Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Закон україни «Про освіту»

Закон україни «Про освіту»




Сторінка3/7
Дата конвертації15.05.2017
Розмір1.01 Mb.
ТипЗакон
1   2   3   4   5   6   7

Стаття 16. Вища освіта

1. Вища освіта забезпечує здобуття громадянами наукової та професійної (теоретичної та практичної) підготовки відповідно до їхніх інтересів і здібностей.

2. Прийом здобувачів освіти до вищих навчальних закладів проводиться на конкурсній основі відповідно до знань і вмінь вступників та рівня їхніх творчих та/або фізичних здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел плати за навчання. Порядок прийому до вищих навчальних закладів визначається статтею 44 Закону України «Про вищу освіту».

3. Рівні та ступені вищої освіти встановлюються Законом України «Про вищу освіту».


Стаття 17. Післядипломна освіта

1.

Післядипло́мна осві́та, ад'юнктура (Вищі академічні курси і т.п.) - це система підвищення кваліфікації осіб, котрі вже мають вищу освіту. Хоча за назвою ця система є частиною освіти, за змістом вона являє собою багато в чому або виключно науково-дослідну роботу, за результатами якої присуджується науковий ступінь.

Післядипломна освіта – це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її знань, умінь і навичок на основі здобутої раніше вищої освіти (спеціальності) або професійної (професійно-технічної) освіти (професії) та практичного досвіду.

2. Особа мають право на вибір навчального закладу, установи, організації та програми підвищення кваліфікації.

3. Підприємства, установи і організації з урахуванням своїх потреб мають право направляти працівників для проходження навчання за освітніми програмами післядипломної освіти.

4. Оплата підвищення кваліфікації може здійснюватися з державного або місцевого бюджетів та інших джерел не заборонених законодавством.

5. Особа, яка успішно завершила навчання за освітньою програмою післядипломної освіти, отримує відповідний документ, зразок якого затверджується засновником (засновниками) навчального закладу або уповноваженим ним (ними) органом.

6. Види післядипломної освіти:

підвищення кваліфікації – підвищення рівня готовності особи до виконання її професійних завдань та обов’язків або набуття особою здатності виконувати додаткові завдання та обов’язки шляхом набуття нових знань і вмінь у межах професійної діяльності або галузі знань;

стажування – набуття особою досвіду виконання завдань та обов’язків певної професійної діяльності або галузі знань;

спеціалізація – профільна спеціалізована підготовка з метою набуття особою здатності виконувати окремі завдання та обов’язки, що мають особливості в межах спеціальності;

перепідготовка – професійне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією працівниками, які здобули первинну професійну підготовку;

професійне навчання працівників робітничим професіям – первинна професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації робітників, що може здійснюватися безпосередньо у роботодавця або організовуватися на договірних умовах у професійно-технічних навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях;

Професі́йно-техні́чний навча́льний за́клад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.

асистентура-стажування - підготовка науково-педагогічних, творчих і виконавських фахівців мистецького спрямування;

інтернатура - первинна спеціалізація осіб за лікарськими та провізорськими спеціальностями для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста або провізора-спеціаліста;

лікарська резидентура – спеціалізація лікарів-спеціалістів за певними лікарськими спеціальностями виключно на відповідних клінічних кафедрах для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста згідно з переліком лікарських спеціальностей, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я;

клінічна ординатура – підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів, які пройшли підготовку в інтернатурі та/або резидентурі за відповідною лікарською спеціальністю.

7. Навчання у післядипломних навчальних закладах здійснюється за усіма формами здобуття освіти: очною, заочною, вечірньою, дуальною, дистанційною, мережевою, індивідуальною, екстернатною, педагогічний патронат, змішаною (поєднання форм навчання).

8. Освітні програми формальної післядипломної освіти базуються на стандартах вищої та професійно-технічної освіти відповідно до переліків спеціальностей та професій підготовки фахівців у вищих та професійних (професійно-технічних) навчальних закладах.

Професі́йно-техні́чна осві́та - складова системи освіти України, що є комплексом педагогічних і організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури.

Час навчання здобувачів формальної післядипломної освіти визначається з урахуванням раніше отриманих ними компетентностей.

