Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Закон україни «Про освіту»

Закон україни «Про освіту»




Сторінка4/7
Дата конвертації15.05.2017
Розмір1.01 Mb.
ТипЗакон
1   2   3   4   5   6   7

Стаття 30. Відкритість і прозорість у діяльності навчального закладу

1. Навчальні заклади зобов’язані формувати відкриті та загальнодоступні ресурси з інформацією про свою діяльність та забезпечувати доступ до таких ресурсів шляхом розміщення їх в інформаційно-комунікаційних мережах.

2. Навчальні заклади зобов’язані забезпечувати на своїх офіційних веб-сайтах або на офіційних веб-сайтах своїх засновників відкритий доступ до такої інформації та документів:

статут навчального закладу;

свідоцтво про державну реєстрацію;

ліцензія на провадження освітньої діяльності (для вищих навчальних закладів);

свідоцтво про акредитацію освітніх програм

структура навчального закладу;

освітні програми, що реалізуються в навчальному закладі з переліком навчальних дисциплін, курсів, предметів, практики, що передбачена відповідною освітньою програмою;

Навча́льна дисциплі́на - згідно з визначенням в українському законодавстві: педагогічно адаптована система понять про явища, закономірності, закони, теорії, методи тощо будь-якої галузі діяльності (або сукупності різних галузей діяльності) із визначенням потрібного рівня сформованості у тих, хто навчається, певної сукупності умінь і навичок.

територія обслуговування, закріплена за закладом середньої освіти його засновником;

визначені обсяги підготовки за рахунок різних джерел фінансування та фактична кількість осіб, що навчається у навчального закладі;

мова (мови) навчання;

керівник навчального закладу, його заступники, та керівники структурних підрозділів навчального закладу;

педагогічні та науково-педагогічні працівники, їхній освітній та кваліфікаційний рівень, займана посада, досвід педагогічної діяльності;

наявність вакантних посад та проведення конкурсу на їх заміщення;

матеріально-технічне забезпечення навчального закладу;

напрямки науково-дослідницької діяльності (для закладів вищої освіти);

наявність гуртожитків, інтернатів та вільних місць у них;

результати моніторингу якості освіти;

річний звіт про діяльність навчального закладу;

порядок надання платних освітніх послуг та їхню вартість.

3. Навчальні заклади державної та комунальної форми власності на своїх офіційних веб-сайтах або офіційних веб-сайтах їх засновників оприлюднюють кошторис і звіт про надходження та використання коштів, спрямованих на забезпечення їхньої діяльності.

4. Інформація та документи, визначені у частині другій цієї статті, якщо вони не віднесені до категорії інформації з обмеженим доступом чи такої, що містить державну таємницю, розміщуються для відкритого доступу не пізніше ніж через десять робочих днів після їхнього затвердження чи внесення змін до них, якщо інше не визначене Законами України.

Держа́вна таємни́ця - інформація у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці держави і яка спеціально охороняється державою.

5. Перелік інформації, обов’язкової для оприлюднення навчальними закладами різних рівнів, може доповнюватися і уточнюватися спеціальними законами.


Стаття 31. Навчальні заклади і релігійні організації

Навчальні заклади в Україні незалежно від форм власності відокремлені від церкви (релігійних організацій), мають світський характер, окрім закладів релігійної освіти.


Стаття 32. Політична і релігійна діяльність у навчальних закладах

1.

Релігійна діяльність - соціальна форма об'єктивації релігійної свідомості, реалізація релігійної віри в діях соціальної групи або окремих індивідів.

Освітній процес у навчальних закладах є вільним від втручання політичних партій та релігійних організацій.

2. Залучення керівництвом навчальних закладів, педагогічними, науково-педгогічними та науковими працівниками навчальних закладів, органами державної влади та місцевого самоврядування, іншими фізичними чи юридичними особами здобувачів освіти до участі в політичних акціях і релігійних заходах під час освітнього процесу забороняється.

3. Належність здобувача освіти до будь-якої політичної партії, релігійної організації, що діють відповідно до Конституції України, не є перешкодою для її участі в освітньому процесі.


