Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Уроків музейної педагогіки з християнської етики по програмі 9 класу "Українські християнські традиції та елементи сакрального мистецтва"

Скачати 201.03 Kb.

Уроків музейної педагогіки з християнської етики по програмі 9 класу "Українські християнські традиції та елементи сакрального мистецтва"




Скачати 201.03 Kb.
Дата конвертації28.04.2017
Розмір201.03 Kb.
ТипУрок

Методика викладання уроків музейної педагогіки з християнської етики
по програмі 9 класу "Українські християнські традиції та елементи сакрального мистецтва"
(Три зустрічі в Церкві Преображення Господнього).

 Виконала: вчитель християнської етики


Львівський навчально-виховний комплекс ім. В. Стуса
Калашник Галина

 

Зміст



Вступ

Урок 1. Зустріч перша. Храмова архітектура

Урок 2. Зустріч друга. Іконографія Ісуса Христа та Богородиці

Урок 3.
Сакра́льне мисте́цтво - мистецтво, тісно пов'язане з вірою в Бога, релігійними обрядами, релігійним життям, символізмом божественної сили.
Е́тика (лат. ethica, від грец. ήθος - звичай) - наука, що вивчає мораль. Філософська дисципліна, яка вивчає мораль, суспільні норми поведінки, звичаї.
Христия́нство (від грец. Χριστός - «помазанник», «Месія») - один з напрямків єдинобожжя. Поряд з ісламом та буддизмом входить до числа 3-х світових релігій. Характерною особливістю християнства, яка відрізняє його від інших напрямків єдинобожжя, є віра в Ісуса Христа як втілення і прояв Бога заради спасіння всього людства і людського суспільства і настанови в істині.
Іконостас


"ХВАЛІТЕ ГОСПОДА В ЙОГО СВЯТИНІ"

(Пс. 150, 1)

Вступ

Складовими принципу, по якому побудована і укладена програма з християнської етики, є історико – культурологічна, що спирається на високі зразки християнської духовної культури і традиції та науково-пізнавальна, що розширює шкільний навчальний матеріал в етично-естетичному просторі.

Духо́вна культу́ра - складова культури, що охоплює мистецтво та філософію.
Саме на ці складові звертає увагу вчитель, коли викладає уроки за програмою 9 класу.

Діти змалечку бачать навколо себе сакральне мистецтво, бачать, боячись доторкнутися і не завжди маючи можливість збагнути усю значимість його для свого життя. Наше завдання допомогти їм не тільки торкнутися, але й поринути в нього, напуваючись художньою досконалістю мистецтва і національним духом. Духом предків, духом віри і великої любові, які відображають духовні , моральні та естетичні вартості суспільства та його часу, надаючи тим вартостям особливого статусу святостей.

Музейна педагогіка це не просто урок , який навчає розрізнити мистецькі стилі і форми, а урок, що розвиває у дітей візуальне , образне мислення, навчає більш глибоко сприйняти знайомі з дитинства образи і речі, ознайомитися з історією створення їх, вміти оцінити працю людей, які творили і розуміти, що це наше спільне багатство, наше коріння , наше джерело майбутніх звершень.

В даній розробці пропонується тема, яка може бути використана не тільки на уроках християнської етики, але й як виховні години. Даються відповіді на багато питань, які виникають, коли ми відвідуємо храм – яка архітектурна форма, побудова, ікони, іконостас, їх зміст і призначення, їх сакральне наповнення. Ми після цього сприймаємо храм не як музей з творами мистецтва, а як Дім Господній, в якому усе продумано, виважено і має своє місце та значення.

Для ознайомлення з темою був вибраний храм Преображення Господнього, який, на думку автора, має найбільше класичних і базових елементів церковної архітектури (особливо стосується повноти іконостасу).

Зміст

Урок 1. Тема: Зустріч перша. Храмова архітектура



Мета уроку:

пізнавальна: ознайомитися з символікою форми храму, поземними планами, що історично склалися та архітектурними формами храмів, основними їх складовими частинами;

розвиваюча: сприяти розвитку візуального та образного мислення учнів, спостережливості та пам’яті, вмінню порівнювати і робити висновки з одержаних знань;

виховна : створити умови для виховання в учнів прагнення і любові до прекрасного, пошани до праці інших людей, вмінню оцінити їх працю і таланти, відповідальності за збереження історичних та духовних надбань народу, вмінню користуватися набутими знаннями і розширювати їх під час самостійного поглибленого вивчення.

Слово "церква" в перекладі з грецької мови має два значення : "дім Господній" - храм, церква, кірха, тобто приміщення, де вічно перебуває святиня, і "народ Господній" - зібрання, церковна громада, тобто вся християнська спільнота загалом, навіть зібрання кількох християн.

У християнському богослов’ї церква трактується як зменшена модель всесвіту. Тут людина, оточена сакральними символами і знаками, включається в символічне дійство, під час якого вона має звільнитися від гріха й духовно відродитися для вічного життя.

