Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Зміни до програми «Українська мова. 5-9 класи для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням молдовською мовою» Здійснено компетентнісний підхід щодо навчання української мови в контексті положень «Нової української школи»

Зміни до програми «Українська мова. 5-9 класи для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням молдовською мовою» Здійснено компетентнісний підхід щодо навчання української мови в контексті положень «Нової української школи»




Сторінка5/8
Дата конвертації18.05.2017
Розмір1.69 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8



5-й клас

(122 год., 3,5 год. на тиждень)

(6 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)

Мовленнєва змістова лінія (38 год.)

Мовна змістова лінія (78 год.)
Зміст розділу:

  • Вступ

  • Повторення вивченого в початкових класах

  • Лексикологія. Фразеологія

  • Будова слова.
    Фразеологія (від грецького phrasis - вираження, logos - вчення) - розділ мовознавства, в якому вивчаються лексично неподільні поєднання слів. Фразеологією називають також сукупність властивих мові усталених зворотів і висловів.
    Слотвір. Орфографія

  • Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія

  • Відомості з синтаксису й пунктуації

    • Словосполучення та речення

    • Другорядні члени речення

    • Речення з однорідними членами. Звертання. Вставні слова. Складне речення

  • Пряма мова.
    Складне речення - це речення, яке має дві або більше граматичних основ, тобто складається з двох або більше простих речень. Складні речення поділяють на складні безсполучникові, складні сполучникові (складносурядні, складнопідрядні) і складні з різними видами зв'язку.
    Діалог


  • Повторення, узагальнення й систематизація вивченого

Очікувані результати

навчально-пізнавальної діяльності учнів

К-сть годин

Зміст навчального матеріалу

К-сть годин

Соціокультурна змістова лінія (наскрізні змістові лінії)

Діяльнісна змістова лінія (компетент

ності)

Мовна змістова лінія

Мовленнєва змістова лінія


Учень (учениця):

розуміє значення мови в житті суспільства, роль української мови як державної в Україні;
Узага́льнення - основний елемент логіки та міркувань людини. Узагальнення бере за основу існування множини елементів та однієї або декількох властивостей, спільних для цих елементів. Це є основою дедуктивних міркувань.
Систематика (від грец. συστηματικός - впорядкований, що відноситься до системи) - приведення в систему, а також системна класифікація предмету вивчення. Часто систематика є допоміжною дисципліною, яка допомагає впорядковувати об'єкти, які вивчає дана наука; наприклад, мовна систематика.
необхідність володіння українською мовою кожним громадянином України;

висловлює судження про роль української мови в житті держави і її громадян та обгрунтовує їх;

усвідомлює необхідність вільного володіння державною мовою, ставлення до державної мови громадян України, для яких вона не є рідною;

відповідає на питання

за змістом прочитаного та прослуханого;



записує речення, висловлення;

знаходить і виправляє помилки у своєму мовленні;

сприймає, аналізує, оцінює прочитані чи почуті відомості;

добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної комунікативної мети; використовує українську мову як засіб формування ціннісної позиції щодо громадянського патріотизму, любові до Батьківщини, почуття гордості за свою країну;

уміє перекладати з молдовської мови на українську невеликі тексти розповідного характеру;

сприймає, розуміє інформацію державною мовою;

поціновує українську мову як державну;

активно послуговується українською мовою в усіх царинах життя.


1

Вступ.

Значення мови в житті суспільства. Місце і роль української мови в Українській державі.




Види роботи.

Відповіді на питання за змістом прослуханих висловлень.

Розкриття значення прослуханих та прочитаних прислів’їв, приказок, афоризмів, влучних висловів про роль мови в житті людини.

Афори́зм (грец. αφορισμός, означення, вислів) - короткий влучний оригінальний вислів, що зробився усталеним; яка-небудь узагальнена думка, висловлена стисло в дуже виразній, легкій для запам'ятовування формі, яка згодом неодноразово відтворюється іншими людьми.
Розкриття значення й ролі державної мови в житті людини й суспільства.

Записування речень, висловлень.

Складання міні-творів (орієнтовні теми: «Мова – найцінніший скарб», «Чому треба берегти рідну мову», «Мова моя калинова»).

Переклад з молдовської мови на українську невеликих текстів розповідного характеру про значення й роль державної мови в житті людини й суспільства.



