Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Викладач образотворчих дисциплін Сумської спеціалізованої школи №29 Основи створення композиції натюрморту

Скачати 81.73 Kb.

Викладач образотворчих дисциплін Сумської спеціалізованої школи №29 Основи створення композиції натюрморту




Скачати 81.73 Kb.
Дата конвертації02.05.2017
Розмір81.73 Kb.



Зарецький В.А.

викладач образотворчих дисциплін

Сумської спеціалізованої школи №29
Основи створення композиції натюрморту

Отже, композиція — це, з одного боку, творчий процес створення матеріального твору мистецтва від початку до кінця, від появи задуму до його завершення, з іншого боку — своєрідний комплекс засобів розкриття змісту картини, заснований на законах, правилах і прийомах, які сприяють найбільш повному, цілісному і виразному рішенню задуму.

Дисциплíна (лат. disciplina - навчання, виховання) - багатозначне поняття.
Творчість - діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей (нові твори мистецтва, наукові відкриття, інженерно-технологічні, управлінські чи інші інновації тощо).
Живопис, малярство - вид пластичного мистецтва, створення зорових образів за допомогою фарб, нанесених на будь-яку поверхню: натягнуте на раму полотно, папір, поверхню стін, посуд тощо. Зазвичай, фарба або інші пігменти наносяться на поверхню за допомогою пензля, однак можливе й використання інших засобів, як-от аерографи, ножі або губки.

Отже, ми розглянемо основні базові принципи композиції на площині, які застосовують при створенні натюрморту. Композиційні засоби складають дуже великий спектр прийомів і схем, які використовують художники при побудові композиції, але на етапі базового вивчення предмету ми визначаємо лише найбільш важливі з них.

Готових рецептів композиційної побудови немає, та й не може бути. Проте, у своїй творчій праці художник все ж таки керується законами природи і особливостями зорового сприйняття.

Худо́жник - творчий працівник у галузі образотворчого мистецтва; живописець, графік, скульптор, майстер, коміксіст.
Науковий закон - вербальне та/або математично виражене твердження, що має докази (на відміну від аксіоми), яке описує співвідношення, зв'язки між різними науковими поняттями, встановлені шляхом індукції або дедукції, і визнане на даному етапі науковим співтовариством узгоджується з іншими науковими законами.

Композиційні правила, прийоми й засоби засновані на багатому досвіді творчої майстерності художників багатьох поколінь, але техніка композиції не стоїть на місці, а постійно розвивається, збагачуючись творчою практикою.

Практика (грец. πράξις «діяльність») - доцільна і цілеспрямована діяльність, яку суб'єкт здійснює для досягнення певної мети. Практика має суспільно-історичний характер і залежить від рівня розвитку суспільства, його структури.
Головне в процесі створення композиції послідовність на шляху від простого до складного.

Програмою з «Композиції» для шкіл з поглибленим вивченням художніх дисциплін у розділі «Натюрморт» передбачені, по-перше, розробка начерків та ескізів композиції на основі, або в результаті виникнення в уяві художника задуму, що несе в собі риси образності, і, по-друге, спостережень натури й міркувань над тим або іншим сюжетом, мотивом, збір натурного матеріалу (замальовок, етюдів), що є основою для подальшої роботи над картиною.

Послідо́вність - функція визначена на множині натуральних чисел яка набуває значення на об'єктах довільної природи. f : N → X \,\rightarrow \,\!X} .
Результат, пі́дсумок, (заст. ску́ток, вислід) - кінцевий наслідок послідовності дій. Можливі результати містять перевагу, незручність, вигоду, збитки, цінність і перемогу. Результат є етапом діяльності, коли визначено наявність переходу якості в кількість і кількості в якість.

Така творча композиційна робота дає можливість учням послідовно пройти основні етапи створення композиції від зародження задуму до втілення його в художній формі.

Для створення художнього образу на заданій площині в першу чергу виконуються наступні завдання:



  1. Творчий задум.
    Можливість - це дія, що може відбутися або ні (можливо, приїду, а, можливо, і ні). Можливість можна забезпечити чи покладатись на «авось» та якось буде. Альтернатива дає шанс, але не гарантує без відповідних дій забезпечення результату і адекватності та конструктиву діяльності.
    Худо́жній о́браз - особлива форма естетичного освоєння світу, за якої зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність.


