Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Виховна година «Майбутнє — без сніду» Обладнання: маркери, роздавальний матеріал: пам’ятки «Кроки до успіху»

Скачати 300.45 Kb.

Виховна година «Майбутнє — без сніду» Обладнання: маркери, роздавальний матеріал: пам’ятки «Кроки до успіху»




Скачати 300.45 Kb.
Сторінка2/2
Дата конвертації10.03.2017
Розмір300.45 Kb.
1   2

Що ж таке ВІЛ-інфекція та СНІД?

Насамперед, для того, щоб вести розмову про ВІЛ-інфекцію та СНІД необхідно чітко зрозуміти значення термінів, які використовуються:

1.    ВІЛ – вірус імунодефіциту людини.

2.    ВІЛ – інфекція – це інфекційне захворювання, викликане вірусом імунодефіциту людини.

Інфекці́йні захво́рювання / хворо́би - розлади здоров'я людей, тварин, рослин у вигляді хвороби, які спричинюють збудники - віруси, різноманітні бактерії, найпростіші, паразитичні гриби, гельмінти, продукти їх життєдіяльності (екзотоксини, ендотоксини), патогенні білки - пріони, здатні передаватися від заражених організмів здоровим і схильні до масового поширення.

3.    ВІЛ— інфіковані — люди, до яких відносяться як безсимптомні носії ВІЛ- інфекції, так і хворі на СШД.

4.    СЩЦ – синдром набутого імунодефіциту. Кінцева стадія ВІЛ-інфекції з різноманітними клінічними проявами внаслідок глибокого ураження імунної системи.

Прогресування хвороби від ВІЛ-інфікування до СШД може тривати від 5 до 12 років без специфічного лікування антиретровірусними препаратами (АРВ-терапія). Отже ВІЛ4нфікована людина до розвитку СНІДу має здоровий вигляд, веде повноцінний спосіб життя і може навіть не підозрювати про наявність ВІЛ. Проте весь цей час вона є носієм ВІЛ-інфекції, яку може передавати іншим людям. Своєчасне та правильне лікування АРВ-препаратами дає можливість подовжити безсимптомну стадію ВІЛ-інфекції та суттєво віддалити розвиток СШД.

Шляхи передачі ВІЛ-інфекції.

Сьогодні відомі такі шляхи передачі ВІЛ-інфекції:

•    При статевому контакті з інфікованою людиною незалежно від його способу (через піхву, анального, орального або змішаного сексу) без захисту презервативом.

•    При використанні забруднених інфікованою кров’ю голок, Шприців, різноманітних ін’єкційних розчинів (в тому числі наркотичних), проколюванні вух та інших частин тіла при пірсінгу, нанесенні татуювань, користуванні чужими бритвами, манікюрними наборами.

При переливанні крові ВІЛ-інфікованого донора, пересадці його органів та тканин (кістковий мозок, клапани серця, нирки і т.п.).

Клапани серця забезпечують тік крові в одному напрямку. У відповідний момент вони відкриваються або закриваються, пропускаючи кров або ставлячи їй заслін. При скороченні передсердя стулчасті клапани відкриті, а серпасті - закриті.

•    При пошкодженні шкіри або слизових оболонок медичним інструментарієм, забрудненим інфікованою кров’ю та неякісне простерилізованим.

Слизова́ оболо́нка (лат. tunica mucosa, часто говорять просто слизова) - внутрішня оболонка порожнистих органів, яка контактує з зовнішнім середовищем (тобто органами дихання, сечової, статевої та травної систем).

•    Від інфікованої матері дитині під час вагітності, пологів або годування грудним молоком.

Грудне́ молоко́ - це молоко, що виробляється у грудях жінки (молочних залозах) для вигодовування своєї дитини. Молоко - це найкраще джерело харчування для новонароджених малюків та дітей перших років життя.

При будь-якому із цих шляхів людина перебуває у контакті з інфікованими біологічними рідинами організму: кров’ю, спермою, секретом шийки матки, піхви, материнським молоком.

Шийка матки (cervix uteri) являє собою нижній сегмент матки. У центрі розташований канал шийки матки, один кінець якого відкривається в порожнину матки, а інший - у піхву.
Крім того, вірус перебуває у складі слини, сечі, сліз, спинномозкової рідини, поту інфікованих людей, хоча концентрація вірусу в них значно нижча і доказів за Небезпеку зараження через них на даний час немає.
Спинномозкова́ рідина́ (також спинномозковий ліквор, цереброспінальна рідина (лат. liquor cerebrospinalis) - рідина, яка циркулює у порожнинах шлуночків головного мозку (вентрикулярна рідина), субарахноїдальному (під павутинною оболоною) просторі головного і спинного мозку.
Так, для того щоб отримати інфікуючу дозу вірусу через слину, – її необхідно близько трьох літрів.

