Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Тема 12. Адресація в комп’ютерних мережах

Скачати 120.31 Kb.

Тема 12. Адресація в комп’ютерних мережах




Скачати 120.31 Kb.
Дата конвертації19.04.2017
Розмір120.31 Kb.

Тема 12. Адресація в комп’ютерних мережах



Мета темиознайомитися із принципами адресації в комп’ютерних мережах;
Принцип (лат. principium - начало, основа) - це твердження, яке сприймається як головне, важливе, суттєве, неодмінне або, принаймні, бажане. У повсякденному житті принципами називають внутрішні переконання людини, ті практичні, моральні та теоретичні засади, якими вона керується в житті, в різних сферах діяльності.
розглянути класи мережевих адрес.

Ключові поняття: адресація в комп’ютерних мережах; класи мережевих адрес.
Загальні принципи адресації у комп’ютерних мережах

При об'єднанні в мережу трьох і більш вузлів виникає проблема ідентифікації конкретного вузла, якому призначені дані, що пересилаються. Інакше кажучи, виникає проблема адресації вузлів комп'ютерної мережі.



Адресація є однією з ключових функцій протоколів мережевого рівня, які забезпечують обмін даними між хостами в тій же мережі або в різних мережах.

Термін «хост» (від англ. host) використовують як синонім терміна «вузол мережі», зазвичай говорячи про мережі, об'єднані на основі використання стеку TCP/IP.

Проектування і впровадження ефективного плану адресного простору гарантує, що мережі будуть працювати ефективно і раціонально.

На практиці адресація проводиться не для самих вузлів мережі, а для їхніх мережевих інтерфейсів, тобто наборів засобів і правил, які дозволяють здійснювати обмін інформацією.

Раціональність (від лат. Ratio - розум) - термін у найширшому сенсі означає розумність, свідомість, протилежність ірраціональності. У більш вузкому значенні - характеристика знання з точки зору його відповідності деяким принципам мислення.
Комуніка́ція (від лат. communicatio - єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico - роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis - спільний) - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації.
Це пояснюється тим, що один вузол мережі може мати кілька мережевих інтерфейсів, наприклад, у мережі, яка має фізичну топологію кільце, кожному вузлу необхідно мінімум два мережеві інтерфейси, що зв'язують його з його сусідами.

Існує безліч систем адресації і, відповідно, безліч форматів представлення адрес.

До адреси вузла мережі і схеми його призначення можна пред'явити декілька вимог:



  • адреса повинна унікально ідентифікувати комп'ютер в мережі будьякого масштабу;

  • схема призначення адрес повинна зводити до мінімуму ручну працю адміністратора і ймовірність дублювання адрес;

  • адреси повинні мати ієрархічну структуру, зручну для побудови великих мереж.
    Дублюва́ння, дубльо́ваний пере́клад або дубля́ж (від фр. double «подвійний») - вид перекладу фільмів, мультфільмів та серіалів, за якого відбувається повна заміна оригінального мовлення на іншу мову з метою транслювання фільму в країнах, у котрих не користуються мовою, якою говорять персонажі аудіовізуального твору.
    Адміністра́тор (іноді скор. - адмін) - це особа, яка здійснює роботу з якісного і ефективного обслуговування відвідувачів, консультує їх із питань, які стосуються товарів і послуг, які надає підприємство, організація.
    Ймові́рність (лат. probabilitas, англ. probability) - числова характеристика можливості того, що випадкова подія відбудеться в умовах, які можуть бути відтворені необмежену кількість разів. Імовірність є основним поняттям розділу математики, що називається теорія імовірностей.
    Розумова та фізична праця - два історичні види суспільної праці, що склалися на основі відокремлення нематеріального виробництва від виробництва матеріального. Суспільний поділ праці, що виник на певному ступені розвитку суспільства, виявляється у відокремленні Р.
    Ієра́рхія (грец. ίεράρχίά, від ίερσς - священний, та άρχή - влада) - поділ на вищі й нижчі посади, чини; суворий порядок підлеглості нижчих щодо посади або чину осіб вищим. В ієрархії між її членами діють вертикальні зв'язки - відносини субординації.
    Цю проблему добре ілюструють міжнародні поштові адреси, які дозволяють поштовій службі, що організує доставку листів між країнами, користуватися тільки назвою країни адресата і не враховувати назву міста, а тим більше вулиці.
    Поштова адреса - місцезнаходження житла людини або установи (підприємства) відносно країни, регіону (області), району, міста (села, селища), вулиці (провулку). До поштової адреси включено поштовий індекс, номер будівлі, корпусу та номер приміщення у будівлі (квартири, офісу тощо).
    У великих мережах, які складаються з багатьох тисяч вузлів, відсутність ієрархії адреси може привести до великих витрат – кінцевим вузлам і комунікаційному обладнанню доведеться оперувати з таблицями адрес, що складаються з тисяч записів;
    Театральна лабораторія «ВідСутність» - зразковий художній колектив заснований в 2010 році за ініціативи Юрія Паскара в місті Рівне. Діє на базі Рівненського міського Палацу дітей та молоді.
    Обла́днання (устаткування) (англ. equipment, нім. ausrüstung) f) - сукупність пристроїв, механізмів, приладів, інструментів або конструкцій, що використовуються в певній сфері діяльності, або з певною метою.
    Таблиця - це перелік, зведення статистичних даних або інших відомостей, розташованих у певному порядку за рядками та стовпцями.


