ньому розширюються середні ребра, втягується живіт, діафрагма не скорочується, нижня ділянка легенів не включається.
3. Діафрагматичне (черевне, абдомінальне) ґрунтується на роботі м'язів діафрагми. Скорочуючись, діафрагма осідає на черевну порожнину, нижні ребра розсовуються, живіт подається вперед.
4.Комбіноване (грудно-черевне) – використовуються всі м'язи грудної клітки і м'язів діафрагми.

Черевна порожнина або порожнина живота (лат. cavitas abdominis) - найбільша з порожнин тіла людини, вона обмежена внутрішньочеревною та внутрішньотазовою фасціями, які вкривають зсередини такі утвори: вгорі - діафрагму, спереду і з боків - м'язи стінки живота, ззаду - поперекові хребці, Квадратний м’яз попереку та клубово-поперекові м'язи, знизу - стінки великого і малого таза.
Грудна клітка Грудна клітка, груди (лат. Thorax) - утворюється грудиною, ребрами, грудним відділом хребта. Грудна клітка має форму конусу, широка частина якого знаходиться знизу, а вужча зверху.
В теорії декламації його називають (правильне). Найповніше насичує легені повітрям, забезпечує еластичну роботу м'язів діафрагми під час видиху.

Правильне дихання.

Його ознаки : 1) глибоке ; 2)часте; 3)підпорядковане волі виконавця; 4)непомітне.

Поділ схематичний, умовний, але керівник гуртка має вміти визначити тип дихання дитини, навчити її ним керувати. З одного боку дихання – акт рефлекторний, відбувається поза нашою свідомістю (виконує функцію газообміну, а з другого боку – це процес керований, оскільки пов'язаний з мовою. Мовлення, читання вимагають великої кількості повітря, економного його витрачання і вчасного, швидкого і непомітного поповнення.
Правильне дихання, постановка його вимагає дотримання таких вимог.

1. Вдихати глибоко носом і ротом.

2. Вдихати непомітно (безшумно).

3. Не переповнювати запас повітря, вдихаючи його.

4. Непомітно поповнювати його резерв при найменшій можливості.

5. Не затримувати дихання в паузах.

6. Не витрачати запасу повітря до останку, щоб не захлиснутись.
Проте, наскільки важливим є голос для вчителя свідчить той факт, що голос є головним його інструментом. Проте не всякий голос може задовольнити вимоги виразного читання. Навіть красивий голос без спеціальних тренувань не зможе подолати труднощі, які ставить виразне читання.

Станіславський: „Гарні розмовні голоси трапляються рідко. А коли вони й трапляються, то бувають недостатні своєю силою і діапазоном, тобто, над розвитком голосу треба працювати.

В дітей, та й у вчителів зустрічаються певні вади голосів: слабкість, млявість, сиплість, хриплість, гугнявість, верескливість. Такі голоси неприємно сприймаються на слух, стомлюють, а то й дратують слухачів. Вчитель як і читець-професіонал повинен розумітися на особливостях голосу, вміти над ним працювати, щоб удосконалити, розвинути його природні властивості, якості, тобто, вміти поставити його собі, а потім і в учнів.

Процес творення голосу нерозривно пов'язаний, як було сказано вище, із голосом (голосові зв'язки під тиском повітря творять голос).


Голос має такі властивості:

Природні: сила, висота, тембр, діапазон.

Набуті: темп, політ, звучність, гнучкість.

Сила – певний ступінь гучності звучання голосу залежить від напруження повітряного потоку, що йде з легенів (не треба плутати із крикливістю і голосистістю). Сила голосу базується на силі волі, характеру, почутті. Регулюється довільно.

Висота – тональні можливості. Залежить від частоти коливання голосових зв'язок.

Діапазон – звуковий обсяг, межа від найнижчих до найвищих тонів звучання. Діапазон поділяють на 3 регістри: а) нижній (трахея, бронхи); б) середній; в) верхній (гортань, носоглотка).

Тембр – природнє звукове забарвлення. Він залежить від анатомічної будови мовленнєвого апарату, що створює індивідуальні тембри голосів, відмінних один від одного.
Анато́мія (з грец. ἀνα- - верх і τέμνω - різати) - це наука про форму, будову організму та окремих його органів чи систем. Загальний термін анатомія охоплює анатомію людини, або антропотомія (грец. ἄνθρωπος - людина та грец. τέμνω - різати)

Властивості, які можна виробити в процесі тренувань:



Звучність(дзвінкість) – це властивість голосу, який звучить гучно і чітко. Треба налагодити роботу резонаторів і органів дихання.

Темп – швидкість читання і мовлення (кожній людині властивий певний темпоритм мовлення, який вона переносить у читання. Виробленню тембру сприяє вміння розрізняти і робити паузи (різного роду).
Політ – здатність забезпечувати хороше сприймання в будь-якому кінці приміщення.

Рухливість (гнучкість) – здатність легко володіти 6-а важелями тону: вище-нижче, гучніше-тихіше, швидше-повільніше (Острогорський).

Чистота голосу – відсутність вад. Їх треба ліквідувати, усувати.

