Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Віктор Михайлович Глушков народився 24 серпня 1924 року в м. Ростові-на-Дону у родині службовців. Отримавши вищу математичну і технічну освіту у Ростовському держуніверситеті 1947-1948рр

Скачати 128.76 Kb.

Віктор Михайлович Глушков народився 24 серпня 1924 року в м. Ростові-на-Дону у родині службовців. Отримавши вищу математичну і технічну освіту у Ростовському держуніверситеті 1947-1948рр




Скачати 128.76 Kb.
Дата конвертації16.03.2017
Розмір128.76 Kb.

Віктор Михайлович Глушков — видатний учений двадцятого століття, автор фундаментальних праць у галузі кібернетики, математики і обчислювальної техніки, ініціатор і організатор реалізації крупних науково-дослідних програм створення проблемно-орієнтованих програмно-технічних комплексів для інформатизації, комп'ютеризації і автоматизації господарської і оборонної діяльності країни. Глава наукової школи кібернетики. Лауреат Ленінської і державних премій. Дійсний член АН СРСР, АН УРСР. Почесний член багатьох іноземних академій. Опублікував понад 500 наукових робіт, у тому числі 30 монографій.

Віктор Михайлович Глушков народився 24 серпня 1924 року в м. Ростові-на-Дону у родині службовців. Отримавши вищу математичну і технічну освіту у Ростовському держуніверситеті (1947—1948рр.) та Новочеркаському політехнічному інституті (1943—1948рр.), В.М.Глушков з жовтня 1948 р. працював викладачем в Уральському лісотехнічному інституті (м. Свердловськ) і проводив інтенсивну науково-дослідну роботу. Вчителями В. М. Глушкова були провідні алгебраїсти країни С. М. Черніков і О. Г. Курош. У 1951 р. В. М. Глушков захистив кандидатську дисертацію “Локально-нільпотентні групи без кручення з умовою обриву деяких ланцюгів підгруп”, а у грудні 1955 р. — докторську дисертацію “Топологічні локально-нільпотентні групи”. Отримані ученим математичні результати вивели його у ряд провідних алгебраїстів світу, оскільки ним була розв'язана узагальнена п'ята проблема Гільберта, а також досліджені властивості і будова локально бікомпактних груп і алгебр Лі, що дало змогу значно розвинути теорію топологічних груп і топологічну алгебру в цілому. Ці високі (на той час) абстракції перетворилися на інструментарій пізнання багатьох процесів матеріального світу, наприклад, плазмених потоків або спільної поведінки взаємодіючих об'єктів різної природи.

На запрошення академіка Б.В.Гнєденка у серпні 1953 р. В. М. Глушков стає завідуючим лабораторією обчислювальної техніки Інституту математики Академії наук УРСР. Ця лабораторія була відома тим, що у 1951 р. у ній було створено першу на євроазіатському континенті Малу електронну лічильну машину (МЕЛМ) під керівництвом Сергія Олексійовича Лебедєва. Сформулювавши майже відразу програму робіт у широкому спектрі питань обчислювальної техніки, включаючи шляхи застосування і математичні аспекти розвитку, Віктор Михайлович Глушков став мозковим і енергетичним центром лабораторії.

У грудні 1957 р. на базі лабораторії був організований Обчислювальний Центр Академії наук України, який в 1961 році перетворився на Інститут кібернетики. При інституті в 1963 році було створене Спеціальне конструкторське бюро математичних машин і систем. Пізніше, у 1980 році, коли роботи з програмування стали майже промисловим виробництвом, було створене Спеціальне конструкторсько технологічне бюро програмного забезпечення.

У 1958 р. В. М. Глушкова обирають членом-кореспондентом АН України за фахом “Алгебра”. У лютому 1961 р. В. М. Глушкова було обрано дійсним членом Академії наук України, а в 1962 р. він стає віце-президентом Української академії наук.

В Обчислювальному центрі у 1959 р. було завершено роботу по створенню першої в Україні великої ЕОМ “Київ”. Саме на ЕОМ “Київ”, крім ефективного розв'язання обчислювальних задач, були проведені перші експерименти з автоматизованого проектування електронних схем, розв'язані задачі щодо розпізнавання зорових образів, діяла перша база даних “автодиректор”, було здійснено спробу (вперше у Європі) керування на відстані бессемерівським процесом у м. Дніпродзержинську і керування технологічним процесом содової карбоколони у м. Слов'янську. Замовником другого екземпляра машини “Київ” став широко відомий Об'єднаний інститут ядерних досліджень у м. Дубні.