Розділ IV. Освітні програми, кваліфікації та документи про освіту

Стаття 33. Освітня програма

  1. Освітня програма включає в себе:

вимоги до осіб, які можуть розпочати навчання за програмою;

обсяг навчального навантаження;

перелік навчальних предметів (дисциплін) та логічну послідовність їх вивчення;

очікувані результати навчання випускника відповідно до стандартів освіти.

2. Освітні програми розробляються закладами освіти, науковими закладами, юридичними та фізичними особами, які здійснюють освітню діяльність.

3. Навчальний заклад у межах своєї автономії на підставі освітньої програми розробляє навчальний план, який визначає перелік та обсяг навчальних дисциплін (предметів), послідовність їх вивчення та графік освітнього процесу.

Навча́льний план - основний нормативний документ закладу освіти, за допомогою якого здійснюється організація навчального процесу. Навчальний план містить у собі розподіл залікових кредитів між дисциплінами, графік навчального процесу, а також план навчального процесу за семестрами, який визначає перелік та обсяг вивчення навчальних дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, форми проведення поточного та підсумкового контролю, державної атестації.

4. Освітні програми класифікуються за:

видами освіти – освітні програми формальної освіти, освітні програми неформальної освіти;

рівнями (формальної) освіти – освітні програми дошкільної освіти, освітні програми середньої освіти, освітні програми професійної (професійно-технічної) освіти, освітні програми вищої освіти, освітні програми післядипломної освіти;

спрямуванням – загальні (академічні) освітні програми, професійні (фахові) освітні програми;

галузями знань і спеціальностями – відповідно до чинного переліку галузей знань і спеціальностей.

5. Освітні програми профільної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти можуть бути загального (академічного) або професійного (фахового) спрямування.

Освітні програми загального (академічного) спрямування передбачають отримання відповідної освітньої кваліфікації та підготовку до здобуття освіти на наступному рівні.

Освітні програми професійного (фахового) спрямування передбачають здобуття особами відповідної освітньої та професійної кваліфікацій згідно з вимогами ринку праці.

Здобуття освіти за кожною із зазначених освітніх програм не обмежує особу у продовженні освіти на наступному освітньому рівні незалежно від спрямування освітньої програми.

6. Галузева спрямованість освітніх програм для профільної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти визначається галузями знань і спеціальностями.

7. Освітні програми акредитуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти. Типові освітні програми дошкільної та середньої освіти розробляються експертами у відповідних галузях освіти і затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.
Стаття 34. Рамки кваліфікацій

1. Національна рамка кваліфікацій – системний і структурований за компетентностями опис кваліфікаційних рівнів.

Національна рамка кваліфікацій - системний і структурований за компетентностями опис кваліфікаційних рівнів. Нормативно-правовий документ, прийнятий в Україні в 2011.

2. Національна рамка кваліфікацій призначена для використання органами виконавчої влади, установами та організаціями, що реалізують державну політику у сфері освіти, зайнятості та соціально-трудових відносин, навчальними закладами, роботодавцями, іншими юридичними та фізичними особами з метою розроблення, ідентифікації, співвіднесення, визнання, планування й розвитку кваліфікацій.

3. Національна рамка кваліфікацій впроваджується з метою: введення європейських стандартів та принципів забезпечення якості освіти з урахуванням вимог ринку праці до компетентностей фахівців;

Європе́йський коміте́т зі стандартиза́ції (фр. Comité Européen de Normalisation, CEN) - міжнародна неприбуткова організація, основною метою якої є сприяння розвитку торгівлі товарами та послугами через розробку та запровадження європейських стандартів (євронорм, EN).

Забезпе́чення я́кості (англ. Quality Assurance, QA) - контроль і оцінка будь-яких аспектів проекту, обладнання чи виду послуг з метою збільшення вірогідності забезпечення встановлених мінімальних стандартів якості, а також - підтримку цих характеристик при зберіганні, транспортуванні та експлуатації продукції.

забезпечення гармонізації норм законодавства у сфері освіти та соціально-трудових відносин; сприяння національному та міжнародному визнанню кваліфікацій, здобутих в Україні; налагодження ефективної взаємодії сфери освітніх послуг і ринку праці.

4. Національна рамка кваліфікацій розробляється із залученням організацій роботодавців, їх об’єднань і затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. Галузеві рамки кваліфікацій можуть розроблятися для конкретизації опису кваліфікаційних рівнів у термінах компетентностей, що характерні для кваліфікацій певної галузі знань або виду економічної діяльності.

