Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Умовні знаки топографічних карт

Скачати 429.3 Kb.

Умовні знаки топографічних карт




Скачати 429.3 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації31.03.2017
Розмір429.3 Kb.
ТипУрок
  1   2   3

Розділ V Тактична підготовка

Тема 4. Основи військової топографії

Тема уроку Умовні знаки топографічних карт

Мета:

  • ознайомити учнів з основами військової топографії;
    Військова топографія - різновид топографії, укладання географічних карт для ведення оборонних чи наступальних дій війська.


  • вивчити умовні позначки топографічних карт;

  • узагальнити та систематизувати знання про умовні позначки топографічних карт;

  • виховувати ініціативу, кмітливість;

  • прищеплювати учням навички дій у комплексі з усіх питань у єдиній тактичній обстановці; 

  • обґрунтувати необхідність знання основ топографії для виконання бойового завдання.
    Бойове́ завдання́ або бойови́й нака́з - наказ начальника підпорядкованому з'єднанню, частині, підрозділові або окремому бійцеві, в якому стисло і чітко сформульована мета бойових дій та строк, в який вона повинна бути досягнута.


Очікувані результати:

Учень повинен уміти орієнтуватися на місцевості, набути навичок у орієнтуванні під час виконання нормативів із військової топографії, знати умовні позначки, уміти оглядати місцевість та складати схему орієнтирів.

Учні повинні засвоїти терміни і поняття:

Топографія, військова топографія і місцевість, орієнтування на місцевості, сторони горизонту, назви форм рельєфу, топографічні знаки, місцеві предмети.

Форма рельєфу - спотворення поверхні літосфери. Форма рельєфу - це одиниця геоморфології.


Обладнання та матеріали:

Учбові топографічні карти, плакати «Умовні позначки»



Базові поняття та терміни:

топографія, умовні позначки.

Карти топографічні (рос. карты топографические, англ. topographic maps, англ. surface contour maps; нім. topographische Karten f pl) - докладні, єдині за змістом, оформленням і математичною основою географічні карти, на яких зображені природні і соціально-економічні об'єкти місцевості з властивими їм якісними і кількісними характеристиками і особливостями розміщення.



Форма проведення

лекція.


Методи проведення:

розповідь, пояснення, демонстрація, тренування.



Місце проведення:

Тактичне поле (вступна частина, тренування), класна кімната.



Тип уроку:

комбінований

Міжпредметні зв’язки:

географія, фізична культура.

Структура уроку

І.Організаційний етап ………………………………………………………… 2 хв.

ІІ. Тренування особового складу ……………………………………………. 5 хв.

ІІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності …….. 7 хв.

IV. Вивчення нового матеріалу ……………………………………………... 23 хв.

1.Види умовних знаків.

2.Класифікація населених пунктів та топографічних картах.

Особовий склад - термін, який уживається щодо всіх військослужбовців і цивільних найманих осіб військової частини, з'єднання, об'єднання, установи або іншої військової організації. У ньому виділяють військослужбовців і цивільний персонал.
Фізи́чна культу́ра, фізкультура - складова частина культури, пов'язана з системою фізичного виховання, організації спорту, спеціальних наукових дослідів, технічних засобів, потрібних для фізичного виховання і спорту, суспільної та особистої гігієни, раціональної організації активного відпочинку тощо.
Населений пункт - населене місце (оселище, селище, поселення), первинна одиниця розселення людей у межах однієї забудованої земельної межі (городище (град), місто, містечко, селище міського типу, село, хутір, станиця та ін.).

3. Зображення гідрографії на топографічних картах.

4. Зображення рослинності і ґрунтів на топографічних картах.

5. Класифікація і характеристика доріг.

6.Зображення на картах об’єктів промисловості, сільськогосподарських, соціально – культурних об’єктів та орієнтирів.

V. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів …………3хв.

VІ. Підбиття підсумків уроку ………………………………………………….3 хв.

VІІ. Домашнє завдання ………………………………………………………… 2 хв.



Хід уроку

І. Організаційний етап

1. Шикування особового складу (двошеренговий стрій).

2.Перевірка учнів за списком та зовнішнього стану учнів, віддача рапорту вчителю, привітання вчителя.

4. Виконання Гімну України



ІІ.
Держа́вний Гі́мн Украї́ни - один із головних державних символів України поряд із прапором і гербом. Державним гімном є пісня «Ще не вмерла України і Слава, і Воля»: слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького.
Тренування особового складу

Стройове тренування повороти на місці, розмикання та перешикування у складі відділення.



ІІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності

1.Опитування особового складу (узагальнення знань, отриманих на минулому занятті).

2.Фронтальна бесіда з елементами розповіді.

3.Оголошення теми, мети та порядку проведення заняття.



IV. Вивчення нового матеріалу

1.Види умовних знаків.

Топографічні елементи місцевості зображуються на топографічних картах у вигляді умовних знаків, знаючи які, можна уявити характер і взаємне розташування місцевих предметів. Топографічні карти відображають місцевість не в фотографічному вигляді, а мовою картографії – за допомогою спеціальних умовних знаків, які відображають природні і суспільні явища у формі, яка найкращим чином сприятлива для сприйняття і передачі їх кількісних та якісних характеристик. У своїх сполученнях і взаємозв’язках на картах ці знаки створюють просторовий образ дійсної місцевості.


