Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Закон україни «Про освіту»

Закон україни «Про освіту»




Сторінка1/7
Дата конвертації15.05.2017
Розмір1.01 Mb.
ТипЗакон
  1   2   3   4   5   6   7


Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ

«Про освіту»


Освіта – основа інтелектуального, духовного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорука розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої суспільної цінності, розвиток її розумових і творчих здібностей, професійних знань і компетентностей, забезпечення її успішної соціалізації у мінливих соціальних умовах, сприяння розвитку особистостей, готових до свідомого суспільного вибору, діяльності в умовах громадянського суспільства заради примноження інтелектуального і культурного потенціалу українського народу і забезпечення сталого людського розвитку в Україні.

Ста́лий ро́звиток (англ. Sustainable development) - загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі.

Громадя́нське суспі́льство - це сукупність недержавних організацій, які представляють волю та інтереси громадян. Воно включає в себе сім’ю і приватну сферу, тобто "третій сектор" суспільства паралельно з державою та бізнесом.

Украї́нці - східнослов'янський етнос, основне і корінне населення України. Як етнос сформувався на землях сучасної України та частині земель сучасних: Польщі, Білорусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини і Росії.


Розділ I. Загальні положення

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

  1. Цей Закон забезпечує регулювання правових відносин, що виникають у процесі реалізації конституційного права громадян України на освіту, повноважень держави у сфері освіти, прав і обов’язків фізичних та юридичних осіб, що беруть участь у реалізації цього права.

    Правові́ відно́сини - врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Правові відносини виникають тоді, і тільки тоді, коли відношення регулюється нормами права.

    Конституці́йне пра́во - галузь права, що являє собою сукупність юридичних норм, які закріплюють основи норм права, основні права, свободи, обов'язки, форму правління і форму державного устрою, організацію, спосіб і процедуру формування, концепцію і порядок діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та інституту виборів.



  2. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

академічна свобода – самостійність і незалежність учасників освітнього процесу під час провадження педагогічної, науково-педагогічної, наукової та/або інноваційної діяльності, що здійснюється на принципах свободи слова і творчості, поширення знань та інформації, проведення наукових досліджень і використання їх результатів та реалізується з урахуванням обмежень, установлених законом;

Свобо́да сло́ва - право людини вільно висловлювати свої думки – розглядається прихильниками лібералізму як одна з найважливіших громадянських свобод. Охоплює свободу вираження поглядів як в усній, так і в письмовій формі (свобода преси і ЗМІ); в меншій мірі стосується до політичної і соціальної реклами (пропаганди).

Юриди́чна осо́ба - організація, суб'єкт права, здатний від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки та самостійно брати участь у правовідносинах, бути позивачем та відповідачем у суді.

Дослі́дження, до́сліди - (широко розуміючи) пошук нових знань або систематичне розслідування з метою встановлення фактів; (вузько розуміючи) науковий метод (процес) вивчення чого-небудь.

безоплатна освіта – освіта, здобуття якої здійснюється без внесення здобувачем плати у будь-якій формі відповідно до державного стандарту і оплачується за рахунок видатків державного або місцевих бюджетів;

дуальна форма освіти – форма здобуття освіти, що передбачає поєднання навчання осіб у навчальних закладах з навчанням на робочих місцях на підприємствах, в установах та організаціях для набуття професійної кваліфікації на основі відповідних договорів;

Навча́льний заклад (осві́тній заклад) - організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.

Місце́вий бюдже́т - бюджет адміністративно-територіальної одиниці - області, району, міста, селища, села, затверджений відповідною радою. Місцевий бюджет області об'єднує обласний бюджет, бюджет районів і міст обласного підпорядкування.

Робо́че мі́сце - елементарна одиниця виробничої структури, що містить частину простору виробничого підрозділу, яка потрібна для здійснення трудової операції та оснащена матеріально-технічними засобами, що використовуються у процесі праці.

