Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



В пошуках нових методик

В пошуках нових методик




Сторінка1/4
Дата конвертації13.06.2017
Розмір0.76 Mb.
  1   2   3   4

Навіть тільки перелистуючи, ми все одно на чомусь зупиняємось…







В пошуках нових методик
Розвиток сучасної цивілізації ставить перед освітою завдання, для виконання яких необхідно формулювати нові концептуальні ідеї навчання, що органічно поєднують елементи традицій та інновацій.

В сучасних умовах, коли оновлені філософські знання про світ, про людину змушують науковців, практиків відшукувати та розробляти принципово нові підходи, методи пізнання світу, різні прийоми, засоби вивчення дійсності, підготовка нового покоління до життя в суспільстві має також здійснюватись на основі нових технологій, нових підходів до навчання.

Тради́ція - досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично і передаються з покоління в покоління; звичайна, прийнята норма, манера поведінки, усталені погляди, переконання когось; узвичаєння, узвичаєність, неписаний закон.
Цивіліза́ція - людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).
Задача - проблемна ситуація з чітко визначеною метою, яку необхідно досягти; в більш вузькому сенсі задачею називають також цю саму мету, що дана в рамках проблемної ситуації, тобто те, що необхідно виконати.
Практика (грец. πράξις «діяльність») - доцільна і цілеспрямована діяльність, яку суб'єкт здійснює для досягнення певної мети. Практика має суспільно-історичний характер і залежить від рівня розвитку суспільства, його структури.
Принцип (лат. principium - начало, основа) - це твердження, яке сприймається як головне, важливе, суттєве, неодмінне або, принаймні, бажане. У повсякденному житті принципами називають внутрішні переконання людини, ті практичні, моральні та теоретичні засади, якими вона керується в житті, в різних сферах діяльності.
Науко́вець - знавець щонайменше однієї галузі науки, котрий у своїх дослідженнях застосовує лише наукові методи.
Філософ - любомудр, шукач істини, мислитель. У вузькому сенсі це спеціаліст з філософії, що займається філософією, розробляє питання світогляду й методології.
Техноло́гія (від грец. τεχνολογια, що походить від грец. τεχνολογος; грец. τεχνη - майстерність, техніка; грец. λογος - (тут) передавати) - наука («корпус знань») про способи (набір і послідовність операцій, їх режими) забезпечення потреб людства за допомогою (шляхом застосування) технічних засобів (знарядь праці).

Якість сучасної освіти, тобто відповідність вимогам суспільства, визначається не стільки тим, що дитина знає і чого вона навчилася в школі, скільки здібностями і вміннями здобувати нові знання та використовувати їх у нових умовах.

Освіта, навчання – це за своєю суттю суперечливі процеси. З одного боку, ці процеси означають примус, підштовхування учня до оволодіння необхідними, чітко визначеними знаннями, вміннями й навичками, без яких неможливо досягти освіченості, компетентності. З іншого – освіта і навчання ґрунтуються на активній діяльності самого учня, самоорганізації його поведінки.

Самоорганіза́ція - термін, який вживається для визначення процесів виникнення складних структур при відсутності нав'язаного зовнішньою дією порядку.
У цьому сенсі способи, методи учительського впливу на навчальний процес стають актуальною проблемою.
Проблема - складне теоретичне або практичне питання, що потребує розв'язання, вивчення, дослідження. Проблема - об'єкт (питання, недолік чи потреба чогось,завада від надлишку чи наявності чогось, процес) явище збуджуючого характеру як стимул діяльності спонукаючого характеру - незадоволений попит чи нереалізовані потреби (нестача або відсутність, надлишок або наявність чого-небудь), дефект, вада, чи загроза що змушує цілеспрямовано ліквідувати проблему шляхом уникнення взаємодії чи зміни стану об'єкту, себе чи свого ставлення до подій.
Зміст - значення чогось (слів, дії, стану), його лінгвістичне наповнення, філософська категорія. Смисл - цілісний вміст виразу, що сам визначає значення елементів та частин цього виразу.

