Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



За редакцією В. С. Ніценка, О. В

За редакцією В. С. Ніценка, О. В




Сторінка1/13
Дата конвертації28.05.2017
Розмір2.54 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

За редакцією

В.С. Ніценка,

О.В. Захарченка,

М.А. Зайця


КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ:
ТОМ 2
Теоретико-методологічні основи конкурентоспроможності
Монографія

ОДЕСА – 2015



УДК 338.43.01.009.12

ББК 65.32-13

Рекомендовано до друку вченою радою

Одеського національного політехнічного університету

(Протокол №1 від 31.08.2014 р.

Ринкова економіка - економічна система, заснована на принципах вільного підприємництва, у якій роль основного регулятора економічних відносин відіграє ринок.

Одеський національний політехнічний університет (ОНПУ) - вищий навчальний заклад у місті Одеса. Створений 18 вересня 1918 року.

)

Рецензенти:

Завізєна Н.С., доктор економічних наук, провідний науковий співробітник відділу стратегії сталого розвитку та інвестиційно-інноваційної діяльності Науково-дослідного економічного інституту Міністерства розвитку і торгівлі України

Скидан О.В., доктор економічних наук, доцент, проректор з наукової роботи та інноваційного розвитку, завідувач кафедри менеджменту інвестиційної діяльності Житомирського національного агроекологічного університету

Скопенко Н.С.

Еконо́міка або економічні науки (від дав.-гр. οἶκος, oíkos - «дім» та дав.-гр. νόμος - «закон») - комплекс суспільних наукових дисциплін про господарство, а саме - про організацію та управління матеріальним виробництвом, ефективне використання ресурсів, розподіл, обмін, збут і споживання товарів та послуг.

Вчене звання старшого наукового співробітника присвоюється докторам і кандидатам наук із стажем наукової роботи не менше трьох років, які працюють у вищих навчальних закладах III–IV рівня акредитації або наукових установах та організаціях до них прирівняних і зараховані після обрання за конкурсом чи в порядку атестації, зокрема за сумісництвом, на посади старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника, головного наукового співробітника, доцента, професора, заступника завідувача (начальника) та завідувача (начальника) науково-дослідного відділу (відділення, сектору, лабораторії), завідувача кафедри або призначені на посади ректора, проректора з навчальної та наукової роботи, директора, заступника директора з наукової роботи, вченого секретаря, за умови успішної роботи на зазначених посадах не менше календарного року та опублікування за останні три роки у наукових фахових виданнях України або інших держав не менше п'яти наукових праць за відповідною спеціальністю, з них дві - без співавторів.

Ста́лий ро́звиток (англ. Sustainable development) - загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі.

Ка́федра - базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом.

,
доктор економічних наук, професор кафедри менеджменту Національного університету харчових технологій
Авторський колектив: В.І. Гавриш, В.І. Перебийніс, К.В. Павлов, О.М. Яценко, М.А. Заєць, О.В. Захарченко, В.С. Ніценко, М.В. Гронська, О.В. Чайківська, Ю.І. Данько, О.М. Помаз, В.Ю. Ільїн, Н.В. Шашло, Ю.М. Рижук, О.В. Ільїна, І.А. Ажаман, В.В. Волянський, В.В. Лепський


Конкурентноспроможність підприємств в умовах ринкової економіки: у 3-х томах: Том 2: Теоретико-методологічні основи конкурентоспроможності: [монографія] / [В.І. Гавриш, О.М. Яценко, В.І. Перебийніс, ін.]; за заг. ред. В.С. Ніценка, О.В. Захарченка, М.А. Зайця. – Одеса: ВМВ, 2015. – 174 с.



ISBN 978-966-413-519-8
У монографії розкриті питання, пов’язані з конкурентоспроможністю підприємств агропромислового комплексу, методами оцінки її рівня.

Агропромисло́вий ко́мплекс - складова частина економіки, що поєднує в собі виробництво сільськогосподарської продукції, її сільськогосподарську переробку, матеріально-технічне обслуговування села.