Еконо́міка або економічні науки (від дав.-гр. οἶκος, oíkos - «дім» та дав.-гр. νόμος - «закон») - комплекс суспільних наукових дисциплін про господарство, а саме - про організацію та управління матеріальним виробництвом, ефективне використання ресурсів, розподіл, обмін, збут і споживання товарів та послуг.

6. Кваліфікаційні рівні галузевих рамок кваліфікацій ставляться у відповідність до кваліфікаційних рівнів Національної рамки кваліфікацій.

7. Галузеві рамки кваліфікацій розробляються і затверджуються в порядку, визначеному спеціальним законом.


Стаття 35. Документи про освіту державного зразка

1. Після успішного завершення навчання за акредитованою освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних навчальних закладів) отримують відповідний документ про освіту державного зразка державною мовою. Після завершення освітніх програм вищої освіти документ видається державною та англійською мовами. Зразки документів про освіту, порядок їх замовлення, виготовлення та видачі затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.

2. Інформація про видані документи про освіту державного зразка вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.
Розділ V. Забезпечення якості освіти

Стаття 36. Система забезпечення якості освіти

1. Метою розбудови та функціонування системи забезпечення якості освіти в Україні є:

гарантування якості освіти;

формування довіри суспільства до навчальних закладів, вчителів (викладачів);

постійне та послідовне вдосконалення (підвищення) якості освіти;

допомога навчальним закладам та особам, які здійснюють освітню діяльність, у підвищенні якості освіти;

поширення кращих практик забезпечення якості освіти.

2. Система забезпечення якості освіти складається з трьох складових:

система забезпечення якості у закладах освіти (внутрішня система забезпечення якості освіти);

система зовнішнього забезпечення якості освіти;

система забезпечення якості у діяльності органів і установ, що управляють процесами зовнішнього забезпечення якості освіти.

3. Система забезпечення якості на рівні навчального закладу (внутрішня система забезпечення якості освіти) включає:

розробку навчальним закладом стратегії (політики) та процедур постійного підвищення якості освіти;

створення та постійне вдосконалення системи та механізмів забезпечення академічної доброчесності;

розробку, моніторинг, періодичний перегляд та вдосконалення освітніх програм;

незалежне оцінювання здобувачів освіти на основі чітких і оприлюднених критеріїв, правил і процедур;

оцінювання якості освітньої діяльності педагогічних та науково-педагогічних працівників здобувачами освіти;

оцінювання якості управлінської діяльності керівників навчального закладу, діяльності педагогічних та науково-педагогічних працівників;

забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу, у тому числі для самостійної роботи здобувачів освіти, за кожною освітньою програмою;

забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління навчальним закладом;

Інформацíйна систéма (англ. Information system) - сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів.

інші процедури та заходи, що визначаються спеціальним законом або статутом навчального закладу.

4. Система зовнішнього забезпечення якості освіти включає:

перелік інструментів, процедур і заходів забезпечення та підвищення якості освіти, зокрема:

стандартизація;

ліцензування освітньої діяльності;

акредитація освітніх програм;

зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання;

моніторинг якості освіти;

інституційний аудит;

сертифікація педагогічних працівнків;

визначені спеціальними законами органи і установи, що відповідають за зовнішнє незалежне оцінювання якості освіти та розвиток системи забезпечення якості, які:

приймають рішення на основі чітких та оприлюднених критеріїв на основі попередньо проведених експертних оглядів (експертиз);

проводять періодичні перевірки систем забезпечення якості навчальних закладів;

надають рекомендації щодо вдосконалення систем забезпечення якості;

звітуються перед суспільством на засадах прозорості, доступності та зрозумілості.

5. Система забезпечення якості у діяльності органів і установ, що управляють процесами зовнішнього забезпечення якості освіти, включає:

розробку політики та процедур постійного підвищення якості власної діяльності;

забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації процесів і процедур;

зовнішній незалежний аудит діяльності, процесів і процедур органів і установ;

взаємні перевірки.