На цьому етапі відбувається найважливіше дійство – формування майбутнього образу картини, поки ще непевного, суб’єктивного, обмеженого власними досвідом, знаннями та навичками учня.
Майбутнє - суб'єктивна з людського погляду й об'єктивна з погляду стороннього спостерігача часова категорія сприйняття реальності, яка характеризується комплексом явищ і подій, що не здійснились і не відбулися відносно об'єкта, який перебуває в більш ранньому часі.

Робота зі створення творчого натюрморту на основі задуму завжди пов'язана зі світоглядом учня, з його життєвою позицією, відношенням до явищ і подій. Саме життєва позиція учня визначає зрештою  напрямок його творчості, у тому числі й наповнення натюрморту, в якому показуються різні теми, що відбивають різні сторони людського життя й діяльності.

Залежно від теми, що розкриває та або інша область діяльності людини, і від особливостей творчої індивідуальності учня характер натюрморту може бути ліричним, інтимним, монументальним, героїчним, урочистим і т.і.

Характер (термін «характер» - грецького походження, він означає «риса», «ознака», «відбиток»)- це сукупність відносно стійких індивідуально-своєрідних якостей особистості, що виявляються у поведінці, діяльності та ставленні до людей, колективу, до себе, речей, роботи і тощо.
Індивідуальність (лат. individuitas - неподільність) - сукупність своєрідних особливостей і певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються у рисах характеру, у специфіці інтересів, якостей, що відрізняють одну людину від іншої.
 

Таким чином, закономірність задуму полягає в тім, що він несе в собі основу образа майбутнього твору в більшому або меншому ступені конкретності. Це означає, що  задум має певний зміст зі своєю структурою й просторовим ладом, значеннєвим і композиційним центром або з яскраво вираженим ритмічним характером, має колірний стан.

При цьому вчителю дуже важливо не прискорювати інтелектуальний процес, але дати поштовх за допомогою асоціативних прикладів, порівнянь, алегорій.

Розповісти, наприклад, про походження того чи іншого предмету, його значення, фактуру, колір, використовуючи літературні та музичні твори.

Ритм (грец. rhythmos - розміренність) - рівномірне чергування мовних, звукових, зображальних елементів у відповідній послідовності; періодичне рівномірне членування звуків, рухів, зображень за такими ознаками, як сила, тривалість тощо.
Структу́ра (лат. structūra, англ. structure, рос. структура, нім. Struktur) - це характеристика складу та просторова картина складу об'єкта, речовини (ізотропна, анізотропна, кристалічна, аморфна, гомогенний чи колоїдний розчин, фазові суміші) взаєморозміщення формацій, частин, деталей, елементів, певний функціональний взаємозв'язок складових частин об'єкта, внутрішня будова.
Інтелéкт - це інформаційний потенціал знань конкретної особистості, отриманий в результаті функціонування свідомості, мислення та розуму людини. По відношенню до суспільства використовуються терміни: "Інтелект планети", "Інтелект нації", "Інтелект країни", "Інтелект установи" і тому подібне.
Літерату́ра (від лат. litterae - буква, літера), іноді книжництво, письменство - сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства. Література відображає та зберігає знання й культуру народу та певного історичного періоду.
Цей процес, звісно не обмежується рамками уроку, діти продовжують формувати ідею та збирати необхідну інформацію.





  1. Інформаційні дослідження.

Учню необхідно чітко знати, як виглядає той чи інший елемент натюрморту, уявляти його структуру та фактуру.

Предмети, речі, які становлять зміст натюрмортів, мають відношення до тієї або іншої сфери діяльності людини, і через них художники показують особливості людей тієї або іншої професії, роду занять, передають характер епохи.



Тому також дуже важливо накопичити історичну та етнографічну інформацію відповідно до теми та сюжету натюрморту.
Ді́лення (також діління́)- в математиці, бінарна операція, що обернена множенню.
Необхідність - система зв'язків і відносин, що зумовлює зміну, поступальний рух, розвиток у жорстко визначеному напрямку з жорстко визначеними результатами. Іншими словами, необхідність - це такий зв'язок, що обов'язково призводить до певної події.
Етнографія (від грецького етнос - плем'я, народ; графо - пишу) - суспільствознавча наука, об'єктом дослідження якої є народи, їхня культура і побут, походження (етногенез), розселення, процеси культурно-побутових відносин на всіх етапах історії людства.
Істо́рія (від дав.-гр. ἱστορία - оповідь, переказ про відоме, досліджене минуле) або діє́пис - наука, яка вивчає минуле людства, покладаючись при цьому на письмові та матеріальні свідчення минулих подій.

Не менш важлива мистецтвознавча інформація, де учень, вивчаючи роботи знаних майстрів натюрморту визначає їх стилістику та техніку виконання для майбутнього втілення в своїй практичній творчій роботі.

3.Композиційні пошуки - начерки компонування загальних форм плямами, формат.

Начерки

Начерки є головним втіленням творчих ідей учня в матеріалі, чернетками майбутнього твору. Доцільно провести аналогію з письменником чи музикантом, які фіксують на папері літературні рядки або музичні фрази.

Стилістика - розділ мовознавства й літературознавства (поетики), що вивчає функційно-стильові засоби мови та їхнє застосування з погляду норм, їхніх варіантів (нормативна стилістика) і відхилень (літературна стилістика) в синхронному й діахронному (історична стилістика) перекрої.
Письме́нник - у широкому розумінні - кожна людина, яка пише твори (не обов'язково художні, наукові, вірші також), висловлює власні думки, досвід і бачення світу у письмовій формі. У вузькому розумінні це автор художніх творів; особа, для якої літературна діяльність є професією.
Бо ж думка швидкоплинна і одна може напливати на іншу та зникати під впливом наступної. Тож учень має навчитися швидко, основними тональними формами (плямами) відтворювати основну композиційну ідею задуму. Саме плями, а не лінійні «дротяні» форми мають компонувати елементи композиції в одне ціле. Головне завдання при створенні начерків - бачити форму не як контур, а як матеріальну масу, яка має свою тональну, або кольорову вагу. Якщо в начерках вводиться колір, то він повинен мати, перш за все, створювати основну, узагальнюючу кольорову гаму та тональне навантаження.

Цінність начерків полягає в тому, що завдяки їх невеликому розмірові учень миттєво визначає вимірні, тональні чи колірні пропорції та характер форми основних елементів та композиції в цілому. Не допустимо починати деталізацію форм, тобто «зациклюватися» на першому ж начерку – це обмежує політ думки, закриває шлях до іншої, якіснішої ідеї. Чим більше начерків створить учень, тим прогресивніше буде кожен наступний, тим ширше вибір між варіантами або їх синтез. Саме в начерках учень застосовує теоретичні знання та практичні навички з основ композиції.

Тео́рія (від грец. θεωρία - розгляд, дослідження) - сукупність висновків, що відображає відносини і зв'язки між явищами реальності у вигляді інформаційноі моделі. Теорією стає гіпотеза, що має відтворюване підтвердження явищ та механізмів і дозволяє спостерігачу прогнозувати наслідки дій чи зміни стану об'єкта спостережень.
Начерки, замальовки – це дороговказ, підмурок створення композиції через уяву, ідею, задум.



Формат

У первісних начерках насамперед ставиться завдання представити наочно характер угруповання предметів, безумовно, у певному форматі.

Замальовка - найбільш компактний жанр художньої публіцистики, у якому висловлені враження автора від події, поєднані інформаційність і образність, ескіз з натури. Часто замальовка розповідає про незначну одиничну подію, наділяючи її визначною семантикою, підносячи суб'єктивно її значення.
Угрупо́вання - комплекс видів живих організмів, що входять до складу однієї екосистеми.
Характер угрупування й формат взаємозалежні, тому що формат впливає на характер угрупування й може його змінити. Наприклад, учні повинні знати, що квадратний формат створює враження стійкості, статичності композиції, горизонтальний формат — враження панорамності, вертикальний підсилює враження врочистості, монументальності.