Процес навчання – це не автоматичне „вкладання” в голову учня навчального матеріалу.

Автома́тика (грец. αύτόματος - самодіючий) - галузь науки і техніки, яка розробляє технічні засоби і методи для здійснення технологічних процесів без безпосередньої участі людини.
Цей процес потребує напруженої розумової праці, особистої активності дитини в ньому. Пояснення і демонстрація самі по собі ніколи не дають справжніх стійких знань. Цього можна досягти лише за допомогою нових технологій навчання, в процесі яких учні залучаються до пізнавально-навчальної діяльності. До таких технологій належать інтерактивні, проектні, інформаційні, модульно-розвивальні тощо.

  1. Інтерактивні технології

Як навчити учнів математики? Як розвинути логічне мислення?

Активність - поняття, яке визначає темп руху і інтенсивність дій речовин, явищ і живих організмів. Активність визначається в порівнянні
Матеріа́л - речовина, або суміш речовин, первинний предмет праці, який використовують для виготовлення виробу (основний матеріал), або які сприяють якимось діям. У останньому випадку уточнюють, що це допоміжний, чи витратний матеріал.
Розумова та фізична праця - два історичні види суспільної праці, що склалися на основі відокремлення нематеріального виробництва від виробництва матеріального. Суспільний поділ праці, що виник на певному ступені розвитку суспільства, виявляється у відокремленні Р.
Міркування - зіставлення думок, пов’язання їх задля відповідних висновків, логічне мислення. Можна розглядати міркування як аналіз і синтез даних, та їхню оцінку. Хоча знання фактів і є точкою відліку у вивченні суспільних наук, людина також повинна мати здатність до логічного мислення-міркування, адже саме міркування наповнює факти, проблеми і поняття змістом: міркуючи над засвоєним знанням, людина приходить до повнішого розуміння предмета. Міркування є також предметом логіки, яка вказує нам правила, закони або норми, яким повинне підкорятися наше мислення для того, щоб бути істинним.
Як активізувати пам’ять, увагу? Як підвищити інтерес до знань? Як зацікавити процесом навчання?

Відповіді на ці запитання дають сучасні технології навчання, зокрема інтерактивні.

Слово „інтерактив” походить від англійських слів „inter” - взаємний та „act” – діяти. Таким чином, інтерактивний – здатний до діалогу, взаємодії. Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, спрямована на створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Питання - форма думки, виражена в мові пропозицією, яку виголошують або пишуть, коли хочуть що-небудь запитати, тобто отримати інформацію, що цікавить. В українській мові, якщо питання виголошують, то використовують питальну інтонацію, а якщо пишуть, то в кінці ставлять знак питання і використовують питальні частки: чи, не… чи, що, як, чи що, то хіба, невже, що якщо, а, так, правда, чи не так, так, але ж, чи не так, вірно; питальні займенникові слова: хто, що, який, який, чий, який, скільки, як, де, куди, звідки, коли, чому, навіщо, наскільки. За допомогою цих засобів будь-яка непитальна пропозиція може стати питанням або перезапитом. Задаючи питання зазвичай чекаємо відповіді. Виняток становить лише риторичне питання, на яке відповідь не потрібна.
Успішність (рос. успешность; англ. successfulness, effectiveness; нім. Leistung f) - наявність успіхів (позитивних наслідків) у чомусь, які дають позитивний результат. Зокрема, ступінь засвоєння учнями знань, навичок.
Комфорт - затишок, зручність; сукупність побутових зручностей.
Інтелéкт - це інформаційний потенціал знань конкретної особистості, отриманий в результаті функціонування свідомості, мислення та розуму людини. По відношенню до суспільства використовуються терміни: "Інтелект планети", "Інтелект нації", "Інтелект країни", "Інтелект установи" і тому подібне.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що вчитель організовує пізнавальну діяльність учня таким чином, що він самостійно розв’язує певні ситуації, проблеми, спираючись на свої потенційні можливості і вже набуті знання в процесі взаємодії „учень – інформація”, „учень – ситуація”, „учень – проблема”, „учень – учень”, „учень – група”, „учень – вчитель” тощо.

Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншим людьми, з комп’ютером, критично мислити, приймати продумані рішення.

Критика - розгляд якогось явища, предмета, особи; його аналіз та оцінка згідно з існуючими нормами, масштабами, цінностями.[Джерело?] Аналіз і оцінка когось чи чогось із метою виявлення та усунення вад, хиб.
Можливість - це дія, що може відбутися або ні (можливо, приїду, а, можливо, і ні). Можливість можна забезпечити чи покладатись на «авось» та якось буде. Альтернатива дає шанс, але не гарантує без відповідних дій забезпечення результату і адекватності та конструктиву діяльності.
Демокра́тія - політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом, безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано через обраних представників (представницька демократія).



1. Інтерактивні технології кооперативного навчання

Колективна (кооперативна) форма навчання діяльності учнів – це форма організації навчання в групах, об’єднаних спільною навчальною метою.



  1. Робота в парах. Така форма роботи дає учням час подумати, обмінятися ідеями з товаришем, вчить висловлювати і захищати свою думку, сприяє розвитку навичок спілкування, виховує почуття відповідальності.
    Відповіда́льність - загальносоціологічна категорія, яка виражає свідоме ставлення особи до вимог суспільної необхідності, обов'язків, соціальних завдань, норм і цінностей. Відповідальність означає усвідомлення суті та значення діяльності, її наслідків для суспільства і соціального розвитку, вчинків особи з погляду інтересів суспільства або певної групи.


  2. Ротаційні (змінювані) трійки. Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному ґрунтовному аналізу та обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, засвоєння та закріплення.

  3. Два – чотири – всі разом. Цей варіант роботи в групах використовується під час закріплення та засвоєння нового матеріалу з метою його аналізу та осмислення; розвиває навики спілкування в групі, вміння переконувати та вести дискусію.

  4. Карусель. Застосовується під час інтенсивної перевірки обсягу і глибини наявних знань; найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування.

  5. Робота в малих групах. Роботу в малих групах варто використовувати для вирішення складних питань, що потребують колективного міркування.
    Колекти́в - cукупність людей, об'єднаних спільною діяльністю, спільними інтересами, метою, проектом. Група людей, зв'язаних спільною працею в одній організації, установі, на підприємстві тощо. За видом діяльності розрізняють трудові, навчальні, військові, спортивні, художньої самодіяльності та інші колективи.
    Варіанти організації роботи груп: „Діалог”, „Синтез думок”, „Спільний проект”, „Пошук інформації”, „Коло ідей”.

  6. Акваріум. Такий варіант роботи полягає у створенні кількох груп, одна з яких є центральною і отримує завдання для проведення групової дискусії.

2. Технології колективно-групового навчання

  1. Обговорення проблеми в загальному колі. Увесь клас обговорює проблему чи ідею, що стосується певної теми. Учні висловлюються за бажанням. Обговорення триває, доки є бажаючі висловитись. Варіанти технології: „Мікрофон”, „Незакінчене речення”.

  2. Мозковий штурм. Використовується для розв’язання складних задач або для пошуку різних способів розв’язання однієї задачі. Мета „мозкового штурму” – зібрати якомога більше ідей від усіх учнів протягом обмеженого часу.

  3. Навчаючи вчусь. Цей метод дає можливість учням передати свої знання іншим учням. Використовується під час вивчення великого обсягу інформації, яка ділиться на окремі „порції”, кожна з яких опрацьовується і подається окремою групою, а також під час узагальнення та повторення вивченого.
    Мотива́ція (з лат. movere) - спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.
    Узага́льнення - основний елемент логіки та міркувань людини. Узагальнення бере за основу існування множини елементів та однієї або декількох властивостей, спільних для цих елементів. Це є основою дедуктивних міркувань.
    Варіанти технології: „Кожен вчить кожного”, „Броунівський рух”, „Ажурна пилка”.