6. Особливості функціонування системи забезпечення якості на кожному рівні освіти визначається спеціальними законами.
Стаття 37. Державні стандарти освіти

1. Державний стандарт освіти визначає вимоги до освіченості здобувачів освіти та освітньої програми відповідного рівня щодо:

змісту освіти в термінах результатів навчання;

Державний стандарт (рос. Государственный стандарт, ГОСТ; можливий український переклад абревіатури: ДЕСТ) - одна з основних категорій стандартів в СРСР, сьогодні міждержавного стандарту в СНД. Приймається Міждержавною радою зі стандартизації, метрології і сертифікації (МГС).

тривалості та обсягів навчання ;

переліку обов’язкових компетентностей випускника;

форми атестації здобувачів освіти;

вимоги професійних стандартів (у разі їх наявності).

2. Державні стандарти освіти розробляються для кожного рівня освіти. Державні стандарти освіти для професійної (професійно-технічної) та вищої освіти розробляються для кожної спеціальності та для різних ступенів підготовки.

3. Державний стандарт загальної середньої освіти встановлюється Національним курикулумом загальної середньої освіти.

4. Національний курикулум загальної середньої освіти – основоположний документ, що цілісно представляє цінності, цілі, принципи, зміст навчання та оцінювання учнівських досягнень, а також надає опис міждисциплінарних тем, які зосереджуються на розвитку ключових компетентностей учнів; слугує основою для визначення навантаження учнів і розробки змісту навчальних програм та інших документів (стандартів і критеріїв для оцінювання досягнень учнів, стандартів для підготовки підручників, посібників для вчителів, батьків та інших навчальних матеріалів).

5. Для вироблення узгоджених стратегічних напрямів розвитку Національного курикулуму загальної середньої освіти та його складових – державних стандартів освіти, навчальних програм та підручників – створюються Національна рада курикулуму та Центр розвитку курикулуму.

6. Державні стандарти освіти розробляються відповідно до Національної рамки кваліфікацій та використовуються для оцінювання якості освітньої програми в процесі її акредитації.


Стаття 38. Державні стандарти освітньої діяльності

1. Державний стандарт освітньої діяльності – це сукупність мінімальних вимог для забезпечення навчальним закладом освітнього процесу на відповідному рівні освіти, дотримання яких є підставою для отримання навчальним закладом ліцензії на здійснення освітньої діяльності, а також вимог до наявності системи внутрішнього забезпечення якості освіти та управлінських процесів у навчальниму закладі.

2. Державні стандарти освітньої діяльності розробляються за участі експертів, представників громадськості, роботодавців, педагогічних і науково-педагогічних працівників та затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.

3. Державні стандарти освітньої діяльності є обов’язковими для виконання всіма навчальними закладами незалежно від форми власності та підпорядкування.


Стаття 39. Ліцензування освітньої діяльності

1. Юридична особа має право розпочати освітню діяльність та отримати статус навчального закладу певного рівня і типу лише після отримання в установленому законом порядку відповідної ліцензії.

2. Ліцензія на освітню діяльність видається уповноваженим державою органом на підставі позитивного висновку, складеного за результатами ліцензійної експертизи, яку здійснює:

для закладів вищої освіти – Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти;

для закладів інших рівнів освіти – центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти.

3. Висновки кожної ліцензійної експертизи публікуються на офіційних веб-сайтах установ, що її проводили.

4. За результатами ліцензування центральний орган виконавчої влади у сфері освіти надає ліцензії на право здійснення освітньої діяльності за окремою спеціальністю закладам професійної (професійно-технічної) та вищої освіти. Ліцензії на право здійснення освітньої діяльності дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам надає комісія обласного органу виконавчої влади, в яку входять представники обласного органу виконавчої влади, центрального органу виконавчої влади, що здійснює забезпечення якості освіти, та громадськості.

5. Невиконання або грубе порушення навчальним закладом ліцензійних умов, подання та розповсюдження недостовірної інформації щодо здійснення ліцензійної діяльності є підставою для призупинення дії ліцензії до моменту усунення порушень. Відмова або неможливість усунути порушення ліцензійних умов призводить до анулювання ліцензії.

6. Висновок про порушення навчальним закладом умов і правил ліцензійної діяльності, подання та розповсюдження недостовірної інформації щодо її здійснення робить центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти.

