Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Управління людськими ресурсами в міжнародних корпораціях Основні питання до вивчення

Управління людськими ресурсами в міжнародних корпораціях Основні питання до вивчення




Сторінка7/17
Дата конвертації08.05.2017
Розмір4.16 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   17

І ,

чотиригодинні зустрічі з головою Ради директорів і президентом. Ця група працювала рік у режимі самообстеження і виявила бага­то упущень, які були охрещені «бородавками» і занесені до окре­мого списку, в якому наприкінці роботи налічувалось 513 пози­цій. Група працювала самовіддано, а її керівник у другому пів­річчі мав лише три вихідних.

За правилами конкурсу відповіді на опитувальні листи не повинні перевищувати 75 сторінок. Однак перший варіант зві­ту являв собою рукопис обсягом 350 сторінок. Його довелось переробляти тричі. Однак групі так І не вдалось довести звіт до належної кондиції. Довелось найняти фахівців з комісії Бол-дріджа. Група також підтримувала контакти з Іншими компа­ніями, що брали участь у конкурсі, однак ділились своїм до­свідом підготовки звітів. Серед цих компаній — «Вестинг-хауз», «Моторола», «Мілікен», «Ай-Бі-Ем». Готовий звіт було подано 1 травня 1989 р. за три дні до закінчення встановлено­го терміну.

Після цього керівництво компанії і група старшого керівницт­ва побувала на підприємствах Японії і ознайомилась з методами запровадження програми якості. Цей досвід було використано при розробці програми поліпшення якості на найближчі 5 років. У липні надійшло повідомлення про приїзд комісії і група Сайєр-ка зайнялась підготовкою філій, прагнучи відповісти на всі мож­ливі запитання.

У вересні 1989 р. до компанії прибула комісія у складі 6 екс­пертів, які провели зустрічі не менш ніж з 500 співробітниками всіх рівнів — від робітника до членів виконавчої дирекції. Після ретельного розгляду всіх матеріалів корпорацію «Ксерокс» було визнано на початку листопада 1989 р. переможцем премії Болд-ріджа. Згодом філія «Ксерокс—Канада» завоювала канадську на­ціональну премію якості. За період з 1980 по 1989 рік кількість дефектів знизилась з 10 тис. до 325 на мільйон проданих апара­тів. Якість копій була визнана найкращою у світі.

Після отримання премії на початку грудня 1989 р. група Сайєр-ка представила вищому керівництву список рекомендацій щодо усунення 513 «бородавок» з 50 пунктів, які були прийняті і стали основою п'ятирічного плану поліпшення якості. Група Сайєрка виконала свої завдання, і її члени повернулись до виконання своїх обов'язків.

У наступні роки високий рівень якості корпорації «Ксерокс» дозволив їй вийти на нові ринки, у тому числі країн Східної Єв­ропи, зокрема України.

Контрольні запитання


  1. Що таке інтернаціоналізація технологічної політики?

  2. Які цілі технологічної політики ТНК?

  3. Які складові міжнародного ринку технологій?

  4. Які особливості притаманні розвитку сучасних технологій?

  5. В який спосіб організовано сучасний міжнародний ринок техно-
    (логій?




  1. Які фактори впливають на форми співробітництва у сфері новіт­
    ніх технологій?

  2. Як саме фінансуються науково-технічні розробки?

  3. Які типи міжнародних організацій діють у сфері науково-тех­
    нічного прогресу?

  4. Як пов'язана національна науково-технічна політика з розвитком
    новітніх технологій на світових ринках?

10. Які перспективи має Україна на світовому ринку новітніх техно­логій?

Навчальні завдання для самостійної роботи

І.На підставі аналізу джерел зі списку основної літератури назвіть переваги і недоліки міжнародних корпоративних страте­гій у сфері науково-технічного прогресу.



  1. Наведіть приклад української компанії, що діє на міжнарод­
    ному технологічному ринку.