Аналіз шляхів інфікування ВІЛ-інфекцією людей в Україні вказує на те, що із всіх ВІЛ-інфікованих, які перебувають на обліку, 25% заразились статевим шляхом, 60% – внаслідок пошкодження шкіри або слизових оболонок через ін’єкції, шляхом переливання препаратів або компонентів крові, інших медичних маніпуляцій, професійного інфікування, інших немедичних втручань; 12 % – від ВІЛ-інфікованої матері до дитини та у 3% шлях інфікування не визначено.

ВІЛ-інфекція не передається побутовим шляхом:


  • При рукостисканні та обіймах.

  • Через посуд та харчові продукти.
    Інфекція або заражування хворобою (англ. Infection - проникнення в організм хвороботворних мікробів; інфікування, зараження) - стан, коли в організм потрапляє чужорідний агент - патоген (бактерія, паразитичний грибок, найпростіший організм, гельмінти, вірус або пріон), який розмножується і може чинити хвороботворний ефект.
    Ї́жа - все, що споживає людина й інші живі істоти для підтримки життя; харчі. Речовини, що їх організм отримує з навколишнього середовища, є для нього будівельним матеріалом і джерелом енергії.


  • Монети та паперові гроші.
    Фіатні гроші (англ. fiat currency) - тип грошей або валюти, цінність яких походить не від власної вартості або гарантії обміну на золото або іншу валюту, а від державного наказу (fiat) використання їх як засобу платежу.


  • Постільну та натільну білизну.

  • Через повітря, воду.

  • Через іграшки, предмети шкільного побуту.

•    Через дверні ручки, поручні у транспорті, спортивні снаряди,
користування спільним туалетом.

•    Комахами (кліщі, комарі, воші, клопи), що пояснюється нестійкістю вірусу


у зовнішньому середовищі.

Рівень ризику зараження.

Рівень ризику зараження ВІЛ різна в залежності від шляху передачі.

Переливання інфікованої крові, в 1 мл якої утримується від 1 до 10 інфікуючих доз вірусу, практично завжди призводить до зараження і наступного розвитку ВІЛ-інфекції. Згідно з існуючими оцінками ймовірність інфікування після такої процедури перевищує 90%>. Збудник СНІДу передається також при введенні кліткових компонентів крові, факторів звертання крові (VIII та IX), та при штучному заплідненні спермою інфікованого донора.

Вірогідність народження ВІЛ-інфікованої дитини від хворої матері за різними даними коливається від 11% до 70%. В середньому ризик зараження дитини під час вагітності або пологів складає 30%).

Ступінь ризику інфікування при статевих зносинах залежить від способу статевого акту, їх числа, кількості партнерів. В той же час, вірогідність інфікування зростає за рахунок додаткових факторів, в першу чергу наявності у одного із партнерів хвороб, що передаються статевим шляхом, і особливо тих, при яких мають місце різноманітні порушення цілості шкіри та слизових оболонок у вигляді ерозій та виразок. Це спостерігається, наприклад, при сифілісі, урогенітальному герпесі, грибкових захворюваннях і т.д.

Використання нестерильного медичного інструментарію пов’язане з більшим ризиком передачі ВІЛ у порівнянні з одним статевим контактом з людиною, інфікованою ВІЛ. Рівень небезпеки залежить від кількості крові, що передається таким чином.

Контакт з вірусом в результаті випадкового уколу голкою в медичних або немедичних умовах характеризується найнижчим показником передачі ВІЛ, однак є абсолютно реальним.

В той же час необхідно відмітити, що сумісне проживання з ВІЛ-інфікованим (без статевих стосунків), користування басейном, душем, догляд за хворими на СНІД безпечні у відношенні ризику зараження ВІЛ-інфекцією. Хворі на ВІЛ-інфекцію можуть вільно відвідувати місця Загального користування, відпочивати у звичайних санаторіях, будинках відпочинку; інфіковані діти можуть вільно відвідувати ясла-садки, школи.



Групи ризику.

Ще кілька років тому розвитку епідемії ВІЛ-інфекції визначали люди, що відносились до так званих “груп ризику”, але в даний час хвороба переступила через них і вражає основну популяцію населення.

Років тому - шкала часу, що широко використовується в археології, геології та інших науках для датування подій в минулому. Оскільки час відрахунку змінюється, стандартна практика пропонує використання 1950 року як еталонної точки «сучасності».
Але все таки, в першу чергу хворіють і несуть хворобу далі ті, хто веде небезпечний у відношенні ВІЛ-інфекції, спосіб життя.



До них відносяться:

  • Ін’єкційні наркомани.

  • Чоловіки-гомосексуалісти.

  • Жінки, які займаються секс-бізнесом.

•    Особи, що ведуть безладне статеве життя.