2


Громадянська активність
Екологічна безпека і сталий розвиток

Спілкування державною мовою
Соціальна і громадянська компетентності
Загальнокультурна компетентність

Учень (учениця):

розрізняє такі поняття, як мовлення, спілкування, види мовленнєвої діяльності, монолог, діалог, адресат мовлення; усну й письмову, монологічну й діалогічну форми мовленнєвого спілкування;

усвідомлює основні правила спілкування, вимоги до мовлення;

розрізняє мову і мовлення, види мовленнєвої діяльності, види і форми мовлення;

орієнтується в умовах спілкування;

дотримується основних вимог до мовлення;

уміє користуватися словниками;

з’ясовує значення незнайомих слів за допомогою тлумачного словника;

тлумачить поняття, факти;

розуміє роль читання для власного зростання;

складає діалогічні й монологічні тексти певного типу і стилю мовлення відповідно до навчальної і комунікативної мети, висловлюючи своє ставлення до предмета мовлення;

використовує при складанні діалогів чи монологів етикетні формули;

дотримується правил спілкування при складанні діалогів чи монологів у мережі Інтернет;
Тлумачний словник - словник, що подає лексико-фразеологічний склад мови з поясненням значення, граматичних та стилістичних особливостей уживання реєстрових одиниць.
Інтерне́т (від англ. Internet), міжмере́жжя - всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов'язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій.


розрізняє вивчені стилі мовлення, знаходить у тексті мовні засоби, характерні для певного стилю; розпізнає стилістичну помилку серед інших відомих видів помилок (нескладні випадки).








Теоретичний матеріал.

Загальне уявлення про спілкування і мовлення; види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо); адресат мовлення; монологічне і діалогічне мовлення, усне і писемне мовлення; основні правила спілкування (практично).

Загальне ознайомлення за стилями мовлення: розмовним, художнім, науковим, офіційно-діловим.
Стилістична помилка (практично).
Види роботи.

Читання мовчки і вголос.

Формування читацького інтересу та етичних навичок читання.



Читання вголос і мовчки невеликих за обсягом нескладних текстів з використанням вивченого та ознайомлювального видів читання.

Формулювання запитань за змістом прочитаного висловлення.

Розуміння фактичного змісту тексту (вибір правильної відповіді з кількох запропонованих).

З’ясування значень незнайомих слів за словником; знаходження в тексті тлумачення окремих слів. Розширення словникового запасу.



Складання словничка найпоширеніших етикетних формул (привітання, прощання, вибачення, висловлення вдячності).

Визначення теми й основної думки тексту.

З'ясування фактичного змісту. Відповіді на запитання за змістом тексту.

Виділення смислових опор (ключових слів і речень) у тексті. Поділ тексту на смислові частини, складання простого плану. Докладний переказ прочитаного за планом.



Складання висловлення за поданим початком.

Складання й розігрування діалогів відповідно до запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної із життєвим досвідом учнів, використовуючи етикетні формули.
Розіграш - жарт з метою обдурити, поставити в дурне, незручне становище. Також, може позначати етап спортивної гри або її вид організації: турнірна або олімпійська системи.


Складання діалогів і монологів у мережі Інтернет, дотримуючись правил спілкування в Інтернеті.

Складання й розігрування діалогів (телефонних розмов), що передбачають уникання небажаного й небезпечного спілкування.

(Орієнтовні теми: «Чи однаково важлива роль книги і комп’ютера в духовному розвитку людини?», «Інтернет і ми», «Мобільний телефон: розкіш чи необхідність?»)




4


Громадянська активність
Екологічна безпека і сталий розвиток



Уміння вчитися впродовж життя
Спілкування державною мовою
Загальнокультурна компетентність
Соціальна і громадянська компетентності
Інформаційно-комунікативна компетентність


Учень (учениця):

уміє вимовляти звуки і називати букви;

визначає наголошені склади у словах;
розпізнає вивчені в початкових класах частини мови, визначаючи їх істотні ознаки;
правильно пише слова з вивченими орфограмами;

розставляє розділові знаки в кінці речення, при звертанні, однорідних членах речення;
На́голос або акце́нт (лат. Accentus, нім. Akzent, англ. stress, грец. τόνος) - надсегментна одиниця мовлення. Наголос є властивістю складу. Його також можна визначити як якісну характеристику (коли якість голосного є засобом вираження наголошення) і, також, як кількісну характеристику (відносно збільшена тривалість наголошеного голосного).
Розділо́ві зна́ки, або зна́ки пунктуа́ції - сукупність графічних знаків, що не належать до алфавіту даної мови, а служать засобом відображення тих ознак (сторін) писемної мови, які не можуть бути передані літерами та іншими писемними позначеннями - цифрами, знаками рівності, подібності тощо.
правильно і доречно використовує вивчені частини мови в усному і писемному мовленні;

уміє користуватися орфографічним і тлумачним словниками;

будує речення з вивченими частинами мови, використовуючи їх у прямому, переносному значенні як синоніми та антоніми;
Анто́німи (грец. αντι - «проти», ονομα - «ім'я») - пари слів, протилежних за значенням. Наприклад: іменники (хоробрість - боягузтво), прикметники (коханий - остогидлий), дієслова (дружити - ворогувати), прислівники (мирно - войовничо).


складає усні й письмові висловлювання на певну соціокультурну тему з використанням власного життєвого досвіду відповідно до визначеної комунікативної мети.