У 1961 р. було розроблено першу напівпровідникову керуючу машину широкого призначення “Дніпро”. Ця машина була гідним конкурентом кращим американським аналогам, і понад 10 років її використовували у виробництві. Застосовували її і для керування демонстраційним екраном при відображенні стиковки кораблів у спільному космічному польоті “Союз-Аполлон”.

Ще на початку становлення обчислювальної техніки, коли багато хто вбачав в ЕОМ лише великі арифмометри, В.М.Глушков ініціював дослідження з моделювання інтелектуальної діяльності.

В. М. Глушков багато уваги приділяв розробці ідеї “мозкоподібних” структур ЕОМ, за якими йому вбачалися у майбутньому велетенські можливості. Численні проблеми штучного інтелекту ставилися і розв'язувалися в Обчислювальному Центрі АН УРСР. І серед них такі, як моделювання еволюції, автоматичне доведення теорем, побудова перших робототехнічних систем, розпізнавання зорових образів і усної мови, розпізнавання змісту фраз і т. ін. Всесоюзна школа з розпізнавання образів у м. Києві у 1962 р. зібрала практично всіх спеціалістів країни з цих питань.

Сприйняття кібернетичних ідей у Києві було підготовлено попередніми науковими зусиллями багатьох учених таких, як Я. Грдіна, В. Вернадський, О. Шмідт, М. Крилов, а також діяльністю унікальних інженерних шкіл. Крім того, у держуніверситеті, в Академії наук, військових училищах перебувало досить багато людей, яких приваблювали проблеми, порушувані у кібернетичних дослідженнях. В. М. Глушкову вдалося зацікавити наукову громадськість своїми ідеями щодо інтеграції кібернетики й обчислювальної техніки. В результаті Обчислювальний центр дуже швидко став місцем, куди приїжджали дослідники не лише з Радянського Союзу, а й з інших країн, У цей час у Києві побували Н.Вінер, Е. Файгенбаум, Джон Макарті, Ласло Кальмар, Р. Мойсил та ін.

В. М. Глушков сформував розуміння кібернетики як наукової дисципліни зі своєю методологією і структурою напрямків досліджень. Про це у свій час ним були написані наукові статті у вітчизняних журналах, а також у британській та американській енциклопедіях.

Інший аспект діяльності В. М. Глушкова пов'язаний з виданням книг, журналів і збірників наукових статей з кібернетики й обчислювальної техніки. Були організовані періодичні журнали “Кибернетика” (1965 р.), “Управляющие системи и машины” (1972 р.). Журнал “Автоматика”, що видавався з 1956 р., також почав видаватися Інститутуом кібернетики. Необхідно відмітити видання у 1974 р. першої в СРСР “Енциклопедії кібернетики” російською й українською мовами. До авторства статей енциклопедії були залучені практично всі провідні спеціалісти з кібернетики у країні.

Друкована продукція інституту досягла високого рейтингу у наукових і виробничих колах спеціалістів з кібернетики і обчислювальної техніки. Журнали “Кибернетика и системный анализ” (нова назва журналу “Кибернетика”) та “Проблемы управления и информатики” (раніше – журнал “Автоматика”) у повному обсязі перекладаються за кордоном.

Остання проблема отримала назву “створення машинного інтелекту” і була пов'язана, насамперед, з апаратною реалізацією в ЕОМ все більш складних операцій обробки нечислової інформації. Щодо розв'язання цієї проблеми був сформульований принцип інтерпретації вхідних мов високого рівня, що вимагав кардинальних змін у структурі машин. Першою машиною, на якій відпрацьовувався цей принцип, була машина “Промінь”. Значним внеском у напрям створення ЕОМ з високим рівнем машинного інтелекту були розробка і промисловий випуск машин серії МІР. Ці машини стали першими професійними машинами. МІР-1 була єдиною машиною у ті роки, яку купили високорозвинені західні країни. ЕОМ МІР (“Промінь”, МІР-1, МІР-2, МІР-3, СМ 1410, ЄС 2680) до середини 70-х років були найбільш масовими у країні машинами свого класу.

Визнання нового напряму прийшло не відразу. Життя показало, що це був прорив у майбутнє. ЕОМ серії МІР були, по суті, прототипами сучасних персональних ЕОМ, першими машинами, у яких програміст міг працювати в умовах персонального спілкування з машиною мовою математичних задач,

В 1965 році під керівництвом В.М. Глушкова був розроблений проект універсальної ЕОМ “Україна”. На превеликий жаль, він не був завершений із-за недостатньої готовності промисловості. Ідеї, закладені в ЕОМ МІР і “Україна”, були на той час найпередовішими в світі; в американських ЕОМ подібні ідеї були реалізовані значно пізніше.