До групи ризику потрібно віднести реципієнтів крові, тобто людей, яким під час операцій або при інших обставинах переливали донорську кров або препарати крові, а також хворих на гемофілію. Гемофілія – доволі рідкісне захворювання, при якому кров втрачає здатність до звертання. Такі люди можуть загинути від незначних пошкоджень кровоносних судин. У 70-х роках XX століття почали отримувати концентровану плазму крові, вливання якої повертало крові хворого здатність звертатись.

Кровоно́сні суди́ни - складові серцево-судинної системи, які забезпечують швидкий транспорт крові до усіх органів тіла людини, забезпечуючи обмін речовин між кров'ю та навколишніми тканинами. Вивченням кровоносних судин, нарівні з лімфатичними, займається розділ медицини - ангіологія.
Плазма крові - рідка частина крові, що містить розчинені у воді іони, неорганічні й органічні речовини, зокрема білки, вуглеводи, солі, біологічно активні речовини (гормони, цитокіни, вітаміни тощо), а також продукти клітинної дисиміляції, які підлягають виведенню із організму.
Хворі на гемофілію люди вперше отримали можливість вести практично нормальний спосіб життя. Однак скоро з’явився СШД. А в зв’язку з тим, що препарати для хворих на гемофілію готують з крові великої кількості донорів, серед яких може трапитись ВІЛ-інфікований, і кров переливають дуже часто, вірогідність інфікування для них залишається дуже високою.



Вірус та його особливості.

Вірус імунодефіциту людини, як і вірус всім відомого герпесу, відноситься до сімейства ретровірусів. Носій генетичної інформації вірусу має здатність вбудовуватись в генетичний апарат клітини людини і може знаходитись в такому стані довгий час, активно себе не проявляючи.

Нуклеотидна або генетична послідовність - послідовність букв, що представляють первинну структуру реального або гіпотетичного ланцюжка нуклеїнової кислоти (зазвичай ДНК), що може нести генетичну інформацію.
Через деякий^час розпочинається активний процес розмноження вірусу, внаслідок чого материнська клітина гине, а віруси проникають у сусідні клітини, знищуючи їх. Факт вбудовування ВІЛ в генетичний апарат клітини хазяїна є перепоною для його знищення. Перебуваючи у такому стані він стає недосяжним для дії будь-якого відомого антивірусного препарату.

ВІЛ пошкоджує різні клітини організму, однак головною його мішенню є клітини, що відповідають за стан імунної системи організму — лімфоцити, моноцити, макрофаги, а особливо лімфоцити, які відповідають за розпізнавання в організмі чужорідних клітин та мікроорганізмів. В результаті звичайно безпечні для організму мікроорганізми викликають розвиток смертельно небезпечних Інфекцій, так званих опортуністичних. Організм також втрачає здатність до розпізнавання та знешкодження злоякісних клітин, внаслідок чого розвиваються злоякісні пухлини. Через здатність ВІЛ пошкоджувати клітини мозку, печінки, серця, селезінки в організмі інфікованого порушуються функції головного мозку, його оболонок, виникають запальні та дистрофічні зміни* в серцево-судинній системі, шлунково-кишковому тракті та інших органах і системах.

Травна́ систе́ма, або травний тракт, або Шлунково-кишковий тракт людини - система органів, призначена для переробки і видобування з їжі поживних речовин, всмоктування їх в кров і виділення з організму неперетравлених залишків (кінцевих продуктів життєдіяльності).
Серцево-судинна система головним чином здійснює транспорт крові в замкненій трубчастій системі - кров'яній. До якої відноситься серце-артерії-капіляри-вени-серце. По ній циркулює рідка сполучна тканина - кров.
Саме тому прояви ВІЛ-інфекції дуже різноманітні, а розпізнати їх на ранній стадії хвороби дуже важко.

Другою біологічною особливістю ВІЛ є його надзвичайна мінливість. Деякі білки його поверхневої оболонки так швидко змінюють свою структуру, що навіть віруси виділені від одного хворого на протязі кількох місяців не є абсолютно однаковими. ВІЛ у 1000 разів більш мінливий ніж вірус грипу, з епідеміями якого людство безуспішно бореться на протязі не одного десятиліття.



ВІЛ – нестійкий до дії різноманітних фізичних та хімічних факторів навколишнього середовища.
Екологі́чні фа́ктори, екологічні чинники або фа́ктори середо́вища - сукупність усіх чинників середовища (температура, вологість, світло, гравітація, субстрат, живі організми тощо), що діють на живий організм або надорганізмову систему (моноцен, демоцен, плейоцен, біом, біосфера).
Кип’ятіння миттєво вбиває вірус. Швидко він гине від дії різноманітних дезінфікуючих речовин, ультрафіолету та ультразвуку. За межами організму людини ВІЛ може зберігатись деякий час (на протязі кількох днів), наприклад, у висохлій краплині крові або слизу. Однак кількість вірусу в них швидко зменшується, що, при умові відсутності прямого контакту з кров’ю • людини, унеможливлює зараження.