Сутність застосування картографічних умовних знаків стає очевидною при співставленні карти з аерофотознімком на одну і ту ж ділянку місцевості. Перше враження може бути несприятливе для карти. Видима з висоти польоту дійсна картина земної поверхні замінена на карті зображенням її системою умовних картографічних знаків, які немов би стирають багато індивідуальних рис об’єктів місцевості, проте разом з тим об’єднують зображення.
Географі́чна оболо́нка (англ. geography envelope; нім. geografischer Mantel, m) - верхня комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і складної взаємодії окремих геосфер - літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери.
Застосування умовних знаків на топографічних картах дозволяє:
1. Пропорційно у певному співвідношенні (відповідно до масштабу карти) зменшувати розміри об’єктів місцевості, відтворюючи її у свідомості користувача.
2. Відображати об’єкти, які в силу зменшення неможливо показати у масштабі карти, але які за своїм значенням повинні бути показані на ній (на аерофотознімку зі зменшенням масштабу дрібні деталі стає важко розпізнати, а потім можлива їх втрата зовсім).
3. Відображати на карті рельєф земної поверхні, тобто передавати відповідними умовними знаками нерівності земної поверхні у плоскому зображенні з наданням можливості проводити виміри.
4. Не обмежуватись відображенням на карті лише зовнішнього вигляду об’єктів місцевості, але і вказувати їх внутрішні якості (наприклад на картах відображають підводний рельєф, ґрунти дна, тоді як аерознімки дають лише деяке уявлення про різницю поверхневих вод та виділяють зони малих глибин).
5. Вказувати розповсюдження явищ, які не сприймаються нашими органами відчуття (наприклад, магнітне схилення, аномалія сили тяжіння тощо).
Магні́тне схи́лення (також схилення магнітної стрілки) - кут між магнітним і географічним меридіанами в обраному місці земної поверхні. Вважається додатним, якщо північний кінець магнітної стрілки відхиляється на схід від географічного меридіану, і від'ємним - якщо на захід.
Гравіта́ція або тяжіння - властивість тіл із масою притягуватись одне до одного. Гравітаційна взаємодія найслабша із фундаментальних взаємодій, однак її характерною особливістю є те, що тіла, які мають масу, завжди притягаються одне до одного.

6. Виключати незначні деталі, які властиві окремим об’єктам та виділяти їх загальні та суттєві ознаки (наприклад, характеризувати населені пункти за кількістю мешканців та політико-адміністративним значенням, відмовляючись від передачі їх планування).
Таким чином, перевага відображення топографічних елементів місцевості за допомогою системи картографічних умовних знаків для швидкого аналізу даних про місцевість стає очевидною.
Аналіз даних - розділ математики, що займається розробкою методів обробки даних незалежно від їх природи.

Умовними знаками топографічних карт називається система г р а ф і ч н и х,

л і т е р н и х, ц и ф р о в и х та к о л ь о р о в и х п о з н а ч е н ь, яка дозволяє відобразити місцевість на карті. Графічні умовні знаки поділяються на м а с ш т а б н і, позамасштабні, л і н і й н і та п о я с н ю в а л ь н і.

М а с ш т а б н і у м о в н і з н а к и застосовуються для зображення місцевих предметів, розміри яких виражені у масштабі карти і можна визначити площу такого об’єкта (ліс, луг, сад, болото, чагарник тощо). Зовнішні межі (контури) таких об’єктів позначаються на карті точковим пунктиром, якщо вони не збігаються з лініями місцевості (дорогами, річками тощо). Масштабні умовні знаки передають місцезнаходження, розміри і форму об’єктів, а також їх кількісні та якісні характеристики.

П о з а м а с ш т а б н і у м о в н і з н а к и застосовуються для зображення об’єктів місцевості розміри яких не можна показати у масштабі карти (башти, колодязі, пам’ятники, окремі дерева тощо), а, отже не можна визначити площу об’єкта за картою шляхом вимірювань. Як правило, такі об’єкти відображаються на картах збільшенням умовних знаків, а точне місцеположення цих об’єктів визначається головними точками (мал. 1.1), якими і користуються при визначенні координат, вимірюванні відстаней та вирішенні інших завдань.

Л і н і й н и м и у м о в н и м и з н а к а м и позначаються об’єкти місцевості, у яких за картою можна визначити довжину, але не можна вимірювати ширину (дороги, канали, нафтопроводи, лінії електропередач тощо).
Лінія електропередачі (лінія електропересилання, лінія електропередавання, ЛЕП) - один з компонентів електричної мережі призначена для передачі електричної енергії.

П о я с н ю в а л ь н і у м о в н і з н а к и відображають додаткову характеристику об’єктів місцевості, які вказують на рід рослинності, напрямок течії річки, глибину болота тощо. Крім графічних умовних знаків, якими позначаються місцеві предмети, для додаткової характеристики застосовуються п о в н і і, с к о р о ч е н і п і д п и с и та ц и ф р о в і п о з н а ч е н н я. Крім того, для підвищення наочності топографічні карти друкуються у кольорах, що відповідають забарвленню об’єктів місцевості: ліс – зеленим, гідрографія – синім, рельєф і піски – коричневим, щільно забудовані квартали населених пунктів та автошляхи з покриттям – жовтогарячим кольором.

16

Мал. 1.1. Головні точки умовних знаків:
а) геометричний центр фігури; б) геометричний центр нижньої фігури;
в) середина основи знака; г) вершина прямого кута основи знака

Зображення топографічних елементів місцевості за допомогою картографічних умовних знаків суттєво впливає на якість топографічних карт: від них залежить її точність, детальність і наочність зображення та запам’ятання змісту карти.

Прямий кут - кут величиною 90° (π/2) (що відповідає чверті повного оберту). Його можна визначити як кут, добуток якого на два дорівнює половині повного оберту, тобто 180°. Синус прямого кута дорівнює 1, косинус - 0.


