Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



 Виробничі функції як інструментарій вдосконалення економічних досліджень

 Виробничі функції як інструментарій вдосконалення економічних досліджень




Сторінка6/31
Дата конвертації15.05.2017
Розмір3.36 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31

1.4 Виробничі функції як інструментарій вдосконалення
економічних досліджень


Використання нового прийому в економічних дослідженнях ефективне і доцільне лише у тих випадках, коли методологічно він досконаліший, або забезпечує вищу точність розрахунків у порівнянні з тими, що склалися. Водночас, новий прийом дозволяє часом не лише доповнити традиційно існуючі прийоми, але і розробити цілковито нові напрямки в економічних дослідженнях.

Тому, коли мова іде про використання виробничих функцій у економічних дослідженнях, то під цим розуміється не просто розширення обчислювальних можливостей з обробки початкових даних.

У сучасному розумінні використання виробничих функцій полягає у тому, що вони повинні забезпечити пошук нових закономірностей і тенденцій, поглиблене дослідження об’єктів пізнання, відшукування нових істин.

Новий прийом дослідження повинен забезпечити досягнення певних теоретичних і практичних цілей конкретної науки, враховувати характерні особливості об’єкта дослідження, що, у свою чергу, неминуче породжує специфічні особливості власне самого прийому.

В управлінні виробництвом виробнича функція може бути використана як апарат дослідження:


  • у ретроспективному економічному аналізі;

  • у побудові прогнозів;

  • у стратегічному економічному аналізі;

  • у виборі оптимальних планових рішень.

Розглянемо детально кожен окремий напрямок дослідження.

Ретроспективний економічний аналіз (далі – економічний аналіз) використовує виробничі функції як ефективний прийом вдосконалення методичного апарату дослідження.

Виробничі функції в економічному аналізі можуть бути використані насамперед як засіб установлення й оцінки взаємозв’язків економічних явищ і процесів та визначення ступеня впливу окремих факторів на рівень досліджуваного показника. У теперішній час зазначені питання частково вирішуються за допомогою відповідно аналітичних (факторних) групувань і ланцюгових підстановок (абсолютних і відносних різниць та індексного методу).

Однак апарат виробничих функцій має низку переваг у порівнянні з зазначеними вище прийомами, які можна виявити шляхом зіставлення цих методичних прийомів.

Прийом групувань широко використовується як засіб систематизації й аналізу первинних даних.

Аналітичні групування мають низку переваг: простота, наочність, універсальність. За їх допомогою встановлюється взаємозв’язок окремих економічних показників, визначаються тенденції зміни одного показника під впливом змін інших показників.

Однак такий взаємозв’язок і взаємозалежність окремих показників встановлюється візуально, «на око», що неодмінно дає простір для суб’єктивних оцінок.

За своєю природою економічні явища складні і різноманітні, тому рівень їх визначається переважно дією великої кількості факторів. Аналітичні групування дозволяють, зазвичай, досліджувати одно- і двофакторні залежності. При збільшенні числа факторів комбінаційні групування стають громіздкими і неоглядними. Тому за наявності п’яти факторів і поділу всієї сукупності на п’ять груп, за кожною ознакою комбінаційна таблиця міститиме 3125 підгруп [18].

Зазначені вище недоліки методичного прийому групувань підготували підґрунтя для розробки нових, досконаліших прийомів, які дозволяють не лише виявити і констатувати певні взаємозв’язки економічних явищ, але, що дуже суттєво, дати їм кількісну оцінку.

В економічних дослідженнях широкого розповсюдження набули методи кореляції і регресії, як важливий елемент і основа апарату виробничих функцій. Методи кореляції і регресії історично і логічно примикають до аналітичних групувань і є продовженням останніх.

На тісний взаємозв’язок групувань, з одного боку, і методу кореляції і регресії, з іншого боку, звернули увагу відомі дослідники [19; 20; 21].

Так, метод групувань розглядається у двох аспектах: як самостійний прийом дослідження, за допомогою якого розв’язуються специфічні завдання пізнання, і як основа кореляційного аналізу [20].

Метод кореляційних рівнянь дозволяє довести метод групувань до кожного окремого об’єкта дослідження [19].

Які ж переваги методів кореляції і регресії у порівнянні з аналітичними групуваннями?

По-перше, на відміну від аналітичних групувань, методи кореляції і регресії дозволяють не лише логічно виявити зв’язок показників, але і за допомогою системи коефіцієнтів кореляції кількісно оцінити тісноту зв’язку результативної ознаки з однією із факторіальних ознак, або спільно зі всіма факторіальними ознаками.

По-друге, методи кореляції і регресії дозволяють за допомогою рівняння регресії математично виразити зв’язок між економічними показниками, що, як відомо, неможливо здійснити за допомогою аналітичних групувань. Вид кореляційного рівняння дає багатий матеріал для аналізу особливостей взаємозв’язку економічних явищ і встановлення тенденцій їх зміни.

По-третє, в економічному аналізі надзвичайно важливо встановити ступінь впливу окремих факторіальних ознак на результативну ознаку. Таку можливість надають методи кореляції і регресії.

Комбінаційні ж таблиці дозволяють тільки простежити за змінами взаємозв’язаних показників, причому число факторів повинно бути незначним, бо збільшення числа факторів робить аналітичні групування, як це вже зазначалось раніше, неоглядними, громіздкими і важкочитаними. Методи кореляції і регресії не встановлюють межі числа факторів, які включені у рівняння, хоча кількість їх повинна бути визначена у розумних межах.

Методи кореляції і регресії дозволяють визначити не лише ізольований вплив окремих факторів на функцію, але і сукупний вплив усіх включених у рівняння регресії факторів.

По-четверте, якщо методи кореляції і регресії реалізовані для вибіркової сукупності, то отримані результати можна розповсюдити і на генеральну сукупність, що за допомогою аналітичних групувань зробити дуже складно.

Вибірка - це множина об'єктів, подій, зразків або сукупність вимірів, за допомогою визначеної процедури вибраних з статистичної популяції або генеральної сукупності для участі в дослідженні. Зазвичай, розміри популяції дуже великі, що робить прийняття до уваги всіх членів популяції непрактичним або неможливим.

Переваги математичних методів (методів кореляції і регресії) над нематематичними (аналітичні групування) полягають насамперед у тому, що перші, опираючись на низку розрахункових показників, відрізняються значною визначеністю висновків, у той час, як висновки, що базуються на нематематичних методах, «страждають розпливчастістю носять яскраво виражену суб’єктивну оцінку» [19].

В управлінні виробництвом для прийняття рішень ефективним є насамперед комплексний економічний аналіз, який охоплює всі сторони, сфери діяльності підприємства в їх взаємозв’язках і взаємообумовленості.

Найважливішим елементом комплексного економічного аналізу, його суттю, є факторний аналіз, тому що з його допомогою можна виявити причини успіхів і недоліків у роботі підприємств, розкрити наявні резерви підвищення ефективності виробництва.

Фа́кторний ана́ліз - статистичний метод аналізу впливу окремих факторів (чинників) на результативний показник.

Можливості аналітичних групувань для проведення факторного аналізу обмежені, тому що він не дозволяє кількісно визначити ступінь впливу одного показника на зміну іншого.

Тому в економічному аналізі для оцінки впливу окремих факторів на рівень досліджуваного показника рекомендується використовувати прийом ланцюгових підстановок і його різновиди: прийоми абсолютних і відносних різниць, індексів. Зазначені методи дають ідентичні результати і базуються на послідовній заміні планових (базисних) величин одного із факторів його фактичною величиною, вважаючи решту показників (факторів) незмінними, тобто в основу цих методів покладене елімінування як прийом діалектичної логіки.

Прийом ланцюгових підстановок та його різновиди відзначаються простотою і можливістю встановлення функціональної залежності між факторами і досліджуваним показником (результативною ознакою).

Однак, незважаючи на вищенаведені переваги, використання ланцюгових підстановок викликає багато суперечностей.

Суть їх полягає у тому, що результати аналізу залежать від послідовності підстановки факторів у факторну систему.

Отже, ступінь впливу фактора на зміну досліджуваного показника визначається порядком його включення у «ланцюжок» факторів.

Власне, проблема послідовного включення факторів у «ланцюжок» до теперішнього часу є найбільш дискусійною через відсутність науково обґрунтованого тлумачення побудови факторних систем.

Теперішній час - в українській мові - форма дієслова, що в основному виражає дію або стан, сучасні з моментом мовлення. Часто, однак, вона набуває значень безвідносних до цього моменту (у приказках, правилах, описах і т. д., наприклад, «Тиха вода греблю рве», «Київ лежить над Дніпром»)

Якщо виходити із установленого правила, до речі, ніким до теперішнього часу науково не обґрунтованого – що у першу чергу замінюються кількісні показники, а потім якісні, то суперечним є наступне:



  • які показники вважати кількісними, а які – якісними;

  • у якій послідовності здійснювати заміни, якщо у факторній системі міститься декілька кількісних або декілька якісних показників.