Діагностика ВІЛ-інфекції.

З 1985 року у світовій медичній практиці використовують метод виявлення антитіл до збудника хвороби, які виробляються організмом людини у відповідь на проникнення у нього ВІЛ. Однак недолік цього методу полягає у тому, що з моменту зараження до моменту можливості виявлення антитіл, рівень яких повинен досягнути певного значення, проходить деякий час, а людина стає

заразною одразу після проникнення ВІЛ до організму. Це так званий ефект “імунологічного вікна” . Потрібний для встановлення діагнозу рівень антитіл з’являється, в залежності від захисних сил організму та способу життя людини, на протязі періоду до 3 місяців після зараження, а в деяких випадках і через 6 місяців і навіть 1,5 року. Тому для абсолютної впевненості у відсутності зараження необхідно повторити аналіз через 6 місяців та через 1,5 року при умові ведення такого способу життя, який виключав би можливість зараження у цей період.

Обстеженню на антитіла до ВІЛ в обов’язковому порядку підлягають донорська кров, її препарати, органи і тканини, які використовуються для пересадок, а також кров осіб, захворювання яких підозрілі на наявність СНІДу.

При виконанні обстеження на СНІД іноді спостерігаються псевдопозитивні результати (позитивні реакції при відсутності вірусу в організмі), їх причиною є як недосконалість тест-систем, що використовуються (навіть кращих закордонних), так інших факторів, наприклад, вагітність^ супутні захворювання (туберкульоз, ревматизм та інші).

Отримання псевдопозитивної реакційне являє собою загрози, тому що позитивні результати обов’язково перевіряються на іншій тест-системі. Але і це не кінцевий результат. Якщо і на другий раз аналіз позитивний, матеріал обстежують втретє за допомогою особливо точної реакції – імуноблотингу. У цьому випадку виявляють антитіла до окремих білків ВІЛ. Позитивним результатом вважається той, в якому антитіла виявлені мінімум до двох білків із трьох головних.

Обстеження на наявність ВІЛ найкраще пройти в спеціалізованих кабінетах, які створені у кожній поліклініці міських та районних лікарень. Прийом в цих кабінетах ведеться як анонімно (без повідомлення при обстеженні прізвища, місця роботи чи проживання), так і на умовах довіри (збереження в таємниці отриманих відомостей). Результати обстеження можна дізнатися за телефоном. Відбір крові на обстеження у таких кабінетах проводиться лише одноразовим інструментом, що повністю виключає можливість випадкового зараження ВІЛ.

Перебіг хвороби та її прояви.

На жаль, доводиться констатувати, що у всіх людей, що заразилися ВІЛ, рано чи пізно розвивається СНІД, після чого фатального кінця уникнути не вдається. Факторами, що впливають на швидкість розвитку СШД є: спосіб зараження, вік, тип вірусу, наявність супутніх захворювань. СНІД швидше розвивається у осіб, що були заражені при переливанні крові та у дітей, заражених ВІЛ при вагітності матері.

Після зараження настає інкубаційний період, який продовжується 3-6 тижнів, після чого починається гостра фаза ВІЛ-інфекції. Гострі прояви спостерігаються у 30 – 70% заражених людей. Найбільш часті прояви: підвищена температура тіла, збільшення лімфатичних вузлів, ангіна, висип на обличчі, тулубі у вигляді рожевих або червоних плям, розлади шлунково-кишкового тракту, головний біль, блювота, світлобоязнь.

Лімфатичний вузол - це орган імунної системи, що формується в місцях злиття декількох лімфатичних судин в різних областях організму (на шиї, потилиці, в паховій області (всього налічується 15 груп лімфовузлів).
Температура тіла - комплексний показник теплового стану організму людини, тварин.
Головни́й біль (або цефалгія) - частий симптом різноманітних захворювань і патологічних станів, відчуття болю в області мозкового черепа.
Цей стан продовжується від 2 до 4 тижнів і проходить самостійно,

без лікування. За звичай на цій стадії ВІЛ-інфекція не діагностується, а хворим встановлюють діагнози: грип, кір, ГРЗ та ін. Аналізи на ВІЛ – негативні.

Після фази гострої інфекції наступає період прихованого вірусоносійства. Цей період може продовжуватись 3-5 років і більше. В цей час людина відчуває себе здоровою, веде звичайний спосіб життя, сексуально активна. Але вона є джерелом ВІЛ-інфекції і при відповідних умовах може заражати оточуючих. У цьому і полягає підступність ВІЛ-інфекції та одна із причин швидкого її розповсюдження у світі.

З часом з’являються перші прояви пригнічення імунітету —ураження грибками слизової оболонки ротової порожнини, що носить назву молочниці.

Рот (лат. stoma, -atis) - тілесний отвір у тварин, через який приймається їжа і, у багатьох випадках, здійснюється дихання. У багатьох хребетних у роті розміщені зуби і язик. Зовнішньо рот може мати різну форму.
Молочниця характеризується появою білих плям та виразок на слизових оболонках організму. Крім молочниці часто розвиваються* надзвичайно важкі, стійкі вірусні інфекції шкіри та слизових оболонок. Однією з них може бути хронічна інфекція, спричинена вірусом звичайного герпеса, яка часто проявляється у вигляді болісних виразок шкіри довкола рота, заднього проходу, на статевих органах.
Стате́ві о́ргани, також Геніталії - органи статевого розмноження тварин і людини. До статевих органів належать статеві залози (гонади), статеві протоки (сім'явипорскувальна протока, фаллопієві труби тощо), додаткові утвори (різні залози, сім'яні сумки, сім'яноприймачі і всі пристосування для виношування зародків) та копулятивні органи.

Поступово активізація вірусів і мікроорганізмів призводить до ураження більшості органів і систем організму. Ці ускладнення свідчать про глибоке пригнічення імунної системи і перехід ВІЛ-інфекції в останню стадію захворювання – СНІД.

Тривалість життя хворого на СНІД залежить від багатьох факторів, однак дані свідчать про те, що після постановки, діагнозу СНІДу вмирає на протязі 1 року кожний другий, через 3 роки гине 70-80% хворих.



Лікування ВІЛ – інфекції.

Питання лікування ВІЛ-інфекції досі остаточно” не вирішені в зв’язку з тим, що сьогодні немає засобів, які б дозволили повністю вилікувати хворого. Основні принципи лікування цих хворих: своєчасний початок антивірусної терапії з метою пригнічення розмноження вірусу, рання діагностика вторинних захворювань і їх своєчасне лікування, влаштування оберігаючого режиму. Заходи повинні бути направлені на збільшення тривалості безсимптомної стадії, попередження прогресування захворювання, попередження глибокого ураження імунітету.

Якщо хворий уже розпочав лікування, він не може його припинити або лікуватися нерегулярно, інакше швидка мутація вірусу призведе до його зміни та до виникнення різновиду стійкого до медикаментів.

Лікування ВІЛ-інфекції — справа дуже дорога. На одного хворого вартість лікування щомісячно складає близько 1 тис. доларів США або близько 10 тис. доларів СІЛА на рік, а лікування має проводитись довічно.,

Не зважаючи на те, що сьогодні у світі досягнуто значних успіхів у створенні ліків, спрямованих на пригнічення розмноження вірусу в організмі людини, проте історичний досвід боротьби з епідеміями свідчить, що найдієвішим способом унеможливлення передачі інфекції є вакцинація. Розробка вакцини проти ВІЛ виявилася справою складною через надзвичайну мінливість вірусу. Однак і у цій справі вже є певні успіхи. Вже показана дія вакцини на тваринах, вивчені механізми імунної відповіді у людей, стійких до ВІЛ. Вчені працюють над двома

видами вакцини – такої, яка захищала б від інфікування, і такої, яка захищала б уже інфіковану людину від початку СНІДу. Деякі терапевтичні вакцини, що покликані допомагати вже інфікованим людям, проходять випробування в провідних клініках світу.



Профілактика ВІЛ – інфекції.

Сучасна профілактика ВІЛ-інфекції вимагає підходити до кожної людини із нашого оточення, як до потенційно ВІЛ-інфікованої! Лише за умови такого підходу можливо уберегти себе від зараження!

До тієї пори, поки вчені не знайдуть ефективних засобів профілактики і лікування ВІЛ-інфекції, попередити її розповсюдження можливо лише зміною власної поведінки.

ВІЛ-інфекція з’явилась на дуже благодатному грунті. “Сексуальна революція”, що охопила світ в 60-ті роки ХХ-го століття, створила найкращі умови для безперешкодного поширення цієї інфекції.

XX століття - століття, яке розпочалося 1 січня 1901 року і закінчилося 31 грудня 2000 року; двадцяте століття нашої ери і десяте століття II тисячоліття. Населення світу на початку століття становило 1,6 мільярдів, а до кінця століття збільшилося до 6 мільярдів.
Але досить швидко на противагу СНІДу західне суспільство винайшло протидію, яка значною мірою зменшує негативні наслідки сексуальної революції.
Сексуальна революція (від лат. sexus - стать і революція) - комплекс складних і взаємопов'язаних змін у західних суспільствах, що охопили сфери статевої поведінки та ґендерних відносин і відповідно відбилися на суспільній думці, моралі, кодексах поведінки; охопили сфери гуманітарних наук, медицини та акушерства; охопили сфери права, котрі регулюють сексуальні стосунки, аборти, шлюб, сімейні відносини та розлучення. Ці зміни часто також називають «сексуальним визволенням», оскільки сексуальність та ґендер після неї стали значно більшою мірою особистою справою, ніж до неї. Часовий відтинок процесу - 1960–1970-ті.
Йдеться про так звану “концепцію безпечного сексу”.