9. Післядипломну освіту забезпечують вищі навчальні заклади післядипломної освіти (академії, інститути післядипломної освіти), структурні підрозділи вищих навчальних закладів, центри, спеціалізовані курси на базі галузевих міністерств, відомств та окремих підприємств, наукові, науково-методичні, методичні установи, професійні (професійно-технічні) навчальні заклади, відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах та інші установи і організації у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

10. Освітня діяльність у системі післядипломної освіти може здійснюватися закладами різних форм власності, які можуть створюватися юридичними та фізичними особами в установленому порядку відповідно до соціально-економічних і культурно-освітніх потреб.

11. Координуючим центром системи післядипломної освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти, який співпрацює у цьому напрямі з усіма галузевими міністерствами та відомствами, Національною Академією наук України та галузевими академіями, що мають у своєму підпорядкуванні відповідні навчальні заклади та підрозділи, а також з мережею недержавних післядипломних навчальних закладів.

Націона́льна акаде́мія нау́к Украї́ни (НАН України) - вища наукова самоврядна організація України, що є найбільшим центром наукових досліджень в Україні. У складі НАН України станом на початок 2017 року діють 163 наукових установи та 46 організацій дослідно-виробничої бази, в яких працюють 31129 співробітників, в тому числі 15919 наукових працівників, серед яких 2402 доктори наук та 6814 кандидатів наук. На 01.01.2017 до складу НАН України входять 186 дійсних членів (академіків), 361 членів-кореспондентів та 98 іноземні члени. Керівні органи НАН України розташовані у Києві.

12. Працівники післядипломних навчальних закладів за своїм статусом є педагогічними, науково-педагогічними і науковими працівниками системи вищої освіти.

13. Післядипломні навчальні заклади незалежно від їхнього статусу, підпорядкування і форм власності повинні забезпечувати якість освіти відповідно до вимог державних стандартів освіти і професійних стандартів.

Станда́рт - нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері.

Відповідність якості освіти вимогам державних та професійний стандартів визначається центральним органом виконавчої влади у сфері освіти разом із засновником шляхом ліцензування, акредитації освітніх програм післядипломної освіти та інспектування.

14. Післядипломні навчальні заклади у встановленому порядку можуть створювати навчально-науково-виробничі комплекси, об'єднання, центри, видавництва, філії, базові (експериментальні) навчальні заклади, навчально-консультаційні пункти тощо, входити до складу навчально-науково-виробничих комплексів і консорціумів.


Стаття 18. Наукова діяльність у системі освіти

1.

Науко́ва дія́льність - це інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання та використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження. Науковими дослідженнями займаються науковці.

Науково-дослідна робота здійснюється науковими колективами, окремими вченими за договорами, контрактами, замовленнями, програмами, проектами.

Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (акронім НДДКР) (рос. НИОКР) - сукупність робіт, спрямованих на отримання нових знань та їх практичне застосування при створенні нового виробу або технології.

Для цього створюються наукові, науково-технічні, науково-виробничі й інші дослідницько-інноваційні підрозділи, проектні команди, об’єднання, асоціації, центри нових технологій, науково-технічної творчості тощо.

2. Для отримання державного фінансування на наукову діяльність навчальний заклад та орган, уповноважений законом розподіляти державне фінансування наукової діяльності, укладають договір, що може, зокрема, регулювати питання комерціалізації наукових досягнень.

3. Дохід, отриманий від комерціалізації результатів наукових досліджень, спрямовується на розвиток навчального закладу.


Стаття 19. Освіта дорослих як складова навчання впродовж життя

1.

Техноло́гія (від грец. τεχνολογια, що походить від грец. τεχνολογος; грец. τεχνη - майстерність, техніка; грец. λογος - (тут) передавати) - наука («корпус знань») про способи (набір і послідовність операцій, їх режими) забезпечення потреб людства за допомогою (шляхом застосування) технічних засобів (знарядь праці).

Осві́та доро́слих - це практика навчання і виховання дорослих, набуття ними нових навичок, умінь та знань пов’язана з новим працевлаштуванням чи з іншого роду зміною діяльності. Освіта дорослих являє собою цілеспрямований процес розвитку і виховання особистості реалізуючи освітні програми та послуги.