Наприклад, продуктивність праці можна подати як добуток фондовіддачі і фондоозброєності, тобто факторна система містить по суті два якісних показники (фактори). Природно, у таких випадках виникають проблеми послідовності заміни планового (базисного) значення фактора на звітне значення.

Отже, ланцюгові підстановки, хоч і дозволяють кількісно оцінити залежність одного показника від зміни іншого, проте мають той самий недолік що і аналітичні групування: їм притаманний елемент суб’єктивізму.

Однак цим не вичерпуються недоліки ланцюгової підстановки як методу дослідження.

Аналіз створення факторних систем засвідчив, що необхідно розрізняти системи факторів, побудованих на основі причинно-наслідкових відносин, і системи факторів, створені за допомогою чисто формальних прийомів математичної абстракції, які правильніше вважати системою співмножників. Системи факторів і системи співмножників не можна вважати рівноцінними з пізнавальної точки зору.

Аспект (лат. aspectus - вигляд, погляд) - поняття філософії (онтології, теорії пізнання). У філософії аспект розглядається
Набагато більшого значення мають системи, що відображають причинно-наслідкові відношення між явищами [22].

Встановлення «ланцюжка» причинно-наслідкових взаємозв’язків дуже важливе в економічному аналізі, особливо у виявленні й оцінці резервів виробництва.

Прийом ланцюгових підстановок оперує, зазвичай, системою співмножників, завдяки чому він і забезпечує функціональний взаємозв’язок досліджуваного показника і факторів-співмножників. У процесі аналізу показників, які основані на системі співмножників, можна простежити недоліки побудови як власне системи співмножників, так і прийому ланцюгових підстановок.

На відміну від прийому ланцюгових підстановок апарат виробничої функції оперує переважно з факторами, які відображають причинно-наслідкові відношення, що дозволяє поглибити економічний аналіз, зробити його дієвішим і ефективнішим.

Послідовність включення факторів у рівняння виробничої функції не впливає на силу їх дії на результативний показник.

Рівняння виробничої функції дозволяє оцінити як ізольований вплив окремих факторів на досліджуваний показник, так і їх сукупний, спільний вплив. Введення ж у модель первинних факторів дозволяє у найбільшій мірі виявити резерви виробництва.

Ланцюгові підстановки, втім як і інші прийоми аналізу, що ґрунтуються на апараті елементарної математики, мало придатні для побудови прогнозів, проведення стратегічного аналізу і визначення оптимального сполучення ресурсів виробництва, тобто таких напрямків економічних досліджень, які успішно реалізуються за допомогою виробничих функцій.

Елемента́рна матема́тика - сукупність розділів, задач і методів математики, що не використовують загальні поняття змінної, функції, границі, множини. Елементарна математика використовує поняття, що склались до появи математичного аналізу.

Використання виробничої функції в економічному аналізі зовсім не означає відмову від таких прийомів, як аналітичні групування і ланцюгові підстановки. Кожен із зазначених прийомів має певні переваги, які потрібно враховувати.

Виробничі функції слід розглядати як доповнення до прийомів аналітичного групування і ланцюгової підстановки. Вони дозволяють розширити «вузькі місця» елементарних прийомів, надати їм кількісну визначеність, але не підміняти їх.

Отже, апарат виробничої функції дозволяє оцінити одночасно спільний і роздільний вплив основних причинних факторів на досліджуваний показник. За допомогою коефіцієнтів регресії, еластичності та граничної продуктивності встановлюється, у якій мірі зміна кожного фактора впливає на зміну результативної ознаки. Параметри рівняння виробничої функції дозволяють здійснити міжзаводський економічний аналіз. Нарешті, показники граничної норми заміщення, ізокванти, отримані в результаті перетворення параметрів рівняння, дозволяють, з одного боку, використати їх у економічному аналізі, а, з іншого боку, застосувати для оцінки співвідношення різних взаємозамінних факторів, що необхідно для обґрунтування оптимальних планових рішень і, насамперед, у питаннях якнайефективнішого сполучення, розподілу і використання обмежених ресурсів.

Економічне прогнозування. В останні десятиріччя гостро стала усвідомлюватися практична цінність прогнозної функції управління виробництвом, що обумовило бурхливий розвиток і удосконалення теорії і практики прогнозування.

