Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Упорядник Топчій С. В.,керівник районного методичного об’єднання класних керівників, класний керівник 6-го класу

Скачати 123.54 Kb.

Упорядник Топчій С. В.,керівник районного методичного об’єднання класних керівників, класний керівник 6-го класу




Скачати 123.54 Kb.
Дата конвертації27.05.2017
Розмір123.54 Kb.

Упорядник Топчій С.В.,керівник районного методичного

об’єднання класних керівників, класний керівник 6-го класу

Боромлянського НВК: ЗОШ І-ІІІ ст. – ДНЗ

ЖИТТЄВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ: ФОРМУЄМО В УЧНІВ ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАСНОГО ЖИТТЯ



Слайд 1

«Найголовнішим у вихованні має бути особистість безпосереднього вихователя, який віч на віч знаходиться з учнями. Вплив особистості педагога на молоду душу становить ту силу, яку не можна замінити ні підручниками, ні моральними повчаннями, ні системою покарань і заохочень. Важливе значення має дух закладу, але цей дух живе не серед стін, не на папері, а в характері більшості вчителів і від них переходить у характер вихованців».  К.Д.Ушинський.



Слайд 2

Шлях України у щасливе майбутнє пролягає через виховання. Виховання у житті людей – первинне і головне, усе інше – його наслідки. Там, де виховання відкладають “до кращих часів” і починають вирішувати інші, загальніші і важливіші, як здається, проблеми, ці “кращі часи” не настають ніколи.

Виховання − це процес соціальний у найширшому розумінні. З усім складним світом навколишньої дійсності дитина входить у безкінечне число відносин. Завдання класного керівника – спрямувати розвиток особистості й керувати ним.

Слайд 3

Як показує досвід, успішність людини, залежить, насамперед, від її компетентності. Шкільне життя – лише частина цілісного процесу життєдіяльності дитини. Я переконана, що на кожному ступені розвитку особистості, школа, а зокрема і класні керівники, повинні створювати умови для повноцінної життєдіяльності дитини. Повнота, яскравість думок, почуттів, образів, які переживають учні у навчально-виховному процесі – необхідна умова розквіту їхньої індивідуальності. Учень – це завжди Людина з великої літери, тому що він потенційно невичерпно багатий.

Велика літера (заголовна буква) - термін у галузі поліграфічного оформлення і виконання видань та орфографії. Визначає розмір і форму літери.
І саме школа повинна допомогти дитині заглянути в себе і визначити набір цінностей, які узгоджуються з її неповторною людською сутністю, які забезпечуватимуть її компетентність як громадянина, патріота, члена колективу, сім’янина, особистості. Саме у цьому я вбачаю своє основне завдання, як класного керівника.

Досягнення людиною життєвого успіху є однією з найважливіших проблем, які постали перед людством у XXI столітті. А успішність людини, як показує досвід, залежить від її компетентності. Погоджуюсь із твердженням англійського філософа Едмунда Берка: «Людина народжена не для того, щоб бути весь час щасливою – це неможливо.

Е́дмунд Берк (англ. Edmund Burke; нар. 12 січня 1729, Дублін - пом. 9 липня 1797, Біконсфілд, Бекінгемшир) - ірландський державний діяч, член Парламенту Великої Британії, публіцист, мислитель. Основоположник теорії британського консерватизму.
Вона народжена, щоб бути Людиною. Потрібно вступати в життя так, як ідуть в бій: хоробро і підготовлено».

Слайд 4

Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, молода людина, повинна володіти такими якостями:

знати своє життєве кредо, мати ціль у житті;

● орієнтуватись у системі найрізноманітніших цінностей;

● здійснювати відповідальний життєвий вибір;

● самостійно і критично мислити;

● бути здатною генерувати нові ідеї, творчо мислити;

● бути комунікабельною, контактною у різних соціальних групах;

Соціа́льна грýпа - сукупність осіб, об'єднаних спільною метою, ідеєю, працею; сукупність індивідів, що взаємодіють певним чином на основі сподівань кожного члена групи, що розділяються, відносно інших.