3. Технології ситуативного моделювання

  1. Метод реклами. Він зацікавлює учнів своєю новизною, сучасністю. Його доцільно застосовувати під час повідомлення теми та мети уроку, пропедевтики знань, при введенні нових понять, термінів.

  2. Метод презентації. Його можна використовувати на уроці будь-якого типу. Часто доцільно використовувати під час повторення матеріалу. Учні вже багато знають про питання, що розглядається, тому можуть цілісно, зв’язно і цікаво розповісти про нього. Презентації можуть бути усними, письмовими, комп’ютерними.
    Пропедевтика (дав.-гр. προπαιδεύω - попередньо навчаю, готую) - скорочений виклад будь-якої науки в систематизованому вигляді, тобто підготовчий, вступний курс у будь-яку науку, що передує більш глибокому і детальному вивченню відповідної дисципліни.
    Письмо́ - знакова система фіксації мови на площині за допомогою умовних ідеографічних елементів двох вимірів для передачі інформації на відстані й закріплення її в часі. Найперші спроби письмової фіксації думок і повідомлень виникли ще в первіснообщинному суспільстві (кінець кам'яної доби).



4. Технології опрацювання дискусійних питань


  1. Метод ПРЕС. Використовується під час обговорення дискусійних питань, де потрібно зайняти і чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється. Етапи методу: 1) висловлення своєї думки („я вважаю, що ...”); 2) пояснення причини появи цієї думки („тому, що ...”); 3) наведення прикладів, додаткових аргументів („наприклад, ...”); 4) узагальнення, висновок („отже, ...”, „таким чином, ...”).

  2. Займи позицію. Метод дозволяє підтримати думку іншої людини, розвивати навички аргументації, активного слухання, підтримання розмови, дискусії.

  3. Дискусія. Дискусія – це широке обговорення якогось спірного питання, проблеми. Цей метод сприяє розвитку критичного мислення учнів, вчить займати і відстоювати власну позицію, поглиблює знання з проблеми, що обговорюється.
    Особистість - відображення соціальної природи людини, розгляду її як індивідуальності та суб'єкта соціокультурного життя, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності, соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин Під «особистістю» розуміють стійку систему соціально значущих рис, що характеризують особу як члена того чи іншого суспільства або спільноти. Поняття «особистість» характеризує суспільну сутність людини, пов'язану із засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Деякі теорії особистості не включають в неї біологічні характеристики людини, інші, приміром, фрейдизм, надають біологічним чинникам визначального значення. Більш виваженим є трактування особистості як динамічної єдності біологічного та соціального.
    Крити́чне ми́слення - (дав.-гр. κριτική τέχνη - «мистецтво аналізувати, судження») - це наукове мислення, суть якого полягає в ухваленні ретельно обміркованих та незалежних рішень. Головним чином йому притаманні такі властивості, як усвідомленість та самовдосконалення.



II. Елементи модульно-розвивальної системи
Серед основних завдань, що випливають із принципу модульного навчання, постає актуальне на сьогодні завдання формування самоосвітньої компетентності учнів. Важливим є не те, як організовує вчитель діяльність учнів, а те, як організовують її самі учні. Тому основний акцент педагогічної уваги має бути спрямований на перехід учнів до нової діяльності, яка постійно ускладнюється і набуває самостійного характеру. Кожен учитель має створити відповідні умови для самостійно організованої навчальної діяльності, допомогти учням увійти в новий режим роботи, підтримувати й розвивати їх бажання вчитися.

Основним структурним елементом модульно-розвивальної системи навчання є модуль – самостійний, функціонально орієнтований етап процесу навчання, що має власне програмно-цільове та методичне забезпечення.