Нау́ка - сфера діяльності людини, спрямована на отримання (вироблення і систематизацію у вигляді теорій, гіпотез, законів природи або суспільства тощо) нових знань про навколишній світ. Основою науки є збирання, оновлення, систематизація, критичний аналіз фактів, синтез нових знань або узагальнень, що описують досліджувані природні або суспільні явища та (або) дозволяють будувати причинно-наслідкові зв'язки між явищами і прогнозувати їх перебіг.

Безпере́рвне навчання (англ. Lifelong learning) - комплекс державних, приватних і громадських освітніх закладів, які забезпечують організаційну і змістовну єдність і спадкоємний зв'язок всіх ланок освіти, що забезпечують прагнення людини до самоосвіти і розвитку протягом всього життя.

Освіта дорослих передбачає здобуття освіти особами старшими 18 років задля особистісного розвитку та професійного зростання через оновлення, розвиток і набуття нових знань, умінь та навичок. Освіта дорослих є складовою навчання впродовж життя.

2. Держава створює умови для реалізації принципу навчання впродовж життя.

3. Для надання освіти дорослим можуть створюватися спеціалізовані заклади, установи, організації різних форм власності та організаційно-правових форм.

4. Держава гарантує фінансування освіти дорослих для осіб, які потребують перекваліфікації у зв'язку зі станом здоров'я або через втрату актуальності здобутої раніше професії внаслідок технологічного розвитку.

5. Держава фінансує освіту дорослих за спеціальностями, котрі визначені пріоритетними для економічного розвитку у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Організаці́йно-правова́ фо́рма господарюва́ння - тип суб’єкта права, що визначає форму здійснювання його господарської діяльності. Організаційно-правові форми та їх особливості визначаються законодавством певної країни.

Економічний розвиток - поняття економічної науки, що позначає перехід від одного етапу економіки до іншого, при якому в новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів і послуг, що вже вироблялися раніше, а має місце й виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій порівняно з попереднім періодом.

6. Працівники підприємств, установ, організацій усіх форм власності під час навчання за освітніми програмами для дорослих мають право на відповідний режим роботи, додаткову відпустку та пільги згідно з законодавством.

7. Особливості освіти дорослих на кожному рівні освіти регулюються спеціальними законами.


Стаття 20. Освіта осіб з особливими освітніми потребами

1. Держава створює умови для забезпечення прав і можливостей осіб з особливими освітніми потребами в отриманні якісної освіти усіх рівнів, з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів.

2. Професійна підготовка або перепідготовка осіб з особливими освітніми потребами здійснюється з урахуванням медичних показань і протипоказань для наступної трудової діяльності.

3. Для навчання, професійної підготовки або перепідготовки осіб з особливими освітніми потребами застосовуються форми організації навчання, що враховують їхні індивідуальні можливості.

4. Навчальні заклади надають освіту особам з особливими освітніми потребами нарівні з іншими особами, у тому числі шляхом створення належного кадрового, матеріально-технічного забезпечення та забезпечення доцільного пристосування, що враховує індивідуальні потреби особи з особливими освітніми потребами.

5. Виконання вимог державних стандартів у сфері дошкільної освіти та освітньої програми середньої освіти стосовно дітей з особливим освітніми потребами забезпечується з урахуванням їхніх нахилів, здібностей, індивідуальних психічних і фізичних можливостей та в тій формі, яка для кожної дитини є найбільш адекватною та оптимальною.


Стаття 21. Інтеграція осіб з особливими освітніми потребами в загальноосвітній простір та інклюзивне навчання.

Інклюзивне навчання (англ. inclusive education) - навчання учнів чи студентів із особливими потребами шляхом включення їх в загальне освітнє середовище за місцем їхнього проживання. Інклюзивне навчання розглядається як альтернатива інтернатній системі (коли дітей з особливими потребами утримують та навчають окремо від інших дітей) та навчанню вдома.

1. Заклади дошкільної та середньої освіти можуть створювати у своєму складі спеціальні та інклюзивні групи та класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами.