визначає й формулює тему й основну думку прочитаного та прослуханого тексту, добирає до нього заголовок;

складає простий план тексту;

складає текст, висловлення, речення;

розуміє й пояснює відмінності між ними;

знаходить і виправляє лексичні, орфографічні та пунктуаційні помилки.
Лексикологія (від грецького lexikos - словесний, словниковий і logos - учення) - розділ мовознавства, що вивчає лексику (словниковий склад мови).


7


Повторення вивченого в початкових класах

Значущі частини слова;

спільнокореневі слова. Ненаголошені голосні в коренях слів.

Частини мови. Основні способи їх розпізнавання.

Іменник. Велика буква і лапки в іменниках.

Іме́нник - самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто? або що?. В українській мові, яка належить до флективних синтетичних мов, іменник є змінною частиною мови, загалом, в інших мовах іменник може не змінюватися.

Прикметник. Числівник. Займенник.

Займенник - повнозначна частина мови, яка вказує на предмети, але не називає їх. Відповідає на питання хто?, що?, який? чий? .
Особові займенники.

Дієслово. Не з дієсловами,

-шся, -ться у кінці дієслів.

Прислівник. Правопис вивчених прислівників.

Прийменник. Написання прийменників із іншими частинами мови.

Дієсло́во - самостійна частина мови, що вказує на дію або стан предмета і відповідає на питання «що робити?», «що зробити?». Зміст 1 Українська мова 1.1 Дієвідмінювання 1.2 Часи дієслів 1.3 Способи дієслів 1.
Прийме́нник - службова частина мови, яка разом з відмінковими закінченнями іменників, займенників і числівників виражає відношення між словами у реченні. Прийменники не мають самостійного лексичного значення, тому членами речення не виступають.

Сполучник. Уживання сполучників і, й, та, а, але для зв’язку слів у реченні.

Сполу́чник - це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль.
Кома перед сполучниками а,але.


Голосні у відмінкових закінченнях іменників, прикметників, дієслів.

Текст, його ознаки: задум, тема й основна думка, зв’язність, завершеність. Поділ тексту на абзаци.


Види роботи.

Добір заголовка тексту. Колективне складання простого плану прослуханого або прочитаного тексту.

Складання висловлення (тексту) за змістом прислівя (орієнтовні теми: «Вірний приятель – то найбільший скарб»,«Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе», «Навчання і труд поруч ідуть»).

Складання розповіді про свою школу (клас) із використанням запропонованих (самостійно дібраних) прислів’їв (орієнтовні теми «Я – частина колективу», «Школа – мій другий дім»).

Лексична, орфографічна, пунктуаційна помилки.

Складання речень за опорними словами.

Редагування висловлення (тексту, речення) – виправлення лексичних, орфографічних та пунктуаційних помилок.



2


Громадянська активність
Екологічна безпека і сталий розвиток

Інформаційно-комунікативна компетентність
Загальнокультурна компетентність
Спілкування державною мовою
Уміння вчитися впродовж життя
Соціальна і громадянська компетентності


Учень (учениця):

будує висловлення, додержуючи композиційної та змістової єдності;
Компози́ція (лат. compositio - складання, зв'язування, з'єднання).


аналізує будову тексту, виділяє зачин, основну частину і кінцівку;

розрізняє тексти за належністю до певного типу мовлення;

визначає тему, основну думку висловлювання;

орієнтується в умовах спілкування;

дотримується основних вимог до мовлення;

називає ознаки тексту;

ділить текст на смислові частини, складає простий план;

знаходить і виправляє недоліки в тексті;

здійснює докладний переказ тексту визначеного типу мовлення за колективно складеним планом.





Теоретичний матеріал.

Тема й основна думка висловлювання. Ознайомлення з вимогами до мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство, доречність, виразність).

Текст, його ознаки: задум, тема, основна думка, мікротема, зв’язність, завершеність.

Поділ тексту на абзаци.



Простий план тексту.

Будова тексту (зачин, основна частина, кінцівка).

Тексти різних типів мовлення — розповідь, опис, роздум, особливості їх побудови.

Особливості будови розповіді, опису предмета і тварини, елементарного роздуму.

Усний докладний переказ розповідного тексту з елементами опису предмета.

Елеме́нт (лат. elementum - стихія, первинна речовина) - нерозкладний (у даній системі) компонент складних тіл, матеріальних систем, теоретичних побудов; будь-який об'єкт, пов'язаний певними відношеннями з іншими об'єктами в єдиний комплекс.


Переклад з молдовської мови на українську невеликого тексту розповідного характеру з елементами опису окремого предмета або тварини.

Види роботи.

Докладний усний переказ розповідного тексту з елементами опису тварини (за колективно складеним планом).


