Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Закон України "Про лікарські засоби" Державна Фармакопея України збірник наказів моз україни довідник провізора-аналітика збірник стандартів, які регламентують якість ліків

Закон України "Про лікарські засоби" Державна Фармакопея України збірник наказів моз україни довідник провізора-аналітика збірник стандартів, які регламентують якість ліків




Сторінка1/4
Дата конвертації29.03.2019
Розмір0.5 Mb.
ТипЗакон
  1   2   3   4

1. Правовий акт, котрий містить загальні вимоги до лікарських засобів, монографії, а також методики контролю лікарських засобів:

  1. закон України “Про лікарські засоби”

  2. Державна Фармакопея України

  3. збірник наказів МОЗ України

  4. довідник провізора-аналітика

  5. збірник стандартів, які регламентують якість ліків


2. У спеціально відведений контейнер необхідно зливати залишки сумішей і розчинів, що містять:

  1. калію йодид

  2. арґентуму нітрат

  3. натрію бромід

  4. магнію сульфат

  5. кальцію хлорид


3.Основою хімічної класифікації лікарських засобів є:

  1. фармакологічна дія

  2. розчинність

  3. структура молекули

  4. оптична активність

  5. агрегатний стан


4. Документ, який регламентує проведення контролю якості лікарських засобів, виготовлених в аптеці є:

  1. наказ МОЗ У № 138 від 14.06.1993 р.

  2. наказ МОЗ У № 436 від 30.10.2001р.

  3. постанова Кабінету Міністрів України № 447 від 12.05.1997р.

  4. наказ МОЗ У № 812 від 17.10.2012 р.

  5. наказ МОЗ У № 428 від 26.10.2001р.


5. Європейський стандарт якості GМР це:

  1. належна виробнича практика

  2. належна дистриб’юторська практика

  3. належна аптечна практика

  4. належна лабораторна практика

  5. належна клінічна практика


6. Валідація аналітичних методик та випробувань – це:

  1. повторний аналіз

  2. візуальна оцінка аналітичної методики

  3. експериментальний доказ того, що методика придатна для розв’язання поставлених завдань

  4. дослідження відтворюваності результатів роботи

  5. компенсування недоліку специфічності випробування іншими додатковими випробуваннями


7. Субстанція – це:

  1. природне джерело одержання біологічно активних речовин

  2. стандартизована біологічно активна речовина

  3. стандартизована біологічно активна речовина чи стандартизована суміш біологічно активних речовин, що використовуються для виробництва готових лікарських засобів

  4. стандартизована суміш біологічно активних речовин

  5. речовина, що використовується для виготовлення очних лікарських форм


8. Експериментальний доказ того, що аналітична методика придатна дати відповідь на питання, відповідає чи ні даний лікарський засіб вимогам окремої статті – це:

  1. випробування на вміст домішок

  2. валідація аналітичних методик

  3. кількісне визначення

  4. ідентифікація

  5. стандартизація


9. Амонію солі у субстанції води очищеної визначають реактивом:

  1. калію гідроксостибат (V)

  2. натрію гідроксид

  3. калію тетрайодомеркурат (ІІ)

  4. натрію кобальтинітрит

  5. калію гаксаціаноферат


10. У разі відсутності провізора-аналітика всіма видами внутрішньоаптечного контролю якості виготовлених лікарських форм повинні володіти:

  1. завідувач аптеки

  2. завідувач аптеки, рецептар-контролер

  3. уповноважена особа, заступники завідувача аптеки

  4. завідувач аптеки, його заступники, уповноважена особа

  5. уповноважена особа


11. Легко займається і створює вогненебезпечність лікарський засіб:

  1. гліцерин

  2. маніт

  3. спирт етиловий

  4. бензокаїн

  5. феназол.