Тому до умовних знаків завжди висувалися серйозні вимоги, основними з яких є:
а) відображення максимального об’єму інформації про місцевість мінімальною кількістю умовних знаків;
б) забезпечення найбільшої точності та детальності об’єктів місцевості у відповідному масштабі карти;
в) знаки мають бути простими для накреслення та запам’ятовування;
г) знаки мають нагадувати об’єкт, який зображується.
При створенні топографічних карт прагнуть до стандартизації та стабільності умовних знаків, тобто знаки не повинні змінюватися якомога довгий час. Проте безперервне підвищення вимог військ до топографічних карт змушує час від часу змінювати умовні знаки, які втратили значення для військ і створювати нові знаки, які відповідають вимогам сьогодення. Крім того, умовні знаки необхідно змінювати у зв’язку з розвитком картографічного виробництва, застосуванням новітніх технологій створення топографічних карт. Власне, через це умовні знаки періодично змінюються. На даний час використовуються умовні знаки, прийняті у 2002 році. До цього часу користувалися умовними знаками 1983 року, а ще раніше – 1963 року. Умовні знаки стандартні і обов’язкові для всіх відомств та установ, що займаються створенням топографічних карт. На всіх топографічних картах умовні знаки одних і тих самих об’єктів загалом одинакові й відрізняються лише розмірами. Саме цим і забезпечується стандартність умовних знаків і полегшується читання карт різних масштабів.Таким чином, кожен умовний знак несе певну інформацію про місцевий предмет. Дуже важливо вміти якомога повніше розкрити зміст умовних знаків. За формою і накресленням умовного знаку спочатку визначають, який місцевий предмет зображено, а потім докладно, за додатковими елементами малюнка основного умовного знаку, за пояснювальними знаками, підписами й цифрами визначають характер зображеного на карті місцевого предмета.

2.Класифікація населених пунктів та топографічних картах.

Населені пункти, залежно від характеру виробничої діяльності населення та кількості мешканців у них поділяють на м і с т а, с е л и щ а м і с ь к о г о

т и п у, с е л и щ а с і л ь с ь к о г о й д а ч н о г о т и п і в. Поділ населених пунктів на міста або селища міського типу проводиться органами законодавчої влади країни в залежності від їх величини, характеру виробничої діяльності населення та адміністративного значення.

Законода́вча вла́да - одна з гілок державної влади, головним призначенням якої є здійснення державної влади шляхом законотворення. Структурно є сукупністю повноважень щодо прийняття законів та інших нормативно-правових актів, а також сукупністю організаційних форм реалізації цих повноважень.
Се́лище місько́го ти́пу - міське поселення (місте́чко), яке за функціональним призначенням у загальній системі адміністративно-територіального устрою України посідає проміжне місце між сільським населеним пунктом і містом, але в обліку населення належить до міського.
До селищ міського типу відносяться великі фабрично-заводські, залізничні поселення, основний склад населення яких зайнятий в промисловості або на транспорті.Необхідність класифікації населених пунктів за типом поселення визначається тим, що тип населених пунктів в загальному випадку характеризують його можливістю для розміщення особового складу, кількістю поверхів будівель, їх вогнестійкістю та антисейсмічністю, а також наявністю в населених пунктах промислових і комунально-побутових підприємств, засобів зв’язку, міського транспорту, який може бути використаний для потреб військ.
Грома́дський тра́нспорт - мережа пасажирського транспорту, яка обслуговує широкий загал на противагу приватному транспорту, наприклад, приватним автомобілям або автомобілям на прокат. За рідкісним винятком, послуги громадського транспорту надаються за певну плату через придбання спеціалізованих одноразових (на одну поїздку) квитків або проїзних (проїзних документів, карток) на визначений термін (1 місяць, 3 місяці, 6 місяців, рік).

Надалі населені пункти поділяються за кількістю мешканців і політико-адміністративним значенням. На топографічних картах масштабів 1:25 000 – 1:1000 000 міста поділяються на сім груп:
більше 1000 000 жителів
500 000 – 1000 000
100 000 – 500 000
50 000 – 100 000
10 000 – 50 000
2000 – 10 000
менше 2000
Такий поділ визначається прийнятою класифікацією міст на

великі – понад 100 000 жителів,

середні – від 50 000 до 100 000 жителів

малі – менше 50 000 жителів.


Селища міського типу поділяються на дві групи: більше 2000 і менше 2000 жителів.

Селища сільського та дачного типів поділяються за кількістю мешканців, наприклад на картах 1:25 000 – 1:200 000 на наступні групи:


більше 1000 жителів
від 500 до 1000 жителів
від 100 до 500 жителів
менше 100 жителів
окремі подвір’я
Основними показниками міста, що впливають на бойові дії військ, є площа і конфігурація міської території, особливо місцевості у межах міста й на підступах до нього, характер планування і щільність забудови. Суттєво впливають на бойові дії військ наявність у містах підземних споруд (метро, каналізаційні та водогінні трубопроводи, тунелі, підземні сховища і склади, підвальні приміщення будівель тощо), які можуть бути використані як укриття від вогню противника, а також для здійснення потайного маневру підрозділів та посилення загальної оборони міста.
Підземні споруди (рос. подземные сооружения, англ. underground structures, нім. unterirdische Bauwerke n pl) - об'єкти промислового, культурного, оборонного та комунального призначення, які створюються у товщі землі чи масивах гірських порід.
Під час виконання бойового завдання на бойові дії підрозділів суттєво впливає характер планування населених пунктів, яке поділяється на р е г у л яр н е, н е р е г у л я р н е та з м і ш а н е

п л а н у в а н н я.


Р е г у л я р н е планування характеризується прямими вулицями і геометрично правильною формою кварталів і може бути п р я м о к у т н о ю,

р а д і а л ь н о ю і з м і ш а н о ю (мал. 4.2).



17
Мал. 4.2. Види населених пунктів із:
а) прямокутною, б) радіальною і в) змішаною забудовою

Прямокутне планування характеризується кварталами, які розподілені між собою системою вулиць та провулків під прямим кутом. При радіальному плануванні магістральні вулиці проходять від центра населених пунктів до його окраїн радіусами, а проміжні вулиці замкненими кривими. Систему вулиць і кварталів необхідно враховувати під час планування бойових дій у містах. Вулиці при цьому використовуються як основні шляхи маневру та дії військ, а правильне розміщення кварталів, перехресть вулиць підвищує їх значення як основних орієнтирів.