За розробку принципів побудови малих машин для інженерних розрахунків із структурною інтерпретацією мови високого рівня колективу розробників на чолі з В. М. Глушковим у 1968 р. була присуджена перша у країні Державна премія СРСР з обчислювальної техніки .

Розробки інституту кібернетики “МІР”, “Дніпро” та ін. привели до розширення обчислювальних засобів і, як вироби, що мають високий попит, фактично сприяли становленню в Україні промисловості обчислювальної техніки.

Крім уже зазначених ЕОМ в інституті були створені термінальний процесор БАРС, клавішні ЕОМ “Іскра 125”, “Мрія” “Чайка”, “Москва”, комутаційна ЕОМ “Нева”, ЕОМ СОУ-1, “Експрес”, спеціалізовані ЕОМ “Скорпіон”, “Оріон”, “Ромб” та ін.

Наступним етапом у розвитку обчислювальної техніки було створення ЕОМ з ненейманівською архітектурою. Нові ідеї В. М. Глушкова щодо архітектури та структури спочатку рекурсивної, а потім макроконвейєрної ЕОМ були реалізовані у багатопроцесорних обчислювальних комплексах з макроконвейєрною організацією обчислень ЄС 2701 (1984 р.) та ЄС 1766 (1987 р.).

На жаль, В. М. Глушков уже не зміг побачити дослідні та промислові зразки цих машин, які, за оцінкою Державної комісії, не мали аналогів у світовій практиці.

На той період це були найбільш потужні в СРСР обчислювальні системи, їх продуктивність оцінювалася у півмільярда операцій за секунду. Це були перші ЕОМ, де стала можливою реалізація обчислень з майже лінійним зростанням продуктивності у міру нарощування обчислювальних ресурсів, з динамічною реконфігурацією і масовим паралелізмом.

В. М. Глушкову належить створення загальної теорії цифрових автоматів, що мало першорядне значення для синтезу кібернетичних систем і обчислювальних машин. У 1962р. вийшла в світ його монографія “Синтез цифрових автоматів”, у якій була сформульована методика і розроблений формальний математичний апарат, що давав змогу широкому колу розробників ефективно застосовувати абстрактно-автоматні і алгебраїчні методи для розв'язування задач інженерного проектування пристроїв кібернетичної техніки. У 1964 р. В. М. Глушкову за цикл робіт з теорії автоматів було присуджено Ленінську премію, що було громадським визнанням результатів його роботи не лише як дослідника, а й, значною мірою, як організатора науки. У тому ж році він був обраний дійсним членом Академії наук СРСР.

Системи ПРОЕКТ мали великий вплив на спеціалізовані технологічні лінії з розробки автоматичної апаратури. У 1977 р. цикл праць В. М. Глушкова та його учнів з автоматизації проектування був удостоєний Державної премії СРСР.

У 1969 р. за великі успіхи у розвитку науки і підготовці кадрів В. М. Глушкову присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, а Інститут кібернетики нагороджений найвищим орденом СРСР.

В. М. Глушков розробляв ідеї безпаперової інформатики (“Основи безпаперової інформатики” — саме так називалася його остання монографія, що вийшла у світ у 1982 р.). У цій книзі були описані математичний апарат і комплекс ідей, що стосувалися проблем інформатизації. В. М. Глушков і його однодумці готували громадськість до сприйняття ідей інформатизації, без чого неможливий перехід до постіндустріального суспільства.

У 1967 р. було здано в експлуатацію і рекомендовано до масового тиражування першу в країні автоматизовану систему керування (АСК) підприємством з масовим характером виробництва “Львів” на львівському заводі “Електрон”. Невдовзі були створені системи “Авангард”, “Кунцево”, “Чертеж”, “Скорость”, “Вираж”, “Енергія”, “Юпітер” та ін. Не завжди робота по створенню і впровадженню у практику АСК проходила успішно, але це вже не залежало від створювачів АСК. Причини цього явища були в інших сферах. Зрозуміло, проте, що діяльність В. М. Глушкова та його послідовників сприяла більш глибокому розумінню у суспільстві необхідності процесів інформатизації і комп'ютеризації.

