Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Тема 6: Методологічні підходи щодо розробки та оцінки ефективності

Тема 6: Методологічні підходи щодо розробки та оцінки ефективності




Сторінка2/4
Дата конвертації27.05.2017
Розмір0.91 Mb.
1   2   3   4

КС=1 для Smaxпідприємство-лідер; (6.1.)

htmlconvd-uewmrq_html_172f62c3→для інших підприємств. (6.2.)

Слід зауважити, що:

- підприємство, яке має показник конкурентоспроможності, що дорівнює 1

(одиниці), сповідає стратегію лідера;

- підприємство, яке має коефіцієнт конкурентоспроможності в межах від 0,9

до 1, сповідає стратегію ринкового послідовника;

- підприємство з коефіцієнтом конкурентоспроможності в межах від 0,5 до

0,9, сповідає стратегію ринкового претендента;

- підприємство, яке має інтервальну оцінку конкурентоспроможності

меншу за 0,5, є ринковим новачком.


Тема 7. Основи управління якістю продукції 


  1. Сутність якості продукції.

    Управлі́ння я́кістю - скоординована діяльність, яка полягає у спрямуванні та контролюванні організації щодо якості.

    Фактори, що впливають на якість


продукції.

  1. Концепція загального управління якістю. Зарубіжний досвід

управління якістю продукції.

3. Показники якості товару.

4. Сутність управління та способи забезпечення якості.

4.1 Стандартизація і сертифікація продукції і підприємства.

4.2 Організація контролю якості продукції.

Забезпе́чення я́кості (англ. Quality Assurance, QA) - контроль і оцінка будь-яких аспектів проекту, обладнання чи виду послуг з метою збільшення вірогідності забезпечення встановлених мінімальних стандартів якості, а також - підтримку цих характеристик при зберіганні, транспортуванні та експлуатації продукції.

Контроль якості продукції - встановлення відповідності продукції та процесів вимогам нормативно-технічної документації, зразкам-еталонам; інформація про перебіг виробничого процесу та підтримання його стабільності; захист підприємства від постачань недоброякісних матеріалів, енергоносіїв та ін.



4.3 Інструменти підвищення якості продукції.


  1. Сутність якості продукції. Фактори, що впливають на якість продукції

Якість товару – основний важіль забезпечення його конкурентоспроможності” говорить сама за себе, оскільки узагальнено конкурентоспроможність товару може бути представлена наступним рівнянням:



Конкурентоспроможність товару = Якість Ціна Обслуговування

Канонічне визначення поняття “якість продукції” є таким: якість – це сукупність властивостей та характеристик продукту, котрі надають йому здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби. Встановлені потреби зафіксовані у правових нормах, стандартах, замовленнях, угодах, технічних умовах поставок та інших документах.

Техні́чні умо́ви (ТУ) - нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.

Передбачувані потреби – це ті очікування, які споживач зазвичай не формулює конкретно, але відносить до стійких побажань; до них можна віднести, наприклад, відповідність продукту моді, звичкам споживачів, національним або культурним особливостям споживання тощо.

Якість продукції є основним чинником досягнення її конкурентноздатності. До інших статичних факторів відносяться ціна продукції, витрати в сфері її споживання (експлуатації) за нормативний термін служби (застосування) і якість сервісу продукції.

Структура пріоритетів конкурентноздатності продукції буде наступною: 4:3:2:1. З цього співвідношення випливає, що при формуванні стратегії підвищення конкурентноздатності в першу чергу ресурси варто направляти на підвищення якості продукції, потім — на зниження витрат фірми, удосконалення організації експлуатації (застосування) продукції з метою скорочення експлуатаційних витрат і в останню чергу — на підвищення якості сервісу продукції.

З погляду ступеня використання сукупності споживчих властивостей товару варто розрізняти поняття "якість" і "корисний ефект".

Якість є синтетичним показником, що відбиває сукупний прояв багатьох факторів - від динаміки і рівня розвитку національної економіки до уміння організувати і керувати процесом формування якості в рамках будь-якої господарської одиниці. На кожному підприємстві на якість продукції впливають різноманітні фактори, як внутрішні, так і зовнішні.

Групи факторів, що впливають на рівень якості продукції Таблиця 7.1.




Фактори


Складові факторів


1. Технічні

Конструкція; схемні вирішення; технологія

виготовлення; засоби технічного обслуговування

і ремонту; технічний рівень бази проектування,

виготовлення та експлуатації; система резервування тощо.



2. Організаційні

Розподіл праці і спеціалізація; форми організації

виробничих процесів; ритмічність виробництва; форми

і методи контролю; форми і способи

транспортування, зберігання, експлуатації

(споживання), технічного обслуговування, ремонту та інші.




3. Економічні

Ціна; собівартість; форми і рівень зарплати; рівень

затрат на технічне обслуговування і ремонт;

ступінь підвищення продуктивності праці та інше.




4. Суб'єктивні

Професійна підготовка робітника; його фізіологічні

та емоційні особливості.

До внутрішніх відносяться фактори, які пов'язані зі здатністю підприємства випускати продукцію належної якості, тобто залежать від діяльності самого підприємства. Вони численні, за змістом і напрямками їх можна об’єднати у чотири групи:

- технічні; - організаційні; - економічні; - соціальні.

Зовнішні фактори в умовах ринкових відносин сприяють формуванню якості продукції.

Ринкова економіка - економічна система, заснована на принципах вільного підприємництва, у якій роль основного регулятора економічних відносин відіграє ринок.

Зовнішнє або навколишнє середовище є невід'ємною умовою існування будь-якого підприємства і є стосовно нього неконтрольованим фактором. Весь вплив зовнішнього середовища можна розділити на наступні фактори:

- економічні; - політичні; - ринкові; - технологічні;

- конкурентні; -  міжнародні; - соціальні.

Аналіз зовнішнього середовища дає можливості організації для прогнозування її можливостей, для складання плану на випадок непередбачених обставин, для розробки системи раннього попередження на випадок можливих погроз і для розробки стратегій, що могли б перетворити зовнішні погрози в будь-які вигідні можливості.