3


Громадянська активність
Екологічна безпека і сталий розвиток

Інформаційно-комунікативна компетентність
Загальнокультурна компетентність
Спілкування державною мовою
Уміння вчитися впродовж життя
Соціальна і громадянська компетентності


Учень (учениця):

знає, що вивчає лексикологія і фразеологія;

розуміє і витлумачує лексичне значення слів;
Лекси́чне зна́чення - історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності, зв'язок певного звучання з певним поняттям, волевиявленням.


визначає належність слів до певної лексичної категорії: однозначні й багатозначні, загальновживані (нейтральні) і стилістично забарвлені слова, групи слів за значенням, фразеологізми, а також їх роль у тексті;
пояснює (у нескладних випадках) значення відомих слів, їх походження, значення фразеологізмів, прислів’їв, приказок;
користується тлумачним і перекладним, фразеологічним словниками, словниками синонімів, антонімів;
добирає з-поміж синонімів, антонімів, фразеологізмів найбільш відповідні контексту.

розрізняє пряме й переносне значення багатозначних слів, правильно використовує такі слова в мовленні;

визначає і самостійно добирає синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, оцінює їхню роль у мовленні;

доцільно й правильно використовує синоніми, антоніми в усному й писемному мовленні;



використовує синоніми як засіб зв’язку речень у тексті та для уникнення невиправданих повторів;

знаходить та виправляє лексичні помилки у своєму мовленні;

уважно слухає і розуміє висловлювання інших людей або звукозаписи з одного прослуховування;

Звукозапис - процес запису звукової інформації з метою її збереження і подальшого відтворення; Звукозаписом називають також записану звукову інформацію. Звукозапис заснований на зміні фізичного стану або форми різних ділянок носія запису - магнітної стрічки, грамофонної платівки, кіноплівки, цифрових носіїв інформації тощо.


складає первинне уявлення про зміст почутого (що, коли, в якій послідовності відбувається);
з’ясовує значення незнайомих слів з допомогою вчителя чи самостійно; розуміє фактичний зміст, причинно-наслідкові зв’язки, основну думку аудіотексту;

сприймає інформацію та образну мову художнього тексту;

уміє перекладати з молдовської мови на українську невеликі тексти розповідного характеру.

10


2 години на повторення теми

Лексикологія. Фразеологія

Лексичне значення слова

Однозначні і багатозначні слова (повторення).

Полісемі́я (грец. πολυσημεία «багатозначність», інша назва «багатозначність слова») - багатозначність, наявність у мовній одиниці (слові, фраземі, граматичній формі, синтаксичній конструкції) кількох значень.
Вживання багатозначних слів у прямому і переносному значеннях (повторення). Лексична помилка (практично). Загальновживані (стилістично-нейтральні) і стилістично забарвлені слова.

Ознайомлення з тлумачним словником.

Групи слів за значенням: синоніми, антоніми, омоніми. Пароніми (ознайомлення). Ознайомлення зі словниками антонімів, синонімів.


Фразеологізми. Поняття про фразеологізм, його лексичне значення. Джерела українських фразеологізмів. Прислів’я, приказки як різновиди фразеологізмів. Ознайомлення із фразеологічним словником.
Міжпредметні зв’язки. Епітети, порівняння, синоніми, характерні для усної народної творчості, фразеологізми (література).

Види роботи.

Сприймання чужого мовлення.


Аудіювання нескладних текстів вивчених стилів, типів і жанрів мовлення (з опорою на текст), мовлення співрозмовника за запланованою соціокультурною тематикою.

З’ясування фактичного змісту, причинно-наслідкових зв’язків, основної думки аудіотексту.



Добір заголовка до аудіотексту.

Поділ аудіотексту на смислові частини.

Сприймання образної мови художнього тексту та розуміння її змістової ролі.

Складання й розігрування діалогу етикетного характеру з використанням синонімічних етикетних формул вітання, прохання, вдячності в громадських місцях (у музеї, бібліотеці, магазині тощо).

Складання усного опису предмета (квітки, дерева, куща калини тощо), використовуючи епітети, порівняння, синоніми, фразеологізми.

Переклад з молдовської мови на українську невеликого тексту розповідного характеру, що містить синоніми, антоніми, пароніми, фразеологізми.

Докладний письмовий переказ тексту розповідного характеру з елементами опису тварини, що містить синоніми та антоніми (за колективно складеним планом).

Лексична помилка.





4


Екологічна безпека і сталий розвиток
Громадянська активність
Здоров’я і безпека


Інформаційно-комунікативна компетентність
Загальнокультурна компетентність
Компетентності у природничих науках і технологіях
Спілкування державною мовою
Уміння вчитися впродовж життя
Соціальна і громадянська компетентності
Здоров’язбережувальна компетентність

Учень (учениця):

знаходить

значущі частини слова; застосовує ці визначення на практиці;



визначає способи словотворення;

наводить власні приклади творення слів;
Словотвір (також деривація) - розділ мовознавчої науки, що вивчає структуру слів і способи їх творення. (лексичні одиниці за структурою і способом творення їх). Зміст 1 Способи словотвору 2 Словотвір в українському мовознавстві 3 Основні поняття словотвору.