  2. Обґрунтуйте сильні і слабкі сторони технологічної політики
    глобального центру.

  3. На підставі літературних джерел [ 1, гл. 10] назвіть типи техноло­
    гічної політики, які використовує корпорація «Проктер енд Гембл».

  4. Розмежуйте обов'язки менеджера та фахівця (інженера,
    економіста, маркетолога) щодо забезпечення підвищення ефек­
    тивності інноваційного процесу в компанії.

  5. З матеріалів кейсу «Ксерокс» поясніть причини виникнення
    кризової ситуації в корпорації у 70-ті роки.

  6. Обґрунтуйте доцільність участі корпорації «Ксерокс» у на­
    ціональному конкурсі за присудження премії Болдріджа.

  7. Чи не здається занадто забюрократизованою процедура при­
    судження національної премії якості імені Болдріджа в США?

  8. Порівняйте процедури присудження премій якості в США
    та Україні.

10. Запропонуйте шляхи підвищення якості товарів українсь­
ких підприємств.


304

305


Тести

Одиничний вибір (правильно помилково)

  1. Крива Гомпертца — одна Із закономірностей сучасного техноло­
    гічного розвитку.

  2. Однією з піонерних міжнародних корпорацій, якій вдалося запро­
    вадити програму «Шість сигма», € японська корпорація «Тойота».

  3. Політика глобального центру ґрунтується на використанні мож­
    ливостей зарубіжних відділень міжнародних корпорацій.

  4. Модель Герпотта означає двомірну матрицю «привабливість но­
    вої технології— технологічна позиція підприємства».

  5. Спонсором премії Е. Демінга в галузі якості є Японський інститут
    науки і техніки.

Множинний вибір

1. Одна із закономірностей сучасного технологічного розвит­
ку, що знайшла свій вираз у 8-кривій, означає ...

а) лінійний зв'язок між витратами та якістю;

б) нелінійний зв'язок між витратами та якістю;

в) лінійний зв'язок між кумулятивними витратами (зусиллями),


спрямованими на вдосконалення продукту (процесу), та продуктивніс­
тю, яка отримана за рахунок вкладених інвестицій;

г) нелінійний зв'язок між кумулятивними витратами (зусиллями),


спрямованими на вдосконалення продукту (процесу), та продуктивніс­
тю, яка отримана за рахунок вкладених інвестицій;

д) щось інше.



2. Технологічний парадокс являє собою...

а) зв'язок між інвестиціями та доходами;

б) зв'язок між витратами і продуктивністю;

в) зв'язок між продуктивністю і доходами;

г) лінійний прямий зв'язок між витратами та якістю;

д) нелінійний зворотний зв'язок між якістю і витратами.



3. Розробка нових технологій у материнській чи приймаючій
країні для створення нових продуктів і процесів за рахунок
централізованих ресурсів міжнародної корпорації і подальше
поширення інновацій по всіх відділеннях означає...

а) політику полі центризму;

б) інтегровану систему технологічного розвитку;

в) політику глобального центру;

г) розподілену систему технологічного розвитку;

д) усе наведене.

306

4. Планування міжнародних науково-дослідних і дослідницько-
їконструкторських робіт транснаціональними корпораціями
включає...

а) розміщення науково-дослідних підрозділів;

б) прийняття рішення щодо розробки продукту (технології);

в) вибір майбутніх напрямів досліджень;

г) розподіл людських і фінансових ресурсів між відповідними відді-


іленнями корпорації;

' д) усе наведене.



5. Система тотального управління якістю містить такі
) ланки...

а) філософські підстави;

б) загальний інструментарій, що стосується статистичного контро-
|,лю процесу І розгортання функції якості;

в) інструменти статистичного спостереження відділу контролю


', якості;

г) усе наведене;

д) загальний інструментарій, що стосується статистичного контро-
ілю процесу і розгортання функції якості та інструменти статистичного
'спостереження відділу контролю якості.