7. Рішення про призупинення або анулювання ліцензії на освітню діяльність приймає орган, що її

надавав, у тому числі за поданням центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.
Стаття 40. Акредитація освітніх програм

1. Акредитація освітніх програм – це механізм забезпечення якості освіти, який полягає в оцінці освітніх програм на предмет відповідності державним стандартам освіти, спроможності навчального закладу виконати вимоги цих стандартів та досягнути заявлених у програмі навчальних результатів.

2. Акредитацію освітніх програм закладів вищої освіти здійснює Національне агентство із забезпечення якості освіти.

3. Акредитацію освітніх програм в системі дошкільної, середньої та професійної (професійно-технічної) освіти здійснює центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти.

4. Для навчальних закладів державної та комунальної форми власності, а також для загальноосвітніх навчальних закладів інших форм власності акредитація освітніх програм є обов’язковою. Типові освітні програми повної загально середньої освіти не акредитуються.

5. Для проведення акредитаційної експертизи відповідні установи залучають фахівців у сфері освіти. Для проведення акредитаційної експертизи освітніх програм закладів професійної (професійно-технічної) та вищої освіти можуть залучатися представники професійних асоціацій, роботодавців тощо.

6. За результатами акредитаційної експертизи освітніх програм навчальному закладу видається сертифікат про акредитацію строком на 10 років.

7. Висновки акредитаційної експертизи публікуються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти або Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.


Стаття 41. Інституційний аудит навчальний закладів

1. Інституційний аудит навчальних завладів — це процедура зовнішньої оцінки уповноваженим органом освітніх та управлінських процесів, які забезпечують ефективну роботу та сталий розвиток навчального закладу.

2. Інституційний аудит дошкільних, загальноосвітніх та професійних навчальних закладів проводить центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти. Інституційний аудит вищих навчальних закладів проводить Національне агенство із забезпечення якості вищої освіти. Для навчальних закладів державної та комунальної форми власності інституційний аудит є обов’язковим.

3. Інституційний аудит проводиться раз на десять років у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.

3. За результатами інституційного аудиту навчальному закладу надаються рекомендації щодо усунення виявлених недоліків та подальшого інституційного розвитку. На усунення недоліків та порушень у роботі закладу, виявлених під час інституційного аудиту, відводиться визначений уповноваженим органом, який проводить аудит, термін, але не більше одного року. Після завершення терміну, відведеного на усунення недоліків та порушень, проводиться повторний інституційний аудит. Якщо за результатами проведення повторного інституційного аудиту виявлено, що недоліки не були усунені, уповноважений орган, що проводить інституційний аудит, може рекомендувати засновнику навчального закладу або органу державної влади та місцевого самоврядування, у підпорядкуванні якого знаходиться навчальний заклад, прийняти рішення щодо звільнення керівника навчального закладу та інших змін в управлінні закладом, зокрема, щодо можливої реорганізації навчального закладу.
Стаття 42. Зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання

1. Зовнішнє незалежне оцінювання – оцінювання результатів навчання, здобутих на певному рівні освіти.

2. Зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання здійснюється на основі чітких та вимірюваних критеріїв з метою отримання об’єктивних даних для визначення якості освіти та розроблення заходів для її підвищення.

3. Зовнішнє незалежне оцінювання здійснюється на таких принципах:

валідності;

об’єктивності;

надійності;

відповідальності.

4. Орган, що проводить зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання, його процедури, форми та порядок проведення визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти та повинні бути оприлюднені не менше як за шість місяців до проведення зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання.

5. Зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання здійснюється за кошти державного бюджету.

1   2   3   4   5   6   7



  • Стаття 31. Навчальні заклади і релігійні організації
  • Стаття 32. Політична і релігійна діяльність
  • Розділ IV. Освітні програми, кваліфікації та документи про освіту Стаття 33. Освітня програма
  • Стаття 34. Рамки кваліфікацій
  • Стаття 35. Документи про освіту державного зразка
  • Розділ V. Забезпечення якості освіти Стаття 36. Система забезпечення якості освіти
  • Стаття 37. Державні стандарти освіти
  • Стаття 38. Державні стандарти освітньої діяльності
  • Стаття 39. Ліцензування освітньої діяльності
  • Стаття 40. Акредитація освітніх програм
  • Стаття 41. Інституційний аудит навчальний закладів
  • Стаття 42. Зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання