Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Ярошенко Тетяна Олександрівна

Скачати 209.69 Kb.

Ярошенко Тетяна Олександрівна




Скачати 209.69 Kb.
Дата конвертації16.06.2017
Розмір209.69 Kb.

Наукові комунікації 21 століття:

електронні ресурси для науки та освіти України (реалізація проекту INTAS)
21-ST CENTURY SCHOLAR COMMUNICATION:

ELECTRONIC RESOURCES FOR UKRAINE SCIENCE AND EDUCATION

(INTAS’ PROJECT REALIZATION)


Ярошенко Тетяна Олександрівна,

Директор наукової бібліотеки Національного університету “Києво-Могилянська академія”, Віце-президент Української Бібліотечної Асоціації



yaroshenko@ukma.
Украї́нська бібліоте́чна асоціа́ція (УБА) - незалежна всеукраїнська громадська організація з індивідуальним і колективним членством, яка об'єднує на добровільних засадах осіб, професійно пов'язаних з бібліотечною справою, бібліографічною та інформаційною діяльністю, та тих, хто зацікавлений у їхньому розвитку.
kiev.ua

Київ, Україна

УДК 004.738.5 316.422.44:[001 37](477)
В статті розглянуто актуальні питання інформаційного забезпечення вчених та освітян України, в т.ч. через міжнародні та вітчизняні проекти; загальні проблеми сучасного етапу творення основ для розбудови Інформаційного Суспільства. Окреслено також тенденції розвитку наукового журналу як важливої моделі наукової комунікації, що має 350- літню історію, в тому числі акцентовано увагу на перехідний етап: появу нової форми журналу – електронної.

Науковий журнал, академі́чний журна́л або науковий журнал, що рецензується або рецензований науковий журнал - журнал, в якому публікуються роботи із певної галузі академічної науки. Статті, що надсилаються до таких журналів, перед публікацією рецензуються незалежними фахівцями, які зазвичай, не входять до складу редакції журналу, а ведуть дослідження в областях, близьких до тематики статті.
Розглянуто окремі аспекти нових моделей в організації наукової комунікацій (Відкритий Доступ та ін.), трансформації ролі бібліотек з огляду на необхідність розбудови колекцій електронних ресурсів.

„Ми можемо передбачати лише те, що конструюємо самі”


  Л. Вітгенштейн

Сучасний етап розвитку цивілізації називають постіндустріальним, глобальним, відкритим, мережевим, суспільством третьої хвилі технологій, інформаційним (це тільки кілька з багатьох назв для тієї форми суспільного життя, що народжується в останні десятиліття), і все частіше - Суспільством Знань (Knowledge society) – суспільством, заснованим на знаннях.

Електронний ресурс - це інформаційні ресурси, які керуються комп'ютером, у тому числі ті, які потребують використання периферійного пристрою, підключеного до комп'ютера. Електронними ресурсами є електронні дані (інформація у вигляді чисел, букв, символів, зображень, включаючи графічну інформацію, відеоінформацію тощо, або їхні комбінації), електронні програми або об'єднання цих видів в одному ресурсі.
Суспільство -це організована сукупність людей, об'єднаних характерними для них відносинами на певному етапі історичного розвитку. Суспільство - також соціальна самодостатня система, заснована на взаємовідносинах людей в процесі реалізації особистих потреб.
Дійсно, ми є свідками того, як масове виробництво і розповсюдження знань, масове використання засобів роботи з інформацією обіцяє змінити його за історично короткий період, ймовірно за життя кількох поколінь. Бурхливий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) як потужних інструментів для роботи з інформацією та знаннями суттєво прискорює такі зміни.
Безпере́рвне виробни́цтво - процес виготовлення продукції що здійснюється безперервно в умовах сукупності безперервних технологічних процесів, організованих в вигляді виробничої лінії, підрозділу, цеха або підприємства в цілому.
Інформац́ійно-комун́ікаційні технол́огії (ІКТ, від англ. Information and communications technology, ICT) - часто використовується як синонім до інформаційних технологій (ІТ), хоча ІКТ це загальніший термін, який підкреслює роль уніфікованих технологій та інтеграцію телекомунікацій (телефонних ліній та бездротових з'єднань), комп'ютерів, підпрограмного забезпечення, програмного забезпечення, накопичувальних та аудіовізуальних систем, які дозволяють користувачам створювати, одержувати доступ, зберігати, передавати та змінювати інформацію. Іншими словами, ІКТ складається з ІТ, а також телекомунікацій, медіа-трансляцій, усіх видів аудіо і відеообробки, передачі, мережевих функцій управління та моніторингу. Вираз вперше було використано в 1997 році у доповіді Денніса Стівенсона для уряду Великої Британії, який посприяв створенню нового Національного навчального плану Великої Британії в 2000 році.

Питання розбудови Інформаційного Суспільства, а відтак Суспільства Знань є особливо актуальними для України, яка потребує інтелектуального забезпечення у всіх сферах життя людини, суспільства, економіки, держави з огляду на світові тенденції. Відомо, що освіта й наука — надзвичайно важливі інструменти суспільної трансформації. Україна з майже 48-мільйонним населенням і другою за розміром у Європі територією має давні наукові традиції, високий інтелектуальний потенціал, величезну мережу академічних інститутів і науково-дослідних підрозділів (лише в системі НАНУ 174 науково-дослідні інститути, де працюють 28 тисяч учених), 313 вищих навчальних закладів (з них 37 зі статусом національних), інших дослідницьких та академічних установ.

Науко́во-до́слідний і́нститут (НДІ) - самостійна установа, створена організовувати наукові дослідження та провадити дослідно-конструкторські роботи, різновид інституту.
Навча́льний заклад (осві́тній заклад) - організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.
Слід зазначити, що наша країна має необхідний історичний та сучасний досвід для розвитку інформаційного суспільства: саме в Україні ще на початку 50-х років XX століття було створено третій у світі комп'ютер (після США та Великобританії), сформовано всесвітньо відому школу кібернетики та обчислювальної техніки, започатковано наукові напрями - штучний інтелект, багатопроцесорні електронні обчислювальні машини, теорія самоорганізації, системний аналіз та інші, завдяки яким розвивалась і світова кібернетика.

В останні роки в Україні прийнято цілий ряд документів, що мали би сприяти розвитку науки, освіти, виконанню Національної програми інформатизації тощо.

Комп'ютер (від англ. computer; лат. computator - обчислювач, лат. computatrum - рахувати, МФА: [kəmpjuː.Tə(ɹ)]) - програмно-керований пристрій для обробки інформації. Конструктивно це може бути механічний або немеханічний (електронний) пристрій, призначений для проведення обчислень, які можуть відбуватися дискретно або безперервно у часі.
Електро́нна обчи́слювальна маши́на (ЕОМ) - загальна назва для обчислювальних машин, що є електронними (починаючи з перших лампових машин, включаючи напівпровідникові тощо) на відміну від електромеханічних (на електричних реле тощо) та механічних обчислювальних машин.
Націона́льна програ́ма інформатиза́ції (НПІ) - комплекс взаємопов'язаних окремих завдань (проектів) інформатизації, спрямованих на реалізацію державної політики та пріоритетних напрямів створення сучасної інформаційної інфраструктури України за рахунок концентрації та раціонального використання фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу держави, а також координації діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і громадян у сфері інформатизації.
Проте це далеко не так. І хоч ніхто не заперечує, що науково-технічний потенціал України є головним ресурсом виходу країни з кризи, що тільки спираючись на науку, освіту, технології та інновації, країна може вийти на європейський рівень прогресу, що без розвитку інноваційного потенціалу відставання України від розвинених країн стане надалі катастрофічним, але ситуація залишає бажати кращого.
Розвинені країни - країни з найбільшим розвитком економіки, в яких домінує третинний і четвертинний сектори. Цей рівень економічного розвитку зазвичай характеризується високим прибутком на душу населення і максимальним індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП).
Європа Євро́па (іноді Евро́па) - частина світу в Північній півкулі.
Зокрема, це відмітили учасники парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні (21 вересня 2005 року): загальний стан розбудови інформаційного суспільства України, впровадження та використання інформаційно-комунікаційних технологій все ще є недостатнім і не відповідає потенціалу та можливостям України1.

Слід зазначити також, ще одну важливу складову необхідності посиленої уваги України до проблем науки та освіти - процес об’єднання Європи, що супроводжується формуванням спільного освітнього і наукового простору та розробкою єдиних критеріїв і стандартів у цій сфері в масштабах усього континенту, процес, що отримав назву Болонського (від назви університету в італійському місті Болонья, де було започатковано такі ініціативи). Україна приєдналася до Болонського процесу в травні 2005 р.

Болонський процес Боло́нський проце́с - процес структурного реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і потрібних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах Європи. Його метою є створення до 2012 року європейського наукового та освітнього простору задля підвищення спроможності випускників вищих навчальних закладів до працевлаштування, поліпшення мобільності громадян на європейському ринку праці, підняття конкурентоспроможності європейської вищої школи. На сьогодні 48 європейських країн, включно з Україною, є його учасниками.
, на Конференції міністрів країн Європи, відповідальних за сферу вищої освіти, що проходила у норвезькому місті Бергені. Серед пріоритетів інтеграції України у єдиний європейський простір вищої освіти, безумовною складовою також є проблема інформатизації, творення інформаційного освітньо-наукового простору України.

Дійсно, нашій країні потрібні рішучі заходи для посилення життєздатності інтелекту, уваги до розвитку науки, освіти та культури, підтримки і нарощування інтелектуального потенціалу суспільства, як того потребує загально цивілізований поступ людства.

Європа є однією з частин світу, що обіймає частину материка Євразія. Площа Європи становить понад 10,5 млн км², населення - близько 730 млн осіб.
Україна Украї́на (МФА: [ukrɑˈjinɑ]опис файлу) - держава у Східній Європі та частково в Центральній Європі, у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини. Площа становить 603 628 км². Найбільша за площею країна з тих, чия територія повністю лежить у Європі, друга на європейському континенті, якщо враховувати Росію.

Сьогодні слід чітко усвідомити залежність рівня розвитку науки та освіти від рівня впровадження інформаційно-комунікаційних технологій та формування інформаційної культури.

Інформаційна культура (англ. Information culture) - в широкому значенні - це сукупність принципів і реальних механізмів, що забезпечують позитивні взаємодії етнічних і національних культур, а також сполученість у загальному досвіді людства.
Дійсно, наука та освіта як ніякі інші сфери людської діяльності потребують оперативної, своєчасної та достовірної інформації. Вченому, досліднику, викладачеві, студенту, професіоналу потрібні потужні інформаційні ресурси, і вітчизняні, і світові: швидкий, зручний, багатоаспектний доступ до світової наукової інформації через бази даних, наукову періодику, наукову літературу.
Наукова публікація - це опублікований опис наукового дослідження, що містить аналіз сутності певної наукової проблеми, методи і результати її дослідження, науково обґрунтовані висновки. Завданням наукових публікацій є знайомити науковий світ з результатами досліджень окремих вчених та груп науковців.
Інформаці́йні ресу́рси (Information resources) - документи і масиви документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, депозитаріях, музейних сховищах і т.і.). Розрізняють інформаційні ресурси державні та недержавні.
Разом тим, як відомо, стан інформаційного забезпечення вітчизняної науки та освіти далекий від ідеального, чи хоча б бажаного. Наукові інститути та вищі навчальні заклади України давно змирилися з фактичним існуванням в умовах постійного бюджетного дефіциту, з по суті антикризовим управлінням.
Бюдже́тний дефіци́т - перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною. Є однією з основних причин інфляції, спричиняється економічною нестабільністю, скороченням надходжень до бюджету, зростанням видатків з бюджету.
Ця ситуація, безумовно, не сприяє повноцінному комплектуванню бібліотек НДІ та університетів в достатньому обсязі науковою літературою та науковою періодикою, особливо закордонною, і для багатьох вчених вже багато років просто недоступними є результати світових досліджень. Стан забезпечення комп’ютерним обладнанням та мережевими технологіями більшості академічних установ і навчальних закладів теж бажає кращого. Застаріле наукове і навчальне обладнання, неможливість займатися науковими дослідженнями, аварійні навчальні корпуси та гуртожитки, відсутність дієвих економічних стимулів фінансування наукових досліджень, підготовки кадрів із боку підприємств, низька заробітна плата науково-педагогічних кадрів, їх старіння, відсутність житла, втрата престижності викладацької та наукової роботи, корупція в значній частині вищих навчальних закладів — ось неповний перелік тих проблем, з якими нині живе вища школа.
Заробі́тна пла́та, скорочено зарплата (також заробітна платня, зарплатня) - винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Наукове дослідження - процес дослідження певного об'єкта (предмета або явища) за допомогою наукових методів, яке має на меті встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей.
Дослі́дження, до́сліди - (широко розуміючи) пошук нових знань або систематичне розслідування з метою встановлення фактів; (вузько розуміючи) науковий метод (процес) вивчення чого-небудь.
Не випадково частка наукоємної, високотехнологічної продукції в Україні не перевищує п’ять відсотків, а половина вузів не займається по-справжньому науково-дослідними роботами1.

В усьому світі для оцінки діяльності ученого використовують так званий індекс цитування (кількість посилань на роботи в головних журналах світу).

Індекс цитувань - ключовий показник, що широко використовується в усьому світі для оцінки роботи дослідників і наукових колективів.
Головні ж журнали визначають за імпакт-фактором — відношенню числа посилань на статті з даного журналу до числа опублікованих у ньому статей. Публікація статей у peer-reviewed (рецензованих, академічних) журналах із хорошим імпакт-фактором вводить дослідника до світового наукового співтовариства.
Наукове співтовариство - абстрактне поняття, що визначає певну сукупність наукових працівників. У вузькому сенсі, наукове співтовариство обмежується лише науковцями. У ширшому сенсі, до складу наукового співтовариства крім науковців також належать фахівці технічного рівня - інженери, техніки, лаборанти та інші.
Отже, шлях до визнання міжнародним науковим співтовариством — публікація в журналах із високим імпакт-фактором. З метою підвищення міжнародного престижу країни такі публікації мають заохочувати. У низці західних університетів, наприклад, кафедра, яка опублікувала багато peer-reviewed papers, має додаткове фінансування на наукову діяльність, а учений із найбільшою кількістю публікацій такого рівня нерідко отримує грошову премію чи іншу винагороду. ВАК України ж такі публікації, як відомо, науковими не визнає і використовувати в дисертаціях не дозволяє. Чи не в цьому причина того, що за даними Thomson Scientific (ISI), академічні вчені України публікують лише близько 1500 наукових статей на рік, що становить приблизно третину продуктивності одного лише Манчестерського університету?
Манчестерський університет (англ. The University of Manchester) - один з найважливіших британських університетів з числа знаменитих «університетів з червоної цегли». Розташований у місті Манчестер. Також входить до складу Групи Рассел і групи N8 (en:N8 Group) зі співробітництва у дослідницьких проектах.
Науко́ва дія́льність - це інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання та використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження. Науковими дослідженнями займаються науковці.
Наукова стаття - вид наукової публікації, який описує дослідження чи групу досліджень, пов'язаних однією темою, та виконана її науковими авторами. Наукові статті публікуються в періодичних наукових журналах або в неперіодичних збірниках наукових робіт.

Звичайно, тут є багато питань, пов’язаних також доглибинно із якістю Наукових Досліджень та Освіти в України загалом, у кваліфікації кадрів вищої школи та Академії наук, у невизначених, здебільшого, пріоритетах та реальних механізмах інтеграції науки та освіти, у небажанні (а часто невмінні) дослідників інтегруватися до більш широкої світової наукової співдружності (бодай за причиною незнання іноземних мов та інформаційних технологій) тощо.

Як же забезпечити вчених та освітян нашої країни сучасною науковою інформацією?

Важливим джерелом у системі наукової комунікації, у розповсюдженні наукової інформації, більше того, найбільш успішним та вдалим засобом наукової комунікації в усій історії науки є науковий журнал як першоджерело для опублікування наукових ідей, теорій, результатів досліджень, місце для критичного розгляду нових ідей.

Інформаці́йні техноло́гії, ІТ (використовується також загальніший / вищий за ієрархією термін інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) - сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, опрацювання, зберігання, розповсюдження, показу і використання інформації в інтересах її користувачів.
Істо́рія нау́ки - це дослідження феномену науки в його історії. Наука, зокрема, являє собою сукупність емпіричних, теоретичних і практичних знань про навколишній світ, отриманих науковим співтовариством.
Саме науковий журнал впевнено вважається серцем системи наукової комунікації, в той час як монографії, огляди, реферати та бібліографічні огляди, а наразі і сучасні бази даних – грають лише допоміжну роль. Науковий журнал - найбільш ефективна та низьковартісна модель публікації наукової інформації, коли дослідники періодично надсилають результати своїх досліджень до видання, що влучно збирає, проводить експертизу і періодично публікує ці статті. Особливо в природничих та технічних науках саме наукові журнали є основою для опублікування результатів досліджень та нових ідей, наукового спілкування взагалі. Тому, наприклад, від 75 до 85 % колекції будь-якої академічної бібліотеки в світі в цих галузях становлять саме наукові журнали. Нині нараховують від 19 до 45 тисяч наукових часописів залежно від того, який тип видань вважати такими. Це означає близько 1,5-2 млн. відрецензованих статей щороку, у яких понад 12 мільйонів науковців Гутенбергової ери прагнуть поділитися результатами своїх досліджень і засвідчити авторство свого наукового доробку. Ідеться саме про якісні дослідження, які витримали незалежне рецензування через систему peer review.
За останні кілька десятиліть, і особливо з часів появи Web, увага фахівців всього світу прикута до унікального явища – новій формі наукового журналу – електронного, що спричинило цілу низку змін власне і у самій системі наукової комунікації, в усіх складових ланцюга „автор – наукова праця - публікація – видавництво – бібліотека – читач”. Термінологічно, найпростіше тлумачення електронного журналу (ЕЖ) – це будь-який журнал, що доступний он-лайн, включаючи і оригінальні (ті, що існують лише в електронному просторі), і паралельні (що мають друкований аналог), і інтегровані (гібрідні) (що доповнюють один одного). Слід зазначити, разом з тим, що окремі дослідники вважають ЕЖ лише той, що створений в електронному середовищі, і доступний лише в цьому електронному середовищі. Тотожними для ЕЖ є поняття „електронний”, „он-лайновий”, „Веб-„ , ,,мережевий”.

Стрімкий розвиток електронних журналів (від перших в кінці 1980-х років, від 27 назв в 1991 році та понад 45 тисяч на сьогодні), безумовні переваги, що несуть електронні журнали, спричиняють навіть прогнози щодо припинення вже в недалекому майбутньому видання традиційних (паперових) журналів („криза серіальних видань”)1.

Електро́нні журна́ли (коротка форма терміну е-журнал) - види періодичних журнальних видань, які публікують у одному з електронних форматів ASCII-текст, HTML, EXE, FLASH або PDF і розповсюджуються через комп'ютери.
Нові технології спричинили й подальші дискусії у фахових колах навколо моделей наукової комунікації взагалі, і запропонували альтернативні моделі, серед найбільш відомих наразі “Відкритий Доступ” та “Відкритий Архів”, а також перехід від журнально-орієнтованої моделі у розповсюдженні наукової інформації на модель статейно-орієнтовану. Для українських науковців, які особливо потерпають від браку доступу до інформації та мають ускладнення (фінансові, мовні, організаційні) у публікаціях в закордонній науковій періодиці особливо привабливою, здається, виглядає модель Відритого Доступу та Відкритого Архіву. Ініціатива Відкритого Доступу2 “стартувала” в 2001 році як альтернативна модель наукової комунікації, що забезпечує


безкоштовний доступ читачів до якісної (рецензованої) наукової літератури у публічному інтернеті з правом читати, завантажувати, копіювати, поширювати, роздруковувати, посилатися на повнотекстові статті.
Відкритий доступ - це безкоштовний, швидкий, постійний, повнотекстовий доступ в режимі реального часу до наукових та навчальних матеріалів, що реалізовується для будь-якого користувача у глобальній інформаційній мережі, здійснюваний переважно до рецензованих науково-дослідних журналів.

Директорія часописів відкритого доступу3 станом на березень 2006р нині налічує 2140 фахових електронних наукових часописів відкритого доступу (91146 статей).



Для читачів вони безкоштовні, вартість рецензування й публікації сплачується науковою інституцією, у якій працює автор, чи самими авторами. Модель Відкритого архіву - відкритих інституційних репозитаріїв — публічно доступних архівів науково-освітніх організацій, у яких дослідники архівують свої друковані статті та інші дослідницькі матеріали – також популярна наразі в світі, і вже нараховує 477 архівів з 41 країни
світу, де окрім друкованих статей архівуються статті ще недруковані, бакалаврські, магістерські, докторські дисертації тощо. Такі наукові цифрові колекції дають змогу оперативно працювати з різним цифровим контентом, швидко підготувати онлайнові навчальні матеріали, електронні часописи й книжки. Протокол обміну метаданими Ініціативи Відкритих Архівів (ОАІ) робить архіви сумісними один з одним і користувачі можуть знайти матеріали таких архівів не знаючи про їхнє існування, розташування й зміст
За даними Ґреґа Шварца щодо Astrophysical Journal, 72% статей, які друкуються у відкритому інтернет-доступі (переважно у фізичному архіві ArXiv), цитуються вдвічі більше від решти 28% статей, що друкуються тільки у режимі передплати часопису. Пітер Субер на підставі звіту найбільшого видавця наукових часописів Reed Elsevier порахував, що середня кількість «завантажень» статей у ScienceDirect за останній рік становить 28, тоді як у випадку часопису відкритого доступу BioMedCentral ця кількість сягає 2500.
Астрофізичний Журнал (англ. The Astrophysical Journal , скор. ApJ, Astrophys. J.) - науковий журнал, що видається в США, в якому публікуються статті по астрофізиці і астрономії. Заснований в 1895 році астрономами Джорджем Хейл і Джеймсом Кілером.
Пітер Субер (* 8 листопада 1951) - філософ, спеціалізується на філософії права та відкритого доступу до знань. Науковий співробітник Беркман Центру та директор Гарвардського управління з наукової комунікації та Гарвардського проекту відкритого доступу (HOAP).
Отже статті, надруковані у режимі відкритого доступу, використовуються у 89 разів частіше у біомедичних дисциплінах та у 35 разів частіше у фізичних дисциплінах1 . Серед інших переваг — здобуваємо широкий і вимірювальний доступ читачів, легкість пошуку потрібних текстів, потужну читацьку аудиторію, інтеграцію до глобальних наукових баз даних, зменшення наукової ізоляції та нові можливості для спільних наукових проектів. Модель Відкритого Архіву видається найліпшою у справі організації вітчизняних наукових інформаційних ресурсів, зокрема публікацій університетських громад України. Адже незважаючи на певні зусилля, зокрема, НБУВ у створенні БД «Україніка наукова», сьогодні навіть реферативну обробку проходить лише частина періодичних та продовжуваних видань України. До реферативної БД «Україніка наукова» подано 250 серіальних видань, тим часом згідно з Переліком наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук» нині в Україні видається близько 1300 журналів та продовжуваних видань.
Дисерта́ція (лат. dissertatio - твір, обговорення, розсуд, доповідь) - спеціально підготовлена наукова праця на правах рукопису, яку виконують для прилюдного захисту на здобуття наукового ступеня. В Україні розрізняють дисертацію для здобуття наукового ступеня кандидата наук (кандидатська дисертація) та доктора наук (докторська дисертація).
В Україні наукове фахове видання - це періодичне або продовжуване видання (у тому числі - електронне), внесене до затвердженого Департаментом атестації кадрів МОН України (раніше це була компетенція ВАК України) переліку видань, у яких можуть публікуватися результати дисертаційних досліджень на здобуття наукових ступенів доктора та кандидата наук.
Система поширення університетських наукових часописів в Україні, здебільшого, лишається загадкою, та й наклади рідко становлять більше 200-500 прим. Саме тому, модель Відкритого Архіву публікацій науковців університетів України, видається найбільш вдалою для нас, вже на часі, і відповідні пілотні проекти, що виконуються різними інституціями наразі, вже можна об”єднати, зокрема під патронатом Консорціуму „Інформатіо” та Міжнародного Фонду “Відродження”. Така ініціатива була підтримана учасниками 2-ї Міжнародної науково-практичної конференції “INFORMATIO-2005: Електронні інформаційні ресурси: проблеми створення, використання, доступу”, яка відбулася 3 — 7 жовтня 2005 року у м. Алушта, зокрема, було вирішено започаткувати пілотний проект мережі відкритих інституційних депозитаріїв. Працює відповідна ініціативна група.

І все ж, журнал на сьогодні як форма наукової комунікації, засіб публікації наукової інформації (точніше, джерело першопублікації наукової ідеї: правило Франца Інгельфінґера, колишнього редактора The New England Journal of Medicine, що відстоює виключне право першої публікації результатів дослідження у часописах) – модель, що з’явилась більше 350 років тому, і була і залишається ефективною, пріоритетною та вдалою моделлю у письмовій науковій комунікації, серцем наукової комунікації, в основі якої лежить рецензування2.

Років тому - шкала часу, що широко використовується в археології, геології та інших науках для датування подій в минулому. Оскільки час відрахунку змінюється, стандартна практика пропонує використання 1950 року як еталонної точки «сучасності».
Ви́ключне пра́во (на твір) - право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право або суміжні права, не може використовувати твір, не маючи на те відповідного дозволу (ліцензії).
Отже, функціями наукового журналу є реєстрація авторства, сертифікація якості дослідження (шляхом незалежного рецензування), наукове спілкування та збереження результатів досліджень через видання (в т.ч. електронне).



До переваг Електронних Журналів (ЕЖ) для користувача слід віднести:

  • оперативність підготовки та поширення публікацій: стаття доступна відразу після схвалення редакційною радою, інколи на 3-4 місяці раніше, ніж в друкованому варіанті журналу

  • доступність 24 години на добу 7 днів на тиждень 365 днів на рік – тобто фактично необмежена безперебійна доступність в будь-який час з будь-якого робочого місця в Інтернет (досліднику не має потреби витрачати час в бібліотеках)

  • надзвичайно широкий спектр пошукових можливостей, яких просто не могло бути в друкованих журналах

  • можливість налагодження інтерактивного зв'язку "автор — користувач" більшість публікацій містять відсилку на електронну пошту або веб-адресу автора

  • можливість "зкачування" публікації, електронний текст зручний для подальшої роботи (копіювання, замітки, конспект, реферат тощо)

  • навігація: стандартний та найбільш поширений метод пошуку інформації у науковців є через цитування, зокрема в журнальних статтях.
    Інформаці́йний по́шук (ІП) (англ. Information retrieval) - наука про пошук неструктурованої документальної інформації. Особливо це відноситься до пошуку інформації в документах, пошук самих документів, добуття метаданих з документів, пошуку тексту, зображень, відео та звуку у локальних реляційних базах даних, у гіпертекстових базах даних таких, як Інтернет та локальні інтранет.
    Електро́нна по́шта або е-пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) - спосіб обміну цифровими повідомленнями між людьми використовуючи цифрові пристрої, такі як комп'ютери та мобільні телефони, що робить можливим пересилання даних будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-, відеофайли, архіви, програми).
    Технології Веб мають ідеальну платформу для цього, бо ж будуються на зв”язках сайтів та документів, і мають чудові можливості для навігації, тож сучасні технології дозволяють через лінки отримати зручний доступ від цитованих робіт до їх повних текстів

  • зміст ЕЖ, як правило, включає додатковий матеріал, якого немає в друкованому, в т.ч. через мультимедіа, що дозволяє не лише прочитати, а й побачити і почути результати дослідження

  • система персонального налаштування дозволяє користувачеві будь-які персональні налаштування для зручності в пошуці та отриманні необхідної інформації

  • важливою функцією ЕЖ є також їх включення до засобів Дистанційної Освіти.
    Дистанційне навчання - сукупність сучасних технологій, що забезпечують доставку інформації в інтерактивному режимі за допомогою використання ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій) від тих, хто навчає (викладачів, визначних постатей у певних галузях науки, політиків), до тих, хто навчається (студентів чи слухачів).


Бібліотеки всього світу переживають зараз перехідний етап, змушені справлятися з колекцією друкованих журналів, і одночасно працювати з журналами електронними, як і взагалі з електронними ресурсами (е-книгами, е-бібліотеками, е-журналами, базами даних тощо). Досить складний перехідний період особливо для університетських бібліотек, що покликані забезпечити науковою інформацією всю академічну спільноту, налаштувати відповідний кваліфікований, оперативний сервіс доступу до електронних ресурсів для своїх користувачів в межах не лише бібліотеки, а й усього університетського містечка. До переліку переваг ЕЖ додамо і вирішення спектру бібліотечних питань: практично відсутні витрати на процеси обробки, збереження та циркуляції, а також необхідність оправлення, зберігання тощо, дефіциту площ у книгосховищах, можливість відстежувати статистику використання, що дозволяє більш кваліфіковано проводити політику комплектування, можливість одночасного використання того ж числа журналу в той же час багатьма користувачами, ЕЖ не може бути загублений, зіпсований, пошкоджений тощо. Бібліотеки, що добре вміють управляти змінами, повинні добре управляти колекцією ЕЖ. Це досить складне завдання, що потребує змін чи не в усіх технологічних процесах, а також в плануванні, відповідному кадровому забезпеченні тощо.
Технологі́чний проце́с - це впорядкована послідовність взаємопов'язаних дій та операцій, що виконуються над початковими даними до отримання необхідного результату.
Причім змінах постійних, адже одна справа управляти колекцією е-ресурсів з кількох десятків назв до сотен чи навіть тисяч. Як же найефективніше організувати колекцію е-журналів? Далеко не кожна бібліотека може виділити відділ чи підрозділ, що займеться менеджментом електроних ресурсів з тим, щоб користувач відчув перевагу від добре зкоординованого, високоякісного сервісу. Як свідчить практика, найкраще це доручити не окремому підрозділу, а групі працівників (Комітет, Рада, Проектна група) із різних підрозділів бібліотеки (передусім, комплектування, каталогування, бібліографії, автоматизації). Слід зауважити, що колекція електронних ресурсів загалом, та ЕЖ зокрема, має свій певний життєвий цикл в кожній бібліотеці, і слід знати і вміти працювати з цими ресурсами на кожному етапі цього циклу. Нагадаємо основні етапи цієї робот.

Відбір: Бібліотека вирішує, які саме ресурси потрібні її користувачам. Ознайомлення з інформаційним ринком через пропозиції видавництв, провайдерів чи Консорціумів. Нагадуємо, що джерелами постачання ЕЖ є : 1)служби комерційних видавництв (н-д, Springer Link для журналів видавництв Springer та Kluwer) чи університетських (н-д, проекти Project Muse від Johns Hopkins University Press чи HighWire Press від Stanford University 2) Агрегатори чи Передплатні Агенції (н-д, EBSCO, FirstSearch від OCLC, Lexis-Nexis, ProQuest, SwetsNet, Factiva тощо).
Університет імені Ліленда Стенфорда-молодшого (англ. Leland Stanford Junior University) або Стенфордський університет - приватний вищий навчальний заклад міста Стенфорд, Каліфорнія, США.
Видавництва наразі пропонують, як правило, не окремі назви журналів, а пакети (тематичні чи цілісні колекції). Серед переваг отримання журналів через агрегатора – організаційний, технічний та технологічний сервіс одночасного доступу до різних журналів різних видавництв (єдиний інтерфейс для роботи з журналами різних видавництв, перехресні посилання, єдине місце для вирішення проблем обслуговування, підтримки, отримання сервісу аналізу статистики використання та іншої звітності, встановлення контролю та підтримка URLs, сервіс alerting, можливо, архівування тощо). Тестовий період (є необхідним особливо у випадку, коли бібліотека не впевнена стовідсотково в доцільності передплати, чи знайомить користувачів з новими ресурсами, а також тестування технічних параметрів доступу, як правило, пропонуєтся вендором на термін до 1 місяця, для Консорціумів це можуть бути значно триваліші періоди.
Пара́метр у техніці або техні́чний пара́метр - характеристика окремої властивості об'єкта або процесу, яка допускає кількісну оцінку.
Перевірка і налаштування всіх технічних параметрів доступу (за контролем IP-адрес, чи за доступом за паролями, обмежений чи необмежений тощо). Узгодження і підписання ліцензійної угоди (досить складний документ, що потребує певних знань (юридичних, передусім), тому кращим для бібліотеки є передплата через Консорціум, який візьме на себе всі складнощі цього).

Власне придбання. Варто зазначити, що вартість ЕЖ може бути різною, в залежності від того, чи ви передплачуєте цю назву у цілісному пакеті журналів видавництва чи бази даних вендора, чи окрему назву, чи навіть окремі статті з цієї назви, які використовують (переглядають чи завантажують) користувачі (сервіс „pay per view”). Досить часто у ціну включають також такі параметри як кількість користувачів бібліотеки (чи число викладачів та студентів в університеті), обмежений чи необмежений доступ. У підписані остаточного контракту на передплату ЕЖ, варто отримати ще раз чіткі відповіді на наступні питання: яким чином забезпечено сервіс технічної підтримки і до кого звертатися у разі виникнення проблем у доступі, періодичність (за який період бібліотека матиме випуски журналу, з якого числа тощо), чи є обмеження, якщо бібліотека перестане передплачувати друкований варіант, чи є підтримка архівування (хто цим займається і чи входить це у вартість), які послуги для користувачів, кількість одночасних користувачів, які матимуть доступ, чи є доступ офф-кампус, чи можна використувувати отримані статті для МБА чи ЕДД, чи можна роздруковувати статті, всі статті одного числа, чи є обмеження у завантаженні статей, чи є обмеження у доступі, чи дозволяється доступ через проксі-сервер, опис технічних параметрів доступу, вимоги до робочих станцій, вартість бекфайлів – чисел журналу попередніх років тощо.

Робоча станція (англ. workstation) - комплекс апаратних і програмних засобів, призначених для вирішення певного кола завдань.

Після підписання контракту та сплати рахунку, налаштування технічних параметрів доступу, настає етап реєєстрації та обліку, а також каталогізації ресурсів чи/та представлення їх на Веб-сайті Бібліотеки. Найкращим є забезпечення доступу користувачів до ЕЖ одночасно і через Веб (алфавітний перелік назв журналів та/або за предметами, від якого є гіперзв”язки ведуть власне до повних текстів цих журналів), та через Online Public Access Catalog (OPAC) Бібліотеки, де користувач може одночасно отримувати інформацію про всю колекцію Бібліотеки, в т.ч. і ЕЖ. Особливостями бібліографічного опису ЕЖ в OPAC є чи окремий запис, чи помітка у відповідному полі про існування е-версії журналу – також з лінком на повний текст журналу.

Бібліографічний опис - це сукупність бібліографічних відомостей про документ, його складову частину чи групу документів, які наведені за певними правилами, необхідні та достатні, і є результатом аналітико-синтетичної переробки інформації.
Більшість інформаційних провайдерів наразі пропонують експорт MARC-записів на ЕЖ, які легко інтегруються у каталог Бібліотеки. Наукова бібліотека НаУКМА пропонує свій досвід каталогування е-ресурсів, в т.ч.
Наукова бібліотека НаУКМА - навчально-допоміжний, інформаційний, науковий, культурно-освітній структурний підрозділ Національного університету «Києво-Могилянська академія». Загальний фонд бібліотеки складає понад мільйон томів, включно з 330 тис.
ЕЖ, методичні рекомендації можна отримати за запитом.

В управлінні колекцією ЕЖ Бібліотеці Бібліотеці варто створити базу даних електронних журналів (та електронних ресурсів взагалі), де включити наступне : назва ресурсу, інформація про оплату, джерело фінансування (стаття бюджету, грант тощо), видавець чи вендор (постачальник), вартість щорічної передплати, інформація про поновлення, адреса URL, періодичність – за який термін бібліотека матиме числа журналу, чи є доступним архів, опис ліцензії (умови, термін, дати підписання, поновлення тощо, дозволена кількість одночасних користувачів, опис доступу (плаг-ін, клієнти тощо), нотатки каталогізатора (запис в електронному каталозі), нотатки Веб-майстра (запис у списку ЕЖ на сайті) .

Електро́нний катало́г (скор.: е-каталог, англ. e-catalog) - каталог на електронному носії, який подає переважно зміст паперового каталогу та містить інформацію про продукти й послуги для клієнтів або ділових партнерів.
Далі настає важливий для бібліотеки етап у популярізації ресурсу для своїх користувачів через тренінги, навчання, семінари, листи розсилки, оголошення, індивідуальні консультації тощо. В управлінні колекцією ЕЖ важливу роль відіграє аналіз статистики використання, що дозволяє кваліфіковано оцінити і власне ресурс, і потреби своїх користувачів: хто, з якою частотою звертається до яких ресурсів (за тематикою, хронологією, з яких робочих місць, в які періоди часу). Така статистика є неоціненною для прийняття рішень про подальшу передплату чи необхідність залучення подібних додаткових ресурсів, дозволяє проводити будь-які дослідження інформаційних потреб користувачів. Проблема збереження та архівування є однією з причин того, що бібліотеки в більшості не поспішають замінити на 100% передплату друкованих журналів на електронні, навіть, якщо це вигідно фінансово. Бібліотека завжди хоче отримати в довічне володіння те, за що вона заплатила, звичайно ж і має гарантувати користувачу доступ до будь-яких попередніх випусків журналів, якщо він того потребує. Крім того, бібліотека хоче гарантувати, що у виданні не зміниться нічого з бажання видавця чи автора, не буде вилучена стаття чи змінений зміст. Чи забезпечують це ЕЖ? Питання наразі не вирішене однозначно. Бібліотека має мати і механізми відмови від переплати ЕЖ, і відповідному упорядкуванні своєї колекції і після цього.

Слід зазначити, що на світовому ринку спеціалізованого автоматизованого програмного забезпечення вже є понад 10 продуктів, спеціально призначених для управління колекціями електронних ресурсів в бібліотеках, серед найвідоміших Serial Solution, TDNet, Electronic Resources Management (ERM), WebBridge, Verde, EJS та ін.

Отже, управління колекцією ЕЖ – має, можливо, більш складну технологію, ніж управління колекцією друкованих видань, і бібліотекам варто об”єднати свої зусилля в освоєнні цих технологій.

Друко́вані за́соби ма́сової інформа́ції (пре́са) - періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один та більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Д. з. м. і.

Бібліотеками України накопичений вже майже семирічний досвід роботи з ЕЖ, починаючи з 1999 року, коли за грантом МФВ було організовано річний доступ до ЕЖ видавництва Springer для 98 бібліотек1. З 2000 року бібліотеки України мають можливість доступу до баз даних EBSCO за проектом "Електронна інформація для бібліотек" - (Electronic Information For Libraries), який є спільною ініціативою Інституту Відкритого Суспільства (Будапешт) і найбільшого у світі видавництва періодики та компанією EBSCO Publishing.

Відкри́те суспі́льство - це суспільство, яке базується на визнанні того факту, що ніхто не має монополії на істину (→плюралізм), що різні люди мають різні погляди та інтереси, і що існує потреба в установах, які б захищали права усіх людей і давали б їм змогу жити разом в мирі і злагоді.
Координатором цього проекту в Україні є Асоціація “Консорціум -Інформатіо”2, який крім баз даних EBSCO пропонує цілий спектр електронних інформаційних ресурсів. За досить невеличку суму, що може собі дозволити кожна академічна установа, можна отримати доступ до 10 баз даних EBSCO3 (майже 10 тисяч назв повнотекстових академічних електронних журналів, довідників тощо).

З вересня 2002 року в Україні реалізується проект INTAS “«Доступ до електронних журналів для вчених Нових Незалежних Держав". Проект забезпечує науковців України (через бібліотеки) оперативною науковою інформацією з електронних журналів відомих європейських видавництв Springer (включаючи Kluwer) (понад 1200 назв) та Blackwell Science (понад 400 назв), бази даних (Zentralblatt Mathematik) та сервісу доставки документів. Проект діятиме до кінця 2007 р., і станом на березень 2006 р. до проекту приєдналось 239 бібліотек України. Координатором цього проекту є Національна Бібліотека в галузі Науки та технологій в Ганновері (Німеччина), та наукова бібліотека Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Слід зазначити досить високу активність університетських та інших академічних бібліотек у використанні електронних ресурсів, засвідчену статистикою використання. І все ж таки для бібліотек України залишаються невирішеними багато питань, пов’язаних із середовищем світових інформаційних ресурсів: можливість отримання необхідних, вирішення фінансових, організаційних та технічних проблем, майже повна відсутність технологій управління колекціями електронних ресурсів. Не впорядкована інформація про сукупність вітчизняних електронних журналів. Майже відсутні спроби по упорядкуванню та представленню користувачам пошукових засобів по існуючим електронним журналам. Безумовно, все ще слід відзначити технічні проблеми: канали Інтернет, мережеві проблеми, недостатня кількість комп’ютерів та іншого обладнання, програмного забезпечення тощо.

Ми запрошуємо бібліотеки України до співпраці у цій важливій для всіх нас справі через участь у Консорціумі „Інформатіо”. Слід зазначити, що в середовищі електронних ресурсів саме Бібліотечні Консорціуми відіграють наразі вирішальну роль, бо ж виступають відразу від більшості користувачів. Нагадаємо, що Консорціум – це добровільне об”єднання бібліотек для спільного придбання, упорядкування, використання електронних ресурсів, є юридичною особою, виступає від імені всіх бібліотек, що входять до його числа, і має право вести переговори від імені всіх членів, сплачувати рахунки, внески тощо.

Юриди́чна осо́ба - організація, суб'єкт права, здатний від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки та самостійно брати участь у правовідносинах, бути позивачем та відповідачем у суді.
Серед цілей будь-якого подібного Консорціуму, в т.ч. й нашого, у допомозі бібліотекам у придбанні та управлінні е-ресурсами : можливість отримання журналів за оптимальною ціною; можливість отримати якомога оптимальні ліцензійні угоди; можливість залучення коштів (грантів) на весь проект в цілому; встановлення спільних (єдиних) стандартів в управлінні колекцією ЕЖ ; підтримка інших ініціатив в доставці наукової інформації для користувачів бібліотек; спільне вирішення проблем хостінгу та архівування тощо. Консорціум „Інформатіо”, що є членом Міжнародного Консорціуму eiFL.net та Міжнародної Коаліції Бібліотечних Консорціумів – International Coalition of Library Consortia (ICOLC), постійно працює над розширенням діапазону видів електронних інформаційних ресурсів, веде переговори про підключення нових систем інформаційного сервісу і запрошує бібліотеки України до активної співпраці у забезпеченні користувачів сучасною світовою науковою інформацією.


Література:
Постанова Верховної Ради України « Про Рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні « ( 01.12.2005р.) //Голос України - № 236 – 2005 – 13 грудня

Кучма І. Право першої ночі?

Право першої ночі (лат. Ius primae noctis, нім. Recht der ersten Nacht, Herrenrecht, фр. Droit de cuissage, Droit de prélibation), приблизно існували у Середні століття в європейських країнах - право землевласників і феодалів після укладення шлюбу залежних селян провести першу ніч з нареченою, позбавляючи її цноти.
Відкритий доступ // Дзеркало тижня.-2004.-№ 11.
Дзе́ркало ти́жня. Украї́на (до 2011 року Дзеркало тижня, ДТ) - український суспільно-політичний тижневик, одне з найвпливовіших аналітичних видань в Україні. Тираж 57 тисяч (станом на 2006 р.)
-20-26 берез.-С.16

Ніколаєнко С. Вищій школі – державну турботу //Дзеркало тижня.-2005 - № 3 (531)

Чиж І. Україна: шлях до інформаційного суспільства –К.: Либідь, 2004 – 209 с.

Ярошенко Т., Архипська О. Електронні журнали – бібліотекам України: Перший всеукраїнський Консорціум бібліотек-користувачів електронними журналами видавництва “Springer» // Вісн. Кн..Палати.–1999.–№12.–С. 24–27.

Ярошенко Т. Еволюція журналу як засобу наукової комунікації: від друкованих видань до оригінальних електронних журналів //Вісник Книжкової Палати - 2005 - № 10 (111) - С.29-34; № 11 (112) - С.28-33.

Kronick D. A history of scientific and technical periodicals: the origins and development of the scientific and technological press, 1665–1790.– New York: Scarecrow Press, 1962.– 274 s.

Tenopir C., King D. W. Towards Electronic Journals: Realities for Scientists, Librarians, and Publishers. Washington, DC: Special Libraries Association, 2000. – 488s.


1 Див. Постанова Верховної Ради України « Про Рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні « ( 01.12.2005р.) //Голос України - № 236 – 2005 – 13 грудня


1 Див. Ніколаєнко С. Вищій школі – державну турботу //Дзеркало тижня.-2005 - № 3 (531) 

1 Tenopir C., King D. W. Towards Electronic Journals: Realities for Scientists, Librarians, and Publishers. Washington, DC: Special Libraries Association, 2000. – 488s.


2 Budapest Open Access Initiative – Див.: http://www.soros.org/openaccess


3 Директорія журналів відкритого доступу - Див.: http://www.doaj.org


1 Кучма І. Право першої ночі? Відкритий доступ // Дзеркало тижня.-2004.-№ 11.-20-26 берез.-С.16


2 Kronick D. A history of scientific and technical periodicals: the origins and development of the scientific and technological press, 1665–1790.– New York: Scarecrow Press, 1962.– 274 s.


1 Див. Ярошенко Т., Архипська О. Електронні журнали – бібліотекам України: Перший всеукраїнський Консорціум бібліотек-користувачів електронними журналами видавництва “Springer» // Вісн. Кн..Палати.–1999.–№12.–С. 24–27.


2 Про Асоціацію "Інформатіо-Консорціум" див. : http://www.informatio.org.ua

3 Див. http://www.ebsco.com



Скачати 209.69 Kb.

  • Ярошенко Тетяна Олександрівна
  • Національної програми інформатизації
  • Україна приєдналася до Болонського процесу