здобувачі освіти – діти дошкільного віку, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, які навчаються у навчальних закладах усіх рівнів освіти, за будь-якою формою здобуття та видом освіти;

компетентність/компетентності – динамічна комбінація знань, розумінь, поглядів, цінностей, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та/або подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні освіти;

навчання впродовж життя – будь-яке навчання, що здійснюється з метою удосконалення знань, вмінь, навичок, необхідних для забезпечення розвитку особистості, зокрема її продуктивної зайнятості;

навчальний заклад – юридична особа публічного або приватного права, що здійснює освітню діяльність відповідно до свого статуту;

Рівні освіти (англ. levels of education) - упорядкований набір категорій, призначений для класифікації освітніх програм за перехідними ступенями досвіду навчання, а також знаннями, навичками та компетенціями, на формування яких спрямована кожна з програм.

Привáтне пр́аво - це сукупність правових норм різних галузей права (підсистема), предметом регулювання яких є відносини у сфері приватних, індивідуальних інтересів юридично рівних суб'єктів за допомогою переважно диспозитивного методу регулювання.

освітня кваліфікація – офіційне підтвердження успішного завершення освітньої програми у формі документа;

освітня послуга – діяльність юридичної або фізичної особи, метою якої є всебічний розвиток особистості, набуття загальнокультурної і професійної компетентності та підвищення кваліфікації засобами освіти;

Програ́ма з ви́щої осві́ти (осві́тня програ́ма) - це курс (цикл) навчання, який реалізується за допомогою навчального процесу, і після закінчення якого слухачу присвоюється кваліфікація з вищої освіти.

Фізи́чна осо́ба - у цивільному та інших галузях права термінологія, що використовується для позначення людини (громадянина, особи без громадянства) як учасника правових відносин. Фізична особа також підпорядковується певним нормам та правилам поведінки.

освітня програма – єдиний комплекс або послідовність освітніх заходів, спланованих і організованих для досягнення заздалегідь поставлених цілей навчання або конкретних освітніх завдань протягом безперервного (тривалого) періоду часу.

професійна кваліфікація – відповідно підтверджена сукупність індивідуальних здібностей особи, її професійних знань та вмінь, необхідних для виконання завдань у рамках певного виду трудової діяльності;

Пра́ця - цілеспрямована діяльність людей зі створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому.

професійний стандарт – затверджені в установленому порядку вимоги до кваліфікації працівників, їх компетентностей, що визначаються роботодавцями. Професійні стандарти співвідносяться з рівнями національної та галузевих рамок кваліфікацій і групуються за галузевими ознаками;

результат навчання – сукупність знань, розумінь, ставлень, цінностей, умінь, зразків поведінки, інших компетентностей, які опановує та здатна продемонструвати особа після успішного завершення освітньої програми або окремих її частин (модулів, предметів, дисциплін, курсів тощо);

система освіти – сукупність закладів, установ і організацій, основним завданням яких є забезпечення реалізації права на освіту та надання освітніх послуг, органів управління освітою та установ, що забезпечують наукове, науково-методичне і ресурсне забезпечення освіти відповідно до законів та інших нормативно-правових актів.


Стаття 2. Законодавство України про освіту

1. Законодавство України про освіту базується на Конституції України та складається з цього Закону, інших актів законодавства України та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Правореалізація - це втілення норм права у діяльність суб'єктів права шляхом дотримання заборон, використання суб'єктивних права і виконання юридичних обов'язків.

Конститу́ція Украї́ни - Основний закон держави України. Ухвалений 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. Конституція України набула чинності з дня її прийняття. На пам'ять про прийняття Конституції в Україні щорічно святкується державне свято - День Конституції України.

Міжнаро́дний до́говір - це письмова угода, що регулюється міжнародним правом, укладена між двома або декількома суб'єктами міжнародного права незалежно від того, міститься вона в одному документі, у двох або кількох пов'язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретної назви (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

Зако́нода́вство Украї́ни - сукупність чинних в Україні нормативно-правових актів.

Нормати́вно-правови́й а́кт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженими фізичними особами у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних джерел права що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Міжнародні договори України Міжнаро́дні догово́ри Украї́ни - сукупність договорів, укладених у письмовій формі Україною з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).



2. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені національним законодавством, застосовуються правила міжнародних договорів.