Все це пояснюється панівними тенденціями розвитку народного господарства, які постійно вимагають розробки і впровадження різних форм регулювання на всіх ієрархічних рівнях управління.

Впровадження результатів прогнозування в управлінні виробництвом можливе й ефективне лише за наявності достатньо розвинутого методичного апарату дослідження. З огляду на вищевикладене, слід зазначити, що сфера використання виробничої функції не обмежується тільки можливістю проведення глибокого ретроспективного аналізу за минулий період («передісторію»); апарат виробничої функції є досить поширеним методом побудови економічних прогнозів. Досвід свідчить, що прогнози, побудовані на основі багатофакторних виробничих функцій, відрізняються більшою достовірністю, обґрунтованістю і надійністю у порівнянні з прогнозами, що використовують методи екстраполяції тенденції.

Водночас, незважаючи на зазначені переваги, до прогнозу, побудованого на основі виробничої функції, як і для будь-якого іншого прогнозу, слід ставитися з певною обережністю, засторогою.

Прогноз – це врешті-решт гіпотеза, яка ґрунтується на ймовірності оцінки перебігу економічних явищ (процесів) у майбутньому. Прогноз базується на інерційності економічної системи, тобто на припущенні, що тенденції і закономірності, що склалися у минулому, будуть незмінно або з невеликими відхиленнями діяти й у прогнозованому періоді.

Економі́чна систе́ма - сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованої на

У виробничих функціях взаємозалежності і взаємозв’язки, відповідно між результативним показником і певним фактором та між окремими факторами, формуються на основі інформації про «передісторію». Неможливо стверджувати, що, по-перше, характер цих зв’язків і взаємозв’язків збережеться у прогнозованому періоді, і, по-друге, чи були ці зв’язки гармонійними, оптимальними. Якщо так стверджувати неможливо, то чи не призведе це до викривлення даних у прогнозованому періоді?

У побудові прогнозів неодмінно слід врахувати вплив лагу (запізнення ефекту) на майбутній стан досліджуваного явища, наприклад, поступове освоєння виробничих потужностей, нових технологічних процесів, прогресивних форм і методів організації і управління виробництвом тощо.

Виробни́ча поту́жність (рос. производственная мощность, англ. production capacity, productive capacity; нім. Betriebskapazität f) - розрахунковий, максимально можливий річний (добовий) випуск продукції або обсяг переробки сировини в номенклатурі і асортименті, що передбачається на плановий період при повному використанні виробничого обладнання і площ з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці.
Технологі́чний проце́с - це впорядкована послідовність взаємопов'язаних дій та операцій, що виконуються над початковими даними до отримання необхідного результату.
Якщо такі заходи були впроваджені у «передісторії», то повністю їх ефект проявиться лише у прогнозованому періоді. Побудована ж виробнича функція у такому випадку не може повністю зреагувати на зазначені процеси.

Нарешті, при побудові і реалізації класичної виробничої функції є окремі застереження, зокрема, коефіцієнти при невідомих (; ), а також гранична продуктивність робочої сили і виробничих фондів є додатними величинами. Це означає, що збільшуючи у прогнозному періоді один з факторів при фіксованому значенні іншого фактора, можна наскільки завгодно збільшити обсяг продукції. У певних межах таке можливе. Так, збільшуючи вартість основних фондів, особливо активної частини, можна наростити обсяг продукції навіть за певного скорочення робочої сили. Однак, враховуючи, що між факторами виробничої функції Кобба–Дугласа відсутня абсолютна взаємозамінність, то у перспективі зростання обсягу продукції можливе тільки за умови гармонійного сполучення факторів виробництва. На цю особливість виробничої функції слід звернути серйозну увагу при використанні її у прогнозуванні.

Отже, побудова довгострокових прогнозів на основі попередньої інформації – це завжди ризик, оскільки ніхто не може з великою достовірністю передбачити корінні зміни у сучасному швидкоплинному світі. Тому найнадійнішими є короткострокові прогнози, про що буде детально описано у главі 3.

Водночас, зазначені застороги зовсім не означають нехтування використанням економічних прогнозів в управлінні виробництвом. Застереження потрібно враховувати і знаходити інструменти для пом’якшення негативних наслідків, для чого ефективним є процес неперервного прогнозування.

Варто неодмінно дотримуватися важливої тези: цінність прогнозу не завжди визначається тільки його достовірністю, тим більше, що остання може бути встановлена тільки після завершення прогнозного періоду. Цінність прогнозу визначається насамперед тим, наскільки результати його використовуються у виробленні й обґрунтуванні управлінських рішень [23].