Вічне життя - термін, що має кілька значень, існує в багатьох релігіях.
Духовне значення Церкви, як спасенного ковчега полягало в ідеї, що тільки за її допомогою людина зможе побороти бурхливі хвилі житейського моря і від берега смерті та темряви дістатися світла. Ця символіка відображена у дуже поширеній в Україні візантійській у своїй основі формі храмів, що нагадують корабель: з високою щоглою-дзвіницею, вітрилами-куполами , вівтарною апсидою, орієнтованою на схід, до Єрусалиму, звідки прийде спасіння. Просторова орієнтація на схід обґрунтовується Святим Письмо і географією: якщо плисти від темряви до світла – то потрібно плисти на схід, на сході був рай (Бут.2,8), Господь наш Ісус Христос, як Сонце Правди (Мал.
Ісу́с Христо́с (грец. Ἰησοῦς Χριστός, буквально Ісус Месі́я, тобто Помазаник), також Ісус з Назарету (лат. Iesus Nazareus) - центральна фігура у Біблії, згідно із християнським вченням, месія, спаситель та відкупитель людства з ярма гріха.
4,2) прийде зі сходу і Сам іменується Сходом ( Лк.1,78).

Додержання установлених канонів і символів у побудові та оздобленні храмів вело до цілісного й уніфікованого сприйняття різних за архітектурними стилями чи формою планування . Форма планування або інакше кажучи доземне планування мали вигляд прямокутника, хреста, зірки або кола. Відмінні за своїм суспільним статусом церкви – і величезні патріарші собори у світових столицях, і заховані у глухих місцинах дерев’яні каплиці через єдину систему символів набували однакового сакрального звучання. (Мал.1)

 http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_01.jpg

У візантійській мурованій культовій архітектурі поширення набув прямокутній тип храму, що мав виступаючі ззовні вівтарні апсиди. Його внутрішнє склепіння арками спиралося на колони, які ділили на три частини весь храмовий простір, що завершувався високим куполом. Саме цей – хрестовокупольний тип храму став домінуючим у Київські Русі, а потім і в Україні.

Церква Преображення Господнього була освячена в 1906 році, архітектором її був С. Гавришкевич. Церква , яка розміщена на місці одного з найстаріших кварталів Львова, починає свою історію від монахів тринітаріїв, які в ХV11 столітті збудували храм костел Св. Трійці. Орден тринітаріїв мав особливу місію – визволення християнського люду з турецької неволі. В 1783 році австрійською владою орден був скасований, а будівлі передані до користування університету та бібліотеці.

Тринітарії (Орден Пресвятої Трійці, лат. Ordo Sanctissimae Trinitatis, OSsT) - католицький жебракуючий монаший орден.
А́встрія, Респу́бліка А́встрія (нім. Republik Österreichопис файлу) - держава в Центральній Європі. Австрія - це переважно гірська країна, що не має виходу до моря, межує з Німеччиною та Чехією на півночі, Словаччиною та Угорщиною на сході, Словенією та Італією на півдні та Швейцарією і Ліхтенштейном на заході.
В 1848 році внаслідок бомбардування ці споруди згоріли і довгий час руїни стояли пусткою. За деякий час земля була передана громаді міста , яка і побудувала церкву преображення Господнього біля Народного дому. Коли обійдемо будівлю храму, то зможемо відзначити, що вона має форму хреста.

http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_02.jpg

Церква є уособленням Царства Божого, єдиного в трьох сферах: божественній , земній і небесній. Тому у своїй конструктивній основі церква, як правило, поділяється на три частини: вівтар (сфера буття Господа), середній храм або корабель (сфера буття ангелів) та притвор нартекс (сфера земного життя).

Храм увінчаний п’ятьма банями, дві з яких розміщені на дзвіницях над входом. Символіка п’яти куполів загальновідома – Євангелисти та Ісус Христос.

http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_03.jpg

Розглянувши схему будови храму (Мал.2) , ми перенесемо ці знання і увійдемо в притвор – невеликий коридор, що відділяє центральну частину храму від вулиці. Притвор починається ще на сходинках, які ведуть в храм.



http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_04.jpg

В давнину притвор складався з двох частин: зовнішньої та внутрішньої. Зовнішня перекрита покрівлею на стовпах (ганок з дашком). Вона була призначена для тих, хто за дуже тяжкі гріхи був відлучений від церкви і не мав права заходити до храму. Під дощем, снігом і вітром стояли грішники й каялися. Зі сльозами на очах вони мали благати тих, хто йшов до храму, про заступництво й молитву. Поруч з ними було місце жебраків та злидарів, язичників та іудеїв. Частина зовнішнього притвору відводилася для поховань. З часом вона перетворилася на цвинтар. Внутрішній притвор іноді називають трапезою, бо в давнину тут відбувалися спільні "трапези любові" для бідних на честь окремих християнських свят чи на спомин душ померлих. Інша назва притвору – нартекс (грецькою - ,,місце для засуджених,,) - вказує на те, що саме тут мають перебувати ті грішники, які трохи менше завинили перед Богом і людьми, а також ті, що відчувають докори сумління. За богословським приписом у притворі мали знаходитися і оглашенні, тобто ті, хто лише готувалися прийняти хрещення – адже в давні часи люди приймали хрещення в дорослому свідомому віці. Разом з усіма вірними, вони приймали участь у першій частині Літургії, а по закінченні ектенії виходили з храму в притвор,бо не мали права брати участь у Таїнстві Євхаристії. Також у внутрішньому притворі знаходилося місце для переслідуваних, яких церква брала під свій захист. В наші дні в притворі правляться покаянні служби (літії), проходять панахиди за померлих, під час хрещення дитинки , саме тут хресні батьки зрікаються злого духа, священик зустрічає молодят, які прийшли на вінчання і запитує чи добровільно вони прийшли брати шлюб і чи немає якихось перешкод для нього. Окреме місце відводиться для продажу свічок , хрестиків, іконок та інших церковних речей, а також для реєстрації шлюбів та вінчань. Горішню частину притвору займають хори.

