Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Теоретичні основи дослідження транспортної системи великого міста

Скачати 74.47 Kb.

Теоретичні основи дослідження транспортної системи великого міста




Скачати 74.47 Kb.
Дата конвертації10.06.2017
Розмір74.47 Kb.

УДК 911.3

Д.А. Шинкаренко

Науковий керівник – д-р геогр. наук, проф. К.В. Мезенцев

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ ВЕЛИКОГО МІСТА
На ранніх етапах розвитку соціуму суспільні відносини вимагали об’єднання людей в часі і просторі для ефективного здійснення процесів виробництва, споживання матеріальних і культурних цінностей, наукової, суспільно-політичної, військової, навчальної та іншої діяльності.

Соціа́льні стосу́нки або суспі́льні стосу́нки - різні взаємодії та зв'язки між окремими людьми або групами людей, які встановлюються в процесі їхньої спільної практичної та духовної діяльності.

Так виникли населені пункти. З часом територіальне розширення населених пунктів вступило в протиріччя з необхідністю швидкого переміщення людей від місця проживання до місця тимчасового перебування. Вирішення цієї суперечності забезпечив міський пасажирський транспорт, який забеспечував сполучення між окремими населеними пунктами і постійно розвивався. Для сучасної України значення транспорту величезне, оскільки саме він об’єднує різні регіони країни в єдину державу, а тому є одним з провідних державотворчих чинників.

Місце мешкання - юридичний термін, під яким мається на увазі юридично оформлене місце, в якому індивідуум має постійне та довгострокове помешкання.

Населений пункт Населений пункт - населене місце (оселище, селище, поселення), первинна одиниця розселення людей у межах однієї забудованої земельної межі (городище (град), місто, містечко, селище міського типу, село, хутір, станиця та ін.).

Україна Украї́на (МФА: [ukrɑˈjinɑ]опис файлу) - держава у Східній Європі та частково в Центральній Європі, у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини. Площа становить 603 628 км². Найбільша за площею країна з тих, чия територія повністю лежить у Європі, друга на європейському континенті, якщо враховувати Росію.

Саме тому дослідження транспортної системи великого міста є досить актуальним і важливим.

Транспорт Тра́нспорт (від лат. trans - portare) - сукупність засобів, призначених для переміщення людей, вантажів, сигналів та інформації з одного місця в інше.

Сучасний транспорт являє собою єдину (у соціально-економічному відношенні) транспортну систему, включаючи мережу залізничних, морських, річкових, автомобільних, повітряних, трубопровідних міських і промислових комунікацій. Переміщуючи щорічно мільярди тонн сировини, палива, матеріалів, продукції, а також багато мільярдів пасажирів з досить високим рівнем комфорту і швидкості, сучасний транспорт обслуговує масове індустріальне виробництво, географічний поділ праці, внутрішню і зовнішню торгівлю, сприяє розвитку культури і науки загалом по країні та в кожному окремому місті та регіоні держави.

Транспортна система - це система взаємопов’язаних складових (людей, які задіяні в транспортному процесі; інфраструктури; транспортних засобів тощо), яка призначена для транспортування будь-кого (будь-чого).

Міжнаро́дна торгі́вля - торгівля між резидентами різних держав. При міжнародній торгівлі відбувається переміщення товарів через митні кордони різних держав. Результатом міжнародної торгівлі є виникнення світового ринку та міжнародного поділу праці.

Територіальний поділ праці - це об'єктивний необоротний процес розвитку продуктивних сил, при якому відбувається відокремлення різних видів трудової діяльності, спеціалізація окремих виробничих одиниць, обмін між ними продуктами своєї діяльності.

Місто є певною спільною територією, що належить суспільству, яке проживає в межах цієї території і має право на гарантоване дотримання політичних, соціальних та екологічних умов, з одночасним зобов’язанням дотримання принципу солідарності [4]. Центральним поняттям у даній галузі дослідження виступає дефініція «транспорт». За інтерпретацією радянського вченого М.М. Казанського: «транспорт – це складна міжгалузева система, що займає ключове положення в територіальній організації продуктивних сил» [5].