Серед розглянутих факторів зовнішнього середовища конкурентні фактори займають особливе місце. Жодна організація не може собі дозволити ігнорувати фактичні або можливі реакції своїх конкурентів.


http://kiev.convdocs.org/tw_files2/urls_41/1/d-771/7z-docs/9_html_m5b3096fa.gif
Рис.7.1. Вплив підвищення якості та конкурентоспроможності продукції

на діяльність підприємства

 


  1. Концепція загального управління якістю. Зарубіжний досвід

управління якістю продукції 
Розробниками класичних методів менеджменту якості слід вважати американських вчених Е.Демінга, К.Ісікава, Т.Тагути - дослідження яких спрямовувались на розробку і розвиток методів планування якості і статистичного аналізу. До їх складу належать:

Концепція загального управління якістю (Total Quality Management) — це сукупність принципів, методів, засобів і форм управління якістю з метою підвищення ефективності і конкурентноздатності організації.

Концепція ТQМ включає:

1) контроль у процесі розробки нової продукції;

2)  оцінку якості досвідченого зразка, планування якості продукції і

виробничого процесу, контроль, оцінку і планування якості матеріалів,

що поставляються;

3)   вхідний контроль матеріалів;

4)  контроль готової продукції;

Гото́ва проду́кція - продукція (товар), вироблена з використанням давальницької сировини (крім тієї частини, що використовується для проведення розрахунків за її переробку) і визначена як кінцева у контракті між замовником і виконавцем.

5)  оцінку якості продукції;

6)  оцінку якості виробничого процесу;

7)  контроль якості продукції і виробничого процесу;

8)  аналіз спеціальних процесів (спеціальні дослідження в області якості

продукції);

9)  використання інформації про якість продукції;

10)  контроль апаратури, що дає інформацію про якість продукції;

11)  навчання методам забезпечення якості, підвищення кваліфікації

персоналу;

12)  гарантійне обслуговування;

13)  координацію робіт в області якості;

14)  спільну роботу з якості з постачальниками;

15)  роботу кружків якості;

16)  управління людським фактором шляхом створення атмосфери

задоволеності, зацікавленої участі, благополуччя і процвітання на фірмі,

фірмах- постачальниках, у і обслуговуючих організаціях, у акціонерів і

споживачів;

17)  участь у національних кампаніях по якості;

18)  розробку політики в області якості (узгодження політики в області якості

із загальною стратегією економічної діяльності);

19)  участь службовців у фінансовій діяльності (у прибутку, акціонерному

капіталі), соціальної атмосфери і інформованість службовців;

20)  проведення заходів для формування культури якості;

21)  підготовку управлінських кадрів для управління діяльністю в області

якості.

Недоліки системи ТQМ:

1) З усіх компонентів ТQМ половина присвячена загальним функціям управління. Однак не найшлося місця таким загальним функціям управління, як облік, мотивація, регулювання, а також функціям прогнозування, функціонально-вартісного аналізу. Відсутні також компоненти по деяких стадіях життєвого циклу продукції.

Життє́вий цикл проду́кції (ви́робу) (англ. Product lifecycle) - сукупність взаємопов'язаних процесів послідовної зміни стану продукції від початку дослідження та обґрунтування розроблення до припинення експлуатації виробу, застосування (зберігання) матеріалу

2) В системі ТQМ не розглядаються наукові підходи і методи управління. Не відповідає вимогам системності і комплексності три підсистеми ТQМ: базова система, система технічного забезпечення, система удосконалення і розвитку.

3) Прийоми і засоби, що використовуються для впровадження ТQМ, не відповідають повною мірою вимогам системності, комплексності і логічності.



Висновок: зазначені недоліки ускладнюють впровадження системи ТQМ на українських підприємствах у якості глобальної.

Методи Г.Тагучі – комплекс підходів до управління якістю спрямованих на реалізацію ідеї підвищення якості при плануванні продукції з урахуванням варіацій і невизначеності. При застосуванні даних методів акцент робиться на так зване невиробниче регулювання якості (в процесі планування експерименту) та використання “функції втрат Тагути”, за допомогою якої можливо розрахувати величину втрат якості у вартісному вигляді при відхиленні від цільового значення показників якості.

Планува́ння експериме́нту (рос. планирование эксперимента, англ. experimental design, design of experiments, нім. Versuchsplanung f, Testplanung f) - процедура вибору числа та умов проведення дослідів, необхідних та достатніх для вирішення задачі досліджень із заданою точністю.



Сучасні методи менеджменту якості відрізняються соціальною спрямованістю у широкому розумінні. Вони були сформульовані на базі розглянутих традиційних методів, але відрізняє їх, в першу чергу те, що усі вони повинні застосовуватись у комплексі з існуючими управлінськими, технічними, організаційними методами, на відміну від застосування послідовного набору спеціальних класичних методів. До складу сучасних методів менеджменту якості належать:

Концепція постійного покращання Кайзен (KAIZEN) – системний підхід до покращання якості, орієнтований на здійснення постійних невеликих кроків по підвищенню якості, які впроваджуються кожним працівником компанії. Система KAIZEN характеризується наступними особливостями:

вимагаються значні зусилля від людей і незначні інвестиції;

весь персонал залучається до системи покращання;

необхідно здійснити велику кількість маленьких кроків.

Метод структурування функції якості QFD – (Quality Function Deployment) – систематизований шлях вивчення потреб та побажань споживачів через розгортання функцій і операцій в діяльності компанії по забезпеченню якості на кожному етапі життєвого циклу створюваного продукту, який би гарантував отримання кінцевого результату, що відповідає очікуванням споживачів. Головна мета QFD – гарантувати якість з першої стадії створення і розвитку нового продукту. Повністю розгорнута функція якості включає 4 етапи: планування продукту, проектування продукту, проектування процесу, проектування виробництва.

Концепція Будинку якості (Quality House) – методика забезпечення цінності продукту, що очікує споживач, при мінімальній його вартості. Заснована на використанні комплексу методів та інструментів, орієнтованих на вивчення вимог споживача та перетворення їх у конкретні характеристики продукту. До їх складу належить метод QFD, а також більшість “нових” інструментів управління якістю, зміст яких буде розглянуто далі.

Методологія “шість сигм” (6-S ) – стратегічний підхід до вдосконалення бізнесу, в рамках якого проводяться заходи по знаходженню і виключенню причин помилок або дефектів у бізнес-процесах, шляхом зосередження на тих вихідних параметрах, які є критично важливими для споживача.