Стратегічний аналіз. В умовах динамічних і кардинальних змін, загострення конкурентної боротьби, глобалізації світового господарства, притаманних сучасній ринковій економіці, більшість американських, європейських, японських компаній та компаній інших розвинутих країн світу з метою підвищення гнучкості і адаптивності підприємств до зовнішнього середовища, забезпечення сталого довгострокового розвитку перейшли до стратегічного управління, основною функцією якого є стратегічне планування.

Конкуре́нція - економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших прибутків. Водночас - механізм стихійного регулювання виробництва в умовах вільних ринкових відносин.
Стратегі́чне планува́ння (англ. Strategic Planning) - це довгострокове планування на основі проміжних цілей. Стратегія визначається головною ціллю та проміжними цілями, які дозволяють досягнути головної цілі.
Світове́ господа́рство- глобальна система господарств держав та недержавних утворень, що пов'язані міжнародним поділом праці і взаємодіють між собою у різних формах.
Ринкова економіка - економічна система, заснована на принципах вільного підприємництва, у якій роль основного регулятора економічних відносин відіграє ринок.
Краї́на - це територія з визначеними кордонами й населенням, що являє собою єдине ціле з погляду історії, культури, нації та в політико-географічному відношенні може бути незалежною або залежною. Країна не завжди є державою, наприклад Україна в 1900 р.

Основним процесом у системі управління є прийняття рішення. Прийняття рішення – це вибір курсу дій із сукупності існуючих альтернативних варіантів. У таких умовах проблема вибору найраціональніших і найефективніших рішень, тобто найкращих рішень, стає одним з найважливіших завдань управління виробництвом.

Управлінські рішення приймаються, зазвичай, в умовах невизначеності, а звідси і певний ступінь ризику їх прийняття.

Природа невизначеності пов’язана з відсутністю достовірної інформації про стан середовища, в якому розвивається економічна система, та зміною факторів, що визначають власне сам стан середовища.

Тому дедалі більшого значення набуває інформаційне забезпечення та оцінка результатів управлінських рішень, що дозволяє підвищити ступінь інформованості членів організації і, як наслідок, знизити ризик прийняття невдалих рішень.

Інформаційним забезпеченням управлінських рішень служать результати економічного аналізу. Без глибокого і всебічного аналізу управлінські рішення приймаються навмання, і тому вони, зазвичай, неефективні.

В таких умовах передові фірми намагаються поєднати оперативне одержання новітньої інформації з найсучаснішими методами її аналізу, щоб таким чином забезпечити ефективність управлінських рішень.

Характер управлінських рішень, їх спрямованість багато в чому визначається тим, результатами якого аналізу – ретроспективного або перспективного (стратегічного) користується компетентна особа у своїй практичній діяльності. Ретроспективний аналіз ґрунтується передусім на інформації факту (дані статистичного, бухгалтерського, оперативного та інших видів обліку та звітності), тобто на об’єктивному відображенні вже завершених процесів. Це свого роду діагностичний аналіз, який дозволяє виявити, з одного боку, досягнуті успіхи підприємства, і, з другого, – окремі «хвороби» внаслідок порушення в механізмі функціонування господарського процесу.

Ретроспективний аналіз (від лат.
Ян (Іван) Струсь (? - 1518) - староста Хмільника, ротмістр оборони поточної.
Retro - «назад» і лат. specto - «дивлюся»), у шахах - метод побудови баз даних шахових закінчень, що з'ясовує об'єктивну оцінку позиції на основі оцінок всіх заключних позицій, які можуть бути отримані з даної.
Госпо́дарський процес - установлений нормами господарського процесуального права порядок досудового врегулювання та судового розгляду господарських спорів. Основне завдання господарського процесу - примирення сторін, а у разі неможливості його досягнення - швидке вирішення спору.

В управлінні виробництвом результати ретроспективного аналізу використовуються в першу чергу для виявлення допущених прорахунків, або недоліків у господарській діяльності, розкриття їх причин та визначення відповідальних. Регулювання, здійснене на основі ретроспективного аналізу результатів функціонування підприємств за минулий період часу, є процесом «післядії», реакцією на певні проблеми.

Враховуючи динамізм змін, притаманний сучасній ринковій економіці, про що вже зазначалось вище, результати аналізу на підставі застарілих даних без урахування нової ситуації, що склалася, не можуть бути корисними для керівництва. Цим і пояснюється, чому успішні менеджери провідних американських компаній не хочуть мати справу з інформацією історичного характеру [24].

