Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка


Вежі та дзвінниці Львова

Вежі та дзвінниці Львова




Сторінка1/7
Дата конвертації06.04.2017
Розмір0.61 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7


Вежі та дзвінниці Львова
http://www.supermagnit.com/img_user/product/prod_img_big_9513.jpg

http://cs320320.vk.me/v320320191/75f/hb9ocwwfcvk.jpg

Використання веж та башт в композиції дахів було характерною рисою архітектури Львова. Шпилі, вітровкази, решітки, вишукані цинкові карнизи та інші декоративні металеві деталі оздоблювали дахи Львова з давніх часів. З кожним роком через фізичне зношення та внаслідок ремонтів споруд історичної забудови Львова кількість зразків автентичних декоративних елементів на дахах історичних споруд зменшується. Водночас нечисленні приклади художнього декору на дахах будівель останніх десятиліть засвідчують недостатньо вміле використання проектантами цього засобу формування композиції міського простору чи споруди. Панорама Львова демонструє велику кількість дзвіниць, веж, гострих дахів старовинної забудови міста. Подорож за цим маршрутом буде нашим завданням.



http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/3/3d/Панорама_1608.jpg/400px-Панорама_1608.jpg


Вул. Городоцька

Будівлю колишнього костелу зведено на місці більш давнього храму, датованого 1505 р. Костел Св. Анни споруджено на ділянці, розташованій далеко за межами давніх міських мурів, на північний захід від історичного центру.
Оборо́нний мур (від лат. murus - стіна) - фортифікаційна споруда для захисту мешканців міста чи поселення від потенційного агресора. З найдавніших часів до тепер вони обгроджували поселення.
Північний захід (Пн-Зх, NW від англ. Northwest) - проміжний напрямок між сторонами світу Північ і Захід. Окремий напрям на компасі, азимутальний кут 315°.
Храм розміщений на розі теперішніх вулиць Городоцької та Шевченка. З півдня до нього прибудовуються споруди колишніх монастирських келій. Дата будівництва – 1673 р.; подальші реконструкції відбулися у XVIII-ХІХ ст.; купол вежі надбудовано у 1927 р. (архітектор Броніслав Віктор);
Бронісла́в Ві́ктор (пол. Bronisław Wiktor, 21 липня 1886, Марковце - 15 вересня 1961, Вроцлав) - польський архітектор, художник, педагог.
реставрація 1997 р. За радянської в костелі розташували автобусні каси, а пізніше – магазин меблів.
http://www.karpaty.net.ua/images/karpaty/2007/16/karpaty-16-61.gif
Пл. Кропивницького

Це́рква святи́х О́льги і Єлизаве́ти (раніше Костел Свято́ї Єлизавети) – неоготичний храм у Львові, на площі Кропивницького (в народі – Привокзальній).http://www.s.032.ua/section/newsicon/subdir/full/upload/images/news/icon/images_140464828860.jpg

Костел збудовано на пам'ять про популярну імператрицю (цісареву) Єлизавету Баварську (Габсбурґ), відому як Сісі, дружину цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа I. Єлизавета (Сісі) Габсбурґ загинула від рук італійського анархіста Луїджі Лючені 1898 року.

Під час останніх відвідин Львова 13 вересня 1903 року 73-річний Франц Йосиф I взяв участь у закладанні першого каменю під храм. Тоді цісар саме прямував на маневри цісарсько-королівської кавалерії в околицях Комарного.

Храм було зведено до 1911 року. Проектував споруду та керував будівництвом архітектор Теодор-Мар'ян Тальовський.

Вважають, що, за задумом архітектора, римо-католицький храм святої Єлизавети мав заступити вид на греко-католицьку катедру св.