відділяє закінчення слів від основи, поділяє основу на значущі частини; добирає спільнокореневі слова з однаковими префіксами та суфіксами;

правильно пише й обґрунтовує слова з вивченими орфограмами;
складає речення і мікротексти з використанням слів із суфіксами і префіксами, що надають емоційного забарвлення тексту;
створює висловлювання відповідно до задуму, упорядковуючи дібрані відомості в логічній послідовності, використовуючи ключові слова і речення, надаючи виразності мовному оформленню;
Су́фікс (або ще на́росток в українській мовознавчий літературі до 1937 року) - словотвірна, рідше формотворча (словозмінна) морфема, що стоїть після кореня (разом з яким творять основу слова) перед флексійним закінченням (риб-к-о, риб'-яч-ий, риб-ал-и-ти, рибал-к-а; ход-и-в, ход-и-л-а, -л-и).
Ключове́ сло́во - слово, або сталий вислів природної мови, яке використовують для вираження деякого аспекту змісту документа (або запиту); слово, яке має істотне смислове навантаження. Воно може служити ключем під час пошуку інформації в інтернеті чи на сторінці сайту.


розрізняє форми слова і спільнокореневі слова, змінні й незмінні слова;

складає речення й мікротексти з використанням слів із суфіксами й префіксами, що надають тексту емоційного забарвлення;

правильно записує та обґрунтовує написання слів із вивченими орфограмами;

знаходить і виправляє орфографічні помилки на вивчені правила, а також лексичні помилки;

використовує в мовленні спільнокореневі слова як засіб зв’язку речень у тексті, уникаючи помилок, пов’язаних із невиправданим уживанням спільнокореневих слів;

уміє перекладати з молдовської мови на українську уривки художнього тексту, що містить слова зі значенням зменшеності та пестливості або збільшеності та згрубілості.



17


2 години на повторення

Будова слова. Словотвір. Орфографія

Корінь, суфікс, префікс і закінчення — значущі частини слова (повторення і поглиблення відомостей). Основа слова.
Основа слова - це частина слова (як правило незмінна, або змінна), яка вказує на його лексичне значення; частина словоформи без флексії.
Закінчення змінних слів.

Уживання префіксів з- (зі-, с-), роз-, без-, через-, під-, від-, над- увимові та на письмі.

Основні способи словотворення: суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний, основоскладання.

Сполучні голосні о, е в складних словах.

Зміни приголосних при словотворенні (практично).

Написання разом і через дефіс складних слів з пів-, напів-, полу- .

Вимова і написання префіксів пре-, при-, прі-.


Види роботи.

Лексична та граматична помилки.

Складання речень, що містять спільнокореневі слова та різні форми одного слова.

Визначення в реченнях спільнокореневих слів та різних форм одного слова.



Добір слів, що містять антонімічні суфікси та префікси.

Слухання українських народних пісень, що містять зменшено-пестливі слова.



Створення тексту зі словами, що мають значення збільшеності та згрубілості.

Створення тексту-розповіді з використанням незмінних слів (назв тварин) «У зоопарку».

Складання опису тварини чи предмета для інтернет-енциклопедії (усно).

Переклад з молдовської мови на українську уривка художнього тексту, що містить слова зі значенням зменшеності та пестливості або збільшеності та згрубілості.

Твір-опис предмета (тварини) з використанням слів із суфіксами та префіксами, що надають тексту емоційного забарвлення.




5


Екологічна безпека і сталий розвиток
Громадянська активність
Здоров’я і безпека

Спілкування державною мовою
Уміння вчитися впродовж життя
Соціальна і громадянська компетентності
Здоров’язбережувальна компетентність
Загальнокультурна компетентність
Компетентності у природничих науках і технологіях


Учень (учениця):

визначає, що вивчає фонетика, графіка, орфоепія, орфографія;

розрізняє у словах тверді й м’які, дзвінкі й глухі приголосні, ненаголошені й наголошені голосні звуки;


пояснює співвідношення звуків і букв у слові;

пояснює звукове значення букв я, ю, є, ї та щ;

вимовляє правильно звуки в словах;

користується орфографічним словником і словником наголосів;


використовує логічний наголос для виділення слів із смисловим навантаженням;

розпізнає у словах явища уподібнення, спрощення, чергування звуків;
Асиміля́ція або уподі́́бнення (лат. assimilatio < assimilo - «уподібнюю») - у мовознавстві уподібнення звука до сусіднього як в умовах його творення (артикуляції), так і в акустичному відношенні.