2. Заклади дошкільної та середньої освіти зі спеціальними та інклюзивними групами та класами для навчання дітей з особливими освітніми потребами створюють спеціальні умови для їх корекційного освітнього процесу

3. Діти з порушеннями слуху, зору, опорно-рухового апарату та іншими порушеннями психофізичного розвитку у закладах освіти забезпечуються засобами індивідуальної корекції та технічними засобами реабілітації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Опорно-рухова система (синоніми: опорно-руховий апарат, кістково-м'язова система, локомоторна система, скелетно-м'язова система) - комплекс структур, який утворює каркас, надає форму організму, дає йому опору та забезпечує захист внутрішніх органів і можливість пересування у просторі.

4. Зарахування дітей з особливими освітніми потребами до групи та класу з інклюзивною формою навчання не може порушувати права інших учнів на ефективне навчання та засвоєння навчального матеріалу.

5. Утримання вихованців, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, у спеціальних закладах середньої освіти (школах-інтернатах) здійснюється за рахунок держави.

6. Зарахування та добір дітей для навчання у спеціальних закладах середньої освіти (школах-інтернатах), їх переведення з одного типу таких навчальних закладів до іншого проводиться за висновком відповідних психолого-медико-педагогічних консультацій у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.

7. Держава забезпечує безкоштовне харчування дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних групах і класах закладів середньої освіти, протягом усього періоду навчання у закладі середньої освіти.

8. Особам з особливими потребами надається корекційно розвиткова допомога у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.

Розділ ІІІ. Навчальні заклади

Стаття 22. Статус навчальних закладів

1.Організаційно-правову форму навчального закладу визначає засновник згідно із законодавством.

2. Навчальні заклади усіх форм власності мають рівні права і обов’язки у провадженні освітньої діяльності
Стаття 23. Типи навчальних закладів

1. Тип навчальних закладів відповідно до складових структури освіти визначає його статут та освітні програми.

2. Перелік типів навчальних закладів відповідно до складових структури освіти визначають спеціальні закони.

3. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти визначає загальні вимоги до статутів навчальних закладів кожного типу.


Стаття 24. Автономія навчального закладу

Держава сприяє реалізації академічної, організаційної, кадрової та фінансової автономії навчальних закладів.

Обсяг автономії навчальних закладів різних рівнів визначається спеціальними законами.
Стаття 25. Управління навчальним закладом

1.Порядок управління навчальним закладом визначається його статутом відповідно до цього та інших законів України.

2. Управління навчальним закладом в межах повноважень, визначених законами України та статутом закладу, здійснюють:

засновник;

керівник закладу;

колегіальний орган управління навчального закладу;

вищий колегіальний орган громадського самоврядування.
Стаття 26. Керівник навчального закладу

1. Керівник навчального закладу здійснює поточне керівництво закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність навчального закладу.

2. Керівник навчального закладу обирається чи призначається за конкурсом з числа претендентів, які вільно володіють державною мовою і мають вищу освіту. Щодо керівників навчальних закладів застосовується контрактна форма трудового договору.

Трудови́й догові́р - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (далі власник), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник - виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

3. Кваліфікаційні вимоги до керівника, порядок проведення конкурсу та призначення на посаду визначається законодавством України і статутом навчального закладу.

4. Керівник загальноосвітнього навчального закладу призначається на посаду за рішенням конкурсної комісії, в яку входять представники педагогічного колективу, батьків учнів, які навчаються у цьому навчальному закладі, та засновника навчального закладу.
Стаття 27. Колегіальний орган управлінням навчальним закладом


  1. Колективними органами управління навчальним закладом є вчена або педагогічна рада.

  2. Основні повноваження, порядок формування і роботи колегіальних органів управління визначаються законодавством та статутом навчального закладу.


Стаття 28. Громадське самоврядування навчального закладу

  1. Вищим колегіальним органом громадського самоврядування навчального закладу є загальні збори (конференція) працівників навчального закладу за участі виборних представників учнів та студентів.

    Загальні збори - це зібрання, на яке скликаються всі члени спільноти для прийняття рішень з питань самоорганізації спільноти. Також вищий керівний орган організацій, створених спільнотами.

    Колегіальність - принцип управління, при якому керівництво здійснюється не однією особою, а колегією, групою осіб, що володіють рівними правами при вирішенні питань. У широкому сенсі - форма прийняття рішень, в якій враховується колективна думка, використовується метод громадського обговорення.



2. У навчальному закладі створюються органи учнівського чи студентського самоврядування.

