Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №26

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №26




Сторінка1/6
Дата конвертації28.04.2017
Розмір0.9 Mb.
  1   2   3   4   5   6

ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 26


ЦЕНТР МЕТОДИЧНОЇ І СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ КІРОВОГРАДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Інтерактивне навчання

на уроках географії


Кіровоград 2007

Методичні розробки уроків включають інтерактивні методи навчання і розраховані на практичне використання в роботі вчителів географії загальноосвітніх шкіл.


Рецензенти: Тимошенко Н.П., методист центру методичної і

соціально-психологічної служби.

Ткаліч Т.С., заступник директора з навчально-

виховної роботи ЗОШ № 26.

Упорядник: Рудас Л.І., вчитель географії вищої кваліфікацій-

ної категорії «вчитель-методист».

Відповідальний за випуск: Ярова О.В., директор ЗОШ № 26.

Зміст
Вступ ………………………………………………………………….6
Розділ І Використання інтерактивних методів навчання

на уроках географії …………………………………………...

Навча́ння - це організована, двостороння діяльність, спрямована на максимальне засвоєння та усвідомлення навчального матеріалу і подальшого застосування отриманих знань, умінь та навичок на практиці. Цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини.
7


Розділ ІІ Розробки уроків у 8 класі з теми «Природні комплекси

та фізико-географічне районування України»

з використанням інтерактивних методів навчання………...9
Література ………………………………………………………………..58

Вступ
Загальноосвітня цінність шкільного курсу географії полягає в тому, що при його вивченні майбутній громадянин знайомиться з реальним життям у навколишньому середовищі, із життям суспільства в усіх його проявах і зв'язках.

Довкілля, або бюрократично навко́лишнє приро́дне середо́вище - всі живі та неживі об'єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині (наприклад, навколишнє середовище країни). Сукупність абіотичних та біотичних факторів, природних та змінених у результаті діяльності людини, які впливають на живий світ планети.
Географічні знання і вміння дають просторове уявлення про земну поверхню та змогу усвідомлено орієнтуватися в соціально-економічних, суспільно-політичних і геоекологічних подіях у державі та світі.
Географі́чна оболо́нка (англ. geography envelope; нім. geografischer Mantel, m) - верхня комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і складної взаємодії окремих геосфер - літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери.

Загальна мета географічної освіти в сучасній школі — формування у свідомості учнів системи поглядів, принципів, норм поведінки щодо географічного середовища.

Географі́чне середо́вище - частина земного простору, з яким людське суспільство перебуває в наш час[Коли?] у безпосередній взаємодії, тобто воно пов'язане з процесом життєдіяльності людей. Частина географічної оболонки, включена в сферу людської діяльності і складова необхідна умова існування суспільства.

Результатом шкільної географічної освіти має стати внутрішня пізнавальна установка особистості на створення цілісних уявлень, образів географічних об'єктів і явищ, що грунтуються на комплексному підході до вивчення географічних аспектів взаємодії суспільства і природи в їх єдності і взаємозв'язку.

Головними завданнями шкільного курсу географії є:

• формування в учнів цілісного географічного образу планети Земля;

• розуміння ролі географічних знань у вирішенні економічних і соціальних проблем;

• розвиток у школярів геопросторового мислення, розуміння доцільності науково обгрунтованого підходу до природокористування, системної єдності довкілля, людини та її діяльності в територіальному аспекті;

• розкриття ролі географії в житті суспільства та в забезпеченні раціонального використання природного, трудового та матеріально-ресурсного потенціалу територій (країн, материків, окремих регіонів тощо);

Раціона́льне природокори́стування - використання природних ресурсів в обсягах та способами, які забезпечують сталий економічний розвиток, гармонізацію взаємодії суспільства і природного середовища, раціоналізацію використання природно-ресурсного потенціалу, економічні механізми екологобезпечного природокористування.

• виховання національно свідомого громадянина, дбайливого господаря, грамотної, освіченої людини, гуманіста і природолюба.

Втілити ці завдання допоможуть різноманітні форми та методи навчання, найбільш актуальними є інтерактивні методи.



Розділ І

Процес вивчення географії має свої особливості, і загальні закономірності дидактики виявляються в ньому через предмет, проблеми, зміст і методи досліджень, властивих географічній науці. Тому до найважливіших завдань методики навчання географії належать добір знань про світоглядні ідеї, закономірності, причинно-наслідкові зв'язки, основи раціонального природокористування, а також розробка методів і прийомів формування цих знань.

Головні питання методики навчання географи пов'язані з цілями навчання (навіщо вчити?