● уміти самостійно працювати над розвитком духовності та інтелекту;

● приймати рішення і нести відповідальність за їх реалізацію.

Таким чином, життєва компетентність дітей – основа розвитку особистості.

Слайд 5

Важливими складниками життєвої компетентності сучасної молодої людини є моральна культура та соціальна зрілість. Виховну роботу необхідно спрямовувати на формування у дітей особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури, виховання шанобливого ставлення до родини, формування навичок здорового способу життя.

Здоровий спосіб життя означає дотримання науково обґрунтованих рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я та інших медичних організацій. Його необхідність виходить із того, що багато причин пошкодження стану здоров'я можна уникнути.

Класний керівник повинен прагнути створити таке виховне середовище, яке буде сприяти формуванню ціннісного ставлення учнів насамперед до самих себе. Адже, щоб полюбити інших людей, потрібно спочатку полюбити себе, цінувати себе як носія фізичних, духовних та соціальних сил. Одним із пріоритетних завдань виховання є духовна культура учнів, збагачення їх духовного світу, через залучення до дослідницької і творчої діяльності у різних галузях мистецтва, привчання школярів до культури спілкування.

Духо́вна культу́ра - складова культури, що охоплює мистецтво та філософію.
Культу́ра спілкува́ння - частина культури поведінки людини - сукупність форм щоденної поведінки людини (у побуті, у спілкуванні з іншими людьми), у яких знаходять зовнішнє вираження моральні та естетичні норми такої поведінки.

Виховні ситуації, які створює класний керівник, повинні забезпечувати розвиток такого рівня свідомості, який би спонукав дитину до самопізнання і самоактивності з тим, щоб вона могла стати творцем власного духовно багатого життя і володіла необхідними для цього компетентностями.

Слайд 6

Завдання, які постають перед освітніми закладами у сфері їхньої відповідальності перед кожним вихованцем, сконцетровані навколо проблеми життєвої компетентності молодої людини. А це потребує освоєння досвіду життя в суспільстві через поєднання навчання та практики соціальних дій з поступовим збільшенням саме практичної участі молодої людини в житті суспільства. Головне завдання соціалізації – залучити дитину до різнобічної діяльності та спілкування, дати можливість навчитися “бути в дорослому житті”, не залишаючи стін навчального закладу.

Навча́льний заклад (осві́тній заклад) - організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.



Слайд 7

Без сумніву, школа може успішно виконувати свої функції щодо виховання підростаючого покоління тільки у тісному взаємозв’язку із сім’єю.

Молодь Мо́лодь - соціально-демографічна група, відокремлена на основі сукупності вікових характеристик і особливостей соціального стану. Молодість як певна визначена фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов'язаний з нею соціальний статус і соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу і залежать від суспільного ладу, культури та властивих даному суспільству закономірностей соціалізації.
Лише спільними цілеспрямованими зусиллями педагогів і батьків вдасться плідно впливати на розвиток життєво компетентної особистості дитини, розв’язувати актуальні виховні завдання.



Слайд 8

Виховання дітей у сім’ї має, безперечно, суб’єктивний характер і залежить від рівня моральності і загальної культури батьків, їх життєвих планів, ідеалів, вчинків, родинних традицій тощо. Значну роль у цьому відіграє виховний потенціал сім’ї, який визначається внутрішньо притаманними конкретній сім’ї можливостями. Його важливо враховувати при виробленні стратегії співпраці школи з батьками учнів.

У співпраці з учителями та батьками створюються гармонійні взає­мини між дорослими та дітьми, які сприяють зро­станню здорової особистості, успішній соціалізації дитини та формуванню її життєвої компетентності як сім’янина, громадянина, носія культури, професіонала.

Слайд 9

Отже, поставивши за мету виховної діяльності класу розвиток гармонійної, творчої та успішної особистості, її життєвої компетентності, спрямовую свої зусилля на виховання учня — високодуховної особистості, здорової, інтелектуальної, сім’янина і професіонала.



