Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Закон україни «Про освіту»

Закон україни «Про освіту»




Сторінка6/7
Дата конвертації15.05.2017
Розмір1.01 Mb.
ТипЗакон
1   2   3   4   5   6   7

Стаття 48. Академічна доброчесність

1. Академічна доброчесніть - це сукупність принципів, правил поведінки учасників освітнього процесу, спрямованих на формування самостійної і відповідальної особистості, спроможної навчатися, викладати і займатися науковою діяльністю, дотримуючись етичних та правових норм.

Но́рма пра́ва (правова́ норма) - загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.

2. Дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає:

самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання;

посилання на джерела інформації у разі запозичень ідей, тверджень, відомостей;

дотримання норм законодавства про авторське право;

неспонукання інших осіб до вчинення дій, які суперечать нормам пунктів 1-3 цієї частини статті 48.

3. Дотримання академічної доброчесності педагогічними і науково-педагогічними працівниками передбачає:

дотримання норм, передбачених пунктами 1-3 частини другої цієї статті, і контроль за дотриманням цих вимог особами, які здобувають освіту;

дотримання загальноприйнятих етичних норм;

дотримання норм Конституції і законів України;

повагу до осіб, які здобувають освіту, до їхніх батьків та осіб, які їх замінюють, незалежно від віку, статі, стану здоров’я, громадянства, національності, ставлення до релігії, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин.

4. За порушення принципів академічної доброчесності: плагіат, спонукання порушень академічної доброчесності здобувачами освіти, педагогічні і науково-педагогічні працівники притягуються до дисциплінарної відповідальності відповідно до законодавства.

5. За порушення принципів академічної доброчесності здобувачі освіти притягуються до відповідальності :

повторне проходження оцінювання (контрольної роботи, іспиту, заліку тощо);

повторне проходження навчального курсу ;

відрахування із навчального закладу (крім учнів, що здобувають дошкільну, загальну середню освіту).
Розділ VII. Професійний розвиток та оплата праці педагогічних та науково-педагогічних працівників

Стаття 49. Професійний розвиток та підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників.

1. Професійний розвиток педагогічних і науково-педагогічних працівників передбачає неперервне самовдосконалення та участь у програмах підвищення кваліфікації.

2. Підвищення кваліфікації педагогічних працівників здійснюється упродовж п’яти років та включає в себе проходження освітньої програми, стажування, участь у сертифікаційних програмах і тренінгах. При цьому педагогічні працівники мають щорічно планувати певну кількість часу на підвищення своєї кваліфікації. Загальна кількість академічних годин для підвищення кваліфікації впродовж 5 років не може бути меншою 150 годин (5 кредитів).

3. Вибір програми та навчального закладу, установи, організації для підвищення кваліфікації здійснює педагогічний працівник.

4. Оплата підвищення кваліфікації педагогічного може здійснюватися органом управління освітою, навчальним закладом, в якому він працює, педагогічним працівником, а також іншими фізичними та юридичними особами. Підвищення кваліфікації педагогічного працівника в обсязі, що встановлюється частиною 2 цієї статті, оплачується за кошти державного бюджету.
Стаття 50. Державна сертифікація педагогічних працівників

1. Сертифікація педагогічних працівників проводиться з метою оцінювання здатності здійснювати педагогічну діяльність в системі дошкільної, середньої, позашкільної чи професійної (професійно-технічної) освіти у відповідності до професійних стандартів педагогічної діяльності. Порядок проходження сертифікації та професійні стандарти педагогічної діяльності затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти.

2. За результатами сертифікації педагогічному працівнику присвоюється певна кваліфікаційна категорія. Кваліфікаційними категоріями педагогічних працівників є: педагог-стажист, педагог другої категорії, педагог першої категорії, педагог вищої категорії.

3. Педагогічні працівники зобов’язані кожні п’ять років проходити повторну сертифікацію, за результатами якої підтверджувати кваліфікаційну категорію або отримувати вищу. Не проходження сертифікації є підставою для звільнення педагогічного працівника.

4. При сертифікації для роботи у закладах дошкільної, середньої, позашкільної освіти перевірці підлягають знання та навички зі змісту та методики навчання і знання з предмету (предметів), котрі планує викладати педагогічний працівник.