Мето́дика (від грец. μέθοδος - «шлях через») навчання окремої навчальної дисципліни (предмета) - галузь педагогічної науки, що являє собою окрему теорію навчання (приватну дидактику).
), змістом географічної освіти (чого вчити?), формами навчальної діяльності та організації навчання, технологіями і методами навчання (як саме вчити?), засобами навчання (з допомогою чого вчити?), а також зі способами досягнення єдності між засвоєнням знань, формуванням умінь і розвитком учнів у процесі навчання. Одне з головних завдань удосконалювання методики навчання географії полягає в тому, щоб повніше відбити в ній сучасний рівень розвитку і досягнення педагогічної та географічної наук.

Сьогодні педагоги багатьох країн усвідомили необхідність перегляду національних систем освіти. Учень має стати центральною постаттю навчального процесу. Ставиться завдання залучити кожного школяра до активного пізнавального процесу, що передбачає тренування фізичних, інтелектуальних і моральних сил, необхідних для виявлення проблем сучасності, вміння їх розв'язувати спільними зусиллями та нести відповідальність за прийняті рішення.

Сучасне суспільство вимагає від школи підготовки підростаючого покоління, що здатне самостійно розв'язувати численні життєво важливі питання, використовувати шкільні знання для розв'язання реальних проблем. У Державній національній програмі «Освіта. Україна XXI століття» зазначається: «Загальна середня освіта має забезпечувати продовження всебічного розвитку дитини як цілісної особистості».

Сер́едня осв́іта - система середніх шкіл, навчально-виховних закладів для молоді, що закінчила початкову школу, яка дає або загальну або професійну (спеціальну) освіту та право продовжувати навчання у вищих школах.
Розвиток стає ключовим словом і внутрішньою сутністю сучасного педагогічного процесу в багатьох, насамперед розвинених країнах світу.
Розвинені країни - країни з найбільшим розвитком економіки, в яких домінує третинний і четвертинний сектори. Цей рівень економічного розвитку зазвичай характеризується високим прибутком на душу населення і максимальним індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП).
Випускник школи, який житиме та працюватиме у XXI столітті, повинен мати багато якостей, зокрема: вміти адаптуватися в мінливих життєвих ситуаціях; самостійно набувати необхідних знань і застосовувати їх на практиці для розв'язання різних проблем; бачити труднощі, що виникають у реальному світі, та шукати раціональні шляхи їх подолання; усвідомлювати, де та як саме знання, яких він набуває, можуть бути застосовані в навколишній дійсності; критично і творчо мислити; бути здатними генерувати нові ідеї; грамотно працювати з інформацією, вміти збирати та обробляти її; встановлювати закономірності, формулювати гіпотези й аргументовано їх обґрунтовувати; бути комунікабельним у різних соціальних групах;
Соціа́льна грýпа - сукупність осіб, об'єднаних спільною метою, ідеєю, працею; сукупність індивідів, що взаємодіють певним чином на основі сподівань кожного члена групи, що розділяються, відносно інших.
уміти працювати в колективі, запобігаючи конфліктним ситуаціям або вміло виходячи з них; працювати над розвитком власної особистості. Головною метою навчання на сучасному етапі є не тільки і не стільки набуття певного багажу знань, скільки всебічний розвиток учня.

У сучасних умовах особливого значення набуває співпраця учнів і вчителя в досягненні загальних навчальних цілей. Вона може виявлятися в передачі окремих дидактичних функцій учням: у визначенні мети вивчення окремих тем; у доборі змісту й оцінюванні результатів навчальної діяльності; у виборі методів навчання і форм спілкування з учителем. Спільна діяльність учителя й учнів сприяє прийняттю школярами запропонованих форм і методів навчання, спонукає їх до активного засвоєння знань та оволодіння вміннями, розвиває яскраве емоційне ставлення до тих цінностей, що втілені в досліджуваному матеріалі. А головне те, що школярі розвиваються як особистості, вони вчаться самостійно й виважено приймати рішення, діяти відповідно до них, нести відповідальність за свої дії і давати їм оцінку.

Незважаючи на те, що в сучасній школі з'являється багато різноманітних форм організації навчальної діяльності, все ж таки головним залишається урок. Але з плином часу оновлюється зміст і мета освіти, тому й урок постійно трансформується, вдосконалюється, урізноманітнюється. До лексикону сучасного вчителя міцно увійшов термін «нестандартний, нетрадиційний урок». Уроки, мета, зміст і форма проведення яких не вкладаються в класичні канони, безумовно, сприяють зацікавленості учнів, розвитку їх особистих якостей, допомагають краще засвоїти навчальний матеріал. До того ж, такі форми занять піднімають настрій, викликають позитивні емоції, пов'язані з радістю творчості та співпраці. І, мабуть, кожен з вас погодиться з тим, що тільки у відкритій, творчій атмосфері можна виховати справжню особистість, адекватну вимогам сучасного суспільства.