12. За вимогами ДФУ в субстанції води очищеної наявність хлоридів:

  1. допускається 0,0001%

  2. допускається 0,0002%

  3. допускається 0,002%

  4. не допускається

  5. допускається 0,001%


13. У субстанції води очищеної за вимогами ДФУ наявність сульфатів:

  1. не допускається

  2. допускається 0,0001%

  3. допускається 0,001%

  4. допускається 0,005%

  5. допускається 0,01%


14. Повному хімічному контролю згідно вимог наказу МОЗУ № 812 від 17.10.2012р. “Про затвердження правил виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки” підлягають:

  1. розчини для ін’єкцій

  2. настої, відвари

  3. розчини ВМС

  4. колоїдні розчини

  5. спиртові розчини


15. Стерилізація розчинів для ін’єкцій повинна здійснюватися після початку приготування не пізніше:

  1. однієї години

  2. трьох годин

  3. двох годин

  4. чотирьох годин

  5. 30 хвилин


16. Контролю при відпуску лікарських засобів, виготовлених в аптеці підлягають:

  1. лише ін’єкційні та внутрішньовенні інфузійні лікарські засоби

  2. усі лікарські засоби, виготовлені в аптеці

  3. лише лікарські форми для немовлят та новонароджених

  4. лише очні краплі та мазі

  5. лише лікарські засоби, розфасовані в аптеці


17. Біологічні методи дослідження лікарських засобів використовують для:

  1. визначення домішок у лікарських засобах

  2. кількісного визначення

  3. визначення активності антибіотиків

  4. для визначення важких металів

  5. для визначення розчинності


18. Показник заломлення не залежить від:

  1. концентрації

  2. температури

  3. природи речовини

  4. довжини хвилі світла

  5. тиску

19.За допомогою рефрактометра визначають:

  1. індекс рефракції

  2. кут заломлення

  3. оптичну густину розчину

  4. рН розчину

  5. в’язкість речовини чи її розчину


20. Метод нітритометричного титрування застосовується для аналізу лікарських речовин, які містять:

  1. ароматичне кільце

  2. подвійний зв’язок

  3. первинну ароматичну аміногрупу

  4. фенольний радикал

  5. карбонільну групу


21. Визначення рН ін’єкційних розчинів проводять методом:

  1. нефелометрії

  2. потенціометрії

  3. спектрофотометрії

  4. флуориметрії

  5. хроматографії


22. Окисно-відновним методом кількісного визначення лікарських засобів є:

  1. ацидиметрія

  2. аргентометрія

  3. роданометрія

  4. йодометрія

  5. комплексонометрія


23. Зовнішнім індикатором нітритометричного методу є:

  1. крохмаль

  2. ферум (ІІІ) амоній сульфат

  3. тропеолін 00

  4. йодидкрохмальний папірець

  5. куркумовий папірець


24. Фізичним методом аналізу лікарських засобів є визначення:

  1. йодного числа

  2. кислотного числа

  3. температури плавлення

  4. важких металів

  5. апірогенності


25. Згідно загальної статті ДФУ на внутрішньовенні інфузійні лікарські засоби обов’язковим є випробування на:

  1. кольоровість

  2. аномальну токсичність

  3. однорідність вмісту

  4. кислотне число

  5. пірогенність


26. Густину субстанцій визначають за допомогою:

  1. термометру

  2. рефрактометру

  3. фотоелектроколориметру

  4. аналітичних ваг

  5. ареометру


27. Домішки солей амонію в препаратах води виявляють реактивом:

  1. Несслера

  2. Фелінга

  3. Драгендорфа

  4. Люголя

  5. Маркі


28. Сульфати ідентифікують реактивом:

  1. кальцію хлорид

  2. цинку хлорид

  3. магнію хлорид

  4. барію хлорид

  5. калію хлорид


29.Броматометричним методом визначають лікарські засоби, молекули яких містять:

  1. піримідиновий цикл

  2. ароматичне кільце

  3. циклогексан

  4. піридинове кільце

  5. тіазолове кільце


30. Фармакопейним методом кількісного визначення лікарських засобів, молекули яких містять первинну ароматичну аміногрупу є:

  1. ацидиметрія

  2. комплексометрія

  3. нітритометрія

  4. кислотно-основне титрування в неводних розчинах

  5. йодометрія


31. Метод рефрактометрії належить до групи методів аналізу:

  1. мікрокристалоскопічних

  2. біологічних

  3. фізико-хімічних

  4. фізичних

  5. хімічних

32. Методом К’єльдаля використовують для кількісного елементного аналізу органічних лікарських засобів, які містять:

  1. сульфур

  2. нітроген

  3. галоген

  4. бісмут

  5. фосфор


33. Для визначення питомої електропровідності фармакопейних препаратів води використовують метод:

  1. кондуктометрія

  2. полярографія

  3. хроматографія

  4. амперометрія

  5. потенціометрія


34. Згідно ДФУ ідентифікацію первинної ароматичної аміногрупи проводять за допомогою реакції:

  1. утворення азобарвника

  2. утворення ауринового барвника

  3. утворення комплексних сполук з купруму (ІІ) сульфатом

  4. утворення комплексних сполук з феруму (ІІІ) хлоридом

  5. утворення забарвлених осадів з розчинами кислот


35. Метод рефрактометрії використовують при кількісному визначенні розчину:

  1. натрію хлориду 0,9%

  2. цинку сульфату 0,25%

  3. кальцію хлориду 10%

  4. кислоти хлористоводневої 8,2%

  5. атропіну сульфату 1%


36. До хімічних методів аналізу належить:

  1. рефрактометрія

  2. хроматографія

  3. визначення густини

  4. комплексонометрія

  5. потенціометрія


37. Для кількісного визначення глюкози в ізотонічному розчині використовують метод:

  1. гравіметричний

  2. рефрактометричний

  3. перманганатометричний

  4. нейтралізації

  5. аргентометрії


38. Меркуриметрія належить до методів:

  1. комплексонометричного титрування

  2. осадження

  3. окислення-відновлення

  4. кислотно-основного титрування в водному середовищі

  5. кислотно-основного титрування в неводному середовищі


39. Для приблизної оцінки вмісту допустимої домішки у лікарському засобі застосовують:

  1. аміачно-буферний розчин

  2. розчин сульфатної кислоти

  3. еталонний розчин

  4. розчин нітратної кислоти

  5. суміш розчинів сульфатної та нітратної кислот


40. Показник заломлення залежить від:

  1. температури, тиску, довжини хвилі світла

  2. температури, густини, тиску

  3. довжини хвилі світла, концентрації, температури

  4. довжини хвилі світла, концентрації, тиску

  5. концентрації, температури, тиску


41. Фактор показника заломлення – це:

  1. відношення синуса кута падіння променя світла у повітрі до синуса кута падіння променя світла у даному середовищі

  2. величина приросту показника заломлення

  3. відношення тангенса кута падіння променя світла у повітрі до тангенса кута падіння променя світла у даному середовищі

  4. величина приросту показника заломлення при збільшенні концентрації на 1%

  5. відношення швидкості світла у вакуумі до швидкості світла у досліджуваному розчині


42. Повному хімічному контролю (ідентифікації та кількісному визначенню) не підлягають:

  1. очні краплі та мазі

  2. лікарські засоби для ін’єкцій до і після стерилізації

  3. лікарські засоби, розфасовані в аптеці

  4. лікарські форми для немовлят та новонароджених дітей

  5. рідкі лікарські форми


43. Величина приросту показника заломлення при збільшенні концентрації розчину на 1% це:

  1. індекс рефракції

  2. фактор показника заломлення

  3. кут падіння світла

  4. оптичне обертання

  5. в’язкість речовини


44. При визначенні граничного вмісту домішок хлоридів, в якості основного реактиву, використовують:

  1. сульфатну кислоту

  2. розчин аргентуму нітрату

  3. нітратну кислоту

  4. еталонний розчин хлориду

  5. гідроксид амонію


45. При кількісному визначенні солей галогеноводневих кислот у неводних розчинниках додають Hg(CH3СОО)2 для:

  1. визначення еквівалентної точки

  2. зв’язування йонів галогенів

  3. попередження гідролізу солей

  4. попередження утворення колоїдних розчинів

  5. сприяння випаданню в осад органічних основ



46. У разі неправильного зберігання змінює зовнішній вигляд субстанція:

  1. магнію сульфат гептагідрат

  2. вугілля активоване

  3. натрію гідрогенкарбонат

  4. натрію хлорид

  5. калію йодид


47.Хлориди за ДФУ ідентифікують реактивом:

  1. розведеною сульфатною кислотою

  2. дихроматом калію з сульфатною кислотою

  3. нітритом натрію в кислому середовищі

  4. купруму сульфатом

  5. феруму (ІІІ) сульфатом


48. При реакції окиснення йодидів шар хлороформу має колір:

  1. жовтий

  2. зелений

  3. фіолетовий

  4. синій

  5. блакитний


49. Калію хлорид утворює жовтий осад з розчином:

  1. цинкуранілацетату

  2. оксалату амонію

  3. тартратної кислоти

  4. натрію гексанітрокобальтату

  5. арґентуму нітрату


50. Солі калію, змочені хлористоводневою кислотою, забарвлюють полум’я в колір:

  1. синій

  2. жовтий

  3. фіолетовий

  4. цегляно-червоний

  5. зелений


51. Солі натрію, змочені хлористоводневою кислотою, забарвлюють полум’я в колір:

  1. синій

  2. жовтий

  3. фіолетовий

  4. цегляно-червоний

  5. зелений


52. За допомогою метоксифенілоцтової кислоти виявляють катіони:

  1. цинку

  2. натрію

  3. калію

  4. магнію

  5. аргентуму


53. При кількісному визначенні йодидів меркуриметрично використовують індикатор:

  1. фенолфталеїн

  2. метиловий червоний

  3. титрують без індикатора

  4. метиловий синій

  5. еозинат натрію


54. При титруванні йодидів за методом Фаянса індикатором є:

  1. еозинат натрію

  2. флуоресцин

  3. калію дихромат

  4. калію хромат

  5. метиловий оранжевий


55.Методом Фольгарда (зворотнє аргентометричне титрування) визначають:

  1. калію йодид

  2. натрію гідрогенкарбонат

  3. натрію тіосульфат

  4. магнію сульфат

  5. натрію хлорид


56. Хлориди і броміди у кислому середовищі не можна кількісно визначити методом:

  1. Мора

  2. меркурометрії

  3. Фаянса

  4. Фольгарда

  5. оксидиметрії


57. Білий осад, розчинний в аміаку з аргентуму нітратом утворює лікарський засіб:

  1. натрію хлорид

  2. калію бромід

  3. натрію йодид

  4. натрію бромід

  5. калію йодид


58. Осад жовтуватого кольору, розчинний у концентрованому розчині аміаку, утворює з розчином аргентуму нітрату субстанція:

  1. калію бромід

  2. калію хлорид

  3. натрію хлорид

  4. кислота хлористоводнева

  5. натрію йодид


59. При кількісному визначенні хлоридів і бромідів методом Мора необхідною умовою титрування є:

  1. нейтральне середовище розчину

  2. слабокисле середовище (кислота оцтова)

  3. сильнокисле середовище (кислота нітратна)

  4. слаболужне середовище (натрію гідрогенкарбонат)

  5. сильнолужне середовище (натрію гідроксид)


60. У разі потрапляння на шкіру лугів застосовують розчин:

  1. натрію тетраборату (2%)

  2. кислоти хлористоводневої (8,3%)

  3. натрію ацетату (1%)

  4. прокаїну гідрохлориду (0,5%)

  5. кислоти борної (2%)


61. В результаті реакції окиснення бромідів хлораміном шар хлороформу має колір:

  1. жовтий

  2. зелений

  3. фіолетовий

  4. синій

  5. червоний


62. Йод ідентифікують за допомогою реакції з розчином:

  1. крохмалю

  2. аргентуму нітрату

  3. кислоти нітратної

  4. калію перманганату

  5. натрію нітриту


63. Методом кількісного визначення 10% розчину натрію хлориду є:

  1. броматометрія

  2. перманганатометрія

  3. йодометрія

  4. рефрактометрія

  5. гравіметрія


64. Фармакопейним реактивом для ідентифікації солей калію є:

  1. натрію кобальти нітрит

  2. натрію тетрафенілборат

  3. цинкуранілацетат

  4. кислота хлористоводнева

  5. кислота метоксифенілоцтова


65. Розчини кислоти хлористоводневої (для внутрішнього застосування), розчин атропіну сульфату та нітрату срібла підлягають:

  1. повному хімічному контролю

  2. органолептичному контролю

  3. контролю при відпуску

  4. письмовому контролю

  5. всім вищевказаним видам контролю


66.Домішки хлоридів у лікарських засобах визначають у середовищі:

  1. нітратної кислоти з купруму сульфатом

  2. оцтової кислоти з аргентуму нітратом

  3. фосфатної кислоти з аргентуму нітратом

  4. нітратної кислоти з аргентуму нітратом

  5. хлористоводневої кислоти з аргентуму нітратом


67. В методі Фольгарда як індикатор використовують:

  1. хромат калію

  2. метилоранж

  3. феруму (ІІІ) амонію сульфат

  4. дифенілкарбазид

  5. фенолфталеїн


68. Роботу з «димлячими» кислотами та газоподібними речовинами виконують:

  1. за робочим столом

  2. під витяжкою

  3. у матеріальній кімнаті

  4. в асистентській кімнаті

  5. в асептичному блоці


69. При взаємодії натрію тіосульфату з хлористоводневою кислотою відчувається запах:

  1. диоксиду сульфуру

  2. сульфургідрогену

  3. аміаку

  4. оксиду нітрогену

  5. хлороформу


70. При проведенні випробування «Води очищеної» на речовини, що окиснюються, в якості окисника використовують:

  1. розчин калію дихромату

  2. розчин калію перманганату

  3. розчин йоду

  4. розчин калію хромату

  5. розчин феруму (ІІІ) хлориду


71. Воду очищену слід використовувати з моменту одержання (за умов належного зберігання) протягом:

  1. 24 годин

  2. трьох діб

  3. тижня

  4. двох діб

  5. місяця


72.Реактивом для ідентифікації натрію тіосульфату є:

  1. кислота хлористоводнева

  2. натрій гідроксид

  3. натрію хлорид

  4. магнію нітрат

  5. калію йодид


73. Субстанція “Натрію тіосульфат” утворює спочатку осад білого кольору, який повільно жовтіє, буріє, чорніє з розчином:

  1. магнію сульфату

  2. калію йодиду

  3. калію броміду

  4. аргентуму нітрату

  5. натрію гідрогенкарбонату


74. Натрію гідрогенкарбонат кількісно визначають методом:

  1. алкаліметрії

  2. ацидиметрії

  3. комплексонометрії

  4. меркуриметрії

  5. йодометрії


75. Наявність домішок натрію карбонату в гідрогенкарбонаті натрію визначають з:

  1. фенолфталеїном

  2. метилоранжем

  3. кислотою

  4. лугом

  5. нінгідрином


76. Ідентифікувати гідрогенкарбонат можна:

  1. лугом

  2. кислотою

  3. кальцію оксидом

  4. амонію гідроксидом

  5. амонію карбонатом


77. При визначенні адсорбційної здатності активованого вугілля використовують:

  1. калію перманганат

  2. калію дихромат

  3. метиловий червоний

  4. метиловий оранжевий

  5. фенолфталеїн



  1   2   3   4