6. Закон Мура, який означає подвоєння процесингової потуж-
ності
кожних 18 місяців, було сформульовано на підставі уза-
\гальнення діяльності міжнародної корпорації...

а) Тошиба;

б) Дженерал Електрик;

в) Моторола;

г) АЙ-Бі-Ем;
д)Інтел.

4у 7. Премія якості ... може бути присуджена компанії будь-



у якої країни світу.

і\ а) Демінга;

(.;' б) Болдріджа;

■і ,■ в) Європи;

: -, г) України;

і д) усі наведені.

■. і'


.. 8. Перелік компаній, що зазнали невдачі в конкурсі на прису­дження національної премії якості США М. Болдріджа,...

а) друкується у щотижневику «Бізнес-Уїк»;

б) друкується в американській пресі;
. - в) оголошується на телебаченні;

г) друкується в спеціальних урядових виданнях а якості;

д) не розголошується.

307


9. В основі українських національних конкурсів з якості ле­
жить ...

а) премія Малкольма Болдріджа;

б) премія Демінга;

в) Європейська нагорода якості;

г) міжнародні стандарти якості ІСО-9000;

д) українська модель якості.



10. При виборі партнерів в Україні міжнародні корпорації
враховують ... рівень використання тотальних систем управлін­
ня якістю:

а) низький;

б) середній;

в) задовільний;

г) достатній;
д)високий.

Збіг


  1. Діаграма Ішикави.

  2. Модель Герпотта.

  3. Модель технологічної
    кривої.

  4. Шість сигм.

  5. Технологічний пара­
    докс.

А. Матриця «привабливість технології — технологічна позиція підприємства». Б. Підвищення якості продукції при зни­женні виробничих витрат. В. Причинно-наслідкова діаграма.

Г. Взаємозв'язок між технологічними інвес­тиціями та їх ефективність. Д. Програма, спрямована на зниження рів­ня дефективності.



Завершення

  1. Крива Гомпертца включає три основних ділянки, на першій і
    яких нарощування витрат зумовлює ... результати, на другій ці резуль­
    тати ..., а на третій ....

  2. Ключові переваги ... у сфері технологічного розвитку полягають в
    їх здатності зробити вирішальний внесок на ... ділянці 8-кривої і завдя­
    ки цьому використати як вирішальний інструмент завоювання па­
    нівного стану на ринку.

  3. Ціна технологічного трансферту встановлюється в процесі пере­
    говорів між ..., який прагне встановити контроль над зарубіжною фір­
    мою та ..., що сподівається використати добру репутацію та авто­
    ритет ліцензіара.

308

4. Одним з прикладів є Європейська винагорода якості, що

[описує «ідеальне підприємство за допомогою дев'яти критеріїв, п'ять з |кких характеризують ... діяльності підприємства, а чотири — ... .

5. Присудження національної премії якості США Малкольма Болд-

Игіджа містить такі етапи: ... спеціальною комісією, перевірка

(■відповідності наданих звітів дійсності і прийняття остаточного рішення


і журі з

Термінологічний словник ключових понять

Венчурний бізнес — міжнародні компанії невеликого розміру, які створюються міжнародними корпораціями для реалізації ризикованих Науково-технічних проектів.

Діаграма Ішикави (причинно-наслідкова діаграма)— один з ін­струментів управління якістю, який полягає у виявленні за допомогою побудови графіка факторів (порушень), що негативно впливають на Якість продукції, послуг, робіт.

Інтегрована система технологічного розвитку — різновид тех­нологічної політики міжнародних корпорацій, який передбачає об'єд­нання ресурсів і можливостей усіх елементів МНК як на рівні головної Компанії, так і на рівні дочірніх фірм для спільного створення і впрова­дження інновацій.

Крива Гомпертца (5-крива, або крива логістики) являє собою не­лінійний зв'язок між кумулятивними витратами (зусиллями), спрямо­ваними на вдосконалення продукту чи процесу, з одного боку, та про­дуктивністю, яка отримана за рахунок вкладених інвестицій, — з іншого.

Матриця технологічного портфеля ■— інструмент управління технологічним розвитком міжнародних корпорацій, який дозволяє ви­брати оптимальні рішення в умовах різної технологічної привабливості проектів і рівня забезпеченості ресурсів.

Міжнародна передача технологій (іпіегпаііопаі ІесИпоіо^у Ігапз/ег) — це сукупність економічних відносин між фірмами різних країн у галузі використання зарубіжних науково-технічних досягнень.

Міжнародні комітети — організаційна форма управління техно­логічною діяльністю міжнародних корпорацій, що діє поза існуючою Структурою компанії; включає менеджерів центрального офісу і зару­біжних відділень; забезпечує керівництво пріоритетними проектами Через відповідальних лінійних керівників.

1987

Міжнародні стандарти якості— комплекс стандартів якості, розроблених міжнародною організацією із стандартизації і прийнятих в

р. на основі використання стандартів провідних міжнародних кор-

порацій США і країн Європи.

Модель Герпотта— процес вибору системи розміщення науково-Дослідних і проектно-конструкторських підрозділів міжнародних кор-

309





порацій залежно від привабливості технологій і технологічної позиції підприємства.

Модель Пірсона—Ерокхофа—Бемера — процес вибору центрів науково-дослідних і проектно-конструкторських центрів міжнародних корпорацій на основі використання ромба конкуренції' Портера, що ґрунтується на врахуванні таких факторів, як людські ресурси компанії', технологічна інфраструктура, спрямованість розвитку продукту, конку­ренція на ринку, маркетингова стратегія компанії та ін.

Модель «л 'яти факторів конкуренції» Портера — система конку­рентних сил у галузі, що містить наявних прямих конкурентів, потенцій­них нових конкурентів, постачальників, споживачів, а також компанії — виробники продуктів-замінників.

Модель технологічної кривої— взаємозв'язок між науково-технічними інвестиціями та ефективністю отриманих розробок.

Науково-технічне співробітництво — система організаційних відно­син, яка дозволяє об'єднати зусилля і ресурси кількох міжнародних корпо­рацій або відділень однієї корпорації з метою скорочення терміну створен­ня науково-технологічних розробок і зниження ризиків у цій сфері.

Політика глобального центру— один з видів технологічної полі­тики міжнародних корпорацій, яка полягає в пошуку нових технологій у материнській країні чи країні базування для створення нових продук­тів і процесів із залученням централізованих ресурсів материнської компанії і поширенні Інновацій по світових відділеннях МНК.

Політика поліцентризму — різновид технологічної політики між­народних корпорацій, рушійною силою якої виступають відділення цих корпорацій, що використовують власні можливості і ресурси для роз­робки нових технологій, які забезпечують їх власні потреби.

Принцип управління якістю Демінга— сукупність 14 принципів управління якістю, розроблених одним з провідних учених у цій галузі Е. ДемІнгом і впроваджених у діяльності японських корпорацій.

Програми «шість сигм» — технологічні програми провідних між­народних корпорацій, спрямовані на зменшення кількості дефектів го­тової продукції до 3,4 па один мільйон виробів-

Проектний менеджмент ■система управління проектами.
Управління проектами - (англ. Project Management) область знань з планування, організації та управління ресурсами з метою успішного досягнення цілей та завершення завдань проекту. Іноді ототожнюється з управлінням програмами, але програма - це фактично вищий рівень: група пов'язаних та взаємозалежних проектів.


Розподілена система технологічного розвитку— технологічна по­літика типу «lokally leveraged>\ яка включає використання ресурсів наці­онального відділення з метою створення інновацій не лише для місцево­го ринку, а й поширення їх на світовій основі.

Технологічна політика міжнародних корпорацій— сукупність науково-технічних ідей, концепцій і розробок, на основі яких розроб­ляються І впроваджуються нові продукти (послуги, роботи) та техноло­гічні процеси.