Фра́нц Йо́сиф I (нім. Franz Joseph I., угор. I. Ferenc József, чеськ. František Josef I.; 18 серпня 1830 - 21 листопада 1916, Відень) - правитель Австрійської імперії і король Богемії з 2 грудня 1848 року, апостольний король Угорщини з 2 грудня 1848 по 14 квітня 1849 року (1-й раз) та з 13 серпня 1849 року (2-й раз); король Галичини та Володимирії; великий герцог Буковини; з 15 березня 1867 року - голова двоєдиної держави - Австро-Угорської монархії. Правив 68 років; його правління - епоха в історії народів, що входили до складу Дунайської монархії.
Католици́зм (лат. catholicismus) - найпоширеніший із напрямів християнства (близько 1 мільярда 196 мільйонів вірних у 2012 р.), який отримав свою назву від одного з атрибутів світової спільноти тих, хто вірить у Христа, - її «кафолічність» (універсальність, соборність).
Юра, якщо дивитись на неї зі сторони центрального вокзалу. Вважався храмом львівських залізничників.

Скульптори: П. Війтович, Л. Жепіховський, Ю. Шостакєвич та ін., художник – К. Сіхульський. Неоготичний стиль собору повторює багато елементів готичної архітектури: високі гостроверхі шпилі, стрільчасті вікна, портал з великою трояндою в центрі, внутрішній вертикальний простір.

Го́тика (італ. gotico, від назви германського племені готів), готичний стиль - художній стиль, середньовічної культури країн Західної Європи (між серединами XII і XVI століть). Термін «Готика» введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським».
Петро Війтович, якого поляки називали «нашим Фідієм», прикрасив костел скульптурною композицією «Розп'яття з Пристоячими».

На початку Першої світової війни австро-угорський уряд конфіскував церковні дзвони на військові потреби.

Петро́ Васи́лій Війто́вич (пол. Wójtowycz Piotr Bazyli, 10 червня 1862, Перемишль - 1936, Львів) - український скульптор, який чимало прислужився місту Львову.
Світова́ війна́ - глобальне протиборство коаліцій держав із застосуванням засобів збройного насильства, що охоплює велику частину країн світу.
Дзвін (стцерк.-слов. ка́мпанъ, грец. Καμπάνα, англ. bell, італ. campana, нім. Glocke) - ударний музичний, а також сигнальний підвісний інструмент, звичайно із сталі чи бронзи, у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, в середині якої підвішено ударник (било, язик, діал. бо́вкало)

Під час українсько-польської війни 1918–1919 рр. костел був пошкоджений українською артилерією. На стіні є пам'ятка «Ex obsidione ruthenorum» («З української облоги 6 і 9 березня 1919 року»).

1926 – в храмі встановили один із найбільших органів у Польщі роботи відомої польської фірми братів Домініка і Вацлава Бернацьких.

1939 – поряд з храмом розірвалася авіаційна бомба, пошкодивши шпилі та стіни.

1946 – костел закрили, залишки органних труб звалили на хорах. Оскільки влада УРСР мало піклувалася про релігійні споруди і більше сприяла їхньому знищенню, безлад панував у храмі до 1970-х, коли будівлю передали під склад.

1991 – храм передали греко-католицькій громаді і освятили як церкву Св. Ольги та Єлизавети.

На сьогодні ця будівля є найвищою в місті, її висота 88 метрів.

Нині інтер'єр храму прости і скромний: білі стіни, деякі елементи декору темно-червоного кольору, м'яке світло крізь вітражі.

2013 – була встановлена зовнішня підсвітка костелу.
Дзвіни́ця собо́ру Свято́́го Ю́ра – пам'ятка архітектури при церкві св. Юра, разом із собором, рококовими митрополичими палатами (1761–1762), будинками капітули, терасами, огорожами довкола подвір'я собору з двома брамами в подвір'ї (1771) та мурами, що обводять капітульні будинки і владичим садом (1772) входить до комплексу собору святого Юра – пам'ятки ЮНЕСКО.дзвіниця_собору_святого_юра_у_львові

На дзвіниці – найдавніший дзвін України – Святоюрський, виллятий 1349 за Дмитра Детька.