Мето́дика (від грец. μέθοδος - «шлях через») навчання окремої навчальної дисципліни (предмета) - галузь педагогічної науки, що являє собою окрему теорію навчання (приватну дидактику).

5. При сертифікації для роботи у закладах професійної (професійно-технічної) освіти перевірці підлягають знання та вміння з методики навчання.

6. За результатами сертифікації особі видається сертифікат строком на 5 років.

7. Особа, яка упродовж п’яти останніх років не здійснювала педагогічну діяльність, може бути призначена на посаду педагогічного працівника лише після успішного проходження сертифікації.

8. Навчальний заклад при прийомі на роботу встановлює вимоги до рівня кваліфікації особи.

9. Особа з вищою непедагогічною освітою для здійснення педагогічної діяльності має скласти кваліфікаційний іспит у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.


Стаття 51. Атестація здобувачів вищої освіти

Атестація здобувачів вищої освіти - це встановлення відповідності засвоєних ними рівня та обсягу знань, умінь, інших компетентностей вимогам стандартів вищої освіти.

Атестація здобувачів вищої освіти відбувається у порядку, визначеному Законом України “Про вищу освіту”
Стаття 52. Робочий час педагогічних і науково-педагогічних працівників

1. Робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи.

2. Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов’язків.

3. Обсяг та перелік видів роботи педагогічних та науково-педагогічних працівників встановлюється навчальним закладом та закріплюється у трудовому договорі у межах, визначених законодавством.

4. Максимальний обсяг навчального навантаження педагогічних та науково-педагогічних працівників на одну ставку встановлюється законодавством.

5. Норми часу навчальної, методичної, організаційної, а для закладів вищої освіти також наукової роботи визначаються колегіальним органом управління навчальним закладом в межах, встановлених законодавством.

6. Залучення науково-педагогічних і педагогічних працівників до роботи, не передбаченої трудовим договором, може здійснюватися лише за їх згодою або у випадках, передбачених законодавством.
Стаття 53. Оплата праці педагогічних і науково-педагогічних працівників

1. Оплата праці педагогічних і науково-педагогічних працівників встановлюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

2. Посадовий оклад асистента педагога встановлюється на рівні не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості. Кожна наступна вища педагогічна посада, передбачає підвищення посадового окладу не менше 5% від попереднього.

3. Посадові оклади педагогічних працівників підвищуються з урахуванням надбавки за кваліфікаційні категорії:

педагога (вчителя) другої категорії – на 15 % від посадового окладу;

педагога (вчителя) першої категорії – на 30 % від посадового окладу;

педагога (вчителя) вищої категорії – на 50 % від посадового окладу .

4. Посадові оклади науково-педагогічних, наукових та педагогічних працівників закладів вищої освіти підвищуються з урахуванням надбавки за наукові ступені та вчені звання:



науковий ступінь доктора філософії - на 15 % від посадового окладу;

До́ктор нау́к - вищий науковий ступінь, який присуджують на підставі публічного захисту докторської дисертації.

Доктор філософії ('Ph.D. (іноді: PhD чи DPhil, з лат. Philosophiæ doctor, МФА: [piː eɪtʃ diː]) - науковий ступінь в більшості країн світу, зокрема в Україні (з липня 2016 року). В Україні запровадили науковий ступінь Ph.D.



науковий ступінь доктора наук - на 20 % від посадового окладу;

вчене звання доцента і старшого дослідника - 25 % від посадового окладу;

вчене звання професора - 33 % від посадового окладу.

Заклад вищої освіти може збільшувтаи розмір доплат за рахунок власних надходжень.

5. Керівник навчального закладу відповідно до законодавства, статуту (положення) та колективного договору може встановлювати педагогічним і науково-педагогічним працівникам доплати, надбавки, премії за використання в освітньому процесі іноземних мов, використання сучасних технологій в навчальному процесі, реалізацію інноваційних проектів тощо.

Колекти́вний до́гові́р - угода, яка укладається між власником або уповноваженим органом (особою) і одним або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом.