Технологічний парадокс— зворотний зв'язок між якістю і витрата­ми, коли підвищення якості в умовах використання високих технологій супроводжується зниженням рівня витрат на точці рівноваги у взаємодії динаміки якості і витрат.

310


Технологічний розрив — сукупність 8-кривих старої і нової техно-|логій, що дозволяє виробляти конкурентоспроможну продукцію.

Технологічний трансферт— процес передачі науково-технічних ^розробок і технологій між відділеннями міжнародних корпорацій.

Технологія — науково-технічні, виробничі, управлінські і комер­ційні знання і досвід, що використовуються у виробничих процесах.

Тотальне управління якістю— сукупність організаційної струк-ітури, процедур, процесів і ресурсів, необхідних для адміністративного ! забезпечення якості.

Якість— сукупність характеристик об'єкта, які стосуються його [здатності задовольнити встановлені й передбачувані потреби відповід-I но до його призначення (130 9004-1-95).

Рекомендована література до теми

1. Международньш менеджмент: Учеб. для вузов / Под ред.


С. 3. Пивоварова, Д. И. Баркана, Л. С. Тарасевича, А.И. Майзеля.—
СПб.: Питер, 2000. — С. 495—541.

2. Панченко Є. Г., Омельченко Р. В. Інноваційна діяльність трансна-


І'ЦІональних корпорацій в сучасному міжнародному технологічному се-
Іредовищі: Акт. проблеми міжнар. відносин: 36. наук, праць. -—

[Вип.35.— 4.1.— К.: КНУ ім. Т. Шевченка; Ін-т міжнар. відносин, 2002. —С. 120—123.



  1. Современное управление: Знциклоп. справочник: Пер. с англ. —
    (. В 2-х т. — М.: Издатцентр, 1997. — Т. 1. — С. 701—755.

  2. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Моногра­
    мі фія / За ред. д-ра екон. наук, проф. Д. Г. Лук'яненка.— К.: КНЕУ,

■2001. —С. 356—384.

, 5. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / № А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, А. С. Гальчинський та ін. — К.: Либідь, 2002. —С. 132—142.

311




Тема 10. Міжнародний фінансовий менеджмент

Основні питання до вивчення


  1. Визначити суть і складові міжнародного фінансового се­
    редовища та закономірності його функціонування.


  2. Зрозуміти механізм управління валютними ризиками.

  3. Охарактеризувати управління короткостроковими акти­
    вами і зобов'язаннями міжнародних корпорацій.


  4. Вивчити інструменти управління довгостроковими акти­
    вами і зобов'язаннями міжнародних корпорацій.


  5. Систематизувати сучасні методи трансфюрного ціноут­
    ворення у міжнародних корпораціях.


  6. Познайомитися з міжнародною банківською діяльністю.

  7. Сформулювати особливості фінансового менеджменту
    відділень міжнародних корпорацій в Україні.


Методичні поради до вивчення теми

Основні положення теми викладені у навчальному посібнику «Транснаціональні корпорації» [7]. Детальніше окремі питання висвітлені в підручнику «Международний менеджмент» [3]. На­самперед це стосується прийняття фінансових рішень у міжнарод­них корпораціях, закономірностей функціонування фінансового середовища, хеджування валютних ризиків. Додатковий матеріал з питань міжнародного фінансового менеджменту, а також з досвіду управління грошовими потоками міжнародних корпорацій різних країн можна знайти в зарубіжних навчальних виданнях [І, 8, Ю, 11]. Так, у книзі відомого фінансиста сучасності Дж. Сороса міс­титься цікавий матеріал щодо застосування теорії рефлексивнос­ті у прийнятті рішень на міжнародних фінансових ринках, а та­кож його міркування стосовно нової глобальної фінансової архі-текіури [5]. У монографії за редакцією Д. Г. Лук'яненка доскональ­но висвітлена одна з ключових проблем теми — глобалізація фі­нансових ринків [6]. Вельми актуальні питання співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями досліджені в монографії В. І. Хорошковського [9]. Варто згадати також і про навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дис­ципліни «Фінанси зарубіжних корпорацій» [8], в якому студенти