Н е р е г у л я р н е п л а н у в а н н я населених пунктів характеризується вузькими вулицями і неправильною формою кварталів. Таке планування негативно впливає на маневр та орієнтування підрозділів у бою за населений пункт.
З м і ш а н е п л а н у в а н н я характерне для міст, які мають стару частину з нерегулярним плануванням і нову частину (зазвичай окраїну) з регулярним плануванням. Забудова міських кварталів може бути с у ц і л ь н о ю (майже без розривів між фасадами окремих будівель), щ і л ь н о ю (з невеликими проміжками між будівлями) і р о з о с е р е д ж е н о ю (з будівлями, які знаходяться на значній відстані і не пов’язані між собою). Щільна і розосереджена забудови типові для малих і деяких середніх міст, передмість та селищ.

Типи (категорії) категорії населенних пунктів і чисельність мешканців у них позначають на картах накресленням шрифтів офіційних назв цих пунктів. Міста підписуються прямим шрифтом великими літерами, селища міського типу – нахиленим (праворуч) шрифтом великими літерами, селища сільського типу – прямим шрифтом малими літерами.

Велика літера (заголовна буква) - термін у галузі поліграфічного оформлення і виконання видань та орфографії. Визначає розмір і форму літери.
Чим більшими літерами підписана назва населеного пункту, тим більший він за своїм адміністративним значенням або за кількістю мешканців. На картах масштабів 1:25 000 – 1:200 000 показують, зазвичай, всі населенні пункти. На картах масштабів 1:100 000 і 1:200 000 в густонаселених районах показують окремі населенні пункти сільського типу з кількістю менше 100 мешканців без підписів. Населенні пункти на топографічних картах масштабів 1:25 000 і 1:50 000 щільнозабудовані квартали, в яких переважають (більше 50%) вогнестійкі будівлі (кам’яні, цегельні, залізобетонні) виділяють фоновим забарвленням жовтогарячого кольору, а квартали, в яких переважають невогнестійкі будівлі (дерев’яні, глинобитні, саманні, з солом’яними покрівлями) – жовтим кольором. При цьому показують всі будинки на фоні кварталів.


На карті масштабу 1:25 000 при відображенні щільнозабудованих кварталів на фоні жовтогарячого або жовтого забарвлення відображають, як правило, всі будівлі.
Щільнозабудовані квартали великих міст на картах масштабів 1:50 000 і

1: 100 000 відображають без детального показу забудівель, тобто лише фоновим забарвленням жовтогарячого кольору.


На фоні жовтогарячого або жовтого кольору на карті масштабу 1:50 000 та на жовтогарячому фоні карти масштабу 1:100 000 відображають видатні споруди, великі промислові підприємства і споруди, які мають значення орієнтирів.
Промисло́вість - технічно найдосконаліша галузь матеріального виробництва, основа індустріалізації економіки, яка має вирішальний вплив на розвиток продуктивних сил; сукупність підприємств з виробництва електроенергії, знарядь праці для галузей економіки, видобутку сировини, палива, заготівлі лісу, переробки продукції, випущеної промисловістю або виробленої сільським господарством, видобуток і переробка сировини, виробництво товарів і послуг.

Щільнозабудовані квартали малих міст, селищ міського типу, а також селищ сільського типу з квартальним планування на карті масштабу 1:50 000 відображають з детальним показом забудови, як і на карті масштабу 1:25 000.
На карті масштабу 1:100 000 забудову в кварталах таких населених пунктах відображають фігурами та смугами чорного кольору, в які об’єднують зображення близько розташовані одна від одної забудови. При цьому виділяють незабудовані ділянки в середині кварталів та характерні розриви в забудові поздовж вулиць.
Для відображення селищ сільського типу з квартальною і рядовою (стрічковою) забудовою щільнозабудовані квартали (ряди) відображають на картах масштабів 1:25 000 і 1:50 000. Залежно від вогнестійкості будівель, що переважають, квартали зафарбовують відповідним кольором, на фоні якого показують будівлі з відображенням їх орієнтування. Жилі та нежилі будівлі в кварталах населених пунктів з безсистемною забудовою, а також окремо розташовані будівлі відображають на карті зберігаючи їх розміри, конфігурацію та орієнтування.
Видатні вогнестійкі будівлі, які розташовані поза населеними пунктами і в населених пунктах, якщо вони надійні орієнтири, виділяють особливим умовним знаком – тонкою лінією по периметру будівлі. Якщо висота видатних будівель перевищує 50м, надається підпис висоти об’єкту. Окремі подвір’я показують на картах, у якому зафарбований прямокутник означає місцерозташування житлового будинку.
Буди́нок - вид будівлі із внутрішнім наземним простором (приміщеннями), що створена та використовується людьми.

На картах показують вулиці, проїзди і тупики. Магістральні та головні проїзди в населенних пунктах виділяють більш широким умовним знаком. Як правило, таким умовним знаком позначають ті вулиці, які з’єднують за найкоротшою відстанню дороги вищих класів, що підходять до населеного пункту.
Будівлі в кварталах населенних пунктів і поза ними показуються всі, а які на місцевості впритул прилягають одна до одної, на карті об’єднуються в квартали. Будівлі, що споруджуються, на карті відображаються як вже збудовані. Необхідно пам’ятати, що в умовних знаках культових споруд (церков, костьолів), які виражаються в масштабі карти, кружок з вписаним в нього хрестом, викреслюється на місці, що відповідає розміщенню дзвіниці або найвищого купола і служить головною точкою для визначення координат та інших вимірів.
Ку́льтова спору́да - споруда або комплекс споруд для культових, релігійних потреб (відправ служб, читання молитов і звернень до Бога), служіння Богу.

Неофіційні назви населених пунктів, прийняті серед місцевих мешканців, зазначають у дужках під офіційною назвою. Якщо назву населеного пункту підкреслено тонкою лінією, це означає, що поблизу є залізнична станція або пристань з такою ж назвою.
Крім того, під назвами населенних пунктів скорочено вказується наявність районної, селищної або сільської ради, а також кількість жителів в тисячах.

