Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Введення в теорію психоаналізу. Історія виникнення І розповсюдження психоаналітичного вчення

Скачати 296.32 Kb.

Введення в теорію психоаналізу. Історія виникнення І розповсюдження психоаналітичного вчення




Скачати 296.32 Kb.
Дата конвертації25.04.2017
Розмір296.32 Kb.

ЕК "Основи психоаналізу"

4 курс, медичний факультет



МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДЛЯ СТУДЕНТІВ

До практичного заняття №1
Тема:Введення в теорію психоаналізу. Історія виникнення і розповсюдження психоаналітичного вчення
1.Актуальність теми: Вивчення психодинамічної (психоаналітичної) моделі психіатрії і психотерапії неможливе без вивчення історїї її становлення.
Практика (грец. πράξις «діяльність») - доцільна і цілеспрямована діяльність, яку суб'єкт здійснює для досягнення певної мети. Практика має суспільно-історичний характер і залежить від рівня розвитку суспільства, його структури.
Психоаналіз (англ. Psychoanalysis) - спосіб інтроспекції людини, що передбачає систематичне пояснення несвідомих зв'язків та процесів. Більш конкретно - група психологічних теорій особистості, методів дослідження ментальних процесів, а також методів терапії невротичних захворювань.
Психотерапі́я (ψυχή - душа, θεραπεία «зцілення, медичне лікування») - метод впливу лікаря та медичного персоналу словом на психіку хворого з лікувальною метою. Фахівець у даній галузі - психотерапевт.
Психіатрія - наука, галузь медицини, що вивчає причини виникнення, прояви, перебіг, методи запобігання і лікування психічних хвороб. Як самостійна галузь, психіатрія відокремилася лише у 18 столітті.
У процесі оволодіння темою студенти зможуть ознайомитися із представниками психоаналітичного вчення – видатними мислителями 19-20 ст., які суттєво доповнили наукові уявлення про людину та її поведінку.
II. Самостійна позааудиторна робота:

Згідно рекомендованої літератури опрацювати наступні розділи:

Філософські передумови виникнення психоаналізу.

З. Фрейд – основоположник психоаналізу.

Психоаналітична теорія особистості.

Студе́нт (лат. studens, родовий відмінок studentis - «ретельно працюючий», «такий, що займається») - учень вищого, у деяких країнах і середнього навчального закладу.
Уявлення: Розуміння чого-небудь, знання чого-небудь, яке ґрунтується на досвіді, одержаних відомостях, якихось даних тощо. У психології та філософії - чуттєво-наочний образ предметів або явищ дійсності, що зберігається і відтворюється у свідомості людини поза безпосереднім впливом їх на органи чуттів.
Поведінка Поведі́нка - родовий термін, який охоплює різні реакції живого організму чи групи організмів.
Теорії особистості - психологічні, соціологічні та психотерапевтичні теорії, в основі яких лежать системи уявлень та закономірностей про природу особистості, її структуру, механізми розвитку, особливості психопатології.

Розвиток психоаналізу А. Адлером та К.Г.Юнгом.

Неофрейдизм.
III. Питання для самоконтролю:


  1. Структурна модель особистості З.
    Особистість - відображення соціальної природи людини, розгляду її як індивідуальності та суб'єкта соціокультурного життя, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності, соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин Під «особистістю» розуміють стійку систему соціально значущих рис, що характеризують особу як члена того чи іншого суспільства або спільноти. Поняття «особистість» характеризує суспільну сутність людини, пов'язану із засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Деякі теорії особистості не включають в неї біологічні характеристики людини, інші, приміром, фрейдизм, надають біологічним чинникам визначального значення. Більш виваженим є трактування особистості як динамічної єдності біологічного та соціального.
    Фрейда.

  2. Стадії психосексуального розвитку особистості.

  3. Поняття про психологічний конфлікт.

  4. Індивідуальна психологія А.Адлера, вчення про "комплекс неповноцінності".

  5. Аналітична психологія К.Г.Юнга, поняття про "колективне позасвідоме" і "архетипи".

  6. Вклад К.Хорні, Э. Фромма, В.Райха та ін. неофрейдистів у розвиток психоаналізу.

  7. Сучасний психоаналіз – інтегративна модель О.Кернберга.


IV. Обсяг самостійної аудиторної роботи:

  1. На основі наданих викладачем матеріалів ознайомитися з основною психоаналітичною літературою.
    Матеріа́л - речовина, або суміш речовин, первинний предмет праці, який використовують для виготовлення виробу (основний матеріал), або які сприяють якимось діям. У останньому випадку уточнюють, що це допоміжний, чи витратний матеріал.
    Учи́тель/вчитель (педагог)- людина, яка навчає інших людей (своїх учнів), передає їм певні знання про життя. У вузькому розумінні - спеціаліст, який проводить навчальну та виховну роботу з учнями в загальноосвітніх школах різних типів.



ЛІТЕРАТУРА

Основна

  1. Л. Хьелл, Д. Зиглер. “Теории личности”.СПб, 1999.