Іннова́ція (англ. innovation - нововведення)- ідея, новітній продукт в галузі техніки, технології, організації праці, управління, а також у інших сферах наукової та соціальної діяльності, засноване на використанні досягнень науки і передового досвіду, є кінцевим результатом інноваційної діяльності.

6. Педагогічним та науково-педагогічним працівникам за рахунок власних коштів навчальних закладів може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Розділ VIII. Управління у сфері освіти

Стаття 54. Управління у сфері освіти

Системою освіти управляють органи державної влади і місцевого самоврядування.

Органи управління освітою і місцевого самоврядування діють у межах повноважень, визначених законодавством.

Об’єднання громадян можуть брати участь в управлінні освітою і здійсненні контролю за діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері освіти.


Стаття 55. Органи управління освітою

До органів управління освітою в Україні належать:

Кабінет Міністрів України

центральний орган виконавчої влади у сфері освіти;

центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади вищої освіти;

центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти (державного нагляду і контролю);

Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти;

місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.


Стаття 56. Повноваження Кабінету Міністрів України

Кабінет Міністрів України:

вживає заходів щодо забезпечення конституційного права кожної особи на освіту;

забезпечує розробку та впровадження державної політики у сфері освіти;

затверджує стратегію розвитку освіти України;

затверджує та виконує державні цільові програми у сфері освіти;

безпосередньо або через уповноважений ним орган здійснює права засновника навчальних закладів державної форми власності;

забезпечує рівні умови розвитку навчальних закладів усіх форм власності;

визначає порядок формування і розподілу освітньої субвенції та субвенції на підготовку робітничих кадрів між адміністративно-територіальними одиницями відповідно до цього закону;

визначає порядок розподілу державного фінансування професійної (професійно-технічної), вищої освіти та стипендійного фонду;

визначає порядок розподілу освітньої субвенції між закладами середньої освіти, що знаходяться у державній і комунальній власності;

визначає порядок розподілу стипендійного фонду;

затверджує державні пріоритети у підготовці фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів у розрізі галузей знань;

затверджує перелік галузей знань та спеціальностей для підготовки фахівців у вищій та професійній (професійно-технічній) освіті;

затверджує перелік посад науково-педагогічних і педагогічних працівників дошкільних, загальноосвітніх, професійних (професійно-технічних), позашкільних навчальних закладів;

здійснює інші повноваження, що передбачені спеціальними законами.


Стаття 57. Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері освіти

  1. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти:

формує та впроваджує освітню політику;

розробляє Стратегію розвитку освіти, державні цільові програми у сфері освіти;

здійснює нормативно-правове забезпечення функціонування навчальних закладів;

здійснює аналіз та прогнозування розвитку системи освіти;

готує щорічну державну доповідь про стан і перспективи розвитку системи освіти України, яка має бути представлений на розгляд Верховної Ради України;

аналізує роботу навчальних закладів щодо дотримання ними нормативно-правових актів у галузі освіти;

визначає порядок і забезпечує проведення моніторингу якості освіти;

організовує збір та обробку освітньої статистики, забезпечує функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти;

затверджує державні стандарти освіти;

здійснює міжнародне співробітництво у сфері освіти;

затверджує порядок визнання здобутих в іноземних закладах освіти документів про освіту;

затверджує форму і зміст документів про освіту державного зразка;

затверджує шкалу оцінювання освітніх здобутків осіб, які навчаються у навчальних закладах усіх рівнів;

формує пропозиції щодо обсягу освітньої субвенції, державного фінансування професійної (професійно-технічної), вищої освіти та стипендійного фонду;

розподіляє освітню субвенцію та державне фінансування професійної (професійно-технічної), вищої освіти та стипендійний фонд;

Субве́нція (від лат. subvenio «приходжу на допомогу») - це форма грошової допомоги місцевим бюджетам із державного, яка призначена для конкретно визначеної цілі/цілей.

затверджує типову форму договору про блочне фінансування із вищими навчальними закладами;

укладає договір про блочне фінансування з вищими навчальними закладами, які знаходяться у його підпорядкуванні;

забезпечує у співпраці з Національною академією педагогічних наук України наукове і методичне забезпечення функціонування навчальних закладів;

спільно з центральним органом виконавчої влади, відповідальним за здійснення економічної політики, подає на розгляд Кабінету Міністрів пропозиції щодо державних пріоритетів у підготовці фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів у розрізі галузей знань;

Антициклічна політика - це політика спрямована на підтримку певних стабільних темпів економічного зростання, на недопущення падіння, виникнення криз.

