Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Урок 33 Тема: Природно-територіальні комплекси (птк), взаємодія факторів І компонентів, що їх формують. Ландшафти ті їх класифікація. Вплив господарської діяльності людини на ландшафти

Скачати 64.51 Kb.

Урок 33 Тема: Природно-територіальні комплекси (птк), взаємодія факторів І компонентів, що їх формують. Ландшафти ті їх класифікація. Вплив господарської діяльності людини на ландшафти




Скачати 64.51 Kb.
Дата конвертації28.05.2017
Розмір64.51 Kb.
ТипУрок

Урок 33

Тема: Природно-територіальні комплекси (ПТК), взаємодія факторів і компонентів, що їх формують. Ландшафти ті їх класифікація. Вплив господарської діяльності людини на ландшафти.
Мета: поглибити та систематизувати знання про природні компоненти та природні комплекси; сформувати систему знань про ландшафти (ПТК) та чинники їх формування; дати первинні практичні навички аналізу ландшафтної карти.
Обладнання: фізична карта України, ландшафтна карта України, атлас України, підручник, стаття «Ландшафти України»

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і умінь.
Приро́дний ко́мплекс (лат. complexus - зв'язок) - система окремих природних об'єктів у їх екологічних взаємозв'язках. Природними комплексами є природа в цілому (навколишнє природне середовище), урочища, ландшафти, екосистеми, біогеоценози тощо.
Ландша́фтні ка́рти - карти, що відображують закономірності розміщення географічних комплексів і їх просторову структуру. На детальних ландшафтних картах (у масштабі 1:10 000 і більше) зазвичай зображаються фації, на узагальнених великомасштабних і середньомасштабних (у масштабах 1:10 000 - 1:1 000 000) картах - урочища і місцевості, на дрібномасштабних (дрібніше 1:1 000 000) - переважно ландшафти, хоча в окремих випадках (наприклад, в «Атласі Забайкалья» 1967) можуть бути показані (у сильно генералізованому вигляді) фації і урочища.

Хід уроку


I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ

Диференційовані запитання.

1) Що таке природний комплекс? Які природні компоненти входять до його складу?

2) Наведіть приклади взаємозв'язків між: рельєфом та кліматом, ґрунтами та рослинами тощо.

3) Який природний комплекс на Землі є найбільшим? Найменшим?



III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Розповідь учителя.

Вивчаючи природні компоненти, ми встановили, що між ними існують взаємозв'язки. Отже, жоден із природних компонентів не існує окремо, а тісно поєднаний з іншими. Унаслідок тривалого взаємопов'язаного та взаємозумовленого розвитку природних компонентів на певних територіях виникають різні за розмірами ділянки з певною однорідністю фізико-географічних умов — природно-територіальні комплекси (ПТК) , або ландшафти (це слово перекладається з німецької як «краєвид»).

У наш час людина дуже активно впливає на окремі компоненти природи, але оскільки ці компоненти нерозривно пов'язані, зміна одного з них призводить до зміни всього природного комплексу. Досліджуючи ландшафти, можна передбачити негативні наслідки діяльності людини, що дуже важливо для збереження природного середовища. Наукові дослідження відбиваються у ландшафтних картах, описах територій і складаються у нову галузь географічної наукиландшафтознавство.

Довкілля, або бюрократично навко́лишнє приро́дне середо́вище - всі живі та неживі об'єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині (наприклад, навколишнє середовище країни). Сукупність абіотичних та біотичних факторів, природних та змінених у результаті діяльності людини, які впливають на живий світ планети.
Наукове дослідження - процес дослідження певного об'єкта (предмета або явища) за допомогою наукових методів, яке має на меті встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей.
Географія Геогра́фія або земле́пис (грец. γεωγραφία, опис Землі, походить від двох еллінських слів: γεια - Земля і γραφειν - писати, описувати) - наука, що вивчає географічну оболонку Землі (епігеосферу), її просторову природну і соціально-економічну різноманітність, а також зв'язки між природним середовищем і діяльністю людини.

ІІІ.Вивчення нового матеріалу:

Розповідь вчителя:

Компоненти і чинники ПТК. З попередніх курсів географії ви вже знаєте, що компоненти природи на тій чи іншій території перебувають у складних взаємозв'язках і взаємодії. Внаслідок такого тісного поєднання природних компонентів виникають природні комплекси.

Найбільшим природним комплексом Земної кулі є географічна оболонка, яка утворилася в результаті взаємодії верхнього шару літосфери, нижнього шару атмосфери, гідросфери і біосфери.