Слайд 10

Постановка життєвого завдання вимагає від людини певної життєстійкості. Від того, наскільки життєстійкою буде обрана стратегія самоздійснення, залежать продуктивність побудованої моделі майбутнього та якість життя людини, її задоволеність власними досягненнями.



Слайд 11

Життєстійкість є системою переконань людини, яка дає змогу сприймати життєві події як менш травмуючі й формувати продуктивні способи подолання стресу. Життєстійкість відіграє роль соціально-психологічного ресурсу особистості при плануванні майбутнього та в процесі її самопрогнозування.



Слайд 12

Життєстійкість як здатність до саморегуляції, управління власною поведінкою проявляється у виборі відповідних стратегій і стилів поведінки в подоланні стресу. Вибір ефективних стратегій подолання труднощів вимагає мобілізації всіх ресурсів людини, без чого складно виконати життєву програму особистості, вирішити життєві завдання. Розвиток життєстійкості особистості є головним фактором протистояння життєвим труднощам, який зумовлює готовність до надійної реалізації тих чи інших соціальних функцій, особистої відповідальності за вибір способів саморозвитку і самоздійснення.



Слайд 13

Однак життєстійкість не дорівнює виживанню та адаптації. На нашу думку, життєстійкість потрібна не тільки в екстремальних умовах, у разі життєвої кризи, а й у повсякденній, буденній ситуації, коли людина вимушена постійно приймати відповідальні рішення, робити важливі вибори, ставити перед собою життєві завдання. Життєстійка стратегія дає змогу мужньо долати труднощі, стійко витримувати стресове напруження, оптимально використовувати життєвий час та енергію, швидко відновлювати життєво-енергетичний баланс особистості.



Слайд 14

Життєстійкість – це енергозберігаючий механізм виживання під час життєвих труднощів та соціальних змін.

Соціа́льна змі́на - процес появи нових рис і елементів в соціальних структурах і в системах соціальних взаємостосунків.
Цей механізм дає можливість особистості зберегти свій особистий потенціал для досягнення мети, цілі. Таким чином, життєстійкість є складовою енергозберігаючої стратегії досягнення життєвих цілей.

Щоб самостійно підтримувати оптимальний рівень психологічного комфорту, відчувати безпеку, стабільність, захищеність, діти потребують доволі високої життєстійкості. Однак часто вони нехтують безпекою та психологічним комфортом і вдаються до ризикованої поведінки.

Слайд 15

Чим ближче дитина до підліткового віку, тим більше думок у батьків, про те, що буде далі.

Пі́дліток - юнак або дівчина в перехідному від дитинства до юності віці. Сучасна наука визначає підлітковий вік в залежності від країни (регіону проживання) і культурно-національних особливостей, а також статі (від 12-14 до 15-17 років).
Адже абсолютно неможливо передбачити, як дитина зміниться. Звичайно, частина сімей впевнені в тому, що їх дитя не стане алкоголіком-злочинцем – наркоманом. Інші ж частенько про це замислюється. А раптом потрапить в негарну компанію або дурість яку зробить. А там все життя під укіс.

Дійсно, немає ніяких гарантій щодо перебігу підліткового віку. Іноді самі хлопчаки діти раптом беруться за розум, починають вчитися і здійснювати свої плани. Нерідко буває і зворотна картина: раніше цілком благополучна дитина раптом починає «дуріти» і постійно влипає у всякі історії.

Одна з причин, по якій відбуваються подібні зміни - потреба у підлітків в ризику. За великим рахунком в тязі до ризикованої поведінки немає нічого поганого. Це частина розвитку особистості, період, коли ще недавня дитина повинна вийти з кола сім'ї та зустрітися із зовнішнім світом. Природно, дитина і до цього не ізольована від оточуючих. Але в той час, коли вона приймала не так багато самостійних критичних рішень, частіше орієнтувалася на поведінку батьків, їхнє схвалення або осуд. Але потім все змінюється. Тінейджер все хоче робити сам, жити своїм розумом і стати самостійним.