Ця концепція характеризується толерантним ставленням до дошлюбних та позашлюбних статевих стосунків, не дає їм однозначно негативної оцінки і не забороняє їх. На відміну від застарілих моралізаторських оцінок цього явища висунута концепція залишає людині право вибору, але попереджає про можливі негативні наслідки безвідповідального ставлення до сексуальних стосунків. Однак останнім часом в США пролунав новий заклик в зв’язку із розростанням епідемії СНІДу – “Одне життя – один партнер”. Взагалі слід зазначити, що найкращим способом профілактики СНІДу є пропаганда статевих стосунків, суворо обмежених рамками шлюбу, а також високого рівня моральності, у формуванні якої повинні відіграти роль релігійні цінності.

Концепція приваблює своєю терпимістю до різних аспектів статевого життя та існуючими реаліями.

Нині “концепція безпечного сексу” передбачає таке:

•    Об’єктивно інформувати людей про сучасне статеве життя;

•    Знайомити різні верстви населення з особливостями статевої


поведінки;

•    Навчати правильно користуватися презервативами;

•    Знайомити з альтернативними формами статевих стосунків, які
допоможуть на певний час і в окремих ситуаціях уникнути зараження та
урізноманітнити статеве життя.

Важлива роль відводиться статевому вихованню молоді, але воно і досі у нас, на жаль, позбавлене ясності та конкретності щодо зацікавлень молоді і зводиться до спрощених розповідей про будову статевих органів або до штампованих педагогічних наставлянь.

Ключовим моментом “безпечного сексу” є пропаганда використання презервативів. Багато тут залежить від правильної техніки їх використання та від деяких психологічних перепон поставлених неправильним або взагалі неіснуючим статевим вихованням. Можливо, користування презервативами і змінює якимось чином сексуальні відчуття, але головне те, що користування презервативами позбавить страху небажаної вагітності, страху заразитися ВІД-інфекцією або багатьма іншими захворюваннями, що передаються статевим шляхом.

Прагнення зробити секс безпечним має стати звичкою. Тим більше, що вірогідність зараження різко зростає, якщо мати багато сексуальних партнерів; Слід зважити і на те, що особи, які вступають у випадкові сексуальні зв’язки, як правило, не бувають взаємно чесними і щирими. Крім того, людина може не пам’ятати деталі своєї сексуальної поведінки в минулому внаслідок алкогольного або наркотичного сп’яніння, так само як і той, хто вживає наркотики, може не знати або забути, які голки та шприци та в якому вигляді він їх застосовував (чи були вони стерильні). Тому категорична відмова одного із партнерів використовувати презерватив дає підставу для висновку, що його не хвилює здоров’я іншого партнера і, що обидва вони, мабуть, недостатньо знають одне одного, щоб ризикувати життям. У такому випадку можна прийняти лише одне можливе рішення – не мати ніяких інтимних стосунків з цією людиною.

Завжди потрібно знайти час, щоб натягти презерватив і робити це слід до того, як розум замовкне перед статевим потягом. За сучасним “стандартом” поведінки абсолютно нормально, якщо жінка, що йде на побачення з чоловіком, має при собі презерватив.

Варто нагадати, що користуватися презервативом доцільно і під час орального сексу.

Ора́льний се́кс - статевий акт, у якому статеве збудження й задоволення досягається пестощами статевих органів партнера ротом та язиком. Як особливі види орального сексу можна розглядати феляцію, кунілінгус та анілінгус.
Потрапляння еякуляту, сперми, піхвових виділень жінки на губи, слизову оболонку ротової порожнини^ особливо за наявності на них тріщин, ранок, порізів, може бути небезпечним, якщо один з партнерів ВІЛ-інфікований.

Безперечно, особливим елементом “безпечного сексу” є використання альтернативних форм статевих стосунків: екстравагінальний статевий акт, петтінг (досягнення сексуальної насолоди за допомогою комплексу інтенсивних сексуальних пестощів), а при відсутності постійного і надійного партнера найкраще використовувати методи сексуального самозадоволення. Опитування жінок, які користувалися різними альтернативними методами сексуального життя, показує, що сексуальне задоволення вони отримують не гірше, а в деяких випадках навіть краще, ніж при звичайному статевому акті.