Дмитро Дедько́, також Детько, Дятько (р. н. невід. - близько 1349) (1340-1344)- галицький боярин за правління королів Русі Юрія ІІ Болеслава і Любарта-Дмитра, воєвода перемишльський. В період 1340–1349 був фактичним правителем королівства та лідером його боярсько-олігархічної верхівки.
За своїм архітектурним масштабом і місцем розташування дзвіниця повністю підорядкована потужній, домінантній масі собору, лише доповнюючи та до певної міри збагачуючи його силует. Особливо це помітно з північного боку. Разом з тим, важливо підкреслити створення дзвіниці як відносно автономної споруди з виразним вертикалізмом і власним місцем у загальній композиції ансамблю, навіть якщо це місце досить скромне. У цьому не можна не помітити прояву східноукраїнської традиції, позаяк спорудження окремо розташованих дзвіниць у католицькому храмобудуванні було нетиповим явищем, оскільки вони, як правило, виступали інтегральною частиною самого храму. До середини ХІХ ст. при соборі святого Юра була дерев'яна дзвіниця. Спочатку вона розташовувалася із південного боку церкви, поруч із каплицею святого Прокопа та мурованою криницею. Проте, у зв'язку із запроектованим будівництвом семінарії (архітектор К. Фесінґер), за розпорядженням єпископа Льва Шептицького, у 1765 році каплицю було розібрано, колодязь засипано, а дзвіницю перенесено на західну сторону комплексу. Тоді дзвіниця була каркасної конструкції, як сказано в документі, 1765 року «на чотирьох мізерних стовпах». На ній висіло 6 дзвонів.

Ідею побудови нової дзвіниці виношував ще єпископ Лев Шептицький. Це мали бути дві симетрично розташовані вежі на захід від вівтаря на певній відстані від церкви на осі її бічних фасадів. Такими власне вони виглядають на ситуаційному плані Святоюрського ансамблю 1771 року, виготовленому архітектором Клеменсом Фесінґером. Проте задум єпископа, пізніше митрополита, не здійснився ні за його життя, ні після смерті (помер 1779 року).

Після смерті (англ. Postmortem) - американський трилер 1998 року.
Те, що ці вежі мали служити дзвіницею засвідчує документальна записка. За дорученням єпископа Петра Білянського 24 червня 1784 року була скликана компетентна комісія за участю архітектора Клеменса Фесінґера, цехмайстрів мулярських – Якова Петровського і Франца Греля, художників – Матвія Міллера та Томи Гертнера та майстрів інших ремісничих професій: столярів, теслів, ковалів, гончарів, склярів тощо. Ця представницька комісія відповідним актом визначила, які роботи належить ще виконати у церкві святого Юра


Комплекс Собору святого Юра на картині Кароля Ауера, 1837 рік.
Петро Білянський (1736, Жовква - 29 травня 1798) - руський галицький релігійний, освітній діяч. Греко-католицький священик, єпископ Львівський, Галицький і Кам'янецький (1779-1798). Перший представник білого (мирського) духовенства на Львівській єпископській кафедрі УГКЦ.
Міллер Матвій, або Мацей (Maciej Miller; ? - не раніше 26 серпня 1766) - львівський живописець першої половини XVIII ст. Біографічних даних збереглось вкрай мало. Окрім малярства, часто займався позолотою скульптури та різьблення.
Ка́рел А́уер (чеськ. Karel Auer, нім. Karl Auer, пол. Karol Auer; 1818 - 1859) - літограф і графік чеського походження, понад 20 років працював у Львові і Галичині.
Справа від собору – дзвіниця