Нетрадиційні уроки (як і класичні) мають і свої переваги, і свої недоліки. Тому вчитель повинен гармонійно поєднувати у своїй діяльності різні форми роботи, класику й новаторство. Звичайно, нестандартний урок пройде успішно, невимушено й легко за умови його ретельної підготовки.

Нестандартними уроками є й інтерактивні уроки.

Інтерактивне навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету — створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.



Розділ ІІ

Урок 1.

Тема. ПРИРОДНІ ТЕРИТОРІАЛЬНІ КОМПЛЕКСИ (ПТК), УМОВИ РОЗВИТКУ, ХАРАКТЕРНІ РИСИ
Мета: поглибити та систематизувати знання про природні компоненти та природні комплекси; сформувати систему знань про ландшафти (ПТК) та чинники їх формування; дати первинні практичні навички аналізу ландшафтної карти.

Обладнання: фізична карта України, ландшафтна карта України, атлас України, підручник, стаття «Ландшафти України»

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і умінь.
Приро́дний ко́мплекс (лат. complexus - зв'язок) - система окремих природних об'єктів у їх екологічних взаємозв'язках. Природними комплексами є природа в цілому (навколишнє природне середовище), урочища, ландшафти, екосистеми, біогеоценози тощо.
Ландша́фтні ка́рти - карти, що відображують закономірності розміщення географічних комплексів і їх просторову структуру. На детальних ландшафтних картах (у масштабі 1:10 000 і більше) зазвичай зображаються фації, на узагальнених великомасштабних і середньомасштабних (у масштабах 1:10 000 - 1:1 000 000) картах - урочища і місцевості, на дрібномасштабних (дрібніше 1:1 000 000) - переважно ландшафти, хоча в окремих випадках (наприклад, в «Атласі Забайкалья» 1967) можуть бути показані (у сильно генералізованому вигляді) фації і урочища.


Форма проведення: бесіда з елементами лекції.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ

Диференційовані запитання.

1) Що таке природний комплекс? Які природні компоненти входять до його складу?

2) Наведіть приклади взаємозв'язків між: рельєфом та кліматом, ґрунтами та рослинами тощо.

3) Який природний комплекс на Землі є найбільшим? Найменшим?



III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Розповідь учителя.

Вивчаючи природні компоненти, ми встановили, що між ними існують взаємозв'язки. Отже, жоден із природних компонентів не існує окремо, а тісно поєднаний з іншими. Унаслідок тривалого взаємопов'язаного та взаємозумовленого розвитку природних компонентів на певних територіях виникають різні за розмірами ділянки з певною однорідністю фізико-географічних умов — природно-територіальні комплекси (ПТК) , або ландшафти (це слово перекладається з німецької як «краєвид»).

У наш час людина дуже активно впливає на окремі компоненти природи, але оскільки ці компоненти нерозривно пов'язані, зміна одного з них призводить до зміни всього природного комплексу. Досліджуючи ландшафти, можна передбачити негативні наслідки діяльності людини, що дуже важливо для збереження природного середовища. Наукові дослідження відбиваються у ландшафтних картах, описах територій і складаються у нову галузь географічної наукиландшафтознавство.

Наукове дослідження - процес дослідження певного об'єкта (предмета або явища) за допомогою наукових методів, яке має на меті встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей.
Геогра́фія або земле́пис (грец. γεωγραφία, опис Землі, походить від двох еллінських слів: γεια - Земля і γραφειν - писати, описувати) - наука, що вивчає географічну оболонку Землі (епігеосферу), її просторову природну і соціально-економічну різноманітність, а також зв'язки між природним середовищем і діяльністю людини.


IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

План вивчення теми:



  1. Поняття “ландшафт”;

  2. Поділ ландшафтів на природні та антропогенні;

  3. Взаємозв’язок між компонентами ПК;

  4. Вивчення ландшафтів;

  5. Зміна ландшафтів.

Розповідь учителя.

Ландшафти поділяються на природні й антропогенні. Природний ландшафт складається з природних компонентів (гірські породи, повітря, вода, ґрунт, живі організми). Взаємодія між ними обумовлюється фізико-географічними ландшафтоутворюючими явищами. Антропогенні ландшафти — це природні комплекси, зміни яких пов'язані з господарською діяльністю людини.

