Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



За редакцією В. С. Ніценка, О. В

За редакцією В. С. Ніценка, О. В




Сторінка7/13
Дата конвертації28.05.2017
Розмір2.54 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13

3.4. Правові основи захисту економічної конкуренції в Україні
Економічна конкуренція – надзвичайно важлива складова розвитку економіки, оскільки виступає найкращим стимулятором економічного росту. За відсутності конкуренції на ринку відсутній прогрес, розвиток виробництва та нові технології. З урахуванням цих факторів, держава повинна розробляти та приймати певні нормативно-правові акти, за допомогою яких визначатиметься основи правового захисту економічної конкуренції та антимонопольної політики в Україні, тобто створювати антимонопольне законодавство.

Законодавство – це сукупність чинних нормативно-правових актів, виданих компетентними органами держави, за допомогою яких врегульовуються суспільні відносини в державі. В свою чергу, система законодавства – це узгоджена, певним чином упорядкована сукупність чинних нормативно-правових актів певної держави. По суті, подані визначення є подібними, оскільки законодавству завжди буде притаманна ознака системності та певної структурної будови, яка притаманна системі законодавства.

Законодавство України у сфері захисту економічної конкуренції являє собою сукупність діючих нормативно-правових актів, прийнятих в установленому державою порядку компетентними органами державної влади, з метою врегулювання суспільних відносин, та міжнародних актів, згода на обов’язковість яких дана Верховною Радою України, щодо здійснення господарської діяльності, захисту економічної конкуренції та боротьби з монополіями.

За загальною теорією держави та права система законодавства складається із сукупності нормативно-правових актів, які упорядковані за юридичною силою, утворюючи ієрархічну та узгоджену систему. Виходячи з цього, систему нормативно-правових актів, що складають систему антимонопольного законодавства України можна представити у наступному вигляді: Конституція України, закони України, міжнародні акти, згода на обов’язковість яких дана Верховною Радою України, та підзаконні акти компетентних органів державної влади, що містять норми, які регулюють поведінку осіб в економічній сфері.



Конституція України [72]. В Конституції закріплені основи державного та суспільного ладу,загальні засади економічної та політичної системи, а отже і закладені основи правового захисту економічної конкуренції в Україні.

Основоположні засади Конституції України, що стосуються питань захисту економічної конкуренції можна звести до наступного:



  • держава влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України;

  • в Україні визнається та діє принцип верховенства права.

    Верхове́нство пра́ва - це фундаментальний правовий принцип і правова доктрина, яка передбачає, що жодна людина не є вище закону, що ніхто не може бути покараним державою, крім як за порушення закону, і що ніхто не може бути засудженим за порушення закону іншим чином, ніж у порядку, встановленому законом.

    Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормам прямої дії, що передбачає можливість звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України;

  • права власника від імені Українського народу здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до порядку, що передбачений законом.

  • власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом;

  • правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством;

  • права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані;

  • кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції;

  • не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди;

  • право власності на землю гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; право приватної власності є непорушним;

  • кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;

  • держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція;

  • види і межі монополії визначаються законом;

  • держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів;

  • громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності;

  • права і свободи людини і громадянина захищаються судом;

  • кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень;

    Органи місцевого самоврядування - «виборні та інші органи територіальних громад, наділені повноваженнями вирішувати питання місцевого значення».

    Місце́ве самоврядува́ння - право та змога органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання й управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.



  • кожному гарантується право знати свої права і обов’язки;

  • закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи;

  • ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази;

  • ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення;

  • до повноважень Верховної Ради України належить: призначення за поданням Президента України Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем’єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України;

    Антимонопо́льний коміте́т Украї́ни (скорочено АМКУ) - державний орган зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

    Кабіне́т Міні́стрів Украї́ни - вищий орган у системі органів виконавчої влади України. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

    Міністр закордонних справ України - посада голови Міністерства закордонних справ в Україні.

    надання законом згоди на обов’язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України;

    Міжнаро́дні догово́ри Украї́ни - сукупність договорів, укладених у письмовій формі Україною з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

    затвердження переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, визначення правових засад вилучення об’єктів права приватної власності;

  • виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина; правовий режим власності; правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики;

    Викона́вча вла́да - одна з трьох гілок державної влади відповідно до принципу поділу влади. Розробляє і втілює державну політику, спрямовану на забезпечення виконання законів, та керує сферами суспільного життя.

    засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них;

  • Президент України: забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності;

    Конституці́йний Суд Украї́ни - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, завданням якого є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

    скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим; на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України;

  • Кабінет Міністрів України: забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності;

    Форма власності - це стійка система економічних відносин і господарських зв'язків, що зумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання працівника і засобів виробництва.

    здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання;

  • виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. На відповідній території вони забезпечують: виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;

  • правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються;

  • місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України;

  • прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства – до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Закон України «Про Антимонопольний комітет України» [121]. Даним Законом визначається правовий статус Антимонопольного комітету України, який є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

- здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

- контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

- сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

- методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

- здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України здійснює спеціальні повноваження, що передбачені законодавством України та випливають з специфіки його правового статусу.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» [125]. Даний Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Так, економічною конкуренцією (конкуренцією) визначено змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб’єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю.

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» [124]. Закон спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні господарської діяльності в умовах ринкових відносин. Окрім цього, ним визначено правові засади захисту суб’єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції.

Під недобросовісною конкуренцією слід розуміти будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. До таких дій відносяться: неправомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання; створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції; неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.

Закон України «Про природні монополії» [126]. Законом визначені правові, економічні та організаційні засади державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій в Україні, за допомогою чого забезпечується ефективності функціонування ринків, що перебувають у стані природної монополії, на основі збалансування інтересів суспільства, суб’єктів природних монополій та споживачів їх товарів.

Згідно із Законом, природна монополія – стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв’язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб’єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв’язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги).



Кримінальний кодекс України [78]. Кримінальним кодексом України визначаються, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Суспільно небезпечне діяння - юридично значиме діяння, яке контролюється свідомістю людини (вольове діяння) і яке заборонене законом.

Кримінальний кодекс України (КК України, Закон про кримінальну відповідальність) - прийнятий Верховною Радою України нормативно-правовий акт, у якому встановлені підстави і принципи кримінальної відповідальності, злочинність і караність діянь, підстави звільнення від кримінальної відповідальності і покарання.

Основним завдання Кодексу є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Так, у главі VII «Злочини у сфері господарської діяльності» визначено, які дії (бездіяльність) у сфері господарської діяльності, зокрема і у сфері захисту економічної конкуренції, є суспільно небезпечними, визначено їх склад та покарання. До таких злочинів можна віднести:



  • протидія законній господарській діяльності – протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна за відсутності ознак вимагання;

  • незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару, або інше умисне порушення права на ці об’єкти;

  • незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю – умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності;

  • розголошення комерційної або банківської таємниці – умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності.

У главі XVII «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг» передбачені наступні злочини у сфері економічної конкуренції:

  • зловживання владою або службовим становищем – умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб;

  • зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми – умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб;

  • перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу – умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб;

  • службова недбалість – невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Кодекс України про адміністративні правопорушення [70]. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Особлива частина Розділу ІІ «Адміністративне правопорушення та адміністративна відповідальність» у Главі 12 «Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницькій діяльності» у сфері економічної конкуренції передбачає наступні проступки:



  • недобросовісна конкуренція:

    • незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені;

    • умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця;

    • отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також іншої конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця;

  • зловживання монопольним становищем на ринку – нав’язування таких умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, в тому числі нав’язування товару, не потрібного контрагенту, обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін, часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару за відсутності альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін, інші дії, спрямовані на створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших підприємців, встановлення монопольних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, а також дискримінаційних цін, що обмежують права окремих споживачів;

  • неправомірні угоди між підприємцями – укладення угод, спрямованих на встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок, розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи за іншими ознаками з метою їх монополізації, усунення з ринку або обмеження доступу на нього продавців, покупців, інших підприємців;

  • дискримінація підприємців органами влади і управління - заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм підприємництва в будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції, примушування підприємців до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні та інші об’єднання підприємств, а також до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів, прийняття рішень про централізований розподіл товарів, що призводить до монопольного становища на ринку, встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону республіки в інший, надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших підприємців, що призводить до монополізації ринку певного товару, обмеження прав підприємців щодо придбання та реалізації товарів, встановлення заборон чи обмежень відносно окремих підприємців або груп підприємців;

  • порушення порядку подання інформації та виконання рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень:

    • неподання, несвоєчасне подання посадовими особами органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також керівниками (розпорядниками кредитів) підприємств (об’єднань, господарських товариств тощо) та особами, які займаються підприємницькою діяльністю, інформації або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України та його територіальним відділенням;

    • ухилення посадових осіб органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також керівників (розпорядників кредитів) підприємств (об’єднань, господарських товариств тощо) та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, від виконання рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, чи несвоєчасне виконання їх рішень.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13



  • Міністра закордонних справ України
  • Конституційного Суду України
  • Закон України « Про Антимонопольний комітет України » [121].
  • Закон України «Про захист економічної конкуренції »
  • Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції »
  • Закон України «Про природні монополії »
  • Кримінальний кодекс України [78]. Кримінальним кодексом України
  • Кодекс України про адміністративні правопорушення