  2. В.К. Лосева, А.И. Луньков. “Психосексуальное развитие ребёнка”.М, 1995.

  3. “Психотерапевтическая энциклопедия”(под редакцией Б.Д. Карвасарского). СПб, 1998.

  4. Д. Сандлер, К. Дэр, А. Холдер. “Пациент и психоаналитик. Основы психоаналитического процесса”.Воронеж, 1993.

Додаткова:З. Фрейд. "Введение в психоанализ: Лекции".М, 1989.


Методичну розробку підготувала: ас. Краснопольська І.І.

Методична розробка затверджена на засіданні кафедри

(протокол №___від“__“________200р.)

Завідувач кафедри психіатрії,

наркології та медичної психології проф. Винник М.І.

МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДЛЯ СТУДЕНТІВ

До практичного заняття №2

Тема: Структура психоаналітичного вчення. Три складові частини психоаналізу (філософія, метод дослідження, терапія)”

I.

Меди́чна психоло́гія - галузь науки, яка вивчає загальні й окремі психологічні закономірності змін і відновлювання психічної діяльності за різних патологічних станів, при аномаліях розвитку та дезадаптаціях і їх психодіагностику, психотерапію, психокорекцію, реабілітацію та психопрофілактику.
Ме́тод (від грец. μέθοδος - «шлях крізь») - систематизована сукупність кроків, які потрібно здійснити, щоб виконати певну задачу чи досягти певної мети; поняття тотожне алгоритму дій і технологічному процесу.
Актуальність теми: : Психоаналіз уже протягом 100 років являяється популярною науковою теорією про психіку людини.
Актуа́льність (від лат. actualis - справжній, теперішній, сучасний, важливий у даний момент, злободенний, назрілий) - абстрактний іменник до прикметника «актуальний». Актуальність - важливість, значимість чого-небудь на сьогодні, сучасність, злободенність.
Науко́ва тео́рія - це система узагальненого знання, пояснення різнобічності подій, ситуацій, що відбуваються у природі чи суспільстві.
Пояснюється це тим, що він змінив вигляд психології в XX столітті, висвітлив корінні питання влаштування внутрішнього світу особистості, її спонукань та переживань, конфліктів між її прагненнями та почуттям обов'язку, причин душевних надломів, ілюзорних уявлень людини про саму себе і оточуючих.

II. Самостійна позааудиторна робота:

Згідно рекомендованої літератури опрацювати наступні розділи:


  1. Структури психіки і структурні механізми.

  2. Комплекси.

  3. Зрілі захисні механізми психіки.
    Захисні механізми психіки - несвідомий психологічний механізм, який зменшує занепокоєння, що виникає з неприйнятних або потенційно шкідливих подразників. Зиґмунд Фрейд був одним із перших сторонників цієї конструкції (в своїй психоаналітичній теорії) і використовував це поняття для «загального позначення техніки, яку Еґо використовує в конфліктах, які можуть привести до неврозів».


  4. Незрілі захисні механізми психіки.

  5. Методи психодинамічнї терапії.

III. Питання для самоконтролю:

  1. Принципи функціонування свідомого і несвідомого.

  2. Топічна модель психічного апарату людини.
    Несвідоме - дія природжених інстинктивних потягів у психічному житті людини, що в свою чергу ще й біологічно детермінуються, забуваючи при цьому про соціальні та природні чинники в детермінації людської життєдіяльності.
    Психічне або душевне - означення ряду категорій та понять в гуманітарних науках, зміст його залежить від ідеологічних уставок автора. Нині найчастіше психічне означає внутрішній суб'єктивний світ живої істоти, доступний для вивчення у своїх поведінкових проявах, відповідає іменнику психіка.


  3. Структурна модель психіки

3.1. Его ("Я")

3.2. Суперего ("Над-Я")

3.3. Ід ("Воно")


  1. Захисні механізми психіки:

4.1. Заміщення

    1. Компенсація

    2. Витіснення

    3. Заперечення

    4. Проекція

    5. Сублімація

    6. Раціоналізація

    7. Регресія

IV. Обсяг самостійної аудиторної роботи:

  1. На основі наданих викладачем матеріалів ознайомитися з основною психоаналітичною літературою.

Література. Основна:

1. Вольфган Лох. Основы психоаналитической теории (метапсихология). –Москва, « Когнито-центр», 2007.

2. Куттер П. Сучасний психоаналіз. Введення в психологію несвідомих процесів - СПб.: Б.С.К., 1997 .- 343 с .

3. Вейкко Техке. Психіка та її лікування: психоаналітичний підхід - М .

Терап́ія (синонім: лікування) - процес, бажаною (але не завжди досяжною) метою якого є полегшення, зняття чи усунення симптомів (компенсація, купірування) і проявів того чи іншого захворювання, патологічного стану чи іншого порушення життєдіяльності, нормалізація порушених процесів життєдіяльності і одужання, відновлення здоров'я (санація).
: Академічний Проект, 2001. - 576 с.