  • адреса повинна бути зручною для користувачів мережі, а це значить, що вона повинна мати символьне подання, наприклад Servers або www.microsoft.com;

  • адреса повинна мати за можливістю компактне подання, щоб не перевантажувати пам'ять комунікаційної апаратуримережевих адаптерів, маршрутизаторів тощо.

Неважко помітити, що ці вимоги суперечливі. Наприклад, адреса, яка має ієрархічну структуру, швидше за все буде менш компактною, ніж неієрархічна (таку адресу часто називають «плоскою», тобто вона не має структури).
Апаратура (рос. аппаратура, англ. apparatus, нім. Apparatur) - сукупність функціонально різноманітних вимірювальних приладів і допоміжних пристроїв та пристосувань, спеціально підібраних для виконання певної технічної задачі.
Маршрутиза́тор, або ро́утер (англ. router) - електронний пристрій, що використовується для поєднання двох або більше мереж і керує процесом маршрутизації, тобто на підставі інформації про топологію мережі та певних правил приймає рішення про пересилання пакетів мережевого рівня (рівень 3 моделі OSI) між різними сегментами мережі.
Кори́стува́ч - той, хто користується чим-небудь - майном, землею, комп'ютером тощо.
Можливість - це дія, що може відбутися або ні (можливо, приїду, а, можливо, і ні). Можливість можна забезпечити чи покладатись на «авось» та якось буде. Альтернатива дає шанс, але не гарантує без відповідних дій забезпечення результату і адекватності та конструктиву діяльності.
Мережева плата, також відома як мережева карта, мережевий адаптер, Ethernet-адаптер, NIC (англ. network interface card) - периферійний пристрій, що дозволяє комп'ютеру взаємодіяти з іншими пристроями мережі.
Ієрархічна структура - множина будь-чого, частково упорядкована так, що існує тільки один елемент цієї множини, який не має попереднього, а всі інші елементи мають тільки один попередній; багаторівнева форма організації об'єктів з чіткою приналежністю об'єктів нижнього рівня певному об'єкту верхнього рівня.
Символьна ж адреса швидше за все буде займати більше пам'яті, ніж числова адреса.

Оскільки всі перераховані вимоги важко поєднати в рамках якої-небудь однієї схеми адресації, то на практиці зазвичай використовується одразу декілька схем, тому комп'ютер одночасно має декілька адрес-імен. Кожна адреса використовується в тій ситуації, коли відповідний вид адресації найбільш зручний. А щоб не виникало плутанини і комп'ютер завжди однозначно визначався своєю адресою, використовуються спеціальні допоміжні протоколи, які за адресою одного типу можуть визначити адреси інших типів.

Протоко́л - (фр. protocole, пізньолат. protocollum з пізньогрец. Πρωτόκολλον (Πρώτο+κολλάω) - перший, передній+приклеюю) - перший лист, приклеєний до звитку папіруса чи нотаріального документа, на якому була написана дата.