визначає основні випадки чергування голосних і приголосних звуків; звукове значення букв у слові;

вимовляє звуки у словах відповідно до орфоепічних норм;

знаходить і виправляє орфоепічні й орфографічні помилки на вивчені правила;
виявляє й аналізує помилки в наголошуванні слів у своєму мовленні та мовленні інших;

складає й розігрує діалоги з використанням слів, у вимові яких часто трапляються помилки;

розрізняє ознаки тексту-роздуму;

усвідомлено враховує відмінності щодо співвіднесення молдовських та українських звуків та букв;

уміє перекладати з молдовської мови на українську невеликий текст-роздум.

19


2 години на повторення

Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія

Звуки мовлення.



Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї.

Голосні та приголосні звуки. Приголосні тверді та м’які, дзвінкі й глухі. Вимова звуків, що позначаються буквами г і ґ.

Особливості вимови українського звуку [г], невластивого молдовській мові.

Позначення звуків мовлення на письмі.

Урахування відмінностей у співвідношенні молдовських та українських звуків та букв.

Склад. Основні правила переносу слів. Наголос.Ненаголошені голосні [е],[и], [о] в коренях слів. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом. Вимова наголошених і ненаголошених голосних. Словник наголосів.

Звуковий запис слів (транскрипція). Фонетичний розбір слова.

Орфоепічний словник. Орфографічний словник.

Фонетичний розбір - передбачає вироблення в учнів (студентів) навичок сприймати на слух особливості звуків мови і закріплення навичок запису транскрипцією.
Орфографі́чний словни́к (або правопи́сний) - словник, що містить перелік слів у їх нормативному написанні та розкриває слова лише в аспекті їх правопису (наприклад, окрім власне слів у називному відмінку надає їх закінчення у родовому).
Орфографічна помилка (практично), її умовне позначення.

Орфоепічна помилка (практично).


Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі

Уподібнення приголосних звуків (найуживаніші випадки).

Спрощення в групах приголосних. Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків.

Уживання у-в, і-й (практично).

Найпоширеніші випадки чергування голосних у коренях слів о-а, е-и, е-і.

Позначення м’якості приголосних на письмі буквами ь, і, є, ю, я. Сполучення ьо, йо. Вимова і написання.

Правила вживання м’якого знака.
Правила вживання апострофа.

Апостро́фа (грец. ἀποστροφή) - в риториці прийом, коли серед загальних розміркувань слідує звертання до якоїсь конкретної особи з-поміж слухачів чи до уявного образу.

Правильна вимова та написання слів з апострофом. Подвоєння букв на позначення подовжених м'яких приголосних.




Види роботи.

Виразне читання текстів із дотриманням правил орфоепії.

Орфоепічна помилка.

Виявлення й аналіз помилок у наголошуванні слів у своєму мовленні та мовленні інших.

Складання й розігрування діалогів із використанням слів, у вимові яких часто трапляються помилки.

Колективне укладання словничка часто вживаних слів, у наголошуванні яких трапляються помилки.

Виконання артикуляційних вправ (проговорювання віршиків, скоромовок тощо).



Складання речень і висловлень, що містять слова,у вимові яких трапляються помилки.

Написання есе про красу й милозвучність української мови «У мові моїй краса і неповторність».

Теоретичний матеріал.

Особливості будови тексту-роздуму.



Форми і види роботи.

Складання усного тексту-роздуму (орієнтовні теми: «З чого починається Батьківщина», «Бережи здоров’я змолоду!», «Чому природа потребує захисту», «На майданівських барикадах»).

Переклад з молдовської мови на українську невеликого тексту-роздуму.



5


Екологічна безпека і сталий розвиток
Громадянська активність
Здоров’я і безпека


Спілкування державною мовою
Загальнокультурна компетентність
Соціальна і громадянська компетентності
Здоров’язбережувальна компетентність
Уміння вчитися впродовж життя
Інформаційно-комунікативна компетентність



Учень (учениця):

усвідомлює,що вивчає синтаксис і пунктуація;

відрізняє словосполучення від слова й речення;

виділяє словосполучення, граматичну основу речення, головне і залежне слово у словосполученні;

визначає і позначає головні члени речення;

розпізнає види речень за метою висловлення, інтонацією, емоційним забарвленням;

знаходить частини складного речення, що мають будову простих;


розставляє та обґрунтовує розділові знаки в кінці речення;

правильно інтонує речення різних видів;

розставляє та обґрунтовує розділові знаки в кінці речення;

знаходить і виправляє граматичні й пунктуаційні помилки;

переказує своїми словами почуте і прочитане, вживаючи прислів’я і приказки;

використовує у мовленні виразні й доцільні словосполучення з ряду синонімічних, різні за будовою і метою висловлювання речення, у тому числі прислів’я, крилаті вислови;

робить синтаксичний розбір словосполучень;
Крила́ті слова́ (крила́ті ви́слови, крила́ті фра́зи) - сталі словесні формули (влучні вислови, звороти мови, окремі слова).
Синтаксичний розбір - розбір, покликаний виробити уміння аналізувати структуру простого, простого ускладненого і складного речення, розкривати характер синтаксичних зв 'язків слів у словосполученні й реченні та синтаксичних відношень, що сприяє розвиткові зв'язного мовлення учнів.