розробляє та затверджує умови прийому до закладів професійної (професійно-технічної) та вищої освіти;

затверджує ліцензійні умови та порядок ліцензування навчальних закладів;

здійснює в установленому порядку ліцензування закладів професійної (професійно-технічної), вищої освіти та навчання впродовж життя незалежно від форми власності та підпорядкування;

формує та забезпечує функціонування системи сертифікації педагогічних кадрів, забезпечує умови для підвищення їхньої кваліфікації;

організовує та фінансує забезпечення навчальних закладів підручниками у необхідній кількості;

погоджує призначення керівників обласних органів управління освітою;

контролює відповідність роботи органів управління освітою державній політиці у сфері освіти та ефективність управління навчальними закладами;

визначає порядок проведення інспекції та акредитації навчальних закладів (освітніх програм), інших заходів контролю якості освіти;

Контроль якості продукції - встановлення відповідності продукції та процесів вимогам нормативно-технічної документації, зразкам-еталонам; інформація про перебіг виробничого процесу та підтримання його стабільності; захист підприємства від постачань недоброякісних матеріалів, енергоносіїв та ін.

визначає порядок роботи органів управління освітою з питань видачі ліцензій та сертифікатів про акредитацію підпорядкованим їм навчальних закладів;

визначає порядок створення та діяльності центрів сертифікації кваліфікацій, здобутих у системі неформальної та інформальної освіти;

здійснює функції засновника стосовно закладів вищої освіти державної форми власності;

забезпечує проведення сертифікації педагогічних працівників;

здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України, цим та іншими законами України.

2. Акти центрального органу виконавчої влади у сфері освіти, прийняті у межах його повноважень, є обов’язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм органами управління освітою, навчальними закладами незалежно від форм власності.

Автоно́мія (грец. αυτος - «сам» і грец. νομος - «закон») - 1) наявна міра незалежності будь-якого явища від зовнішньої причини його зумовленості; 2) в етиці - стадія морального розвитку особистості, яка характеризується здатністю самостійно створювати або вибирати моральні правила для свого життя і поведінки; здатність людини як суб'єкта етичного відношення до самовизначення на основі власного світогляду, “власного законодавства”.


Стаття 58. Повноваження центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади

Центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади:

беруть участь у здійсненні освітньої політики;

Освітня політика - діяльність держави та її інститутів, органів місцевого самоврядування із законодавчого, фінансового, організаційного забезпечення функціонування й розвитку галузі освіти.

розподіляють державне фінансування для закладів професійної (професійно-технічної), що знаходяться у їхньому підпорядкуванні;

укладають договір про блочне фінансування з вищими навчальними закладами, які знаходяться у його підпорядкуванні

здійснюють функції засновника по відношенню до закладів, що знаходяться у їх підпорядкуванні.


Стаття 59. Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування

Обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, міські ради міст Києва та Севастополя:

засновують, реорганізовують та ліквідовують навчальні заклади та заклади піклування для дітей з особливими освітніми потребами;

Самопроголошене утворення «Республіка Крим» (рос. Республика Крым, крим. Qırım Cumhuriyeti) - самопроголошена, визнана лише Росією держава на Кримському півострові. Фактично територія адміністративних одиниць України - Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, окупованих Російською Федерацією після військового вторгнення 2014 року.

Міська́ ра́да (міськрада) - орган місцевого самоврядування в містах України та деяких країнах колишнього СРСР (у Росії, Білорусі), а в минулому у колишньому СРСР. Також використовується термін мерія.

засновують, реорганізовують та ліквідовують заклади професійної (професійно-технічної) освіти комунальної форми власності;

здійснюють інші повноваження, передбачені спеціальними законами.