Слайд 16

У період підліткового віку мозок молодої людини піддається досить значної перебудови. Нервові скупчення, ядра і зв'язки, відповідальні за емоції і пов'язані з соціальними ситуаціями, стають більш активними, ніж раніше. Досить цікаво, що при спілкуванні з групою однолітків, близьких за віком, мозок підлітка відповідає яскравіше, ніж при спілкуванні з дорослими, у тому числі і батьками. Друзі стають для підлітка більш значущими, і це позначається на роботі мозку.

Треба відзначити, що 15-річні підлітки можуть міркувати і будувати логічні зв'язки на рівні дорослої людини. Людина правильно міркує, будує прогнози своєї поведінки і поведінки інших, розробляє плани досягнення тих чи інших цілей. Але якщо тінейджер відчуває сильні емоції або знаходиться в групі однолітків, здатність використовувати логіку і передбачати наслідки своїх вчинків падає.

Батьки кажуть: «Як ти міг до такого додуматися!» або «Невже ти не знав, чим це скінчиться?». Для дорослих це дійсно дивно. Але вони мають уже дозрілий мозок з великою кількістю зв'язків та схильні більш ефективно оцінювати ситуацію і передбачати результати. У більшості своїй вони в меншій мірі сприйнятливі до впливів зовнішнього середовища. Діти ризикують неоднаково. І треба зауважити, що більшість підлітків ніколи не переходить межу дозволеного або безпечного.



Слайд 17

1. Ризик, пов'язаний із повсякденним життям:

– Соціальний ( вступ до групи, клуби, організація власних соціальних об'єднань)

– Емоційний ( визнання в любові, запрошення на побачення, поділ своїх почуттів з друзями)

– Фізичний ( заняття екстремальним спортом з урахуванням безпеки)

Слайд 18

2. Шкільний ризик

– академічний ( вибір занять і завдань підвищеної складності)

– атлетичний ( вміння грати у команді, перемагати в змаганнях, приймати поразку тощо) – позакласна діяльність ( участь у гуртках, наукових клубах, допомога вчителям та однокласникам у навчанні)



Слайд 19

3. Соціальний ризик

– участь у волонтерській діяльності

– робота з молодшими за віком дітьми і допомога їм у навчанні



Слайд 20

Негативний ризик. Поведінка, що включає небезпечні для життя і здоров'я види діяльності. Це вживання наркотиків, алкоголю, порушення закону, харчові розлади, незахищений секс. У цьому випадку підлітки можуть шукати або створювати ситуації явної загрози для життя: балансувати на краю даху, перебігати колії перед близько йде поїздом і т.п. У цьому випадку тінейджери швидко перестають задовольнятися недавньої ступенем ризику і намагаються вести себе більш ризиковано, ніж до цього: випивати більше, пробувати різні наркотики, поєднувати психоактивні речовини, вести безладне статеве життя.

Психоакти́вні речови́ни - загальне поняття, що об'єднує такі категорії, як наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори.
Секс (лат. sexus - стать, статеві відносини) - категорія близьких людських відносин, що спрямована на задоволення статевого потягу (у вузькому сенсі коїтус), зумовлена інстинктом розмноження і є однією з основних фізіологічних потреб організму людини, яка приносить велику користь для здоров'я.
І навіть негативні наслідки такої поведінки їх не зупиняє.

Хоч не існує жодних гарантій, що та чи інша дитина буде в підлітковому віці «проблемною» чи ні, є певні закономірності, фактори ризику схильності до небезпечного поведінки.

Слайд 22

Фактори ризику

1. Низьке очікування успіху в житті. Дитина не чекає, що він може вирішити свої проблеми, вступити до ВУЗУ, добре вчитися і бути позитивно оціненим оточуючими.

2. Низька самооцінка.