312

[знайдуть корисний матеріал стосовно функцій управління фінан­сами зарубіжних корпорацій, управління основним та обіговим капіталом, приклади розв'язання тематичних задач. Нарешті, варто звернути увагу студентів на навчальний посібник Л. П. Петрашко [4], в якому висвітлюються валютні операції, що широко засто­совуються міжнародними корпораціями для збалансування това-



ірних і грошових потоків у різних валютах, а також хеджування валютних ризиків.

Під час самостійного вивчення першого питання теми студен­ту важливо зрозуміти одну з ключових особливостей міжнарод­ного фінансового менеджменту, пов'язану з використанням бага­тьох валют, обмінні курси між якими динамічно змінюються.

[Фінансовим менеджерам міжнародних корпорацій з огляду на подібні коливання валютних курсів доводиться не лише ретельно прогнозувати їх рух, а й використовувати ті чи інші фінансові ін­струменти для запобігання можливим збиткам від несприятливих змін цих курсів. Ідеально фінансові ресурси потрібно тримати в тих валютах, курси яких зростають. Однак склад таких валют є невідомим і змінюється щодня.

Варто звернути увагу студентів на те, що міжнародні корпо­рації діють у багатовалютному фінансовому середовищі. Загаль-

і не уявлення про це студент може отримати з рис. 10.1.

Наведена схема свідчить, по-перше, що міжнародні корпорації

| обов'язково здійснюють операції на ринках іноземних валют —

\ інакше неможливі взаємовідносини як усередині корпорації між зарубіжними відділеннями, так І з іноземними діловими клієнта­ми. По-друге, міжнародні корпорації для фінансування своїх за­рубіжних підрозділів використовують різноманітні валютні ін-

іструменти (євровалюту, євробонди, акції") залежно від терміну фінансування. Поглиблені відомості про різноманітні теоретичні концепції валютних обмінів студент може знайти в рекомендова­них навчальних виданнях [3, 4, 10, 11].

У своїй роботі фінансовий менеджер повинен опиратись на

'теорії, що дозволяють йому будувати сценарій розвитку подій і

і'Прогнозувати наслідки рішень, що приймаються. До них нале­жать теорії, які описують основні умови паритетів фінансового

\ринку:


  1. теорія паритету купівельної спроможності валюти;

  2. теорія паритету відсоткових ставок;

  3. «ефект Фішера»;

  4. «міжнародний ефект Фішера»;

  5. теорія незміщеного форвардного курсу.

313

Ринки іноземних валют




Фінансування


Коротко­строкове


Іноземні ділові клієнти


ідовгострокове| строкове


Ринок

євровалюти




міжнародний

ринок акцій




сврокредитів і євробондів


Експорт імпорт


Коротко стро ко ве


фінансування Середньо- і довгострокове


Зарубіжні

відділення,

філії,

дочірні


фірми


фінансування Довгосторокове

фінансування

Рис. 10.1. Діяльність транснаціональних корпорацій на міжнародних фінансових ринках

Знаходження умов паритету здійснюється за допомогою еконо-мІко-математичного апарату І є необхідним для виявлення взаємо­зв'язку між основними індикаторами валютного ринку. Він і є осно­вою для пошуку найоптимальніших шляхів інвестування капіталу. Усі теорії паритетів є похідними від закону єдиної ціни, згідно з яким ціни (доходи) фінансових активів з однаковим ризиком, скориговані на валютний перерахунок, вирівнюються на всіх світових ринках з урахуванням операційних витрат. Механізмом вирівнювання висту­пає валютний арбітраж.