складає словосполучення за заданими схемами;

уміє перекладати з молдовської мови на українську текст-роздум з використанням розповідних, питальних, спонукальних, а також окличних речень.

16

4

1 година на повторення

Відомості з синтаксису й пунктуації
Словосполучення та речення Відмінність словосполучення від слова і речення. Головне та залежне слово у словосполученні.

Граматична помилка та її умовне позначення (практично).



Речення. Види речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні, їх інтонування, за емоційним забарвленням: окличні й неокличні речення (повторення). Розділові знаки в кінці речень (повторення). Пунктуаційна помилка та її умовне позначення (практично).

Використання розповідних, питальних, спонукальних, а також окличних речень у вивчених стилях мовлення. Граматична основа речення (підмет і присудок). Речення з одним головним членом (загальне ознайомлення).


Міжпредметні зв’язки.

Прислів’я, приказки, співвідносні із словосполученням і реченням (література).



Види роботи.

Складання речень, що різняться за метою висловлювання та за емоційним забарвленням.

Граматична помилка.

Редагування словосполучень (виявлення і виправлення граматичної помилки).

Створення тексту інформації для шкільної газети чи шкільного веб-сайту про цікавий випадок із життя класу, використовуючи різні за метою висловлення та емоційним забарвленням речення.

Сайт або веб-сайт (від англ. website, місце, майданчик в інтернеті) - сукупність веб-сторінок, доступних у мережі Інтернет, які об'єднані як за змістом, так і за навігацією під єдиним доменним ім'ям. Фізично сайт може розміщуватися як на одному, так і на кількох серверах.

Переклад з молдовської мови на українську тексту-роздуму з використанням розповідних, питальних, спонукальних, а також окличних речень. Складання твору-роздуму за колективно складеним планом у художньому стилі (орієнтовні теми:


«Ким я хотів(ла) б бути і стати

й чому?», «Моя майбутня професія», «Я господар», «Посієш вчасно, то вродить рясно», «Світ прекрасного в моєму житті»).






3


Громадянська активність
Здоров’я і безпека
Екологічна безпека і сталий розвиток
Підприємливість і фінансова грамотність


Спілкування державною мовою
Інформаційно-комунікативна компетентність
Соціальна і громадянська компетентності
Уміння вчитися впродовж життя
Компетентності у природничих науках і технологіях
Загальнокультурна компетент

ність
Підприємниць ка компетентність
Здоров’язбережувальна компетентність

Учень (учениця):

розрізняєдодатки, означення, обставини;

складає речення з урахуванням мети і ситуації спілкування.

будує речення, поширюючи їх додатками, означеннями, обставинами;

виділяє другорядні члени умовними позначками;

використовує виражальні можливості другорядних членів речення у своєму мовленні;

знаходить і виправляє граматичні й лексичні помилки;

переказує невеликі художні тексти з елементами опису;
складає висловлювання про прочитане, почуте, випадки з власного життя, виражаючи особисте ставлення до довкілля.

4

1 година на повторення

Другорядні члени речення

Додаток, означення, обставина (повторення)

Види обставин (ознайомлення).

Удосконалення умінь поширювати

речення другорядними членами.


Міжпредметні зв’язки.

Відомості про епітет, порівняння, пейзаж, літературний портрет, їх зображувально-виражальну роль (література).



Види роботи.

Граматична й лексична помилки.

Відновлення пропущених реплік діалогу.

Самостійне розширення реплік діалогу.

Складання й розігрування діалогу-розпитування з використанням реплік-речень, що містять додатки, означення й обставини (орієнтовні теми:

«Традиції моєї родини», «Навіщо бути здоровим та сильним», «Видатні імена: гордість нашого краю»).




1

Учень (учениця):

розпізнає однорідні члени речення, узагальнювальні слова при них, звертання, вставні слова в реченні;

усвідомлює значення однорідних членів речення, звертань, вставних слів у мовленні;
Однорідні члени речення - це такі члени речення, що виконують однакову синтаксичну роль, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв'язком. Однорідні члени речення рівноправні і не залежать одне від одного.

складає речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами й складні речення та використовує їх у власному мовленні;


складає висловлення з урахуванням адресата мовлення, використовуючи різні за будовою (прості й складні) речення;

правильно оформлює конверт;

правильно інтонує речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами й складні речення;


розставляє та обґрунтовує розділові знаки між однорідними членами, при звертаннях і вставних словах, у складному реченні,

обґрунтовує їх за допомогою вивчених правил;

знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

будує речення з однорідними членами, звертаннями і вставними словами;

розрізняє прості речення з однорідними членами і складні речення;

створює діалоги на визначені теми та відповідно до запропонованої ситуації;


уміє складати лист рідним, друзям, правильно оформлювати конверт;

уміє перекладати з молдовської мови на українську текст-роздум, що містить однорідні члени речення та узагальнювальні слова при них.