Визначені зовнішні та внутрішні фактори та механізми підвищення конкурентоспроможності підприємств в умовах глобалізації.

ББК 65.32-13



ISBN 978-966-413-519-8

© Одеський національний



політехнічний університет 2015 © Колектив авторів,2015
ЗМІСТ



Вступ

4







Розділ 1. Конкурентоспроможність агропромислового комплексу національної економіки: теоретико-методологічні аспекти

6

1.1. Категоріальний апарат дослідження конкурентоспроможності

6

1.2. Система методів оцінки рівня конкурентоспроможності

13







Розділ 2. Феноменологія конкурентоспроможності підприємств України: досвід теорії та теорія досвіду

19

2.1. Концептуальні засади конкуренції та конкурентоспроможності підприємств: досвід теорії

19

2.2. Конкурентні переваги як базис забезпечення конкурентоспроможності підприємств

30







Розділ 3. Економіко-правові засади конкуренції в умовах лібералізації світової торгівлі

45

3.1. Генезис теорій конкурентних переваг

45

3.2. Конститутивні домінанти та сучасна парадигма забезпечення конкурентних переваг суб’єктів та об’єктів економіки

54

3.3. Ефективність та конкуренція як економіко-правові категорії

65

3.4. Правові основи захисту економічної конкуренції в Україні

71







Розділ 4. Фактори та механізми підвищення конкурентоспроможності підприємств

93

4.1. Внутрішні і зовнішні фактори конкурентоздатності агропромислових підприємств на світовому ринку

93

4.2. Систематизація факторів підвищення конкурентоздатності агропромислових підприємств на світовому ринку

107

4.3. Організаційний розвиток як інструмент росту конкуренто-спроможності підприємства в умовах глобалізації

115

4.4. Підвищення конкурентоспроможності агропромислових підприємств в умовах глобалізації

135

4.5. Механізм підвищення конкурентоспроможності агропромислового підприємства

142







Список використаних джерел

152







Додатки

170



Вступ

Агропромислові підприємства існують у досить складному та суперечливому конкурентному середовищі. Можливість аграрних підприємств виявляти та формувати конкурентні переваги, з одного боку, досить висока, оскільки тут виробляється життєво важлива продукція, на яку існує стійкий попит. З іншого боку, внаслідок значних коливань доходів, а також залежності їх від природних (біологічних) факторів, вона має ризикований характер. Забезпечення конкурентоздатності аграрного підприємства неможливе без її адекватної оцінки, яка визначала б важелі управлінського регулювання та контролю за рівнем конкурентоздатності. Конкурентоздатність підприємства можна вважати формою зворотної реакції на вплив оточуючого середовища. Покращення конкурентоздатності – це свідоцтво позитивного впливу, погіршення – негативного. Але формалізоване визначення сили та характеру зворотної реакції підприємства є досить складною процедурою з огляду на комплексність, з одного боку, та відносність поняття "конкурентоздатність", з іншого боку.

Конкурентоздатність агропромислового підприємства повинна розглядатися як складова ланцюга її забезпечення: "продукт → підприємство → галузь → країна". Зовнішнє середовище існування підприємства здійснює одночасний вплив на кожний елемент ланцюга, це потрібно враховувати в оцінці впливу на окремий елемент, вплив може бути прямий чи опосередкований через інші елементи ланцюга. Сила опосередкованого впливу може бути доволі значною і багато вирішувати. Якщо конкурентоздатність підприємства, визначена виходячи з оцінки лише продукції та підприємства, вважається задовільною і система прийняття управлінських рішень виходить з цього, то це може стати хибним шляхом розвитку.

Конкурентоздатність є відносним поняттям, тому її можна виявити тільки серед групи підприємств, які належать до однієї галузі, або випускають товари-субститути. Визначення складу підприємств-конкурентів є важливим початковим етапом роботи, оскільки підприємство може бути конкурентоздатним у межах певного сегменту конкурентного середовища, а в межах іншого – ні. Організації, що можуть вважатися конкурентами певного підприємства, мають відповідати таким ознакам: входити в єдиний регіональний ринок діяльності або його певний сегмент; мати відповідну структуру виробництва й асортимент продукції; мати співставність фаз життєвого циклу підприємства та основних стратегічних цілей розвитку; використовувати однакові канали розповсюдження товарів.