4. Лейбин В. М. Фрейд, психоанализ и современная западная философия. — М.: Политиздат, 1990.


  1. З. Фрейд. "Введение в психоанализ: Лекции". М, 1989.

Додаткова:

1. Грінсон Ральф Р. Техніка та практика психоаналізу - пер. з англ. - М.: "Когіто-Центр", 2003. - 478 с. (Серія Університетська освіта).

2. Хельмут Томе (Нім.) рос. , Хорст Кехеле Сучасний психоаналіз. Т. 1. Теорія: Пер. з англ. = Psychoanalytic Practice. Principles / Заг. ред. А. В. Казанської - М .

Техніка Те́хніка (від грец. techne - мистецтво, майстерність) - сукупність засобів, створених людством для обслуговування своїх потреб виробничого і невиробничого характеру. У техніці матеріалізовані знання і виробничий досвід, накопичені людством у процесі розвитку суспільного виробництва.
Каза́нь (рос. Казань, тат. Казан ,Qazan) - місто в Російській Федерації, столиця Республіки Татарстан. Розташоване на річці Волга. Має декілька університетів. Населення - 1,205 млн жителів (2015).
: Видавнича група "Прогрес", 1996. - 576 с.

Методичну розробку підготував Бежук Ю.М.

Затверджено на засіданні кафедри від “____”________20__р. Протокол №______

Зав. кафедрою д.м.н., професор Винник М. І.

МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДЛЯ СТУДЕНТІВ

До практичного заняття №3

Тема: Механізми функціонування безсвідомого

I. Актуальність теми: До початку XX століття вважали, що головним регулятором людської поведінки служить свідомість. Фрейд відкрив, що за покровом свідомості прихований глибинний, «киплячий» пласт не усвідомлюваних особистістю могутніх прагнень, потягів, бажань. Будучи лікарем, він зіштовхнувся з тим, що ці неусвідомлювані переживання і мотиви можуть серйозно обтяжувати життя й навіть ставати причиною нервово-психічних захворюванью, що зробило революцію в уявленнях про психіку людини.

II. Самостійна позааудиторна робота:

Згідно рекомендованої літератури опрацювати наступні розділи:


  1. Структури психіки і структурні механізми.

  2. Комплекси.

  3. Визначення Его, його функції, завдання.

  4. Визначення Супер Его, складові частини, функції.

  5. Структура Ід.

  6. Зрілі захисні механізми психіки.

  7. Незрілі захисні механізми психіки

III. Питання для самоконтролю:

  1. Принципи функціонування свідомого і несвідомого.

  2. Топічна модель психічного апарату людини.

  3. Структурна модель психіки

3.1. Его ("Я")

3.2. Суперего ("Над-Я")

3.3. Ід ("Воно")


  1. Захисні механізми психіки:

4.1. Заміщення

    1. Компенсація

    2. Витіснення

    3. Заперечення

    4. Проекція

    5. Сублімація

    6. Раціоналізація

    7. Регресія

IV. Обсяг самостійної аудиторної роботи:

  1. На основі наданих викладачем матеріалів ознайомитися з основною психоаналітичною літературою.

Література. Основна:

1. Вольфган Лох. Основы психоаналитической теории (метапсихология). –Москва, « Когнито-центр», 2007.

2. Куттер П. Сучасний психоаналіз. Введення в психологію несвідомих процесів - СПб.: Б.С.К., 1997 .- 343 с .

3. Вейкко Техке. Психіка та її лікування: психоаналітичний підхід - М .: Академічний Проект, 2001. - 576 с.

4. Д. Сандлер, К. Дэр, А. Холдер. “Пациент и психоаналитик. Основы психоаналитического процесса”. Воронеж, 1993.

5. Фрейд З. Психопатология обыденной жизни // Фрейд З. Психология бессознательного. — М.: Просвещение, 1989.

Додаткова:

1. Грінсон Ральф Р. Техніка та практика психоаналізу - пер. з англ. - М.: "Когіто-Центр", 2003. - 478 с. (Серія Університетська освіта).

2. Хельмут Томе (Нім.) рос. , Хорст Кехеле Сучасний психоаналіз. Т. 1. Теорія: Пер. з англ. = Psychoanalytic Practice. Principles / Заг. ред. А. В. Казанської - М .: Видавнича група "Прогрес", 1996. - 576 с.

Методичну розробку підготував Бежук Ю.М.

Затверджено на засіданні кафедри від “____”________20__р. Протокол №______

Зав. кафедрою д.м.н., професор Винник М. І.

МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДЛЯ СТУДЕНТІВ

До практичного заняття №4

Тема: Психоаналітична теорія сновидінь.

I. Актуальність теми: Здавна мислителі інтересувалися сновидіння, але звертали увагу тілки на можливість передбачення.

Сновиді́ння (англ. Dreaming) - особливий період, стан сну, коли людина сприймає певну спроектовану мозком реальність, що може включати в себе всі типи відчуттів.
Передбачення в науці - футурологічний метод визначення, опису об'єктів, явищ фізичної реальності, соціальних процесів, які ще не існують на момент дослідження, але можуть з'явитися і бути виявленими та вивченими в майбутньому.
Філософ - любомудр, шукач істини, мислитель. У вузькому сенсі це спеціаліст з філософії, що займається філософією, розробляє питання світогляду й методології.
Можливість Можливість - це дія, що може відбутися або ні (можливо, приїду, а, можливо, і ні). Можливість можна забезпечити чи покладатись на «авось» та якось буде. Альтернатива дає шанс, але не гарантує без відповідних дій забезпечення результату і адекватності та конструктиву діяльності.
Сон - періодичний функціональний стан організму людини, який характеризується вимкненням свідомості й зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники.
Фрейд перший звернув увагу на те, що сновидіння відображає. Тому тлумачення сновидінь представляє собою "королівську дорогу" психоаналізу, а саме сновидіння може бути парадигмою всіх шифрів, викрутасів потягів, так як у сновидінні відбувається регресія психічного апарату до архаїчного, споконвічного - ми повертаємося до наших дитячим потягам, а вони суть спадщини первісності.

II. Самостійна позааудиторна робота:

Згідно рекомендованої літератури опрацювати наступні розділи:


  1. Теорія сновидінь Зигмунда Фрейда.
    Арха́їка (грец. αρχαιος - стародавній) - ранній етап в розвитку суспільства, його культури а також мистецтва.
    Паради́гма (грец. παράδειγμα ‘приклад, взірець’) - у загальному значенні - теоретико-методологічна модель.
    Зи́гмунд Фрейд, також Зигмунд Фройд (нім. Sigmund Freud, МФА: [ˈziːkmʊnt ˈfʁɔʏt]; повне автентичне ім'я Сигізмунд Шломо Фрейд[Джерело?]; 6 травня 1856, Пржибор[en], тепер Мораво-Сілезький край, Чехія - 23 вересня 1939, Лондон) - австрійський психолог і невролог єврейського походження, який вивчав людське несвідоме.


  2. Сновидіння, як дериват несвідомого.

  3. Принципи тлумачення сновидінь.

  4. Сенс сну.

  5. Аналіз неврозів з допомогою вивчення сновидінь.

  6. Приховане сновидіння.



III. Питання для самоконтролю:

Метод тлумачення сновидінь



  1. Сенс сну

  2. Сенс сновидінь

3.1 Фундаментальне положення.
Поло́ження - нормативно-правовий або локально-правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності державних органів, структурних підрозділів органу, а також установ, організацій і підприємств (філій), що їм підпорядковуються, тимчасово створюваних комісій, груп, бюро і т. ін.

3.2 Приховане сновидіння.

3.3 Явне сновидіння

4. Робота сновидіння

4.1 Перетворення думок на образи.

4.2 Цензура сновидіння

4.2.1 Згущення.

4.2.2 Зсув

4.3 Вторинна обробка.

5. Тлумачення символів.

IV. Обсяг самостійної аудиторної роботи:


  1. На основі наданих викладачем матеріалів ознайомитися з основною психоаналітичною літературою.

Література. Основна:

1. Фрейд З. Толкованиє сновидений. – АСТ 2011,- 574 с.

2. Куттер П. Сучасний психоаналіз. Введення в психологію несвідомих процесів - СПб.: Б.С.К., 1997 .- 343 с .

3. Вейкко Техке. Психіка та її лікування: психоаналітичний підхід - М .: Академічний Проект, 2001. - 576 с.

4. Д. Сандлер, К. Дэр, А. Холдер. “Пациент и психоаналитик. Основы психоаналитического процесса”. Воронеж, 1993.


  1. З. Фрейд. "Введение в психоанализ: Лекции". М, 1989.

Руководство по психиатрии под ред. А.В. Снежневского. – М. «Медицина». – 1983. – Т.1. – С.

Додаткова: 1. Грінсон Ральф Р. Техніка та практика психоаналізу - пер. з англ. - М.: "Когіто-Центр", 2003. - 478 с. (Серія Університетська освіта).

2. Хельмут Томе (Нім.) рос. , Хорст Кехеле Сучасний психоаналіз. Т. 1. Теорія: Пер. з англ. = Psychoanalytic Practice. Principles / Заг. ред. А. В. Казанської - М .: Видавнича група "Прогрес", 1996. - 576 с.

Методичну розробку підготував Бежук Ю.М.

Затверджено на засіданні кафедри від “____”________20__р. Протокол №______

Зав. кафедрою д.м.н., професор Винник М. І.

МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДЛЯ СТУДЕНТІВ

До практичного заняття №5

Тема: Теорія неврозів. Теорія психосексуального розвитку.

I. Актуальність теми: На початку XX століття Фрейд відкрив, що неусвідомлювані переживання і мотиви можуть серйозно обтяжувати життя й навіть ставати причиною нервово-психічних захворюванью, що зробило революцію в уявленнях про психіку людини. Не менш важливим для психіатрії і психології було сиворення теорії формування неврозів і описання етапів психосексуального розвитку.

II. Самостійна позааудиторна робота:

Згідно рекомендованої літератури опрацювати наступні розділи:


  1. Теорія неврозів К Хорні.

  2. Аналітична психологія К.Юнга. Основні теоретичні положення.

  3. Індивідуальна глибинна психологія А.
    Глибинна психологія (нім. Tiefenpsychologie) - поняття у психології та психотерапії, що поєднує різноманітні підходи, які надають особливого значення несвідомим душевним процесам для пояснення людської поведінки та переживань.
    Адлера. Основні теоретичні положення.

  4. Гуманістичний психоаналіз Е.Фромма. Основні теоретичні положення.

  5. Трансактний аналіз. Основні теоретичні положення.

  6. Символдрама. Основні теоретичні положення.

  7. Особистісно-орієнтована (реконструктивна) психотерапія. Основні теоретичні положення.

III. Питання для самоконтролю:

  1. Теорія травми.

  2. Теорія конфліктів.

  3. Стадії психосексуального розвитку

    1. Оральна фаза, в особистості виявляється тільки Ід - бажання;

3.2. Анальна фаза, формується над-Я - соціально обумовлені заборони;

3.3 Фалічна фаза, інтерес до статевій сфері, її апогей Едипів комплекс або комплекс Електри;

Еді́пів ко́мплекс (нім. Ödipuskomplex) - поняття психоаналітичної теорії, яке описує стосунки, потяги і почуття, які з'являються у дитини під час входження у фалічну (істеричну) стадію психосексуального розвитку у віці від 3 до 5 років.

3.4 Латентна фаза, сексуальне затишшя;

Сексуа́льність - це статева чуттєвість. Зазвичай сексуальність осмислюється та переживається за допомогою таких слів, як «привабливість», «потяг» та «акт».

3.5 Генітальна фаза, або доросла стадія.

IV. Обсяг самостійної аудиторної роботи:


  1. На основі наданих викладачем матеріалів ознайомитися з основною психоаналітичною літературою.

Література. Основна:

1. Вольфган Лох. Основы психоаналитической теории (метапсихология). –Москва, « Когнито-центр», 2007.

2. Куттер П. Сучасний психоаналіз. Введення в психологію несвідомих процесів - СПб.: Б.С.К., 1997 .- 343 с .

3. Вейкко Техке. Психіка та її лікування: психоаналітичний підхід - М .: Академічний Проект, 2001. - 576 с.

4. Д. Сандлер, К. Дэр, А. Холдер. “Пациент и психоаналитик. Основы психоаналитического процесса”. Воронеж, 1993.

5. Фрейд З. Психопатология обыденной жизни // Фрейд З. Психология бессознательного. — М.: Просвещение, 1989.

Додаткова:

1. Грінсон Ральф Р. Техніка та практика психоаналізу - пер. з англ. - М.: "Когіто-Центр", 2003. - 478 с. (Серія Університетська освіта).

2. Хельмут Томе (Нім.) рос. , Хорст Кехеле Сучасний психоаналіз. Т. 1. Теорія: Пер. з англ. = Psychoanalytic Practice. Principles / Заг. ред. А. В. Казанської - М .: Видавнича група "Прогрес", 1996. - 576 с.

Методичну розробку підготував Бежук Ю.М.

Затверджено на засіданні кафедри від “____”________20__р. Протокол №______

Зав. кафедрою д.м.н., професор Винник М. І.

МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДЛЯ СТУДЕНТІВ

До практичного заняття №6

Тема: Сучасні психоаналітичні теорії.

I. Актуальність теми: Проблема зростання кількості психічних розладі, особливо невротичного регістру, є однією з найважливіших у сучасній медицині. В зв'язку з цим виникає необхідність подальшого теоретичного аналізу і практичного розвитку як самого психоаналізу, так і різноманітних шкіл і напрямків, для яких психоаналіз є теоретичною основою.

Необхідність - система зв'язків і відносин, що зумовлює зміну, поступальний рух, розвиток у жорстко визначеному напрямку з жорстко визначеними результатами. Іншими словами, необхідність - це такий зв'язок, що обов'язково призводить до певної події.

II. Самостійна позааудиторна робота:



  1. Визначення Его, його функції, завдання.

  2. Причини виникнення механізмів захисту.

  3. Класифікація первинних (незрілих, примітивних) механізмів захисту.

  4. Класифікація вторинних (зрілих, «вищого порядку») механізмів захисту.

  5. Его-аналіз М.Кляйн..

  6. Характерологічний аналіз К.Хорні. Основні теоретичні положення.

  7. Основні концепції клієнт-центрованої психотерапії.

  8. Основні концепції гештальт-терапії.
    Конце́пція (лат. conceptio - розуміння) - система поглядів, те або інше розуміння явищ і процесів; єдиний, визначальний задум.
    Гештальттерапі́я, гешта́льт-терапі́я (нім. Gestalt - фігура, образ, цілісність) - практичний метод гештальтпсихології і напрям психотерапії, основні ідеї і методи якого розробив Фредерік Перлз, а також Лаура Перлз і Пол Гудман.


Згідно рекомендованої літератури опрацювати наступні розділи:

III. Питання для самоконтролю:



  1. Его-психологія

  2. Теорії об'єктних відносин

  3. Структурний психоаналіз Ж. Лакана

  4. Селф-психологія Х. Кохута

  5. Інтерперсональні підходи ( Г. С. Салліван, Клара Томпсон)

  6. Інтерсуб'єктивності підхід ( Р. Столороу)

IV. Обсяг самостійної аудиторної роботи:

  1. На основі наданих викладачем матеріалів ознайомитися з основною психоаналітичною літературою.

Література. Основна:

1. Вольфган Лох. Основы психоаналитической теории (метапсихология). –Москва, « Когнито-центр», 2007.

2. Куттер П. Сучасний психоаналіз. Введення в психологію несвідомих процесів - СПб.: Б.С.К., 1997 .- 343 с .

3. Кернберг О.Ф. Агрессия при расстройствах личности и перверсиях/Пер. с англ. А.Ф. Ускова. — М.: Не¬зависимая фирма “Класс”, 1998. — 368 с..

4. Д. Сандлер, К. Дэр, А. Холдер. “Пациент и психоаналитик. Основы психоаналитического процесса”. Воронеж, 1993.


  1. З. Фрейд. "Введение в психоанализ: Лекции". М, 1989.

Руководство по психиатрии под ред. А.В. Снежневского. – М. «Медицина». – 1983. – Т.1. – С.

Додаткова: 1. Кохут Х. Восстановление самости/ Пер.с. англ. – М., “Когито-Центр”, 2002. – 316с.

2. Хельмут Томе (Нім.) рос. , Хорст Кехеле Сучасний психоаналіз. Т. 1. Теорія: Пер. з англ. = Psychoanalytic Practice. Principles / Заг. ред. А. В. Казанської - М .: Видавнича група "Прогрес", 1996. - 576 с.

Методичну розробку підготував Бежук Ю.М.

Затверджено на засіданні кафедри від “____”________20__р. Протокол №______

Зав. кафедрою д.м.н., професор Винник М. І.

ЕК "Основи психоаналізу"

4 курс, медичний факультет

МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДЛЯ СТУДЕНТІВ

До практичного заняття №7
Тема: Методика і техніка психоаналізу. Первинне інтерв’ю.
1.Актуальність теми:Психоаналіз як комплекс психологічних теорій і методів психотерапії неможливо пізнати без розуміння методик і технік, які використовують у своїй роботі психоаналітики.

Розумі́ння - психологічний стан, який виражає собою правильність ухваленого рішення і супроводжуваний відчуттям упевненості в точності сприйняття або інтерпретації якої-небудь події, явища, факту.
Володіння технікою первинного аналітичного інтервю дає фахівцям в області дущевного здоровя тонкий діагностичний інструментарій.
Діагно́стика (з грец. diagnosis = dia+gnosis = «роз+пізнання») (англ. diagnostics; нім. Diagnostik; фр. le diagnostic) - галузь знань, що вивчає теорію і методи організації процесів постановки діагнозу, а також принципи побудови засобів діагностування.

II. Самостійна позааудиторна робота:

Згідно рекомендованої літератури опрацювати наступні розділи:

Основні етапи психоаналітичної психотерапії

Метод вільних асоціацій

Тлумачення сновидінь

Опір, перенос і контрперенос


III. Питання для самоконтролю:

  1. Метод вільних асоціацій як основний метод психоаналітичної діагностики і психотерапії.

  2. Роль і місце у психоаналізі тлумачення сновидінь.

  3. Опір у психоаналітичній психотерапії.

  4. Перенос і контперенос.

  5. Механізми перебудови психіки у психоаналітичній психотерапії.

  6. Первинне аналітичне інтервю.


IV. Обсяг самостійної аудиторної роботи:

  1. На основі наданих викладачем матеріалів ознайомитися з основною психоаналітичною літературою.


ЛІТЕРАТУРА

Основна

1.Куттер П.Сучасний психоаналіз.Введення в психологію несвідомих процесів - СПб.: Б.С.К., 1997 .- 343 с .

2. Грінсон Ральф Р. Техніка та практика психоаналізу - пер. з англ. - М.: "Когіто-Центр", 2003. - 478 с. (Серія Університетська освіта).

3. Вейкко Техке.Психіка та її лікування: психоаналітичний підхід - М .: Академічний Проект, 2001. - 576 с.

4. Д. Сандлер, К. Дэр, А. Холдер. “Пациент и психоаналитик. Основыпсихоаналитического процесса”.Воронеж, 1993.



Додаткова:З. Фрейд. "Введение в психоанализ: Лекции".М, 1989.

Методичну розробку підготувала: ас. Краснопольська І.І.

Методична розробка затверджена на засіданні кафедри

(протокол №___від“__“________200 р.)

Завідувач кафедри психіатрії,

наркології та медичної психології проф. Винник М.І.
МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДЛЯ СТУДЕНТІВ

До практичного заняття №8
Тема:Методика і техніка психоаналізу. Психоаналітичні інтервенції.

Інтерве́нція (лат. interventio - втручання) - у міжнародному праві насильницьке втручання однієї чи кількох держав у внутрішні справи іншої держави, спрямоване проти її територіальної цілісності або політичної незалежності.

1.Актуальність теми:Важливою технічною процедурою у психоаналітичній терапії є структуроване інтервю. Воно базується на психоаналітичних інтервенціях, при допомозі яких стає можливим дослідження розуміння пацієнтом власних конфліктів, а також пошук взаємозвязку між структурою особистості і актуальною поведінкою під час інтервю.
Пацієнт (лат. patiens) - людина, яка отримує медичну допомогу, лікування чи медичне спостереження.

II. Самостійна позааудиторна робота:

Згідно рекомендованої літератури опрацювати наступні розділи:

1. Суть методу структурованого інтервю.

2. Основні технічні прийоми стуктурованого інтервю (прояснення, конфронтація, інтерпретація, інтерпретація переносу).

Інтерпретатор мови програмування (interpreter) - програма чи технічні засоби, необхідні для виконання інших програм, вид транслятора, який здійснює пооператорну (покомандну, построкову) обробку, перетворення у машинні коди та виконання програми або запиту (на відміну від компілятора, який транслює у машинні коди всю програму без її виконання).

3. Поняття переносу і контрпереносу у психоаналізі, їх роль у психоаналітичній психотерапії.

III. Питання для самоконтролю:


  1. Структуроване (перше аналітичне) інтервю.

  2. Відмінність між клінічною бесідою і структурованим інтервю.

  3. Прояснення як технічний прийом аналітичного інтервю.

  4. Конфронтація.

  5. Інтерпретація і її особливості при різних рівнях організації особистості.

IV. Обсяг самостійної аудиторної роботи:

  1. На основі наданих викладачем матеріалів ознайомитися з основною психоаналітичною літературою.


ЛІТЕРАТУРА

Основна

1.Куттер П.Сучасний психоаналіз.Введення в психологію несвідомих процесів - СПб.: Б.С.К., 1997 .- 343 с .

2. Грінсон Ральф Р. Техніка та практика психоаналізу - пер. з англ. - М.: "Когіто-Центр", 2003. - 478 с. (Серія Університетська освіта).

3. Вейкко Техке.Психіка та її лікування: психоаналітичний підхід - М .: Академічний Проект, 2001. - 576 с.

4. Д. Сандлер, К. Дэр, А. Холдер. “Пациент и психоаналитик. Основыпсихоаналитического процесса”.Воронеж, 1993.



Додаткова:З. Фрейд. "Введение в психоанализ: Лекции".М, 1989.

Методичну розробку підготувала: ас. Краснопольська І.І.

Методична розробка затверджена на засіданні кафедри

(протокол №___від“__“________200 р.)

Завідувач кафедри психіатрії,

наркології та медичної психології проф. Винник М.І.

МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ДЛЯ СТУДЕНТІВ

До практичного заняття №9
Тема: Внесок психоаналізу в теорію психосоматичної медицини. Структура особистості і психосоматична патологія. Основні принципи психоаналітичного лікування психосоматичних пацієнтів.

Патоло́гія (грец. παθός - страждання; та грец. λόγος - вчення) - наука про структурні, біохімічні та функціональні зміни в клітинах, тканинах та органах, спричинені хворобою. В основі патологічної науки закладені чотири основні аспекти патологічного процесу: його причина (етіологія) біохімічні та молекулярні механізми розвитку (патогенез) структурні зміни в клітинах і органах організму (морфологічні зміни) функціональна послідовність морфологічних змін (клінічний прояв[en]).
Психосома́тика (грец. Ψυχή- душа і грец. σῶμα - тіло) - напрям у медицині (психосоматична медицина) та психології, що займається вивченням впливу психологічних (переважно психогенних) факторів на виникнення і подальшу динаміку соматичних (тілесних) захворювань.

Актуальність теми: Психоаналіз вніс значний вклад у розвиток психосоматичної медицини. Кілька теорій психосоматичної патології та її лікування є психоаналітичними. Знання даних теорій поглибить розуміння студентами механізмів формування психосоматичної патології та її лікування.
II. Самостійна позааудиторна робота:

Згідно рекомендованої літератури опрацювати наступні розділи:

1. Психоаналіз як інструмент дослідження психосоматичної патології.

2. Конверсія як механізм формування психосоматичної патології.

3. Психосоматичний симптом як результат ресоматизації функцій "Я" (теорія М. Шура).

4. Теорія специфічних конфліктів Ф. Александера.

5. Психосоматична патологія і алекситимія.

Алекситимія (грец. a - заперечення, lexis - слово, thyme - почуття) - нездатність особи називати емоції, пережиті ним самим або іншими людьми, тобто переводити їх у вербальний план.