2. Обласні органи виконавчої влади, органи виконавчої влади міст Києва та Севастополя, а також орган виконавчої влади АР Крим у сфері освіти:

аналізують стан розвитку освіти в області, звітують щодо стану розвитку освіти в області перед обласними радами, Верховної Радою Автономної Республіки Крим, міськими радами міст Києва та Севастополя в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти;

забезпечують функціонування мережі навчальних закладів та піклування для дітей з особливими освітніми потребами;

на підставі висновків центрального органу виконавчої влади, що здійснює забезпечення якості освіти, надають ліцензію закладам дошкільної, середньої та позашкільної освіти;

здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді;

здійснюють інші повноваження, передбачені спеціальними законами.

3. Районні ради, міські ради міст обласного значення, міст Києва і Севастополя:

засновують заклади початкової, базової та профільної середньої та позашкільної освіти;

Міста обласного значення, міста обласного підпорядкування - міста, які є економічними і культурними центрами, мають розвинуту промисловість, комунальне господарство, значний державний житловий фонд, з кількістю населення понад 50 тисяч осіб (указ 1958 р).

гарантують доступність середньої освіти для всіх громадян, які проживають на відповідній території, та вживають заходів для забезпечення потреби у дошкільній освіти;

формують мережу шкільних округів закладів початкової та базової середньої освіти, що покривають усю територію району;

4. Районні органи виконавчої влади, органи виконавчої влади міст Київ та Севастополя, міст обласного значення:

забезпечують діяльність закладів середньої та позашкільної освіти;

забезпечують та фінансують підвезення учнів закладів початкової та базової середньої освіти, які мають право на безоплатне підвезення згідно з законодавством;

забезпечують гуртожитками учнів закладів профільної середньої освіти, які навчаються не за місцем проживання;

забезпечують організацію обліку дітей дошкільного та шкільного віку;

контролюють дотримання норми Конституції про обов'язковість повної середньої освіти;

звітують перед районними радами, міськими радами міст обласного значення, міст Києва і Севастополя про якість освіти, стан і перспективи розвитку мережі навчальних закладів, що знаходяться у їхньому підпорядкуванні в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.

5. Міські ради міст районного підпорядкування, сільські, селищні ради, об’єднані територіальні громади засновують заклади дошкільної освіти та забезпечують їх діяльність.
Стаття 60. Повноваження центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти

1. Діяльність центрального органу виконавчої влади, що здійснює забезпечення якості освіти, координується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.

2. Центральний орган виконавчої владі, що здійснює забезпечення якості освіти:

проводить ліцензійну експертизу закладів дошкільної, середньої, позашкільної та професійної (професійно-технічної) освіти та готує висновки ліцензійної експертизи, публікує їх на офіційному веб-сайті та надає органу ліцензування;

проводить акредитацію освітніх програм у закладах дошкільної, середньої та професійної (професійно-технічної) освіти;

забезпечує проведення сертифікації педагогічних працівників.

3. Керівника центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти призначає Кабінет Міністрів України.
Стаття 61. Повноваження засновника навчального закладу

1. Повноваження засновника (засновників) щодо управління навчальним закладом визначаються цим та іншими законами України.

2. Засновник (засновники) навчального закладу або уповноважений ним (ними) орган:

засновує, реорганізує та ліквідовує навчальний заклад у порядку, визначеному законодавством;

затверджує статут навчального закладу відповідно до примірного статуту навчального закладу відповідного типу, за поданням колегіального органу громадського самоврядування навчального закладу вносить до нього зміни або затверджує нову редакцію;

укладає контракт з особою в місячний строк після її обрання керівником навчального закладу за конкурсом у порядку, встановленому спеціальними законами;

за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування навчального закладу або педагогічної ради, або наглядової/опікунської ради, або за власною ініціативою достроково розриває контракт із керівником навчального закладу з підстав, визначених законодавством про працю, чи за порушення статуту навчального закладу та умов контракту;

затверджує кошторис навчального закладу;

затверджує фінансовий звіт навчального закладу у порядку, визначеному законодавством;

здійснює контроль за господарською діяльністю навчального закладу;

Госпо́дарська дія́льність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

здійснює контроль за дотриманням статуту навчального закладу;

Забезпечує матеріально-технічні та санітарно-гігієнічні умови діяльності навчальних закладів відповідно до нормативів, встановлених законодавством;

здійснює інші повноваження, передбачені законом, статутом навчального закладу.

3. Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган може (можуть) делегувати окремі свої повноваження органу управління навчальним закладом.

4. При реорганізації та ліквідації закладу всім здобувачам освіти має бути забезпечено можливість завершити здобуття освіти за освітньою програмою, за якою вони навчалися.

5. Ліквідація закладів державних і комунальних освіти відбувається за погодженням із центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти.


Стаття 62. Відкритість органів управління освітою

1. Інформація про процедури та результати прийняття рішень органами управління освітою підлягає обов’язковому оприлюдненню на офіційних веб-сайтах органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, навчальних закладів, інших органів, установ, організацій та в засобах масової інформації, на інформаційних стендах і в будь-який інший спосіб.

Засоби масової інформації (ЗМІ), мас медіа (Mass media) - преса (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, інтернет, кінематограф, звукозаписи та відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити та панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку.

2. Органи управління освітою забезпечують обов’язкове громадське обговорення проектів нормативно-правових актів та інших рішень, що стосуються системи освіти, та участь незалежних експертів і представників громадськості, роботодавців та осіб, які здобувають освіту, у підготовці та прийнятті цих документів.

3. Органи управління освітою, які є розпорядниками бюджетних коштів, на своїх офіційних веб-сайтах оприлюднюють кошторис і звіт про надходження та використання коштів державного та місцевого бюджетів, спрямованих на забезпечення діяльності навчальних закладів, які знаходяться у їхньому підпорядкуванні.

4. Забороняється обмежувати доступ до відомостей про стан та якість освіти.
Стаття 63. Громадський нагляд у сфері освіти

1. Громадський нагляд в системі освіти здійснюється громадськими об’єднаннями, статутом яких передбачено діяльність у сфері освіти, професійними об’єднаннями педагогічних і науково-педагогічних працівників, національними академіями наук, об’єднаннями здобувачів освіти, об’єднаннями батьківських комітетів (суб’єкти громадського самоврядування) та органами, до яких вони делегують представників.

2. Суб’єкти громадського нагляду мають право:

ініціювати і брати участь в обстеженнях якості освіти в адміністративно-територіальних одиницях та оприлюднюють результати;

подавати засновникам навчальних закладів пропозиції щодо поліпшення освітньої діяльності;

брати участь у розробленні державних і регіональних програм розвитку освіти;

вносити до органів виконавчої влади пропозиції щодо удосконалення змісту освіти;

проводити моніторинг якості підручників та інших навчальних матеріалів і оприлюднювати результати;

брати участь у підготовці та прийнятті нормативно-правових актів та інших рішень, що стосуються системи освіти, та у громадському обговоренні проектів цих документів;

здійснювати інші заходи в сфері освіти відповідно до статуту.


Стаття 64. Інститут освітнього омбудсмена

1. З метою забезпечення належних умов для реалізації права на освіту в системі освіти діє Служба освітнього обмудсмена. Освітній омбудсмен у своїй діяльності керується Конституцією, законами України, а також Положенням Кабінету Міністрів України, яке визначає його правовий статус.

Правови́й ста́тус - становище того чи іншого суб'єкта в правовій реальності, що відображається у його взаєминах з суспільством і державою.



2. Освітній омбудсмен призначається на посаду Кабінетом Міністрів України на термін 5 років без права повторного переобрання.

3. Забезпечення діяльності Служби освітнього омбудсмена здійснюється відповідним структурним підрозділом Міністерства освіти і науки України.

Міністе́рство осві́ти і нау́ки Украї́ни (МОН України) - центральний орган виконавчої влади України.



4. Освітній омбудсмен відповідно до покладених на нього завдань має право:

розглядати скарги та перевіряти обставини, викладені в цих скаргах, поданих від здобувачів освіти, їхніх батьків та осіб, які їх замінюють, а також від осіб, які навчають, у закладах освіти усіх рівнів;

отримувати від навчальних закладів та органів управління освітою інформацію, необхідну для виконання своїх функцій, в тому числі інформацію з обмеженим доступом;

за результатами проведених перевірок виносити рішення щодо обґрунтованості чи необґрунтованості скарги, і на його основі надавати рекомендації навчальним закладам та органам управління освітою, здійснювати повімлення правоохоронних органів щодо виявлених фактів порушення законодавства;

Правоохоро́нні о́ргани - державні органи, що на підставі законодавства держави здійснюють правоохоронну (правозастосовну та правозахисну) діяльність.