Студентське самоврядування - визначається як самостійна громадська діяльність студентів із реалізації функцій управління ВНЗ, яка визначається ними і здійснюється у відповідності до мети та завдань, що стоять перед студентськими колективами.

Основні повноваження, порядок формування і роботи органів учнівського чи студентського самоврядування визначаються статутом навчального закладу відповідно до законодавства.

3. Основні повноваження, порядок формування і роботи органів громадського самоврядування визначаються законодавством України та статутом навчального закладу.


Стаття 29. Громадський нагляд за діяльністю навчального закладу

1. Громадськими органами управління навчальними закладами є наглядові та (або) піклувальні ради навчальних закладів, батьківські комітети (для дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів).

Загальноосві́тня шко́ла - масовий тип навчально-виховних закладів, які дають загальну освіту.

2. Піклувальна/наглядова рада навчального закладу сприяє розв’язанню перспективних завдань його розвитку, залученню фінансових ресурсів для забезпечення його діяльності з основних напрямів розвитку і здійснення контролю за їх використанням, ефективній взаємодії навчального закладу з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, науковою громадськістю, громадськими організаціями, юридичними та фізичними в інтересах розвитку та підвищення якості освітньої, наукової, інноваційної діяльності навчального закладу, здійснює громадський контроль за його діяльністю тощо.

Фінансові ресурси - це кошти, що перебувають у розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань.

Органи державної влади - це ланка (елемент) механізму держави, що бере участь у виконанні функцій держави й наділений при цьому владними повноваженнями.

Члени піклувальної/наглядової ради мають право брати участь у роботі колегіальних органів навчального закладу з правом дорадчого голосу, вносити засновнику навчального закладу подання про відкликання керівника навчального закладу з підстав, передбачених законодавством, статутом навчального закладу, контрактом.

Засновник може делегувати наглядовій чи опікунській раді частину своїх повноважень щодо управління навчальним закладом.

3. Батьківська рада навчального закладу утворюється з ініціативи батьків та осіб, які їх замінюють, учнів та вихованців для сприяня реалізації прав і законних інтересів учнів та вихованців.

Інтере́с (у праві) - прагнення особи повніше задовольняти свої потреби і бажання, що прямо не формалізовано в конкретному суб'єктивному праві, проте не суперечить праву як такому. Конституційний Суд України дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес»: це - прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного права і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. У структурі законного інтересу виділяють два елемента: прагнення суб'єкта користуватися конкретним соціальним благом; звернення в деяких випадках за захистом до компетентних органів.

Члени батьківської ради навчального закладу обираються на загальних зборах батьків та осіб, які їх замінюють, учнів та вихованців навчального закладу.

4. До складу громадського органу управління навчальним закладом не можуть входити здобувачі освіти, керівники, педагогічні, науково-педагогічні та інші його працівники.

5. Кількісний склад громадського органу управління, його структура, керівні органи, порядок утворення, повноваження визначаються законодавством України та статутом навчального закладу.

6. Члени органу громадського управління виконують свої повноваження на громадських засадах.

7. Правом громадського органу управління навчальним закладом є:

оцінка роботи керівника навчального закладу;

аналіз діяльності навчального закладу та участь у визначенні стратегії його розвитку;

контроль за виконанням бюджету навчального закладу;

пошук додаткових джерел фінансування навчального закладу, забезпечення його платоспроможності;

визначення політики щодо розширення прав та відповідальності здобувачів освіти навчального закладу.

1   2   3   4   5   6   7



  • Стаття 17. Післядипломна освіта
  • Стаття 18. Наукова діяльність
  • Стаття 19. Освіта дорослих
  • Стаття 20. Освіта осіб з особливими освітніми потребами
  • Стаття 21. Інтеграція осіб з особливими освітніми потребами в загальноосвітній простір та інклюзивне навчання
  • Розділ ІІІ. Навчальні заклади Стаття 22. Статус навчальних закладів
  • Стаття 23. Типи навчальних закладів
  • Стаття 24. Автономія навчального закладу
  • Стаття 25. Управління навчальним закладом
  • Стаття 26. Керівник навчального закладу
  • Стаття 27. Колегіальний орган управлінням навчальним закладом
  • Стаття 28. Громадське самоврядування навчального закладу Вищим колегіальним органом
  • Стаття 29. Громадський нагляд за діяльністю навчального закладу