Установлення свого місця в ринковому середовищі – перший крок в управлінні конкурентоздатністю підприємства. Через це виникає природне питання оцінки рангу свого підприємства серед конкурентів. Для цілей управління конкурентоздатністю необхідна наявність об'єктивного інструмента її оцінки. І, перш за все, оцінки не статичної, а динамічної – такої, що дозволить детермінувати не тільки саму конкурентну позицію підприємства, а й визначити певний набір чинників, впливаючи на які можна скорегувати конкурентну позицію. Тобто оцінка повинна стати основним інструментом управління конкурентоздатністю.


РОЗДІЛ 1.

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ
1.1.

Націона́льна еконо́міка - це структурно і організаційно єдина система взаємозв'язаних галузей і сфер діяльності людей, якій властива відповідна пропорційність, взаємозумовленість розміщення на території, обмеженій державними кордонами.

 Категоріальний апарат дослідження конкурентоспроможності

За умов, коли Україна інтегрується у світовий економічний простір, все більшої ваги набувають проблеми забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної економіки в цілому та окремих її складових зокрема. Якщо до недавнього часу ці завдання могли вирішуватися відносно поступово, то нині в умовах світової економічної кризи проблеми, які стоять перед вітчизняними виробниками, загострилися, що має прямий вплив на економічну безпеку нашої держави і добробут її громадян.

Економі́чна кри́за (грец. krisis - поворотний пункт) - різке погіршення економічного стану країни, що виявляється в значному спаді виробництва, порушенні виробничих зв'язків, що склалися, банкрутстві підприємств, зростанні безробіття, і у результаті - в зниженні життєвого рівня, добробуту населення.

Дослідники схиляються до думки, що конкуренція або конкурентна боротьба є основною ознакою, базовим елементом, однією із головних рис, головною рушійною силою, стабілізуючим фактором, неодмінною умовою існування та розвитку ринкової економіки.

В літературі наводяться різні тлумачення категорії «конкуренція»:



  • конкуренція – це змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі мають можливість обирати між кількома продавцями або покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (Закон України «Про захист економічної конкуренції» [125]);

  • конкуренція – це розширене суперництво (Майкл Е. Портер [119]);

  • конкуренція – це основна об’єктивна закономірність ринкової економіки; боротьба і суперництво; механізм реагування на потреби ринку; механізм макроекономічної системи (П.Р. Пуцентейло [130]).

На думку Б.А. Шогенова та О.М. Шогенова [168] значення конкуренції полягає у наступному:

  • стимулюванні продуктивності суспільної праці (невблаганність конкуренції примушує підприємства економно працювати);

    Продукти́вність пра́ці (англ. productivity, labour productivity; нім. Arbeitsleistung f, Leistung f, Arbeitsproduktivität f) - це показник трудової діяльності працівників. Характеризує кількість продукції, виробленої за одиницю часу, або витрати часу на виробництво одиниці продукції.



  • стримуванні марнотратства (конкуренція в автоматичному режимі управляє витратами сировини і матеріалів, необхідною робочою силою і капіталом);

  • управлінні доходами (високий прибуток окуповує кошти, витрачені на розвиток підприємства).

Із поняттям «конкуренція» тісно пов’язана не менш важлива категорія «конкурентоспроможність», що по-суті є її частиною. Дослідженнями проблем конкурентоспроможності у різні часи займалися вчені-економісти найбільш розвинутих країн світу.

Автома́тика (грец. αύτόματος - самодіючий) - галузь науки і техніки, яка розробляє технічні засоби і методи для здійснення технологічних процесів без безпосередньої участі людини.

Краї́на - це територія з визначеними кордонами й населенням, що являє собою єдине ціле з погляду історії, культури, нації та в політико-географічному відношенні може бути незалежною або залежною. Країна не завжди є державою, наприклад Україна в 1900 р.