Л.В Канторович під транспортом розуміє одну з найважливіших галузей народного господарства, що створює необхідні умови для функціонування і розвитку всієї економіки, впливає на кінцеві результати практично у всіх галузях народного господарства, є важливим фактором підвищення ефективності виробництва [6].

Народнé господáрство - економічний термін, який використовується для позначення сукупності галузей і сфер виробництва, споживання та обміну.

Сучасне ж бачення транспорту дещо змінилося, і зараз транспорт виступає як специфічна комунікаційна інфраструктурна галузь матеріального виробництва і сфери обслуговування, яка забезпечує потреби господарств і населення з усіх видів перевезень [11].

Матеріа́льне виробни́цтво - виробництво, безпосередньо пов'язане з виготовленням різапсу матеріальних цінностей або з наданням матеріальних послуг: перевезення вантажів, виконання будівельних, монтажних, земельних, ремонтних робіт.

Також одним з ключових понять транспорту виступає дефініція «транспортна система». На думку, М.М. Казанського: «це комплекс взаємопов’язаних об’єктів (одного чи декількох видів транспорту), що призначені для перевезень. До її складу входить транспортна мережа, рухомий склад та відповідні управлінські структури» [5].

Транспортна мережа, або ядро мережі (backbone або core network), - це універсальна мережа, що реалізує функції транспортування/комутації й об’єднує окремі мережі доступу із забезпеченням транзиту трафіка між ними високошвидкісними каналами.

Рухо́мий скла́д - транспортні одиниці автомобільного, залізничного, метротранспорту, трамвая, тролейбуси.

Н.В. Правдін зазначає, що «єдина транспортна система – це сукупність шляхів сполучення, перевізних та технічних пристроїв і механізмів, засобів управління і зв’язку, облаштувань всіх видів транспорту, об’єднаних системою технологічних, технічних, інформаційних, правових та економічних відносин, що забезпечують задоволення потреб народного господарства у перевезенні вантажів і пасажирів» [9].

Економічні відносини - відносини, що об'єктивно складаються між людьми, що беруть участь у суспільному виробництві, щодо виробництва, розподілу, обміну і споживанню засобів

Е.Б. Алаєв під транспортною системою розуміє транспортну мережу одного засобу зв’язку, за допомогою якого транспортні операції здійснюються згідно фіксованим по об’єму, місцю та часу маршрутам. Система одного виду транспорту (або галузева транспортна система) є складовою частиною транспортної системи регіону. Якщо ці ізольовані системи транспорту маю спільні транспортні вузли та операції по їх узгодженню, виникає комплексна (або єдина) транспортна система [1].

Зростання рівня урбанізації у багатьох регіонах світу вимагає ефективної організації транспортної системи, особливо у великих містах, для яких актуальним питанням є розвиток міського транспорту.

Грома́дський тра́нспорт - мережа пасажирського транспорту, яка обслуговує широкий загал на противагу приватному транспорту, наприклад, приватним автомобілям або автомобілям на прокат. За рідкісним винятком, послуги громадського транспорту надаються за певну плату через придбання спеціалізованих одноразових (на одну поїздку) квитків або проїзних (проїзних документів, карток) на визначений термін (1 місяць, 3 місяці, 6 місяців, рік).

Міський транспорт – це комплекс різних видів транспорту, що здійснюють перевезення населення і вантажів на території міста і найближчої приміської зони, а також що виконують роботи, пов’язані з благоустроєм міста. За наявності в системі міста міст-супутників і зон масового відпочинку, віддалених від житлових масивів і промислових районів, міський транспорт обслуговує всю агломерацію [8]. Розвиток сучасних міст (особливо з населенням від 100 тис. жителів і більше) супроводжується збільшенням їх території, міграцією населення в нові приміські райони, віддаленням житлових районів від місць застосування праці. Наслідком цього процесу є збільшення дальності шляху городян на роботу, зростання числа жителів міста, що користуються транспортом, і збільшення середньої кількості поїздок на одного мешканця в рік.