Елеме́нт (лат. elementum - стихія, первинна речовина) - нерозкладний (у даній системі) компонент складних тіл, матеріальних систем, теоретичних побудов; будь-який об'єкт, пов'язаний певними відношеннями з іншими об'єктами в єдиний комплекс.
Характер (термін «характер» - грецького походження, він означає «риса», «ознака», «відбиток»)- це сукупність відносно стійких індивідуально-своєрідних якостей особистості, що виявляються у поведінці, діяльності та ставленні до людей, колективу, до себе, речей, роботи і тощо.
Орієнти́р - у військовій справі - характерний, добре видимий на місцевості нерухомий предмет (природний або штучний) або елемент рельєфу, який, як правило, нанесений на топографічні та спеціальні карти з точно визначеними географічними координатами, за допомогою якого легко орієнтуватися на місцевості, визначати напрям при маневруванні та управлінні військами або організації стрільби і знаходження цілей.
Педаго́гіка (грец. παιδαγωγική - майстерність виховання) - наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини - про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.
Методи́зм (методистська церква) - протестантська церква, поширена головним чином в США, Великій Британії. Виникла в XVIII столітті, відокремившись від англіканської церкви, вимагаючи послідовного, методичного дотримання релігійних приписів.

Функціональний цикл навчального модуля складається з послідовних міні-модулів:


  1. Чуттєво-естетичний (ЧЕ) – його метою є створення психологічної, емоційної установки на вивчення нового, на лаштування на співпрацю.

  2. Установчо-мотиваційний (УМ) – його завданням є визначення перспектив вивчення теми, проектування навчальної діяльності, формування внутрішньої мотивації до самоосвіти.
    Озна́чення, ви́значення чи дефіні́ція (від лат. definitio) - роз'яснення чи витлумачення значення (сенсу) терміну чи поняття. Слід зауважити, що означення завжди стосується символів, оскільки тільки символи мають сенс що його покликане роз'яснити означення.
    Коопера́ція (лат. cooperatio) - це форма організації економічної діяльності людей і організацій для спільного досягнення загальних цілей або задоволення потреб. Використовується також для позначення характеру економічних та політичних взаємин.
    Перспекти́ва (фр. perspective, від лат. perspicio - ясно бачу) - система зображення об'ємних тіл на площині або якій-небудь іншій поверхні, яка враховує їх просторову структуру й віддаленість окремих їх частин від спостерігача.
    Психологі́зм(грец. psych - душа; лат. lohos - слово, вчення;) - передача художніми засобами внутрішнього стану персонажа, його думок, переживань, зумовлених внутрішніми й зовнішніми чинниками.
    Самоосвіта - самостійний спосіб отримання знань в певній галузі науки, мистецтва, техніки, політичного життя, культури, ремесла.


  3. Змістовно-пошуковий (ЗМ) – організовується з метою моделювання простору для навчального пошуку нових знань, повної мобілізації всіх можливих засобів пізнавальної діяльності.
    Мобіліза́ція- комплекс заходів, спрямованих на переведення державної інфраструктури та військових сил країни у військовий стан у зв'язку з надзвичайними умовами всередині країни або ж за її межами. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.


  4. Контрольно-змістовний (оцінно - смисловий ОС)) – призначений для моделювання ситуації перевірки ступеня оволодіння теоретичними знаннями та потреби їх практичного використання.
  1   2   3   4



  • Інтерактивні технології Як навчити учнів математики Як розвинути логічне мислення
  • 1. Інтерактивні технології кооперативного навчання
  • Ротаційні (змінювані) трійки.
  • Два – чотири – всі разом.
  • Робота в малих групах.
  • 2. Технології колективно-групового навчання Обговорення проблеми в загальному колі.
  • Навчаючи вчусь. Цей метод
  • 3. Технології ситуативного моделювання Метод реклами.
  • 4. Технології опрацювання дискусійних питань Метод ПРЕС.
  • Займи позицію.
  • II. Елементи модульно-розвивальної системи
  • Чуттєво-естетичний (ЧЕ)
  • Змістовно -пошуковий (ЗМ)
  • Контрольно-змістовний (оцінно - смисловий ОС))