В Україні на перший план, ще з 1995 року, вийшов парентеральний шлях зараження ВІЛ-інфекцією, особливо вживання наркотиків ін’єкційним шляхом. Із появою СНІДу вживання наркотиків набагато посилило негативні наслідки, які і без того жахливі. Вживання наркотичних речовин призводить до смерті тисяч людей, а СШД потроює цей рахунок.

Нарко́тик (від грец. narkoticos - той, що призводить до заціпеніння, одурманюючий) - субстанції природних чи штучних речовин, здатні викликати і фізичну залежність, внаслідок заміщення однієї з речовин-учасників природного метаболізму, і - психічну.

Дуже небезпечним є сумісне використання голок та шприців наркоманами. Залишки крові у використаних шприцах, голках, розчині наркотика можуть містити ВІЛ, який передається від одного наркомана до іншого. Як правило, якщо серед близької групи наркоманів з’являється ВІЛ-інфікованйй, то рано чи пізно вірус в організмі будуть мати всі члени цієї групи.

Якщо людина вживає наркотики ін’єкційним шляхом, то ідеальний вихід -припинити цзагалі вживання будь-яких наркотиків будь-яким шляхом. Крім того, у наркотичному сп’янінні ці люди взагалі нерозбірливі у статевих зв’язках і їм абсолютно не до безпечного сексу.

Безпе́чний секс - сексуальні практики, при використанні яких ризик зараження венеричними хворобами та хворобами, що передаються статевим шляхом, зводиться до мінімуму. Частіше за все асоціюється з використанням презервативів при статевому акті.

Однак, як показує життя, тих, хто здатний повністю припинити вживання наркотиків, одиниці. А решта повинна чітко усвідомити: бажано перейти від вживання наркотиків шляхом ін’єкцій до іншого шляху, наприклад, застосовувати таблетки, паління, вдихання, використання відвару наркотика. Якщо ж, все-таки наркоман продовжує користуватися шприцем, він мусить мати індивідуальний шприц і голку, а ще краще – користуватися одноразовими. Ні в якому разі не можна давати свій шприц іншим або користуватися чужим. Обов’язковому кип’ятінню має підлягати розчин наркотика, особливо якщо ним користується кілька наркоманів, а ще краще мати свій розчин і ні з ким ним не ділитися.

Необхідно пам’ятати, що можуть бути небезпечними і такі процедури, як нанесення татуювань,’ проколювання різних частин тіла для носіння прикрас (пірсінг), голкорефлексотерапія, манікюр та педікюр. Якщо ж людина вдається до них, вона повинна спочатку впевнитись, що інструментарій для виконання цих процедур належним чином простерилізований та продезінфікований.

Неприпустимо також використовувати чужі бритви, ножиці, зубні щітки і навіть швейні голки, на яких може бути ВІЛ-інфікована кров.

Зубна́ щі́тка - пристосування для чищення зубів і масажу ясен. Як правило, застосовується з використанням зубної пасти. Сучасні зубні щітки різноманітні за формою. Їх робоча поверхня складається з синтетичного або натурального волокна різного розміру і жорсткості.


Психосоціальна допомога хворим та особам з позитивною реакцією на ВІЛ

Всім людям, у яких імуноблотингом «підтверджена наявність ВІЛ-інфекції, необхідно пройти поглиблене клініко-імунологічне обстеження в умовах стаціонару з метою встановлення стадії захворювання та вибору тактики подальшого спостереження за ними. Зазвичай їм рекомендують проходити регулярний огляд, наприклад, раз на 3-6 місяців в залежності від вихідного клінічного стану та ступеня пригнічення імунітету.

Найважливішим моментом роботи з ВІЛ-інфікованим є збереження конфіденційності. Це часто буває важко внаслідок того, що в процес надання йому медичної та соціальної допомоги втягується багато людей. Згідно з прийнятим в Україні законом “Про попередження захворювання на СНІД та соціальний захист населення”, всім обстеженим на СНІД гарантується конфіденційність результатів медичного огляду (ст. 6),’ які є службовою таємницею, що оберігається законом (ст.9). ВІЛ-інфіковані, хворі на СНІД та члени їх сімей мають право вимагати збереження в таємниці інформацію про стан свого здоров’я, якщо умови і особливості їх життя та праці не загрожують зараженням інших осіб (ст. 17).

Медичний персонал та інші особи, вказані в частині другій ст. 9 Закону України “Про попередження захворювання на СНІД та, соціальний захист населення” несуть не тільки моральну, але й кримінальну відповідальність за розголошення лікарської таємниці.

Криміна́льна відповіда́льність - різновид юридичної відповідальності, обов'язок особи, яка вчинила злочин, зазнати державного осуду в формі кримінального покарання. Передбачені Кримінальним кодексом обмеження прав і свобод особи, що вчинила злочин, що індивідуалізуються в обвинувальному вироку суду і здійснюються спеціальними органами виконавчої влади держави.
Лікарська таємниця - інформація про стан здоров'я, яка стала відома про особу (пацієнта) лікарю (лікуючому персоналу), обслуговуючому персоналу, посадовим особам та службовому персоналу медичної установи при здійсненні ними своїх професійних обов'язків.
Закон України - нормативно-правовий акт, який приймається Верховною Радою України більшістю голосів (для законів, що стосуються внесення змін до конституції, - конституційною більшістю голосів).

Діагноз СНІДу, по суті, відбирає у хворих сенс та мету життя, нічого не даючи взамін. Повідомлення про те, що реакція на ВІЛ виявилась позитивною, стає для людини межею, яка розподіляє життя на дві частини: до зараження і після. Це нова точка відліку часу життя, що приховує в собі небезпеку втрати людиною свого майбутнього, відчуття внутрішньої порожнечі та відсутності сенсу буття.

Сенс життя, сенс буття - філософська та духовна проблема, що має відношення до визначення мети існування, призначення людства, людини як біологічного виду, одне з основних світоглядних понять, що має величезне значення для духовно-морального становлення особистості.
Середній час життя або просто час життя - чисельна характеристика тривалості спонтанного розпаду нестабільних систем, час, протягом якого кількість таких систем зменшується в e разів (e - основа натуральних логарифмів).
Трагізм ситуації полягає в її незворотності – людина інфікована ВІЛ і це змінити неможливо.

Вірус, що перебуває в організмі людини, визначає багато сторін її життя: стан здоров’я, стиль поведінки, цінності і сенс існування. ВІЛ-інфікований гостро відчуває можливість втрати особистої, людської свободи. Він стає носієм Віл. Як справитись з тим, що ти носиш в собі потенційно смертельний вірус, який може бути переданий іншим, з тим, що ти носиш в собі бомбу з годинниковим механізмом, що розпочав відлік часу?

Годинниковий механізм - термін, який стосується внутрішньої конструкції або механічного годинника, або пристрою, який працює за тим же принципом. Якщо бути точнішим, то термін відноситься до механізмів, в будові яких використовується складний комплект шестерень.
Як бути з ярликом “ВІЛ-інфікований”, який може зробити тебе чужим у людському суспільстві? Як бути із здоров’ям, що весь час погіршується? І як відноситись до перспективи передчасної смерті? Це тільки невеличка частина запитань, які не дають спокою ВІЛ-інфікованому. Вони відчувають страх смерті, їх турбує також страх заразити близьких. Вірусоносії переживають постійну психічну травму через вірогідність розголошення діагнозу, через можливість агресивних реакцій зі сторони оточуючих, а також внаслідок неможливості змінити обставини та наслідки ВІЛ-інфекції.

В основу Декларації прав хворих на, СШД та інфікованих Віл, що була прийнята в листопаді 1990 року в Парижі на Міжнародному конгресі неурядових організацій з проблеми боротьби зі СНІДом, покладено тезу про те, що з юридичної та медичної точок зору СНІД – така ж хвороба, як і інші.

Неурядо́ва організа́ція (НУО) - формальні громадські об'єднання, інші групи за певними інтересами, які беруть участь у громадській діяльності.
Отже, вірусоносій – це насамперед хвора людина, що потребує допомоги та захисту суспільства, а не представник “групи ризику”, чия поведінка або стан життя потребує оцінки. “Не судіть, та не судимі будете”, – сказано у Святому Письмі. Суспільство повинно усвідомити, що необхідною умовою захисту здорових людей від зараження ВІЛ є надання допомоги ВІЛ-інфікованим. Психосоціальна та медична підтримка вірусоносіїв дає можливість попередити перетворення їх у безконтрольне джерело інфекції.

Задача допомогти інфікованому ВІЛ у тому, щоб допомогти зрозуміти, що страждання може мати сенс, якщо воно змінює людину до,кращого, відкриває невідомі глибини його душі, націлює його на самореалізацію у відведений долею період часу. Розуміння ВІЛ-інфікованим сенсу подальшого продуктивного життя багато в чому залежить від людей, які розділяють з ним тягар проблем, що виникли.



ВІЛ-інфікування – це випробування справжніх людських якостей, істинності материнських, подружніх, дружніх почуттів, фактично – мірило їх людськості.
1   2


Скачати 300.45 Kb.

  • Шляхи передачі ВІЛ-інфекції.
  • Рівень ризику зараження.
  • Групи ризику.
  • Вірус та його особливості.
  • Діагностика ВІЛ-інфекції.
  • Перебіг хвороби та її прояви.
  • Лікування ВІЛ – інфекції.
  • Профілактика ВІЛ – інфекції. Сучасна профілактика ВІЛ-інфекції вимагає підходити до кожної людини із нашого оточення, як до
  • Психосоціальна допомога хворим та особам
  • Закону України