3. Зображення гідрографії на топографічних картах.

Одним із найважливіших елементів змісту топографічних карт є відображення гідрографічних (водних) об’єктів – морів, водосховищ і озер, річок і каналів, колодязів і джерел, які у своїй сукупності складають гідрографічну мережу певної території.

Гідрографі́чна мере́жа (англ. hydrographic network; drainage net, нім. Gewässernetz n, hydrographisches Netz n) - сукупність рік та інших постійних і тимчасових водотоків, а також озер, водосховищ, боліт та інших водойм на якій-небудь території.


Гідрографічна мережа – важливий елемент ландшафту місцевості, вона суттєво впливає на кліматичні та геоморфологічні особливості території, на розташування населенних пунктів і дорожньої мережі, вона є джерелом електроенергії та водопостачання, а також важливими транспортними магістралями.
Гідрографічна мережа відіграє важливу роль для бойових дій військ і суттєво впливає на умови прохідності, орієнтування та водопостачання, побудову бойових порядків військ в обороні та наступі (контрнаступі). Річки, канали, озера (особливо великі водосховища) значно впливають на наступальні дії військ. При форсуванні водних перешкод військам необхідно застосовувати особливі заходи і способи ведення бою, а також застосовувати спеціальні засоби для їх подолання.
На ведення бойових дій військ на приморських напрямках суттєво впливають не тільки узбережжя, обриси берегів, наявність заток, проток і бухт, але і стан ґрунтів та рослинний покрив.
Бойові́ поря́дки - це шикування підрозділів та частин для ведення бою.
Росли́нність (лат. vegetatio, ōnis f) - сукупність рослинних угруповань (фітоценозів) планети в цілому або її окремих регіонів та місцевостей.
Для висадки морського десанту обирають ділянки узбережжя, які можуть забезпечити необхідне розосередження десанту та вогневу підтримку, а також мати необхідну глибину в прибережній частині моря, що дозволяє підхід до берега транспортних засобів, а також достатню смугу суходолу на березі для організації вогню, оборони і розширення плацдарму в глибину території.
Вогнева́ підтри́мка атаки - бойові дії ракетних військ, артилерії і авіації під час атаки, що полягають у послідовному придушенні і знищенні живої сили і вогневих засобів противника, що чинить опір військам, що атакують.
Деса́нт морськи́й (від (фр. descente) - висадка, спуск) - це спеціально підготовлені з'єднання, частини та підрозділи, призначені для висадки з моря або що висадилися на узбережжя противника.
Тра́нспортний за́сіб - пристрій, призначений для перевезення людей і вантажу.
В цьому відношенні найбільш сприятливі низькі береги, які мають широку і похилу смугу узбережжя.
Суттєво впливає на бойові дії військ і річкова система. Глибокі долини річок і широкі заболочені заплави являють собою серйозні перешкоди та завади для військ, особливо після дощів. Вузькі та глибокі долини гірських річок, особливо у верхів’ях, також являють собою великі труднощі для пересування військ.
Рівнинні річки зазвичай протікають в неглибоких долинах з похилими берегами. Заплави таких річок за сухої погоди доступні для пересування бойової та іншої техніки. Весною та восени, а також після сильних дощів заплави рівнинних річок перенаповнюються водою і стають важкопрохідними для військ.
Річкова́ систе́ма - сукупність приток головної річки у межах річкового басейну; частина гідрографічної сітки.
Рівни́нна рі́чка - річка, що тече по рівнинній місцевості у відносно неглибокій, добре розробленій, широкій долині із значними заплавами.

Наявність зручних підходів до річки, а також можливість обладнання з’їздів залежить від стрімкості берегів, які часто порізані ярами та вимоїнами.
На бойові дії військ глибина річки визначає можливість подолання її вбрід або із застосуванням різних плавучих засобів. Для організації переправи військ вбрід через неглибокі річки визначають перш за все місця перекатів, які дозволяють подолати річку за найкоротшим напрямком та наймілкішим місцем річки. Ознаками для визначення броду може бути: розширення річки на її прямій ділянці, дороги та стежки, які підходять до річки з обох берегів, брижі на поверхні води (на перекатах).
Швидкість течії річки теж суттєво впливає на вибір та організацію переправи, застосування всіх видів переправних засобів, а також на тривалість рейсів десантних поромних засобів, можливість переправи танків під водою, прохідність бродів.
Звідси стає очевидним, що топографічні карти, як основний документ, звідки війська отримують відомості про місцевість, повинні наочно відображати гідрографічні об’єкти, а саме:
а) природні перешкоди та завади на шляху руху військ;
б) природні рубежі, зручні для організації стійкої оборони;
в) шляхи сполучення, придатні для транспортування військ та вантажів;
г) джерела водопостачання військ;
д) надійні орієнтири для сухопутних військ та авіації.
Топографічні карти повинні передавати не тільки місцеположення, розміри і форму гідрографічних об’єктів, але й інші кількісні та якісні характеристики, які дозволяють оцінити їх тактичне або оперативне значення, а саме:
а) загальну характеристику гідрографічної мережі району;
б) структуру річкових систем, їхній зв’язок з озерами та болотами;
в) звивистість річок і особливості їх русел, заплав і долин;
Зви́вистість річо́к - зміна лівих і правих поворотів русла річки. Вимірюється коефіцієнтом звивистості, що підраховується як відношення довжини всієї річки до прямої лінії, що з'єднує витік і гирло.

г) наявність та місцезнаходження в степових та пустельних районах вододжерел, їх кількісні та якісні характеристики;
д) взаємозв’язок гідрографічної мережі з іншими топографічними елементами місцевості.

Основою більшості гідрографічних об’єктів слугує простий умовний знак – лінія синього кольору (берегова лінія) і фонове забарвлення блакитного кольору (водні простори).


На великомасштабних картах берегова лінія морів зображується з максимальною детальністю, оскільки характерні виступи (миси) часто використовуються військами (особливо моряками) в якості орієнтирів.
Береговá лíнія (або ще бережина, бережиця) - межа між суходолом та поверхнею будь-якої водойми (моря, озера, водосховища тощо). Берегова лінія невпинно змінюється внаслідок припливів та відпливів, абразії, евстатичних (постійних) коливань рівня Світового океану та тектонічних рухів.

Берегову лінію морів, озер і водосховищ при зображенні на картах поділяють на постійну і визначену, непостійну і невизначену. Берегова лінія моря на картах відповідає лінії урізу води при найбільшому її рівні під час припливу, а при його відсутності – лінії прибою.
Урі́з води́ - лінія перетину водної поверхні водотоку або водойми (озера, річки, моря) з поверхнею суші (берегом). Положення урізу води непостійне, воно залежить від коливань рівня води, які обумовлюються, наприклад, повенями, припливами, діяльністю людини тощо.

Берегова лінія озер відповідає лінії урізу води в межень (найнижчий рівень води протягом сезону), а великих водосховищ – лінії нормального підпірного рівня.
Рівень води - висота вільної водної поверхні водоймищ і водотоків відносно якої-небудь умовної горизонтальної поверхні (відносний рівень води) чи рівня моря (абсолютний рівень води). Коливання рівня води бувають добові, сезонні, річні, багаторічні.

Озера і водосховища на картах масштабів 1:25 000 – 1:100 000 відображають, якщо їх площа не менше 1 мм2 в масштабі карти. Прісні озера, незалежно від розмірів, обов’язково показують на картах засушливих районів. Мінеральні озера, водосховища лікувального значення та озера, з яких починаються річки, на картах відображають, як правило, всі.
Мінеральні озера, соляні озера (англ. salt lakes) - озера, вода яких містить велику кількість солей (як правило, понад 47 г/кг).

На картах відображають межі та площі розливів великих річок і озер, а також ділянки, які затоплюються в період дощів, при цьому підписується період затоплення. Наприклад, „Період затоплення травень-червень”.
Острова на морях, озерах, водосховищах показуються на картах, як правило, всі. При великій скупченості островів виділяють більші з них.

Річки - найпоширеніший елемент гідрографічної мережі. Від величини річок і каналів, а також густоти річкової мережі залежить напрямок господарського використання території, умови прохідності й водопостачання військ.

Сезо́н дощі́в (нерідко також сезон мусонів) - пора, власне період, року, коли випадає непропорційно велика кількість атмосферних опадів у вигляді дощів, в тому числі злив.
Басе́йн рі́чки (або річкови́й басе́йн), сто́чище - частина суходолу, з якого відбувається природний стік води в річку (річкову систему). Аналогічно географи означають басейни інших водних об'єктів: зокрема, басейн озера та басейн моря.
Вони є перешкодами чи завадами на шляху руху військ, рубежі, зручні для організації стійкої оборони, надійні орієнтири.


Основними параметрами річок і каналів як перешкод є їх ширина та глибина, від яких залежать: вид переправ, потреба в переправочних засобах, швидкість наведення мостів і час переправи на плавучих засобах.
За шириною річки поділяються на в у з ь к і (до 60м), середні (60-300м)

ш и р о к і (більше 300м); за довжиною – на м а л і (до 100км), с е р е д н і (100-500км) і в е л и к і (більше 500км).


Річки поділяються на гірські та рівнинні. Г і р с ь к і р і ч к и течуть в глибоких долинах з вузьким дном, падіння води досягає декілька метрів на 1км, течія бурхлива зі швидкістю до 7м/с, дно тверде, як правило, кам’янисте, багато порогів і водоспадів, береги стрімкі та обривисті. Р і в н и н н і р і ч к и протікають в широких долинах, падіння води складає декілька сантиметрів на 1км, течія спокійна (0,1-1,5м/с), русла звивисті, дно тверде (піщане) або в’язке (намул), береги похилі.
На топографічних картах річки, канали, струмки з постійним водотоком показують суцільною тонкою лінією, а невеликі річки і струмки, які пересихають – переривчастою лінією. Особливим умовним знаком (точковим пунктиром синього кольору) відображають ділянки річок, які пропадають.
Всі річки і канали поділяються на картах на с у д н о п л а в н і та н е с у д н о п л а в н і. До судноплавних відносяться річки і канали, якими здійснюється регулярне судноплавство річних суден (не менше катера) в період навігації. Судноплавні об’єкти підписуються в е л и к и м и л і т е р а м и, н е с у д н о п л а в н і – м а л и м и.
На річках, які відображаються в масштабі карти для додаткової характеристики, через кожні 10-15см карти в місцях, придатних для переправи військ даються підписи ширини, глибини, швидкості течії та якість ґрунту дна. Глибину річок до 5м підписують з точністю до 0,1м, а більше 5м – до цілих метрів. Грунт дна характеризується такими скороченнями: К – кам’янистий (нерівні виходи скельних порід, велике каміння);
Скеля в геології - високий вертикальний або майже вертикальний виступ гірської породи.
Т – твердий (гальківник, рівний моноліт, щільна глина); П – піщаний (щільний); В – в’язкий глеюватий (в’язкий піщаний).
З р о ш у в а л ь н і к а н а л и та о с у ш у в а л ь н і канави на картах відображають, як правило, всі зі збереженням їх прямолінійності з чіткими поворотами, з відображенням основних напрямків і відносної густоти.
В о д о с п а д и і п о р о г и на річках показують на картах, зазвичай, всі, підписами „вдсп.”, „пор.”. Пороги на річках шириною до 20м зображують на карті поперечними товстими лініями, а при більшій ширині – значками у вигляді трикутника, при цьому, якщо протяжність порогів виражається в масштабі карти, то крайні умовні знаки вказують межі ділянок з порогами.
Для визначення абсолютних висот рівня води в водоймах на топографічних картах підписуються відмітки урізів води, які визначаються в межень.
Висота́ над рі́внем мо́ря, абсол́ютна висотá, альтиту́да (англ. absolute altitude, true altitude; нім. absolute Höhe f) - висота якої-небудь точки над рівнем моря (середнім рівнем поверхні океану), тобто над поверхнею геоїда; відлічується по прямовисній лінії, що проходить через цю точку.
Позначки урізів води зазвичай підписують через 10-15см карти і, як правило, розміщують в місцях зливання річок, біля порогів, водоспадів, гребель, поблизу населенних пунктів, мостів та в інших характерних місцях річки.
Б р о д и через річки шириною 5 м і більше відображаються на картах масштабів 1:25 000 - 1:100 000 зазвичай усі й супроводжуються підписом „бр.”, а також характеристикою глибини річки в місті переправи, довжини броду, характеру ґрунту дна і величини поверхневої швидкості течії. Броди через річки шириною менше 5 м позначаються лише підписом „бр.”, а на карті масштабу 1:200 000 характеристику броду підписують у позначок бродів через річки шириною 10м і більше.
К о л о д я з і та і н ш і д ж е р е л а в о д и. На топографічних картах, які складають на засушливі та безводні райони, відображають, як правило, всі колодязі й джерела води. Біля позначки колодязів, які не мають власних назв, надають підпис „К” або „арт.к”.
Вла́сні на́зви, або оніми - індивідуальні найменування окремих одиничних об'єктів.
Особливим умовним знаком виділяють на картах головні колодязі, які достатньо швидко наповнюються, мають добру якість води, розташовані на перехресті доріг, або мають важливе значення в якості орієнтира.
Якість води - поєднання хімічного і біологічного складу та фізичних властивостей води водного об'єкта, яке зумовлює її придатність для певних видів використання. Якість води належить до найважливіших характеристик водних ресурсів, що визначають можливість їх раціонального використання та охорони від забруднення та виснаження.