Найбільше поширення отримали три схеми адресації вузлів:

  1. Апаратні (hardware) адреси. Ці адреси призначені для мережі невеликого або середнього розміру, тому вони не мають ієрархічної структури. Типовим представником адреси такого типу є адреса мережевого адаптера локальної мережі (MAC-адреса). Така адреса зазвичай використовується тільки апаратурою, тому її намагаються зробити за можливістю компактною і записують у вигляді двійкового або шістнадцяткового значення, наприклад, 00-11-D8-5E-E6-59. При заданні апаратних адрес зазвичай не потребується виконання ручної роботи, тому що вони вбудовуються в апаратуру компанією-виробником, але за потребою мережевий адміністратор їх може змінювати. Крім відсутності ієрархії, використання апаратних адрес пов'язано ще з одним недоліком – при заміні апаратури, наприклад, мережевого адаптера, змінюється і адреса комп'ютера. Більш того, при встановленні декількох мережевих адаптерів у комп'ютера з'являється кілька адрес, що не дуже зручно для користувачів мережі;

  2. Символьні адреси або імена. Ці адреси призначені для запам'ятовування людьми і тому зазвичай несуть смислове навантаження. Символьні адреси легко використовувати як в невеликих, так і великих мережах. Для роботи у великих мережах символьне ім'я може мати складну ієрархічну структуру, наприклад ftp-archl.ucl.ac.uk. Ця адреса говорить про те, що цей комп'ютер підтримує ftp-архів в мережі одного з коледжів Лондонського університету (University College London – ucl) і ця мережа належить до академічної галузі (ас) Internet Великобританії (United Kingdom – uk).
    Інтерне́т (від англ. Internet), міжмере́жжя - всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов'язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій.
    Академі́зм - стиль і напрям у мистецтві XIX століття, який наголошував на необхідності дотримуватися принципів і правил, визначених визнаними офіційними авторитетами в галузі «високого мистецтва» - насамперед національними академіями мистецтв з використанням спадщини античності та Відродження.
    Ло́ндонський університе́т (англ. University of London) - другий за числом студентів університет у Великій Британії.
    При роботі в межах мережі Лондонського університету таке довге символьне ім'я явно надмірне і замість нього зручніше користуватися коротким символьним ім'ям, на роль якого добре підходить наймолодша складова повного імені, тобто ім'я ftp-archl;

  3. Числові складені адреси. Символьні імена зручні для людей, але через змінний формат і потенційно велику довжину їх передача по мережі не дуже економічна. Тому в багатьох випадках для роботи у великих мережах у якості адрес вузлів використовують числові складені адреси фіксованого і компактного форматів. Типовими представниками адрес цього типу є IP- та IPX-адреси. У них підтримується дворівнева ієрархія, адреса поділяється на старшу частину – номер мережі і молодшу – номер вузла. Такий розподіл дозволяє передавати повідомлення між мережами тільки на підставі номера мережі, а номер вузла використовується тільки після доставки повідомлення в потрібну мережу; так само, як назва вулиці використовується листоношею тільки після того, як лист доставлено в потрібне місто. Останнім часом, щоб зробити маршрутизацію у великих мережах ефективнішою, пропонуються більш складні варіанти числової адресації, відповідно до яких адреса має три і більше складових. Такий підхід, зокрема, реалізований у новій версії протоколу IPv6, призначеного для роботи в мережі Internet.

У сучасних мережах для адресації вузлів застосовуються, як правило, одночасно всі три наведені вище схеми. Користувачі адресують комп'ютери символьними іменами, які автоматично замінюються у повідомленнях, що передаються по мережі, на числові адреси. За допомогою цих числових адрес повідомлення передаються з однієї мережі в іншу, а після доставки повідомлення в мережу призначення замість числової адреси використовується апаратна адреса комп'ютера. Сьогодні така схема характерна навіть для невеликих автономних мереж, де, здавалося б, вона явно надлишкова – це робиться для того, щоб при включенні цієї мережі у велику мережу не потрібно було змінювати склад операційної системи.
Операці́йна систе́ма, скорочено ОС (англ. operating system, OS) - це базовий комплекс програм, що виконує управління апаратною складовою комп'ютера або віртуальної машини; забезпечує керування обчислювальним процесом і організовує взаємодію з користувачем.

У сучасних операційних системах найчастіше використовується набір протоколів TCP/IP. На жаль, одного тільки встановлення протоколу TCP/IP для роботи комп’ютера в мережі буде недостатньо. Стек не запрацює, поки в мережі не буде правильним чином налаштована IP-адресація і маршрутизація. (Порівняємо роботу мережі з роботою пошти: як зможе листоноша доставити повідомлення адресату, якщо дороги та транспорт хоча й працюють, але на будинках немає номерів, а поштові відділення не знають, як пересилати листи з одного міста до іншого?).