Зарубіжний досвід управління якістю продукції

Особливості американського досвіду в області управління якістю:

1) ув'язування проблем якості з конкурентноздатністю товарів, фірм і країни в цілому;

2) ріст обсягу бюджетного фінансування освіти, науки і розвитку людського фактора;

Фінансування бізнесу - забезпечення наявним грошовим капіталом для використання в комерційних цілях. Потреби компанії в капіталі можуть бути короткостроковими і довгостроковими. Основні джерела короткострокового і довгострокового капіталу можуть бути підрозділені на внутрішні і зовнішні.

Людський фактор у загальному визначається як сукупність основних соціальних якостей людини, які історично склалися в суспільстві. До них відносяться ціннісні орієнтири, моральні принципи, норми поведінки, життєві плани, рівень знань та інформованості, характер трудових та соціальних навичок, установки та уявлення про особисто значимі елементи соціального життя - соціальну справедливість, про права і свободи людини, про громадянський обов'язок.

3) удосконалювання системи управління фірмою (менеджменту);

Система керування, також Система управління (англ. control system) - систематизований набір засобів впливу на підконтрольний об'єкт для досягнення цим об'єктом певної мети. Об'єктом системи керування можуть бути як технічні об'єкти так і люди.

4) уважність до процесу планування виробництва по об'ємним і якісним показникам;

5) жорсткий контроль якості продукції з боку адміністрації фірми, вибірковий контроль з боку місцевих і федеральних органів управління;

6) застосування економіко-математичних методів до управління якістю.

Особливості японського досвіду в області управління якістю:

1) широке впровадження наукових розробок в області управління і технології;

2) високий ступінь комп'ютеризації всіх операцій управління, аналізу і контролю за виробництвом;

3) максимальне використання можливостей людини, для чого приймаються заходи для стимулювання творчої активності (кружки якості), виховання патріотизму до своєї фірми, систематичне і повсюдне навчання персоналу;

Патріоти́зм (грец. πατριώτης - співвітчизник, грец. πατρίς та лат. patria - батьківщина) - громадянське почуття, змістом якого є любов до батьківщини, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури, готовність діяти в інтересах вітчизни та постати на її захист у разі необхідності.

4) розвиток корпоративного духу.

Відмінними рисами європейського підходу до рішення проблем якості продукції є:

1) законодавча основа для проведення всіх робіт, пов'язаних з оцінкою і підтвердженням якості;

2) гармонізація вимог національних стандартів, правил і процедур сертифікації;

3) створення регіональної інфраструктури і мережі національних організацій, уповноважених проводити роботи з сертифікації продукції і систем якості, акредитації лабораторій, реєстрації фахівців з якості і т.д.;

4) розвиток інтеграції по стадіях життєвого циклу продукції;

5) розвиток аудита якості.

10 етапів для підвищення якості по Джозефу М. Джурану

1. Сформуйте усвідомлення потреби в якісній роботі і створіть можливість для поліпшення якості.

Систе́ма я́кості - сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів організаційної структури, визначених механізмів відповідальності, повноважень та процедур організації, а також процесів та ресурсів, які забезпечують здійснення загального керівництва якістю та її відповідність встановленим вимогам.

Про́даж - це оплатна передача майна однією особою у власність іншій особі.

2. Сформулюйте цілі для постійного удосконалення діяльності.

3. Створіть організацію, що буде працювати над досягненням цілей, створивши умови для визначення проблем, вибору проектів, сформувавши команди і вибравши координаторів.

4. Надайте можливість навчання всім співробітникам організації.

5. Розробляйте проекти для рішення проблем.

6. Інформуйте співробітників про досягнуті поліпшення.

7. Виражайте своє визнання співробітникам, які зробили найбільший  внесок у поліпшення якості.

8.  Повідомляйте про результати.

9.  Реєструйте успіхи.

10.Впроваджуйте досягнення, яких Вам удалося домогтися протягом року, у системи і процеси, що регулярно функціонують в організації, тим самим, закріплюючи їх.

Сім успішних факторів якості:

1. Фокус на споживача.

2. Фокус на процес і його результати.

3. Управління участю/відповідальністю.

4. Безперервне поліпшення.

5. Проблеми, що залежать від робітників, повинні складати не більш 20%.

6. Проведення вимірів.

7. Постійно діючі наскрізні Функціональні ради, що представляють собою

постійно діючі команди по поліпшенню якості.


3. Показники якості товару

 

Всі показники якості товару можна класифікувати за декількома признаками:



1. За способом вираження:

- в натуральних одиницях (кілограми, метри, бали, безрозмірні);

- у вартісних одиницях.

2. За оцінкою рівня якості:

- базові показники; - відносні показники.



3. За стадією визначення:

- прогнозовані; - проектні; - виробничі; - експлуатаційні показники.



4. За властивостями, що характеризуються:

- одиничні показники; - комплексні (групові, узагальнені, інтегральні).

Якість продукції оцінюється на основі кількісного виміру визначальних її властивостей. Сучасна наука і практика виробили систему кількісної оцінки властивостей продукції. Широко поширена класифікація властивостей предметів (товарів) по наступних групах, що дають відповідні показники якості:

1) показники призначення товару, 2) показники надійності,

3) показники технологічності, 4) показники стандартизації й уніфікації,

5) ергономічні і естетичні показники, 6) показники транспортабельності,

7) патентно-правові показники, 8) екологічні показники,

9) показники безпеки.


http://kiev.convdocs.org/tw_files2/urls_41/1/d-771/7z-docs/9_html_212d9b75.gif

Рис.7.2. Показники якості товару


1. Показники призначення характеризують корисний ефект від використання продукції за призначенням й обумовлюють область застосування продукції. Для продукції виробничо-технічного призначення основним може служити показник продуктивності.

До групи показників призначення відносять наступні підгрупи:

- класифікаційні,

- функціональної і технічної ефективності,

- конструктивні,

- показники складу і структури.



Класифікаційні показники (потужність електродвигуна; місткість ковша екскаватора; передаточне число редуктора; межа міцності картону для взуття;

Грани́ця мі́цності або тимчасовий опір руйнуванню - умовне механічне напруження, що відповідає найбільшому зусиллю, що досягається в процесі деформування зразка матеріалу, досягнутому до поділу зразка на частини, котре відповідає максимуму на діаграмі деформування і зазвичай позначається σ B } .