До спорудження нової мурованої дзвіниці приступили щойно 1828 року за митрополита Михайла Левицького. Проект було видано будівельною дирекцією і затверджено її керівником Юрієм Глоговським 31 серпня 1826 року. Вочевидь, це був перший варіант проекту, оскільки він позначений буквою «А» та підписаний виконавцем – архітектором будівельного відділу Францом Лернетом (нім. Lernet). Опріч цього є підписи Гельмана (нім. Hellman) і рисівника Брезані (нім. Brezani). Там же підписи підприємців-виконавців – Герш Лейби Менкеса і Мойсея Йонаса. На цьому проекті зображені фасад дзвіниці, розріз, план першого поверху (приземелля), план і в'язання дахових конструкцій. c:\users\olya\desktop\ауэр_собор_святого_юра.jpeg.jpeg

На другому збереженому плані, представлені план першого і другого ярусів та два розрізи другого яруса з конструкціями дерев'яних в'язань для підвішення дзвонів. Він датований 24 липня 1829 року й затверджений будівельною дирекцією в особі архітекторів Карла Мерца і Юрія Глоговського 21 грудня того ж року та підписаний виконавцем – інженером Гаєком (пол.

Карл Мерц (нім. Karl Maerz, або März, Mörz, Mörtz; р. нар. і см. невід.) - львівський архітектор кінця XVIII - початку XIX століття. Директор будівельного управління Галицького намісництва. Автор ряду проектів громадських будівель у стилі пізнього бароко та класицизму.
Hajek). Ймовірно, серед цих двох планів мав би бути ще проміжний, під літерою «В». План 1829 року, судячи із заголовка, виконаний після завершення будівництва і фіксує фактичний стан дзвіниці на той час. Тому підпис на ньому інженера Гаєка засвідчує, що він – автор реалізованого проекту. Підтвердження цьому й архівна записка.

Нова дзвіниця постала із північно-західного рогу церкви на місці розібраної старої мурованої трупарні, що прилягала до капітульного будинку і була з нею сполучена. Наріжний камінь під неї закладений 22 липня 1828 року.

Наріжний камінь, букв. Камінь заснування (івр. אבן השתייה‎ - Евен а-штія, араб. صخرة‎ - Cахра) - скеля на Храмовій горі, над якою розташовувався Святеє Святих Єрусалимського храму. Вважається наріжним каменем світобудови, оскільки саме з нього Господь почав Створення світу.
Церемонією керував Михайло Гарасевич барон де Нойштерн, священик митрополичого капітулу. Присутніми були:

  • Іван Гарасевич – греміальний крилошанин, доктор теології і парох катедральної церкви;
    Доктор богослов'я, доктор теології (D.D., лат. Divinitatis Doctor, англ. Doctor of Theology, ThD) - високий вчений ступінь в галузі богослов'я. Історично давала право викладати в університеті християнське богослов'я і суміжні предмети.


  • Василь Созанський – гоноровий крилошанин перемиський, старший виправного духовного дому і референт консисторський;

  • Кирило Дембіцький – перший архикатедральний проповідник і секретар інституту священичих вдів та сиріт львівської архидієцезії;
    Льві́вська архидієце́зія - одна із 7-х територіальних одиниць Римо-Католицької Церкви в Україні із центром у Львові.


  • Йосиф Серваткевич та Андрій Дуткевич – архикатедральні вікарії;

  • Григорій Меленевич – архидиякон і декан митрополичого капітулу, консисторський радник;

  • Симеон Бохінський – префект архикатедральнсї захристії.

Дзвіниця споруджувалася на кошти Галицького релігійного фонду і була завершена до кінця 1828 року.
Релігійний фонд - фонд, утворений в Австро-Угорщині цісарем Йосифом II 1782 року зі скасованих ним церковних і монастирських маєтків, що служив на покриття видатків поодиноких релігійних груп: для дотацій єпархіям, катедральним капітулам, для виховання і допомоги кліру.
Роботи виконали:

  • проектував інженер Гаєк,

  • будували майстер мулярський Йозеф Землер і підмайстер Тома Крестицький,

  • теслярські роботи виконав майстер Вільгельм Кіскес

Проте, як видно з проекту, дзвіниця 1828 року відрізнялася від сучасної. Вона була чотириярусною, мала трохи простіші форми бані із заломом та світловим ліхтарем, завершеним кардинальським хрестом, що було алюзією до титулу першого кардинала-українця митрополита Михайла Левицького.c:\users\olya\desktop\200px-дзвіниця_собору_святого_юра_1865.jpg


Проектний кресленик дзвіниці, виконаний архітектором Й. Браунзайсом, 1865 рік
Приблизно через півстоліття дзвіницю було реконструйовано. Під час спорудження капітульного будинку у 1864 – 1866 роках, від заходу, де знаходився колишній монастирський північний і старий будинок, призначений на семінарію, було вирішено перебудувати дзвіницю у нових архітектурних формах.
Ліхта́р - частина покриття будови, зазвичай у вигляді надбудови, призначена для її природного повітрообміну (аерації) та освітлення.
Архітекту́ра (грец. αρχιτεκτονικη - будівництво) - це одночасно наука і мистецтво проектування будівель, а також власне система будівель та споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей відповідно до законів краси.
Реконструкція розпочалася 1865 року. Про це повідомила газета «Слово»: «...у Львові робляться прибудування до кількох храмів: при церкві Святого Юра і костелі Домініканців будуються окремі дзвіниці». А у наступному році ця ж газета писала, що дзвіниця при церкві Святого Юра «уже зовсім готова».

На колявдаційному плані, виготовленому 1867 року і затвердженому інспектором будівництва Карлом Оманом, є підписи авторів проекту – Йосифа Браунзейса і Ернста Гранача. Задум реалізував Вінцент Равський-старший. Ці ж автори проектували і будували капітульний будинок на захід від церкви у 1864 – 1866 роках.

Причиною реконструкції дзвіниці стала спроба, наблизити її стилеві форми до стилю катедри. Дзвіниця 1828 року, як видно з рисунку, відрізнялася від сучасної простішими формами бані і ліхтарями та стилево не поєднувалася з усім ансамблем церкви. Існуюча у сучасному вигляді – триярусна, квадратна в плані, завершена бароковою банею із високим ліхтарем. На рогах при основі бані її декорують кам'яні вазони, по боках – фігурні фронтони. Третій ярус на рогах декорований спареними пілястрами коринфського ордеру, які фланкують півокругло завершені вікна.

Коринфський ордер - один з трьох ордерів давньогрецької або класичної архітектури. Два інших - доричний ордер, який був найбільш раннім, його більш витончений наступник, іонічний ордер. Коли класична архітектура, під час епохи Відродження, отримала друге відродження, ще два ордени були додані до канону, тосканський ордер та композитний ордер.
Нижче вікна по периметру йде орнаментальний пояс. Ця дзвіниця, на відміну від попередньої, своїми витонченими формами добре гармонізує з архітектурою церкви.

Запроектована на плані квадрата з товстими міцними стінам, по висоті дзвіниця розділена на дві частини. Нижня частина об'єму підведена точно під головний карниз прилеглих капітульних будинків і вирішена дуже стримано. Верхній об'єм складається з двох ярусів, в архітектурному опорядженні яких використані ті самі прийоми, що й на соборі, – горизонтальні профілювання, спарені пілястри повного коринфського ордера в кутах, декоративні балясини, панелі. Для опорядження нової, більш пластичної форми барокової бані передбачалися фігурні фронтончики, споріднені з такими самими на старіших будівлях. На зовнішніх рогах навколо бані з'явилися звичні ліхтароподібні вазони. Вивершується баня доволі високим ліхтарем з хрестом.


  1   2   3   4   5   6   7



  • Пл. Кропивницького Це́рква святи́х О́льги і Єлизаве́ти
  • Петро Війтович
  • Дзвіни́ця собо́ру Свято́́го Ю́ра