Поштове відділення або відділення зв'язку - об'єкт поштового зв'язку, який здійснює прийом, сортування, відправку, обробку і доставку пошти.
Тому більш детально розглянемо IP-адресацію в мережі.



Основи IP-адресації

Першим обов'язковим параметром у властивостях протоколу TCP/IP будь-якого комп'ютера є наявність його IP-адреси.



IP-адреса – це унікальна 32-розрядна послідовність двійкових цифр, за допомогою якої комп'ютер однозначно ідентифікується в IP-мережі. (Нагадаємо, що на канальному рівні в ролі таких же унікальних адрес комп'ютерів виступають МАС-адреси мережевих адаптерів, неможливість збігу яких контролюється виробниками на стадії виробництва.
Послідо́вність - функція визначена на множині натуральних чисел яка набуває значення на об'єктах довільної природи. f : N → X \,\rightarrow \,\!X} .
IP-адреса, адреса Ай-Пі (від англ. Internet Protocol address) - це ідентифікатор (унікальний числовий номер) мережевого рівня, який використовується для адресації комп'ютерів чи пристроїв у мережах, які побудовані з використанням протоколу TCP/IP (н-д Інтернет).
Виробни́цтво - процес створення матеріальних і суспільних благ, необхідних для існування і розвитку. Створюючи певні блага люди вступають у зв'язки і взаємодію – виробничі відносини. Тому виробництво є завжди суспільним.
)

Ми будемо обговорювати найпоширенішу на сьогодні четверту версію протоколу IP – IPv4. Проте вже створена наступна версія протоколу – IP версії 6 (IPv6), у якій IP-адреса представляється у вигляді 128-бітної послідовності двійкових цифр. Ця версія протоколу IP поки що не отримала широкого розповсюдження, хоча і підтримується багатьма сучасними маршрутизаторами та операційними системами.

Багато країн, які активно розвиваються у технічному відношенні (Китай, Японія, Корея та ін.) починають відчувати дефіцит IP-адрес, що ідентифікують не тільки комп'ютери, але й інші пристрої з функціями доступу в Інтернет. Прийнятий зараз 32-бітовий стандарт забезпечує кількість IP-адрес, яка дорівнює майже 4,3 млрд., але їх більша частина закріплена за США (близько 70%), Канадою та європейськими країнами, а от, наприклад, КНР отримала їх всього 22 млн.

Те́хніка (від грец. techne - мистецтво, майстерність) - сукупність засобів, створених людством для обслуговування своїх потреб виробничого і невиробничого характеру. У техніці матеріалізовані знання і виробничий досвід, накопичені людством у процесі розвитку суспільного виробництва.
Кількість - в Арістотелівській логіці друга з 10 категорій (класів, розрядів, які спрощують процес розумового визначення будь-якої речі), побічна обставина матеріальних речей , за допомогою якої вони поширюються в просторі, вимірюються якоюсь математичною нормою і здатні бути поділеними на окремі частини.
Євро́па (іноді Евро́па) - частина світу в Північній півкулі.
, що для них є недостатнім. Нова, 128-розрядна версія протоколу IPv6 дозволить збільшити кількість IP-адрес до величезної величини.

Для зручності роботи з IP-адресами 32-розрядну послідовність зазвичай поділяють на 4 частини по 8 бітів (на октети), кожен октет переводять у десяткове число і при записі поділяють ці числа крапками. У такому вигляді (це подання називається «десяткові числа з крапками», або, англійською, «dotted-decimal notation») IP-адреси займають набагато менше місця і набагато легше запам'ятовуються (табл. 1).

Проте однієї тільки IP-адреси комп'ютеру для роботи в мережі TCP/IP недостатньо. Другим обов'язковим параметром, без якого протокол TCP/IP працювати не буде, є наявність маски підмережі.

Маска підмережі – це 32-розрядне число, яке складається з одиниць, які йдуть спочатку, та з нулів, які йдуть наприкінці, наприклад (в десятковому поданні) 255.255.255.0 або 255.255.240.0.
Таблиця 1 – Різні представлення IP-адреси

IP-адреса у 32-розрядному вигляді

11000000 10101000 00000101 11001000

IP-адреса, розбита на октети

11000000

10101000

00000101

11001000

Октети у десятковому вигляді

192

168

5

200

IP-адреса у вигляді десяткових чисел, розділених крапками

192.168.5.200

Маска підмережі відіграє винятково важливу роль в IP-адресації і маршрутизації. Мережа може бути неоднорідною (гетерогенною), тобто складатися з фрагментів різної топології та різнотипних технічних засобів.