Основними елементами міської пасажирської транспортної системи є:



  • рухомий склад – підприємства міського електротранспорту (метрополітен, трамвай, тролейбус), автомобільного транспорту (автомобіль, автобус) тощо;

  • виробничо-технічна база – заводи з ремонту рухомого складу і виготовлення запасних частин;

    Запасна́ части́на - складова частина виробу, призначена для заміни такої самої частини, що перебувала в експлуатації, для підтримання або відновлення справності чи роботоздатності виробу.

    Міський електричний транспорт - складова частина єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метрополітену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів.

    Троле́йбус - безрейковий транспортний засіб контактного типу з електродвигуном (переважно пасажирський, хоча трапляються тролейбуси вантажні і спеціального призначення), що живиться електричним струмом від зовнішнього джерела (тягових підстанцій) через дводротову контактну мережу за допомогою штангового струмоприймача і поєднує в собі переваги трамваю та автобусу.

    ремонтно-експлуатаційні депо метрополітену, трамваїв, тролейбусів; авторемонтні та шиноремонтні підприємства тощо;

  • технічні засоби зв’язку та управління – лінії метрополітену та тролейбусів, трамвайні рейки, фунікулери, канатні дороги, ескалатори; споруди енергетичного господарства та зв’язку; промислові, ремонтно-будівельні, торгівельні та постачальницькі організації; транспортно-експедиційні підприємства;

  • адміністративні та житлові будинки – станції метро, автовокзали і автостанції, міські залізничні станції, службові приміщення;

    Залізни́чна ста́нція - виробничо-технологічний підрозділ залізниці з організації перевезень пасажирів, вантажу, вантажобагажу і пошти

    Кана́тна доро́га (рос. канатная дорога, англ. cable way, rope way, нім. Seilbahn f) - транспортувальна установка для перевезення вантажів у підвісних вагонетках, а також пасажирів у підвісних вагонах і кріслах по натягнутому між кінцевими станціями і проміжними опорами сталевому канату.

    Буди́нок - вид будівлі із внутрішнім наземним простором (приміщеннями), що створена та використовується людьми.

    навчальні заклади, науково-дослідні та проектно-конструкторські установи, заклади охорони здоров’я, відпочинку, фізичної культури та спорту та інші культурно-побутові заклади і підприємства;

  • кадрове забезпечення – кадри водіїв, ремонтних робітників, інженерно-технічних робітників та службовців;

  • органи управління (Міністерство транспорту та зв’язку України, Департаменти транспорту та зв’язку обласних державних адміністрацій управління) [10].

    Навча́льний заклад (осві́тній заклад) - організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.

    Фізи́чна культу́ра, фізкультура - складова частина культури, пов'язана з системою фізичного виховання, організації спорту, спеціальних наукових дослідів, технічних засобів, потрібних для фізичного виховання і спорту, суспільної та особистої гігієни, раціональної організації активного відпочинку тощо.

    Обласна державна адміністрація (ОДА) - місцева державна адміністрація, місцевий орган державної виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади України.



Структура транспортної системи будь-якого, в тому числі і великого, міста визначається видами транспорту, що використовуються та можуть бути схарактеризовані транспортними мережами, що її складають. Розрізняють в основному три види міського транспорту: пасажирський, вантажний та спеціальний (санітарні та пожежні машини, транспорт для прибирання вулиць тощо) [3]. Також за характером оточуючого середовища, що використовується для руху, пасажирський транспорт поділяють на наземний, водний, повітряний, а також транспорт, який використовує штучно створене середовище (найчастіше підземний) (рис. 1.1).

Пасажирський транспорт є найважливішою складовою соціальної інфраструктури великого міста.

Соціа́льна інфраструкту́ра - комплекс галузей, які безпосередньо пов'язані зі створенням загальних умов для відтворення робочої сили і забезпечення нормальної життєдіяльності людей. Ця сфера охоплює освіту, охорону здоров'я, житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт і зв'язок, культуру, побутове обслуговування.