3. Безсилля перед життям. Попередні спроби змінитися на краще не принесли результатів.

4. Низька успішність у школі.

5. «Погана компанія». Такі підлітки більш схильні йти на поводу друзів, що б вони не робили.

Слайд 23

Чинники зниження ризику

З іншого боку існують і фактори, які знижують ризик небезпечної поведінки:

1. Уважне ставлення підлітка до свого здоров'я і діяльність, спрямована на його підтримку.

2. Хороші та довірливі стосунки з дорослими.

3. Просоціальна діяльність, включеність у благодійність.

4. Наявність друзів з позитивними установками стосовно себе і свого майбутнього.

Варто так само пам'ятати, що важливим фактором для ступеня і характеру ризикованої поведінки є давні психотравми. Вони можуть несподівано спливати в період дорослішання і значно впливати на поведінку підлітка. Якщо він не може впоратися з ними адекватно, то він починає вдаватися до небажаного поведінки.

Крім різних видів ризикованої поведінки у деяких підлітків спостерігається повна відмова від ризику у своєму житті. Так як вони не проходять важливий етап свого дорослішання, вони, в цілому, набагато складніше переносять життєві труднощі, ніж діти, що беруть позитивний ризик. Так, підлітки, які відмовляються ризикувати навіть позитивно, на 20 відсотків частіше вживають алкоголь і наркотики.

Слайд 24

Що можуть зробити батьки, щоб зменшити ризик негативних форм ризику у своїх дітей?

1. Орієнтувати дітей на отримання знань. При цьому метою повинна бути не стільки хороша оцінка, як знання самі по собі.

2. Заохочувати ситуації, коли дитина хоче самостійно «позитивно ризикнути».

3. Навчати дитину позитивному ризику, в тому числі і фізичному. 4. Обговорювати з підлітком його емоції, допомагати в питаннях, пов'язаних зі складними ситуаціями.

Якщо дитина не схильний розкриватися повністю (а він і не повинен цього робити), необхідно навчити його шукати допомоги у авторитетів, здійснювати пошук відповідей на питання в Інтернеті (комп'ютером користуватися вміють практично всі підлітки, а ось використовувати його собі на користь, здатні далеко не всі).



Слайд 25

Іншими словами, дитина має навчитися ризикувати в межах безпечних кордонів, набувати важливі для життя навички та вміти справлятися з життєвими і психологічними проблемами.

Ризикована поведінка властива багатьом, але аж ніяк не всім підліткам. Проте саме цьому віку характерна висока ймовірність того, що ваша дитина спробує випробувати цей світ на міцність. Ризикована поведінка завжди спрямована на освоєння навколишнього простору, високий ризик - це побічний продукт загостреної пізнавальної діяльності. Часто вони навіть не підозрюють, що їх поведінка є небезпечною.

Слайд 26

Тому батькам важливо зрозуміти сенс, мотиви та можливі наслідки ризику для кожного підлітка аби вчасно попередити і звести до мінімуму можливі негативні наслідки такої поведінки. Батьки завжди, особливо якщо це їх єдина дитина, прагнуть уберегти її від небезпек і нещасних випадків.

Неща́сний ви́падок (подія) - тілесні пошкодження або смерть, інколи пошкодження майна, причиною яких є несподіваний збіг обставин. При цьому зазвичай мається на увазі, що негативного імовірнісного результату можливо було уникнути або запобігти, якщо причини, що привели до нещасного випадку, були би розпізнані раніше.
Але як позначиться така поведінка батьків на долі їхніх дітей? Такі люди прагнуть уникати ризику - й відповідно і нових ситуацій, нової інформації, нових переживань, будь-якого нового досвіду. Гіперопіка з боку батьків, які позбавляють дітей самостійності, може призвести до того, що дитина не навчиться самостверджуватися в колективі, чинити опір тиску однолітків, буде легко піддаватися на умовляння, може стати жертвою обману або маніпуляцій. До такої ж ситуації може призвести й інша крайність - відсутність контролю з боку батьків, надання дитині повної свободи дій.

Ініціюючи розмову про куріння, вживання алкоголю та інших наркотичних засобів до того, як підліток познайомиться з ними батьки збільшують ймовірність того, що інформація про вплив шкідливих звичок на організм допоможе дитині зробити усвідомлений вибір і зберегти здоров'я.

Нарко́тик (від грец. narkoticos - той, що призводить до заціпеніння, одурманюючий) - субстанції природних чи штучних речовин, здатні викликати і фізичну залежність, внаслідок заміщення однієї з речовин-учасників природного метаболізму, і - психічну.
Шкідливі звички Шкідливі звички - ряд звичок, що є шкідливими для організму людини. Вони перешкоджають людині розвиватися як розумово, так і фізично. Серед цих звичок виділяють декілька найбільш шкідливих - це наркоманія, алкоголізм, токсикоманія та тютюнопаління.
Якщо дитина вже почала експериментувати з сигаретами, алкоголем чи наркотиками, можна разом з підлітком чесно обговорити всі "плюси" і "мінуси" такої поведінки. Уважно вислухавши його аргументи "за", ми можемо допомогти йому знайти якомога більше аргументів "проти".

Слайд 27

Життєстійкісні переконання є підґрунтям для творчого проектування майбутнього, що дає можливість у складних ситуаціях трансформувати життєві зміни в можливості для саморозвитку та відшукувати відповідні способи само здійснення. Життєстійкість дає змогу досягти певного оптимуму під час визначення життєвих перспектив, зберігати баланс між потребами особистості, її домаганнями, прагненнями, актуальними соціальними умовами. Таке балансування є певною формою адаптації, пристосуванням до складних життєвих умов, що виявляється у творчому пошуку способів само здійснення.


Список використаної літератури


  1. Бех І. Д. Виховання особистості: У 2 кн. – Кн.1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Наук. видання. – К.: Либідь, 2003. – 280 с.

  2. Виноградова Т. Виховна система та формування життєвих компетентностей // Підручник для директора школи. − 2010 .− № 9. − С. 50.

  3. Життєва компетентність особистості / За ред. Л. В. Сохань, І. Г. Сохань, Г. М. Несен. – К.: Богдана, 2003. – 520 с.

  4. Нечволод Л. І. Виховна робота в школі. – Х.: Основа: Тріада , 2007. – 112 с.

  5. Основні орієнтири виховання учнів 1–12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України.
    Виховна робота у Збройних Силах та інших військових формуваннях України - це система організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів, спрямованих на формування і розвиток у воїнів професійно необхідних якостей, моральної самосвідомості, що має забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління, з’єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів.
    Шко́ла (від грец. σχολή - «відпочинок», пізніше «ті, кого повчають») - навчальний заклад, зазвичай початкової або середньої освіти, але також іноді й вищої (наприклад, Вища школа бізнесу) або спеціальної (наприклад, Київська школа економіки) освіти.
    Програма. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 80 с.

  6. Павлютенков Є. М. Орієнтуватися на життєву компетентність людини. Школа життєтворчості особистості: Науково-методичний збірник / Ред. кол.

  7. Яремчук І. П., Кукса Т. І. Формування національно-свідомої, життєво-компетентної особистості гімназиста в системі роботи класних керівників / Заг. Ред. Дем’янюк Т. Д. – Рівне, 2011 – 208 с.

  8. Ящук І. П. Вплив середовища на формування життєвої компетентності особистості // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. – Київ: Логос, 2001. – Т. 25. – С. 199–208.

  9. Ящук І. П. Виховання − як вплив особистості на особистість // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка. – Полтава, 2001. – Вип. 1/15. – С. 50–55.


Скачати 123.54 Kb.

  • ЖИТТЄВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ: ФОРМУЄМО В УЧНІВ ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАСНОГО ЖИТТЯ
  • Список використаної літератури
  • Виховна робота