Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Тема [ocean. 2011-4] [База знань та інструментів для регіональних мереж мзо, комплексного управління діяльністю разом з оцінкою потенціалу енергії вітру у Середземному та Чорному морях]

Скачати 111.38 Kb.

Тема [ocean. 2011-4] [База знань та інструментів для регіональних мереж мзо, комплексного управління діяльністю разом з оцінкою потенціалу енергії вітру у Середземному та Чорному морях]




Скачати 111.38 Kb.
Дата конвертації19.04.2017
Розмір111.38 Kb.





ТЕМА [OCEAN.2011-4]
[База знань та інструментів для регіональних мереж
МЗО, комплексного управління діяльністю
разом з оцінкою потенціалу енергії вітру
у Середземному та Чорному морях]

Угода про надання гранту для: Спільного проекту

Додаток I - "Опис роботи"

Скорочена назва проекту: CoCoNet


Повна назва проекту: «Towards COast to COast NETworks of marine protected areas (from the shore to the high and deep sea), coupled with sea-based wind energy potential (Створення мережі морських зон, що охороняються, між узбережжями (від берега до відкритого моря), у поєднанні з можливістю використання вітрової енергетики морського базування)»

№ Угоди про надання гранту: 287844

Дата версії: 20 / 10 / 2011


A1: Резюме проекту

Назва проекту: Towards COast to COast NETworks of marine protected areas (from the shore to the high and deep sea), coupled with sea-based wind energy potential


Дата початку: 01/02/2012
Тривалість в місяцях: 48
Ідентифікатор конкурсу: FP7-OCEAN-2011
Ключові слова: Морські зони, що охороняються, мережі, прибережні вітрові електростанції, територіальне планування, біорізноманіття, картографування, соціо-економіка, сталий розвиток, зв'язок, збалансованість, Середземне море, Чорне море.

Вітрова електростанція (ВЕС), також: вітроелектростанція - електростанція, яка за допомогою вітрової турбіни перетворює механічну енергію вітру на електричну. Вітрові електростанції - це система відновлюваної енергетики, оскільки вітер - відновлюване джерело енергії.

Сталий розвиток Ста́лий ро́звиток (англ. Sustainable development) - загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі.

Стислий зміст

Стратегії екологічної політики зосереджується на захисті середовищ мешкання, цінних завдяки своєму біорізноманіттю, а також на виробництві енергії більш екологічно чистими способами. Створення мереж морських зон, що охороняються (MЗО), та розміщення прибережних вітрових електростанцій (ПВЕ) мають важливе значення для досягнення цих цілей. Охорона та управління морським біорізноманіттям зараз зосереджені на розміщенні МЗО на територіях, важливих для підтримання біорізноманіття. Це виявилося успішним у межах МЗО, але дало мало результатів за їх межами. У густонаселених районах Середземного та Чорного морів, в яких перемежувується багато країн, прийняття декларації про розширення МЗО в даний час навряд чи можливе, що, таким чином, обмежує їх захищеність. Створення мереж МЗО може подолати цю перешкоду, але, для більшої ефективності, такі мережі мають бути засновані на фундаментальних наукових знаннях і управлятися належним чином (а не лише «на папері»). ПВЕ, у той же час, мають бути розміщені там, де вітри придатні для отримання енергії, але вони не повинні завдавати ніякого значного впливу на біорізноманіття та функціонування екосистем, або на діяльність людини.

Діяльність - це процес взаємодії людини з довкіллям, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок появи потреби.

Проект складається з двох основних тем (завдань):

1 - визначити перспективні мережі існуючих або потенційних МЗО в Середземному і Чорному морях, з переходом від локальної перспективи (з центром в одній МЗО) на регіональний рівень (мережі МЗО) і, нарешті, до масштабу басейна (надмережі). Ідентифікація фізичних та біологічних зв’язків між МЗО дозволить прояснити закономірності та процеси розподілу біорізноманіття. Будуть запропоновані заходи щодо поліпшення схем охорони, на підставі забезпечення ефективних обмінів (біологічного та гідрологічного) між територіями, які знаходяться під охороною. Національна прибережна спрямованість наявних МЗО буде розширена до середовищ мешкання на узбережжі та у відкритому морі, що поєднає їх в мережі шляхом вивчення чинного законодавства, з метою знаходження правовихі рішень щодо створення транскордонних МЗО.


2 – вивчити можливе розташування та організацію ПВЕ, за допомогою створення вдосконаленого атлас вітрів як для Середземного, так і для Чорного морів. Розміщення ПВЕ дозволить запобігти втручанню у занадто вразливі середовища мешкання, але буде проведено оцінку їх можливості виконувати роль засобу, що дасть змогу поліпшити стан МЗО, не заважаючи діяльності людини. Крім еколого-технологічної частини проекту, також будуть проводитися соціально-економічні дослідження, що використовують методи оцінки екосистемних послуг з метою розробки збалансованих підходів до розвитку МЗО і ПВЕ, які могли б дозволити розробити керівні принципи планування, управління та моніторингу мереж МЗО і ПВЕ. Два пілотних проекти (один в Середземному морі і один в Чорному морі) мають випробувати у польових умовах вихідні положення теоретичних підходів, заснованих на попередніх знаннях, з метою знаходження нових властивостей тих речей, що ми вже знаємо, з урахуванням вимог проекту. Проект охоплює багато країн і залучає дослідників із широкого спектру дисциплін з метою досягнення комплексного підходу до охорони навколишнього середовища, в якому існує значна потреба.

Охоро́на довкі́лля (англ. environmental protection / control / conservation, нім. Umweltwissenschaften) - система заходів щодо раціонального використання природних ресурсів, збереження особливо цінних та унікальних природних комплексів і забезпечення екологічної безпеки.

Це сприятиме інтеграції наукових спільнот Середземного і Чорного морів через інтенсивну колективну діяльність, у поєднанні з тісним зв'язком із зацікавленими сторонами та громадськістю в цілому. Отже, в результаті виконання проекту буде створено постійну мережу провідних дослідників (з перехресним співробітництвом і подальшим набуттям відповідних компетенцій), які також працюватимуть разом і в майбутньому, в результаті чого їхній досвід буде можливо використати як на батьківщині, так і в Європейському Союзі.

Європе́йський Сою́з (Євросою́з, ЄС, англ. European Union, EU) - економічний та політичний союз 28 держав-членів, що розташовані здебільшого у Європі. Веде свій початок від утворення Європейської спільноти з вугілля та сталі і Європейської економічної спільноти, що були засновані шістьма країнами в 1951 та 1958 роках відповідно.



A2: Перелік учасників
1. Національна рада з наукових досліджень (CNR-ISMAR), Італія

2. Національний міжуніверситетський консорціум з морських наук (CoNISMa), Італія

3. Компанія «3E Н.В.» (3E), Бельгія

4. Егейський університет - Науково-дослідний підрозділ (AEGEAN), Греція

5. Компанія «CLU srl» (CLU), Італія

6. Національний центр наукових досліджень (CNRS), Франція

7.

Дослі́дження, до́сліди - (широко розуміючи) пошук нових знань або систематичне розслідування з метою встановлення фактів; (вузько розуміючи) науковий метод (процес) вивчення чого-небудь.

Національний центр наукових досліджень (НЦНІ) Франції (фр. Centre National de la Recherche Scientifique, CNRS) - провідна наукова установа Франції . Заснований 19 жовтня 1939 року.

Компанія «COISPA TECNOLOGIA & RICERCA SCARL» (COISPA), Італія

8. Державна Рада Національної Агенції з досліджень (CSIC), Іспанія

9. Технічний університет Данії (DTU AQUA), Данія

10. Національний інститут досліджень і розробок в галузі морської геології та геоекології  - GEOECOMAR (GEOECOMAR), Румунія

11. Грецький центр морських досліджень (HCMR-IOO), Греція

12. Інститут біорізнаманіття і екосистемних досліджень Болгарської академії наук (IBER-BAS), Болгарія

13.

Морська геологія (рос. морская геология, англ. marine geology, submarine geology; нім. maritime Geologie f, Meeresgeologie f) - наука, що вивчає склад, будову та історію розвитку надр Землі, прихованих водами морів і океанів.

Болгарська Академія наук (болг. Българска академия на науките; БАН) - вища наукова установа Республіки Болгарії.