Середня частина храму - храм вірних, це властивий храм, де вірні збираються на молитву, на Богослужіння. Називається так тому, що сюди дозволено заходити тільки вірним, тобто охрещеним. Посередині храму вірних стоїть тетрапод - чотирикутний столик, на якому є хрест, ікона храму чи свята, по боках - свічі. При ньому відправляються Святі Тайни Хрещення та Вінчання, парастаси, панахиди, акафісти і різні чини освячення та благословення.

Хре́щення - найперше Таїнство, таїнство духовного перенародження, яке звершується над людьми, що вступають до Христової Церкви. Про його значення Христос сказав Никодимові: «Істинно кажу тобі: хто не народиться від води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже…» (Ів. III, 5)
На самому переді у храмі вірних по боках - так звані крилоси, тобто місця, призначені для дяків, співців, хористів.

Храм вірних є відділений від святилища іконостасом, який розміщений на підвищенні, званім солея. На середині солеї є півкруглий випуск на храм вірних - і цей півкруг називається амвоном. Він має нагадувати вірним камінь, що його ангел відкотив від гробу Христа Господа в Єрусалимі. На амвоні диякон чи священик читає Євангеліє, проповідує Боже слово, виголошує ектенії.

Посередині храму у давнину стояв архієрейський амвон, що зображав гору блаженств, з якої Христос Спаситель виголосив блаженства. Цей амвон зображав також і камінь, з якого ангел звістив жінкам-мироносицям Воскресіння Христа Господа.

Воскресі́ння Ісу́са Хри́ста - воскресіння Ісуса Христа з мертвих по трьох днях після смерті, центральна доктрина в Християнстві, яка протягом сторіч проповідувалась язичникам і є найважливішою подією (і святом, знаним як Пасха чи Великдень) християнського суспільства.
Сьогодні архієрейські амвони бувають у кафедральних храмах, однак дещо посунені на південну сторону, для того щоб дати вірним можливість брати участь у Богослужіннях. Архієрейський амвон називається в церковних книгах "облачальне" місце, однак на ньому не тільки облачається архієрей, але й звершує частину Богослужіння, а часом, і цілу відправу, як молебні, панахиди, царські часи та ін.

Стінопис Храму вірних наповнюють ікони чи епізоди зі Старого чи Нового Заповітів, а також постаті мучеників, святих дів, подвижників, які у свій час своїм життям свідчили відданість Христу-Богу. Особливістю наших галицьких храмів є те, що у цій частині ми можемо побачити національних героїв, релігійних провідників, новітніх мучеників, святителів, сповідників.

Націона́льний геро́й (англ. National hero, нім. Nationalheld) - реальна або міфічна особа, діяльність якої принесла славу, велич чи благо певній нації. Особа, з якою ототожнюють певну націю. Складова політично-історичного міфу цієї нації.

У духовному розумінні храм вірних уособлює ту частину корабля спасіння, яка найбільше наповнена вірними. А наша участь у різного роду богослужіннях є передсмаком того блаженного життя, до якого покликане ціле людство.

http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_05.jpg

У церкві Преображення Господнього ми маємо розподіл, який існував ще у Княжі часи – маємо на увазі, що храм має 3 святилища, одне центральне і два невеликий з обох боків, які давали можливість правити Літургію декілька разів на день за різними престолами, не порушуючи канонічні правила.

Ми наблизилися до найголовнішої частини храму - святилища. Саме в цьому місці приноситься Безкровна Жертва Нового Завіту. Таку назву має святилище на зразок найважливішої частини єрусалимського старозавітного храму - "Святая святих". Часто можемо зустрічати інші назви, такі як: Октяр, що з грецької і латинської означає ступінь, підвищення; Сення, Пресвітерія - так як це місце призначене для єпископа і священиків та ін. Однак для новозавітних християн найбільше імпонує назва святилище, як місце перебування найбільшої святості - Христа - і як місце освячення людських душ.

Найважливішою річчю у святилищі є Св. Престіл або Св. Трапеза, що символізує самого Христа Спасителя, який сидить на Небесному Престолі. Свята Трапеза - це чотирикутний і рівнобічний стіл, який стоїть на середині святилища й на ньому відправляється Божественна Літургія.



http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_06.jpg

Свята Трапеза або Престіл має бути посвячена Архієреєм через уложення мощів у нього і помазання його святим миром. По обох сторонах Престола у північній стороні під стінами святилища знаходиться Трапеза Предложення, на якій священнослужитель приготовляє дари для освячення, а у південній - чотирикутний стіл, на якому приготовляються одежі для священнослужителів. Ці два престоли покриті спеціальними обрусами, що пригадують одежі Ісуса Христа.

Літургі́я, Боже́ственна літургі́я або Свята́ літургі́я (грец. λειτουργία - «служіння», «спільна справа») - богослужіння з приношенням Святих Дарів.
Христос (від дав.-гр. Χριστός) - букв. «Помазанець». Це переклад єврейського слова מָשִׁיחַ (Машиах). У сучасному використанні термін зазвичай стосується Ісуса Христа. «Ісус Христос» означає «Ісус Помазанець».