І Арбітраж — операція, пов'язана з купівлею активів на дешевому ринку і продажем його на більш дорогому.

Глибшому розумінню взаємозв'язку між зазначеними теорія­ми в процесі самостійного вивчення курсу сприятиме рис. 10.2.

314


Існуючий

Локальний арбітраж

Існуючий на інших

валютний курс «спот»

Ч —' ■*— -^

ринках валютний курс «спот»

1










Існуючий «крос-курс»

Трикутний ^""--^. арбітраж

Існуючий форвардний







обмінний курс

Ефект ^* Фішера /""^

Існуючий рівень

і




інфляції




./'Паритет купівельної ■ уг спроможності валюти
















Існуюча диференціація відсоткових ставок

Міжнародний ефект Фішера

Майбутні зміни обмінних курсів

Рис. 10.2. Взаємодія факторів у процесі руху валютного курсу (Джерело: МаАшаЗ., р. 151)

Зі схеми очевидно, що на існуючий курс «спот» головним чи­ном впливає арбітраж. Тому для проведення касових валютних операцій «спот» учасники міжнародного бізнесу ретельно вивчз-|!;Ють обмінні курси на різних ринках. Однак для прогнозування ' валютних курсів ключову роль відіграють форвардні обмінні кур­си, на які впливають не лише курси «спот», а Й інші валютні | співвідношення. Цей вплив здійснюється через існуючу диферен-сціацію відсоткових ставок, на яку, в свою чергу, впливають рівні [і1 .інфляції валют (через ефект Фішера) та майбутні зміни обмінних | курсів (через міжнародний ефект Фішера).

Центральне місце в самостійному вивченні другого питання І.теми посідає усвідомлення системи управління валютними ризи-'(сами. Основні ланки цієї системи представлені нарис. 10.3.

Як видно з цієї схеми, вихідними ланками управління валют-

ІІНими ризиками є, з одного боку, інформаційне забезпечення руху

Курсів валют, що цікавлять компанію, а з іншого, — очікувані

грошові потоки в кожній валюті. Рух грошових курсів відповідно

ІДо рис. 10.2 дає змогу прогнозувати валютні обміни. Розрахунок

Ірозміру і напрямів грошових потоків дозволяє оцінити потенцій-

315


ні збитки від коливань валютних курсів. Виходячи з цього, роз­робляються заходи щодо управління валютними ризиками.

Інформація про існуючі та очікувані економічні умови, які впливають на географічні й історичні фактори руху валютного курсу




Інформація про існуючі та очікувані грошові потоки в кожній валюті і кожному переказі




і

1










і

1







Прогнозування валютних курсів







Вимірювання потенційних

збитків від коливань валютного курсу












>
























Управління потенційними збитками від коливань валютного курсу:

• як потенційні збитки вплинуть на грошові потоки, шо грунтуються на прогнозованих валютних курсах; • чи можна хеджувати будь-які потениійні збитки і яку хеджувальну техніку слід використовувати






Рис. 10.3. Менеджмент валютних ризиків

Далі слід звернути увагу студента на те, ідо валютні ризики поділяються на три групи, кожна з яких потребує використання спеціальних міжнародних фінансових інструментів.



І Валютні операційні ризики являють собою ризики, пов'я­зані зі змінами обмінних курсів у період між поставками про­дукції та здійсненням платежів.

Якщо курс валюти експортера порівняно з валютою імпортера зростає, то експортер може потерпати від несприятливого обмін­ного курсу, оскільки отримує від імператора встановлену кіль­кість валюти його країни, якщо це було передбачено в контракті. Після обміну експортер матиме національної валюти менше, ніж планував. Звичайно, експортер може укласти контракт у валюті своєї країни. Але І в цьому разі він не позбавляється валютних ризиків, оскільки валюта експортера може знецінюватись, а ім­портеру менше доведеться витрачати своєї валюти, щоб розраху­ватись по контракту. Тому учасники міжнародного бізнесу ви­мушені вдаватись до страхування валютних ризиків, що потребує певних витрат, проте в цілому вони значно менші за можливі

316

збитки. Але головна перевага страхування оперативних валютних ризиків полягає в тому, що бізнес стає передбачуваним.