Ще на початку 70-х років В.М. Глушковим була висунута ідея створення Кібернетичного центру Академії наук на базі структурних підрозділів Інституту кібернетики. Нині у Кібернетичному центрі, що включає власне Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова АН України, Інститут проблем математичних машин і систем (колишнє СКБ ММС) та Інститут програмних систем (колишнє СКТБ ПЗ), працюють 22 члени НАН України, понад 100 докторів і 400 кандидатів наук, серед яких є відомі в світі вчені.

В. М. Глушков багато уваги приділяв філософським аспектам кібернетики. Поряд з розробкою філософського обгрунтування кібернетичних досліджень він багато працював і в галузі нетрадиційної філософії. Одна за одною виходили з друку його праці із флуктуаційної системології, парапсихології, теорії раку, виникнення Всесвіту та ін.

Загальнодержавну автоматизовану систему збору й обробки інформації (ЗДАС) В.М. Глушков вважав головною справою свого життя. Саме в ній він бачив той інструмент, за допомогою якого можна було отримати запас міцності економічної системи держави.

Міжнародна наукова діяльність В. М. Глушкова добре відома. Він неодноразово був членом програмних комітетів таких найвідоміших організацій, як Міжнародна федерація з обробки інформації (IFIP) і автоматичного керування (IFAC), виконував обов'язки консультанта урядів Болгарії, НДР, ЧРСР, був експертом ООН, суттєво впливав на формування тематики міжнародного інституту прикладного системного аналізу (ІІАSА). Багато з його численних наукових статей і монографій було перекладено іноземними мовами. Його запрошували читати лекції до США, Англії, Франції, Іспанії, Італії, Індії, Мексики, Японії та інших країн.

В. М. Глушков був іноземним членом Болгарської (1974 р.), Німецької (НДР, 1975 р.), Польської (1977 р.) академій наук.

Своїми фундаментальними працями в галузі алгебри, математичної логіки, теорії автоматів і алгоритмів, теорії математичних машин і її практичного втілення Віктор Михайлович за життя здобув визнання світової наукової громадськості і належить до когорти видатних учених, які принесли славу нашій країні. Це був великий і яскравий талант. Його ідеї дивували, захоплювали і надихали на творчу працю багато наукових і конструкторських колективів.

Віктор Михайлович був ініціатором і організатором реалізації великих державних проектів, створення програмно-технічних комплексів для інформатизації та автоматизації господарської і оборонної діяльності країни. Особливо слід відзначити проект Загальнодержавної системи збору та обробки інформації (ЗДАС), для управління економікою країни.

В.М. Глушков - засновник наукової школи в галузі кібернетики, лауреат Ленінської та державних премій УРСР та СРСР, був академіком АН УРСР і АН СРСР, почесним членом ряду іноземних академій. Ним опубліковано понад 500 робіт, у тому числі 30 монографій. Велику роботу проводив він впродовж багатьох років як депутат Верховної Ради СРСР та як Віце-президент Академії наук України.

Вшановуючи пам¢ять видатного вченого, ми часто зосереджуємо свій погляд на його житті і справах, полишаючи поза увагою обставини, в яких довелося йому працювати, а це очевидно збіднює картину дійсності. Назвати події, дати, досягнення - немало, але недостатньо для розуміння суті.

Не забуваймо про традиційно високий рівень науково-технічних та математичних досягнень в Україні. Зокрема це стосується і прикладної математики. Михайло Остроградський, Георгій Вороний, Микола Крилов, Дмитро Граве, Микола Кравчук, Микола Боголюбов - імена, добре знані і глибоко шановані в усьому науковому світі. Деякі праці цих учених безпосередньо стосуються теорії і практики побудови обчислювальних машин та їх математичного забезпечення. Не випадково, очевидно, саме в Києві було створено першу в СРСР (і в континентальній Європі) електронно-обчислювальну машину.

Не зайвим буде пригадати цю історію. Після появи першої ЕОМ у США московські математики, електротехніки й механіки розійшлися думками. Більшість вважала, що цифрові ЕОМ не мають майбутнього. Пропонували тим часом збільшити виробництво обчислювальної техніки на аналогових і механічних принципах. Саме для цього в Академії наук СРСР було створено Інститут точної механіки і обчислювальної техніки. “Цілком інакше складалося в Києві” - пише у своїх спогадах про ті часи Михайло Лаврентьєв, знаменитий академік Лаврентьєв, який тоді був директором Інституту математики АН УРСР і віце-президентом АН УРСР. Це Михайло Олексійович, знаючи про задум Лебедєва “розповів О.О.Богомольцю про становище з новими ЕОМ, про необхідність підтримати Лебедєва і отримав усі повноваження для розгортання нової справи, а також гроші і устаткування, приміщення”. Саме в Києві виявився добрий грунт, склалися сприятливі умови, знайшлись кваліфіковані кадри, з якими цю ідею можна було реалізувати. Лебедєв очолив колектив учених і конструкторів Інституту електротехніки АН УРСР і почалась робота.