6. психосоматична патологія у світлі концепції "органних неврозів".




III. Питання для самоконтролю:

1. Роль і місце психоаналізу у розвитку наукових уявлень про психосоматичну патологію.

2. Вклад З. Фрейда у розвиток психоаналітичних теорій психосоматичної патології.

2. Конверсія як механізм формування психосоматичної патології.

3. Психосоматичний симптом як результат ресоматизації функцій "Я" (теорія М. Шура).

4. Теорія специфічних конфліктів Ф. Александера.

5. Психосоматична патологія і алекситимія.

6. Психосоматична патологія у світлі концепції "органних неврозів".


IV. Обсяг самостійної аудиторної роботи:

  1. На основі наданих викладачем матеріалів ознайомитися з основною психоаналітичною літературою.


ЛІТЕРАТУРА

Основна

1.Аммон Г. Психосоматическая терапия – ООО Издательство "Речь", Санкт-Петербург, 2000 – 238с.

Санкт-Петербу́рг (також неофіційно Петербу́рг і Пі́тер; рос. Санкт-Петербург; 18 серпня 1914 - 26 січня 1924 - Петрогра́д, 26 січня 1924 - 6 вересня 1991 - Ленінгра́д, рос. Ленинград) - місто федерального значення у Російській Федерації, суб'єкт РФ, адміністративний центр Північно-Західного федерального округу та Ленінградської області.

2. Сыропятов О.Г. (ред). Психосоматическая медицина (базисный курс для врачей и клинических психологов) – Київ, "Науковий світ", 2008 – 276 с.

3. Д. Сандлер, К. Дэр, А. Холдер. “Пациент и психоаналитик. Основыпсихоаналитического процесса”.Воронеж, 1993.



Додаткова:З. Фрейд. "Введение в психоанализ: Лекции".М, 1989.


Методичну розробку підготувала: ас. Краснопольська І.І.

Методична розробка затверджена на засіданні кафедри

(протокол №___від“__“________200 р.)

Завідувач кафедри психіатрії,

наркології та медичної психології проф. Винник М.І.


Методична розробка ( для студентів )

до практичного заняття №10


Тема: Проблема депресії, суїциду і залежної поведінки з позицій психоаналізу.

Самогу́бство (суїцид) - свідоме самостійне позбавлення себе життя, спричинене своєю безпосередньою, умисною і бажаною дією. Медичний термін самогубства «суїцид» має коріння у латинській мові - лат. sui caedere вбивати себе.

Актуальність теми: Проблеми депресивних розладів, суїцидальної і залежної поведінки у сучасному світі стають надзвичайно актуальними, що обумовлено їх значною поширеністю, складністю патогенетичних механізмів і не завжди достатньою ефективністю різних методів лікування. Психоаналітична модель психіатрії має своє трактування згаданої патології, а також, власні методи їх лікування. Ознайомлення студентів із даною проблематикою розширить їх знання в цій області.
II. Самостійна позааудиторна робота:

Згідно рекомендованої літератури опрацювати наступні розділи:

1. Психоаналітичне трактування депресії.

2. Інтроекція як головний психологічний механізм формування депресій.

Інтроекція - захисний механізм психіки, (від лат. intro - всередину та лат. jacio - кидаю, кладу) при якому особа (суб'єкт) переймає судження, властивості, способи поведінки оточуючих (найчастіше - значимих близьких - батьків).

3. Суїцидальна поведінка як кінцевий результат депресивної динаміки.

4. Суїцид як убивство іннтерналізованого обєкта.

5. Суїцид як спосіб самопокарання.

6. Психоаналітичне трактування залежної поведінки.




III. Питання для самоконтролю:
1. Психоаналітичнітеорії депресії. Депресія як втрата важливого обєкта.

2. Депресія і горе.

3. Інтроекція як головний психологічний механізм формування депресій.

4. Депресивна динаміка і суїцидальна поведінка.

5. Суїцид як убивство іннтерналізованого обєкта.

6.Суїцид як спосіб самопокарання.

7. Психоаналітичне трактування залежної поведінки.

IV. Обсяг самостійної аудиторної роботи:


  1. На основі наданих викладачем матеріалів ознайомитися з основною психоаналітичною літературою.



Рекомендована література:

Основна

1.Вольпе Дж. Анализ индивидуальной динамики при лечении депрессии // Эволюция психотерапии. Т. 2. М., 1998.

2. Карл Меннингер. Война с самим собой. М. «ЭКСМО-Пресс». 2000 – 125с.

3. Д. Сандлер, К. Дэр, А. Холдер. “Пациент и психоаналитик. Основыпсихоаналитического процесса”.Воронеж, 1993.



Додаткова:З. Фрейд. "Введение в психоанализ: Лекции".М, 1989.

Методичну розробку підготувала: ас. Краснопольська І.І.

Методична розробка затверджена на засіданні кафедри

(протокол №___від“__“________2008р.)

Завідувач кафедри психіатрії,



наркології та медичної психології проф. Винник М.І.


Скачати 296.32 Kb.