Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Врахування принципу комплементарності в алгоритмі трансфертного фінансування публічних екологічних послуг

Скачати 33.76 Kb.

Врахування принципу комплементарності в алгоритмі трансфертного фінансування публічних екологічних послуг




Скачати 33.76 Kb.
Дата конвертації28.05.2017
Розмір33.76 Kb.

Котенко Н.В., Червяк В.В.

Сумський державний університет
Врахування принципу комплементарності в алгоритмі трансфертного фінансування публічних екологічних послуг
В умовах тотального дефіциту фінансових ресурсів, що особливо актуально під час світових економічних криз, при реалізації екологічної складової стратегії сталого розвитку мало покладати надію на традиційні інструменти, засновані на принципі «забруднювач платить».
Фінансові ресурси - це кошти, що перебувають у розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань.
Ста́лий ро́звиток (англ. Sustainable development) - загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі.
Економі́чна кри́за (грец. krisis - поворотний пункт) - різке погіршення економічного стану країни, що виявляється в значному спаді виробництва, порушенні виробничих зв'язків, що склалися, банкрутстві підприємств, зростанні безробіття, і у результаті - в зниженні життєвого рівня, добробуту населення.
За накопичені «борги» природі повинно розраховуватись все суспільство. З урахуванням децентралізаційних настроїв, що панують у сучасній українській науковій спільноті, особлива увага щодо вирішення проблем природоохоронного характеру шляхом надання екологічних послуг повинна приділятися суспільним сектором на рівні бюджетних витрат базових адміністративно-територіальних утворень – сіл, селищ, міст та їх об‘єднань.
Адміністрати́вно-територіа́льна одини́ця - частина території країни, що має місцеву адміністрацію - управління. Іноді також може мати синонімом Регіон[джерело?].

Відбір регіональних програм, які отримують фінансову підтримку з боку центральних органів влади повинен здійснюватися на визначених критеріальних підставах, у тому числі на основі конкретних формул з використанням небагатьох однозначно трактованих показників. Вперше затверджена КМУ у 2001 році Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами, спочатку зрозуміла і проста у використанні, поступово (з щорічними змінами, що вносилися з прийняттям Законів України «Про Державний бюджет України») перетворилася на громіздку конструкцію, що не дозволяє місцевим фінансовим відділам самостійно перевірити отримані з центру директивні матеріали стосовно обрахованих розмірів трансфертних коштів, яких часто не вистачає для компенсації витрат на фінансування делегованих державою повноважень, функцій та завдань.

Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Відповідно до статті 96 Бюджетного кодексу України, міжбюджетні трансферти класифікуються як: дотація вирівнювання (вилучено);.
Місце́вий бюдже́т - бюджет адміністративно-територіальної одиниці - області, району, міста, селища, села, затверджений відповідною радою. Місцевий бюджет області об'єднує обласний бюджет, бюджет районів і міст обласного підпорядкування.
Закон України - нормативно-правовий акт, який приймається Верховною Радою України більшістю голосів (для законів, що стосуються внесення змін до конституції, - конституційною більшістю голосів).
Державний бюджет - це система грошових відносин, яка виникає між державою, з одного боку, і підприємствами, фірмами, організаціями та населенням, з іншого, з метою формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб.
Такий підхід призводить до переведення частини власних коштів до першого кошику, що зазвичай здійснюється за рахунок недофінансування таких «другорядних» для місцевих бюрократів публічних благ, як екологічні послуги. Отже налагоджені у зазначений спосіб міжбюджетні відносини позбавляють органи місцевої влади дієвих фінансових важелів для реалізації політики сталого розвитку на місцях.

Бюджетна, податкова та адміністративна реформи, що проводяться останнім часом українським урядом, також не передбачають суттєвих зрушень у напрямку активізації природоохоронної діяльності органів місцевого самоврядування.

Місце́ве самоврядува́ння - право та змога органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання й управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.
І це у той час, як в Україні знаходиться найбільш забруднене місце у світі – Чорнобиль, та відсутні публічні кошти не тільки на нейтралізацію накопичених у середовищі радіоактивних компонентів, а навіть на проведення моніторингу рівня радіоактивного забруднення територій та екосистем.

На теперішній момент вже традиційним з боку влади став підхід щодо декларування певних мінімальних рівнів суспільних витрат на фінансове забезпечення публічних послуг населенню: не менше 10% національного доходу на освіту чи охорону здоров‘я. Природоохоронне законодавство України не містить жодних конкретних зобов‘язань влади перед своїми громадянами щодо бюджетних асигнувань на забезпечення достатньо якісного середовища проживання.

Зако́нода́вство Украї́ни - сукупність чинних в Україні нормативно-правових актів.

Для вирішення зазначених проблем, на нашу думку, необхідно розширити перелік видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, шляхом введення до їх складу природоохоронних витрат. За аналогією до визначеного у поточній варіації Формули розрахункового показника обсягу видатків на фізичну культуру та спорт, вважаємо, що фінансування екологічних послуг повинно проводитися на всіх рівнях публічного управління: від державного до рівня базових органів місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування - «виборні та інші органи територіальних громад, наділені повноваженнями вирішувати питання місцевого значення».
Отже загальний обсяг суспільних витрат, що повинен бути гарантованим державою на рівні не нижчим за 5% зведеного бюджету країни, враховуючи принцип компліментарності фінансування екологічних послуг має бути розподілений між бюджетами у пропорції, визначеному відповідним індексом.

Таким чином, розрахунковий показник обсягів видатків на екологічні послуги (для місцевих бюджетів пропонується визначати за формулою:



 - індекс комплементарності, що враховує вертикальний розподіл ризиків та відповідальності за фінансування екологічних послуг;

 - фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на екологічні послуги усіх місцевих бюджетів з розрахунку на одного жителя, грн./чол.;

 - чисельність наявного населення адміністративно-територіальної одиниці станом на 1 січня року, що передує плановому,чол.;



 - коригувальний коефіцієнт, що враховує інтегральний рівень відповідності показників якості компонентів екосистем нормативним рівням.

Запропонований підхід щодо врахування у гарантованих державою бюджетних послугах екологічної складової дозволить силами всієї спільноти відшкодовувати наслідки безвідповідального поводження з природою не тільки сучасного але й минулих поколінь українців, та наблизити реальність досягнення екологічних цілей стратегії сталого розвитку для нащадків.


Скачати 33.76 Kb.

  • Законів України