3. Навчальний заклад має право вирішувати питання, не врегульовані актами законодавства України, в межах своєї автономії, визначеної цим Законом, спеціальними законами та статутом навчального закладу.

4. Підзаконні нормативно-правові акти не можуть звужувати зміст та обсяг конституційного права на освіту, а також автономних прав навчальних закладів, академічних свобод учасників освітнього процесу та наукової діяльності, визначених цим Законом.

Академічні свободи - принципи, згідно з якими свобода дослідження у студентів, наукових співробітників та професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів та науково-дослідних організацій необхідна для виконання ними своєї місії.

Наукове дослідження - процес дослідження певного об'єкта (предмета або явища) за допомогою наукових методів, яке має на меті встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей.

Підзаќонний ́акт (англ. Bylaw, нім. Satzung, пол. Zarządzenie) - нормативний акт, що приймається уповноваженими нормотворчими суб'єктами на основі і на виконання законів і не повинні суперечити їм.


Стаття 3. Право на освіту

1. Кожен має право на освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на рівність умов доступу до освіти та знань, право на безоплатну освіту у випадках, визначених Конституцією, цим та іншими спеціальними законами.

2. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, гендеру, стану здоров’я, громадянства, національності, ставлення до релігії, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин.

3. Реалізація права на освіту здійснюється через навчальні заклади та установи системи освіти.

Місце мешкання - юридичний термін, під яким мається на увазі юридично оформлене місце, в якому індивідуум має постійне та довгострокове помешкання.

Систе́ма осві́ти - реальна сукупністьфакторів, спеціально створених для реалізації соціальних функцій освіти.

4. Держава здійснює соціальний захист здобувачів освіти незалежно від форм їхнього навчання і типів навчальних закладів, де вони навчаються.

Соціальне забезпечення (соціальний захист) - система суспільно-економічних заходів, спрямованих на матеріальне забезпечення населення від соціальних ризиків (хвороба, інвалідність, старість, втрата годувальника, безробіття, нещасний випадок на виробництві тощо).

5. Особа має право здобути як кожну кваліфікацію професійної (професійно-технічної) освіти, так і кожен ступінь вищої освіти за кошти державного або місцевого бюджету один раз, окрім випадків, визначених у цьому Законі та Законі України «Про вищу освіту». Громадяни України, які не завершили навчання за кошти державного або місцевого бюджету для здобуття певного ступеню професійної (професійно-технічної) та вищої освіти, мають право повторно безоплатно здобувати цей ступінь професійної (професійно-технічної) та вищої освіти за умови відшкодування до державного або місцевого бюджету витрачених на їхнє навчання коштів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Науковий ступінь (учений ступінь, академічний ступінь, титул) - ступінь кваліфікаційної системи в науці, що дозволяє ранжувати наукових діячів і науково-педагогічних працівників у певній галузі знання на окремих етапах академічної кар'єри.

Ви́ща осві́та - ступінь знань, що набуваються у вищих навчальних закладах (ВНЗ, вишах) на базі повної загальної середньої освіти, необхідний фахівцям вищої кваліфікації в різних галузях народного господарства, науки і культури.

Закон України - нормативно-правовий акт, який приймається Верховною Радою України більшістю голосів (для законів, що стосуються внесення змін до конституції, - конституційною більшістю голосів).

Громадя́нство - юридично визначений, стійкий, необмежений у просторі правовий зв'язок між особою і певною державою, що визначає їхні права та обов'язки . Громадянство передбачає певну сукупність взаємних політичних, соціальних та ін.

Кабінет Міністрів України Кабіне́т Міні́стрів Украї́ни - вищий орган у системі органів виконавчої влади України. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

5. Іноземці, особи без громадянства здобувають освіту в закладах освіти України відповідно до законодавства та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

6. Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту згідно із Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», має рівне з громадянами України право на освіту.

  1   2   3   4   5   6   7



  • Розділ I. Загальні положення Стаття 1. Основні терміни та їх визначення Цей Закон забезпечує регулювання правових відносин
  • Підзаконні нормативно-правові акти
  • Стаття 3. Право на освіту
  • Держава здійснює соціальний захист
  • Кабінетом Міністрів України