Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Звіт підготувала Гудрун Румпф Загальна інформація щодо інфраструктур з підтримки інновацій та підприємництва

Звіт підготувала Гудрун Румпф Загальна інформація щодо інфраструктур з підтримки інновацій та підприємництва




Сторінка1/5
Дата конвертації18.05.2017
Розмір0.62 Mb.
ТипЗвіт
  1   2   3   4   5

Інноваційні мережі та інфраструктура підтримки бізнесу

Аналіз досвіду країн ЄС та інших країн «Інноваційні мережі та інфраструктури з підтримки підприємництва» (звіт підготувала Гудрун Румпф)
Загальна інформація щодо інфраструктур з підтримки інновацій та підприємництва
За останні десятиліття відбулась значна зміна економічних умов у промислово-розвинених країнах. Впровадження технологій в економіку істотно збільшилось в обсязі і перетворилось на важливе джерело створення нових робочих місць та економічного зростання.
Робо́че мі́сце - елементарна одиниця виробничої структури, що містить частину простору виробничого підрозділу, яка потрібна для здійснення трудової операції та оснащена матеріально-технічними засобами, що використовуються у процесі праці.
Економі́чне зроста́ння - збільшення обсягу виробленої продукції в порівнянні з минулим роком, збільшення її реальної (корегованої на інфляцію) вартості.

На протязі 1960 – 1970 рр., і, зокрема, після нафтової кризи, більшість країн беззаперечно визнали, що інновації стали вирішальним елементом конкурентоспроможності у виробничій галузі та галузі надання послуг. Вони почали розробляти політичні стратегії із сприяння передачі результатів досліджень державних наукових установ для створення нових продуктів та процесів, а також для сприяння зусиллям приватного сектору у сфері інновацій, зокрема, через збільшення обсягів інвестицій у науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР).

Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (акронім НДДКР) (рос. НИОКР) - сукупність робіт, спрямованих на отримання нових знань та їх практичне застосування при створенні нового виробу або технології.
Приватна власність - одна з форм власності, яку розуміють як абсолютне, захищене законом право фізичної або юридичної особи, чи групи осіб на об’єкт власності: продукти праці, засоби виробництва, гроші та цінні папери, інше рухоме та нерухоме майно тощо.
Розробка програм втілювалась у формі великих державних програм у сектори економіки, пов’язані з високими технологіями, у формі податкового стимулювання сектору НДДКР, надання допомоги у патентуванні винаходів, дерегламентації витрат.
Існує декілька різних способів розподілу економіки на сектори - за історичним розвитком, за гіпотезою трьох або чотирьох секторів економіки, або за належністю до державного, приватного чи неприбуткового сектору.
На протязі останнього десятиріччя відбулась зміна політичної стратегії. Нещодавні академічні дослідження щодо емпіричних свідчень процесу інновацій не виявили механічного зв’язку між інвестиціями у сектор НДДКР та інноваціями; скоріше, нові продукти і процеси є результатом співпраці багатьох кампаній та інституцій. Дуже рідко інновація являється результатом зусиль лише однієї кампанії чи установи, що діє самостійно. Відтак, уряди спрямували ресурси для стимулювання виникнення і посилення кластерів фірм, формування зв’язків з дослідницькими установами і університетами, сприяння поширенню знань. Учасники інфраструктур з підтримки інновацій і бізнесу, такі як Наукові центри, Технологічні парки, Інноваційні центри чи Бізнес-інкубатори, є характерними рисами цієї нової політики.
Група Компаній «Нові Продукти» - компанія харчової промисловості України, виробник енергетичних, слабоалкогольних напоїв, питної води та снеків. За результатами 2008 року частка компанії на ринку слабоалкогольних напоїв України склала 47 % в ємнісному вираженні та 48 % в грошовому вираженні (за даними компанії).
Інноваційний бізнес-інкубатор - спеціалізований бізнес-інкубатор, в якому створенні умови для розроблення і застосування суб’єктами малого та середнього підприємництва інноваційних технологій.
Вони належать до структурованої спільноти, робота якої спрямована на розвиток інновацій. Зазвичай вони розташовують поруч у одній місцевості (чи в одному регіоні) компоненти, які є необхідними для створення інновацій: академічні та дослідницькі установи і підприємства. Однак, вони в більшості своїй покладені на спрямування і довгострокове бачення своєї роботи, яке розробляють керівники такої спільноти. Нематеріальна сторона такої роботи (енергетичні витрати, наукове знання, соціальна згода, підприємництво) є так само важливою, як і матеріальна сторона («матеріальна інфраструктура», технологічне обладнання, інвестиції до НДДКР).
Наукове знання - система знань про закони природи, суспільства, мислення. Наукове знання є основою наукової картини світу, оскільки описує закони його розвитку.

Політика з підтримки істотно залежить від здатності інфраструктур з підтримки інновацій і бізнесу робити внесок у розвиток підприємництва, приймати участь у кластерних ініціативах, створювати ефективні результати роботи, і, більш загально, – сприяти розвитку сприятливого регіонального середовища для інновацій.

Політики повинні розуміти, що інфраструктури з підтримки бізнесу та інновацій не повинні розроблятись заради самого факту такого створення, але повинні робити внесок у розбудову системи освіти в регіоні та територіального сектору економіки, заснованих на знаннях.

Систе́ма осві́ти - реальна сукупністьфакторів, спеціально створених для реалізації соціальних функцій освіти.
Вибух «мильної бульбашки» високих технологій в 90-ті роки зробив чіткою потребу у відповіді на економічні потреби локального та регіонального рівнів, аніж систематичне навантаження на галузь досліджень у сфері високих технологій.
Потре́ба - стан живого організму, людської особистості, соціальної групи чи суспільства в цілому, що виражає необхідність у чомусь, залежність від об'єктивних умов життєдіяльності і є рушійною силою їхньої активності.
Висо́кі техноло́гії (англ. high technology, high tech, hi-tech) - найновіші і найпрогресивніші технології сучасності. До високих технологій належать найбільш наукомісткі галузі промисловості.

Питання полягає у необхідності трансформації інфраструктури з підтримки інновацій та бізнесу таким чином, щоб вона сприяла стабільності економіки країни. Цей звіт надасть політикам ряд інструментів, які допоможуть ідентифікувати відповідні міжнародні мережеві структури та приєднати до них українських колег. Стосовно більш практичних аспектів звіт презентує ряд переліків питань, які можуть бути використані при оцінюванні своїх можливостей при приєднанні до міжнародних мережевих структур.

Загальна інформація щодо мереж

Мережі характеризуються географічно-розгалуженим розташуванням ланок – спільнот, які мають спільні інтереси в роботі, розподіляють свої потреби та учасники зі схожою природою. Сума складових діє на користь всієї мережі. Учасники мережі мають свої власні функції в середині групи, а комунікації між спільнотами також створюють свій внесок у формування успішної спільної діяльності (синергії) та досягнення найкращих результатів.

Інновації є надзвичайно важливими для здійснення змін в технологіях, організаційних структурах, соціальній практиці, темпі обміну знаннями та впровадженню нових ідей та технологій. Оскільки мережі прискорюють швидкість поширення, вони є дуже корисними для інновацій. Інноваційні мережі - це спільноти зі спільними технологічними завданнями: вони підтримують навчання на організаційному рівні, дозволяють поглиблювати спеціалізацію та поєднання ресурсів. Такі мережі діють як «колективи, що міркують інноваційно», та можуть прискорити зміну парадигм, що є важливим для розвитку інновацій та проривних технологій.

Мережі зазвичай організують механізм обміну даними: зустрічі, конференції, тренування, можливість порадитись із експертами, веб-сайти, бази даних, інформаційні видання. Вони стимулюють такі види діяльності як трансфер технологій, доступ до клієнтів, доступ до фінансів через географічні кордони. Вони визначають контрольні показники із застосуванням найуспішніших прикладів, згідно яких учасники можуть оцінювати свою роботу проти їх місцевих чи міжнародних прикладів. Вони підтримують підвищення професіоналізму організацій та індивідів у сфері їх інтересів. Мережі самі стають освітніми організаціями, які надають приклад успішного втілення визначених цілей.

Мережі істотно різняться за певними показниками: географічна віддаленість, тематичне фокусування, розмір, тип організації. Вони можуть включати: промисловий кластер, який використовує єдині технології чи спільний ринок;

Спільний ринок - форма економічної інтеграції країн, що припускає вільне переміщення товарів, робіт і послуг, а також факторів виробництва - капіталі, трудових ресурсів - через кордони країн, що є членами спільного ринку.
групу інноваційних учасників з одного регіону чи країни; міжнародну мережу наукових парків; організації, які надають спеціальні послуги (сервіс-провайдери). Мережі, які мають відношення до інновацій та структур з підтримки бізнесу, зазвичай мають спеціалізовані інтереси: технологічна галузь, така як оптика чи біотехнологія, чи спеціальні інтереси: такі як джерело фінансування (наприклад, Європейська асоціація капіталовкладників - European Private Equitу чи Асоціація венчурного капіталу - Venture Capital Association (EVCA)).

Встановлення нової мережі включає формалізацію відносин та розвиток фінансових моделей для сплати послуг, встановлення управлінських структур, формалізація процедур для доставки послуг. Іноді мережі формуються за державної підтримки, а учасники приєднуються до мереж через участь у оголошених конкурсах. В такому випадку перевірка поданих пропозицій здійснюватиметься органами державної влади, що оголосили конкурс.

Венчурний капітал (англ. Venture capital) - гроші інвестиційних фондів чи фірм, що спеціалізуються на фінансуванні росту молодих компаній, звичайно за винагороду у вигляді доходу на акціонерний капітал.
Органи державної влади - це ланка (елемент) механізму держави, що бере участь у виконанні функцій держави й наділений при цьому владними повноваженнями.
Приєднання до мережі, зазвичай, включатиме сплату членського внеску та відповідність критеріям відбору.

Нижче наведено кілька переліків питань, які стосуються запровадження та приєднання до мереж. Доцільно зазначити, що учасники діяльності в сфері інновацій приймають участь в такій роботі по-різному: рівень участі визначається стратегічними намірами та власними ресурсами, які учасник здатен вкласти, як член мережі. Це надає особливої важливості людському ресурсу.
Походження мереж

Мережі створюються різними шляхами. Вони можуть утворитись природнім чином чи внаслідок державного урядового стимулювання. Мережі, які виникають органічним шляхом, є ті, які еволюціонують природнім чином від сприйняття існування суспільної потреби в середині групи суб’єктів (учасників). Це можуть бути кампанії в промислових кластерах, які намагаються узгодити спільні стандарти, чи організації – учасники інноваційного парку, які збираються разом для визначення спільних потреб у наданні послуг. Мережі, які виникають внаслідок державної ініціативи «зверху» і застосуванні її на місцевому рівні (top-down policy initiative), були створені через існування певних «прогалин» у галузевих стратегіях регулювання. Державні галузеві установи надають ресурси для забезпечення заповнення цієї прогалини завдяки створенню мережі. Важливо знати, як виникають мережі, оскільки їх походження має фундаментальний вплив на право власності і методи управління, і на те, як вони функціонують і розвиваються.

Пра́во вла́сності (в об'єктивному розумінні) - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Коли мережі формуються спонтанно, завжди існує якийсь спільний інтерес щодо їх створення. Коли кампанії розташовані в одній місцевості або взаємодіють через ланцюг поставок, вони можуть швидко співпрацювати у вирішенні спільних питань, а відтак і мережі виникають швидко. В середині інфраструктури з інноваційної та бізнес-підтримки кампанії часто об’єднуються і формують місцеві мережі зі сприяння своїм інтересам. Промислові кластери часто виникають, коли великі корпорації оточені суб-контрактерами та\чи постачальниками певних необхідних складових. Кластери можуть виходити за межі регіональних та національних кордонів. Міжнародні види промислової діяльності, які вимагають величезних інвестицій та високотехнологічних рішень, сприяють тому, що мережі кластерів перетинають межі кордонів. Міжнародна співпраця між мережами кластерів набуває все більшої важливості у глобальній економіці, особливо коли підприємства конкурують за обмежені ресурси, включаючи доступ до експертних знань. Наднаціональні кластери існують, наприклад, у сфері авіації, біотехнологій, оптики та фармацевтичного секторів. Один приклад державної підтримки для міжнародних кластерів - це проект «Об’єднані кластери Європи» (Clusters Linked over Europe (CLOE)) – Європейська мережа досконалості для управління кластерами, підтримки конкурентоспроможності і сприяння, який отримав підтримку через програми ЄС (European network of excellence). Мережі також формуються для підтримки спеціалізованих функцій: наприклад, маркетинг щодо видачі патентів та трансфер технологій; перетворення інноваційних підприємницьких проектів на успішні бізнес-проекти, організація спільної координації з дослідницькими установами; чи підтримка фінансування інновацій. Можливості є пов’язаними із потребами учасників інновацій та технологій та їх клієнтів.

Політичні ініціативи підтримують формування мереж. В ЄС малі і середні підприємства (МСП) представляють 99% всіх кампаній в ЄС. Вони є найбільшим сектором економіки ЄС, а 23 млн. підприємств надають робочі місця 75 млн. осіб, відповідальним за створення кожного другого робочого місця. МСП створює більше, ніж половину ВВП ЄС. Однак, МСП визначили, що дуже важко діяти за межами їх місцевих ринків, хоча їх участь у Європейському ринку буде корисною для світової торгівлі. Однак, багато державних ініціатив організують спеціалізовані мережі з підтримки МСП поза національними кордонами. Наприклад, державні ініціативи сформували мережі: з підтримки трансферу технологій між МСП; для впровадження венчурних фінансуючих установ для малих кампаній у сфері високих технологій. Іноді публічно-приватні інтереси поєднуються для розвитку груп інкубаторів чи наукових парків у країні, що призводить до створення національних мережі. Увагу зосереджено на урбаністичному розвитку, до якого призвів розвиток технологій, та на утворенні синергії між університетами та промисловістю.

Мережі учасників інновацій і технологій діють паралельно в кількох країнах: деякі сформовані на виключно комерційній основі, деякі мають державне фінансування та цілі, визначені на державному рівні. Ці мережі можуть співіснувати та пропонувати різні типи послуг для своїх учасників. Загальні цілі таких мереж є подібними: провадити спільну роботу для обміну знаннями та ресурсами для покращення результатів діяльності. Типи розвитку мереж різняться: результати свідчать про наявність більше, ніж одного шляху до успіху у розвитку, заснованому на діяльності в мережі.1

Мережі часто організуються на кількох рівнях: спочатку як невеликі консорціуми, організовані на регіональному чи національному базисі, а потім – перетворені на супер-мережі на міжнародному рівні. У багатьох країнах інноваційні та технологічні суб’єкти формують національні чи спеціалізовані мережі, такі як Асоціація наукових парків Великобританії (United Kingdom’s Science Park Association (UKSPA)). Представники національних органів також можуть координувати міжнародні мережі. На кінець, мережі координують на міжнародному рівні в організаціях, таких як Міжнародна асоціація наукових парків (International Association of Science Parks (IASP)) та Світова асоціація науково-дослідних парків (World Technopolis Association (WTA)).



  • Перелік питань щодо приєднання до мереж нових учасників, залучених до інноваційної та технологічної діяльності

  • Які локальні, регіональні, національні та міжнародні мережі існують і є відкритими до приєднання, і є зацікавленими у створенні інфраструктури з підтримки інновацій та бізнесу?

  • Чи може інфраструктура з підтримки інновацій та бізнесу надавати ресурси для участі в повному обсязі в роботі мережі (підписка для учасників, зустрічі учасників, комунікації між учасниками та інш.)?

  • Які критерії було використано для визначення розбіжностей між різними мережами?

  • Хто саме зі структури з підтримки інновацій та бізнесу може зробити найвагоміший внесок у мережу?

  • Як саме зміни можуть трансформуватись з мережі до інфраструктури з підтримки інновацій та бізнесу?

  • Чи були визначені результати, очікувані від участі в мережі (мережах)?


Зв'язок між інфраструктурами з підтримки інновацій та бізнесу та мережами

Форми інфраструктури з підтримки інновацій та бізнесу чи умови приєднання до мереж означають: формалізацію відносин, яка створить умови для синергії та переваг для зацікавлених сторін; отримання переваг від можливості зв’язку та синергії в мережі; збільшення обсягів сервісів, які надаються клієнтам інноваційних та технологічних акторів; розвиток членів мережі через підвищення рівня професійних послуг; та проведення співставлення між учасниками мережі. Кожен з цих аспектів участі в мережах досліджується нижче.



Мережі виникають з існування спільних інтересів та подтреб у існуванні платформи для взаємного обміну. Спільний інтерес може включати, наприклад, спільну ціль, взаємну довіру, спільних клієнтів чи єдину технологію. Мережі можуть зростати органічно, формуючись із групп акторів зі спільними інтересами, такими як кластери кампаній чи групи організацій з підтримки бізнесу. З певної точки зору рішення щодо її створення приймається для формалізації структури.
Аспект (лат. aspectus - вигляд, погляд) - поняття філософії (онтології, теорії пізнання). У філософії аспект розглядається
Мережі, які слугують цьому типу груп, характеризуються спільним інтересом у промислових стандартах, спільними технологіями чи спільним вибором оптимальних етапів поставок. Ці кластери можуть бути невеликими і мати справу з локальними інтересами: кампаніями у сфері технологій щодо сільгосппродуктів харчування, чи, наприклад, туризмом. Кластери можуть розвинутись у ланцюги промислового постачання світового рівня: авіація, оптика, паливно-хімічна галузь, фармацевтика, телекомунікації, інш. Різниця у потребах мереж оцінюється відповідно до розміру та обсягу дії кластеру.

Створення нових мереж також може стимулюватись шляхом запровадження державних ініціатив «зверху-вниз». Регіональні агенції та комерційні організації з підтримки інновацій можуть надати фінансування чи інфраструктурні можливості для забезпечення спільної діяльності кампаній чи інших відповідних організацій. Програми з міського розвитку часто поєднують представників різних промислових галузей в одній географічній місцевості для забезпечення їх перевагами від користування спільною інфраструктурою та набутими ресурсами, включаючи доступ до інформації, яку можуть надати дослідницькі установи (університети). Це може сприяти виникненню нових учасників інноваційних та технологічних процесів, що, в свою чергу, може поєднати інноваційних акторів та підтримати їх спільну діяльність.
Технологі́чний проце́с - це впорядкована послідовність взаємопов'язаних дій та операцій, що виконуються над початковими даними до отримання необхідного результату.
Мережі, які виникають в такій ситуації, можуть бути спрямовані на вирішення наступних проблем: питання локальної інфраструктури, національні та міжнародні питання, такі як податкове законодавство та торговельні тарифи; чи підтримка клієнтів інноваційних та технологічних підприємств. До мереж, які виникли з цього середовища, входять, наприклад, спеціалізовані мережі наукових парків та інкубаційних центрів та мережі, завданням яких є надання допомоги кампаніям у сфері високих технологій отримати фінансову допомогу. Нещодавно уряди розпочали розвиток інноваційної політики, включаючи форсайтні дослідження, відбір спеціалізованих технологій. Намір полягає у виборі швидкозростаючих секторів у галузі високих технологій, прискоренні їх промислових циклів і обранні галузей промисловості, які, не забруднюючи навколишнє середовище, надають робочі місця на локальному рівні та підтримують сучасну економіку. Планування інноваційної діяльності поєднує разом учасників високого рівня з дослідницької, освітньої, промислової сфер та представників урядових структур різних рівнів.
Інноваційна діяльність - вид діяльності, пов'язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у новий чи покращений продукт введений на ринок, в оновлений чи вдосконалений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, чи новий підхід до реалізації соціальних послуг, їх адаптацію до актуальних вимог суспільства.
Галузь промисловості - сукупність споріднених підприємств, продукція яких має однакове економічне призначення, характеризується однотипністю використовуваної сировини, технологічних процесів, технічної бази, професійного складу кадрів і умов праці (електроенергетична, паливна, чорна та кольорова металургія, хімічна і нафтохімічна, машинобудівна, металообробна, лісова, деревообробна, легка, харчова та інші).
Довкілля, або бюрократично навко́лишнє приро́дне середо́вище - всі живі та неживі об'єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині (наприклад, навколишнє середовище країни). Сукупність абіотичних та біотичних факторів, природних та змінених у результаті діяльності людини, які впливають на живий світ планети.
У́ряд - орган виконавчої влади в державі (зазвичай найвищий виконавчий орган). Його очолює глава держави (президент, монарх) або прем'єр-міністр (голова уряду, канцлер, голова ради або кабінету міністрів).
Результатом такої діяльності може стати визначення найуспішніших представників високо-технологічних галузей виробництва, які підтягнуться до міжнародних стандартів.
Міжнародний стандарт - стандарт розроблений міжнародною організацією стандартизації. Найвідомішою з них є International Organization for Standardization. Міжнародний стандарт можна застосовувати прямо, чи модифікувати для кращої відповідності місцевим умовам.
Такі високо-технологічні вузли мають бути прив’язані до своїх міжнародних партнерів. В такому випадку мережі можуть виникати з міжнародних науково-дослідних команд, університетів та державних програм, які підтримують такі дослідження. Такі ініціативи високого рівня надали поштовх до утворення спеціалізованих мереж та платформ обміну, таких як міжнародні технологічні платформи чи інтегровані промислові проекти. Всі мережі, незалежно від їх розміру чи фокусу, потребують деяких формалізованих угод, структур та платформ спільного обміну (Інтернет-форуми, інш.) для зменшення вартості обміну даними. Деякі з інструментів використовує мережа для визначення своїх внутрішніх процесів та послуг, які надаються клієнтам (вони зазначені у нижченаведеному переліку питань). Розробка нових інструментів та платформ не є тривіальною інвестицією. Від того, як еволюціонують інструменти і платформи, і від того, як проходить оплата за їх використання, залежить процес створення і розвитку мереж.