Є, звичайно, випадки коли вже необхідність у роботі в певному форматі: картина чи пано для певної ділянки приміщення, розпис на існуючій стіні, пропорції виробу.

Але, все ж таки, недопустимо, як це роблять більшість починаючих учнів, заздалегідь визначати формат, раму твору (здебільшого горизонтальний прямокутник), що змушує «прив’язуватись» до певного способу мислення, обмежуючи тим самим творчі пошуки.



Найбільш розповсюдженою помилкою є те що дітей змалечку привчають до стандартів тим самим обмежуючи їх право на творчість.
Більшість - велика частина чого-небудь, або кількісне переважання прихильників якоїсь ідеї чи рішення над їхніми противниками. Вважається найпершою засадою демократичного способу прийняття спільних рішень, головною й необхідною умовою обрання кандидата на виборну посаду.
Примі́щення - частина внутрішнього об'єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу.
Прямоку́тник - це чотирикутник, усі кути якого прямі. Протилежні сторони прямокутника рівні. Є окремим випадком паралелограма.
Станда́рт - нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері.
Заданий розмір та формат заздалегідь визначають жорсткі рамки, межі твору, що протягом усього навчання створює відповідний стереотип мислення. Стандартні формати А4 були створені для друкування та креслень, а потім стали використовуватися і для малювання.
Друка́рство - принцип одержання відбитків письмових знаків за допомогою тиснення. Отримані таким чином роботи можна використовувати у великих кількостях - що і стало суттю друкарства. До цього винаходу, на створення та відтворенням рукописних документів і книг мали монополію лише невелика кількість фахівців (особливо освічені ченці монастирях).
Але ж треба зазначити , що формат, на відміну від загальної думки це не розмір, а пропорційні відношення однієї сторони аркушу (полотна, стіни тощо) до другої. Наприклад 1:1, 3:4, 2:5, 3:8 і так далі. Тобто А4 (210х297мм) це приблизно 2:3. Формат лишається незмінним, змінюються лише розміри (А3-420х594, А2-840х1200). Але якщо уважно розглянути твори живописного мистецтва, то ми побачимо різноманітні формати.

Визначення формату у своїх основах залежить від задуму, а він у свою чергу виражає характер угрупування предметів, його  пропорції. У тому випадку, коли висота групи значно більше ширини, береться вертикальний формат. Якщо різниця між шириною й висотою групи предметів невелика, потрібний формат, близький до квадрата, квадратний або формат «золотого перетину».

Квадра́т - чотирикутник, у якого всі сторони рівні і всі кути прямі. Для задання квадрата необхідно і достатньо задати дві точки на координатній площині, які відповідатимуть будь-яким двом кутам та врахувати їх суміжність.

Однак у цей принцип пошуків формату корективи вносить задум, від якого й відштовхується художник і який він прагне втілити. Іноді при великій висоті групи формат зменшується по висоті, щоб передати відповідно до задуму відчуття тісноти того приміщення, де перебуває натюрморт. Метою досягнення взаємозв'язку композиції групи предметів з форматом є ритмічне рішення картинної площини, чергування плям, пауз.

Композиційний центр будується таким чином, щоб увага до нього залучалося відразу, а після огляду інших частин увага поверталася знову.

Розподіл зображення відбувається таким чином, щоб важливі для змісту частини були відділені один від одного , але пов'язані з головною частиною - композиційним центром.

3.Предметна деталізація пошуків. Збір натурного матеріалу.

Як відомо натюрморт складається з певних предметів чи атрибутів, що визначають його тему та характер. Учні, в основному, мають в уяві загальну форму предметів та їх властивості, бачачи їх автономно.

