Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Транснаціональні корпораці

Скачати 119.73 Kb.

Транснаціональні корпораці




Скачати 119.73 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації07.06.2017
Розмір119.73 Kb.
  1   2

УДК 339.92

Є.М. Терехов

ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ КОРПОРАЦІ

, ПРЯМІ ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ І ГЛОБАЛІЗАЦІЯ СУЧАСНОЇ СВІТОГОСПОДАРСЬКОЇ СИСТЕМИ




Проаналізовано зв’язок між глобалізаційними процесами, розвитком транснаціональних корпорацій та національних економік.

Ключові слова: транснаціональні корпорації, прямі іноземні інвестиції, глобалізація, інтернаціоналізації економіки, глобалізація виробництва, світова економіка.



Постановка проблеми. Глобалізація – це процес, спрямований на створення інтегрованої світової економіки, що складається з двох основних напрямків: глобалізації ринків і глобалізації виробництва.
Світова́ еконо́міка - сукупність національних господарств, пов'язаних один з одним системою міжнародного поділу праці (МПП), економічними і політичними відносинами. Універсальний зв'язок між національними господарствами здійснюють міжнародні економічні відносини.


Якісні зміни у функціонуванні світового економічного простору ставлять питання про нові стандарти взаємодії суб’єктів господарювання як між собою, так і з глобальним економічним середовищем.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Глобалізація виробництва, за визначенням Бочан І.О. та Михасюк І.Р., – це тенденція до виробництва товарів або надання послуг у будь-якій точці планети, де існують сприятливі відмінності у кількісних або якісних чинниках виробництва, таких як праця, земля та капітал [1].

На погляд А.П.Румянцев глобалізація виробництва призводить до формування міжнародної виробничої інфраструктури, до якої входять, перш за все, транспорт, енергетика, зв'язок, інформаційно-комунікаційні системи і завдяки функціонуванню якої прискорюється в кінцевому підсумку економічний розвиток країн світу через приплив інвестицій, робочої сили тощо [2].
Економічний розвиток - поняття економічної науки, що позначає перехід від одного етапу економіки до іншого, при якому в новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів і послуг, що вже вироблялися раніше, а має місце й виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій порівняно з попереднім періодом.
Краї́на - це територія з визначеними кордонами й населенням, що являє собою єдине ціле з погляду історії, культури, нації та в політико-географічному відношенні може бути незалежною або залежною. Країна не завжди є державою, наприклад Україна в 1900 р.


В.М. Гейц визначає такі основні формами міжнародного виробничого співробітництва [3]:

  • спільна координація виробництва та збуту на основі спеціалізації та кооперування;

  • спільне володіння підприємствами;

  • науково-технічне співробітництво.

Характерними ознаками виробничого співробітництва В.М. Гейц вважає такі [3]:

  • довгостроковість,

  • стабільність,

  • регулярність економічних відносин між партнерами;

  • наявність промислових фірм із різних країн як суб’єктів кооперації;

  • розподіл завдань у межах узгоджених програм.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Серед науковців не існує єдиної думи щодо наслідків глобалізації. Разом з тим, іншого шляху для розвитку світового економіки на сучасному етапі не існує. Так, наприклад, Дж.Сорос зазначає, що вигоди від глобалізації перевищують породжувані нею витрати, оскільки створюване додаткове багатство дозволяє з надлишком покривати всі наслідки нерівності та виправити інші негативні моменти, зумовлені глобалізацією [4].

За цих умов у здійсненні світогосподарської діяльності принципово змінюється роль ТНК, що відбувається внаслідок того, що на зміну капіталізму ієрархічному приходить капіталізм альянсний, за якого компанії зацікавлені не стільки у розвитку внутрішньофірмового виробництва, скільки в об’єднанні зусиль із постачальниками та конкурентами з метою отримання контролю за ринковим простором [5].

Формування цілей статті. Метою статті є визначення ролі транснаціональних корпорацій (ТНК) та прямих іноземних інвестицій (ПІІ) на сучасному етапі розвитку національних економік під впливом глобалізаційних процесів, які відбуваються в світовій економічній системі.
Економі́чна систе́ма - сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованої на
Транснаціональна корпорація - це корпорація, що здійснює міжнародне виробництво на основі прямих іноземних інвестицій та має прямий контроль над своїми закордонними філіями. ТНК - це міжнародні компанії.
Прямі́ інозе́мні інвести́ції (ПІІ; англ. Foreign direct investment (FDI)) - за визначенням «інвестиція, що викликає тривалий інтерес до підприємства, яке діє за межами економіки інвестора». Згідно з методологією МВФ ПІІ - це закордонні інвестиції, величиною у понад як 10 відсотків статутного капіталу, що дає зацікавленій стороні право на участь в управлінні підприємством.


Виклад основного матеріалу. Становлення глобальної економіки можна розглядати як процес міжнародного економічного розвитку, що характеризується певною еволюційністю і етапністю і характеризує способи включення країн до глобальної економічної системи. Однак ні концепція наздоганяючого розвитку, ні концепція сталого розвитку, що прийшла їй на зміну, не можуть бути прийнятними для всіх країн, оскільки наслідки глобалізації країни відчувають не однаковою мірою, в залежності від рівня економічного розвитку.
Сталий розвиток Ста́лий ро́звиток (англ. Sustainable development) - загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі.
Так, на 20% населення високорозвинутих країн припадає 86% світового ВВП, на 20% населення бідних країн – 4% ВВП [1].