Іспанський інститут океанографії (IEO), Іспанія 

14. Університет Кантабрії (UC-IHCantabria), Іспанія

15. Національний інститут агрономії Тунісу (INAT), Туніс

16. Національний інститут морських досліджень та розробок Грігоре Антипа (INCDM), Румунія

17. Компанія «ISRAEL OCEANOGRAPHIC AND LIMNOLOGICAL RESEARCH LIMITED» (IOLR), Ізраїль

18. Стамбульський університет (IU), Туреччина

19. Близькосхідний технічний університет (METU), Туреччина

20. Морський гідрофізичний інститут Національної академії наук України (MHI), Україна

21.

Стамбульський університет (тур. İstanbul Üniversitesi, англ. Istanbul University) - провідний вищий навчальний заклад Стамбула і Туреччини, найстаріший університет країни.

Морський гідрофізичний інститут Національної академії наук України - провідний український інститут з питань гідрофізики морського середовища розташований у місті Севастополі.

Нан Нан (фр. Nans) - муніципалітет у Франції, у регіоні Франш-Конте, департамент Ду. Населення - 90 осіб (2011).

Компанія «NATUREBUREAU LIMITED» (NCB), Сполучене Королівство

22. Національна агенція з охорони навколишнього середовища (NEA), Грузія

23. Компанія «NENUPHAR SARL» (NENUPHAR), Франція

24. Фонд Нансена «Центр з дистанційного зондування» (NERSC), Норвегія

25. Національний інститут океанографії та рибного господарства (NIOF), Єгипет

26. Одеська філія Інституту біології південних морів Національної академії наук України (OBIBSS), Україна

27.

Ри́бне господа́рство - галузь господарства, до якої належить добування, переробка, відтворення і збільшення запасів риби та інших водних організмів у природних і штучних водоймах. Дає цінні харчові, кормові, лікарські й технічні продукти.

Ану (Ан) - в шумеро-аккадській міфології - верховний бог неба, який очолював сонм богів. Поряд з Енлілем та Енкі входив до числа найстаріших і наймогутніших богів месопотамського пантеону. Його титул - «батько богів».

Інститут океанології ім. П.П. Ширшова Російської академії наук (SIO RAS), Російська Федерація

28.

Російська академія наук Росі́йська акаде́мія нау́к (РАН; рос. Российская академия наук (РАН)) - вища наукова установа Російської Федерації, провідний центр фундаментальних наукових досліджень. Російська академія наук є некомерційною науковою організацією, створеною у формі державної академії наук.

Університет Задар (UNIZD), Хорватія

29. Католицький університет "Богоматері Доброго Ради" (UniZKM), Албанія

30. Університет Мальти (UoM), Мальта

31. Державна установа «Університет Чорногорії в Подгориці» (IBMK), Чорногорія

32. Університет Росток (UROS), Німеччина

33. Софійський університет Святого Климента Охридського (USOF), Болгарія

34. Університет Південного Тулону VAR (USTV), Франція

35. Інститут океанології Болгарської академії наук (IO-BAS), Болгарія

36. Український науковий центр екології моря (UkrSCES), Україна

37. Інститут біології південних морів ім. А.О.

Климе́нт І - лат. Clemens Romanus I - (? - 97 (або 99, 101, 102) - четвертий папа римський, апостол з сімдесяти.

Климент Охридський (Климент Охридски; бл. 840 - 17 липня 916) - середньовічний просвітник, святий, жив у місті Охриді. Один із учнів Кирила і Мефодія.

Інститу́т біоло́гії півде́нних морі́в і́мені О. О. Ковале́вського НАН Украї́ни - наукова установа Національної академії наук України, що існувала в місті Севастополі з 1963 по 2015 рік. Інститут припинив своє існування після анексії Криму Росією у 2014 році.

Ковалевського (IBSS NASU), Україна

38. Російский державний гідрометеорологічний університет (RSHU), Російська Федерація



39. Синопський університет - факультет риболовства (SNU-FF), Туреччина


Скачати 111.38 Kb.

  • Додаток I - " Опис роботи"
  • A2: Перелік учасників 1. Національна рада з наукових досліджень ( CNR-ISMAR
  • COISPA
  • Болгарської академії наук ( IBER-BAS
  • INCDM
  • NERSC
  • Російської академії наук ( SIO RAS
  • UNIZD
  • Інститут біології південних морів
  • IBSS NASU