зміст вуглецю в сталі) характеризують приналежність продукції до визначеного класифікаційного угруповання.

Показники функціональної і технічної ефективності характеризують корисний ефект від експлуатації або споживання продукції і прогресивність технічних рішень, що закладаються в продукцію. Ці показники для технічних об'єктів називаються експлуатаційними.

До показників функціональної і технічної ефективності відносяться: показник продуктивності верстата; показник точності і швидкості спрацьовування вимірювального приладу; питома енергоємність електрокаміна; показник водонепроникності тканини для плаща; калорійність харчових продуктів.

Конструктивні показники характеризують основні проектно-конструкторські рішення, зручність монтажу й установки продукції, можливість її агрегатування і взаємозамінності. До конструктивних показників відносяться: габаритні розміри; приєднувальні розміри; наявність додаткових пристроїв.

Показники складу і структури характеризують зміст у продукції хімічних елементів або структурних груп.

Ї́жа - все, що споживає людина й інші живі істоти для підтримки життя; харчі. Речовини, що їх організм отримує з навколишнього середовища, є для нього будівельним матеріалом і джерелом енергії.

Вимі́рювальний при́лад (рос. измерительный прибор; англ. indicating instrument; measuring instrument; нім. Ausmessungsgerät n, Messgerät n) - засіб вимірювань, в якому створюється візуальний сигнал вимірюваної інформації.

Хімі́чний елеме́нт (заст. первень) - тип атомів з однаковим зарядом атомних ядер (тобто однаковою кількістю протонів в ядрі атому) і певною сукупністю властивостей. Маса ядра атома хімічного елементу може бути різною, в залежності від кількості нейтронів у ньому.

До показників складу і структури відносяться: масова частка компонентів (легуючих добавок) у сталі; концентрація різних домішок у кислотах; масова частка золи в коксі; масова частка цукру, солі в харчових продуктах.

  1. Показники надійності. Недостатня надійність машин і пристроїв

приводить до великих витрат на ремонт і підтримку їхньої працездатності в експлуатації. Надійність виробів багато в чому залежить від умов експлуатації: температури, вологості, механічних навантажень, тиску, радіації.

Надійність - це властивість об'єкта зберігати в часі у встановлених межах значення всіх параметрів, що характеризують здатність виконувати необхідні функції в заданих режимах і умовах застосування, технічного обслуговування, ремонтів, збереження і транспортування.

До показників надійності відносять: безвідмовність, ремонтопридатність, збереженість властивостей, довговічність товару.



Безвідмовність - властивість об'єкта беззупинно зберігати працездатний стан у плині деякого часу або деякого наробітку. До показників безвідмовності відносяться: імовірність безвідмовної роботи;

Працезда́нтість або працезда́тний стан - стан виробу (машини, деталі), при якому він спроможний виконувати певні функції при збереженні значень параметрів в межах, заданих нормативно-технічною документацією та/або конструкторською документацією.

Техні́чне обслуго́вування озброєння та військової техніки - полягає у перевірці його укомплектованості і справності (працездатності), чистці і митті, налагодженні і регулюванні, змащуванні і заправленні (дозаправленні) експлуатаційними матеріалами, усуванні несправностей і недоліків, заміні деталей з обмеженими термінами служби і зберігання, перевірці засобів вимірювання, технічному огляді вантажопідйомних машин і посудин, які працюють під тиском.

Імові́рність безвідмо́вної робо́ти (англ. probability of faultless work) - імовірність того, що протягом заданого наробітку (кількості відпрацьованих годин) відмова об'єкта не виникне. Вона є одним з параметрів, що визначає безвідмовність об'єктв.

середній наробіток до першого відмовлення, інтенсивність відмовлень; параметр потоку відмовлень; гарантійний наробіток.

Ремонтопридатність - властивість об'єкта, що полягає в пристосуванні до попередження причин виникнення відмовлень, ушкоджень і підтримці працездатного стану шляхом проведення технічного обслуговування і ремонтів. До показників ремонтопридатності відносяться: імовірність відновлення працездатного стану; середній час відновлення працездатного стану; середня трудомісткість ремонту і технічного обслуговування.

Збереженість - властивість об'єкта зберігати значення показників безвідмовності, довговічності і ремонтопридатності під час і після збереження або транспортування. Основним показником збереженості є середній термін зберігання.

Довговічність - властивість об'єкта зберігати працездатний стан до настання граничного стану при встановленій системі технічного обслуговування і ремонту.

Грани́чний стан (англ. limit state, ultimate state) - стан об'єкта, за яким його подальша експлуатація неприпустима чи недоцільна.

До показників довговічності об'єкта відносять нормативний термін служби (термін збереження), термін служби до першого капітального ремонту, ресурс до списання, а також інші показники.

3. Показники технологічності характеризують ефективність конструкторсько-технологічних рішень для забезпечення високої продуктивності праці при виготовленні і ремонті продукції. Саме за допомогою технологічності забезпечується масовість випуску продукції, раціональний розподіл витрат матеріалів, засобів праці і часу при технологічній підготовці виробництва, виготовленні й експлуатації продукції.

Капіта́льний ремо́нт або ка́премонт (рос. капитальный ремонт; англ. overhaul; нім. Generalreparatur f, Generalüberholung f) - ремонт, що виконується для відновлення справності та повного або близького до повного ресурсу виробу з заміною або відновленням будь-яких його частин, включаючи базові.

За́соби пра́ці - речі або їх комплекс, за допомогою яких людина виробляє життєві блага, тобто це інструменти і обладнання, машини і устаткування, земля і дороги, виробничі будівлі і споруди. До засобів праці належать знаряддя.

До основних показників технологічності конструкцій відносяться: коефіцієнт межпроектной уніфікації (запозичення) компонентів конструкцій; коефіцієнт уніфікації (запозичення) компонентів технологічних процесів; питома вага деталей з механічною обробкою; коефіцієнт прогресивності технологічних процесів. Необхідність кількісної оцінки технологічності конструкції виробів, а також номенклатура показників і методика їхнього визначення встановлюються в залежності від виду виробів, типу виробництва і стадії розробки конструкторської документації галузевими стандартами або стандартами підприємства.

Механі́чна обро́бка - обробка заготовок із різних матеріалів за допомогою фізичної дії різної природи з метою створення виробу за заданими розмірами або проміжної заготовки для подальших технологічних операцій.