Придих – частина видихуваного повітря, яка не використовується для творення звуку, і створює шум (усувається гімнастикою).

Хрипота, сиплість – викликані аномаліями голосових зв'язок, вимагають ліквідування.

Гугнявість (носовий відтінок) – хвороба або млявість малого язичка, що прикриває вхід у носовій порожнині.

Отже, поставлений голос – вільний від вад, благозвучний, визначається силою, широтою діапазону, гучністю, витривалістю. Внутрішня акустика відрізняється від зовнішньої.



Гігієна голосу:

1. Не допускати висоти поза межі можливого діапазону, надмірної гучності і тривалості.

2. Не допускати простудних захворювань (гострих хронічних катарів верхніх дихальних шляхів, нервових зрушень.

Застуда - інфекційне захворювання вірусного походження, що уражає верхні дихальні шляхи. Передусім уражається ніс, але можливим є і поширення хвороби на горло, навколоносові пазухи та гортань. Ознаки й симптоми захворювання зазвичай з'являються в перші дві доби після інфікування, до них належать кашель, біль у горлі[en], нежить, чхання, головний біль і гарячка.
Бро́нхи (від грец. Βρονχος - «дихальне горло», «трахея» лат bronchia) - розгалуження дихальних шляхів у вищих хребетних амніот, у тому числі у людини.
Це призводить до захворювань голосотворних органів (ларингіт – запалення слизової оболонки гортані, вузлики на голосових зв'язках).
Слизова́ оболо́нка (лат. tunica mucosa, часто говорять просто слизова) - внутрішня оболонка порожнистих органів, яка контактує з зовнішнім середовищем (тобто органами дихання, сечової, статевої та травної систем).

3. Не перевищувати денні норми голосового навантаження ( 4-5 акад. годин підряд), робити перерви.

4. Робити профілактику носоглотки (полоскання ромашкою, евкаліптом).

5. Значення дикції в процесі виразного читання.



Дикція ( лат.dictio – вимова) – чітка правильна вимова кожного мовного звуку, артикуляція голосних і приголосних. При неправильній дикції навіть добре поставлений голос і вміле використання засобів виразності не забезпечать успіху читцеві, навпаки - приведуть до негативних наслідків, оскільки школярі середнього віку схильні до наслідування. Хиби бувають різного характеру (природжені і неприроджені) – недбале користування мовним апаратом, гугнявість, шепелявість, гаркавість, сюсюкання.

Недоліків можна позбутися виконанням вправ, усунути за допомогою медичного втручання. У дитячому віці це не становить труднощів.

Неповнолітня дити́на - людина, яка не досягла дорослого віку.
Керівник гуртка, як і артист, повинен бездоганно володіти мовним апаратом.

5. Орфоепія – (правильне мовлення) orthos – правильне, epos – мовлення – система загальноприйнятих правил, що визначають єдину правильну, літературну вимову.

Дикція – це правильна чітка вимова звуків, то орфоепія – правильна вимова звуків у фонетичному оточенні.

ВІДХИЛЕННЯ

1. М'яка вимова шиплячих.

2. Підміна звука [і], [и] [ы] – Закарпаття (зрушення під впливом говірок).

3.Мікрохвон, хвормула, хверма [ф].

4.Була, ходила (буля, ходиля).

5. Пропедевтичний (в воко).

6. Зара, тра, мона, бурак.

7. Наголоси.



Дотримання норм літературної вимови має велике значення, становить один із суттєво важливих показників загальної культури особи, дає змогу ефективно користуватися літературним мовленням у різних сферах суспільної практики: побут, заклади освіти, культури, науки, державного управління.
Держа́вне управлі́ння (публічне управління, англ. public administration) - є видом діяльності держави, здійснення управлінського організуючого впливу шляхом використання повноважень виконавчої влади через організацію виконання законів, здійснення управлінських функцій з метою комплексного соціально-економічного та культурного розвитку держави, її окремих територій, а також забезпечення реалізації державної політики у відповідних сферах суспільного життя, створення умов для реалізації громадянами їх прав і свобод. Державне управління є складовою політичного управління, тобто є процесом реалізації державної виконавчої влади як засобу функціонування будь-якої соціальної спільноти. У деяких країнах (наприклад, у Хорватії) цією діяльністю держави відає окреме міністерство.

Домашнє завдання: зібрати приклади різних видів місцевих діалектів - в говірках, приказках і байках.





Скачати 80.52 Kb.

  • Керівник гуртка Сергієнко В.В. Тема
  • Мета
  • Тип заняття
  • Є такі елементи техніки мовлення: 1) дихання; 2) голос; 3) дикція; 4) орфоепія.
  • . Діафрагматичне
  • Комбіноване
  • Правильне дихання, постановка його вимагає дотримання таких вимог.
  • Голос має такі властивості: Природні: сила, висота, тембр, діапазон. Набуті: темп, політ, звучність, гнучкість. Сила
  • Висота
  • Тембр
  • Звучність(
  • Політ
  • Чистота голосу
  • Хрипота
  • Гігієна голосу
  • . Орфоепія
  • орфоепія