В Україні, як і в інших пострадянських країнах за умов командно-адміністративної системи та державної власності питання конкурентоспроможності не тільки не вирішувалися, але і не ставилися.

Кома́ндно-адміністрати́вна систе́ма - спосіб організації суспільних відносин, для якого характерні: суворий централізм господарського життя на базі державної власності; використання позаекономічних, ідеологічних методів управління; панування партійно-державної бюрократії за відсутності реальної свободи і справжньої демократії.

Становлення нашої держави як країни з ринковою економікою вимагає врахування досвіду зарубіжних країн та інтеграції знань, набутих українськими та зарубіжними вченими. Значний інтерес в даній царині привертають праці К. Макконелла [89-91], М. Портера [115], В. Андрійчука [8; 9], В. Месель-Веселяка [2; 94] та інших.

Як зазначає О.А. Нужна, «вивчення питань конкурентоспроможності в Україні перебуває у початковому стані, …причому практично нерозв’язаними залишаються проблеми подолання диспаритету цін на матеріально-технічні ресурси для сільського господарства і продукцію його виробництва, створення повноцінної ринкової інфраструктури для ресурсного забезпечення аграрного виробництві та збуту продукції, ефективного державного регулювання й фінансової підтримки розвитку сільського господарства та інші… Не повною мірою висвітлені… методичні підходи до оцінки рівня конкурентоспроможності… аграрних підприємств» [106].

Ри́нкова інфраструкту́ра - це різні установи, підприємства, організації, що обслуговують різноманітні види ринків, створюють сприятливі умови для їхнього ефективного функціонування. Це - біржі, банки, фінансово-кредитні посередники, комерційні фонди, страхові агенції, служби зайнятості, торговельні та інші організації, кожна з яких діє у своїй сфері.

Матеріа́льно-техні́чні ресу́рси - збірний термін, яким позначаються предмети праці, використовувані в основному і допоміжному виробництві.

Держа́вне регулюва́ння - це сукупність інструментів, за допомогою яких держава встановлює вимоги до підприємств і громадян. Воно включає закони, формальні і неформальні розпорядження і допоміжні правила, що встановлюються державою, а також недержавними організаціями або організаціями саморегулювання, яким держава делегувала регуляторні повноваження; - це набір здійснюваних державними структурами заходів, направленими на контроль за поведінкою індивідів або груп, які потрапляють під контроль цих структур. Воно включає закони і допоміжні інструменти, що створюються державою, а також правила, що встановлюються державними і недержавними агентствами в рамках делегованих повноважень.

Трактування категорії «конкурентоспроможність» різними авторами такі:



  • конкурентоспроможність – це властивість товару, послуги, суб’єкта ринкових відносин виступати на ринку нарівні з присутніми там аналогічними товарами, послугами й конкуруючими суб’єктами ринкових відносин (А.Н. Азриліян [5]);

  • конкурентоспроможність – спроможність випереджати інших, використовуючи свої переваги у досягненні поставлених цілей; сукупність переваг і здібностей суб’єкта в порівнянні з йому подібними в боротьбі за досягнення мети, характерної для них, в умовах дії законів певного навколишнього середовища (А.Г. Дементьєва [33, с. 64]);

  • конкурентоспроможність – це суперництво між окремими особами та господарськими одиницями, що зацікавлені в досягненні однієї і тієї ж мети (Т.В. Ільченко, В.С. Петров [56]);

  • конкурентоспроможність – це властивість об’єкта, що характеризується ступенем реального або потенційного задоволення ним певної потреби порівняно з аналогічними об’єктами, представленими на даному ринку (Р.А. Фатхутдінов [150]);

  • конкурентоспроможність – це можливість витримувати суперництво з іншими в умовах конкретного ринку (Б.А. Шогенов, А.М. Шогенов [168]).