Констру́кторська документа́ція (КД) - частина технічної документації у вигляді графічних і текстових документів, котрі в сукупності або окремо, визначають склад і будову виробу та містять необхідні дані для його розробки, виготовлення, контролю, експлуатації, ремонту і утилізації.

Технологі́чність констру́кції - це сукупність властивостей конструкції виробу, які проявляються у можливості оптимальних (найвигідніших техніко-економічних) витрат праці, коштів, матеріалів і часу при технологічній підготовці виробництва, виготовленні, експлуатації та ремонті виробу.



4. Показники стандартизації й уніфікації - це насиченість продукції стандартними, уніфікованими й оригінальними складовими частинами, а також рівень уніфікації в порівнянні з іншими виробами. Усі деталі виробу поділяються на стандартні, уніфіковані і оригінальні. Чим вище відсоток стандартних і уніфікованих деталей, тим краще це як для виготовлювача продукції, так і для споживача.

До показників стандартизації й уніфікації відносяться: коефіцієнт стандартизації об'єкта; коефіцієнт межпроектной уніфікації комплектів конструкції об'єкта; коефіцієнт повторюваності складових частин об'єкта.



5. Ергономічні і естетичні показники відбивають взаємодію людини з виробом, його відповідність гігієнічним, фізіологічним, антропометричним, психологічним і естетичним властивостям людини, що виявляється при користуванні виробом. До таких показників можна віднести зусилля, необхідні для управління трактором, розташування ручки холодильника; освітленість, температура, вологість, шум, вібрація, концентрація чадного газу у продуктах згорання.

Моноокси́д вуглецю́, також відомий як карбону (II) оксид, монооксид карбону, чадни́й газ - безбарвний, дуже отруйний газ без запаху. Утворюється внаслідок неповного згоряння пального в автомобільних двигунах та опалюваних приладах, які працюють на вугіллі або на інших видах природного палива.

Ергономічні і естетичні  показники продукції класифікуються на:

а)         гігієнічні показники (характеризують рівень освітленості, температури, вологості, тиску, напруженості магнітного й електричного полів, випромінювання, токсичності, шуму, вібрації, перевантаження);

б)         антропометричні показники (характеризують відповідність конструкції виробу розмірам тіла людини і його окремих частин; відповідність конструкції виробу формі тіла окремих частин, що входять у контакт із виробом; відповідність конструкції виробу розподілу маси людини);

в) фізіологічні і психофізіологічні показники (характеризують відповідність конструкції виробу психофізіологічним можливостям людини);

г) психологічні показники (характеризують відповідність виробу можливостям сприйняття і переробки інформації; відповідність виробу закріпленим і знов сформованим навичкам людини).



6. Показники транспортабельності характеризують пристосованість продукції до транспортування без використання або споживання неї.

До показників транспортабельності відносяться: середня тривалість підготовки продукції до транспортування; середня трудомісткість підготовки продукції до транспортування; середня тривалість установки продукції на засіб транспортування визначеного виду; коефіцієнт використання обсягу засобу транспортування; середня тривалість розвантаження партії продукції з засобів транспортування визначеного виду.

Найбільше повно і всебічно транспортабельність оцінюється вартісними показниками, які дозволяють одночасно врахувати матеріальні і трудові витрати, кваліфікацію і кількість людей, зайнятих роботами по транспортуванню, а також фактор часу.

7. Патентно-правові показники характеризують патентний захист і патентну чистоту продукції. Патентно-правовий рівень промислового виробу оцінюється за допомогою двох безрозмірних показників: показника патентного захисту (або патентоспроможності) і показника патентної чистоти.

Показник патентного захисту характеризує кількість і вагомість нових вітчизняних винаходів, реалізованих у даному виробі (у тому числі і створених при його розробці), тобто характеризує ступінь захисту виробу приналежними вітчизняним фірмам авторськими посвідченнями в країні і патентами за кордоном з урахуванням значимості окремих технічних рішень.

Показник патентної чистоти характеризує можливість безперешкодної реалізації товару на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Товар має патентну чистоту у відношенні даної країни, якщо він не містить технічних рішень, що підпадають під дію патентів, свідчень виключного права на винаходи, показних моделей, промислових зразків і товарних знаків, зареєстрованих у цій країні.

Знак для товарів і послуг, також товарний знак, торгова марка, торговельна марка, англ. trademark - позначення, знак за яким товари та послуги одних осіб відрізняються від товарів та послуг інших осіб.

Промислóвий зразóк - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання, характеризується будь-яким новим видом форми, конфігурації, кольору чи сукупності цих елементів у продукті, що створює естетичне враження.

Ви́ключне пра́во (на твір) - право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право або суміжні права, не може використовувати твір, не маючи на те відповідного дозволу (ліцензії).



8. Екологічні показники характеризують рівень шкідливих впливів на навколишнє середовище, що виникають при експлуатації або споживанні продукції.

До екологічних показників відносяться: зміст шкідливих домішок у продуктах згорання двигунів різних машин, устаткування, агрегатів, комплексів;  імовірність викидів шкідливих часток, газів, випромінювань при збереженні, транспортуванні, експлуатації або споживанні продукції; радіоактивність функціонування атомних електростанцій; рівень шуму, вібрації й енергетичного впливу транспортних засобів різного призначення й інших машин і агрегатів.

Усі показники екологічності по різних об'єктах регламентуються у відповідних нормативних актах і документах. В даний час ряд міжнародних організацій (ООН, МАГАТЕ, ISО і ін.) здійснює постійний моніторинг функціонування окремих об'єктів, зміни екологічних параметрів навколишнього природного середовища, здоров'я тваринного світу.

Фа́уна (новолат. fauna, від лат. Fauna - богиня лісів і полів, заступниця стад тварин) - історично сформована сукупність видів тварин, що живуть у певній області та входять до всіх її біогеоценозів.

Тра́нспортний за́сіб - пристрій, призначений для перевезення людей і вантажу.

Міжнародні міжурядові організації (англ. International Intergovernmental Organization (IIGO's)), найчастіше асоціюються із терміном Міжнародні організації - об'єднання трьох або більше незалежних держав, їхніх урядів, інших міжурядових організацій, спрямоване на вирішення певних спільних питань чи організації проектів.