Позначки головних колодязів, усіх артезіанських колодязів і важливі джерела води супроводжуються підписами з указанням позначки поверхні землі, глибини до рівня води і до дна в метрах, а біля колодязів з солоною або

гірко-солоною водою – її якісні особливості ("сол.", "г.

Артезіанська свердловина - бурова свердловина, яку пробурено для експлуатації підземних вод, причому вода якої піднімається від водоносного горизонту під природним тиском.
-сол.") і наповнюваність колодязя або дебіт артезіанського колодязя в літро-годинах. Підписами характеристик супроводжуються також позначки засипаних та сухих колодязів ("сух.", "засип.") і вказують місяці дії цих колодязів, які мають воду не весь рік.


На картах засушливих і безводних районів відображають споруди для збору дощових і ґрунтових вод (дощові ями, басейни, водосховища, сардоби).
На топографічних картах відображають, як правило, всі поромні переправи. Їх позначення супроводжується підписом "пор." з наданням характеристики ширини річки, розмірів порому та його вантажопідйомності. Лінія, по якій самохідний або механічний пором перетинає річку показується відповідно до її положення на місцевості, наприклад: поперек річки, під гострим кутом, в обхід острова тощо. Човнові перевози на картах показують тільки постійні.
Г р е б л і на картах поділяють на надводні (проїзджі та непроїзджі) і підводні. Великі надводні греблі (довжиною понад 100 м) супроводжують підписом, в якому надаються наступні дані: матеріал водозливної і глухої частини, загальна довжина, ширина по верху греблі, різниця між верхнім і нижнім рівнями води, довжина водозливної частини греблі в метрах, а також позначка на гребені греблі. Зображення інших гребель супроводжується підписами тільки матеріалу споруди.
Зображення г і д р о в у з л і в, які являють собою комплекс гідротехнічних споруд, супроводжуються більш детальною характеристикою, в якій вказується матеріал водозливної і окремо глухої частини греблі, довжина водозливної частини і загальна довжина греблі, ширина греблі по верху, різниця між верхнім і нижнім рівнями води.
Гідротехні́чна спору́да - інженерна споруда, що допомагає здійснювати певні водогосподарські заходи як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води.
Поблизу умовного знака греблі додатково підписується характеристика водосховища, яка вказує наступні дані: повний об’єм водосховища в кубічних кілометрах, площу дзеркала води в квадратних кілометрах, час спорожнення при відкритті всіх засувів і окремо в разі розрухи греблі.
Ш л ю з и на річках і каналах зображуються на картах всі. Зображення шлюзів супроводжується характеристикою з урахуванням кількості камер, довжини найменшої камери і ширини воріт, а також глибини на порозі воріт шлюзу.
На картах відображають б е р е г и з у к р і п л е н и м и схилами на каналах і каналізованих ділянках річок, якщо річки і канали зображуються в дві лінії в масштабі карти і довжина укріплених схилів не менше 3мм. Набережні показують на річках, які відображаються в дві лінії при ширині зображення 1,5мм і більше. На картах показуються д а м б и (штучні вали) з указанням матеріалу споруди, ширини по верху і висоти. На картах показують я к і р н і с т о я н к и і п р и с т а н і, моли і п р и ч а л и, х в и л е л о м и і б у н и, а також знаки навігації: м а я к и, б у ї щ о с в і т я т ь с я, п о с т і й н і з н а к и б е р е г о в ої с и г н а л із а ц і ї, які мають значення орієнтира.


4. Зображення рослинності і ґрунтів на топографічних картах.

Рослинний і ґрунтовий покриви складають суттєвий географічний ландшафт місцевості.

Ландша́фт географі́чний (рос. ландша́фт географи́ческий, англ. geográphic lándscape, нім. geográphische Landscháft f) (від нім. Landschaft, вигляд простору, краєвид) - цілісна частина ландшафтної оболонки Землі, що утворилася в результаті складної й тривалої взаємодії основних геокомпонентів планети (гірських порід, води, повітря, біоти) в певних (щоразу специфічних) умовах середовища, і як наслідок - набула характерного вигляду в просторі.
Від них залежить краєвид, а також тактичні властивості місцевості. До відображення грунтово-рослинного покриву на топографічних картах висувають певні вимоги, які базуються на широкому застосуванні топографічних карт в народному господарстві при обліку природних ресурсів, організації та плануванні сільського та лісного господарства, здійснення меліоративних робіт, які пов’язані з детальним вивченням рослинності та ґрунтів.


На бойові дії військ рослинний покрив і ґрунти, як природні фактори, суттєво впливають на умови прохідності, спостереження, маскування від наземного і повітряного спостереження та захисту військ від зброї масового ураження.
Природні ресурси - це сукупність об'єктів та систем живої та неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини та суспільства.
Народнé господáрство - економічний термін, який використовується для позначення сукупності галузей і сфер виробництва, споживання та обміну.
Меліора́ція (лат. melioratio поліпшення, від лат. melior кращий) - цілеспрямоване поліпшення властивостей природно-територіальних комплексів з метою оптимального використання потенціалу ґрунтів, вод, клімату, рельєфу та рослинності.
Збро́я ма́сового ура́ження (також збро́я ма́сового зни́щення) - зброя, призначена для нанесення масових втрат або руйнувань на великій площі. У міжнародній англомовній ЗМІ-лексиці також часто як абревіатура ABC-зброя (англ. ABC weapons, від atomic, biological or chemical weapons)

Зі всіх видів рослинного покриву суші на бойову діяльність військ найбільш суттєво впливають ліси. Лісові масиви обмежують прохідність бойової й транспортної техніки, зменшують дальність видимості, тим самим обмежують умови спостереження, знижують дальність радіозв’язку і ефективність вогню стрілецької та артилерійської зброї. Проте ліси мають надійні маскувальні та захисні властивості: великі масиви молодого лісу, наприклад, послабляють дію ударної хвилі ядерного вибуху в 2-3 рази по відношенню з відкритою місцевістю. Густі листяні та хвойні ліси надійно захищають від світлового опромінення, а також знижують рівень радіації.
Лісови́й маси́в - житловий масив, розташований у Деснянському районі міста Києва. Забудований у період з 1965 по 1973 рік. Автори проекту - архітектори Петро Петрушенко і Самуїл Покришевський. Первісна назва - масив Водопарк.
Уда́рна хви́ля - це область різкого стискання середовища, яка у вигляді сферичної хвилі розповсюджується в усі боки від місця вибуху зі швидкістю, що перевищує швидкість звуку. Хвиля утворюється за рахунок величезної енергії, яка виділяється у зоні реакції, де температура винятково висока, а тиск досягає мільярдів атмосфер.
Вибух - надзвичайно швидке перетворення речовини, яке супроводжується миттєвим виділенням великої енергії в невеликому об'ємі. Суттєвою ознакою вибуху є різке збільшення тиску, яке викликає у навколишньому середовищі ударну хвилю.
Артиле́рія (фр. artillerie - від старофр. artiller - «готувати», «споряджати»): Рід сухопутних військ, організаційно зведений в підрозділи, частини і з'єднання, озброєні артилерійськими гарматами, реактивними, ракетними і самохідними протитанковими установками, різними засобами розвідки й зв'язку, а також приладами спостереження і керування вогнем.
Хвойний ліс - ліс, складений майже винятково з дерев хвойних порід. Значна частина хвойних лісів розташована в холодному кліматі північних широт як тайга, але хвойні ліси зустрічаються й в інших частинах планети.
Багато в чому від наявності лісу залежить й інженерне обладнання місцевості.
Фортифікаційне обладнання (застаріла назва інженерне обладнання) - є одним із елементів і важливих завдань інженерного забезпечення військ і розглядається завжди в комплексі заходів бойового забезпечення військ.

Тактика ведення бойових дій в лісі залежать від його основних характеристик – складу насаджень, віку, висоти та товщини стовбурів, а також густоти лісу. Все це повинно бути показано на карті і добре читатися.
Ґрунти теж суттєво впливають на бойову діяльність військ. Так, від складу, структури, вологості та інших властивостей ґрунтів залежить прохідність місцевості бойовими і транспортними машинами, умови інженерного обладнання місцевості, особливості радіаційного зараження та інших тактичних властивостей місцевості. Тому на топографічних картах необхідно відображати якомога детальніше характеристики ґрунтів в інтересах сухопутних військ.
Виходячи із вимог військ, зображення рослинності та ґрунтів на топографічних картах повинно бути таким, щоб легко і швидко можна було визначити, які види рослинності і ґрунтів є на даній території, які з них переважають, розміри площі, яку вони займають, а також особливості розміщення різних видів рослинності і ґрунтів відносно інших елементів місцевості.
При цьому вимоги військ до відображення рослинності та ґрунтів на топографічних картах різних масштабів різні. Великомасштабні карти повинні передавати якомога детальніше кількісні та якісні характеристики рослинності та ґрунтів, які необхідні для детального вивчення тактичних властивостей і оцінки місцевості. На картах дрібних масштабів показується узагальнене зображення основних видів рослинності та великих масивів ґрунтів, які відповідають призначенню цих карт – для загальної оцінки місцевості та вивчення природних умов великих географічних районів.
Межі розповсюдження різних видів рослинності та ґрунтів необхідно відображати так, щоб на картах великих масштабів читалися всі елементи форми контурів, а на дрібномасштабних картах – тільки основні обриси.

Рослинний покрив на топографічних картах прийнято класифікувати за зовнішнім виглядом рослинності, а ґрунти - за механічним складом і зовнішнім виглядом.

  1   2   3


Скачати 429.3 Kb.

  • Обладнання та матеріали
  • Форма проведення
  • Тип уроку
  • Хід уроку І. Організаційний етап
  • ІІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності
  • IV . Вивчення нового матеріалу
  • Застосування
  • П о з а м а с ш т а б н і
  • Л і н і й н и м и
  • П о я с н ю в а л ь н і
  • Н е р е г у л я р н е
  • З м і ш а н е