Фрагмент (лат. fragmentum - уламок, шматок, скалка) - яка-небудь частина цілого.
Для правильної взаємодії в такій мережі кожен учасник повинен вміти визначати, які IP-адреси належать його локальній мережі, а які – є віддаленим мережами.

Тут і використовується маска підмережі, за допомогою якої здійснюється поділ будь-якої IP-адреси на дві частини: ідентифікатор мережі (Net ID) та ідентифікатор вузла (Host ID). Такий поділ виконується дуже просто: там, де в масці підмережі стоять одиниці, знаходиться ідентифікатор мережі, а де стоять нулі – ідентифікатор вузла.

Наприклад, у IP-адресі 192.168.5.200 при використанні маски підмережі 255.255.255.0 ідентифікатором мережі буде число 192.168.5.0, а ідентифікатором вузла – число 200. Варто нам змінити маску підмережі, скажімо, на число 255.255.0.0, як і ідентифікатор вузла, і ідентифікатор мережі зміняться на 192.168.0.0 і 5.200, відповідно, і в залежності від цього інакше буде вести себе комп'ютер під час відправлення IP-пакетів.

IP-протокол (від англ. Internet Protocol; тж «інтернет протокол», «міжмережевий протокол») - протокол мережевого рівня для передавання датаграм між мережами.



Правила призначення IP-адрес мереж і вузлів

Тепер, коли ми знаємо, що таке IP-адреса, маска підмережі, ідентифікатори мережі і вузла, корисно запам'ятати правила, які слід застосовувати при призначенні цих параметрів:



  1. Ідентифікатор мережі не може містити тільки двійкові нулі або тільки одиниці. Наприклад, адреса 0.0.0.0 не може бути ідентифікатором мережі;

  2. Ідентифікатор вузла також не може містити тільки двійкові нулі або тільки одиниці – такі адреси зарезервовані для спеціальних цілей:

  • усі нулі в ідентифікаторі вузла означають, що ця адреса є адресою мережі. Наприклад, 192.168.5.0 є правильною адресою мережі при використанні маски 255.255.255.0 і її не можна використовувати для адресації комп'ютерів;

  • усі одиниці в ідентифікаторі вузла означають, що ця адреса є широкомовною адресою для даної мережі. Наприклад, 192.168.5.255 є адресою широкомовлення в мережі 192.168.5.0 при використанні маски 255.255.255.0 і її не можна використовувати для адресації комп'ютерів;

  1. Ідентифікатор вузла в межах однієї і тієї ж підмережі повинен бути унікальним;

  2. Діапазон адрес від 127.0.0.1 до 127.255.255.254 не можна використовувати як IP-адреси комп'ютерів. Уся мережа 127.0.0.0 з маскою 255.0.0.0 зарезервована під так звані «адреси заглушки» (loopback), що використовуються IP для звернення комп'ютера до самого себе.

Класова і безкласова IP-адресація

Первинна система IP-адресації в Інтернеті була наступна. Весь простір можливих IP-адрес (а це більше чотирьох мільярдів, точніше 4294967296 адрес) було розбито на п'ять класів, причому приналежність IP-адреси до певного класу визначалася бітами першого октету (табл. 2).

Мільярд (англ. billion, фр. milliard) - число, назва величини 10 9 = 1000000000 =1000000000} . Скорочення - «млрд». Після скорочень «млн» (мільйон) і «млрд» (мільярд) крапка не ставиться. На скорочення тис.
Зауважимо, що для адресації мереж і вузлів використовувалися тільки класи А, В та С. Крім того, для цих мереж були визначені фіксовані маски підмережі за замовчуванням, рівні, відповідно, 255.0.0.0, 255.255.0.0 і 255.255.255.0, які не тільки жорстко визначали діапазон можливих IP-адрес вузлів у таких мережах, але й механізм маршрутизації.
Діапазо́н (від грец. δϊα πασον (χορδων) - через усі (струни).


Таблиця 2 – Класи адрес в первинній схемі IP-адресації

Клас

Перші біти в октеті

Можливі значення першого октету

Можлива кількість мереж

Можлива кількість вузлів у мережі

А

0

1-126

126

16777214

В

10

128-191

16384

65534

С

110

192-223

2097152

254

D

1110

224-239

Використовується для багато адресного розсилання (multicast)

Е

1111

240-254

Зарезервований як експериментальний

Адреси класу А призначені для використання у великих мережах масштабу регіону або країни, число таких мереж досить обмежене. Мережі класу В мають середні розміри та зазвичай використовуються в університетах і великих компаніях.

Комерційна організація, також Компанія (англ. Company) - юридична особа, що ставить собі за основну мету своєї діяльності одержання прибутку, на відміну від некомерційної організації, яка не має на меті отримання прибутку і не розподіляє отриманий прибуток між учасниками.
Адреси класу C використовуються в малих мережах, які мають невелику кількість вузлів. IP-адреси класу D використовують для звертання до груп комп'ютерів. Адреси класу Е зарезервовані для майбутнього використання.
Майбутнє - суб'єктивна з людського погляду й об'єктивна з погляду стороннього спостерігача часова категорія сприйняття реальності, яка характеризується комплексом явищ і подій, що не здійснились і не відбулися відносно об'єкта, який перебуває в більш ранньому часі.

Щоб розрахувати максимально можливу кількість вузлів у будь-який IP-мережі, досить знати, скільки бітів міститься в ідентифікаторі вузла, або, інакше, скільки нулів є у масці підмережі. Це число використовується як показник ступеню двійки, а потім з результату віднімається дві зарезервовані адреси (мережі і широкомовлення). Аналогічним способом легко обчислити і можливу кількість мереж класів А, В або С, якщо врахувати, що перші біти в октеті вже зарезервовані, а в класі А не можна використовувати IP-адреси 0.0.0.0 і 127.0.0.0 для адресації мережі.

Для отримання потрібного діапазону IP-адрес організаціям пропонувалося заповнити реєстраційну форму, у якій слід вказати поточне число комп'ютерів і плановане зростання комп'ютерного парку протягом двох років.

Результат, пі́дсумок, (заст. ску́ток, вислід) - кінцевий наслідок послідовності дій. Можливі результати містять перевагу, незручність, вигоду, збитки, цінність і перемогу. Результат є етапом діяльності, коли визначено наявність переходу якості в кількість і кількості в якість.
Організа́ція (від грец. ὄργανον - інструмент) - цільове об'єднання ресурсів для досягнення певної мети.

Спочатку дана схема добре працювала, оскільки кількість мереж була невеликою. Однак з розвитком Інтернету такий підхід до розподілу IP-адрес став викликати проблеми, особливо гострі виникли для мереж класу В. Дійсно, організаціям, у яких число комп'ютерів не перевищувало кількох сотень (скажімо, 500), приходилося реєструвати для себе цілу мережу класу В. Тому кількість доступних мереж класу В стала на очах «танути», але при цьому величезні діапазони IP-адрес (у нашому прикладі – понад 65000) не використовувалися.

Щоб вирішити цю проблему, була розроблена безкласова схема IP-адресації (Classless InterDomain Routing CIDR), у якій не лише відсутня прив'язка IP-адреси до класу мережі і до маски підмережі за замовчуванням, але й допускається застосування так званих масок підмережі зі змінною довжиною (Variable Length Subnet Mask VLSM).

Застосунок, застосовна програма, прикладна програма (англ. application, application software; пол. aplikacja; рос. приложение, прикладная программа) - користувацька комп'ютерна програма, що дає змогу вирішувати конкретні прикладні задачі користувача.
Наприклад, якщо при виділенні мережі для вищевказаної організації з 500 комп'ютерами замість фіксованої маски 255.255.0.0 використовувати маску 255.255.254.0, то вийде діапазон з 512 можливих IP-адрес, чого буде цілком достатньо. 65000 адрес, які залишилися невикористаними, можна зарезервувати на майбутнє або роздати іншим бажаючим підключитися до Інтернету.



Цей підхід дозволив набагато ефективніше виділяти організаціям потрібні їм діапазони IP-адрес, і проблема з нестачею IP-мереж і адрес стала менш гострою.


Скачати 120.31 Kb.

  • Загальні принципи адресації у комп’ютерних мережах
  • Лондонського університету
  • Основи IP-адресації
  • Правила призначення IP-адрес мереж і вузлів
  • Класова і безкласова IP-адресація