А́томна електроста́нція (АЕС) - електростанція, в якій атомна (ядерна) енергія перетворюється в електричну. Генератором енергії на АЕС є атомний реактор. Тепло, яке виділяється в реакторі в результаті ланцюгової реакції поділу ядер деяких важких елементів, потім так само, як і на звичайних теплових електростанціях (ТЕС), перетвориться в електроенергію.

Нормативна документація - документи, які встановлюють правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їхніх результатів.

Довкілля, або бюрократично навко́лишнє приро́дне середо́вище - всі живі та неживі об'єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині (наприклад, навколишнє середовище країни). Сукупність абіотичних та біотичних факторів, природних та змінених у результаті діяльності людини, які впливають на живий світ планети.



9. Показники безпеки характеризують особливості продукції, що забезпечують безпеку людини при експлуатації або споживанні продукції, монтажі, обслуговуванні, ремонті, збереженні, транспортуванні від механічних, електричних, теплових впливів, отрутних і вибухових пар, акустичних шумів, радіоактивних випромінювань і т.п.

4 Сутність управління та способи забезпечення якості

 

4.1 Стандартизація і сертифікація продукції і підприємства 


На сьогодні у світі створена нова стратегія, яка трактує якість як найбільш важливий фактор у забезпеченні конкурентоспроможності будь-якої компанії. З переходом до ринкових відносин в Україні проблема якості постала перед кожним виробником.

Закон України "Про захист прав споживачів" зобов'язує виробників продукції підтверджувати деклараціями відповідність своєї продукції вимогам нормативно-технічної документації (стандартам, нормам, вимогам замовника і т. п.).

За́хист прав споживачі́в - гарантований законом контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт з боку держави та громадсько-суспільний рух на його підтримку.

За відсутності такої декларації, Закон надав право органам державного управління не допускати на ринок товарів сумнівної якості і навіть анулювати патент виробника такого товару.

Держа́вне управлі́ння (публічне управління, англ. public administration) - є видом діяльності держави, здійснення управлінського організуючого впливу шляхом використання повноважень виконавчої влади через організацію виконання законів, здійснення управлінських функцій з метою комплексного соціально-економічного та культурного розвитку держави, її окремих територій, а також забезпечення реалізації державної політики у відповідних сферах суспільного життя, створення умов для реалізації громадянами їх прав і свобод. Державне управління є складовою політичного управління, тобто є процесом реалізації державної виконавчої влади як засобу функціонування будь-якої соціальної спільноти. У деяких країнах (наприклад, у Хорватії) цією діяльністю держави відає окреме міністерство.

Ефективним засобом управління якістю є стандартизація, яка включає комплекс норм, правил і вимог до якості продукції.

Стандарт - документ, яким визначається (нормується) предмет, що стандартизують. Він є не тільки технічним, але й державним документом. Стандарти містять у собі повну характеристику товару:

- технічні умови його виготовлення;

- правила приймання; - сортування; - пакування; - маркування;

- транспортування; - зберігання.

Процес стандартизації продукції регулюється сукупністю нормативно-технічної документації:

1. Міжнародні стандарти ІSО серії 9000.

2. Державні стандарти України (ДСТУ).

Міжнародний стандарт - стандарт розроблений міжнародною організацією стандартизації. Найвідомішою з них є International Organization for Standardization. Міжнародний стандарт можна застосовувати прямо, чи модифікувати для кращої відповідності місцевим умовам.

Державні стандарти України (ДСТУ) - стандарти, розроблені відповідно до чинного законодавства України, що встановлюють для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості, розроблені на основі консенсусу та затверджені уповноваженим органом.

3. Галузеві стандарти (ГСТУ).

4. Стандарти науково-технічних та інженерних товариств та спілок.

5. Технічні умови (ТУ).

6. Стандарти підприємств.

Стандарт є основним нормативно-технічним документом, в якому показники якості встановлюються, виходячи з новітніх досягнень науки, техніки і попиту споживачів.



Сертифікація продукції — один із важливих елементів системи управління якістю, який передбачає оцінку відповідності продукції певним вимогам та видачу певного документа-сертифіката. Сертифікат — це документ, який засвідчує високий рівень якості продукції та її відповідність вимогам міжнародних стандартів ІSО-9004.

Сертифікація базується на наступних основних принципах:

1) забезпечення державних інтересів при оцінці безпеки продукції і вірогідності інформації про її якість;

2) добровільність або обов'язковість;

3) об'єктивність, тобто незалежність від виробника і споживача;

5) виключення дискримінації в сертифікації продукції вітчизняних і закордонних виробників;

6) надання виробнику права вибору органа по сертифікації;

7) встановлення відповідальності учасників сертифікації;

8) правове і технічне забезпечення, багатофункціональність використання результатів сертифікації (сертифікатів і знаків відповідності);

9) відкритість інформації про позитивні результати сертифікації або про припинення дії сертифіката;

10)  розмаїтість форм і методів проведення сертифікації  продукції з

урахуванням її специфіки, характеру виробництва і споживання.

В Україні існує обов’язкова і добровільна сертифікація. Обов'язкова сертифікація здійснюється в межах державної системи управління господарськими суб'єктами, охоплює перевірку та випробування продукції, державний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація може проводитися на відповідність вимогам, які не є обов'язковими, за ініціативою суб'єкта господарювання на договірних засадах.

Договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з вимогами чинного вітчизняного законодавства, сертифікація продукції в Україні здійснюється в рамках державної системи сертифікації — УкрСЕПРО.

Сертифікацію здійснюють державні випробувальні центри (ДВЦ) з найважливіших видів продукції. На сертифіковану продукцію видається сертифікат відповідності, який містить спеціальний знак відповідності.

Сертифікат відповідності - документ, що виданий для підтвердження того, що продукція, система якості, система управління якістю, система управління довкіллям, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документу, визначеного чинним законодавством.

Аналогічним знаком позначається і сама продукція; він інформує споживачів про те, що продукція є сертифікованою за системою УкрСЕПРО.

Останнім часом почали формуватися міжнародні системи сертифікації, координацією яких займається спеціальний комітет із сертифікації - СЕРТИКО, що діє у складі ІSО. ІSО (Міжнародна організація зі стандартизації) — це всесвітня федерація національних органів стандартизації (комітетів членів ІSО).