Влада (тоді секретарем ЦК КП(б)У був М.Хрущов) підтримувала вчених і пишалася - он які ми справи вершимо! Не зайве було б усім нам пам’ятати, та й новій владі знати: були часи (та й тепер могли б бути), коли до нас у Київ, а не від нас їхали вчені, і то не на хліб заробляти, а - уявіть собі! - в кращі умови для творчої праці.

Все задумане справдилося - була машина і був тріумф. Приїздили гості з Москви - побачити. Учена Москва мусила визнати перевагу нових принципів обчислювальної техніки. Інститут точної механіки змінював курс і вести його цим новим курсом доручалося академікові Лаврентьєву. А він поставив умову - піду, якщо головним конструктором буде Лебедєв. Так обидва наші академіки перебралися до Москви. Йшлося про створення великої ЕОМ і на це були кинуті всі сили.. А тим часом (до 1953 р.) на нашій єдиній в СРСР Малій електронній лічильній машині розв’язувалися найважливіші задачі, пов’язані з термоядерними процесами, космічною і ракетною технікою. Закладалися основи програмування. На цій машині розв¢язували задачі Б.В.Гнєденко, А.О.Дородніцин, О.Ю.Ішлінський, М.В.Келдиш, М.О.Лаврентьєв, О.А.Ляпунов, М.Р.Шура-Бура.

Віктор Михайлович Глушков приїхав до Києва в серпні 1956 року уже відомим ученим-алгебраїстом, але тут кардинально змінив сферу своєї діяльності, пов'язавши свої наукові інтереси з обчислювальною технікою, прикладною математикою і кібернетикою. Його запросив академік Б.В.Гнєденко, тоді академік-секретар відділення математики і директор Інституту математики - спеціально для керівництва лабораторією, що займалася розробкою обчислювальних машин. Глушков на той час щойно захистив докторську дисертацію з алгебри в МДУ, а працював він тоді в Уральському лісотехнічному інституті..

Йому було тридцять два роки. Відтоді і до останніх днів свого життя він працював в Україні. У 1957 році В.М. Глушков став директором Обчислювального центру АН УРСР, а в 1962 р. директором Інституту кібернетики АН України, створеного на базі цього центру.

Дата народження Віктора Глушкова чудесним чином збігається з днем незалежності України. Випадковість. Але дуже доречна. Бо хіба ж він усім своїм життям і всією своєю (не біймося переборщити) звитяжною працею не розвивав науку в Україні, зміцнюючи й утверджуючи тим самим її силу й потугу.

Не слід забувати, що ідеологічний тиск, який мав місце в 50-х роках щодо кібернетики як ніби то буржуазної "лженауки", лишив по собі недовіру, сумніви, що не сприяло усвідомленню громадськістю, зокрема промисловою елітою, державними діячами вирішального значення обчислювальної техніки та кібернетики для прогресивного розвитку суспільства.

Тільки завдяки високому науковому авторитету та твердій громадянській позиції керівництва академії, її тодішнього президента О.В Палладіна, а пізніше президента Бориса Євгеновича Патона вдалося не тільки зберегти в Академії наук України започатковані Лєбєдєвим роботи з обчислювальної техніки, але й значно розвинути їх.

Віктор Михайлович Глушков жив і працював у Києві двадцять п’ять років і п’ять місяців – не так багато, менше половини дарованого йому долею часу. Майже стільки ж ми живемо без нього. Працюємо не просто в інституті його імені – в його інституті. Бо живуть і працюють на науку його ідеї.

Здається, нічого іншого він і не прагнув.

Міністерство Освіти і Науки України

Професійно – технічне училище №26 м.Бучач

Реферат на тему:



«Віктор Михайлович Глушков»

(24.08.1923 - 30.01.1982)

Підготували учні групи №8


Команда «Мишки»


Скачати 128.76 Kb.

  • «Віктор Михайлович Глушков» (24.08.1923 - 30.01.1982) Підготували учні групи №8 Команда «Мишки»