На середині Святої Трапези знаходиться лляний або шовковий платок із зображенням похорону Христа Спасителя, ликами чотирьох Євангелістів, а також знаряддя Христових страстей. У цьому платку є зашиті мощі котрогось зі святих, це - антимінс, який посвячується Архієреєм у Великий четвер.

Євангелісти (грец. ευαγγελιστής) - чотири укладачі, визнані християнською церквою, ранньохристиянських творів - євангелій: Матвій, Марко, Лука, Іван.
Великий Четвер (Чистий Четвер) - перший з трьох днів яких називають «Велике тридення» в християнстві. Цього дня Ісус Христос встановив Таїнство Євхаристії на Таємній Вечері, також в цей день Ісус був заарештований первосвящениками і засланний в темницю.
Відразу за антимінсом знаходиться на Престолі ковчег у формі малої церковці, або гробу Спасителя, так званий кивот, в якому зберігається Пресвята Євхаристія.

На Святій Трапезі побіч Святого Євангелія стоїть ще хрест - знаряддя, на котрому поніс страшну смерть Христос Спаситель. За Престолом стоїть семисвічник і хрест, а по його боках - дві рипіди, що пригадують присутність Святого Духа. Зараз за престолом під східною стіною є місце для єпископа - "горне сідалище", яке символізує Небесний Престол.



http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_07.jpg

Стіни Божих храмів прикрашають зображеннями, які називаємо стінописом. Тематика стінопису має бути взята зі Святого Письма, щоб у той спосіб зберегти Божий храм від всяких фантастичних малюнків. Шостий Вселенський Собор застерігає, щоб берегтися таких малюнків, які розсівають думки.

Святий Дух (івр.: רוח הקודש Ruah haqodesh, гр. Πνεύμα - Пневма) - богословський термін, що означає в християнстві одну з трьох іпостасей Святої Трійці поряд із Богом Отцем і Богом-Сином. У богослов'ї вчення про Святого Духа називається пневматологією.
Святе Письмо, Священне Писання або Біблія, збірник книг, що утворюють Біблію (грец. τά βιβιλία, βιβλία, «бібліа» тобто «збірка книг») - Слово Бога, містить книги релігійного (історично-повчального) змісту.
Тре́тій Константино́польський собо́р або Шостий Вселенський собор - вселенський собор християнської церкви, скликаний імператором Костянтином IV у 680–681 роки у Константинополі. На соборі були присутні 100, а пізніше 174 єпископи.
Належить малювати такі ікони, що викликають святі почування. Наша Церква притримується тих постанов.

Церковна традиція передала нам впливи візантійського малярства, званого також іконографія. Це малярство відрізняється від інших форм сучасного, оптичного зображення ще й тим, що старалось за формою тіла підкреслити духовність. Тіло тут сходить на другий план, воно служить лише за тло, на якому має відбиватися вічна і безсмертна душа, її спрямування до небесних висот, задума над вічними божественними правдами й її бажання служіння Господові.

Тіла святих ікон мають бути закриті, крім рук, ніг та лиця. Виняток становить розп'яття Христа Спасителя і страждання мучеників та сповідників. Їхня одежа, віддана з історичною вірністю, має бути широка, яка не увиразнює членів тіла. Тло ікон звичайно золоте, а з обох сторін голови святого є скорочений напис, хто на іконі зображений. Візантійське мистецтво повне величної простоти і глибоких почувань покори і побожності.



http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_08.jpg

Наше церковне мистецтво дуже потерпіло від різних шкідливих і т. зв. модерних впливів, які не відповідають цілям Церкви. За основу розмалювання церковного стінопису служать мотиви, взяті зі Святого Письма, з життя Христа Спасителя, з життя і діяльності апостолів, Отців Церкви, мучеників, сповідників і подвижників аскетичного життя й інших праведників, яких Церква причислює до лику святих.

Візантійське мистецтво - стиль в образотворчому мистецтві й архітектурі, що зародився в 4-5 століттях у Візантії (столиці Східної Римської імперії) і поширився в Італії, через Балкани, в Київській Русі, де він існував впродовж багатьох століть.
Отці́ Це́ркви (грец. Εκκλησιαστικοί Πατέρες; в Православії Святі отці) - стародавня шаноблива назва християнських богословів і церковних діячів, який з IV ст. використовується до групи видатних церковних діячів і письменників минулого (найчастіше це період II-VIII століть), як мирян так і священиків, які зробили вагомий внесок у створення і розробку правил, устрою, віровчення і обрядів Церкви, канона Святого Писання (відокремлення богонатхненних книг від апокрифічних) та ін. Вважається, що святих отців відрізняє православне вчення, святість життя, визнання Церкви і древність. Вчення святих отців, так само як розділ богослів'я, що вивчає їх вчення називається патристикою або патрологією.
Візантійське церковне мистецтво не терпить фігур, бюстів, ані рельєфів і уважає їх непотрібним матеріальним за-нечищенням духовності, яку воно старається створити.



Висновки: таким чином, під час першої зустрічі, ми ознайомилися з видами поземних планів церков, основними складовими частинами храму та їх символікою і богословським змістом.

Домашнє завдання: скласти план храму, в який ходить ваша родина, зробити опис, відмінні риси і особливості. Звернути увагу на канонічні елементи храму.

Зміст

Урок 2. Тема: Зустріч друга. Іконографія Ісуса Христа та Богородиці



Мета уроку:

пізнавальна: учні знайомляться з символікою іконопису, з іконографією Ісуса Христа та Богородиці, навчаються відрізнити ікону-образ від малюнка на біблійну тематику, вміють читати ікону і її духовний зміст;

розвиваюча: сприяти розвитку візуального та образного мислення учнів, спостережливості та пам’яті, вмінню порівнювати і робити висновки з одержаних знань;

виховна : створити умови для виховання в учнів прагнення і любові до прекрасного, пошани до праці інших людей, вмінню оцінити їх працю і таланти, відповідальності за збереження історичних та духовних надбань народу, вмінню користуватися набутими знаннями і розширювати їх під час самостійного поглибленого вивчення.

Первісні християни з євреїв поволі починали залишати синагоги, представники інших народів – рішуче залишають поганські святині. Творяться домашні церкви – громади. Після 313 року церкви починають будувати на руїнах поганських храмів.

За допомогою певних візуальних знаків християни могли впізнавати один одного. Такими символами від початку були риба та кошик з хлібом. Виникає звичай робити на собі знак хреста. Християнський богослов Тертуліан говорить про це, як про поширений в ті часи звичай.

Риба – найпоширеніший символ, у поган риба була символом родючості. Христос розповідав багато притч про рибу, більшість апостолів були рибалками, Ісус , звертаючись до учнів говорив. Що вони будуть рибалками людських душ (Мт.4,19). Є ще одна важлива причина – у грецькій мові слово риба, кожна літера укладає акростих з дуже глибоким значенням: Іхтіос – Ісус Христос Син Божий Спаситель. Деколи велику рибу зображають у вигляді дельфіна, бо в грецькій міфології дельфін любить людей і часто їх рятує в морі.

Давньогрецька міфологія була основою розвитку однієї з найдавніших цивілізацій світу - Стародавньої Греції, колиски сучасної цивілізації. Розглядаючи богів, божеств та героїв давньогрецьких міфів, можна побачити розвиток сучасного суспільства: як воно змінювало своє ставлення до сил природи, до суспільного та індивідуального.
Христос-Чоловіколюбець – такий титул часто вживається у візантійських богослужіннях.

У 11 столітті єпископ з Ієраполю у Фригії (Мала Азія, Туреччина) святий Аверкій, якого церква почитає, як рівного апостолам, писав, що він багато подорожував і відвідував християнські громади. Жив спочатку в Римі, потім поїхав ,,до Сирії, по всіх містах, по всій країні, навіть за Євфрат-ріку… Всюди мене супроводжувала віра… Всюди, де б вона не вела мене, була свіжа, чиста риба, яку зловила свята дівиця. Вона постійно годувала приятелів цією рибою. Вона має і подає з хлібом смачне вино, розпущене водою.,, Символічний опис, Риба – Христос, Дівиця – Церква, а хліб і вино – Свята Тайна Євхаристії.

Роздивляючись ікони на стінах храму ми не завжди можемо дати відповідь який це образ, що він символізує і чому саме такий? В храмі преображення Господнього ми бачимо багато образів, власне зробимо зараз спробу розібратися в цьому розмаїтті.

Христа Спасителя зображують як Царя слави із земною кулею хрестом в одній руці, а другою благословить.

Пресвяту Богородицю зображують з Предвічним Дитятком, ангелів з мечами або з пальмовими галузками, Івана Предтечу з ягнятком, апостолів із сувоями паперу, архієреїв із пальмовими галузками або знаряддям смерті, яким вони були замучені.

Іва́н Хрести́тель, Іван Предтеча, Йоан Хреститель, Йоан Предтеча, Іоан Предтеча, Іоан Хреститель (івр. יוחנן המטביל‎, Йоханан бар Зехар'я - «син Захарії»; Йоханан ѓа-Матбіль [Хаматвіл] - «здійснювач ритуального очищення водою»; грец. Ιωάννης ο Βαπτιστής, Іоаннес о Баптистес, Ιωάννης ο Πρόδρομος, Іоаннес о Продромос; лат. Io(h)
Пальмові галузки - це ознака перемоги. Царів в іконописі представляють в одежі, в якій вони були короновані, преподобних у схимі, тобто в монашій одежі з відзнаками ступеня їх досконалості, безсребреників із скринькою з ліками.

У перших віках християнства храми Божі були розмальовані символічними знаками, які подекуди затрималися до наших часів. Сюди належить Пресвята Трійця, яку представляють у виді трьох подорожніх, Бога Отця у виді благородного старця або всевидющого ока в рівнораменнім трикутнику, Святого Духа у виді голуба, (подібно як у нашій Катедрі), ангелів у виді крилатих юнаків, а євангелістів у виді чотирьох символічних істот: лева, вола, орла і чоловіка, згідно з видіннями пророка Ізикіїла і євангеліста Йоана Богослова.

Свята Трійця - важливе поняття у більшості християнських вчень. Це поняття об'єднує разом три особи (три лики, три образи, три прояви) Бога, розглядає сутність Бога в трьох особах. Це поняття використовується більшістю християнських церков, у тому числі православ'ям та католицизмом, однак окремі християнські течії заперечують правомірність його вживання.

На чолі або на грудях Богоматері зображують три зірки, які символізують її дівоцтво перед Різдвом Христа Господа, під час і по Різдві. Кадило в руках ангела означає молитву, а труба коло уст символізує поклик на Страшний Суд, палиця - подорож, лелія - благовість, хрест і пальма - перемогу, крила у Йоана Предтечі пригадують пророцтво Малахії про нього: "Ось посилаю ангела Мого перед моїм лицем" (Мал. З, 1), ключі в руках апостола Петра - владу, Яку йому дав Спаситель (Мт.

Апо́стол Павло́ (Савло, Саул, івр. שאול‎ (Шауль), івр. שאול התרסי‎ Šaʾul HaTarsi (Шауль з Тарсу); дав.-гр. Σαούλ (Saul), Σαῦλος (Saulos) та Παῦλος (Paulos); лат. Paulus чи Paullus; нар. на початку 1 ст.
16, 19), меч у руках апостола Павла означає слово гостре, як меч, яким він ширив Христову науку.



Іконографія Ісуса Христа

1. Спас Нерукотворний

Ця ікона має довгу і цікаву традицію. Згідно передання в Едессі (долині рік Тигр та Євфрат) царював цар Авгар V, який одного разу захворів. Почувши про славні чуда Ісуса Христа, послав свого довіреного Ананія з листом, щоб Ісус прийшов до нього і зцілив його. Своєму посланцеві цар наказав намалювати портрет Ісуса на той випадок, коли Він не зможе прийти. Ананій будучи серед натовпу старався писати портрет, але він у нього не виходив. Ісус, проходячи мимо Ананія попросив принести води, вмив своє лице та обтер рушником, на якому відбився Його лик. Тому називається це зображення ,,мандиліон,, грецькою мовою , а по семітськи – рушник.

 Далі в рукописі говориться, що Христос дав Ананію і образ, і лист до царя, в якому обіцяв, що пришле пізніше до нього свого учня. Авгар майже повністю був оздоровлений від прокази, тільки на обличчі залишилися шрами. Після Христового Воскресіння святий Тадей, один із 70-ти учнів, пішов до Едесси, повністю оздоровив царя і навернув його до Христової віри.

http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_09.jpg

Західна церква розповідає історію про жінку, яка обтерла обличчя Спасителя під час Хресної дороги, а потім помітила, що на рушникові відбився лик Ісуса.

Тадей Едеський (Фадей, *? - †44 або 50) - ранньохристиянський святий, учень Івана Хрестителя, один із 70 апостолів Ісуса Христа.
Хресна дорога (лат. Via della Croce, також називається лат. Via Dolorosa) - дорога, яку Ісус Христос пройшов на Голгофу. У Католицькій Церкві вона матеріально символізується в вигляді 14 образів того трагічного ходу.

Є різниця між східним і західним переданням. По-перше , східна церква має історичні документи, західна легенда виникла в 15 столітті і немає жодного документа. Східний образ – Ісус живий Богочоловік, а західний – Христос з терновим вінком на голові.

У нерукотворній іконі Церква закликає нас почитати Воплочення Слова Божого, тобто правдивого Бога і Чоловіка, себто Богочоловіка в одній особі - "єдиносильний з отцем" та з нами у людській подобі.



2. Христос Суддя, що тримає закриту книгу.

http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_10.jpg

3. Христос Учитель, що тримає відкриту книгу.

Ця ікона, напевно найбільше нам знайома, бо маємо цей образ в нашому класі.



http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_11.jpg

4.Христос – Великий Священик.

http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_12.jpg

Тут Христос зображений в священичих ризах.



5. Христос Пантократор-Вседержитель.

Пантократор в переклад і з грецької – вседержитель. "Вседержитель" вживається у молитві Символ Віри. Об’єднує в собі все Божество і повноту людської природи. В лівій руці закрита книга або відкрита. Книга має подвійну символіку - Євангеліє, яке довірив Христос своїй Церкві та небесна книга життя.

Ця ікона має різні елементи, що відрізняють роботу одного іконописця від іншого. Часто, окрім Євангелія, Христос тримає в руках символи царської влади – скіпетр та державу.

http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_13.jpg

6. Деісус – Христос в молитовній трійці з Богородицею та Іваном Хрестителем.

Цей образ часто зображається на іконостасах.



http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_14.jpg

Окрім цих ікон ми часто в храмі зустрічаємо ікони , які пов’язані з певними подіями життя Ісуса Христа – Різдво, Хрещення Господнє, Воскресіння, Вознесіння, Преображення та інші.



Іконографія Богородиці

Богослови зазвичай поділяють сім типів ікон Богородиці.



1. Одигітрія (та, що вказує дорогу) або Провідниця.

Богородиця тримає Дитятко Ісуса на руках і правою рукою вказує на Сина Божого, котрий правою рукою благословляє, а в лівій руці тримає сувій – вказуючи на своє вчення. Високе чоло Ісуса – символ мудрості. Починаючи з середини V1-V11 століття обов’язковими є монограми: біля Ісуса ІС ХР та німб навколо голови з літерами (Я є той, хто є, Сущий). Біля Богородиці – літери МР ДУ.



http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_15.jpg

2. Богородиця Милування.

Взаємний вияв любові Матері Марії та Дитятка Ісуса, з другого боку – це милосердя і ніжність Христа і Богородиці, якими сповнений Божий план спасіння.



http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_16.jpg

Ця ікона дуже людяна, кожна матір голубить своє дитя, обіймає і береже, як найдорожчий скарб.



http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_17.jpg

3. Оранта з Дитятком Ісусом в мандолі на грудях або Знамення.

"Простіша від небес" так звучить цей титул, адже Богородиця вмістила Невмістимого. Вперше це зображення знаходять в катакомбах в Римі. Підняті руки – готовність прийняти Божі ласки й самого Бога. Мандорла – медальон символ неба.



http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_18.jpg

Ця ікона розміщена на одному з ярусів іконостасу.



4. Оранта.

Подібна до попереднього образу, але без Дитятка Ісуса. У Києві Оранту ще називають "Нерушимою стіною" - постійне заступництво Богородиці за всіх людей.



5. Богородиця Неустанної Помочі.

Окрім Богородиці з Христом композиція включає з обох боків двох ангелів, які тримають хрест та інші знаряддя Христових страстей – терпінь. Повертаючись до Богородиці , Ісус ніби губить один сандалик з ноги – винятково людський момент композиції.



http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_19.jpg

6. Престол Премудрості.

7. Неопалима Купина (Негорючий кущ).

Обидві ікони в своїх композиціях містять персонажів та події Старого і Нового Заповітів, це немов святе Письмо в художньому зображенні.

Ікона Божої Матері "Неопалима Купина" відкриває Старозавітне пророцтво, що вказувало на Богоматір.

Неопалима Купина - в П'ятикнижжі: палаючий, але не згорачий кущ тернини, в якому Бог з'явився Мойсеєві, що пас овець в пустелі поблизу гори Синай. Коли Мойсей підійшов до куща, щоб подивитися, «чому кущ горить вогнем, але не згоряє» (Вих. 3: 2)
Ді́ва Марі́я, Богоро́диця, Ма́тір Бо́жа, Марія (дав-євр. מרים Miryam) - мати Ісуса Христа (Лк. 1:26-56, Лк. 2:1-7, Мт. 1:16-25). Із Нового Заповіту відомо, що жила в Назареті (Мр. 1:9) у Галілеї із своїм чоловіком Йосипом.
Неопалима Купина—це кущ, якого бачив пророк Мойсей,– що він горів у вогні, але не згорав. Це знаменувало зачаття Божою Матір’ю Ісуса Христа від Духа Святого. Будучи Матір’ю вона залишалася Дівою. За іншим переданням, Богоматір, народившись на грішній землі, перебувала чистою, непричетною до гріха. За народним повір’ям, ікона ця береже від пожежі.

"Неопалима Купина" зображується, іноді в охопленого полум’ям куща, над яким здіймається видима до пояса Богородиця з Дитям на руках. На цій іконі ми бачимо і Євангелістів з символікою, і ангельські чини.



http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_20.jpg

Ці типи основні, проте бачимо Богородицю і на іконах Введення в Храм, Благовіщення , Успення та інших.З поширенням християнства іконне благочестя настільки увійшло в традиції українського народу, що дім, в якому не було ікони, вважався немовби нечистим, не благословенним для життя, не захищеним від злого.

Украї́нці - східнослов'янський етнос, основне і корінне населення України. Як етнос сформувався на землях сучасної України та частині земель сучасних: Польщі, Білорусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини і Росії.
Ікона для християнина – це те місце особливої благодатної присутності Бога, що підтверджується досвідом молитви багатьох людей.



Висновки: друга наша зустріч була не менш плідною, учні дізналися про іконографію Ісуса Христа та Богородиці, познайомилися з християнською символікою, навчилися відрізняти малюнки на біблійну тематику від образів.

Зміст

Урок 3. Тема: Зустріч третя. Іконостас



Мета уроку:

пізнавальна: ознайомитися з будовою канонічного іконостасу, дізнатися про його сакральний зміст і традиції написання;

розвиваюча: сприяти розвитку візуального та образного мислення учнів, спостережливості та пам’яті, вмінню порівнювати і робити висновки з одержаних знань;

виховна : створити умови для виховання в учнів прагнення і любові до прекрасного, пошани до праці інших людей, вмінню оцінити їх працю і таланти, відповідальності за збереження історичних та духовних надбань народу, вмінню користуватися набутими знаннями і розширювати їх під час самостійного поглибленого вивчення.

Третя наша зустріч в храмі Преображення Господнього буде присвячена унікальному творінню рук людських – іконостасу. Іконостас – невідємна частина храму, без нього не можу храм бути, як пишуть фахівці, будуючи храм, громада третину грошей залишала на створення іконостасу. Нам дуже щастить, що ми маємо можливість бачити повний канонічний іконостас у цій церкві, бо нажаль, роки комуністичного режиму знищили усе. Церква Преображення Господнього одна з небагатьох , які мають збереженими творіння рук іконописців.

Є певні правила написанння іконостасу, сьогодні ми про це поговоримо. Канонічний іконостас складається з п’яти ярусів, які рахуються знизу доверху. Такого виду іконостав зформувався у своїй повноті приблизно в XV столітті. Іконографічна будова його складена таким чином, що перед очима вірян відкривається шлях людини, створеної на Образ і Подобу Божу і водночас шлях Бога в історії Спасіння.

1 ряд-ярус – помісний – в ньому окрім ікон Ісуса Христа та Богородиці розташовані образи важливих для даної місцевості святих або свят. Постійними і незмінними в ньому є образи Ісуса Христа (праворуч) та Богородиці (ліворуч) від царських воріт.

Ца́рські врата́, також ца́рські воро́та, ца́рські две́рі - центральні двостулкові двері іконостаса, що ведуть до престолу у вівтарі. Царські врата ведуть у вівтарну частину храму і символізують собою врата Раю.
Ці образи зустрічають кожного на шляху до Царства Небесного і супроводжують їх до життя вічного. Праворуч від Спасителя розміщений храмовий образ (святого чи свята – ім’я якого носить храм). На Царських воротах і центрі ряду зображені ікони 4 Євангелистів та ікона Благовіщення. Крайні праві ворота – дияконські, а крайні ліві – жертовні.

http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_21.jpg

2 ряд-ярус – празничний – складається з образів Дванадесятих свят, Страстного тижня або Світлої неділі.
Ультраправі, крайні праві, крайня правиця, радикальні праві, радикальна правиця - терміни, що використовуються для позначення широкого кола політичних груп та ідеологій, що знаходяться в правому спектрі політичного поля.
Дванадесяті свята - 12 найважливіших після Великодня свят християн східного обряду. Присвячені подіям земного життя Ісуса Христа і Богородиці.
Художник іконописець сам вибирає ікони, згідно зі своїм художнім задумом.

http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_22.jpg

В центрі цього ряду, в церкві Преображення Господнього, зображена ікона Тайної вечері.



3 ряд-ярус – Деісус – в центрі ряду ікона Спасителя, з обох боків від Нього – святі в молитовному поклонінні. Тому власне від грецького ,,деісис,, - молитва і походить назва ряду.

http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_23.jpg

http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_24.jpg

4ряд-ярус – пророчий – на якому зображені ікони з пророками Старого Заповіту від Мойсея до Ісуса Христа.
Та́йна вече́ря - остання вечеря Ісуса Христа з учнями-апостолами напередодні страстей, на якій він запровадив Таїнство Євхаристії (Причастя; Мт. 26:17-29), відбулася вона у Великий Четвер у Сіонській світлиці.
Стари́й Запові́т - одна з двох частин Біблії, в його основі лежить «Танах» та поділяється на книги Закону (Тора), Пророків (Невіім) та Писання (Кетувім), що в свою чергу поділяються на історичні, поетичні та повчальні твори.


http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_25.jpg

Зокрема на цій фотографії бачимо пророка Іллю, якому круки приносили їжу в пустелі.



5 ряд-ярус – праотцівський – зображені праотці Старого Заповіту – від Адама до Мойсея.

http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_26.jpg

Завершенням іконостасу є Голгофа з Христом.

Двоярусні іконостаси є в бокових частинах храму, які творять малі храми в храмі. Їх основою є Царські ворота з канонічним розписом.



http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_27.jpg

Ікони Ісуса Христа і Богородиці підняті за відсутністю місця в другий ярус, другий ярус творить тільки ікона Тайної вечері з хрестом над нею.

Продовженням іконостасу ніби в небі, тримають купол церкви образи чотирьох Євангелистів.

http://www.literacy.com.ua/images/hrystyjanska_etyka/article/muzej_hryst_etyka_28.jpg

Кожен ярус іконостасу прикрашений різьбою по дереву, яка вкрита позолотою, використовується символіка виноградної лози, листя та візерунків.

Виногра́д (Vitis): - рід рослин родини виноградових (Vitaceae), що нараховує близько 700 видів.



Висновки: протягом третьої зустрічі учні познайомилися з будовою і богословським змістом іконостасу, що це Історія Спасіння записана фарбами, вирізьблена на дереві.


Скачати 201.03 Kb.

  • Виконала: вчитель християнської етики
  • Урок 1. Зустріч перша. Храмова архітектура Урок 2. Зустріч друга. Іконографія Ісуса Христа
  • (Пс. 150, 1)
  • Зміст
  • Орден тринітаріїв
  • Святого Письма
  • Домашнє завдання
  • Урок 2. Тема: Зустріч друга. Іконографія Ісуса Христа та Богородиці Мета уроку: пізнавальна
  • Іконографія Ісуса Христа 1. Спас Нерукотворний
  • 2. Христос Суддя, що тримає закриту книгу.
  • 3. Христос Учитель, що тримає відкриту книгу.
  • 4.Христос – Великий Священик.
  • 5. Христос Пантократор-Вседержитель.
  • 6. Деісус – Христос в молитовній трійці з Богородицею та Іваном Хрестителем.
  • Іконографія Богородиці
  • 2. Богородиця Милування.
  • 3. Оранта з Дитятком Ісусом в мандолі на грудях або Знамення.
  • 5. Богородиця Неустанної Помочі.
  • 6. Престол Премудрості. 7. Неопалима Купина
  • Зміст Урок 3. Тема: Зустріч третя. Іконостас Мета уроку: пізнавальна
  • 2 ряд-ярус – празничний
  • Тайної вечері . 3 ряд-ярус – Деісус
  • 4ряд-ярус – пророчий
  • 5 ряд-ярус – праотцівський
  • Завершенням іконостасу є Голгофа з Христом.