безперешкодно у встановленому законом порядку відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, навчальні заклади всіх рівнів незалежно від форми власності, а також брати участь в установленому порядку у засіданнях державних органів з питань, що належать до його компетенції;

звертатися до органів державної влади, в тому числі правоохоронних, щодо виявлених фактів порушення права людини на освіту та освітнього законодавства;

надавати консультації здобувачам освіти, їхнім батькам та особам, які їх замінюють, а також особам, які навчають;

5. Освітній омбудсмен готує щорічний звіт про свою діяльність, на основі якого звітує на пленарному засіданні Верховної Ради про дотримання права на освіту в Україні.

Плена́рне засі́дання, пленарна сесія (англ. Plenary session) - засідання (період роботи) організації (громади, товариства, асамблеї або парламенту), що відбувається за участі усіх членів організації, незалежно від угруповань.



6. Порядок подання скарг до освітнього омбудсмена, їх розгляду та іншої діяльності служби омбудсмена визначається Законом України “Про звернення громадян” та Кабінетом Міністрів України.
Розділ IX. Інфраструктура освіти

Стаття 65. Єдина державна електронна база з питань освіти

1. У системі освіти діє Єдина державна електронна база з питань освіти - автоматизована система збору, верифікації, оброблення, зберігання та захисту даних, у тому числі персональних, щодо навчальних закладів, осіб, що навчаються, педагогічних, науково-педагогічних працівників.

Автоматизо́вана систе́ма (АС) (англ. automated system) - сукупність керованого об'єкта й автоматичних керуючих пристроїв, у якій частину функцій керування виконує людина. АС являє собою організаційно-технічну систему, що забезпечує вироблення рішень на основі автоматизації інформаційних процесів у різних сферах діяльності (управління, проектування, виробництво тощо) або їх поєднаннях.

2. Розпорядником Єдиної державної електронної бази з питань освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти.

3. Обов’язковими складовими Єдиної державної електронної бази з питань освіти є Державний реєстр навчальних закладів та Державний реєстр документів про освіту.

Державний реєстр, Єдиний державний реєстр - автоматизована система обліку інформації про осіб, майно, документи, яка створюється та ведеться державою з метою реалізації своїх функцій.

4. Інформаційні системи Єдиної державної електронної бази з питань освіти розробляються і обслуговуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти або іншою юридичною особою відповідно до угоди. Обсяг відомостей, що містять Державні реєстри, та порядок їх ведення встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.

5. Повний перелік та види інформації, яка міститься у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України Постанова Кабінету Міністрів України - нормативно-правовий акт Уряду України - Кабінету Міністрів.

6. Усі дані, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, окрім персональних даних та інформації з обмеженим доступом, є доступними у форматі відкритих даних.

1   2   3   4   5   6   7



  • Розділ VII. Професійний розвиток та оплата праці педагогічних та науково-педагогічних працівників
  • Стаття 50. Державна сертифікація педагогічних працівників
  • Стаття 51. Атестація здобувачів вищої освіти
  • Стаття 52. Робочий час педагогічних і науково-педагогічних працівників
  • Стаття 53. Оплата праці педагогічних і науково-педагогічних працівників
  • Розділ VIII. Управління у сфері освіти Стаття 54. Управління у сфері освіти
  • Стаття 55. Органи управління освітою
  • Стаття 56. Повноваження Кабінету Міністрів України
  • Стаття 57. Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері освіти
  • Стаття 58. Повноваження центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади
  • Стаття 59. Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування
  • Стаття 60. Повноваження центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти
  • Стаття 61. Повноваження засновника навчального закладу
  • Стаття 62. Відкритість органів управління освітою
  • Стаття 63. Громадський нагляд у сфері освіти
  • Стаття 64. Інститут освітнього омбудсмена
  • Розділ IX. Інфраструктура освіти Стаття 65. Єдина державна електронна база з питань освіти