П’ять взаємопов’язаних рівнів конкурентоспроможності виділяють Л.В. Балабанова та В.В. Холод: глобальна конкурентоспроможність, конкурентоспроможність країни, конкурентоспроможність підприємств, конкурентоспроможність конкурентної маркетингової політики підприємств, конкурентоспроможність товарів [15]. Такі дослідники, як М. Портер [115], І.З. Должанський, Т.О. Загорна [36] розрізняють наступні види (рівні) конкурентоспроможності: конкурентоспроможність продукції (товару), конкурентоспроможність підприємства, конкурентоспроможність галузі, конкурентоспроможність економіки країни.

Конкурентоспроможність країни - це сукупність властивостей, притаманних національній економіці, які визначають здатність країни конкурувати з іншими країнами. Рівень конкурентоспроможності країни визначається за різними методиками.

Конкурентоспромо́жність това́ру - це здатність продукції бути привабливішою для покупця в порівнянні з іншими виробами аналогічного виду й призначення, завдяки кращій відповідності її якісних і вартісних характеристик вимогам ринку й споживчим оцінкам.

Види (рівні) конкурентоспроможності можна подати у вигляді ієрархічної піраміди (рис. 1.1).

Нами узагальнено трактування основними дослідниками сутності основних рівнів конкурентоспроможності.

Підходи до тлумачення поняття «конкурентоспроможність продукції (товару)» наступні:



  • конкурентоспроможність товару (продукції) – це більш високе порівняно до товарів-конкурентів співвідношення сукупності якісних і вартісних характеристик товару при їхній відповідності вимогам ринку, що забезпечує максимальне задоволення потреб і створює перевагу товару на конкурентному ринку (Л.В. Балабанова, В.В. Холод [15]);

  • конкурентоспроможність продукції – це здатність продукції більш повно відповідати запитам споживачів порівняно з аналогічними товарами, представленими на ринку (І.З. Должанський, Т.О. Загорна [36]);

  • конкурентоспроможність продукції – це споживчі властивості продукції, які відрізняють її від продукції конкурента за ступенем відповідності конкретним потребам споживачів, вимогам конкурентного ринку з врахуванням витрат на їх задоволення (Економічна енциклопедія [46]);

  • конкурентоспроможність товару (продукції) – це порівняльна характеристика, яка містить комплексну оцінку усієї сукупності якісних та економічних властивостей товару відносно виявлених вимог ринку або властивостей іншого товару (М.Д. Магомедов, К.Ю. Алексейчева [87])

  • конкурентоспроможність продукції – це здатність продукції мати цінність для споживача, причому рівень цінності визначається максимальною ціною, яку готовий споживач платити за даний товар (М.Е. Портер [115]);

  • конкурентоспроможність продукції – це здатність продукції мати кращі якісні, вартісні та кількісні показники поряд із найменшою ціною споживання та ефективну збутову стратегію, задовольняти потреби споживачів щодо якості та асортименту за нижчою ціною (П.Т. Саблук [155]);

  • конкурентоспроможність товару (продукції) – це властивості товару, що відрізняють його від товару конкурента як за ступенем відповідності конкретної суспільної потреби, так і за витратами на її задоволення (Б.А. Шогенов, А.М. Шогенов [168]).



  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13



  • Захарченка, М.А. Зайця КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ : ТОМ 2
  • Рецензенти: Завізєна Н.С., доктор економічних наук
  • Скидан О.В.
  • Конкурентноспроможність підприємств в умовах ринкової економіки: у 3-х томах: Том 2 : Теоретико-методологічні основи конкурентоспроможності
  • ISBN 978-966-413-519-8 У монографії розкриті питання, пов’язані з конкурентоспроможністю підприємств агропромислового комплексу
  • ББК 65.32-13 ISBN 978-966-413-519-8
  • Розділ 1. Конкурентоспроможність агропромислового комплексу національної економіки: теоретико-методологічні аспекти
  • Розділ 2. Ф еноменологія конкурентоспроможності підприємств У країни: досвід теорії та теорія досвіду
  • Розділ 3. Економіко-правові засади конкуренції в умовах лібералізації світової торгівлі
  • Розділ 4. Фактори та механізми підвищення конкурентоспроможності підприємств
  • Список використаних джерел
  • РОЗДІЛ 1. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