Державний нагляд за якістю продукції здійснює Держстандарт (Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації України), який є національним органом, що здійснює стандартизацію і сертифікацію продукції. Об'єктом державного нагляду є продукція виробничо-технічного призначення і товари народного споживання, експортна продукція щодо вимог контрактів, імпортна продукція щодо діючих в Україні стандартів, атестовані виробництва.

Спожи́вчі това́ри - це товари, які купуються для особистого (сімейного) споживання, для задоволення власних потреб. Залежно від споживацьких звичок ці товари підрозділяють на товари повсякденного попиту, товари попереднього вибору, товари особливого попиту, товари пасивного попиту.

На місцях державний нагляд за якістю продукції здійснюють територіальні органи Держстандарту — центри стандартизації, метрології і сертифікації.

В основі управління якістю повинні бути певні керівні принципи, які розробляються менеджментом вищого рівня в формі політики в сфері якості.

Відповідно до Державного стандарту України ІSО 9000-2001 встановлено вісім принципів управління якістю:

1.  Орієнтація на замовника. 2.  Лідерство.

3. Залучення працівників. 4.  Процесний підхід.

5.  Системний підхід до управління. 6.  Постійне поліпшення.

7. Прийняття рішень на підставі фактів.

8. Взаємовигідні стосунки з постачальниками.

Міжнародні стандарти ІSО серії 9000 — це система, що включає наступні стандарти:

ІSО 9000 "Загальне керівництво якістю і стандарти по забезпеченню якості. Провідні вказівки на вибір і застосування";

ІSО 9001 "Система якості. Модель для забезпечення якості при проектуванні і/або розробці, виробництві, монтажі й обслуговуванні";

ІSО 9002 "Система якості. Модель для забезпечення якості при виробництві і монтажі";

ІSО 9003 "Система якості. Модель для забезпечення якості при остаточному контролі та іспитах";

ІSО 9004 "Загальне керівництво якістю й елементи системи якості. Провідні вказівки".

В багатьох промислово розвинутих країнах ці стандарти прийняті у якості національних. Розвиваються такі напрямки, як оцінка систем якості підприємства незалежними органами (третьою стороною) і сертифікація систем.

Сертифікація підприємства за стандартом ІSО-9000 включає такі три етапи:

1. Застосування стандартів на підприємстві, що полягає в розробці і введенні в дію низки засобів, пропонованих стандартами.

2. Проведення власної сертифікації акредитованими ІSО - органами.

3. Періодичні (два рази на рік) перевірки підприємства на наслідування (відповідність) стандартів.

Сертифікація за ІSО є добровільною справою кожного підприємства. Основною причиною сертифікації є те, що закордонні компанії вимагають наявності сертифіката від своїх постачальників. Більше того, наявність сертифіката може бути обов'язковою умовою участі підприємства в міжнародних тендерах, держзамовленнях, а також отриманні пільгових кредитів та страховок.

Масштаб та ступінь деталізації методик системи управління якістю залежать від складності роботи, методів, що застосовуються, необхідних навичок та роботи персоналу. 


http://kiev.convdocs.org/tw_files2/urls_41/1/d-771/7z-docs/9_html_m485960de.gif

 

Рис.7.3. Організація контролю якості продукції.


Система контролю якості продукції — це сукупність методів і засобів контролю і регулювання компонентів зовнішнього середовища, що визначають рівень якості продукції на стадіях стратегічного маркетингу, НДДКР і виробництва, а також технічного контролю на всіх стадіях виробничого процесу.

Техні́чний контро́ль - це перевірка відповідності об'єкта (продукції або процесу, від якого залежить її якість) встановленим технічним вимогам.

Своєчасне попередження можливого порушення вимог до якості є обов'язковою передумовою забезпечення заданого рівня якості продукції при мінімальних витратах на її виробництво. Ця задача вирішується на підприємствах за допомогою технічного контролю.

Технологія управління процесом підвищення якості складається з трьох частин:

• базової системи (засоби, що застосовуються для аналізу і дослідження.

Управлі́ння проце́сом - це сукупність заходів з планування та моніторингу виконання процесу. Термін часто використовують описуючи управління бізнесовими та виробничими процесами.

Вони засновані на використанні загальновизнаного математичного апарата і

статистичних методів контролю);

• системи технічного забезпечення (прийоми і програми, що дозволяють навчити персонал володінню цими засобами і правильному їх застосуванню);

• системи удосконалення і розвитку загального управління якістю (адаптація наукових підходів, економічних законів, структури і принципів управління якістю до конкретних вимог і умов ринку).

Економі́чний зако́н - об'єктивний закон розвитку суспільства, що відображає виробничі відносини людей в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ або послуг. Цей закон виражається в тому, що людські потреби є необмежені, а блага є обмеженими.

Якість залежить від численних і різноманітних факторів технічного, економічного, соціально-психологічного характеру. Фірми, що ведуть цілеспрямовану, продуману політику підвищення якості продукції і послуг, використовують для досягнення поставлених цілей великий арсенал методів, інструментів і засобів. Умовно вони можуть бути згруповані в три блоки:

• методи забезпечення якості;

• методи стимулювання якості;

• методи контролю результатів роботи з підвищення якості.

Технічним контролем називається перевірка дотримання технічних вимог, пропонованих до якості продукції на всіх стадіях її виготовлення, а також виробничих умов і факторів, що забезпечують необхідну якість. Об'єктами технічного контролю є матеріали і напівфабрикати, що надходять на підприємство, продукція підприємства як у готовому виді, так і на всіх стадіях її виробництва, технологічні процеси, знаряддя праці, технологічна дисципліна і загальна культура виробництва.

Орудия труда☃☃- понятие марксистской политэкономии, которое означает «все вещи, с помощью которых человек действует на предмет своего труда и преобразовывает его».

Технічний контроль являє собою комплекс взаємозалежних і проведених відповідно до встановленого порядку контрольних операцій. Переважна більшість контрольних операцій є невід'ємною й обов'язковою частиною виробничого процесу і тому покладається на робітників, які виконують відповідну виробничу операцію. Разом з тим, з метою забезпечення випуску продукції належної якості і попередження втрат у виробництві ряд контрольних операцій виконується бригадирами, майстрами і спеціальним персоналом — працівниками заводського відділу технічного контролю (ВТК).

В залежності від конкретних задач розрізняють наступні види технічного контролю:


  1. профілактичний (попередження появи браку в процесі виробництва

продукції);

2) приймальний (виявлення й ізоляція браку)

3) комплексний (профілактика і приймання);

4) спеціальний контроль (інспекційний контроль, контроль експлуатації

продукції і т.п.).

В залежності від стадії виробництва виділяють:

1) попередній (вхідний) контроль;

2) проміжний контроль;

3) остаточний контроль.

В залежності від ступеня охоплення контролем виробничих операцій розрізняють:

1) поопераційний контроль;

2) груповий контроль, що виконується після декількох виробничих операцій.

Для перевірки фактичної відповідності якості продукції, що поставляється, використовуються різні організаційно-технічні процедури, форми і методи, у тому числі контроль, діагностування, аналіз причин браку, відмовлень, рекламацій і ін. Усі ці процедури виконуються, як правило, виробником або по його замовленню — сторонньою організацією. Тому у споживача може виникнути сумнів в об'єктивності представлених йому результатів. Іншим видом контрольних процедур, що забезпечують одержання інформації про якість, є державний нагляд, здійснюваний Держстандартом України. 

Варто звернути увагу на те, що поряд із терміном «управління якістю» часто використовується термін «менеджмент якості» як ідентичний йому. Це пояснюється тим, що в процесі перекладу з англійської мови ряду термінів виникають певні розбіжності, наприклад, термін «quality management» можна перекласти як «менеджмент якості», «керування якістю», «управління якістю» тощо.

Англі́йська мо́ва (English, the English language) - мова, що належить до германської групи індоєвропейської сім'ї мов. Одна з найпоширеніших мов у світі, особливо як друга мова та мова міжнародного спілкування.

У такому розумінні термін «управління якістю» є ідентичним з терміном «менеджмент якості». Згідно з міжнародним стандартом ISO серії 9000 версії 2000 року, менеджмент якості — це координована діяльність з управління та керування діяльністю організації стосовно якості. Керування та управління у зв’язку з якістю передбачають запровадження: політики та завдань у сфері якості; планування якості; управління якістю; забезпечення якості; поліпшення якості.

Термін «управління якістю» може розглядатись у двох аспектах:

1) як один із напрямів управлінської діяльності, що здійснюється в межах системи управління організацією та охоплює всі стадії життєвого циклу продукції згідно з «петлею якості»; за таких умов він відповідає за своїм змістом термінові «менеджмент якості»;

2) як один з аспектів загального управління якістю, коли акцент робиться саме на оперативний рівень управління якістю, тобто діяльність, яка здійснюється в рамках операційної системи та яку спрямовано на запобігання виникненню дефектів за допомогою засобів та інструментів контролю.

Операці́йна систе́ма, скорочено ОС (англ. operating system, OS) - це базовий комплекс програм, що виконує управління апаратною складовою комп'ютера або віртуальної машини; забезпечує керування обчислювальним процесом і організовує взаємодію з користувачем.



4.3 Інструменти підвищення якості продукції
Головною умовою підвищення конкурентоздатності товарів і організації є підвищення якості.

До „інструментів” якості відносяться:

1) побудова схеми процесу; 2) контрольний листок;

3) мозкова атака; 4) діаграма Парето;

6) гістограма; 7)  часовий ряд;

8) діаграма розсіювання (кореляційне поле); 9) контрольна карта.

Схема процесу (маршрутна карта) є графічним зображенням послідовних стадій процесу, дає уявлення про програму і може бути корисною для розуміння взаємозв'язків стадій процесу.

Контрольний листок (таблиця перевірок) являє собою інформацію в динаміці про різні дефекти для аналізу кількості і частоти бракованих виробів.

Мозкова атака використовується, щоб допомогти групі виробити найбільше число ідей по будь-якій проблемі в можливо короткий час.

Діаграма Парето — це особлива форма вертикального стовбчастого графіка, що допомагає визначити, які існують проблеми і вибрати порядок їхнього рішення. Побудова діаграми Парето заснована на інформації з контрольних карт або інших джерел. Діаграма Парето — це графічний метод ранжирування факторів.

Гістограма — крива, побудована по крайніх верхніх точках розкиду статистичних даних щодо середнього значення (медіани). Вона характеризує нормальність розподілу.

Часовий ряд (лінійний графік) застосовується, коли потрібно найпростішим способом представити хід процесу в часі, ступінь відхилення розміру від середньої лінії.

Більш „досконалою” формою тимчасового ряду є контрольна карта.

Контро́льна ка́рта - графік зміни параметрів вибірки, зазвичай середнього значення і стандартного відхилу. Один з семи основних інструментів вимірювання, оцінювання, контролю та покращення якості виробничих процесів, що входять до «родини інструментів контролю якості»: контрольна карта діаграма Парето гістограма контрольний аркуш діаграма Ісікави розшарування (стратифікація) діаграма розсіювання

Розглянуті інструменти підвищення якості застосовуються на передових фірмах Японії, США, Німеччини й інших промислово розвинутих країн. Вони застосовувалися і на оборонних підприємствах СРСР. Розглянуті інструменти застосовуються переважно при контролі технологічних процесів виготовлення виробів обробних галузей промисловості. Однак якість товарів приблизно на 90% формується не на стадії виробництва, а на стадіях стратегічного маркетингу й інноваційного менеджменту. Тому забезпечення конкурентноздатності варто починати зі стадії стратегічного маркетингу.

Основною метою управління конкурентоспроможністю товару виступає оптимізація співвідношення його ціни та якості.

Численні маркетингові дослідження показали, що, здійснюючи покупку, більшість покупців орієнтується на критерій „ціна - якість”. Розуміння “гарної якості” у різних людей суттєво відрізняється: для одних – надійність, для інших – краса, для третіх – екстравагантність і т.п. Але алгоритм вибору в більшості випадків однаковий.

Пошук порядкової статистики i-ою порядковою статистикою (англ. order statistic) множини з n елементів називається i-ий у порядку зростання елемент множини. Так мінімум множини - це перша порядкова статистика, а максимум - n-та порядкова статистика.

Людина зважує, чи “досить якості” йому запропонували за дану ціну.

При виборі товару, споживач свідомо або несвідомо враховує експлуатаційну якість товару, порівнює його граничну корисність (цінність) з витратами, пов'язаними з експлуатацією виробу.


1   2   3   4