Мережі, які органічно виникають з промислових кластерів, зазвичай складаються із учасників, членство яких оформлене відповідним чином. Місцеві ініціативи, які поєднують представників промисловості однієї місцевості у єдину мережу, можуть залучити сплату ренти чи членських внесків, але можуть отримувати фінансування і за місцевими програмами урядової підтримки. Ініціативи типу «зверху-вниз», зазвичай, підтримуються з моменту виникнення і на протязі всього періоду розвитку. Фінансова підтримка може відбуватись у формі сплати (повної чи часткової) досліджень, зустрічей учасників мережі, роботи центрального секретаріату. З плином часу очікуватиметься, що ці ініціативи принесуть істотні доходи, що дозволить державному сектору припинити підтримку. Іноді не передбачається, що мережі будуть діяти на постійній основі, а відтак їх діяльність припиняється по досягненні логічного завершення визначених завдань.

Крім того, певна кількість мереж адресовані вирішенню спеціальних інноваційних питань. Наприклад, боротьба за зростання рівня досвіду малих кампаній у великій мірі залежить від доступу до фінансів. Дві спеціалізовані мережі в Європі підтримують інноваційний сектор механізмами з покращення доступу до фінансів: Європейська мережа бізнес-янголів (European Business Angels Network (EBAN)) та Європейська асоціація венчурного капіталу (European Venture Capital Association (EVCA)).

Європейська Асоціація Венчурного Капіталу - асоціація, створена з метою розвитку європейської моделі прямого інвестування і венчурного капіталу. В наш час[Коли?] нараховує 300 членів з Європи і Північної Америки.

Деякі мережі також безпосередньо надають послуги кампаніям та індивідам, а також інноваційним та технологічним кампаніям. Європейська асоціація наукових менеджерів та адміністраторів (European Association of Research Managers and Administrators (EARMA)) та Європейська ініціатива «ProTon» надають підтримку професіоналам з інноваційного менеджменту через тренування, організований обмін працівниками, підвищення професійного рівня індивідів та організацій, які працюють на підтримку інновацій. Вони публікують нормативи та довідники для своїх членів. Спеціалізовані мережі пропонують послуги інноваційним структурам та інфраструктурам з підтримки бізнесу та їх кінцевим користувачам. Наприклад, послуга може полягати у ідентифікації можливостей з трансферу технологій. Послуги можуть бути спрямовані на МСП, як, наприклад, у випадку з мережею INSME. Послуги мереж різняться на стільки, наскільки різняться клієнти підприємств у сфері інновацій та технологій .

Виходячи з того, що багато мереж слугують потребам інноваційних та технологічних підприємств, питання часто полягає в тому, як визначити до якої мережі приєднуватись і як обрати потрібну мережу, виходячи з обмежених ресурсів та для оптимізації обміну. Отримання найкращих результатів з членства в мережі залежить від мережевих процесів та інструментів обміну, а також від того, хто діє як посередник в мережі. Обміни в мережі повинні включати представника від інноваційних та технологічних структур досить високого рівня для проведення стратегічних обмінів та прийняття рішень на високому рівні. Крім того, взаємодія між мережею та інфраструктурою з підтримки інновацій та бізнесу має бути досить жвавою задля того, щоб прийняті рішення доводились до відома учасників на локальному рівні, а також – для створення динамічної діяльності. Відкритий обмін і доступ до знань є ключем до успіху.

  1   2   3   4   5



  • Загальна інформація щодо інфраструктур з підтримки інновацій та підприємництва
  • Загальна інформація щодо мереж
  • Перелік питань щодо приєднання до мереж нових учасників, залучених до інноваційної та технологічної діяльності
  • Звязок між інфраструктурами з підтримки інновацій та бізнесу та мережами
  • Європейська асоціація венчурного капіталу