Стійка і ефективна робота транспорту є необхідною умовою стабілізації та підйому економіки, поліпшення умов і рівня життя населення [7].

Рі́вень життя́ - характеристика економічного добробуту населення, що вимірюється як реальний дохід на душу населення та кількість населення за межею бідності. Часто також приймаються до уваги доступ до системи охорони здоров'я, економічна нерівність, рівень освіти, доступ до певних товарів, очікувана тривалість життя при народженні.

Сучасний пасажирський транспорт забезпечує перевезення людей, їх ручної поклажі і багажу в різних видах сполучення. Перевезення людей можуть здійснюватися, як на професійній основі, так і самостійно громадянами в особистих (побутових) цілях. Такі перевезення можуть бути комерційними та некомерційними. Комерційні перевезення виконуються перевізником з метою отримання економічного результату (вигоди) і поділяються на перевезення транспортом загального користування та технологічні перевезення [12]. Некомерційні перевезення виконуються громадянами з метою задоволення особистих (побутових) потреб, а також організаціями в інтересах державної або муніципальної служби (перевезення військовослужбовців, міліціонерів, чиновників і т.д.).




Рис. 1.1. Класифікація міського транспорту за характером

оточуючого середовища (авторська інтерпретація)
Пасажирська система великого міста формується поступово. Спочатку вона включає один вид транспорту, яким, як правило, є автомобільний. Потім з розвитком міста йде процес ускладнення міської пасажирської транспортної системи. У великих містах система пасажирського транспорту є соціально-складною, в ній взаємодіють різні види транспорту серед яких автомобіль, метрополітен, трамвай, тролейбус, автобус, мікроавтобус, маршрутне таксі, міський і приміський електропоїзди, річковий трамвай, фунікулер, таксі, гвинтокрил, гужовий та в’ючний транспорт тощо. За правом власності та кількістю пасажирів транспорт поділяється на громадський масовий транспорт, громадський транспорт індивідуального використання та транспорт особистого індивідуального використання [2].

Маршру́тне таксі́ або маршру́тка - вид комерційного громадського транспорту.

Пра́во вла́сності (в об'єктивному розумінні) - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Якість обслуговування пасажирів та соціальна користь транспортних послуг є важливою соціальною і економічною проблемою для кожного міста, так як необхідно задовольнити вимоги всіх груп населення. Якістю обслуговування пасажирів, зокрема раціональним плануванням мереж маршрутів, зупиночних станцій та місць пересадки з одного виду транспорту на інший, транспортуванням та розподілом вантажів займаються міська логістика та районне планування як галузь суспільної географії.

Економі́чна та соціа́льна геогра́фія - науково-прикладна спеціальність, що займається розробленням наукових засад територіальної організації суспільства, дослідження територіального та комплексно-пропорційного аспектів розвитку продуктивних сил.



Інтенсивність функціонування транспорту є важливою складовою життя мегаполісу, що впливає на розвиток і добробут населення. Ефективність транспортної системи забезпечує сталий економічний та соціальний розвиток суспільства. Успішна реалізація питань підвищення мобільності населення можлива тільки при умові стійкого та ефективного функціонування транспортної галузі як особливої складової виробничої структури країни, що суттєво підвищує рівень життя населення. Саме тому дослідження транспортної системи міста Харкова в умовах сьогодення не втрачає актуальності, вимагає комплексного, міждисциплінарного підходу, зокрема з позицій суспільно географії.

Виробни́ча структу́ра (підприє́мства) - це просторова форма організації виробничого процесу, яка включає склад і розміри виробничих підрозділів підприємства, форми їх взаємозв'язків між собою, співвідношення підрозділів за потужністю (пропускною спроможністю устаткування) та чисельністю працівників, а також розташування підрозділів на території підприємства.

Ха́рків (заст. Харьків , лат. Zacharpolis) - місто на північному сході України на Слобожанщині, адміністративний центр Харківської області. Населення - 1 439 тис. осіб, площа міста - 350 км². Разом із прилеглими містами та районами формує Харківську агломерацію з людністю понад 2 млн осіб.