Головними інструментами управління операційними валют-

| ними ризиками є:

! 1. Уникнення ризиків;

а) передача ризиків шляхом укладання контрактів у валюті


, експортера;

б) попередня оплата;

в) сальдування операційних валютних ризиків шляхом укла­
дання контрактів на продаж одних товарів І купівлю інших з парт­
нерами однієї і тієї самої країни;

г) проведення розрахунків протягом тривалого часу;

д) «кошикове» хеджування — використання платежів і надхо­
джень у великій кількості валют.

2. Короткострокове управління операційними валютними
ризиками:

а) форвардні валютні контракти;

б) ф'ючерсні валютні контракти;

в) хеджування короткостроковим кредитом;

г) валютні опціони;

д) перехресне хеджування шляхом укладання контракту на


іншу валюту, курс якої прив'язаний до партнерської.

3. Довгострокове управління операційними валютними ри-
\ яиками:

а) паралельні (компенсаційні) позики; ■ б) валютні свопи; в) кредитні свопи.

і: Далі треба звернути увагу студента на другий тип валютних ризиків— перерахункові (бухгалтерські). Вони пов'язані з ве­денням бухгалтерських записів І перерахунком вартості активів і [Пасивів з однієї валюти в іншу. У разі непередбачуваних змін ва­лютних курсів виникають несподівані зміни в заявленому фінан­совому стані компанії, штучному перебільшенні чи зменшенні Певних статей балансу, насамперед прибутку. Перебільшення Прибутку провокуватиме акціонерів вимагати більше дивідендів на шкоду інтересам розвитку компанії. Заниження прибутків бу-

.V» псувати рівень рентабельності, а отже, інтерес в інвесторів. До Цього слід додати Й відмінності в системі ведення бухгалтерсько-

ііТо обліку в різних країнах, що ускладнює складання об'єктивного

|консолідованого балансу корпорації.

У процесі ведення бухгалтерського обліку застосовуються три

И|Основні методи перерахунків:

317




  1. Метод чистого обігового капіталу, згідно з яким поточні
    активи І пасиви перераховуються за поточним обмінним кур­
    сом, а довгострокові активи і пасиви — за початковим обмін­
    ним курсом.

  2. Монетаристсько-немонетаристський метод, відповідно
    до якого грошові активи перераховуються за поточним обмін­
    ним курсом, а негрошові активи — за початковим обмінним
    курсом. Грошові зобов'язання перераховуються за поточним
    курсом.

  3. Метод повного розрахунку, тобто перерахунок усіх статей
    фінансової звітності за поточним обмінним курсом. Це найпрос­
    тіший метод, тому він рекомендований до використання Інститу­
    том привілейованих аудиторів Англії та Шотландії.

Кожен із зазначених методів спричиняє певні ризики, для хе­джування яких використовуються два підходи:

  1. Зіставлення активів та зобов'язань залежно від того, яка ва­
    люта стосовно компаній є функціональною — материнська чи
    Іноземна.

  2. Застосування Інструментів управління операційними валю­
    тними ризиками, зокрема перехресного хеджування.

Вивчення цього питання з урахуванням знань студентів з бух­галтерського обліку, а також міжнародних фінансів повинно при­вести їх до висновку про ненадійність хеджування перерахунко-вих валютних ризиків. Тому чимало фінансових аналітиків рекомендують міжнародним корпораціям ігнорувати бухгалтер­ські валютні ризики і зосередити свою увагу на управлінні еко­номічними ризиками.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   17



  • Контрольні запитання
  • Навчальні завдання для самостійної роботи
  • Тести Одиничний вибір (правильно
  • Множинний вибір
  • Термінологічний словник ключових понять