Географі́чна оболо́нка (англ. geography envelope; нім. geografischer Mantel, m) - верхня комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і складної взаємодії окремих геосфер - літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери.
Географічна оболонка неоднорідна, адже взаємодія компонентів природи по-різному відбувається на материках і в океанах, на рівнинах і в горах, на схилах гір і в передгір'ях, у річкових долинах і на вододілах. Різною також є ця взаємодія у полярних, помірних, тропічних чи екваторіальних широтах. Тому у межах географічної оболонки виділяють різні за величиною відносно однорідні частини — природно-територіальні комплекси (а у водних басейнах - природно-аквальні комплекси). ПТК формуються в результаті тривалої взаємодії на певних територіях таких природних компонентів, як тектонічні структури і гірські породи, рельєф, клімат, води, ґрунти, рослинність і тваринний світ.
Твари́ни (лат. Animalia або лат. Metazoa) - царство переважно багатоклітинних еукаріотичних (ядерних) організмів, однією з найголовніших ознак якого є гетеротрофність (тобто, споживання готових органічних речовин) та здатність активно рухатись.
Річкова долина Річкова́ доли́на - лінійно витягнута від'ємна форма рельєфу, утворена дією постійного водотоку. Розмір такої долини залежать від водності річки, яка визначається площею та особливостями басейну.
Гірські́ поро́ди (англ. rocks, нім. Gesteine) - природні агрегати однорідних або різних мінералів, що виникли за певних геологічних умов у земній корі або на її поверхні, більш чи менш стійкі за складом, які утворюють самостійні геологічні тіла.
Для ПТК характерна подібність внутрішньої будови і зовнішнього вигляду, історичного розвитку і проходження сучасних природних процесів. Основними чинниками розвитку ПТК є сонячна радіація, внутрішня енергія Землі й енергія її обертання, а також процеси, що відбуваються в атмосфері, гідросфері й біосфері.
Вн́утрішня ене́ргія тіла (позначається як E або U) - повна енергія термодинамічної системи за винятком її кінетичної енергії як цілого і потенціальної енергії тіла в полі зовнішніх сил.
Со́нячна радіа́ція - електромагнітне і корпускулярне випромінювання Сонця, яке поширюється у вигляді електромагнітних хвиль.
Ці енергетичні чинники впливають на розвиток комплексу через основні фізико-географічні процеси теплообмін, вологообмін, обмін мінеральних та органічних речовин.

За час формування поверхні нашої країни на одних і тих самих її ділянках змінилася велика кількість природно-територіальних комплексів. Адже там неодноразово чергувалися суходіл і море, змінювалися геологічна будова та кліматичні умови, зникали одні й з'являлися інші рослини і тварини (див.

Органі́чні речови́ни (рос. органические вещества, англ. organic matter; нім. organische Stoffe m pl) - речовини, що виникли прямо або непрямо з живої речовини або продуктів їх життєдіяльності; присутні в атмосфері, поверхневих і підземних водах, осадах, ґрунтах і гірських породах.
Геологія Геоло́гія (від грец. γῆ - земля, і грец. λογος - наука) - комплекс наук про тверду оболонку Землі, історію її розвитку та процеси, що її створили.
Клі́мат або підсо́ння (від дав.-гр. Κλίμα - ухил) - багаторічний режим погоди, який базується на багаторічних метеорологічних спостереженнях, 25-50-річні цикли, одна з основних географічних характеристик тієї чи іншої місцевості.
геохронологічну таблицю). Сучасні ПТК почали формуватися після танення останнього льодовика лише 10—12 тис. років тому, їх компоненти та властивості продовжують змінюватися в часі, інколи — просто на очах і доволі суттєво.
Геохронологі́чна шкала́ (англ. geological dating, geochronological scale, нім. geologische Zeitrechnung f) - послідовний ряд геохронологічних еквівалентів загальних стратиграфічних підрозділів та їх таксономічної підлеглості.
Років тому - шкала часу, що широко використовується в археології, геології та інших науках для датування подій в минулому. Оскільки час відрахунку змінюється, стандартна практика пропонує використання 1950 року як еталонної точки «сучасності».
Поряд з природними чинниками, значний вплив на ПТК має діяльність людини (антропогенний чинник), часто призводячи до різких негативних змін у комплексах за короткий проміжок часу.
Діяльність - це процес взаємодії людини з довкіллям, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок появи потреби.


Ландшафти та їх класифікація

Інформація до використання:

Усі ландшафти поділяють на природні та антропогенні.

Природні ландшафти утворюють гірські породи, повітря, вода, ґрунти, рослинність, тваринний світ, що взаємодіють між собою і формуються під впливом природних процесів — ландшафтотвірних чинників. Розрізняють природні ландшафти суходолу та водні. Назви природних ландшафтів відображають належність до теплових поясів, природних зон та рівнин, гір. Наприклад на території України, виділяють рівнинні, гірські, мішано-лісові, лісостепові, степові, субтропічні.

Приро́дний ландша́фт (від нім. Landschaft, вигляд простору, краєвид) - цілісна частина ландшафтної оболонки Землі, що утворилася в результаті складної й тривалої взаємодії основних геокомпонентів планети (гірських порід, води, повітря, біоти) в певних (щоразу специфічних) умовах середовища, і як наслідок - набула характерного вигляду в просторі.
Фа́уна (новолат. fauna, від лат. Fauna - богиня лісів і полів, заступниця стад тварин) - історично сформована сукупність видів тварин, що живуть у певній області та входять до всіх її біогеоценозів.
Терито́рія України - суша, води, надра і повітряний простір, що знаходяться в межах державного кордону України.

Антропогенні ландшафти утворюють природні та змінені людиною компоненти, що взаємодіють між собою.

Вони сформувались упродовж тривалого історичного періоду під впливом господарської діяльності людини. Антропогенними компонентами ландшафтів є сільськогосподарські угіддя, меліоративні системи, населені пункти, лісосмуги, водосховища, транспортні системи, кар’єри, шахти тощо.

Транспортна система - це система взаємопов’язаних складових (людей, які задіяні в транспортному процесі; інфраструктури; транспортних засобів тощо), яка призначена для транспортування будь-кого (будь-чого).
Назви антропогенних ландшафтів залежать від виду господарської діяльності, під впливом якої змінився природний ландшафт (сільсько-, лісо- та водогосподарські, промислові, селитебні (населених пунктів), рекреаційні, природоохоронні).

Ландшафтам властива зональність, що виявляється в зміні їх природних характеристик.

Ландшафти не є однорідними. Наприклад, у долинному поліському ландшафті виділяють менші за площею ділянки – місцевості (річкову лучну заплаву, борову терасу із сосновими лісами, високий берег з широколистими насадженнями, вододільну ділянку, зайняту сільськогосподарськими угіддями).

Борова́ тера́са - тераса, що знаходиться безпосередньо над заплавою річки (луговою терасою). Як правило, борова тераса утворена піском, поростає сосновим лісом - бором, звідки й назва. Геологічний вік борових терас в різних річкових басейнах часто буває неоднаковий.
Сільськогоспо́дарські угі́ддя - це земельні угіддя, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції. Ці угіддя є головним засобом в сільськогосподарському виробництві.

У межах місцевостей виділяють ще менші ділянки – урочища (болото, схил річкової долини, окремий яр, вершину гори, однорідну лісову ділянку тощо). В урочищах виділяють фації, наприклад, пагорб, дно яру, лісову галявину) з більш однорідними природними умовами. Просторове поєднання ландшафтних місцевостей, урочищ і фацій визначає структуру ландшафту.

Важливим є і врахування просторового розміщення ландшафтів, наприклад на рівнинах чи у горах. У класи об'єднують ландшафти з подібними ознаками рельєфу. Так, у межах України розрізняють два класи ландшафтів: рівнинні та гірські.

Рівнинні ландшафти охоплюють приблизно 95% території України. Вони об'єднують різні типи ландшафтів залежно від співвідношення тепла і вологи, що зумовлює зональний розподіл ґрунтів і рослин, хід природних процесів та особливості гідрологічного режиму.

Гідрологі́чний режи́м (рос. гидрологический режим; англ. hydrologic regime; нім. hydrologische Arbeitsweise) - закономірні зміни гідрологічних елементів водного об'єкта в часі, що зумовлені фізико-географічними і в першу чергу кліматичними умовами басейну.
Це мішано-лісові, широколисто-лісові, лісостепові та степові. Степові, у свою чергу, поділяють на такі підтипи: північностепові, середньостепові, південностепові та сухостепові.



Вплив господарської діяльності людини на ландшафти:

Формування ландшафтів у післяльодовиковий період не було вже суто природним. На ньому позначалася діяльність людини. Між VIII і IV тисячоліттями до н. е. (доба неоліту) її вплив на природу посилився у зв'язку з розвитком тваринництва та землеробства. Тоді почали докорінно змінюватися природні ландшафти, оскільки природна рослинність замінювалася культурною, що позначилося на властивостях ґрунту. Від часу трипільської культури (IV–II тисячоліття до н. е.

Льодовикова ера - період довгострокового зниження температури Землі на поверхні й в атмосфері, що призводить до утворення або розширення континентальних льодовикових щитів, полярних шапок та альпійських льодовиків.
Трипі́льська культу́ра, культу́ра Кукуте́нь (рум. Cucuteni, або культурна спільність «Кукуте́нь-Трипі́лля») - археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви села Трипілля на Київщині, у зазначеній «розширеній» назві культури присутня ще й назва румунського села Кукутень.
) протягом кількох тисяч років панувало підсічне землеробство на Поліссі, а орне – у Лісостепу.
Подсічно-вогневе землеробство - одна з примітивних стародавніх систем землеробства в лісовій зоні, заснована на випалюванні лісу і посадці на цьому місці культурних рослин. При тривалому терміні перелогу характеризується досить високою врожайністю одиниці оброблюваної території та досить високою продуктивністю праці, але через те, що більша частина території виявляється при цьому в кожний даний момент під перелогом, загальна продуктивність праці для цього типу землеробства вкрай низька.
Степ традиційно використовувався для випасання худоби, його освоєння для землеробства почалося значно пізніше.

Із XVI ст. почали скорочуватись площі лісів на Поліссі та в Лісостепу внаслідок розвитку промислів, пов'язаних з використанням деревини для виробництва металу на руднях, скла – на гутах, поташу – на будах.

Ресурси широколистих лісів у XVII ст. були практично вичерпані. До кінця XVIII ст. лучні степи Лісостепу було розорано. Тоді надійшла черга до Степу. Природна рослинність якого була майже повністю знищена протягом сторіччя.

З XIX ст. в степовій зоні почалися катастрофічні посухи та пилові бурі, зумовлені суцільною сільськогосподарською освоєністю.

Пилова́ бу́ря - атмосферне явище у вигляді перенесення куряви (великих кількостей пилу, часток ґрунту, піщинок) вітром із земної поверхні в шарі висотою кілька метрів з помітним погіршенням горизонтальної видимості (зазвичай на рівні 2 м вона становить від 1 до 9 км, але в ряді випадків може знижуватися до декількох сотень і навіть до кількох десятків метрів).

Швидке зростання населення і потреба в сільськогосподарській продукції змушували максимально розширювати орні площі за рахунок ландшафтів, які раніше вважалися непридатними для землеробства (стрімкі схили, піщані тераси, заплави річок тощо). У результаті такої діяльності наприкінці XIX ст. відбувся «вибух» водної ерозії – змивання ґрунту на схилах, поширення ярів, замулення та пересихання малих річок і заплавних озер.

У XX ст. зміни ландшафтів сталися внаслідок розвитку промислового виробництва, осушення заболочених земель, будівництва водосховищ і каналів, хімізації сільськогосподарських угідь тощо.

Промисло́вість - технічно найдосконаліша галузь матеріального виробництва, основа індустріалізації економіки, яка має вирішальний вплив на розвиток продуктивних сил; сукупність підприємств з виробництва електроенергії, знарядь праці для галузей економіки, видобутку сировини, палива, заготівлі лісу, переробки продукції, випущеної промисловістю або виробленої сільським господарством, видобуток і переробка сировини, виробництво товарів і послуг.

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Прийом «Бліцопитування»

• Дайте визначення поняття «ландшафт».

• Порівняйте природні та антропогенні ландшафти. Вкажіть на відмінні характерні риси кожного з названих ландшафтів.

• Коротко розкажіть про історію розвитку ландшафтів України упродовж антропогену.

Територія України характеризується складною просторовою диференціацією фізико-географічних умов. Геологічна будова і рельєф, клімат, води, ґрунти, рослинність і тваринний світ, перебуваючи в складному взаємозв'язку і взаємодії, утворюють природно-територіальні комплекси різного рангу.

• Проаналізуйте, які види господарської діяльності впливають на зміну сучасних ландшафтів.

• Назвіть основні характеристики, за якими класифікують ландшафти України.

• Наведіть класифікацію сучасних ландшафтів України, ілюструючи відповідь ландшафтною картою.

V. ПІДСУМОК УРОКУ

Прийом «П’ять речень»

Сформулюйте основні навчальні здобутки за урок.



VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

• Опрацюйте текст підручника.



• Встановіть, які ландшафти поширені в околицях вашого населеного пункту, району, області. Опишіть один з ландшафтів та обґрунтуйте характер господарювання, пов’язаний з ним.


Скачати 64.51 Kb.

  • Компоненти і чинники ПТК.