Атрибу́т (attribute) - невід'ємна, необхідна для забезпечення цілісності об'єкта (предмета) або суб'єкта (людини) властивість, його частина, додаток.
Автоно́мія (грец. αυτος - «сам» і грец. νομος - «закон») - 1) наявна міра незалежності будь-якого явища від зовнішньої причини його зумовленості; 2) в етиці - стадія морального розвитку особистості, яка характеризується здатністю самостійно створювати або вибирати моральні правила для свого життя і поведінки; здатність людини як суб'єкта етичного відношення до самовизначення на основі власного світогляду, “власного законодавства”.
Тому паралельно з начерками композиції або після їх створення учні вивчають форму та фактуру елементів композиції, зображуючи їх як окремо, так і в натурних постановках. В роботі з натури виявляють конструктивні, тональні та колірні властивості предметів, їх взаємодію з іншими елементами та середовищем. Зображення виконуються короткочасно, з визначенням характеру предмету чи його матеріальності, що втілюються в ескізі.
Елеме́нт (лат. elementum - стихія, первинна речовина) - нерозкладний (у даній системі) компонент складних тіл, матеріальних систем, теоретичних побудов; будь-який об'єкт, пов'язаний певними відношеннями з іншими об'єктами в єдиний комплекс.
Географічна паралель або рівнобі́жник (грец. παράλληλος - уздовж одне одного) - лінія перетину поверхні земної кулі площиною, паралельною (рівнобіжною) до площини екватора.
Озна́чення, ви́значення чи дефіні́ція (від лат. definitio) - роз'яснення чи витлумачення значення (сенсу) терміну чи поняття. Слід зауважити, що означення завжди стосується символів, оскільки тільки символи мають сенс що його покликане роз'яснити означення.


4.Створення ескізу в масштабі.

Передумовою роботи над картиною є створення ескізу на основі начерків та натурних матеріалів, в якому передаються основні пропорції формату, предметні та міжпредметні, тональні та колірні пропорції.

Матеріа́л - речовина, або суміш речовин, первинний предмет праці, який використовують для виготовлення виробу (основний матеріал), або які сприяють якимось діям. У останньому випадку уточнюють, що це допоміжний, чи витратний матеріал.
Визначається колорит композиції та деякі колірні нюанси. Завдяки своєму відносно невеликому розміру ескіз дає можливість побачити майбутній твір якби з далеку, врахувати властивості форм, тону, кольору та простору у масштабі. Масштаб ескізу визначається відносно розмірів картини. Отже ескіз – це взірець, зменшена копія картини, маючі яку учень точно відтворить композицію на великому форматі.

Одним з завдань створення ескізу є організація картинного простору. Одним з тонкощів пошуку формату є з'ясування величини вільних місць ліворуч і праворуч, знизу та вгорі від групи предметів – так званої композиції аркуша. Задум композиції підказує характер створення простору в натюрморті. При наявності великої вільної площі з однієї із сторін значеннєвий, зоровий і композиційний центри виявляються сильно зміщеними в протилежну сторону від її. У цих випадках натюрморт виглядає перевантаженим у тій частині, де розташовується основна маса предметів, і тим самим порушується його композиційна рівновага. Крім того, це суперечить закономірностям зорового сприйняття реальної дійсності людиною.

Звичайно великому зображенню буває тісно в картинній площині, воно як би впирається в краї вибраного формату.

У цьому випадку величина зображення, рівна або майже рівна картинної площини, не дає можливості передати ілюзію простору, залишаються видимими лише предмети самі по собі. От чому художники повинні надавати великого значення співвідношенню розміру площини й величини зображуваного на ній.



Занадто дрібне зображення групи предметів невиправдано губиться серед частини формату що пустує. Ці  частини, що пустують, формату можуть гармонійно існувати в картині-натюрморті, якщо вони входять у задум, відповідають логіці образа й композиційному рішенню.

Для створення колірної гами натюрморту спочатку основну палітру кольорів які відповідають задуму, що є взірцем для колірно-тонового вирішення натюрморту.









  1. Робота на носії визначеного ескізом форматі.

Робота на форматі є заключним етапом в створенні натюрморту. Розмір носія визначається пропорційно до формату ескізу. На формат спочатку переносяться загальні форми складових композиції: оковимірним способом або за допомогою масштабування по клітинам. Після цього проводиться уточнення форм, їх деталювання та тональне визначення.

Кольорове рішення натюрморту виконується відповідно до створеної палітри ескізу з додаванням необхідних відтінків та кольорів. Головне утримати тонову та колірну рівновагу визначену ескізом.








Скачати 81.73 Kb.

  • Інформаційні дослідження. Учню необхідно
  • Формат