Госпо́дарська дія́льність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.
Антропогенними компонентами ландшафту є сільськогосподарські угіддя, меліоративні системи, населені пункти, лісонасадження, водосховища, транспортні шляхи тощо.
Сільськогоспо́дарські угі́ддя - це земельні угіддя, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції. Ці угіддя є головним засобом в сільськогосподарському виробництві.

Найбільшим природним комплексом є географічна оболонка Землі, у якій можна виділити дрібніші комплекси — материки й океани, фізико-географічні країни і т. д.

Відмінність ландшафтів зумовлюється впливом різних чинників ландшафтотворення, які за значенням і носіями поділяють на такі:




Під впливом зовнішніх чинників (радіаційного та циркуляційного) насамперед формуються особливості приземного шару повітря — погода і клімат, а під впливом внутрішнього (тектонічного азонального) чинника — гірські породи та рельєф.
Гірські́ поро́ди (англ. rocks, нім. Gesteine) - природні агрегати однорідних або різних мінералів, що виникли за певних геологічних умов у земній корі або на її поверхні, більш чи менш стійкі за складом, які утворюють самостійні геологічні тіла.
Інші природні компоненти є наслідком спільного впливу всіх чинників.

Розглянемо ландшафтну карту України, яка поєднує найрізноманітніші ландшафти. Чим пояснюється це різноманіття?

Кожна ділянка Землі зазнає різного впливу чинників ландшафтотворення, тому кожний ландшафт є по-своєму неповторним, має свої особливості. Якщо з плином часу змінюється вплив хоча б одного чинника, міняється весь ландшафт у цілому.

Ландшафтна карта відбиває зональність розподілу ландшафтів, яка виявляє себе у зміні залежно від географічної широти природних характеристик ландшафтів: кількості тепла, зволоження, типів ґрунтів, рослинного і тваринного світу, фізико-географічних процесів і явищ.

Твари́ни (лат. Animalia або лат. Metazoa) - царство переважно багатоклітинних еукаріотичних (ядерних) організмів, однією з найголовніших ознак якого є гетеротрофність (тобто, споживання готових органічних речовин) та здатність активно рухатись.
Широта́ (лат. Latitudo geographica) - одна з координат у ряді систем сферичних координат, що визначають розташування точок на земній поверхні (див. Географічні координати, Координати в геодезії), на небесній сфері (див. Небесні координати)

Сучасна зональність ландшафтів України сформувалася наприкінці палеогенового — на початку антропогенного періодів. Вважають, що на початку антропогенного періоду існувало лише дві природних зони — лісова і лісостепова, а вже в середині його з'явилася ще одна — степова.

Четвертинний період, або антропоген (грец. ανθρωπος - людина, γενεσις - виникнення) - хроностратиграфічний підрозділ міжнародної хроностратиграфічної шкали, найновіший період історії Землі, який почався 2,588 млн років тому й триває дотепер.
Ці давні ландшафти отримали назву палеоландшафтів. Протягом антропогенного періоду розвивалися два типи палеоландшафтів: холодні (льодовикові) і теплі (міжльодовикові).



Запитання.

Пригадайте, яке зледеніння мало найбільший вплив на територію України. За якою картою можна визначити межі цього зледеніння?



Розповідь учителя.

За дніпровського зледеніння температура повітря знижувалася до -25...-30 °С.

Рисс - третє велике заледеніння плейстоцену в Альпах 230-100 тис. років тому. Характеризувався холодними кліматичними умовами в північній півкулі, максимальним за площею поширеннями льодовиків (заледеніннями) Східно-Європейської рівнини (де відоме як Дніпровське заледеніння), Альп (Рисське заледеніння) і Північної Америки (Іллінойське заледеніння).
Терито́рія України - суша, води, надра і повітряний простір, що знаходяться в межах державного кордону України.
Температу́ра (від лат. temperatura - належне змішування, нормальний стан) - фізична величина, яка описує стан термодинамічної системи.
Середні температури найтеплішого місяця становили 8 °С. Клімат змінювався від холодного вологого до холодного посушливого. У прильодовиковій смузі були поширені своєрідні болотно-тундрові, тундро-лучно-степові ландшафти з бідною рослинністю, що поєднували у собі риси сучасних ландшафтів тундри і високогірних степів. Тваринний світ був представлений лемінгами, полярними куріпками, мамонтами, печерними ведмедями, велетенськими оленями, дикими козами.
Фа́уна (новолат. fauna, від лат. Fauna - богиня лісів і полів, заступниця стад тварин) - історично сформована сукупність видів тварин, що живуть у певній області та входять до всіх її біогеоценозів.

Підвищення температури повітря остаточно вирішило долю льодовиків: вони почали танути, після чого залишалися валуни, піски, суглинки з гравієм і галечником. Пилові часточки переносилися вітром і утворювали у прильодовиковіи смузі потужні відклади лесів.

Запитання.

Що таке леси?



Розповідь учителя.

Прикладом міжльодовикового ландшафту є прилуцький етап (80— 110 тис. років тому). Природні умови прилуцького етапу дуже нагадували сучасні. На півночі України були поширені лісові ландшафти, клімат був теплішим і вологішим за сучасний. У Середньому Придніпров'ї та Придністров'ї у прилуцький етап були поширені лісостепові ландшафти з сосново-широколистими й дубовими лісами та різнотравними степами на чорноземних ґрунтах. У Причорномор'ї і Приазов'ї на той час переважали сухі степові ландшафти.

У післяльодовиковий період процес формування ландшафтів не був виключно природним, бо на нього впливала діяльність людини.

Льодовикова ера - період довгострокового зниження температури Землі на поверхні й в атмосфері, що призводить до утворення або розширення континентальних льодовикових щитів, полярних шапок та альпійських льодовиків.
Років тому - шкала часу, що широко використовується в археології, геології та інших науках для датування подій в минулому. Оскільки час відрахунку змінюється, стандартна практика пропонує використання 1950 року як еталонної точки «сучасності».
Діяльність - це процес взаємодії людини з довкіллям, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок появи потреби.
Поява землеробства розпочала епоху докорінних змін у природних ландшафтах.

Нераціональна господарська діяльність людини руйнує ландшафти. Видобування корисних копалин супроводжується утворенням кар'єрів, відвалів, териконів. Осушення і зрошення змінюють природний водний режим ландшафтів. На наш час природних ландшафтів, не змінених господарською діяльністю людини, в Україні практично не залишилося.

Во́дний режи́м - зміна рівнів та об'ємів води в річках, озерах, водосховищах і болотах, пов'язана із сезонними змінами клімату, інколи з антропогенним впливом. Особливо помітна зміна водного режиму на річках (повінь, паводок, межень, льодостав, льодохід).
Ко́рисні копáлини - мінеральні утворення земної кори, хімічний склад і фізичні властивості яких дають змогу ефективно використовувати їх у сфері матеріального виробництва. За В .С .Білецьким та В. О. Смирновим, корисними копалинами називають природні мінеральні речовини, які за сучасного рівня розвитку техніки можна з достатньою ефективністю використовувати у господарстві безпосередньо або після попередньої обробки.
Приро́дний ландша́фт (від нім. Landschaft, вигляд простору, краєвид) - цілісна частина ландшафтної оболонки Землі, що утворилася в результаті складної й тривалої взаємодії основних геокомпонентів планети (гірських порід, води, повітря, біоти) в певних (щоразу специфічних) умовах середовища, і як наслідок - набула характерного вигляду в просторі.



V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ

Бесіда за запитаннями і завданнями.

1) Що таке ландшафт (ПТК)?

2) Назвіть чинники, під впливом яких формуються ландшафти.

3) Що вивчає ландшафтознавство?

4) Що відбиває ландшафтна карта України?

5) Як розвивалися ландшафти України в антропогені?



VI- ПІДСУМОК УРОКУ

Заключне слово вчителя:

— ландшафт (ПТК) — це сукупність пов'язаних між собою природних компонентів на певній території;

— різноманітність ландшафтів обумовлюється впливом різних чинників ландшафтотворення;

—сучасні ландшафти території України зазнали істотних змін під впливом господарської діяльності людини.



VII. ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ

VIIІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати текст підручника [23, § 31] або [29, с. 93—99].


Урок 2.

  1   2   3   4   5   6



  • Зміст Вступ
  • Розділ ІІ
  • Вступ Загальноосвітня цінність шкільного курсу географії полягає в тому, що при його вивченні майбутній громадянин знайомиться з
  • Розділ ІІ Урок 1. Тема. ПРИРОДНІ ТЕРИТОРІАЛЬНІ КОМПЛЕКСИ (ПТК), УМОВИ РОЗВИТКУ, ХАРАКТЕРНІ РИСИ Мета
  • Форма проведення
  • Диференційовані запитання.
  • III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ Розповідь учителя.
  • Наукові дослідження
  • IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
  • Запитання.
  • V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ Бесіда за запитаннями і завданнями.
  • VI- ПІДСУМОК УРОКУ Заключне слово вчителя
  • VII. ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ VIIІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