На відміну від ретроспективного аналізу, стратегічний аналіз передбачає оцінку майбутнього не за минулими фактами, а за прогнозованими значеннями показників [25, 26]. Звідси, інформаційним забезпеченням стратегічного аналізу є насамперед результати прогнозування економічних процесів (явищ, об’єктів).

Прогнози створюють наукову базу для стратегічного аналізу, і тому останній у свою чергу у все більшій мірі буде ґрунтуватися на висновках економічних прогнозів.

Досвід американських компаній, набутий на ранніх стадіях розвитку стратегічного планування, показав: якщо фірма не проводить стратегічний аналіз до формування стратегічних планів, то управлінці частіше всього не готові до вибору цілей і постановки задач. Це пояснюється тим, що без попереднього стратегічного аналізу невідомо, яких потенційних результатів може досягти фірма у майбутньому [27].

З огляду на вищевикладене, можна зробити висновок: якість і повнота стратегічного аналізу і, як наслідок, якість і обґрунтованість не лише стратегічних, але і поточних планів багато в чому визначаються широтою і достовірністю результатів економічних прогнозів, побудованих на основі виробничих функцій.



Оптимальні планові розрахунки. Виробничі функції у планових розрахунках можуть використовуватися в двох напрямках [10]:

  1. екстраполювання на плановий період параметрів виробничих функцій, розрахованих статистично на підставі даних за попередній період;

  2. виявлення екстремальних точок виробничої функції з метою вибору оптимального варіанта поєднання ресурсів і темпів росту.

Стосовно першого напрямку, яким передбачається безпосереднє використання параметрів виробничої функції, тобто результатів прогнозування для проведення планових розрахунків, то такі твердження викликають певні заперечення.

Одержаний в результаті прогнозування «сирий» інформаційний ресурс недоцільно відразу ж використовувати в плануванні.

Інформаці́йні ресу́рси (Information resources) - документи і масиви документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, депозитаріях, музейних сховищах і т.і.). Розрізняють інформаційні ресурси державні та недержавні.
Він, безперечно, повинен пройти стадію певної обробки, наприклад, зіставлення альтернативних варіантів, кількісну і якісну оцінку альтернатив для вибору оптимального варіанта тощо. Останнє ж є елементом стратегічного аналізу, який повинен бути проміжною ланкою між прогнозуванням і плануванням, про що зазначалось вище.

Другий напрям передбачає використання граничних показників для вибору оптимальної комбінації ресурсів з метою виробництва певного обсягу продукції.

Вибір оптимальної комбінації ресурсів може розглядатися лише в межах граничної норми заміщення.

Виробнича функція орієнтується на максимум продукції при фіксованому значенні ресурсів, або мінімізацію ресурсів для виробництва фіксованого обсягу продукції.

Якщо виробнича функція має точку перетину, наприклад, параболічна крива, то можна встановити межі, до яких доцільно збільшувати значення тих чи інших ресурсів, щоб отримати оптимальний варіант.

Для цього достатньо визначити і прирівняти до нуля першу похідну.

Похідна́ - основне поняття диференціального числення, що характеризує швидкість зміни функції. Визначається як границя відношення приросту функції до приросту її аргументу коли приріст аргументу прямує до нуля (якщо така границя існує).
Так, для параболічної кривої типу:

(1.4.1)

максимум результативного показника досягається за умови



, (1.4.2)

звідки


, (1.4.3)

тобто за такого значення ресурсу результативний показник досягне максимального значення.

Окремі положення використання параметрів виробничої функції в удосконаленні оптимальних планових розрахунків наведені також у параграфі 2.7.

Вищевикладена методика використання виробничих функцій для вдосконалення планових розрахунків знаходить широке застосування для обчислення низки техніко-економічних показників. Так, у цукровій промисловості можна визначити таку тривалість виробничого сезону, коли досягаються мінімальні втрати цукру, або максимальний ступінь використання виробничої потужності тощо.

Цукро́ва промисло́вість - галузь харчової промисловості, яка виробляє цукор-пісок і рафінад.

Оптимальні планові розрахунки проводяться і на основі багатофакторних виробничих функцій [15; 7].


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31



  • Ретроспективний економічний аналіз
  • Економічне прогнозування.
  • Стратегічний аналіз.
  • Оптимальні планові розрахунки