Одночасно глобалізація виступає вимогою сучасного етапу світогосподарського розвитку - навіть найбільш високорозвинуті країни вирішують завдання забезпечення ефективності виробництва за допомогою міжнародного співробітництва як результату міжнародного розподілу праці.

По́діл пра́ці - диференціація, спеціалізація трудової діяльності. При вертикальному поділі праці відбувається розподіл за рівнями, наприклад, розмежовується виробництво і управління підприємством. При горизонтальному поділі праці розподіляються види робіт в межах одного рівня, наприклад, виділяються виготовлення, обробка деталей виробу і збір виробу з цих деталей.
Можна стверджувати, що оскільки рушійною силою глобалізації є зростання конкуренції, найбільші вигоди від глобалізації отримують промислово розвинуті країни.
Розвинені країни - країни з найбільшим розвитком економіки, в яких домінує третинний і четвертинний сектори. Цей рівень економічного розвитку зазвичай характеризується високим прибутком на душу населення і максимальним індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП).



В результаті формування глобальних ринків, які прийшли на зміну ізольованих внутрішніх державних ринків, ціни на даних ринках демонструють тенденцію до зниження, оскільки компанії конкурують між собою у світовому масштабі з метою визнання результатів їх діяльності як споживачами конкретних країн, так і іншими транснаціональними корпораціями.

Якісні особливості нового типу розвитку світової економічної системи визначаються наростаючою взаємозалежністю мікро-, мезо- і макроекономічних суб’єктів господарського життя, яка в силу техніко-економічних і соціально-політичних причин в останні десятиліття досягла такої стадії, коли стали можливими такі принципово нові явища [6]:

  • світова економічна спільнота із сукупності взаємопов’язаних країн перетворюється на цілісну економічну систему;

  • міжнародні економічні відносини у порівнянні з внутрішньодержавними відіграють провідну роль в сучасній економічній системі;

  • відбувається становлення техносфери як середовища діяльності суб’єктів господарювання, що існують в системі «концентричних кіл»: найбільш економічно розвинуті держави (ядро техносфери); країни-претенденти на входження до ядра техносфери; країни, що є джерелами енергоресурсів і сировини; країни, нейтральні для існування і розвитку техносфери; інші країни;

  • відбувається розвиток нових транснаціональних суб’єктів господарювання, які слабо прив’язані до національних економік;

  • посилення конкурентної боротьби за контроль над ринками, територіями і природними ресурсами у глобальному масштабі, в якій вагому роль відіграють ТНК;
    Природні ресурси - це сукупність об'єктів та систем живої та неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини та суспільства.


  • загострюється конкурентна боротьба на мікро-, макро- та мезорівнях і у такий спосіб формується феномен глобальної конкуренції.

Інтернаціоналізація відбувається шляхом збільшення споживання країнами іноземних товарів, послуг, капіталу, технологій тощо, з іншого – шляхом виходу суб’єктів господарювання країн на зовнішні ринки. Результатом одночасної дії зазначених процесів є взаємозалежність і взаємодія національних економік.

Глобальні зрушення проявляються в таких формах: міжнародне інвестування, ТНК, транснаціональні стратегічні альянси, міжнародні фінансові центри, засоби масової інформації, глобальні комунікаційні системи, міжнародні регіональні об’єднання тощо [7].

ТНК, пов’язані з ядром світової економічної системи, на сучасному етапі контролюють більше половини світової торгівлі і фінансів, найбільш прибуткові галузі і виробництва в різних країнах. На сьогоднішній день ТНК є основою народногосподарського комплексу країн з розвинутою ринковою економікою.

Ринкова економіка - економічна система, заснована на принципах вільного підприємництва, у якій роль основного регулятора економічних відносин відіграє ринок.

Під ТНК розуміють підприємства, яким належать або які контролюють комплекси виробництва або обслуговування, що знаходяться за межами тієї країни, в якій ці компанії базуються, які мають розгалужену систему філіалів і відділень у різних країнах і займають провідне становище у виробництві і реалізації того чи іншого товару [8].

Вагома роль у перетворенні світової економіки у міжнародне виробництво належить транснаціональним фінансово-промисловим групам (ТФПГ) як одній з найбільш розповсюджених форм існування ТНК, які забезпечили розвиток науково-технічного прогресу у всіх його напрямах:



  • технічного рівня і якості продукції;

  • ефективності виробництва;

  • удосконалення форм менеджменту, управління підприємствами.

Сучасні ТНК у доповнення до існуючого міжнародного обміну товарами і послугами створили міжнародне виробництво, відповідну йому сферу послуг, сприяючи перетворенню в основному локальних (міжкраїнових, регіональних) міжнародних економічних відносин в глобальні.
Науко́во-техні́чний прогре́с - це поступальний рух науки і техніки, еволюційний розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на основі широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи; це об'єктивна, постійно діюча закономірність розвитку матеріального виробництва, результатом якої є послідовне вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, підвищення його ефективності.
Трети́нний се́ктор еконо́міки або сфера послуг - один із трьох секторів економіки в рамках гіпотези трьох секторів, який включає економічну діяльність, пов'язану з послугами.
Міжнародні економічні відносини Міжнаро́дні економі́чні відно́сини - відносини, які виникають та існують між людьми з різних країн із приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та ідей на основі міжнародного поділу праці, в умовах безмежності людських потреб і обмеженості ресурсів.

  1   2


Скачати 119.73 Kb.