2

1 година на повторення

Речення з однорідними членами (без сполучників і зі сполучниками а, але, і). Узагальнювальне слово при однорідних членах речення. Розділові знаки в реченнях з однорідними членами.

Двокрапка й тире при узагальнювальному слові в реченнях з однорідними членами.


Звертання непоширені й поширені. Розділові знаки при звертанні (повторення).
Ознайомлення з найуживанішими вставними словами (практично). Виділення вставних слів на письмі комами.

Поняття про складні речення із сполучниковим і безсполучниковим зв’язком (ознайомлення).

Кома між частинами складного речення, що мають будову простих речень, входять у складне і з’єднані безсполучниковим зв’язком та сполучниками (і, й, та(і), а, але, що коли, який).




Форми і види роботи.

Аудіюванняуривка з твору сучасної дитячої літератури, що містить однорідні члени речення.

Пунктуаційна помилка.

Складання тексту розповідного характеру, використовуючи однорідні члени речення та узагальнювальні слова при них (орієнтовні теми: «Мій вихідний день», «Ми – діти козацького роду», «Прогулянка парком», «У лісі»).


Переклад з молдовської мови на українську тексту-роздуму, що містить однорідні члени речення та узагальнювальні слова при них.

Письмовий докладний переказ тексту розповідного характеру з елементами роздуму, що містить однорідні члени речення та узагальнювальні слова при них.

Складання вітальної листівки з використанням звертань.


Ділові папери. Написання листа рідним, друзям з використанням звертань та вставних слів. Оформлення конверта.

 



5


Учень (учениця):

розрізняє слова автора й пряму мову в реченні з прямою мовою;
Просте речення - речення, що складається з одного або кількох граматично поєднаних слів, які виражають відносно закінчену думку.
Пряма мова - це спосіб передачі чужої мови, при якому мовець або автор тексту повністю зберігає її лексичні, синтаксичні та стилістичні особливості.


усвідомлює роль прямої мови в реченнях і текстах;

правильно інтонує речення з прямою мовою;

ставить розділові знаки при прямій мові й діалозі, обґрунтовує їх правилами;

знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

складає тексти, використовуючи речення з прямою мовою, діалогом, із висловленнями відомих людей, крилатими висловами для докладної, точної й виразної передачі почутого й прочитаного;

уміє перекладати з молдовської мови на українську невеликий художній текст, що містить пряму мову або діалог.

2

1 година на повторення


Пряма мова. Діалог

Розділові знаки при прямій мові та діалозі.

Передача чужого мовлення непрямою мовою.
Міжпредметні зв’язки.

Звертання, діалоги в художніх творах (література).





Види роботи.

Пуктуаційна та орфографічна помилки.

Написання листа герою художнього твору.

Листування з відомою людиною (письменником, актором тощо) в соцмережі.

Інсценування байки або уривка художнього твору, що містить пряму мову або діалог.


Переклад з молдовської мови на українську невеликого художнього тексту, що містить пряму мову або діалог.

Усний переказ художнього тексту, що містить пряму мову або діалог.




3


Учень (учениця):

формулює вивчені правила,

наводить до них приклади;
правильно записує слова з вивченими орфограмами.

повторює вивчені відомості;

класифікує й систематизує їх;

узагальнює поняття, закономірності, правила й винятки з них;

застосовує здобуті знання, уміння, навички і досвід у нових навчальних та життєвих ситуаціях.

2


Повторення, узагальнення й систематизація вивченого

Синтаксис і пунктуація.

Лексикологія.

Будова слова й орфографія.

Фонетика й графіка.

Орфоепія й орфографія.



Види роботи.

Складання та написання речень і текстів з коментуванням орфограм і пунктограм, вивчених упродовж року.

Читання художніх текстів із дотриманням правил вимови слів та інтонування речень.пунктограм, вивчених упродовж року.


1

Громадянська активність
Екологічна безпека і сталий розвиток
Здоров’я і безпека
Підприємливість і фінансова грамотність


Спілкування державною мовою
Інформаційно-комунікативна компетентність
Соціальна і громадянська компетентності
Уміння вчитися впродовж життя
Компетентності у природничих науках і технологіях
Загальнокультурна компетентність
Підприємниць

ка компетентність

Здоров’язбережувальна компетентність
1   2   3   4   5   6   7   8



  • Аудіювання
  • Складання вітальної листівки
  • Листування з відомою людиною (письменником, актором тощо) в соцмережі.
  • Усний переказ
  • Види роботи.