Список використаних джерел: 1. Алаев Э.Б. Социально-экономисческая география: Понятийно-терминологический словарь / Э.Б. Алаев. – М.: Мысль. 2. Гілецький Й.Р. Географія: довідник / Й.Р. Гілецький, Р.Р. Сливка, М.М. Богович. – Харків: Видавництво Ранок, 2009. – 480 с. 3. Информационный портал «Городской транспорт» [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://gorodtransport.ru/klassifikaciya-vidov-gorodskogo-transporta/. 4. Йонкис А. Применение логистики в сфере оптимизации потоков городского транспорта / А. Йонкис // Праці Одеського політехнічного університету. – 2011. – N 1. –С. 295-300.

Одеський національний політехнічний університет (ОНПУ) - вищий навчальний заклад у місті Одеса. Створений 18 вересня 1918 року.

5. Казанский Н.Н. Экономическая география транспорта: Учебник для вузов / Н.Н. Казанский, В.С. Варламов, В.Г. Галабурда и др..— М.: Транспорт, 1991. – 280 с. 6. Канторович Л.В. Транспорт в системе народного хозяйства (планово-економические проблемы) / Л.В. Канторович, Н.В. Паесон. – М.: Наука, 1980. – 111 с. 7. Лігум Ю.С. Економічна модель якості обслуговування пасажирів на маршрутах міської пасажирської транспортної системи / Ю.С. Лігум, Є.Г. Логачов // Науковий економічний журнал: актуальні проблеми економіки. – 2004. – №1. – C. 124-139.

Національна академія управління (НАУ) - вищий навчальний заклад України. Заснований 22 квітня 1992 року на кадровій базі відомого Київського інституту політології та соціального управління. А вже в 2002 році отримала високу державну відзнаку –почесну грамоту Кабінету Міністрів України «За значний внесок у розвиток національної освіти і науки, впровадження інноваційних педагогічних ідей, сучасних методів підготовки кадрів». Першим ректором Академії став відомий вчений та громадський діяч, доктор економічних наук, професор Кириченко Олександр Анатолійович. Перший випуск студентів відбувся в 1995 році. З початку існування Академії на постійній основі тут працювали десятки висококваліфікованих професорів та доцентів - таким чином, продовжились найкращі традиції в підготовці кадрів економістів і менеджерів-управлінців. Академія стала помітним культурно-просвітницьким центром, видавцем наукових періодичних видань з високим рівнем міжнародної індексації. У престижному рейтингу ВНЗ України ТОП-200, який з 2007 року проводить кафедра ЮНЕСКО, Академія незмінно входить до 20 % найкращих українських університетів. А за показником якості навчання всі ці роки незмінно входить у десятку найкращих ВНЗ України.

8. Официальный сайт посвящен городскому пассажирскому транспорту в Украине и мире [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://urbantransport.kiev.ua/ua_276.html. 9. Правдин Н.В. Взаимодействие различных видов транспорта / Н.В. Правдин, В.Я. Негрей, В.А. Подкопаев – М.: Транспорт, 1989. – 208 с. 10. Приймук О.Р. Міська пасажирська транспортна система мегаполісу / О.Р. Приймук // Збірник наукових праць ДЕТУТ. Серія «Економіка і управління». – 2009. – Вип. 14. – С. 21-31. 11. Розміщення продуктивних сил України / [під заг. редакцією Є.П. Качана]. – К.: Вища школа, 1999. – 375 с. 12. Экономическая география транспорта: Учеб. для экон. спец. трансп. вузов / Н.Н. Казанский, В.Р. Галабурда, В.С. Варламов, др. – Москва: Транспорт, 1991. – 278 с.


Скачати 74.47 Kb.

  • ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ ВЕЛИКОГО МІСТА На ранніх етапах розвитку соціуму суспільні відносини
  • Рис. 1.1. Класифікація міського транспорту за характером оточуючого середовища (авторська інтерпретація)
  • Список використаних джерел